Форма фінансового звіту	Інформація для управління
Баланс (форма №1)	Містить відомості про активи підприємства та джерела їх утворення; дозволяє отримати інформацію про динаміку та структуру необоротних та оборотних активів, витрат майбутніх періодів, визначити структуру зобов’язань підприємства, його власного капіталу, забезпечень майбутніх платежів та доходів майбутніх періодів. За даними балансу розраховують-ся коефіцієнти автономії, фінансової стійкості, поточ-ної та абсолютної ліквідності та інші коефіцієнти, які характеризують фінансовий стан підприємства
Звіт про фінансові результати (форма №2)	Містить інформацію про витрати, доходи та фінансові результати підприємства за видами діяльності в порівнянні з минулим періодом. Може використовуватися для прогнозування, порівняння та оцінки здатності підприємства приносити прибуток
Звіт про рух грошових коштів (форма №3)	У звіті відображаються головним чином, факти господарського життя підприємства, що здійснюють, реально або потенційно, вплив на грошові потоки. Інформація що подається у звіті, повинна вимагати мінімум оціночних суджень та інтерпретації від особи, яка його готує. Аналіз цього звіту має велике значення при управлінні грошовими потоками
Звіт про власний капітал (форма № 4)	Дає чітке уявлення про зміни у власному капіталі підприємства у розрізі елементів та причин змін. Має значення для управління фінансовою діяльністю підприємства
Примітки до фінансових звітів	Містять детальну аналітичну інформацію, яка не знайшла свого відображення у стандартизованих формах фінансової звітності. Використовується для оцінки і прогнозу: облікової політики, ризиків, які впливають на підприємство, його ресурси та зобо-в’язання; діяльності підрозділів підприємства тощо

Рис.17 Управлінський аспект фінансової звітності

Кожна група користувачів намагається отримати якомога більше достовірної інформації на підставі одних і тих же звітів. Особливо важливим для фінансових менеджерів є набуття навичок “Читання” балансу.

Під “читанням” балансу традиційно розуміють його економічний аналіз.

Розрізняють два види аналізу:

1) внутрішній – проводиться керівництвом підприємства, аудиторами або власниками на підставі бухгалтерських та статистичних документів;

2) зовнішній – проводиться і готується третіми особами, в розпорядженні яких є тільки інформація, яка публікується підприємством в пресі у формі річного звіту.

Фахівці можуть ставити перед собою такі цілі дослідження балансу:

- виявити наявність та розміщення засобів на підприємстві, встановити зміни, які відбулися у їх складі і джерелах утворення за звітний період, дати оцінку цим змінам;

- визначити платоспроможність підприємства і фактори, які впливають на неї;

- вивчити швидкість обертання товарів;

- проаналізувати стан дебіторської і кредиторської заборгованості;

- визначити ступінь використання кредитів банку та своєчасність їх погашення;

- перевірити підстави утворення і використання коштів, що мають спеціальне призначення;

- встановити, як виконується бізнес-план підприємства;

- з’ясувати, як здійснені розрахунки з бюджетом та позабюджетними фондами;

- виявити реальну вартість підприємства і його акцій;

- зіставити баланс, який аналізується, з даними інших підприємств тієї ж галузі економіки;

Для вирішення цих задач в балансі виявляють характер і загальну направленість змін. “Читання” обов’язково передбачає наявність хоча б двох балансів: на початок і на кінець звітного періоду. Баланс підприємства містить цифрові дані, які знаходяться у тісному взаємозв’язку. Ця обставина спонукає сприйняття баланс в цілому до того, як кожний його елемент буде підлягати спеціальному вивченню.

Перед “читанням” балансу необхідно:

· переконатися, що зміст, який вкладається в одноіменні рахунки, однаковий у всіх балансах, які порівнюються. Тотожність змісту в різних балансах рахунків однієї й тієї ж назви важлива навіть не тільки для цілей порівняння цих балансів (тому що як вище сказано, рахунки часто зводяться в групи), але й для подальшого, більш поглибленого, аналізу окремих майнових груп;

· переглянути номенклатуру рахунків і встановити, які рахунки введені, а які замінені;

· перевірити правильність виділення позабалансових статей;

· перевірити правильність розташування регулюючих статей балансу.

Оскільки при читанні балансу користуються не одним, а хоча б двома балансами, це дозволяє з самого початку виявити загальну тенденцію у зміні статей балансу, оцінка правильності (або помилковості) якої повинна і в подальшому стати одною з важливих задач його аналізу. Зіставляючи баланси на початок і кінець досліджуваного періоду, визначають як направленість змін всього балансу (збільшення або зменшення балансових статей), так і характер зрушень у складі його окремих вузлових частин. Практика аналізу балансів свідчить про те, що вже таке початкове знайомство з балансовими показниками у значній мірі визначає весь хід подальшого аналізу балансу. Дослідник звертає увагу на ті зміни в складі балансу, які є найбільш сприятливими, і ті, які, навпаки, насторожують.

Наприклад, позитивної оцінки заслуговує тенденція до зростання матеріальної частини балансу. І навпаки, певну настороженість повинно викликати збільшення дебіторської частини, а в пасиві – кредиторських статей. Цілком очевидно, що особлива увага звертається на статтю пасиву “Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)”.

Наступним кроком ознайомлення з балансом є перевірка зусиль, здійснених підприємством і направлених на ліквідацію “хворих” статей балансу або до найбільшого їх скорочення. Це називається вивченням якісних зрушень в балансі.

Третім етапом є аналіз забезпеченості підприємства власнимиоборотними засобами. На цьому етапі визначається величина власних оборотних засобів та ступінь забезпеченості ними підприємства.

Показники бухгалтерського балансу підприємства досліджуються шляхом горизонтального та вертикального аналізу.

Горизонтальний аналіз – порівняння величин абсолютних і відносних показників за декілька періодів; визначення обсягу та напрямків змін, а також тенденцій їх змін.

Вертикальний аналіз – визначення питомих часток окремих статей фінансових звітів, їх порівняння. Вивчаючи сукупність показників у різні періоди, можна дослідити структурні зрушення, що дають змогу оцінити внутрішні негативні та позитивні зміни майна підприємства і джерел його утворення.

При проведенні даного напрямку аналізу необхідно звернути увагу на наступне:

· слід аналізувати майно підприємства, досліджуючи абсолютні показники, порівнюючи дані вартості майна на початок та кінець звітного періоду з даними минулих періодів;

· особливу вагу слід приділяти статтям балансу, що свідчать про можливі недоліки та незадовільну роботу підприємства, тобто “негативним” статтям балансу;

· при здійсненні аналізу слід проводити об’єктивну оцінку вартості майна в цілому, а також тієї частки, що знаходяться реально у власності та розпорядженні підприємства;

· необхідно оцінити стан необоротних активів підприємства та рівень його забезпеченості оборотними засобами.

Зауважимо, що баланс підприємства можна вважати позитивним, якщо: коефіцієнт платоспроможності більше 2,0; забезпеченість власними оборотними засобами більше 0,1; наявний приріст власного капіталу не має різких змін в окремих статтях балансу; дебіторська заборгованість знаходиться в рівновазі з кредиторською; в балансі немає “негативних” статей; запаси та витрати не перевищують величини джерел їх покриття за рахунок власних оборотних коштів та позик.

Показники, що визначаються при загальному аналізі балансу підприємства і порядок їх розрахунку наведено у таблиці 1.

Таблиця 1. Загальний аналіз балансу підприємства

№ п п	Назва показника	Порядок (формула) розрахунку	Призначений (опис)
Абсолютні показники балансу підприємства
	Вартість майна підприємства	Ф.1 (ряд.280)	Валюта або підсумок балансу
	Дебіторська заборгова-ність	Ф.1 ( ∑ряд. 160, 170-210)	Характеризує вартість вилучених на певний період з господарської діяльності підприємства оборотних засобів
	Кредиторська заборгова-ність	Ф.1 ( ∑ряд. 530-610)	Визначає вартість тимчасово залученого майна інших підприємств та фізичних осіб у господарський оборот підприємства в результаті несплати відповідних платежів
Показники оцінки майнового стану підприємства
	Робочий капітал	Ф.1 ( ряд. 260 - ряд. 620)	Це власні оборотні засоби, які визначаються як різниця між оборотними активами підприємства та його короткостроковими зобов’язаннями. Наявність робочого капіталу свідчить, що підприємство має фінансові результати для розширення діяльності та інвестування
	Частка власних оборотних засобів	Ф.1 ( ряд. 260 - ряд. 620)/ Ф.1 (ряд.260)	Визначається як питома вага власних оборотних засобів в загальній вартості оборотних засобів, характеризує фінансову стабільність підприємства
	Коефіцієнт зносу основних засобів	Ф.1 ( ряд. 032)/ Ф.1 (ряд. 031)	Розраховується як відношення суми зносу до первісної вартості основних засобів, характеризує фізичний стан основних засобів, стабільність та покращання показника в динаміці є позитивною тенденцію
	Коефіцієнт придатності основних засобів	Ф.1 ( ряд. 030)/ Ф.1 (ряд.031)	Розраховується як відношення залишкової вартості основних засобів до їх первісної вартості, чим він більший тим кращий технічний стан основних засобів

Для фінансового менеджера особливо важливо володіти інформацією щодо ліквідності.

Ліквідність підприємства в короткостроковому періоді визначається його можливостями покрити свої поточні зобов’язання. Ліквідність означає здатність перетворити активи у готівку або отримати грошові кошти. Короткостроковим періодом умовно визначається термін до одного року, хоча іноді він також ототожнюється з операційним циклом.

Існує декілька ступенів ліквідності. Недостатня ліквідність, як правило, означає, що підприємство не може скористуватися виникаючими вигідними комерційними можливостями. На цьому рівні недостатня ліквідність обмежує свободу у виборі та свободу дій керівництва.

Більш значна недостатність ліквідності свідчить про те, що підприємство не може оплатити свої поточні борги та зобов’язання. Це може призвести до інтенсивного продажу довгострокових активів та вкладень, а в найгіршому випадку – до неплатоспроможності та банкрутства.

Для власників підприємства недостатня ліквідність може означати зменшення прибутковості, втрату контролю та часткову або повну втрату вкладень капіталу. У разі, коли власники несуть необмежену відповідальність, їх збитки можуть навіть перевищити початкові вкладення.

Для кредиторів недостатня ліквідність у боржника може свідчить про затримку у сплаті процентів та основної суми боргу. Поточний стан ліквідності підприємства може також вплинути на її стосунки з клієнтами та постачальниками товарі та послуг. Такі зміни можуть призвести до неспроможності даного підприємства виконати умови контрактів та призвести до втрати зв’язків з постачальниками. Якщо підприємство не може погасити свої поточні зобов’язання в міру того, як наступає строк їх оплати, його подальше існування ставиться під сумнів, а це відсуває решту показників діяльності на другий план.

При проведенні аналізу балансу підприємства насамперед здійснюють класифікацію активів підприємства за ступенем їх ліквідності та пасивів – за терміновістю оплати (табл. 2).

Таблиця 2. Класифікація активів для аналізу ліквідності балансу

Групи активів за ступенем ліквідності	Умов-не позна-чення	Харктери-стика	Група пасивів за терміновістю оплати	Умов- не позна- чення	Характери-стика
Високо-ліквідні	А₁	Грошові кошти	Найбільш термінові	П₁	Кредиторська заборгованість
Швидко-ліквідні	А ₂	Дебіторська заборгова-ність	Коротко-строкові	П₂	Короткострокові кредити та позикові кошти
Повільно-ліквідні	А ₃	Матеріальні цінності	Довго-строкові	П₃	Довгострокові кредити та позикові кошти
Важко-ліквідні	А ₄	Основні засоби	Постійні	П₄	Джерела власних коштів

Баланс підприємства вважається абсолютно ліквідним, якщо:

А₁ > П₁ , А₂ > П₂ А₃ > П₃ , А₄ < П₄

Для комплексної оцінки ліквідності балансу в цілому можна визначити загальний показник ліквідності за формулою:

( А₁ х ВА₁ + А₂ х ВА₂ + А₃х ВА₃): (П₁ х ВП₁ + П₂ х ВП₂ + П₃ х ВП₃ ),

де ВА – матеріальна відповідальність – питома вага відповідних груп активів та пасиві в їх загальному підсумку.

Основні показники ліквідності підприємства наведено в табл. 3.

Таблиця 3. Характеристика основних показників ліквідності підприємства

№ п п	Назва показника	Порядок (формула) розрахун-ку	Нормативне (рекомен-доване) значення	Призначення (опис)
	Робочий капітал (розмір власних оборотних засобів)	Ф. 1 (ряд. 260 – ряд. 620)	Середньо-галузеве	Різниця між оборотними ак-тивами підприємства та його короткостроковими зобов’я-заннями, є “фінансовою подушкою”, що теоретично дає можливість підприємству погасити всі або більшу частину зобов’язань та продовжувати працювати
	Коефіцієнт покриття (загальний коефіцієнт ліквідності)	Ф. 1 (ряд. 260 – ряд. 620)	>2	Визначається співвідношення усіх поточних активів до короткострокових зобов’язань, характеризує достатність оборотних засобів для покриття своїх боргів
	Коефіцієнт швидкої ліквідності	Ф. 1 (Σряд. 150, 160, 170 – ряд. 250)/ Ф.1 ряд. 620	>1	Показує, яка частина поточних зобов’язань може бути погашена не тільки за рахунок грошових коштів, але й за рахунок очікуваних фінансових надходжень
	Коефіцієнт абсолютної ліквідності	Ф. 1 (Σряд. 220, 230, 240)/ Ф.1 ряд. 620	>0,2	Характеризує негайну готов-ність підприємства ліквідувати короткострокову заборгованість і визначається як відношення суми грошових коштів підприємства та короткотермінових фінансових вкладень до суми короткотермінових зобов’язань
	Частка оборотних засобів в активах	Ф.1 (ряд 260 / ряд 280)	-

Загальний показник ліквідності балансу показує відношення суми всіх платіжних засобів до суми всіх платіжних зобов’язань з урахуванням їх ліквідності. Цей показник дає змогу порівнювати баланси підприємств за різні періоди, баланси різних підприємств та визначати найбільш ліквідні баланси.

Другим звітом, який є складовою фінансової звітності, є Звіт про фінансові результати. Вимоги до його змісту і форми встановлені П(С)БО 3 “Звіт про фінансові результати”.

Процес визначення фінансового результату умовно поділяється на два етапи: спочатку дохід від реалізації (виручка) реєструється на рахунку 70 (субрахунки 701-703) “Доходи від реалізації”, а потім після вирахування з неї непрямих податків (ПДВ, акцизу тощо) переноситься на рахунок 79 “Фінансовий результат”.

На підставі даних звіту про фінансові результати розраховуються різноманітні показники та коефіцієнти, зокрема, показники ефективності господарської діяльності підприємства (табл.4).

Таблиця 4. Показники оцінки ефективності господарської діяльності підприємства

№ п п	Назва показника	Порядок (формула) розрахунку	Призначення (опис)
	Чистий прибуток	Ф.2 ряд. 220	Розраховується як різниця між загальною сумою прибутку та платежами до бюджету, характеризує суму прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства
	Рентабель-ність активів	Ф.2 (ряд.170) / ф.1 (ряд.280, гр.3 + ряд. 280, гр.4) /2) х100	Визначається як відношення прибутку до середньорічної вартості усіх активів, тобто показує скільки прибутку припадає на 1 грн. активів, характеризує ефективність управління підприємством
	Рентабель-ність власного капіталу	Ф. 2(ряд 170)/ ф.1 (ряд. 380, гр.3 + ряд. 380, гр.4)/ х 100	Розраховує розмір прибутку, що надходить на підприємство з кожної гривні від продажу продукції (робіт, послуг), розраховується як відношення прибутку від продажу та суми продажу продукції (робіт, послуг)
	Рентабель-ність продажу	Ф.2(ряд. 050)/ ф.2 (ряд.035)	Характеризує розмір прибутку, що надходить на підприємство з кожної гривні від продажу продукції (робіт, послуг), розраховується як відношення прибутку від продажу та суми продажу продукції (робіт, послуг)
	Рентабель-ність продукції робіт, послуг)	Ф.2(ряд. 050)/ (ряд.040) х 100	Обчислюється як відношення прибутку від продажу та собівартість продукції (робіт, послуг), показує скільки прибутку отримало підприємство в розрахунку на одну гривню понесених витрат
	Окупність витрат	Ф.2(ряд. 040)/ ф.2 (ряд.035)	Характеризує величину витрат, що здійснює підприємство, щоб отримати гривню від продажу продукції (робіт, послуг), обчислюється як відношення собівартості продукції (робіт, послуг) та суми продаж
	Чиста рентабель-ність під-приємства	Ф.2(ряд. 220)/ ф12 (ряд.280, гр.3 + ряд.280, гр. 4) /2)	Розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до середньорічної вартості майна підприємства

Докладна інформація про суттєві зміни у грошових коштах та їх еквівалентах подається у формі 3 “Звіт про грошові кошти та їх еквіваленти” (П(С)БО 4). Для цього грошові потоки класифікуються у певні групи. Звіт складається для оцінки спроможності підприємства накопичувати грошові кошти та їх еквіваленти у процесах здійснення грошових потоків, а також для забезпечення можливості прийняття правильних рішень керівником підприємства і власниками.

Звіт про рух грошових коштів містить в собі інформацію про грошові потоки підприємства за звітний період. Рух коштів відображається у Звіті в розрізі трьох видів діяльності: операційної, інвестиційної та фінансової.

Визначаючи грошові потоки, слід також врахувати галузеві особливості діяльності підприємства. Якщо промислове підприємство порівняти з торговельними, то навіть за умови ідентичності обсягів їх чистого прибутку промислове підприємство матиме значно вищий показник грошових потоків, ніж торговельне. Це зумовлено передусім тим, що торговельне підприємство, як правило, здійснює невеликі капіталовкладення в необоротні активи, а тому має менші амортизаційні відрахування.

Значення показника грошових потоків може вірогідно відображати фінансовий стан підприємства лише за умови врахування стратегії його розвитку. Так, якщо порівнювати два прибуткових підприємства однієї галузі, одне з яких вкладає свій капітал у корпоративні права інших економічних суб’єктів, а інше – розширює власні виробничі потужності, то останнє, за інших умов, матиме вищий показник грошових потоків.

Характерно, що саме цей показник здебільшого використовується для відображення галузевих особливостей діяльності підприємств.

В світовій практиці Звіт про рух грошових коштів складається за такими методами:

а) прямий, за допомогою якого розкриваються основні валові грошові надходження і витрати;

б) непрямий, за допомогою якого чистий прибуток або збиток коригуються з урахуванням операцій негрошового характеру, відстрочення, нарахування минулих років, майбутніх надходжень чи платежів, статей доходів і витрат, пов’язаних з інвестиційною та фінансовою діяльністю.

П(С)БО 4 передбачає застосування непрямого методу складання Звіту про рух грошових коштів, який полягає у трансформації чистого прибутку (збитку) в чисту суму отриманих (витрачених) грошових коштів. В результаті використання цього методу користувачу надається інформація тільки про чисті надходження (вибуття) від операційної діяльності, а індивідуальні надходження і виплати залишаються поза Звітом.

Фінансові менеджери усвідомлюють, що грошові активи повинні забезпечувати постійну платоспроможність підприємства, тому їх оборот повинен здійснюватися у відповідності до спеціально розробленої фінансової політики управління грошовими активами.

Політика управління грошовими активами – це частина загальної політики управління оборотними активами, що полягає в організації ефективного їх обігу та оптимізації їх загального залишку.

Розробка політики управління грошовими активами включає наступні основні етапи. (табл.5.)

Таблиця 5. Етапи розробки політики управління грошовими активами

№	Етапи	Характеристика
	Аналіз грошового обороту та середнього залишку грошових активів підприємства у попередньому періоді	Вивчається рух грошових коштів підприємства у розрізі операційної (виробничо -комерційної), інвестиційної та фінансової діяльності; середній залишок грошових коштів і його достатність з позиції забезпечення платоспроможності підприємства; оборотність грошових активів та інші показники
	Формування грошового обороту на підприємстві	Розробляється план надходження та витрачання грошових коштів, платіжний календар та інші документи, що забезпечують цей оборот
	Визначення мінімаль-но необхідного за-лишку грошових активів для здійснен-ня поточної госпо-дарської діяльності	Обсяг резервів грошових активів у формі короткострокових фінансових вкладень не визначається
	Диференціація міні-мально необхідного залишку грошових активів у розрізі національної та іноземної валют	Основою таких розрахунків є прогнозований обсяг зовнішньоекономічних операцій та господарських операцій на внутрішньому ринку

	Виявлення діапазону коливань залишку грошових активів по окремих етапах майбутнього періоду	Вивчення діапазону цих коливань здійснюється за динамікою очікуваного залишку грошових активів у процесі їх обороту по окремих місцях (план надходження та витрачання грошових коштів) та більш коротких періодах (платіжний календар). Це дозволяє виявити максимальний розмір залишку грошових активів з облікової нерівномірності платіжного обороту та визначити середній залишок грошових активів підприємства
	Коригування потоку платежів з метою зменшення максимального та середнього залишку грошових активів	Таке коригування є найбільш відповідальним етапом в управлінні грошовими активами, тому що за рахунок зменшення максимального (а відповідно і середнього) залишку грошових активів досягається зниження всього періоду операційного (виробничо - комерційного) циклу підприємства
	Забезпечення прискорення обороту грошових активів	Цей напрямок розглядає розробку заходів по забезпеченню пошуку та реалізації резервів зниження періоду обороту середнього залишку грошових активів
	Забезпечення рентабельного використання тимчасово вільного залишку грошових активів	Цей напрямок покликаний реалізувати резерви більш ефективного використання тимчасово вільних грошових активів (тобто попередити втрату їх вартості у часі) шляхом формування ефективного портфелю короткострокових фінансових вкладень
	Мінімізація втрат використовуваних грошових активів від інфляції	По національній валюті протиінфляційний захист полягає у підборі таких інструментів короткострокових фінансових вкладень тимчасово вільних грошових активів, по яких норма дохідності перевищує темп інфляції. По іноземній валюті протиінфляційний захист грошових активів забезпечується вибором відповідної “сильної” валюти (на яку у своїй країні інфляційні процеси мають незначний вплив)

Важливим звітом, який входить до складу фінансової звітності, є Звіт про власний капітал. Вимоги до його змісту та форми встановлені П(С)БО 5 “Звіт про власний капітал”.

Користувач облікової інформації повинен усвідомлювати, що власний капітал є основою для початку та продовження господарської діяльності підприємства, найважливішим показником, оскільки виконує наступні функції:

· відповідальності та захисту прав кредиторів – показує розмір відповідальності кожного учасника за борги підприємства;

· довгострокового фінансування – перебуває у розпорядженні підприємства необмежено довго;

· фінансування ризику – власний капітал використовується для ризикових інвестицій, на що можуть не погодитися кредитори;

· самостійності і впливу – розмір власного капіталу характеризує ступінь незалежності та впливу його власника;

· кредитоспроможності - при наданні кредиту за інших рівних умов, перевага надається підприємствам з меншою кредиторською заборгованістю та більшим власним капіталом. Зокрема, обчислюється коефіцієнт автономії як відношення власного капіталу підприємства до підсумку балансу, значення якого повинно бути більшим за 0,5 для забезпечення фінансування підприємства на рахунок залучених коштів в допустимих межах.

· розподілу доходів і активів – частки окремих власників в капіталі є основою при розподілі доходів та майна підприємства у випадку його ліквідації.

Хоча загальна сума власного капіталу розкривається в балансі за його складовими на кінець звітного і попереднього періодів, власники підприємства та інші користувачі фінансової звітності потребують більш детальної інформації про зміни, що відбулися протягом звітного періоду, причини цих змін. Розкриття такої інформації є метою складання Звіту про власний капітал.

Одним з напрямків діяльності фінансових менеджерів може бути: управління капіталом, що складається з управління власним капіталом та управління залученим капіталом.

Передусім необхідно здійснити оптимізацію структури капіталу, тобто визначити співвідношення використання власного та залученого капіталу, при якому забезпечується оптимальні пропорції між рівнем рентабельності власного капіталу та рівнем фінансової стійкості, а саме максимізується ринкова власність підприємства. Оптимізація структури капіталу здійснюється різними методами, основними з яких є: метод оптимізації структури капіталу за критерієм політики фінансування активів; метод оптимізації структури капіталу за критерієм його власності; метод оптимізації структури капіталу за критерієм ефекту фінансового лівериджу.

Структура капіталу підприємства залежить від багатьох факторів, основними з яких є наступні (табл.6)

Таблиця 6. Фактори, що впливають на формування структури капіталу

Фактор	Характеристика
Стабільність реалізації продукції	Чим стабільніше здійснюється реалізації товарів та послуг підприємством, тим вище і безпечніше є використання позикового капіталу
Структура активів підприємства	Чим більш безпечніше з позиції кредиторів структура активів підприємства (вище питома вага оборотних активів, а в їх складі високоліквідної частини), тим більшими можливостями в залученні позикового капіталу воно володіє
Темпи розвитку підприємства	Зростаючі підприємства, що знаходяться на початкових стадіях свого життєвого циклу і які мають конкурентноздатну продукцію, можуть залучати для фінансування нових активів велику частку позикового капіталу
Рівень рента-бельності акти-вів і власного капіталу	При високих коефіцієнтах рентабельності підприємство може капіталізувати велику частину прибутку, знижуючи тим самим потребу у власному капіталі
Рівень оподаткування прибутку	Так як виплата відсотків за використовуваний кредит включається до складу витрат, що знижує суму прибутку, то на підприємствах з високим рівнем його оподаткування більш ефективним є використання позикового капіталу
Відношення кредиторів до підприємства	Не заважаючи на високий рівень фінансової стійкості і платоспроможності, кредитори в оцінці діяльності підприємства можуть керуватися іншими критеріями, що формують його негативний імідж. Це спричиняє відповідний вплив на можливість залучення підприємством позикового капіталу
Кон’юнктура фінансового ринку	В залежності від стану цієї кон’юнктури збільшується або знижується вартість залучення позикового капіталу, що впливає на середньозважену вартість капіталу

Дані звіту про власний капітал використовують для аналізу стану та руху власного капіталу підприємства.

До фінансової звітності додаються примітки. Під примітками до фінансових звітів необхідно розуміти сукупність показників і пояснень, яка забезпечує деталізацію і обгрунтованість статей фінансових звітів, а також інформацію, що передбачена відповідними положеннями (стандартами) зі змістом.

Примітки до річної фінансової звітності умовно можна поділити на три типи (табл.7)

Таблиця 7. Класифікація та характеристика приміток

Тип примітки	Зміст примітки	Загальна характеристика
Перший тип	Інформація, що стосується облікової політики	Загальні примітки, що описують принципи оцінки і методи обліку, тих статей звітності, по яких надається можливість самостійного вибору варіантів оцінки і обліку
Другий тип	Інформація, що не на-ведена безпосередньо у фінансових звітах, але є обов’язковою у відпо-відності до стандартів	Висвітлюються питання, відповіді на які вимагаються безпосередньо Стандартами
Третій тип	Інформація, що містить додатковий аналіз статей звітності, необхідний для її зрозумілості та доречності	Ця група приміток є найбільш ліберальною. Вона не є обов’язковою. Але в деяких випадках бухгалтер сам зацікавлений в тому, щоб пояснити в примітках позицію

Примітки до фінансових звітів повинні містити аналіз сум, показаних в основній частині балансу, звіті про фінансові результати, звіті про рух грошових коштів та звіті про власний капітал, а також іншу інформацію, необхідну для об’єктивного відображення фінансового стану підприємства.

Питання для розмірковування та самоконтролю:

1. Які форми фінансової звітності можуть бути використані для потреб управління підприємством.

2. “Читання” балансу – це …

3. Які показники досліджують при читанні балансу?

4. За яким звітом найкраще можна дослідити показники ефективності господарської діяльності ?

5. Від чого залежить участь фінансистів у розробці політики управління грошовими активами?

6. Які існують методи оптимізації структури капіталу?

7. Які показники доцільно розрахувати для аналізу руху власного капіталу?

8. Яку додаткову інформацію, можна одержати зі спеціальних примітках до фінансової звітності?

Тема 3. побудова внутрішньогосподарського (управлінського) обліку в управлінні підприємством

План

1. Внутрішньогосподарський (управлінський) облік як інформаційна база для прийняття управлінського рішення.

2. Побудова управлінського обліку за методом повних витрат.

3. Побудова управлінського обліку за методом неповних витрат.

4. Управлінський облік в прийнятті рішень.

Література : 15,16,17,18,19-27.

1 2 345