ТЕМА 6 ОБЛІК ВИРОБНИЧІХ ЗАПАСІВ

Лекція 2. Облік МШП, переоцінки та інвентаризації виробничих запасів.

Мета: вивчити порядок обліку МШП, переоцінки запасів, інвентаризації запасів

План.

1.Облік руху МШП.

2.Облік переоцінки запасів.

3.Організація проведення інвентаризації виробничих запасів.

4. Облік результатів інвентаризації.

Література:

[8, с. 608-626],

[15, с. 383-398]

Питання 1

МШП – запаси, які використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше 1 року.

Для обліку руху МШП застосовуються форми перви6нних документів, затверджені наказом Мінстату України №145 від 22.05.1996 р., №193 від 21.06.1996 р. (для сировини).

За Дт 22 відображаються придбані (отримані) або виготовлені МШП за первісною вартістю.

За Кт 22 відображається відпуск МШП в експлуатацію, а також списання нестач і втрат від псування таких предметів.

Списання МШП може здійснюватися:

1) 100 % вартості;

2) 50 % під час надходження і 50 % під час вибуття.

На рах. 22 обліковуються тільки МШП на складі. Рах. 22 не має субрахунків.

Вартість МШП, що передані в експлуатацію, виключається зі складу активів (списується з балансу) з подальшою організацією оперативного кількісного обліку таких предметів за місцями експлуатації відповідальними особами протягом строку їх фактичного використання.

Основні господарські операції з руху МШП:

Дт 22 Кт 631 – одержані МШП від постачальника (сума без ПДВ);

Дт 22 Кт 46 – одержані МШП як внесок до статутного капіталу (без ПДВ);

Дт 22 Кт 718 – безоплатно отримані МШП.

Відпущено зі складу (передано в експлуатацію) МШП для власних потреб на:

Дт 15 Кт 22 – капітальне будівництво;

Дт 23 Кт 22 – виробництво продукції;

Дт 91 Кт 22 – загальновиробничі потреби;

Дт 92 Кт 22 – адміністративні потреби;

Дт 93 Кт 22 – забезпечення збуту продукції.

Дт 943 Кт 22 – списано вартість реалізованих МШП;

Дт 946 Кт 22 – списана сума уцінки МШП до чистої вартості їх реалізації;

Дт 947 Кт 22 – списано нестачу МШП за їх балансовою вартістю.

Питання 2

Порядок проведення переоцінки запасів та відображення їх результатів регламентується П(С)БО 9.

Випадки проведення переоцінки запасів на дату балансу:

1) знизилась ціна запасів;

2) запаси зіпсовані;

3) запаси застаріли;

4) іншим чином втратили первісно очікувану економічну вигоду.

Уцінка проводиться за даними інвентаризації і оформлюється Актом-описом.

Для відображення результатів уцінки передбачено субрахунок 946 «Втрати від знецінення запасів».

Порядок обліку уцінки запасів залежить від методу обліку ТЗВ:

1) Дт 946 Кт 20, 22, 28 – ТЗВ враховані безпосередньо в первісній вартості запасів;

2) Дт 946 Кт 20, 22, 28 Кт 20_тзв, 22_тзв, 289 – Тзв обліковуються на окремому субрахунку.

Приклад:

На дату складання балансу проведена уцінка матеріалів А і Б на складі підприємства. Нові ціни і результати переоцінки наведені нижче:

*Ср % ТЗВ=120/8000*100%=1,5%

**ТЗВ, яке відноситься до:

1) нової облікової вартості

6400*1,5%=96 грн.

2) до суми уцінки

1600*1,5%=24 грн.

Відповідно в обліку будуть зроблені наступні записи:

Дт 946 Кт 201 – 1600 грн. – списана сума уцінки облікової вартості матеріалів;

Дт 946 Кт 201_тзв - 24 грн. – списана сума ТЗВ, що відноситься до суми уцінки;

Дт 641 Кт 644 – 324,8 грн.

Дт 946 Кт 644 – 324,8 грн.

Питання 3

Порядок проведення та оформлення результатів інвентаризації запасів регламентується інструкцією №69.

Оформлення результатів інвентаризації здійснюється з використанням форм документів, затверджених наказом Мінстату №193:

1) Наказ про створення постійно діючої (робочої) комісії;

2) Наказ про проведення інвентаризації;

3) Інвентаризаційні описи (форма №Інв 3 і М 21)

4) Порівняльні відомості;

5) Акти інвентаризації;

6) Протокол засідання інвентаризаційної комісії;

7) Наказ про затвердження протоколу засідання інвентаризаційної комісії.

Порівняльні відомості – заключні документи, в яких відображаються підсумкові результати, які представляють собою розбіжності між даними інвентаризаційних описів та показниками бухгалтерського обліку.

Етапи інвентаризації:

1) визначення попереднього результату:

- визначення достовірності результатів інвентаризації;

- складання порівняльних відомостей;

- визначення різниць між даними інвентаризаційних описів та бухгалтерського обліку;

- встановлення причин відхилень фактичної наявності запасів від даних обліку в кількісному, якісному та вартісному виразі;

2) регулювання попереднього результату:

- регулювання результатів інвентаризації і уточнення записів в обліку;

- регулювання різниці можливого пересортування;

- розрахунок розміру природного убутку;

3) визначення кінцевого результату:

- оприбуткування лишків;

- списання природного убутку;

- віднесення нестач і втрат від псування запасів на витрати підприємства або на винних осіб.

Причини виникнення інвентаризаційних різниць

- нестачі:

1) нормовані втрати: всихання, вивітрювання, розпилення, розлив при перекачуванні;

2) ненормовані втрати: підготовка товарів до продажу, втрати внаслідок псування, биття, неправильного зберігання, крадіжки, аварії, форс мажорні обставини;

- лишки:

3) неповне оприбуткування запасів, не відображення запасів в обліку внаслідок втрати документів під час надходження (оприбуткування).

Питання 4

Результати інвентаризації відображують в обліку наступним чином:

1) Дт 20 Кт 719 – оприбутковано встановлені при інвентаризації лишки запасів;

2) Дт 947 Кт 20 – списано нестачу запасів в межах норм природного убутку;

3) списано нестачу понад норми природного убутку, якщо винна особа не встановлена:

3.1) Дт 947 Кт 20 – на суму нестачі за обліковими цінами;

3.2) Дт 641 Кт 644 – сторно – корегування податкового кредиту з ПДВ;

3.3) Дт 947 Кт 644 – корегування ПДВ;

3.4) Дт 072 – віднесено суму прямих збитків підприємства;

4) Дт 20 Кт 719 – віднесено на доходи суму позитивної сумової різниці;

5) встановлено винну особу і відображено суму збитків, яку вона має відшкодувати:

5.1) Дт 375 Кт 716 – підприємству;

5.2) Дт 375 Кт 642 – бюджету;

5.3) Кт 072 – списано суму нестачі з позабалансового рахунку;

6) Дт 661,301 Кт 375 – погашена заборгованість винною особою.

Питання для самоконтролю:

1. Охарактеризуйте порядок надходження та введення в експлуатація МШП: облік руху, та документальне оформлення.

2. Порядок проведення інвентаризації виробничих запасів.

3. Етапи відображення результатів інвентаризації запасів в обліку.

4. Охарактеризуйте порядок переоцінки виробничих запасів.

ТЕМА 7: ОБЛІК ДОВГОСТРОКОВИХ ФІНАНСОВИХ ІНВЕСТИЦІЙ

Лекція 1.Облік довгострокових фінансових інвестицій.

Мета: вивчити порядок обліку довгострокових фінансових інвестицій.

План.

1.Облік фінансових інвестицій непов’язаним сторонам.

2. Облік фінансових інвестицій методом участі в капіталі.

3. Облік інвестицій, що утримуються до погашення.

4.Облік інвестицій в облігації.

Питання 1

Довгострокові фінансові інвестиції – це інвестиції, які здійснюються на період більше 1 року, а також це всі інвестиції, які не можна вільно реалізувати у будь-який момент (акції, облігації, внески до статутних капіталів інших підприємств тощо).

Довгострокові фінансові інвестиції розглядаються в обліку як необоротні активи.

Згідно з П(С)БО № 12 фінансові інвестиції поділяються на ті, що обліковуються за методом участі у капіталі та інші інвестиції.

Для обліку довгострокових фінансових інвестицій призначено рахунок 14 з однойменною назвою, до якого відкрито наступні субрахунки:

141 «Інвестиції пов’язаним сторонам за методом участі у капіталі»;

142 «Інші інвестиції пов’язаним сторонам»;

143 «Інвестиції непов’язаним сторонам».

За дебетом рахунку 14 відображають: вартість довгострокових фінансових інвестицій в цінні папери інших підприємств, облігації державних та місцевих позик; статутні капітали інших підприємств.

За кредитом рахунку 14 відображають: вибуття (списання) або зменшення вартості довгострокових фінансових інвестицій; отримання дивідендів від об’єкту інвестування, коли облік інвестицій ведеться за методом участі у капіталі.

Розподіл рахунка 14 ґрунтується на двох категоріях: пов’язаності сторін і методу обліку інвестицій. При цьому під пов’язаними сторонами розуміються підприємства, відносини між якими обумовлюють можливість однієї сторони контролювати іншу чи впливати на прийняття фінансових і оперативних рішень іншою стороною.

Під контролем розуміють вирішальний вплив на фінансову, господарську і комерційну політику підприємства з метою одержання вигод від його діяльності.

Фінансові інвестиції визнаються активом та відображаються на рахунках обліку та в балансі за умови того, що:

1) очікується одержання в майбутньому економічних вигод, пов’язаних з їх використанням;

2) їх оцінка може бути достовірно оцінена.

Методи оцінки фінансових інвестицій на дату балансу є наступними:

1) за первісною вартістю;

2) за справедливою вартістю;

3) за амортизованою собівартістю;

4) за методом участі у капіталі.

Оцінку фінансових інвестицій доцільно здійснювати на кожному етапі їхнього обліку у інвестора (рис. 4.1).

Етапи оцінки фінансових інвестицій

Рис. 4.1. Етапи оцінки фінансових інвестицій

Фінансові інвестиції спочатку оцінюються за первісною вартістю, яка в залежності від способу її придбання включає:

1) придбання за кошти:

- собівартість інвестицій у складі ціни її придбання;

- комісійних винагород;

- мита;

- податкових платежів;

- та ін. витрат, безпосередньо пов’язаних із придбанням фінансових інвестицій;

2) придбання в обмін на цінні папери власної емісії: справедлива вартість переданих цінних паперів;

3) придбання на інші активи (крім коштів): справедлива вартість активу, що обмінюється.

Підприємства можуть придбавати та продавати фінансові інвестиції, виходячи з вартості:

- номінальної;

- нижче номінальної (з дисконтом);

- вище номінальної (з премією).

Справедлива вартість фінансових інвестицій – це сума, яку можна отримати від продажу фінансових інвестицій на активному ринку.

Фінансові інвестиції, які утримуються підприємством до їх погашення відображаються на дату балансу по амортизованій собівартості – це собівартість фінансових інвестицій з урахуванням часткового їх списання у результаті зменшення корисності, яка збільшується (зменшується) на суму накопичення амортизаційного дисконту (премії).

Зазначені методи застосовуються в залежності від об’єктів фінансового інвестування, за якими фінансові інвестиції можуть бути здійсненні:

1) винятково для продажу (переважно поточні інвестиції);

2) для їхнього погашення;

3) в асоційовані дочірні підприємства й у загальну діяльність зі створенням юридичної особи (спільне підприємство);

4) у спільну діяльність без створення юридичної особи.

Якщо інвестиції оцінюються за методом участі в капіталі, на дату балансу вони оцінюються з урахуванням зміни прибутковості підприємства емітенту, тобто його власного капіталу.

Оцінка фінансових інвестицій на дату балансу здійснюється наступним чином (рис. 4.2).

Оцінка фінансових інвестицій на дату балансу:

		ТАК

		Ні

		Ні

Рис. 4.2 – Оцінка фінансових інвестицій на дату балансу.

Питання 2.

Фінансові інвестиції, вкладені в цінні папери, придбані як внесок до статутного капіталу в обліку відображають:

Дт 143

Кт 46

На суму перевищення справедливої вартості фін. інвестицій над номінальною під час переоформлення своїх акцій на інше підприємство в обліку роблять запис:

Дт 143, 352

Кт 421

Під час оцінки фінансових інвестицій на дату балансу можуть виникати відхилення між справедливою вартістю та вартістю, відображеною раніше в обліку, які призводять до збільшення або зменшення балансової вартості фінансових інвестицій з одночасним відображенням таких відхиленням у складі інших доходів або інших витрат діяльності.

Приклад

Вартість прийнятих на облік фінансових інвестицій непов’язаним сторонам складає 13000 грн. На дату складання балансу їх справедлива вартість склала 14200 грн. Таким чином, виникає дохід, який в обліку відображають наступним чином:

Дт 143 14200 – 13000 = 1200 грн.

Кт 746

Якби на дату складання балансу справедлива вартість склала 11000 грн., то в обліку відобразили б:

Дт 975 11000 – 13000 =2000 грн.

Кт 143

Таким же проведенням (Дт 975, Кт 143) в обліку відображають втрати вартості фінансових інвестицій, пов’язані зі зменшенням їх корисності (П(С)БО № 12).

В основі методу участі у капіталі є припущення, що результати діяльності підприємства безпосередньо впливають на стан справ його інвестора, навіть якщо у звітному періоді розподіл прибутку не здійснюється та дивіденди не були отримані.

Балансова вартість фінансових інвестицій збільшується (зменшується) на суму, яка є часткою інвестора у чистому прибутку (збитку) об’єкта інвестування за звітний період, із включенням цієї суми до складу доходу (збитку) від участі в капіталі.

Приклад 1

На 01.01.06. балансова вартість фінансових інвестицій підприємства А у підприємство В дорівнює 600000 грн., що складає 40% статутного капіталу об’єкта інвестування. За підсумками роботи підприємства В визначено такі зміни:

1) збільшився додатковий капітал за рахунок дооцінки необоротних активів на 30000 грн.

2) отримано прибуток 160000 грн.

3) виплачено дивіденди 70000 грн.

Відображення в обліку змін у власному капіталі асоційованого підприємства є наступним:

1) балансова вартість інвестицій на 01.01.06. – 600 000 грн. – відображається по дебету рах.141.

2) частка інвестора у чистому прибутку асоційованого підприємства в обліку відображається:

Дт 141 160 000 * 40% = 64 000 грн.;

Кт 721

3) частка інвестора у дивідендах, які виплачуються асоційованим підприємством:

Дт 373 70 000 * 40% = 28 000;

Кт 141

4) балансова вартість (залишок) інвестицій на 31.12.06:

Дт 141 636000 грн.

Приклад 2

Умова прикладу 1, але за звітний період отримано збиток – 170 000 грн.

Частка інвестора у збитках асоційованого підприємства:

Дт 361 170 000 * 40% = 68 000 грн.

Кт 141

Збільшення резервного капіталу асоційованого підприємства не призводить до змін балансової вартості фінансових інвестицій інвестора, оскільки таке збільшення здійснюється за рахунок прибутку.

Питання 3,4

Фінансові інвестиції, які утримуються підприємством до їх погашення оцінюються при складанні фінансової звітності по амортизованій собівартості. До цієї групи відносяться в основному облігації державних чи місцевих (муніципальних) позик і облігації підприємств (корпоративні облігації). Процедура доведення вартості інвестиції, купленої з дисконтом чи премією, до номінальної вартості (вартості погашення) є амортизацією дисконту чи премії.

Амортизація дисконту (премії) здійснюється за методом ефективної ставки відсотку, за яким сума амортизації визначається як різниця між доходом за фіксованою ставкою відсотка та добутком ефективної ставки та амортизованої вартості на початок періоду, за який нараховується відсоток. Ефективна ставка відсотку обчислюється за формулою:

(Номінальна вартість придбання * фіксована ставка %) +

+ (сума дисконту : термін погашення)

* 100 ;

(Вартість придбання + Номінальна вартість придбання) : 2

Приклад 1

Підприємство 3 січня 2005 року придбало облігації номінальною вартістю 50 000 грн. за 46 282 грн.. тобто з дисконтом 3718 грн. (50 000 - 46282).

Фіксована ставка відсотку за облігаціями встановлена в розмірі 9% річних. Погашення облігації відбувається через п’ять років. Виплата відсотку здійснюється щорічно кінці року, його номінальна сума складає 4500 грн. (50 000 * 9%).

Ефективна ставка (50 000 * 9%) + (3718 : 5)

відсотку дорівнює: (46282 + 50 000) : 2 * 100 = 11%;

Звідси:

Розрахунок амортизації дисконту по інвестиціях в облігації:

В обліку операції будуть відображені наступним чином:

Приклад 2

Умова прикладу 1, проте облігації придбані за 52019 грн., тобто з премією 2019 грн. (52019-50000).

Ефективна ставка відсотку:

(Номінальна вартість придбання * фіксована ставка %) –

– (сума премії : термін погашення)

* 100 =

(Вартість придбання + Номінальна вартість придбання) : 2

4500 – 2019 : 5

= * 100 = 8% ;

(50219 + 50000) : 2

Розрахунок амортизації премії по інвестиціях в облігації

В обліку операції будуть відображені наступним чином:

Питання для самоконтролю:

1.Охарактеризуйте види фінансових інвестицій.

2. Як облікуються фінансові інвестиції непов’язаним сторонам?

3. Охарактеризуйте порядок обліку фінансових інвестицій методом участі в капіталі.

4. Охарактеризуйте порядок обліку фінансових інвестицій в облігації.