ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Вимірювання величини ілюзії зорового сприйняття

А.О. Жиденко

 

 

Навчально-методичний комплекс до курсу

„Психофізіологія”

для студентів спеціальності 6.010201 „Фізичне виховання”

ЧЕРНІГІВ


УДК 159.91

ББК Ю 933

Ж 69

 

Жиденко А.О.

Навчально-методичний комплекс до курсу „Психофізіологія”для студентів спеціальності 6.010201 „Фізичне виховання”, - Чернігів: Чернігівський національний педагогічний університет, 2011. – 79 с.

 

Рекомендовано до друку на засіданні кафедри БОФВС Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г.Шевченка

(Протокол № 4 від 6 грудня 2011 р.)

 

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………….…….3

1. Навчальна програма і тематичний план…………………...……………….….…4

2. Лабораторний практикум……………………………………………………….....9

3. Критерії оцінювання та форми контролю............................................................55

4. Вказівки для самостійної роботи студентів…………………………………….56

4.1. Задачі для підсумкового заняття…………………………………………….56

4.2. Завдання……………………………………………………………………….64

4.3. Тестові завдання................................................................................................66

5.Питання до заліку…………………………………… ………………………..75

Література……………………………………………………………………………77


ВСТУП

Програма курсу “Психофізіологія” призначена для студентів психолого-педагогічного факультету спеціальності “Психологія”. Програма курсу спрямована на засвоєння студентами знань про основні механізми програмування, регуляції і контролю найбільш складних форм свідомої діяльності, котра направлена на досягнення цілей, здійснення намірів і реалізацію планів. Схема психофізіологічного дослідження: людина – нейрон – модель. В центрі уваги перебувають матеріали про головний мозок як орган психічної діяльності, котрий здійснює складні форми відображення дійсності. Крім того, достатньо уваги приділяється вивченню нервових процесів, які пов’язані з отриманням, переробкою і збереженням інформації, що надходить із зовнішнього середовища. Запропонована програма відображає загальну теорію поведінки, підкреслюючи необхідність генетичного, онтогенетичного та соціального підходів до розкриття особливостей поведінки і діяльності людини в ситуаціях, пов’язаних з сприйняттям та оцінкою найрізноманітніших сигналів із зовнішнього середовища. Крім того, програма передбачає вивчення особливостей довільного та недовільного регулювання поведінки людини.

Предметом психофізіології є вивчення нейронних механізмів психічних процесів і станів, а також дослідження фізіологічних механізмів психічних явищ на макрорівні за допомогою реєстрації об’єктивних показників, таких як ЕЕГ, викликані потенціали, шкірно-гальванічний рефлекс та ін. До завдань курсу відносяться вивчення нейронних механізмів відчуття, сприйняття, пам’яті та навчання, мотивації та емоції, мислення та мови, свідомості, поведінки та психічної діяльності, а також міжпівкульні відхилення, діагностика і механізми функціональних станів, психофізіологія індивідуальних відмінностей, принципи кодування та обробки інформації в нервовій системі.

Вимоги до загальних і професійно-орієнтованих знань і вмінь

Спеціаліст повинен знати:

  • основні теоретичні положення і принципи сучасної психофізіології;
  • основні психофізіологічні терміни, поняття, закони, історію розвитку, методи;
  • нейроні механізми сприйняття і кодування інформації в нервовій системі;
  • філогенетичні рівні біологічної пам’яті, види пам’яті, основні механізми пам’яті;
  • когнітивні процеси в генезі емоцій, біологічні та соціально значимі стимули, а також інформаційні фактори виникнення емоцій;
  • розвиток і функції мови, структуру процесу мислення, вербальний та невербальний інтелект.

Спеціаліст повинен вміти:

  • аналізувати взаємодії між трьома основними функціональними блоками мозку людини в різних функціональних станах організму;
  • пояснити психофізіологічні механізми навчання та набуття певних навичок під впливом соціального середовища та традиції суспільства;
  • визначати оптимальний функціональний стан того, кого навчають, вибираючи режим навчання оптимальний с точки зору біологічних критеріїв;
  • визначати у піддослідних здібності до концентрації візуального осмислення просторових конфігурацій, вибірковість уваги, стан мовної функції;
  • оцінювати у піддослідних довільну увагу та логічне мислення;
  • поясняти порушення психічної діяльності і поведінку людини, які виникають під впливом екологічно-шкідливих факторів.

І. НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА

 

ТЕМА 1. ВСТУП. ЗАВДАННЯ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ПСИХОФІЗІОЛОГІЇ (6г.)

Історія виникнення та розвитку психофізіології. Предмет, цілі і задачі психофізіологічного дослідження. Сучасні методи непрямого (вегетативні реакції, електрична активність шкіри, електроміографія; окулографія та прямого вивчення мозку людини (електроенцефалографія, томографія, магнітоенцефалографія і т.д.). Психофізіологічні методи: поєднання адекватної стимуляції із реєстрацією електрофізіологічних реакцій; поєднання електрофізіологічної стимуляції із поведінковими реакціями. Поліграфічна реєстрація мовних, рухливих, електроенцефалографічних, вегетативних реакцій. Викликанні потенціали, комп’ютерна поліграфія. Картування мозку. Локалізація джерел активності. Магнітоенцелографія. Комп’ютерна томографія. Екстраклітинна і внутрішньоклітинна реєстрація реакцій нейронів. Електричне і хімічне подразнення мозку. Руйнування ділянок мозку. Застосування радіоактивних ізотопів. Побудова моделі із нейроноподібних елементів із використанням ЕОМ. Три основні функціональні блоки мозку. Перший блок – блок прийому , переробки сенсорної інформації, його локалізація в мозку. Другий блок – блок модуляції, активації нервової системи. Третій блок – блок програмування, регуляції і контролю складних форм діяльності. Управління рухом та вегетативними реакціями. Структура рухового акту. Два основних принципи управління руховими актами: принцип прямого програмного управління та принцип сенсорних корекцій поточного руху по ланцюгу зворотного зв’язку; дві системи ініціації руху, два механізми управління рухом: за допомогою центральних моторних програм та за допомогою зворотної аферентації, яка використовується для безперервного контролю і корекції виконуваного руху. Векторна модель управління руховими та вегетативними реакціями.

ТЕМА 2. ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНЕ ВИВЧЕННЯ ПСИХІЧНИХ ПРОЦЕСІВ ТА СТАНІВ (4г.)

Принципи кодування інформації в нервовій системі. Визначення і значення інформації для життєдіяльності організму людини. Принципи специфічності-мічена лінія. Частотний хід - один із способів передачі інформації. Структурна організація, потенціали дії (ПД) у часі в якості відповіді нейрона на подразнення. Локальні нейроні ланцюги. Паралельне оброблення інформації. Ієрархічна і паралельна системи виділення ознак. Детекторні карти. Гностична одиниця. Модуляторні нейрони. Гуморальні зв’язки. Ієрархічна система управління. Концептуальна рефлекторна дуга. Конвергенція детекторів на командному нейроні. Пріоритет реакції. Прийняття рішення. Побудова руху. Принцип зворотного зв’язку. Механізм векторного кодування сигналу.

Сприйняття та увага. Нейронні механізми сприйняття. Наявність чутливих періодів в розвитку мозку. Колінчата (вертикальна) і пошарова(горизонтальна) організація нейронів кори. Констативні нейрони - детектори. Визначення, характеристика та види уваги.

ТЕМА 3. ПСИХОФІЗІОЛОГІЯ ПАМ’ЯТІ І НАВЧАННЯ, МОВИ І МИСЛЕННЯ, ФУНКЦІОНАЛЬНИХ СТАНІВ І ЕМОЦІЙ (10г.).

Формування детекторів в онтогенезі. Критичний період. Вплив зовнішньої стимуляції і неспецифічної активації на пластичні зміни детекторів. Формування зв’язків детекторів з командними нейронами. Імпритинг і його нейроні механізми. Звикання. Асоціативне навчання. Мнемічний простір.

Мислення та мова. Взаємодія першої та другої сигнальних систем. Розвиток і функції мови. Структура процесу мислення; вербальний та невербальний інтелект. Функціональна асиметрія мозку та особливості розумової творчої діяльності. Теорія свідомості. Модулююча система мозку, гама-коливання, міжпівшарова асиметрія мозку і свідомості.

Пам’ять та навчання. Філогенетичні рівні біологічної пам’яті. Тимчасова організація і концепція активної пам’яті. Множинність систем пам’яті. Види навчення та роль іонних процесів, а також внутрішньоклітинних речовин в пластичності нейронів.

Нейрони довготривалої пам’яті. Квантовий механізм виходу медіатора. Пресинаптичний механізм пластичності. Пластичність хемочутливої і пластичність електрозбудливої мембрани. Експресія генів. Ферментативна адаптація. Транс-синаптична індукція ензимів. Управління синтезом рецептивного білка. Управління іонними каналами.

Визначення, класифікація та функції емоцій. Когнітивні процеси в генезі емоцій. Біологічні та соціально значимі стимули, а також потребуючо-інформаційні фактори виникнення емоцій. Теорія зворотного лицевого зв’язку як одного із механізмів емоцій. Багатомірна та дискретна моделі емоцій.

Нейроанатомія емоцій. Самоподразнення. Центри насолоди та уникання. Центри агресивної поведінки і страху. Гуморальні механізми емоцій. Вираження емоцій в міміці, жестах, позі, голосі. Активність лицьових м’язів, пов’язаних із різними емоціями. Нейрони-детектори емоційної лицьової експресії. Зв’язок емоційних переживань із індивідуальними відмінностями. Тривожність. Агресивність. Депресія. Допитливість. Функційна асиметрія мозку та емоції. Художній, інтелектуальний тип і емоції, семантичний простір емоцій.

Види і механізми сну. Поняття про гіпноз. Теорії та фази сну, їх електроенцефалограма.

Концепція стресу Г. Сельє. Стресори. Фізіологічний і психологічний стрес. Нейроні і гуморальні механізми стресу. Інформаційне навантаження. Інформаційний стрес. Інформаційний невроз. Емоційний стрес. Роль стрес-реакцій в загальному механізм адаптації. Індивідуальна стійкість до стресу. Тренування та здатність переносити стрес.

ТЕМА 4. НОВІ НАПРАВЛЕННЯ ПРИКЛАДНОЇ ПСИХОФІЗІОЛОГІЇ (6г.)

Педагогічна психофізіологія. Проблема оптимізації навчання с точки зору біологічних критеріїв. Моніторинг функціонального стану учня. Комп’ютеризована оцінка його індивідуальних психофізіологічних характеристик.

Соціальна психофізіологія. Психофізіологічні механізми навчання та набуття певних навичок під впливом соціального середовища, культури та традиції суспільства. Формування поведінки на основі такого навчання.

Екологічна психофізіологія. Вивчення психофізіологічних механізмів впливу на людину екологічно шкідливих факторів, які порушують психічну діяльність і поведінку людини.


ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

КУРС „ПСИХОФІЗІОЛОГІЯ”

Курс: 4 Семестр: 8 Лекцій: 26 год. Лабор. роботи: 24 год. Кількість кредитів: 2 Кількість модулів: 3 Кількість змістових модулів: 3
Форма підсумкового контролю: залік
№ п/п Змістовий модуль Кількість годин
Лекції Лабора- торні Самос- тійна робота Всього
Модуль 1. Вступ до курсу психофізіології. Завдання та методологічні проблеми.
1.   2.     3. Історія виникнення та розвитку психофізіології. Предмет і принципи психофізіологічного дослідження. Сучасні методи непрямого (вегетативні реакції) та прямого вивчення мозку людини (електроенцефалографія, томографія, магнітоенцефалографія та ін.). Три основні функціональні блоки мозку. Перший блок – блок прийому , переробки сенсорної інформації, його локалізація в мозку. Другий блок – блок модуляції, активації нервової системи. Третій блок – блок програмування, регуляції і контролю складних форм діяльності. Управління рухом та вегетативними реакціями. Структура рухового акту. Два основних принципи управління руховими актами і дві системи ініціації руху. Векторна модель управління руховими та вегетативними реакціями.                              
Всього
Форма модульного контролю: усний контроль, виконання та оформлення лаб. роб.
Модуль 2. Когнітивні пізнавальні процеси.
4.     5.   6. Принципи кодування інформації в нервовій системі. Визначення і значення інформації для життєдіяльності організму людини. Принципи специфічності-мічена лінія. Частотний хід - один із способів передачі інформації. Структурна організація, потенціали дії (ПД) у часі - в якості відповіді нейрона на подразнення. Локальні нейроні ланцюги. Паралельне оброблення інформації. Ієрархічна і паралельна системи виділення ознак. Детекторні карти. Гностична одиниця. Модуляторні нейрони. Гуморальні зв’язки. Ієрархічна система управління. Концептуальна рефлекторна дуга. Конвергенція детекторів на командному нейроні. Пріоритет реакції. Прийняття рішення. Побудова руху. Принцип зворотного зв’язку. Механізм векторного кодування сигналу. Сприйняття та увага. Нейроні механізми сприйняття. Наявність чутливих періодів в розвитку мозку. Колінчата (вертикальна) і пошарова (горизонтальна) організація нейронів кори. Константні нейрони - детектори. Визначення, характеристика та види уваги. Мислення та мова. Взаємодія першої та другої сигнальних систем. Розвиток і функції мови. Структура процесу мислення; вербальний та невербальний інтелект. Функціональна асиметрія мозку та особливості розумової творчої діяльності.                            
7.           10.     11. Пам’ять та навчення. Філогенетичні рівні біологічної пам’яті. Тимчасова організація і концепція активної пам’яті. Множинність систем пам’яті. Нейрони довготривалої пам’яті. Квантовий механізм виходу медіатора. Пресинаптичний механізм пластичності. Пластичність хемочутливої і пластичність електрозбудливої мембрани. Експресія генів. Ферментативна адаптація. Транс-синаптична індукція ензимів. Управління синтезом рецептивного білка. Управління іонними каналами. Види навчення та нейроні феномени пластичності. Визначення, класифікація та функції емоцій. Когнітивні процеси в генезі емоцій. Біологічні та соціально значимі стимули, а також потребуючо-інформаційні фактори виникнення емоцій. Теорія зворотнього лицевого зв’язку як одного із механізмів емоцій. Багатомірна та дискретна моделі емоцій. Класифікація емоцій. Нейроанатомія емоцій. Самоподразнення. Центри насолоди та уникання. Центри агресивної поведінки і страху. Гуморальні механізми емоцій. Вираження емоцій в міміці, жестах, позі, голосі. Активність лицьових м’язів, пов’язаних із різними емоціями. Нейрони-детектори емоційної лицьової експресії. Зв’язок емоційних переживань із індивідуальними відмінностями. Тривожність. Агресивність. Депресія. Допитливість. Функційна асиметрія мозку та емоції. Художній, інтелектуальний тип і емоції, семантичний простір емоцій. Види і механізми сну. Поняття про гіпноз. Теорії та фази сну, їх електроенцефалограма. Концепція стресу Г. Сельє. Стресори. Фізіологічний і психологічний стрес. Нейроні і гуморальні механізми стресу. Інформаційне навантаження. Інформаційний стрес. Інформаційний невроз. Емоційний стрес. Роль стрес-реакцій в загальному механізм адаптації. Індивідуальна стійкість до стресу. Тренування та здатність переносити стрес.                                    
Всього
Форма модульного контролю: усний контроль, письмова контрольна робота, тести.
Модуль 3.Нові направлення прикладної психофізіології.
12.     13.   14. Педагогічна психофізіологія. Проблема оптимізації навчання с точки зору біологічних критеріїв. Моніторинг функціонального стану учня. Комп’ютеризована оцінка його індивідуальних психофізіологічних характеристик. Соціальна психофізіологія. Психофізіологічні механізми навчання та набуття певних навичок під впливом соціального середовища, культури та традиції суспільства. Формування поведінки на основі даного навчання. Екологічна психофізіологія. Вивчення психофізіологічних механізмів впливу на людину екологічно шкідливих факторів, які порушують психічну діяльність і поведінку людини.                            
Всього
Форма модульного контролю: виконання та оформлення лаб. р., задачі.
Всього
Форма підсумкового контролю: екзамен.
               

 

ІІ. ЛАБОРАТОРНИЙ ПРАКТИКУМ

№ з/п Розділи курсу і теми занять Основний зміст практичних і лабораторних занять, самостійної роботи Год. ауд. Год. сам. Технічні та наочні посібники Література
1. Концепція мотиваційної поведінки людини по П.К. Анохіну. Складання цілеспрямованого поведінкового акту Два аркуші паперу 1-5, 20,21
2. Нейроні механізми сприйняття Вимір величини ілюзії зорового сприйняття. Два аркуші паперу з накресленими відрізками прямої 11-13, 15,21
Визначення властивостей нервової системи за психомоторними показниками. Тепінг-тест. Тест оцінює психомоторну рухливість. Регуляція рухів базується на двох основних принципах – 1) принципі прямого програмного управління, 2) принципі сенсорних корекцій поточного руху по ланцюгу зворотного зв’язку стандартні бланки, що являють собою листки паперу (203Х283), що розділені на шість розташованих по три в ряд рівних прямокутника, секундомір, олівець. 1-5,20
4. Вивчення психічних функцій людини. Дослідження переключення уваги в умовах активного вибору корисної інформації. Секундомір, таблиці, магнітофон 1,13, 21
Діагностика інтелекту. Методики для вивчення уваги. визначити вибірковість уваги, оцінити довільну увагу та логічне мислення, структуру процесу мислення, вербальний і невербальний інтелект   стимульний матеріал, буквений текст, два бланки: заповнений числами та пустий текст з числовими рядами 1-7,20, 25
6. Вивчення стану мовної функції Вивчення стану мовної функції у піддослідного; визначення по тексту пошкоджених мовних зон; установлення стадій розвитку дитини, розпізнавання зон, які активуються при виконанні лінгвіністичних вправ. тести для самоперевірки, картки для вправи „Мама і тато”, картки для звуків і слів дитини, томограми головного мозку, 6 кнопок, 6 скріпок, 6 шнурків, 6 скляних паличок, 6 лоточків, 6 голок, 6 ґудзиків, 6 піпеток, 6 стаканів, 6 лез, 6 шариків, 6 целофанових кульків 4,16, 19
7. Нейрофізіо-логічні основи психічної діяльності. Визначення функцій лобної частини великих півкуль. Тести, анкети 1,2,13, 22
8. Функція зорово-просторового мислення Перевірка можливості просторового мислення та домінування лівої чи правої півкулі у досліджуваних. тести для самоперевірки, рисунки для перевірки рівня просторового мислення та розвитку правої півкулі 1,2,12
9. Дослідження короткочасної пам’яті. Визначення об’єму безпосереднього запам’ятовування,визначення об’єму смислової пам’яті Визначити обсяг безпосереднього та смислового запам’ятовування у людини секундомір.   1-5
10. Психофізіологія пам’яті. Дослідження різних видів пам’яті. Секундомір, таблиці, рисунки, фотокартки 1,16
11. Вивчення образного невербального, просторового мислення; математичних здібностей Вивчення у піддослідних здібності до концентрації, візуальному осмисленню просторових конфігурацій. тести для самоперевірки, таблиці чисел 8,12,13
12. Підсумкове заняття. Рішення задач проблемного і діагностичного характеру з теми: „Пізнавальна функція психіки: відчуття, сприйняття ”. завдання 23-29
  ВСЬОГО      

 

Творча робота (Лабораторне заняття № 1).

Складанняцілеспрямованого поведінкового акту по П.К.Анохіну.

Мета роботи: скласти поведінковий акт, використовуючи рисунок 1.

Рисунок 1. Схема центральної архітектоніки поведінкового акту по П.К.Анохіну.

Література

1. Данилова Н.Н., Крылова А.Л. Физиология высшей нервной деятельности. – Ростов н/Д: Феникс, 2001. – 480с.

2. Смирнов В.М. Нейрофизиология и высшая нервная деятельность детей и подростков. – М.: Изд. Центр „Академия”, 2000. - 100с.

3. Батуев А.Г. Физиология высшей нервной деятельности и сенсорных систем: Учебник для вузов. – СПб.: Питер, 2005. – 317с.: ил. – (Серия “Учебник для вузов”).


Лабораторне заняття № 2

Основні положення

Сприйняття людини носить цілісний предметний та розумовий характер. Сприйняття має свою внутрішню структуру, де роль кожного окремого елементу визначається тим, яке місце він займає в цілому, тим функційним навантаженням, яке він несе. Частини у сприйнятті об’єкта завжди підпорядковані цілому. Внаслідок цього можуть виникати ілюзії сприйняття.

Матеріали та обладнання:два листка паперу з накресленими на них відрізками прямої (а, б), лінійка, олівець.

ХІД РОБОТИ

Піддослідному, що сидить за столом, дають обидва листки паперу з відрізками прямої і пропонують накласти праву сторону листка а зверху лівої сторони листка б таким чином, щоб відрізки на обох листках знаходились на одній горизонтальній прямій. Потім піддослідний повинен пересувати лист а вправо або вліво до того часу, поки довжина відрізків на обох листках не буде сприйматися ним як однакова. Вимірюють та записують довжину указаних піддослідним відрізків, не повідомляючи йому результатів вимірювання. Повторюють дослід 10-15 разів.

Визначте величину ілюзії для кожного досліду. Порівняйте результати у різних піддослідних.

Зміст звіту

1. Тема роботи.

2. Результати і висновки.

Контрольні питання

1. В чому проявляється інтегративна діяльність мозку людини?

2. Назвіть три основні функціональні блоки мозку людини. Їх характеристика.

3. Що являється предметом вивчення загальної сенсорної фізіології?

4. Поясніть, чим відрізняється об’єктивна фізіологія від суб’єктивної?

5. Назвіть етапи сприйняття, їх тривалість.

6. Що називається аналізатором? Наведіть приклади.


Література

1. Практикум по нормальной физиологии / Под ред. Агаджаняна Н.А.- М.: Высшая школа, 1983.- 328с.

2. Данилова Н.Н., Крылова А.Л. Физиология высшей нервной деятельности. – Ростов н/Д: Феникс, 2001. – 480с.

3. Чайченко Г.М. Основы физиологии высшей нервной деятельности .- М.: Высшая школа, 1988. – 368с.

4. Практикум по нормальной физиологии / Под ред. Агаджаняна Н.А.- М.: Высшая школа, 1983.-328с.


Лабораторне заняття № 3.

Основні положення

Тест оцінює психомоторну рухливість. Регуляція рухів базується на двох основних принципах – 1) принципі прямого програмного управління, 2) принципі сенсорних корекцій поточного руху по ланцюгу зворотного зв’язку. Існує два механізми управління рухом: 1) за допомогою центральних моторних програм, 2) за допомогою зворотної аферентації, яка використовується для безперервного контролю і корекції виконуваного руху. Моторна кора отримує сенсорні проекції від рецепторів м’язової та суглобної чутливості. Моторна кора – центральний апарат побудови руху.

Матеріали та обладнання:стандартні бланки, що являють собою листки паперу (203Х283), що розділені на шість розташованих по три в ряд рівних прямокутника, секундомір, олівець.

ХІД РОБОТИ

За сигналом експериментатора піддослідні повинні почати проставляти крапки в кожному квадраті бланка. Протягом 5 секунд необхідно поставити якомога більше крапок. Перехід з одного квадрату на інший здійснюється за командою експериментатора, не припиняючи роботу і тільки за рухом стрілки годинника. Весь час потрібно працювати в максимальному для себе темпі. Піддослідні повинні взяти в праву (або ліву) руку олівець і поставити його перед першим квадратом стандартного бланка.

Експериментатор подає сигнал: „Почали”, а потім через кожні 5 секунд подає команду: „Перейти на інший квадрат”. Коли мине 5 секунд роботи в 6-му квадраті експериментатор подає команду: ”Стоп”.

Обробка результатів включає наступні дії:

1) підрахувати кількість крапок в кожному квадраті;

2) побудувати графік працездатності, для чого відкласти на осі абсцис 5-секундні проміжки часу, а на осі ординат – кількість крапок в кожному квадраті.

Аналіз результатів.

Сила нервових процесів є показником працездатності нервових клітин і нервової системи в цілому. Сильна нервова система витримує більше за величиною і довготривалістю навантаження, ніж слабка. Методика заснована на визначенні динаміки максимального темпу руху рук. Дослід проводиться послідовно спочатку правою, а потім лівою рукою. Отримані в результаті варіанти динаміки максимального темпу можуть бути умовно поділені на п’ять типів:

· випуклий тип (а): темп зростає до максимального протягом перших 10-15 секунд роботи; в подальшому, до 25-30 секунд, він може знизитися нижче вихідного рівня (того, що спостерігався в перші 5 секунд роботи). Цей тип кривої свідчить про наявність у піддослідного сильної нервової системи;

· рівний тип (б): максимальний темп утримується приблизно на одному рівні протягом всього часу роботи. Цей тип кривої характеризує нервову систему піддослідного як нервову систему середньої сили;

· низхідний тип (в): максимальний темп знижується вже з другого 5-секундного відрізку і залишається на зниженому рівні протягом всієї роботи. Цей тип роботи свідчить про слабкість нервової системи піддослідного;проміжний тип (г): темп роботи знижується після перших 10-15 секунд. Цей тип розцінюється як проміжний між середньою і слабкою силою нервової системи – середньо-слабка нервова система;

· увігнутий тип (г): першопочаткове зниження максимального темпу змінюється потім короткочасним збільшенням темпу до вихідного рівня. Внаслідок здатності до короткочасної мобілізації такі піддослідні також відносяться до групи осіб із середньо-слабкою нервовою системою.

Графіки: а — випуклого типу; б — рівного типу; в — низхідного типу; г — проміжного і ввігнутого типів. Горизонтальна лінія — лінія, що відповідає початковому рівню темпу роботи за перші 5 секунд.

Зміст звіту

1. Тема роботи.

2. Результати і висновки.

3. Замалюйте 2 графіка.

Контрольні питання

1. Дайте характеристику основним типів ВНД.

2. На яких принципах базується регуляція руху?

3. Які механізми керування руху існують?

4. Де розміщується моторна кора?


Лабораторне заняття № 4

Основні положення

Увага – „ это овладение умом в четкой и яркой форме одним из нескольких наличествующих объектов. Суть этого процеса – фокусирование, концентрирование сознания. Внимание приводит к отвлечению от некоторых вещей для того, чтобы можно было эффективно заняться другими. Состояние внимания противоположно рассеянному, затемненому состоянию”, - таке дав визначення більше 100 років назад Уильям Джеймс.

Увага – це зосередженість діяльності суб’єкта в даний момент часу на будь-якому реальному чи ідеальному об’єкті (предметі, події, образі). Під переключенням уваги розуміють можливість більш чи менш легкого переходу від даного виду діяльності до іншого.

Матеріали та обладнання: нарисовані на папері таблиці з числами без кружечків і в кружечках, секундомір, указка, магнітофон із касетою.

ХІД РОБОТИ

Піддослідні одержують завдання знаходити у таблиці числа без кружечка у зростаючому порядку / від 1 до 25 /, а в кружечках – в убутному порядку / від 24 до 1 /, послідовно переключаючись з числа без кружечків на число у кружечку / 1-е число без кружечка, 24-е – у кружечку, 2-е – без кружечка, 23-е – у кружечку і т. д. /. Сума пар чисел без кружечка і чисел у кружечку дорівнює 25. Останнє число 25 без кружечка.

Дослід проводять двічі – в першому варіанті, в у мовах відносної тиші, у другому варіанті – на фоні музики або гучної розмови, запитань до піддослідного і т. д.

Результати дослідження заносять у таблицю:

 

Піддослідний 1-й варіант 2-й варіант
час Кількість помилок час Кількість помилок
1.        
2.        
3.        
4.        

 

Зміст звіту

1. Тема роботи.

2. Результати і висновки.


Контрольні питання

1. Які властивості нервових процесів лежать в основі швидкості перенесення уваги?

2. Як впливають на швидкість підсумовування пар чисел шум та інші перешкоди?

3. Яке практичне значення має визначення швидкості переключення уваги?

4. Що таке увага?

5. Перерахуйте та охарактеризуйте види уваги.

Література

1. Практикум по нормальной физиологии / Под ред. Агаджаняна Н.А.- М.: Высшая школа, 1983.-328с.

2. Данилова Н.Н., Крылова А.Л. Физиология высшей нервной деятельности. – Ростов н/Д: Феникс, 2001. – 480с.

3. Данилова Н.Н. Психофизиология.- М.: Аспект Пресс, 2001-373с.


Лабораторне заняття № 5

Діагностика інтелекту

Мета роботи: визначити вибірковість уваги, оцінити довільну увагу та логічне мислення.

Питання для теоретичної підготовки: Визначення і характеристика уваги, види уваги, структура процесу мислення, вербальний і невербальний інтелект.

Матеріали та обладнання: бланки із стимульним матеріалом.

ХІД РОБОТИ

Дослід № 1. Методика Мюнстерберга

Націлена на визначення вибірковості уваги. Рекомендується для використання при профвідборі на спеціальності, які потребують гарної вибірковості та концентрації уваги, а також високої перешкодостійкості.

Інструкція: “Серед літерного тексту є слова. Ваша задача як можна швидше читаючи текст, підкреслити ці слова.”

Наприклад:

рюклбюсрадістьуфркнп”

Час роботи – 2хв.

Методика застосовується як у групі, так і індивідуально. Оцінюється кількість виділених слів і кількість помилок ( пропущені та неправильно виділенні слова ).

 

Стимульний матеріал

 
 


бсонцевтрщоцерайонзгучновинащєьртпнеавтиметроячційьджщоа

шгкцпрокуроргерсебрамтеоріямтоджеьамхокейтрійкафцугайтимп

телевізорджшгнеправмтмпам’ятьргнавмиолшщддсприйняттяджьт

йкцундшипрамитолгшркоханнябюолргнпакуврмспектакльджюбь

бюьрадістьпраекгшщдлтаіячфцйзхджлшогрнпеаквуірепортаждзл

фціувкаепнргоконкурсюжбдьлоотирмпсвчіячемністьєхжзддщдщл

ерплаванняускмеинтгьшбщюїюзбщькомедіяьбтивідчайбюьтимсві

йнцшкщариюсіялабораторіяиекдпрлрвіпоззпвккосноваюєїхзштро

смаквуіцфрошлжздщлогпсихіатріязалінгаоокщнщзвгвоашпщекаш

 

Прізвище піддослідного____________________________________

 


Дослід № 2. Методика “Розтановка чисел“

Методика застосовується для оцінки довільної уваги. Рекомендується використовувати при профвідборі на спеціальності, які потребують гарного розвитку функції уваги.

Інструкція: “ Протягом 2хв. Ви повинні розставити в вільних клітинах нижнього квадрату бланка у зростаючому порядку числа, які розміщені у випадковому порядку в 25 клітинах верхнього квадрату бланка.

Числа записуються на кожному рядку, ніяких відміток у верхньому квадраті робити не можна.”

Оцінка ставиться за кількістю правильно записаних чисел. Середня норма – 22 числа і вище.

Методика зручна при груповому дослідженні. Групове дослідження рекомендується проводити в присутності експериментатора.

 

Стимульний матеріал

 

 

Бланк для заповнення

 

         
         
         
         
         

 

Дослід № 3. Методика “Закономірності числового ряду”

Методика оцінює логічний аспект мислення. Піддослідні повинні знайти закономірності побудови 8 числових рядів і написати числа , яких не вистачає. Час виконання – 5 хв.

Інструкція: “Вам пред’явлені 7 числових рядів. Ви повинні знайти закономірність побудови кожного ряду і вписати числа, яких не вистачає. Час виконання роботи – 5 хв.”

 

Числові ряди

1) 24 21 19 18 15 13 - - 7

2) 1 4 9 16 - - 49 64 81 100

3) 16 17 15 18 14 19 - -

4) 1 3 6 8 16 18 - - 76 78

5) 7 26 19; 5 21 16; 9 - 4

6) 2 4 8 10 20 22 - - 92 94

7)24 22 19 15 - -


Дослід № 4. Методика „Закономірність пропущеного числа”

Розгляньте малюнок та визначте, яке число пропущене?

Дослід № 5. Методика “Кількісні відношення“

Застосовується для оцінки логічного мислення. Піддослідним пропонуються для рішення 18 логічних задач. Кожна із них має 2 логічні посилки, в яких букви знаходяться в якихось чисельних взаємовідносинах між собою. Спираючись на пред’явлені логічні посилки, потрібно вирішити, в якому співвідношенні знаходяться між собою літери, які стоять під рискою. Час рішення 5 хв.

Інструкція: “ Вам запропоновані 18 логічних задач, кожна з яких має дві посилки. Час рішення задач – 5 хв.

Оцінка ставиться за кількістю правильних відповідей.

Норма дорослої людини – 10 і більше.

Стимульний матеріал

1. А більше Б в 9 раз 10. А менше Б в 2 рази

Б менше В в 4 разиБ більше В в 8 раз

В А А В

2. А менше Б в 10 раз 11. А менше Б в 3 рази

Б більше В

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти