ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Аналіз ефективності управління кредитним портфелем банку

Показники Період Відхилення
Попередній Звітний
Обсяг кредитного портфеля (тис. грн..)      
Розрахункова сума резерву під нестандартну заборгованість (тис. грн..)      
Питома вага резерву в обсязі портфеля      
Перевищення дохідності кредитного портфеля над ставкою без ризику (%)      
Коефіцієнт ефективності управління      

На коефіцієнт ефективності впливає два фактори: Dr — перевищення дохідності кредитного портфеля (d) над ставкою без ризику (r0) та величина ризику кредитного портфеля (ІR). Останній фактор, у свою чергу, залежить від розрахункової суми резерву під нестандартну заборгованість (R) та обсягу кредитного портфеля банку (V). Отже, ефективність управління портфелем представимо у вигляді функції трьох змінних:

f = f (Dr, R, V).

Значення функції в першому періоді — f (Dr1, R1, V1), у другому відповідно — f (Dr2, R2, V2). Зміну коефіцієнта ефективності управління портфелем протягом аналізованого періоду знаходимо із співвідношення:

W = f (Dr2, R2, V2). – f (Dr1, R1, V1).

Вплив факторів визначимо за формулами:

W(Dr) = f (Dr2, R1, V1) – f (Dr1, R1, V1);

W(R) = f (Dr2, R2, V1) – f (Dr2, R1, V1);

W(V) = f (Dr2, R2, V2) – f (Dr2, R2, V1),

де .

У процесі роботи з проблемними кредитами банк може застосувати два основні методи управління: реабілітацію чи ліквідацію.

Метод реабілітації полягає в розробці спільного з позичаль­ником плану заходів щодо повернення кредиту.

Метод ліквідації означає повернення кредиту через проведення процедури банкрутства та продажу активів позичальника.

Рішення про те, який метод краще використати, приймається керівництвом конкретного банку залежно від конкретних обставин і результатів попереднього аналізу проблеми.

Банківська практика та норми правового регулювання свідчать, що однією з форм реабілітації є реструктуризація кредитної заборгованості, яка полягає в зміні умов повернення кредиту, у відповідності з якими позичальнику тимчасово надаються пільгові умови погашення кредиту. Обґрунтування методів реструктуризації кредитної заборгованості для конкретного банку можна здійснити на основі порівняльної характеристики методів із табл. 4.2

Таблиця 4.2

Вигоди реструктуризації кредитної заборгованості для банків і клієнтів

Метод реструктуризації Характеристика методу Переваги для позичальника (залежно від зменшення місячного платежу) Переваги для банку (залежно від суми передплати за кредитом)
Кредитні канікули Банк дозволяє позичальникові протягом певного строку погашати лише відсотки за кредитом. Після закінчення кредитних канікул позичальник щомісяця виплачує тіло кредиту плюс відсотки Середня: щомісячний платіж за кредитом дещо зменшується Мінімальна: переплата за кредитом зростає несуттєво
Зміна схеми погашення кредиту з класичної на ануїтетну Ануїтетна схема погашення кредиту передбачає погашення заборгованості рівними частинами протягом усього строку кредитування, тоді як за класичної схеми сума платежів з часом зменшується Максимальна: щомісячний платіж за кредитом зменшується Середня: Переплата за кредитом частково збільшується
Пролонгація кредиту Збільшення строку кредитування Мінімальна: щомісячний платіж майже не зменшується Максимальна: переплата за кредитом збільшується
Конверсія Переведення валютних кредитів у гривневі (курс конверсії визначається кожним банком) Залежно від курсу валюти на умов конверсії
Прощення пені та штрафних санкцій При виникненні прострочення за кредитом банк списує весь нарахований штраф Залежно від строку прострочення й суми штрафних санкцій
Зниження відсоткової ставки на певний період Банк на певний строк знижує розмір відсоткової ставки за кредитом. Після закінчення пільгового періоду відсоткова ставка зростає до попереднього рівня і вище Залежно від умов зміни та відсоткової ставки

 


Завдання 5

Тема 9. Управління активами і пасивами банку

 

Кількість годин: 4.

 

За виконання завдання студенти отримують 0-6 балів:

у т.ч.

0 балів – завдання не виконано;

2 бали – обчислення наведені при виконанні завдання здійснені правильно;

2 бали – виявлено взаємозв’язок між економічними явищами і процесами;

2 бали – складено повні та обґрунтовані висновки та рекомендації, виявлено творчий підхід до виконання завдання.

Завдання:

На підставі даних про структуру активних та пасивних операцій банку студентам необхідно:

- визначити величину дисбалансу (гепу) активів і пасивів та оцінити рівень ризику зміни процентної ставки;

- визначити валютну позицію банку за всіма видами валют та оцінити можливості зміни валютного ризику банківської установи;

На підставі проведених розрахунків студентам необхідно вказати висновки та рекомендації щодо управління активами пасивами банку з метою мінімізації ризиків.

Методичні рекомендації

Ризик зміни процентної ставки – це наявний або потенційний ризик для надходжень або капіталу, який виникає внаслідок несприятливих змін процентних ставок.

Одним з методів оцінки ризику зміни процентної ставки є геп-менеджмент.

Гeп — це міра процентного ризику, на який наражається банк впродовж фіксованого часового інтервалу.

GAP(t) = FA(t) - FL(t), (5.1)

де GAP(t) - величина гепу в періоді (t);

FA(t) - активи, чутливі до зміни процентної ставки в періоді (t);

FL(t) - пасиви, чутливі до зміни процентної ставки в періоді (t).

Кумулятивний геп інтегральний показник, що відбиває сту­пінь ризику процентних ставок, на який наражається банк впродовж розглянутого часового горизонту.

(5.2)

Банк може управляти цим ризи­ком, установлюючи ліміт гепу як максимально допустимий його розмір та приводячи структуру чутливих активів і зобов'язань у від­повідність з установленим лімітом. При оцінюванні ризику процентних ставок обчислюється коефіцієнт гепу як відношення чутливих активів до чутливих зобов'язань.

(5.3)

 

Індекс процентного ризику

(5.4)

Зміну маржі банку можна визначити за такою формулою:

(5.5)

 

де DP- величина зміни маржі фінансової установи протягом періоду Т

r1, r0 - прогнозована та поточна ринкові ставки

Валютна позиція - це співвідношення вимог (балансових і позабалансових) та зобов’язань (балансових і позабалансових) банку в кожній іноземній валюті. При їх рівності позиція вважається закритою, при нерівності - відкритою. Відкрита позиція є короткою, якщо обсяг зобов’язань за проданою валютою перевищує обсяг вимог, і довгою, якщо обсяг вимог за купленою валютою перевищує обсяг зобов’язань.

Валютний ризик – це наявний або потенційний ризик для надходжень і капіталу, який виникає через несприятливі коливання курсів іноземних валют і цін на банківські метали.

Для обмеження ризику, пов'язаного з проведенням операцій на валютному ринку, що може призвести до значних втрат банку встановлюється ліміт ризику загальної відкритої (довгої/короткої)валютної позиції банку.Ліміт ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції розраховується за такою формулою: (5.6)

де ВП - загальна відкрита валютна позиція за балансовими та позабалансовими активами і зобов'язаннями банку за всіма іноземними валютами у гривневому еквіваленті (розрахунок здійснюється за звітну дату), яка визначається як сума абсолютних величин усіх довгих і коротких відкритих валютних позицій у гривневому еквіваленті окремо за кожною іноземною валютою (без урахування знака) за всіма іноземними валютами

РК - регулятивний капітал

Нормативне значення загальної відкритої(довгої/короткої) валютної позиції банку (Л13) має бути не більше ніж 30 відсотків.У цьому разі встановлюється обмеження ризику окремо для довгої відкритої валютної позиції та короткої відкритої валютної позиції банку:· загальна довга відкрита валютна позиція (Л13-1) має бути не більше ніж 20 відсотків;· загальна коротка відкрита валютна позиція (Л13-2) має бути не більше ніж 10 відсотків.

Залежність між величиною прибутків (збитків), одержаних у результаті утримання банком відкритої валютної позиції, та змінами валютних курсів на ринку, описується аналітичною моделлю:

(5.7)

 

де, Pv − прибуток (збиток) від переоцінювання валютних коштів у зв’язку з зміною валютного курсу;

sp та s − прогнозний та поточний валютний курс;

VP − валютна позиція банку.

 

 

Завдання 6

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти