1. Зміст освіти - система наукових знань, умінь, навичок, оволодіння якими забезпечує всебічний розвиток розумових, фізичних здібностей учнів, формування їх світогляду, моральної поведінки,, підготовку до суспільного життя.Зміст освітибазується на педагогічних закономірностях, принципах, методах і прийомах навчання.Зміст освіти покликаний забезпечити передачумолодшим поколінням досвіду старших поколінь та його подальший розвиток.

Знання про світ, способи діяльності, досвід здійснення творчої діяльності, емоційно-ціннісного ставлення до світу виступають елементами змісту освіти.

Фактори, що впливають на зміст освіти.

1) Рівень розвитку виробництва , науки, техніки, культури, освіти, педагогічної теорії.

2) Характер соціально-економічних відносин.

3) Мета виховання, яку ставить суспільство перед школою.

Вимоги до шкільного змісту освіти.

- ЗО повинен включати цикл природничих, гуманітарних, суспільно-політичних, естетичних предметів, а також заняття спортом і працею.

- ЗО повинен базуватись на науковій онові, на зв’язку теорії з практикою;

- ЗО повинен відповідати віковим особливостям учнів.

- ЗО повинен ґрунтуватись на взаємозв’язку між дисциплінами.

- ЗО повинен сприяти профорієнтації.

Шляхи вдосконалення змісту освіти.

1) Ведення нових предметів;

2) Вдосконалення навчальних програм;

3) Створення підручників нового типу;

4) Визначення єдиного рівня освіти у різних типах навчальних закладів.

2. Навчальний предмет є засобом реалізації змісту освіти. Зміст програмного матеріалу поділяється на шкільний та державний компоненти.

Державний компонент – предмети, які складають базу освіти;

Шкільний компонент – факультативи та предмети за вибором.

Зміст освіти визначають такі нормативні документи :

1) Навчальний план - документ про склад навчальних предметів, які вивчають у певному закладі освіти, їх розподіл, тижневу і річну кількість годин на кожний навчальний предмет, про структуру навчального року;

На основі Базовогонавчального плану МОНМСУ затверджує типовінавчальні плани, на основі останніх навчальні заклади складають робочі плани на поточний навчальний рік. ЗО у внз визначається програмою підготовки майбутніх фахівців, схемою їх підготовки, навчальними програмами дисциплін ( складається з вибіркових навчальних дисциплін ).

Державний стандарт освіти - сукупність норм, які визначають вимоги до освітнього, освітньо-кваліфікаційного рівня ( пере затверджується не рідше ніж раз на 10 років).

2) Навчальна програма - документ, що визначає зміст і обсяг з кожного навчального предмета, уміння і навички, яких необхідно набути, зміст розділів і тем з розподілом їх за роками навчання.

Система викладу змісту навчального матеріалу в навчальній програмі з предмету може бути:

- Лінійною - наступність і послідовність;

- Спіральною – неперервне розширення і поглиблення знань з певної проблеми;

- Концентричною – повторне вивчення певних розділів;

- Змішаною.

3) Підручник – книга, яка містить основи наукових знань з певної дисципліни, викладені згідно з цілями навчання, визначені програмою та вимогами дидактики.

Функції підручника:

- Освітня;

- Виховна;

- Розвивальна;

- Дослідницька;

- Керування.

Підручник повинен відповідати сучасному рівню науки, забезпечувати потреби національного виховання, зв’язок теорії з практикою, бути написаний доступною мовою, чітко формулювати визначення, містити ілюстрації, схеми, мати відповідне естетичне оформлення, відповідати гігієнічним вимогам.

Навчальний посібник - розширює матеріал за межі підручника, містить додаткові та найновіші відомості.

С/О

Вітенко І.С. Основи психології та педагогіки.-Чернівці:Книга-ХХІ,2009.-С. 107.

Аналіз нотних збірок та методичних посібників, шкіл гри на інструменті для учнів ПСМНЗ молодшого шкільного віку.

Класифікація методів навчання.

План.

1. Поняття про методи, прийоми, засоби навчання.

2. Класифікація методів навчання.

1. Метод навчання - спосіб, шлях, за допомогою якого учні під керівництвом вчителя одержують знання, вміння, навички, у них формуються позитивні загальнолюдські риси характеру, світогляд.

Прийом навчання - окремий крок для реалізації навчальної мети , складова частина методу. В окремих випадках метод може виступати як прийом навчання.

Засіб навчання: підручники, посібники, обладнання, ТЗН..

Дидакти, які займались питанням класифікації методів навчання: Коменський, Сухомлинський, Алексюк, Онищук, Бабанський.

Інноваційне навчання.

У 60-80 рр . формула освіти була такою:» Знати все про дещо, і дещо про все». У 90-ті роки її замінила інша: « Знати про сутність всього, щоб пізнати нову сутність».

Сутнісний підхід до світи останні часи називається синергетичним (гр. дія декількох в одному напрямку). Тобто, всі викладачі працюють у напрямку розвитку здібностей студентів на основі формування системних знань з міжпредметними зв’язками.

Акмеологія(квітуча сила) – нова галузь наукових знань, об’єктом вивчення яких є людина в динаміці саморозвитку, самовдосконалення.

Предмет акмеології – творчий потенціал людини.

2. Класифікація методів навчання.

І. Методи організації навчально-пізнавальної діяльності учнів:

1) Словесні – бесіда, розповідь, пояснення, коментоване читання, лекція, диспут, дискусія, драматизація;

2) Наочні – спостереження, ілюстрація, демонстрація, екскурсія;

3) Практичні – вправи, лабораторні, практичні роботи..

4) Проблемно-пошукові – висунення перед учнями проблеми, створення проблемної ситуації, вибір оптимального шляху вирішення проблеми;

5) Індуктивно-дедуктивні – сприйняття матеріалу, порівняння, узагальнення, оцінка явищ, встановлення причиново-наслідкових зв’язків.

ІІ. Методи стимулювання навчально-пізнавальної діяльності учнів.

1) Методи формування пізнавальних інтересів – використовують прийоми: цікавість, здивування, моральні переживання, образність, створення ситуативної новизни, пізнавальні інтереси, зв’язок матеріалу з життям;

2) Методи формування почуття обов’язку і відповідальності в навчанні – використовують прийоми: пояснення суспільної значущості, висунення вимог, зауваження, заохочення…)

ІІІ. Методи контролю та самоконтролю:

1) Тестування;

2) Письмовий контроль;

3) Машинний контроль;

4) Усний контроль;

5) Самоконтроль.

Види прийомів навчання:

1. Дидактичні:

- Порівняння;

- Спростування;

- Обґрунтований доказ;

- Узагальнення;

- Оцінка видів діяльності;

- Виведення формули або закономірності на основі власних знань.

2. Методичні:

- Виконання вправ за зразком;

- Написання твору за заданим початком;

- Відпрацювання техніки за зразком вчителя.

Вибір методів та прийомів навчання залежить від професійної майстерності вчителя, теми, віку учнів, рівня їх розвитку, матеріальних можливостей навчального закладу.

Поняття про форми організації навчання.

План.

1.З історії розвитку форм організації навчання.

2. Урок як основна форма організації навчання. Позаурочні форми навчання та нестандартні уроки.

1. За прадавніх часів у слов’ян навчанням молодого покоління займались барди, які мандрували від поселення до поселення, щодня оповідаючи дітям про Всесвіт, створення родини, виховання дітей, господарювання, догляд за природою, мистецтво тощо. Кожен бард оповідав про певний вид знань, а їх система руху по поселеннях була систематичною і впорядкованою.

За історичних часів, навчання спершу було за сімейним планом (індивідуальне), при якому вчитель одночасно займався з дітьми різного віку. Цікавим дидактичним історичним документом є «Настанови Володимира Мономаха», в якому давалися поради щодо навчання та виховання, формування особистості захисника держави.

Значно пізніше основні форми навчання використовувались у братських школах Луцька, Острога, Львова у 1617-1625 роках. Узагальнені вони були у книзі Я.А. Коменського «Велика дидактика». Від індивідуальних форм навчання педагоги поступово перейшли до колективних.

2. Урок – це основна дидактична форма організації навчання, у якій поєднуються індивідуальні і фронтальні форми навчально-пізнавальної діяльності з учнями одного віку обох статей, і яка триває від 30 до 46 хвилин.

Переваги: одночасний розвиток інтелектуальних можливостей учнів, отримання зворотної інформації та її корекція;колективне використання засобів навчання (підручників, посібників..);

Недоліки: ставка на середній рівень учнів, зниження ефективності індивідуального логічного мислення, збіднення таланту окремого учня.

Типи уроків.

1) Засвоєння нових знань;

2) Узагальнення набутих знань;

3) Застосування знань на практиці;

4) Комбінований;

5) Перевірки та обліку знань;

6) Нестандартний.

1 2 3 456