ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Категорія часу у відношенні до категорії виду

Категорія часу – це граматична категорія, яка виражає відношення дії до моменту мовлення. Дія відбувається в трьох планах: 1) одночасно з моментом мовлення; 2) після моменту мовлення – тобто в теперішньому і майбутньому планах. Категорія часу тісно пов’язана з категорією особи і виявляється в особових формах. Час дієслова визначається морфологічно в дійсному способі. Виділяються такі часові форми: теперішнього, минулого, давноминулого і майбутнього.

Термін теперішній час відомий із середини минулого століття (П.Дячан), зрідка в тому ж значенні виступали теперішність (С.Смаль-Стоцький і Ф.Гартнер, О.Попович) та теперішник (І.Верхратський). Назву минулий час, хоча вона засвідчена ще в «Лексиконі словенороскім» П.Беринди, стали вживати в українських граматиках лише в першому десятилітті ХХ століття (П.Залозний, Є.Тимченко, Г.Шерстюк). До того був поширений термін минувший час (П.Павлусевич, О.Огоновський та ін.), зрідка минувшість (С.Смаль-Стоцький і Ф.Гартнер, О.Попович) та минувшик (І.Верхратський). У значенні сучасного терміна майбутній час у цей період вживався будучий час (О.Огоновський, О.Партицький, П.Залозний, Г.Шерстюк), прийдучий (Є.Тимченко), зрідка будучність (С.Смаль-Стоцький і Ф.Гартнер, О.Попович), будущик (І.Верхратський), будущий час (І.Нечуй-Левицький). У 1926 р. в «Українському правописі (проект)» уперше вжито термін майбутній час, що ввійшов до складу сучасної української граматичної термінології, хоч певний час окремі автори продовжували користуватися термінами будучий (М.Левицький. Українська граматика для самонавчання, 1918), прийдучий (О.Курило. Початкова граматика української мови, 1922), прийдешній (П.Горецький і І.Шаля). Лише в 30-х роках остаточно стає термінологічною нормою майбутній час. В одних граматиках уживано час передминулий (М.Наконечний. Українська мова, 1928), а в інших – давноминулий (П.Горецький і І.Шаля) і лише в 30-х роках остаточно стає термінологічною нормою перший із них[88].

ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС означає співвідносність дії з моментом мовлення. Його мають лише дієслова недоконаного виду. Момент мовлення може збігатися або не збігатися з моментом безпосереднього говоріння. Залежно від цього розрізняють пряме і відносне вживання форм теперішнього часу.

Форми теперішнього часу при їх прямому вживанні мають два значення: 1) значення теперішнього актуального і 2) значення теперішнього неактуального (їх ще називають прямим детермінованим і прямим недетермінованим).

Теперішній актуальний – це основне значення теперішнього часу. Дія передається як така, що відбувається в момент мовлення. У цьому значенні дієслова теперішнього часу часто вживають в газетних текстах, телерепортажах, коли йдеться про події, очевидцем яких був автор: «Давно вже немає Косинки. Могила його невідома... Я жбачу його тільки живим...» (газ.).

Теперішній неактуальний передає дію, яка розпочалася до моменту мовлення, відбувається під час мовлення і триватиме після розповіді про неї. Він означає дію, яка відбувається постійно або регулярно повторюється: Вода кипитьпри ста градусах. У вживанні неактуального теперішнього виділяється ще значення теперішньо-минулого і теперішньо-майбутнього часу.

А) Теперішньо-минулий час переносить дію у план минулого. Це досягається поєднанням дієслова у формі теперішнього часу з прислівниками і прислівниковими словами: «Ябачу мільйони людей, що пересуваються по дорогах і полях...» (Ю.Яновський). Цей час ще називають теперішнім історичним, і характерний він для розповідей події минулого. Різновидом теперішньо-минулого часу є теперішній живописний, який уживається для опису картин природи, обставин, за яких відбувається дія: «Раненько вдосвіта ви берете рушницю, весло, кошика... і йдете на Кримасове озеро» (Остап Вишня).

Б) Теперішньо-майбутній виражається поєднанням дієслова теперішнього часу з прислівниками й прислівниковими словами з часовим значенням. Він уживається як у художніх, так і в наукових та публіцистичних творах: «І так – домовились: мивстаємо завтра о шостій,готуємо нашвидкуруч сніданок і біжимона заняття» (газ.)

МАЙБУТНІЙ ЧАС недоконаного виду означає дію, яку буде здійснено після моменту мовлення. Відомі дві форми майбутнього недоконаного: синтетична й аналітична. Синтетична форм утворюється за такою моделлю: інфінітив + суфікс майбутнього часу -м- + тематичний суфікс -е- + особове закінчення: читати-м-у, читати-м-е-ш, читати-м-е-мо, читати-м-е-те. Аналітична форма складається з особових форм дієслова бути й інфінітива основного дієслова недоконаного виду: буд-у ходити, буд-еш читати, буд-е читати, буд-емо читати, буд-уть читати, буд-ете читати.

МАЙБУТНІЙ ЧАС доконаного виду означає дію, яку буде здійснено в момент мовлення або після нього. Здебільшого дія майбутнього доконаного виду відбувається після моменту мовлення, рідше – в момент мовлення. У цьому разі майбутній час набуває значення теперішнього: «Утомився вороненький, іде,спотикнеться» (Т.Шевч.). Якщо дієслово майбутнього часу доконаного виду вживається в реченні поряд із формами минулого і теперішнього історичного, то воно виражає дію, що відбувалася до моменту мовлення про неї: «Все небооблягли темні купчасті хмари, які шаленолетять в одному напрямі. На мить з’явиться сонце, заллє блиском сивий океан і знову сховається за хмарами.» (К.Станюкович). Часто в художніх творах у таких випадках уживається частка було і слово бувало, які підсилюють минулий час перебігу дії: «Було як почують хуторяни, що йде татарва, то заганяють скотину іховаються по байраках і котлованах...» (О.Стороженко).

МИНУЛИЙ ЧАС означає дію, яка відбулась або відбувалась до моменту мовлення. Його форми творяться від основи інфінітива за допомогою суфікса (після голосного), його варіанта -л- (перед голосним), а також нульового суфікса (після приголосного): носи-ти + л, в,= носила, носило, носив. Дієслова минулого часу бувають доконаного і недоконаного виду. Дієслова недоконаного виду в минулому часі означають переважно дії, які виконувалися у минулому й не пов’язані з моментом мовлення в теперішньому часі. Це дії не завершені в часі, повторювані: «Харитязривала дорогою квіточки тайшла все далі» (М.Коцюбинський). Дієсловам минулого часу доконаного виду властива результативність дії, її завершеність: писав – написав. Ці дієслова означають дію, що почалася до моменту мовлення про неї, але результат має продовження тепер: «Я жила в дядька, доки підросла» (І.Нечуй-Левицький). Іноді форма минулого часу вживається із значенням близького майбутньому: «Ну все, я пішов» (розм.). Це характерно здебільшого для розмовно-побутового та художнього стилів.

ДАВНОМИНУЛИЙ (ПЕРЕДМИНУЛИЙ) ЧАС означає минулу дію, яка відбувалася перед іншою минулою дією. Форми минулого часу аналітичні і творяться додаванням до дієслова минулого часу переважно доконаного виду основної дії родової форми минулого часу допоміжного дієслова бути: сказав був, написала була. Давноминулий час найчастіше вживається у складносурядних реченнях із протиставними сполучниками, а також у складнопідрядних реченнях. Наприклад: «Віл щось почав був говорити, та судді річ йому спочатку перебили» (Є.Гребінка), «Після того, як економ ледвебув утік з поля, ніхто більше не важивсь займати коні» (М.Коцюбинський).

Категорія способу

КАТЕГОРІЯ СПОСОБУ – це граматична категорія, що виражає відношення дії до дійсності, встановлюване тим, хто говорить. Категорія способу містить у собі форми дійсного, наказового і умовного способу, що протиставляються за позначенням реальності (дійсний спосіб) – нереальності (умовний і наказовий) дії.

Дійсний спосіб (або індикатив – лат. indikativus – дійсний спосіб) позначає реальну процесуальну ознаку, що реалізується в одному з трьох часових планів: теперішньому, минулому і майбутньому: «Менівійнула в очі сивина» (Д.Павличко), «Ішумить, ігуде, дрібен дощикіде» (нар.тв.), «В тиху темную нічку безвидну Не стулю ні на хвильку очей» (Леся Українка).

Дійсний спосіб не має спеціальних, властивих тільки йому формальних засобів. Він виражається за допомогою форм особи і часу, а також роду (в минулому часі).

Наказовий спосіб (або імператив – лат. imperativus – наказовий спосіб) виражає волевиявлення мовця, яке залежно від конкретної комунікативної ситуації набуває модальних відтінків наказу, команди, заклику, побажання, прохання, поради, застереження тощо[89]. Наприклад: «Плавай, плавай, лебедонько, по синьому морю» (Т.Шевченко). «В квітках всі вулиці кричать: Нехай живе свобода» (П.Тичина). У 30-х роках ХХ ст. досить поширеним був термін вольовий спосіб дієслова (М.Наконечний), хоча з 1929 року його почав витісняти загальновживаний тепер спосіб наказовий[90] .

Парадигму наказового способу, якому не властива категорія часу, складають прості й аналітичні форми, що регулярно утворюються від основи теперішнього часу (для дієслів недоконаного виду) і теперішнього – майбутнього часу (для дієслів доконаного виду). До простих належать форми 2-ї особи однини, утворені за допомогою закінчення або нульового закінчення (бери, неси) і 1-ї та 2-ї особи множини, утворені за допомогою закінчень -імо (-ім), -мо (роби – роб-імо/ роб-ім), -іть, -іте, -те (роб-и – роб-іть – роб-іте); до складних – форми 3-ї особи однини і множини, які регулярно утворюються поєднанням частки хай (нехай) з формою теперішнього (недок.вид) і формою теперішнього – майбутнього часу (док.вид): «Хай нап’ються донесхочу ниви» (Л.Костенко).

Загалом форми наказового способу можуть виражати різний ступінь наказовості – від категоричної вимоги до побажання. Найбільшим ступенем категоричності наділені форми 2-ї, а найменшим – форми 1-ї осіб. Для пом’якшення наказу при дієсловах наказового способу вживаються частки бо, но, ну, ану («Ходи-но сюди, дитино»), що характерно здебільшого для усного мовлення, а також форми умовного способу: «О, і ви вже встали? Чого так рано?Полежали бще» (І.Тобілевич). Для вираження категоричності наказу, команди форми 2-ї особи однини і множини наказового способу можуть бути замінені формами інфінітива: «Усімвстати!».

Умовний спосіб дієслова позначає вірогідний, можливий або бажаний процес, реалізація якого пов’язується з наявністю тих або інших додаткових умов: «Якби мені черевики, топішла б я на музики» (Т.Шевченко). З погляду вираження форма умовного способу – це аналітична структура, яка утворюється поєднанням дієслова у формі, співвідносній з минулим часом, і частки би (б): читав би, читала б, читало б, читали б.

Розрізняють два різновиди форми умовного способу: 1) форма у складнопідрядному реченні або в іншому граматичному контексті, який містить повідомлення про умову, необхідну для реалізації дії або стану, наприклад: «Якби я була пташкою в небі, яб полетіла, милий, до тебе» (нар.пісня); 2) незалежно вжита форма: «Пождав би ти місячної ночі» (Леся Українка).

Умовний спосіб може виражати спонукальне і бажальне значення.

Спонукальне значення дієслів умовного способу – це своєрідне поєднання умовності й наказовості. Дієслова з цим значенням виражають спонукання пом’якшено, не так, як дієслова наказового способу: «Таточку, голубочку, ви б кращележали» (І.Тобілевич).

Бажальне значення умовного способу передається поєднанням дієслова минулого часу, що виражає ввічливе прохання, побажання з неозначеною формою дієслова. Речення з цими формами не мають паралельних відповідників з дієсловами наказового способу, як це, наприклад, мають конструкції з умовним спонукальним. Пор.: «Тебеб яслухала довіку, куме мій, аби б хотів співати» (Л.Глібов) – умовне бажальне; «Краще б ви поїхали нашими кіньми» (І.Тобілевич) – умовне спонукальне.

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти