ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Структура уроку вивчення нових знань.

І. Організаційна частина.

Займає не більше 5 хв від початку уроку. Може містити перекличку, перевірку готовності учнів до уроку, привітання, знайомство тощо.

 

ІІ. Перевірка домашнього завдання.

Займає від 5 до 15 хв. Може проводитись методами:

- Усне опитування;

- Термінологічний диктант;

- Перевірка наявності виконаної роботи методом «ободу між столами»;

- Письмове опитування;

- Практичне виконання тощо.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів.

Займає від 3 до 5 хв уроку. Може бути рівномірно розподілена у інших попередніх структурних елементах, може бути розташована після актуалізації.

Проводиться методами:

- Слово вчителя;

- Навіювання;

- Занурення тощо.

-

ІУ. Актуалізація знань і вмінь учнів.

Займає від 5 до 10-15 хв уроку. Може бути відсутньою у складі деяких типів уроку.

Методи:

- Бесіда;

- Слово вчителя;

- Вікторина;

- Ознайомлення з наочністю тощо

 

У. Вивчення нового матеріалу.

Займає найбільшу частину уроку, містить чергування методів, спрямованих на сприйняття, осмислення, засвоєння і частково – практичне відпрацювання нового матеріалу.

УІ. Закріплення.

 

Займає від 5 до 10 хв уроку. Може не виокремлюватись як складова структури уроку, якщо використовується за модульною системою, або як елемент практичного використання у складі вивчення нового матеріалу.

Методи:

- Бесіда;

- Вправи;

- Письмове опитування;

- Вікторина;

- Індивідуальне усне опитування;

- Практичне використання тощо.

УІІ. Підсумок уроку.

Займає до 5 хв уроку. Може проводитись не тільки вчителем, а й одним з сильних учнів, що добре засвоїли матеріал і можуть підсумувати нові елементи, повторювані, практично відпрацьовані, що зустрічались в ході уроку.

 

УІІІ. Домашнє завдання.

Завжди є більш легким ніж те, що було розібране в класі. Враховує індивідуальні особливості учнів, може бути диференційованим за рівнями складності. Повинне бути поясненим.

При складанні плану-конспекту уроку іншого типу, слід відштовхуватись від стандартної структури, усуваючи непотрібні елементи. Так, при написанні плану-конспекту уроку повторення, систематизації і узагальнення знань будуть відсутній елемент вивчення нового матеріалу, який замінить елемент повторення ( узагальнення, систематизації…); при складанні плану уроку нестандартного або комбінованого слід вказати: з елементами якого з традиційних типів уроку буде проводитись нестандартний.

Наприклад, комбінований урок з елементами бесіди; нестандартний урок з елементами драматизації тощо.

Під час написання розгорнутого плану-конспекту уроку слід записувати не тільки питання, що є матеріалом для проведення бесіди, а й уявні відповіді учнів, щоб показати, якого результату ви намагаєтесь досягти впродовж навчання. План конспект уроку традиційно складається в такому порядку:

План-конспект уроку.

Предмет.

Викладач.

Тема уроку.

Тип уроку.

5. Мета уроку:

- Навчальна;

- Розвивальна;

- Виховна.

Міжпредметні зв’язки.

7. Обладнання уроку:

- Наочність;

- ТЗН;

- Дидактичні матеріали;

8. Використана література;

Хід уроку ( розписана повністю структура уроку з вказаними методами роботи, прийомами, часом, витраченим на них)

В ході підготовки до уроку вчитель повинен враховувати застосування індивідуальних, групових, фронтальних форм організації навчання.

Серед позаурочних форм навчання найчастіше виділяють:

1. Семінарське заняття (семінар-конференція) – розподіл завдань заздалегідь і виступ з ними на уроці.

2. Практикум - форма навчання, при якій учні самостійно виконують практичні завдання, застосовуючи знання, уміння, навички.

3. Факультативні заняття – з’єднувальна ланка між уроками і позакласними заняттями ( поглиблене вивчення, додатковий предмет, між предметність).

4. Предметні гуртки – створюються з метою підвищення інтересу до предмету.

Серед типів нестандартних уроків найчастіше зустрічаються: усний журнал, зустріч, екскурсія, концерт, літературно-музична композиція, вікторина, вистава, заміна ролі, уроки щастя, добра, любові….

Контроль за навчально-пізнавальною діяльністю учнів.

План.

1. Поняття про оцінку та функції контролю.

2. Вимоги до перевірки знань.

1. Оцінка – це показник ступеню засвоєння учнями знань, умінь, навичок відповідно до вимог програми.

Перевірка – складова частина процесу навчання , її мета – контроль навчальної роботи та облік успішності .

Облік – педагогічно узагальнений підсумок роботи вчителя і учнів за певний період навчання.

Система оцінювання може бути різноманітною. Оцінити – значить встановити рівень підготовки і розвитку учнів, рівень якості знань, сформованості умінь, навичок.

З історії оцінки:

1) Травень 1918 – «Декрет про відміну бальної оцінки знань» - замінена на характеристику учня;

2) Вересень 1935 – встановити 5 словесних оцінок: дуже погано, погано, посередньо, добре, відмінно;

3) Січень 1944 – рішення про заміну словесної системи оцінювання на цифрову;

4) Положення про оцінку за поведінку, старанність, суспільно-корисну працю.

 

Задачі контролю:

- Встановити готовність учнів до засвоєння і сприйняття навчального матеріалу;

- Отримати дані про самостійну роботу учнів;

- Виявити складності у засвоєнні знань, їх причини і причини помилок;

- Перевірити ефективність організації навчання, методів, засобів;

- Виявити ступінь усвідомлення, об’єм, глибину засвоєних знань, умінь, навичок;

- Перевірити ефективність застосування знань на практиці у новій ситуації.

 

Функції контролю:

- Контроль ( діагностика ЗУН, визначення якості знань, ступінь розвитку учнів, засіб керування навчальним процесом);

- Навчання ( осмислення, узагальнення, систематизація знань, розвиток мовлення, мислення, пам’яті, формування вмінь і навичок);

- Організація ( підвищення відповідальності учнів, звичка регулярно працювати, бажання вчитися)

- Виховання (вплив на формування моральних якостей – наполегливості, самокритичності, чесності, самостійності, вольових, радість від успіху, розуміння оцінки),

 

2. Якість ЗУН характеризує:

- повнота, науковість, об’єм, широта, глибина знань;

- правильність, осмисленість знань;

- систематичність;

- вміння класифікувати, співвідносити, ,- застосовувати операції мислення;

- міцність;

- ставлення до навчання.

 

Вимоги до перевірки знань:

1. Всебічність в оцінці ЗУН.

2. Об’єктивність.

3. Формалізм оцінки знань.

4. Індивідуальний підхід.

5. Диференційований підхід.

6. Систематичність і регулярність.

7. Різноманітність форм і методів єдині вимоги.

8. Гласність.

9. Самоконтроль.

10. Опора на практичне використання.

 

 

 

Сутність та структура педагогічної майстерності.

План.

1. Поняття педагогічної майстерності.

2. Структура педагогічної майстерності.

 

1. Педагогічна майстерність – комплекс властивостей особистості, які забезпечують високий рівень самоорганізації та професійно-педагогічної діяльності.

 

«Учитель має право вчити і виховувати до тих пір, поки він сам вчиться і вдосконалюється»,- В.О. Сухомлинський.

 

Рівень компетентності, необхідний для роботи з дітьми, можна зберегти завдяки самоосвітній діяльності, яка складається з двох аспектів:

1) Підвищення рівня професійної майстерності шляхом вивчення інформаційних джерел з основ психології, педагогіки, науки, методики, викладання, закріплення цих знань через досвід і результати практичної роботи.

2) Самовиховання педагога і саморозвиток особистісних якостей педагога.

 

Професійна діяльність вчителя - діяльність вчителя, змістом якої є таке керівництво діяльністю учнів, яке забезпечує розвиток головних сфер їхньої особистості.

 

Компетентність (лат належний, здібний) - сума знань особистості з певної професії.

 

Педагогічна техніка – форма організації поведінки, система ЗУН, що сприяють успішній діяльності.

 

Гуманістична спрямованість вчителя – впровадження в педагогічну діяльність принципів і методів гуманної педагогіки, з метою формування гуманістичної свідомості у вихованців.

 

Педагогічні здібності – сукупність властивостей особистості (вроджених і придбаних), які дозволяють здійснювати педагогічну діяльність на високому рівні, реалізовувати в ході діяльності гуманістичну виховну мету, само реалізовуватися і доносити до учнів зміст і ідею навчальної діяльності.

 

Структура педагогічної майстерності не є сталою, проте можна виділити в ній основні 4 компоненти:

 

 

Педагогічна техніка.

1. Внутрішня педагогічна техніка.

2. Зовнішня педагогічна техніка.

 

1. Педагогічна техніка – сукупність прийомів, умінь, навичок, які дозволяють вчителю яскравіше виразити себе під час уроку.

 

Педагогічна техніка містить 2 групи компонентів:

- Внутрішня педагогічна техніка – уміння педагога керувати собою ( поведінкою, емоціями, мімікою), збуджувати творче самопочуття, техніка керування уявою, увагою; налаштування на майбутню діяльність через вплив на волю, розум, почуття;

- Зовнішня педагогічна техніка - вміння педагога впливати на іншу особистість, колектив, зовні реалізовувати я-образ; втілення внутрішніх переживань особистості в зовнішності – рухи, міміка, хода.

 

Зняття нервового напруження перед виступом.

1. Не намагайтеся боротися з хвилюванням – нехай воно трансформується у піднесення і допоможе вам.

2. Перед виступом пройдіться швидким кроком, - така прогулянка знімає м’язове напруження ( після неї не тремтітимуть коліна), позбавляє нервового збудження і знижує кров’яний тиск.

3. Перед виступом не сидіть, схрестивши ноги. Поставте обидві ноги на підлогу й подайтеся тілом уперед, поворушіть пальцями ніг.

4. В очікуванні виступу тримайте обидві руки вільно опущеними з боків, ви відчуєте, як напруження залишає їх і йде у підлогу.

5. Тримаючи руки опущеними, потрусіть кистями, поворушіть пальцями,- це посилить кровообіг, а все, що посилює кровообіг, допомагає зняти напруження.

6. Уявіть, ніби ви сидите в пальті і відчуваєте його важкість на плечах, М’яка тяжкість уявного пальто допоможе вашим плечам розслабитися.

7. Кілька разів поворушіть щелепою туди-назад. Якщо при цьому відчуєте хрускіт кісток, значить ви перенапружені, а після такої вправи вам стане легше розкрити рот.

8. Порахуйте зуби з внутрішньої сторони язиком.

9. Глибоке дихання ( під час вдиху живіт повинен випинатися).

10. Перед самим початком скажіть собі «спокійно» - це не наказ, а порада, ви говорите своєму мозку, м’язам, системі кровообігу, що потрібно розслабитися і заспокоїтися.

 

Педагогічне спілкування.

План.

1. Поняття про педагогічне спілкування.

2. Конфлікти у спілкуванні.

1. Педагогічне спілкування – це професійне спілкування викладача з усіма учасниками навчально-виховного процесу, спрямоване на створення оптимальних умов для здійснення мети, завдань виховання і навчання.

Культура педагогічного спілкування включає загальну культуру людини, психолого-педагогічні знання, уміння та навички, відповідний емоційний настрій і спрямованість педагога на ефективну діяльність.

Функції педагогічного спілкування:

- Інформаційно-комунікативні;

- Регуляційно-комунікативні (регулювання поведінки);

- Афективно-комунікативні (визначення, вплив емоцій людини).

Стиль педагогічного спілкування - прояв педагогічної техніки (методики) у взаєминах. Виділяють авторитарний, демократичний, ліберальний, змішаний стилі спілкування.

Такт – (доторкання) – норма прояву моральності у спілкуванні, педагогічний такт – форма функціонування педагогічної етики, норма моральної поведінки викладача.

2. Конфлікт у спілкуванні – зіткнення протилежно спрямованих точок зору у процесі спілкування.

Види конфліктів:

- Внутрішньо особистісний;

- Міжособистісний;

- Міжособистісно-груповий;

- Між груповий.

Конфлікти бувають конструктивні – не виходять за межі норм моралі, можуть бути успішно вирішені; неконструктивні – використовують засуджені мораллю методи, що принижують опонента, використовують конфліктогени – слова,жести, які провокують і ображають опонента.

Комунікативні бар’єри – неможливість порозуміння між людьми через те, що одне й те саме явища оцінюється ними по-різному ( релігійні, політичні, вікові, психологічні…)

Вирішення конфлікту.

1. З’ясування причини а не приводу до конфлікту.

2. Обмеження кількості учасників.

3. Емоційний контроль.

4. Дотримання норм етики під час конфлікту.

5. Пошук компромісу.

6. Вирішення одного конфлікту, е переходячи на інші за участю опонентів.

Спілкування виступає елементом педагогічної взаємодії вчителя і учня.

 

 

Педагогічний артистизм.

Педагогічне мистецтво характеризується тим, що ідеальний образ педагога як проекція у майбутнє включається в сьогоднішню діяльність і надає їй неповторного творчого характеру. Саме в процесі перетворення педагогічного ідеалу вчителя у його теперішню дійсність і відбувається те, що називають «педагогічна творчість».

Основою творчого процесу в педагогічному мистецтві є дія - вольовий акт людської поведінки, спрямований на здійснення певної мети.

Артистизм – це педагогічний прийом, основним засобом виразності якого є дія; він запозичений з театральної педагогіки. Через активну дію втілюється внутрішнє життя образу і розкривається ідейний задум уроку (цьому підпорядковані педагогічна техніка і творчий метод).

Станіславський К.Д. : « Не треба очікувати почуттів, вони мимовільні, підсвідомі,а треба діяти. Почуття прийде у процесі дії. Саме дія – збудник почуттів.»

Спільні елементи у акторській та педагогічній творчості.

- Реалізація функції виховання;

- Дія як основа педагогічної і акторської творчості;

- Специфіка особистого впливу на аудиторію;

- Єдність фізичного і психічного у діяльності актора і педагога;

- Присутність інтуїції в діяльності;

- Імпровізовані самопочуття;

- Самостійна і вільна творчість як основа майстерності.

Театральна педагогіка має 2 основні завдання:

1. Формування творчої особистості актора (педагога) – ідейне, естетичне, дисциплінарно-етичне виховання, формування світогляду, художнього смаку, морального складу особистості;

2. Розкриття глибинних можливостей особистості шляхом професійного виховання.

Система Станіславського – це наука про розвиток психофізичної природи особистості творця. Вона має 3 основні принципи:

1. Принцип життєвої правди - ми повинні не грати, а переживати так, як у житті, тільки в половину красивіше;

2. Вчення про над завдання - мета народжує натхнення;

3. Активна органічна дія.

Система Станіславського має 2 розділи:

- Внутрішня і зовнішня робота артиста над собою.

- Внутрішня і зовнішня робота артиста над роллю.

Кредо Станіславського: Любіть мистецтво в собі, а не себе в мистецтві.

Навіювання і переконання виступають як способи музично-педагогічного впливу. Етапи педагогічної творчості у підготовці до уроку: виникнення творчого задуму, розробка, реалізація його на уроці як педагогічного твору. Кожен урок – витвір мистецтва.

 

 

 

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти