ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Виховання як фактор розвитку

Виховання у спеціальному педагогічному розумінні - це процес і результат цілеспрямованого впливу на розвиток особистості, її відносин, рис, якостей, поглядів, її переконань, способів поведінки в суспільстві.

Навчально-виховний процес необхідно будувати таким чином, щоб він активізував дії внутрішніх сил і потенційних можливостей дитини та сприяв доведенню їхнього розвитку й ставлення до оптимального рівня.

Л.С.Виготський висунув ідею про дві взаємопов’язані зони розвитку: актуального та найближчого. Зона актуального розвитку відображає систему знань і вмінь, які дитина вже опанувала, і на основі яких вона спроможна розв'язувати пізнавальні та інші задачі. Рівень актуального розвитку обумовлює зону найближчого, тобто коло вмінь, які дитина може опанувати самостійно (спонтанно), або за умови сприяння старших у процесі навчання та виховання. Зона найближчого розвитку - це "завтрашній день дитини". В умовах спеціально організованого цілеспрямованого педагогічного процесу вона набагато раніше увійде у свій "завтрашній день", ніж при простому збігу обставин. Якщо ж зовнішні умови не сприятимуть розвитку тих чи інших внутрішніх сил, то останні можуть зовсім не розкритися або набути спотворених форм функціонування.

Зона найближчого, взаємодіючи із зоною актуального розвитку, поступово освоюється дитиною. У такий спосіб вона піднімається на новий щабель актуального розвитку і відповідно виникає нова зона найближчого розвитку.

З двома зонами розвитку пов'язане питання про співвідношення навчання й розвитку. Те, що опанувала дитина - це її вчорашній день, пройдений етап. Навчання й виховання, що спираються на цикл розвитку, який уже закінчився, не можуть розраховувати на особливі успіхи, бо вони не ведуть дитину вперед, і, ясна річ, не можуть задовольнити її функціональну потребу в розвитку.

Інтенсивний розвиток відбувається тільки тоді , коли навчання випереджає актуальний рівень і надає руху силам, що знаходяться в зоні найближчого розвитку. Л.С.Виготський наголошує, що навчання й розвиток не збігаються безпосередньо, а являють собою два процеси, що перебувають у надзвичайно складних взаєминах. Навчання тільки тоді відбувається успішно, коли воно випереджає розвиток, тільки за таких умов воно пробуджує й викликає до життя цілий ряд функцій, що перебувають у стані визрівання, і що знаходяться у зоні найближчого розвитку. Навчання є більш плідним тільки тоді, коли воно змінюється у межах періоду, що визначається зоною найближчого розвитку.

Таким чином, завдання педагогіки - націлити дитину на її завтрашній день. Про те вся складність у тому, щоб правильно визначити рівень актуального та найближчого розвитку. Відносно окремих навчальних завдань критерієм може бути ступінь самостійності дитини під час їхнього вирішення. Якщо дитина виконує завдання самостійно, можна вважати, що вміння, необхідні для цього, перебувають у зоні актуального розвитку. Якщо вона не в змозі справитися з ними без допомоги вчителя, вихователя, це означає, що механізми, на які потрібно спиратися під час розв'язування цього завдання, ще не визріли, але знаходяться в зоні найближчого розвитку.

У тих випадках, коли дитина навіть із допомогою дорослих не може зрозуміти завдання, осягнути розумом смисл явищ, слід вважати, що відповідні цій навчальній діяльності функціональні сили перебувають за межами зони найближчого розвитку. Визначення можливостей та ефективності їх реалізації залежить від майстерності вчителя, від його уміння вчасно прийти на допомогу, встановити стосунки співробітництва з учнем. "У співробітництві, - пише Л.С.Виготський, - під керівництвом, із чиєюсь допомогою дитина завжди може зробити більше і розв'язати складніші завдання, ніж самостійно... У співробітництві дитина виявляється сильнішою й розумнішою, ніж у самостійній роботі, вона піднімається вище за рівнем інтелектуальних труднощів, що вирішуються нею..."

Особистість виступає не лише об’єктом, а й суб’єктом навчально-виховного процесу. Виховання успішно веде розвиток особистості до поставленої мети, якщо робить вихованця активним учасником процесу її досягнення, розумно поєднується з повагою, уважним ставленням до нього. Потрібно постійно враховувати роль активності самої особистості у власному розвитку, її творчу діяльність.

Залежно від активності та внутрішньої позиції особистості вона може формуватися в різних напрямках. Якщо учень негативно ставиться до виховних заходів, він розвиватиметься зовсім в іншому напрямку, ніж бажає вихователь.

Розвиток і формування особистості результат взаємодії зовнішніх і внутрішніх факторів. Виховання відіграє вирішальну роль у розвитку особистості тільки за умови, якщо воно позитивно впливає на внутрішнє стимулювання її активності в роботі над собою.

Єдність і взаємопроникнення зовнішнього та внутрішнього, де виникає боротьба протилежностей, розгортання цих протилежностей є рушійними силами процесу розвитку.

У процесі розвитку особистості суперечності виникають спочатку як зовнішні суперечності організму й середовищем, а потім стають внутрішніми.

Однією з головних внутрішніх суперечностей особистості є розходження між виникаючими в неї новими потребами, запитами, прагненнями і досягнутим рівнем оволодіння засобами, необхідними для їх задоволення. Часто виникають суперечності між новою ситуацією і попереднім досвідом, між досягнутими рівнем розвитку й способом життя.

Можливості виховання великі, але не безмежні. Вони залежать не лише від суспільних умов, а й від вікових та індивідуальних особливостей розвитку дітей. Якщо враховується ця залежність, то розширюють можливості виховання, його вплив на розвиток.

Основні періоди психічного розвитку особистості визначаються за психолого-педагогічними критеріями, які включають характерні для кожного віку соціальні ситуації розвитку, передусім зміст і форми навчання й виховання, провідну діяльність, відповідний рівень розвитку свідомості та самосвідомості.

Такими періодами є: ранній вік (від народження до 3 років), дошкільний вік (від 3 до 7), молодший шкільний вік (від 7 до 10), середній шкільний або підлітковий вік (від 10 до 15) і юнацький вік (від 15 до досягнення зрілості).

На кожному етапі розвитку дитини є своя провідна діяльність, яка характеризується своїми цілями, мотивами та способами виконання. Провідна діяльність - не просто форма активності, що найчастіше зустрічається у цьому віці. Це діяльність, покликана задовольнити актуальні потреби індивіда, що розвивається, у ній диференціюються нові види діяльності, наприклад, елементи навчання у грі, формуються пізнавальні та інші психічні процеси. Характером провідної діяльності зумовлюються у цей період зміни у потребах, інтересах, почуттях індивіда, що розвивається.

На кожному віковому етапі розвитку людини формуються і індивідуальні особливості вищої нервової діяльності, фізичного, духовного розвитку, здібностей, інтересів, характерологічних рис та ін.

Знання закономірностей вікового та індивідуального розвитку дітей - одна з умов ефективної педагогічної діяльності.

ПРАКТИЧНИЙ БЛОК

Проблемні питання з теми заняття

На рівні пізнання

1. Дайте визначення основних понять: "особистість", "розвиток особистості", "індивід", "формування особистості", "фактори розвитку", "задатки".

2. Перерахуйте основні фактори розвитку особистості. Проаналізуйте взаємовплив факторів розвитку особистості на її формування на різних вікових етапах.

3. Визначте рушійні сили процесу розвитку особистості. Наведіть конкретні приклади єдності та боротьби суперечностей у процесі розвитку.

На рівні розуміння

1. Поясніть на прикладах залежність результатів виховання від взаємодії зовнішніх і внутрішніх факторів розвитку особистості.

2. Поясніть, чому індивід може стати особистістю тільки в людському суспільстві.

3. Інтерпретуйте схему "Розвиток особистості". На основі схеми виведіть визначення поняття "розвиток".

На рівні застосування

1. Визначить протиріччя, що характеризують особливості розвитку вашої особистості в теперішньому віці.

2. Продемонструйте правильне використання принципу навчання на межі найвищої трудності.

3. Наведіть приклади навчальних задач, що знаходяться в зоні актуального розвитку дитини, в зоні найближчого розвитку дитини, поза межами зони найближчого розвитку. Спроектуйте, як кожний тип навчальних задач впливатиме на розвиток особистості.

4. Проаналізуйте приклади виховних задач, що знаходяться в зоні актуального розвитку дитини, в зоні найближчого розвитку дитини, поза межами найближчого розвитку. Спрогнозуйте, як кожний тип виховних задач впливатиме на розвиток особистості.

5. Продемонструйте розвиваючі ігри, які описані в книзі Б.П.Нікітіна "Ступеньки творчества или развивающие игры".

На рівні аналізу

1. Поясніть причини затримки розвитку дітей у разі відсутності спілкування або при недостатньому спілкуванні з людьми.

2. Проаналізуйте взаємозв’язок факторів розвитку особистості.

3. Порівняйте специфіку процесу розвитку сільських і міських дітей. Виділіть переваги соціальних і природних факторів розвитку у місті і в селі.

4. Проаналізуйте теорію Л.С.Виготського про взаємозв’язок виховання й розвитку особистості.

На рівні синтезу

1. Зробіть повідомлення про досвід організації розвитку дітей у сім'ї Нікітіних.

2. Складіть план екскурсії дітей певного віку на природу, яка мала б розвиваючий характер, використовуючи досвід В.О.Сухомлинського.

3. Напишіть кілька визначень поняття "розвиток особистості". Виділіть спільні категоріальні ознаки і виведіть загальне визначення цього поняття.

На рівні оцінки

1. Випишіть і оцініть афоризми видатних педагогів, філософів про розвиток і формування особистості. Наприклад:

"...головне у всебічному розвитку особистості полягає у створенні реальних умов не тільки для розвитку, але й для реалізації усіх потенційних можливостей кожної людини". Є.А.Ануфрієв

"Кожна людина - це світ, який з нею народжується і вмирає".

Г.Гейне

2. Оцініть логіку побудови педагогічної системи розвитку й виховання дітей В.О.Сухомлинського на основі його книги "Серце віддаю дітям".

3. Зробіть висновки щодо важливості організації диференціації навчання, відкриття шкіл для обдарованих дітей.

4. Оцініть народні уявлення про фактори впливу на розвиток дитини: "Яке коріння - таке й насіння", "Із ким поведешся, того й наберешся", "Що виховаєш, те й матимеш" і т.п.

 

ОПОРНА СХЕМА ЗАНЯТТЯ

 

Особистість  
Спрямованість Знання, уміння, навички Індивідуально – типологічні особливості  
Потреби Інтереси Ідеали Переконання Мотиви Світогляд Соціальний досвід Темперамент Характер Здібності  
ПРОТИРІЧЧЯ Ранній юнацький вік ПОТРЕБИ Власна активність особистості МОЖЛИВОСТІ 15-18 років ПРОТИРІЧЧЯ  
Підлітковий вік 11-15 років  
Рушійні сили розвитку  
Отроцтво, молодший шкільний вік 6-11 років  
Індивід  
Дошкільний вік до 6 років  
Фактори розвитку  
Внутрішні Зовнішні  
Спадковість Середовище Виховання  
                 

 


Педагогічні задачі

Задача №1

Першокласники спочатку рівні у бажанні учитися. І не як небудь, а на п'ятірки. І ось перша двійка - і кінець рівноправ'ю. Вона веде за собою і приниження, і покарання, і розчарування, і звинувачення в бездарності... Клас розколюється: відмінники та двійочники, добрі та середні, щасливі та нещасні, веселі та смутні, оптимісти та скептики. І відносини між цими групами далеко не гуманні. Двійочники попадають в особливу ситуацію: про них із докором говорить учитель, звинувачують товариші "Ви тягнете назад весь клас".

Як же ведуть себе "герої"? По різному. Одні внутрішньо не погоджуються зі своїм неприємним становищем. Перші двійки вони вважають випадковими: ручка була погана, папір розпливається, забув хвостик дописати... Другі замикаються у собі, стають в'ялими, байдужими. Віра у власні сили похитнулася. Треті ведуть себе агресивно. Не зумівши домогтися позитивних результатів у навчанні, вони намагаються проявити себе в колективі іншим шляхом: пустощами, витівками. Але саме головне - і одні, і другі, і треті всіма силами і довгий час намагаються вийти зі свого нового становища "неповноцінної особистості". Вони все сподіваються на диво.

Проаналізуйте ситуацію. Чи немає тут протиріччя між шкільною практикою та твердженням психолога? Які фактори визначають розвиток особистості? Яким має бути навчання й виховання, щоб забезпечити розвиток особистості?

У чому причина появи "неповноцінних особистостей"?

Задача №2

Ігор був дуже вразливим, не по роках задумливим. До трьох із половиною років він знав уже всі букви, з чотирьох читав "про себе".

Школу Ігор сприйняв байдуже. Він добросовісно виконує уроки, але цікавості вони в нього не викликають. Хлопець учиться вже у третьому класі. Має широке коло інтересів: вивчає життя тварин, цікавиться фізикою, хімію, дуже любить математику, вивчає англійську мову, читає науково-популярні журнали.

Характер в Ігоря важкий, він самолюбивий, впертий. У нього немає друзів.

Спроектуйте таку систему виховної роботи з цією дитиною, щоб забезпечити виявлення й розвиток усіх його здібностей.

Обдаровані діти мають вчитися:

а) у загальних класах, а свої таланти проявляти поза школою;

б) у спеціалізованих школах, класах;

в) у звичайних класах, але за окремими програмами.

Задача №3

Марину, ученицю 5-го класу, не впізнати. Стала роздратованою, байдужою до всього, пише абияк, нікого не слухає, розмовляє різко. Причина в тому, що її не включили до списку тих, хто виступатиме на концерті.

З раннього дитинства Марині говорили, що вона музикально обдарована, її чекають успіх, слава. На уроках співу у початкових класах дівчина отримувала відмінні оцінки, співала у хорі. І ось з'явилась щаслива можливість виступити перед публікою, а вчителька перекреслила всі надії учениці.

Які причини непорозуміння, що виникли між учителькою та ученицею? Розробіть план бесіди з Мариною.

Рівень прагнень особистості ефективно впливає на її розвиток, коли:

а) рівень прагнень нижчий від можливостей особистості;

б) рівень прагнень збігається з потенціальними можливостями особистості;

в) рівень прагнень вищий від можливостей особистості.

Відповідь обґрунтуйте.

Задача №4

"Коли я закінчив розповідати, Олександр Іванович запитав: - Так ти вважаєш, що кожна людина може стати талановитим учителем?

- І людина, і дитина - усі надзвичайно талановиті, якщо створити умови...

- Усі, і навіть ці дебільні?

- Клич їх сюди, і я покажу тобі диво...

Ми зібрали усю дітвору і я роздав дітям фарби. Коли я об'явив, що вони зараз повинні намалювати когось із своїх близьких - портрет, серед дітей з'явилося знайоме мені збудження - переляк: а якщо не вийде? Я сказав дітям: "Зараз у вас перший переляк, так закрийте очі, я його зараз прожену, а ну закрили, ні, ні, не підглядайте. А ну, Олександре Івановичу, бери оту дровеняку і всип тому переляку по зубах, щоб він до чортів забирався, куди-небудь подалі, в байраки". Олександр Іванович почесав за вухом і закричав: "Киш! киш, чорт би тебе забрав!"

- "Е-е-е, так справа не піде! - сказав і я. - Потрібно як слід страх виганяти, ось як!" - І я щосили затарабанив дровенякою по порожній діжці, і лупив її, поки не розсмішив дітей, а потім сказав: "Ну все, а тепер за діло, друзі, але у кого є страх у душі, той може до мене підійти, а може і нічого не робити, лягти на травичку і полежати". Таких дітей не виявилося. Усі взялися за роботу, я ходив між дітьми, ми були на шкільному дворі, брав із дитячих рук листки з малюнками і показував:

- Ні, ви подивіться, який малюнок, яка лінія, яка гама кольорів! А що це вийшло у Васі Копилова? (Це і є той "дебільчик", як його відрекомендував мені Олександр Іванович).

Діти дивляться на дивний малюнок, один ящик, можна сказати, а посередині ніби очі й рот, разюче: очі голубим - і чорний штрих, і цей штрих викликав сміх, чого ж очі заштриховані, що це таке, таких очей ніхто ніколи не малював.

- Ні, малював! - захоплено кричу я. - Вася відкрив те, до чого Модильяні прийшов трохи раніше.

Я веду дітей у темну кімнату, де включаю епідіаскоп, і показую, що портрет Модильяні і малюнок Васі подібні, а малюнок Колі Данилова - це інший слабенький хлопчина - так подібний за манерою на врубелівський. "У кожної людини, - кажу я, - свій колір і своя лінія, ніхто просто раніше цього не помічав. Ось спробуйте ще намалювати". І ми знову малюємо, уже пізно, дехто з батьків прийшов. І всі дивляться на Васю Копилова, а його відірвати від малюнка неможливо, від народження він такого у своєму житі не зустрічав, хоч йому не кожний раз казали: "Дурень ти й ніхто тебе не виправить". А тут раптом сказали, що він не гірше, а можливо, навіть і краще різних там знаменитих майстрів може намалювати..."

Азаров Ю. "Не подняться тебе, старик"

Як стиль спілкування педагога з дітьми впливає на розкриття та розвиток їх творчих здібностей? Які особисті якості вчителя лежать в основі такого спілкування?

Спілкування педагога з дітьми повинне:

а) надихати дитину на розкриття своїх здібностей;

б) орієнтуватися на найбільш обдарованих дітей, тоді за ними будуть тягнутися й інші;

в) що закладено природою, проявиться саме.

Задача №5

Протягом шести років школа працювала без єдиної двійки. Учителі вирішили: будемо фіксувати в журналі тільки позитивні результати. Негативні ж - відмічати в себе, у записній книжці.

У школі створилась напружена атмосфера боротьби за знання. Учень приходив до вчителя не з провиною, не виправляти двійку, а здобувати знання. Він не відчував більше боязні отримати двійку. Від нього вимагалося лише одне - робота, особиста зацікавленість в отриманні знань.

Проблема стимулювання пізнавальних інтересів стала основою методичної роботи педагогічного колективу. Усе це знаходило відображення і на уроках, і в позаурочних справах, стало стилем роботи школи. Створювались клуби цікавих задач "Архімед", проводились тематичні вечори. У кожному класі обговорювались результати тижня. Йшлося не про традиційних двійочників: "Коли виправиш? Як не соромно! Дай слово!", а про конкретні теми, розділи програми, які поки що важко даються тим чи іншим учням. Виступаючи, вчителі-предметники аналізували причини відставання, давали рекомендації, як учити матеріал. Складались графіки заліків на тиждень. У такій атмосфері випадки ледарства, безпричинної непідготовленості до уроків стали неможливі.

Яку роль відіграє організація шкільного життя у розвитку особистості? Назвіть функції педагога в організації суспільного виховуючого середовища, які ефективно впливали б на розвиток школяра?

Педагог повинен впливати на організацію життєдіяльності дітей, оскільки це:

а/ підвищить ефективність розвитку дитини;

б/ гальмуватиме розвиток, бо педагог пропонуватиме таку діяльність, яка не завжди відповідатиме бажанням дітей;

в/ ефективно впливатиме на розвиток тільки при вивченні й врахуванні індивідуальних здібностей кожної дитини.

Завдання студентам для самостійної роботи

1. Вивчити досвід розвитку творчих здібностей дітей у Павлиській середній школі (Сухомлинський В.О. "Серце віддаю дітям"), педагогічних системах Волкова І.П. ("Вчимо творчості"), Шевченка О.І. (Брускова Ї.С., Шевченко А.И. "Моя Синяя Птица"), сім'ї Нікітіних (Никитин Б., Никитина Л." Мы, наши дети и внуки").

2. Проаналізувати народні уявлення про основні чинники формування особистості (Стельмахович М.Г. "Українська народна педагогіка").

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти