ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Склад і структура Верховної Ради України

Важливими складовими конституційно-правового статусу Верховної Ради України є її склад і структура. Ці особливості зумовлені однопалатністю парламенту України. Верховна Рада України є однопалатним (монокамерним) парламентом.

Однопалатний парламент є органом законодавчої влади, що складається з однієї палати. Але якщо проаналізувати кількісний склад однопалатних парламентів демократичних країн світу, можна дійти висновку, що не завжди кількість парламентаріїв залежить від структури парламенту. Скоріше – від особливостей розвитку держави і традицій.

Верховну Раду України характеризує її кількісний і якісний склад. Кількісний склад визначається рядом об’єктивних чинників. Це, зокрема: розмір території держави; кількість населення країни; національний склад; національно-територіальна структура держави. При визначенні кількості народних представників у парламенті обов’язково враховуються ці чинники, адже від цього залежатиме ефективність та якість народного представництва. Великі розміри території та велика кількість населення зумовлюють відповідний кількісний склад представницького органу, щоб він належним чином представляв інтереси громадян, які його обрали. Водночас кількісний склад парламенту має бути досить раціональним та оптимальним для забезпечення ефективності функціонування цього органу, з одного боку, і найбільш повного представництва у ньому різноманітних інтересів громадян – з іншого.

Так, згідно зі ст. 76 Конституції України кількісний склад Верховної Ради України – 450 народних депутатів України. На думку В. Погорілка, така кількість народних депутатів зумовлена кількістю населення (громадян) України, виборчою системою, структурою парламенту та іншими обставинами’. Безперечно, кількість населення прямо впливає на визначення кількості представників у парламенті. Чим більша кількість населення – тим чисельніший представницький орган країни. Яскравий приклад – Загальнокитайські збори народних представників, які налічують близько 3000 представників. Але така кількість – це крайнощі. В Україні ж – один народний депутат представляє інтереси майже 103,7 тис. громадян України. Порівняно з європейськими країнами (Франція, Італія, Іспанія, Велика Британії) в Україні кількість народних депутатів пропорційно до кількості населення є нижчою.

Таким чином, кількісний склад парламенту України – це загальна кількість народних депутатів у Верховній Раді, яка формується з урахуванням таких об’єктивних чинників, як кількість населення (громадян) України; виборча система; розмір території та її адміністративно-територіальний поділ; однопалатна структура парламенту

Кількісні показники парламенту тісно пов’язані з якісними. Йдеться про якісний склад Верховної Ради України, який забезпечується шляхом проведення загальних, рівних і прямих виборів. В цьому аспекті важливим є конституційно-правове закріплення змісту якісного складу Верховної Ради України та характеру співвідношення між представленими інтересами окремих груп населення народними депутатами України та інтересами в суспільстві.

Якісний склад представницького органу має вираження у соціальному, партійному, національному, професійному представництві; у представницькому органі мають своїх представників жінки та молодь. Хоча вченим аналізується якісний склад представницьких установ радянського періоду, проте його підхід загалом досить повно відображає основні риси народу та його соціальні, політичні, національні та інші інтереси. Тому доцільно використовувати цей науковий досвід при аналізі якісного складу Верховної Ради України. Якісний склад Верховної Ради України чітко не регламентується на конституційно-правовому рівні, оскільки вибори до неї є вільними та демократичними. Конституція України визначає лише вимоги до народних депутатів. Зокрема, у частинах другій і третій ст. 76 Конституції закріплено, що народним депутатом може бути громадянин України, який на день виборів досяг 21 року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п’яти років. Не може бути обраним до Верховної Ради громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята в установленому законом порядку (частина третя ст. 76). Норми Конституції відображають віковий склад парламенту України, духовно-моральні якості та рівень правової культури самих народних депутатів України. Наприклад, закріплення цензу осілості свідчить про те, що народні депутати повинні орієнтуватись у сучасних державно-суспільних процесах, повинні розуміти та усвідомлювати соціальні (в широкому розумінні) інтереси та потреби, нарешті, бути патріотами своєї країни та її народу. Однак це не надає об’єктивного уявлення про сутність якісного представництва у Верховній Раді України. Тому актуальною є проблема аналізу складових якісного складу представницького органу, що у свою чергу дасть змогу з’ясувати зміст питання про якісний склад Верховної Ради України.

Серед елементів, що характеризують якісний склад загальнонаціонального представницького органу, можна виділити: соціальний склад; партійний склад; національний склад; професійний склад; віковий склад і статевий склад Верховної Ради України. Аналізуючи їх, визначимо зміст якісного складу парламенту України.

Однією з найважливіших складових є соціальний склад парламенту. Верховна Рада України – це соціальний інститут, який акумулює представників різних соціальних груп, соціальних верств, що складають українське суспільство. Існує велика проблема якісного представництва. При формуванні Верховної Ради України, з одного боку, далеко не всі соціальні групи отримують їх представництво, з іншого – виникають серйозні труднощі в узгодженні та представництві інтересів всіх соціальних груп.

Важливим елементом якісного складу Верховної Ради України є її партійний склад. Базовою основою партійного складу є політичні партії та блоки, які подолали тривідсотковий бар’єр на парламентських виборах.

Україна має багатопартійну систему. Вона порівняно з однопартійною системою, за якої порушується один із принципів існування демократичного суспільства – політичний та ідеологічний плюралізм, немає конкуренції у боротьбі за владу, нав’язується одна ідеологія, має свої переваги. Багатопартійна система з погляду конституційного права – це не тільки існування багатьох партій у країні, а насамперед можливість чергування у владі різних партій у результаті виборів1.

Наявність багатопартійної системи в Україні свідчить про активну участь громадян у політичному житті країни. Об’єднання громадян у політичні партії та висування членів партій на виборні посади в парламент є організаційно-правовою формою впливу на державні політичні рішення. У свою чергу при виборі тієї чи іншої партії громадяни України висловлюють своє ставлення до того чи іншого політичного курсу. Вирішальним фактором, що впливає на якісний вибір представників партійного складу парламенту за багатопартійної системи є виборча система.

Ще одним елементом якісного складу парламенту є національний склад Верховної Ради України. Це якісний показник, що відображає співвідношення між українською нацією, національними меншинами України та їх представниками у парламенті. На жаль, у біографічних даних народних депутатів Верховної Ради України четвертого, п’ятого та шостого скликань немає інформації про національну належність. На наш погляд, представництво національних інтересів громадян України у Верховній Раді України є важливим чинником вдосконалення представницької діяльності. Саме національні інтереси являють собою результат усвідомлення громадянами України себе частиною соціуму, усвідомлення загальних інтересів. Наявність національної свідомості та національної ідеї – шлях до підвищення рівня відповідальності представників української нації перед суспільством.

Дуже важливе значення для якісного складу парламенту має професійний склад Верховної Ради України. Серед народних депутатів парламенту України як попередніх, так і останнього скликань є представники багатьох професій. Цей факт відіграє значну роль у його функціонуванні, особливо у його законодавчій діяльності. Парламент України може використовувати універсальний професійний досвід усіх народних депутатів, який збагачений практикою попередньої діяльності кожного з них, що у свою чергу забезпечує багатогранність та глибину обговорення законів та інших актів державно-суспільного значення. Від якості обговорення та прийняття рішень Верховною Радою України з будь-яких питань залежить якість представництва інтересів суспільства. Тобто народні обранці повинні бути компетентними та орієнтуватися в питаннях, які регулюються на законодавчому рівні.

Іншим, не менш значним показником якісного представництва є статева та вікова ознака. Наприклад, у Верховній Раді України четвертого скликання серед народних депутатів було чоловіків – 427, а жінок – лише 22. Тобто інтереси жінок представлені 5,11 % від загальної кількості народних депутатів. Цей рівень є нижчим, ніж у шостому скликанні парламенту, і становив 8,2 % – 36 жінок. Щодо віку, то більшості народних депутатів – до 50 років. За даними ЦВК, найбільше народних депутатів мають від 41 до 50 років (33,6 %), найменше – мають від 81 (0,2%), від 71 до 80 років (0,9 %) та від 61 до 70 років (11,2 %). Щодо депутатів віком від 51 до 60 років, то їх кількість становить 28,7 %, віком від 31 до 40 років – 22,7 %, а від 21 до 30 років —3 % від конституційного складу Верховної Ради України.

Близько 1/3 народних депутатів – пенсійного віку. Як свідчить практика, пенсіонери є найменш захищеною та малозабезпеченою групою громадян України. Однак наявність у складі українського парламенту депутатів пенсійного віку не означає, що вони представляють інтереси відповідної верстви населення. Отже, інтереси та потреби пенсіонерів відомі, але їх права залишаються практично не захищеними.

Незначним є представництво у Верховній Раді України інтересів жінок та молоді. Хоча дані про статевий склад Верховної Ради України шостого скликання свідчать про активізацію участі жінок у виборах, що зумовлює отримання ними більшої кількості депутатських мандатів, ніж у попередніх скликаннях, все ж їхні інтереси недостатньо представлені.

Таким чином, у парламенті найбільш якісно представлені інтереси чоловіків, майже не представлені інтереси жінок та молоді, що свідчить про низький рівень представництва дітей (позаяк інтереси дітей більш відомі та усвідомлені жінками, ніж чоловіками).

Аналіз якісного складу Верховної Ради України свідчить про потребу запровадження таких механізмів формування колегіального складу Верховної Ради України, які сприятимуть повноцінному забезпеченню представництва громадян України за соціальними, партійними, національними, професійними, статевими та віковими ознаками. Ефективність діяльності Верховної Ради України залежить не тільки від її якісного складу, а й від структури.

Організаційно-функціональна структура має вираження у діяльності Голови Верховної Ради України, комітетів, тимчасових спеціальних і тимчасових слідчих комісій.

Повноваження комітетів Верховної Ради України визначаються Конституцією України та Законом України «Про комітети Верховної Ради України». Завдання і компетенція комітетів визначаються положеннями про відповідні комітети, що затверджуються Верховною Радою України, Регламентом Верховної Ради України. Комітети є відповідальними перед Верховною Радою України і їй підзвітними. Діяльність комітетів координує Голова Верховної Ради.

Основними напрямами діяльності комітетів Верховної Ради України є, по-перше, законопроектна діяльність, зміст якої полягає в: організації розробки за дорученням Верховної Ради України чи з власної ініціативи проектів законів та інших актів, що розглядаються Верховною Радою України; попередньому розгляді та підготовці висновків і пропозицій щодо законопроектів, внесених іншими суб’єктами законодавчої ініціативи; доопрацюванні та редагуванні за дорученням Верховної Ради України чи з власної ініціативи окремих законопроектів за наслідками розгляду їх у першому та наступних читаннях; визначенні завдань щодо розробки законопроектів чи їх структурних частин; узагальненні зауважень і пропозицій, що надійшли у результаті їх обговорення.

По-друге, комітети здійснюють контроль за дотриманням та реалізацією Конституції та законів України, інших нормативних актів

Верховної Ради України, за відповідністю підзаконних актів Конституції та законам України. Беруть участь у контролі за виконанням державного бюджету в частині, що віднесена до компетенції комітетів, з метою забезпечення доцільності, економності та ефективності використання державних коштів.

По-третє, комітети Верховної Ради України здійснюють аналітичну функцію, яка полягає у зборі, вивченні, дослідженні інформації з питань, що належать до компетенції комітетів; вивченні ефективності застосування нормативних актів Верховної Ради України, насамперед Конституції та законів України; вивченні доцільності та ефективності дій Уряду України, інших органів державної влади, їх посадових осіб у питаннях, віднесених до компетенції комітетів; підготовці та поданні висновків на розгляд Верховної Ради України.

Парламентські комітети беруть участь у здійсненні зовнішньополітичної діяльності Верховної Ради України, яка включає попередній розгляд та підготовку висновків і пропозицій щодо ратифікації чи денонсації міжнародних договорів і угод.

Серед функцій комітетів Верховної Ради України виділяють і установчу, яка головним чином полягає в обговоренні та рекомендації кандидатур посадових осіб, які відповідно до Конституції та законів України обираються, призначаються або затверджуються Верховною Радою України.

Отже, функціональне призначення комітетів Верховної Ради України зумовлене змістом діяльності законодавчого органу. Комітети є органами галузевої компетенції, формуються за критерієм фахової підготовки та кваліфікації народних депутатів України, і тому від їх діяльності залежить якісний рівень законопроектної роботи.

Про це свідчить і комплекс зобов’язань комітетів Верховної Ради України. Згідно зі ст. 16 Закону України «Про комітети Верховної Ради України» комітети зобов’язані якісно, відповідно до вимог чинного законодавства готувати законопроекти для розгляду на пленарних засіданнях Верховної Ради України, здійснювати попередній їх розгляд, редагування та підготовку питань, що належать до їх відання; своєчасно виконувати доручення Верховної Ради України з питань законопроектної та організаційної роботи; вивчати і враховувати у своїй діяльності громадську думку, розглядати листи громадян, у яких містяться пропозиції щодо вдосконалення законодавства та практики його реалізації, і своєчасно реагувати на них тощо.

Верховна Рада України може прийняти рішення про утворення тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради України. Така комісія утворюється з-поміж народних депутатів України, які дали на це згоду. Кількісний склад комісії повинен забезпечувати пропорційне представництво від кожної зареєстрованої фракції. Голова комітету Верховної Ради України не може бути обраний головою тимчасової спеціальної комісії. Пропозиції щодо персонального складу комісії подаються фракціями. На підставі заяви народного депутата України, який входить до складу комісії, він звільняється Головою Верховної Ради України від обов’язку бути присутнім на засіданнях комітету Верховної Ради України, членом якого він є, і його присутність з цієї причини не впливає на кворум у комітеті.

Тимчасова спеціальна комісія є головною з питання, для підготовки якого її створено. Вона здійснює свою діяльність відповідно до Регламенту Верховної Ради України та постанови, в якій зазначається: 1) назва комісії; 2) мета, завдання і коло питань, для підготовки і попереднього розгляду яких вона утворюється; 3) кількісний і персональний склад комісії, її голова та заступник голови; 4) термін діяльності (на заздалегідь визначений час або на час виконання відповідної роботи); 5) термін звіту про виконану роботу, який не перевищує шести місяців з дня утворення комісії; 6) заходи щодо забезпечення її роботи. Наприклад, Верховною Радою України шостого скликання було створено Спеціальну контрольну комісію з питань приватизації.

Крім того, Верховна Рада України для проведення розслідування з питань, що становлять суспільний інтерес, створює тимчасові слідчі комісії, якщо за це проголосувала не менш як одна третини від її конституційного складу. Звіти тимчасових слідчих комісій та їх висновки розглядає Верховна Рада України. Ці висновки і пропозиції не є вирішальними для слідства і суду.

Крім зазначених парламентських органів і утворень Верховна Рада України для забезпечення своєї діяльності утворює допоміжний орган – апарат Верховної Ради України. Його статус визначається Конституцією України, Регламентом Верховної Ради України, Положеннями про апарат Верховної Ради України, про помічника-консультанта народного депутата України тощо.

У науковій літературі подібні структури (інститути) визначають як організацію державних службовців, які здійснюють наукову, організаційну і технічну допомогу в роботі парламенту загалом, його палатам, комітетам (комісіям), парламентаріям1.

Відповідно до п. 35 ст. 85 Конституції України Верховна Рада України має право призначати на посаду та звільняти з посади керівника апарату Верховної Ради України та затверджувати структуру апарату Верховної Ради України. Стаття 7 Регламенту Верховної Ради України визначає функціональне призначення апарату Верховної Ради України. Цей орган здійснює організаційне, правове, наукове, документальне, інформаційне, експертно-аналітичне, матеріально-технічне та фінансове забезпечення діяльності Верховної Ради України, її органів, народних депутатів, депутатських фракцій, коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України. Апарат Верховної Ради України діє на основі Положення про апарат Верховної Ради України, яке затверджується постановою Верховної Ради.

Особливістю апарату Верховної Ради України є те, що він формується не з народних депутатів, а його кадровою основою є державні службовці.

Незважаючи на те, що апарат Верховної Ради України не має повноважень щодо прийняття рішень від імені парламенту та його інституцій, його роль є надзвичайно важливою в забезпеченні розробки проектів багатьох таких рішень, їх підготовки та виконання. Апарат та його службовці своєю діяльністю забезпечують певною мірою професіоналізм народних депутатів і парламенту загалом. Так, завдяки функціонуванню апарату, помічників-консультантів народні депутати мають можливість зосередити свій професійний потенціал на кваліфікованому вирішенні першочергових завдань, реалізації представницьких, законодавчих, контрольних та інших повноважень. Виходячи з універсального характеру компетенції Верховної Ради України, на народних депутатів покладається вирішення різноманітних за своїм змістом питань, яке стає можливим лише за наявності комплексного, організаційного, наукового, експертного, матеріально-фінансового підходу.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти