ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Провести навчальну гру-вправу “Виховні задачі”.

Тема: “Вивчення учнів і планування виховної роботи”.

Мета – виробити уміння ставити педагогічні задачі, добирати методи, шляхи й засоби їз розв’язання.

Дидактичне забезпечення: карти-характеристики класів, посібники.

Хід гри: студенти діляться на мікрогрупи по 2-3 чоловіка. Кожна група формулює 2-3 задачі на клас і окремих учнів і визначає їх розв’язок у самому загальному вигляді: діяльність учнів, прилучення батьків, різні форми діяльності. Усередині мікрогрупи студенти однаково виконують функції класного керівника.

Перевірка результатів: групи виступають з обгрунтуванням своїх рішень, проходить обговорення роботи, правильності добору методів і прийомів виховання.

Завдання для самостійної роботи

Перший рівень складності:

1/ аналіз педагогічних праць А.С. Макаренка щодо питання методів і засобів виховання школярів;

2/ огляд публікацій газети “Освіта України”, журналу “Рідна школа” щодо питання аналізу прийомів педагогічного впливу на особистість школяра;

Другий рівень складності:

1/ підготувати повідомлення на тему “Матеріали психологічного семінару Павлиської середньої школи з проблем індивідуального підходу до важковиховуваних школярів;

2/ провести спостереження за діяльністю вчителя (на лабораторних заняттях у школі) і проаналізувати методи і прийоми виховання, які він використовує.

Третій рівень складності (творчий):

1/ виписати з різних підручників і навчальних посібників визначення методів виховання, групи методів і здійснити порівняльний аналіз, враховуючи як методи виховання забезпечують цілісний виховний процес від постановки мети до отримання результату;

2/ виконайте ряд вправ з визначення завдань виховання (трудового, морального, естетичного і т.і.). Які можуть бути шляхи їх втілення? Яким би формам роботи Ви віддали перевагу? Як за вибором можна включити учнів в обговорення методів і форм певного виду виховної роботи?

 

БЛОК КОНТРОЛЮ ТА САМОКОНТРОЛЮ

Уважно прочитайте питання та відповіді на них і підкресліть найбільш повні, на вашу думку, і правильні.

1. Методи виховання – це...

а/ інструмент доторкання до особистості вихованця;

б/ засоби взаємопов’язаної діяльності, спрямовані на розв’язання виховних завдань;

в/ сукупність специфічних способів і прийомів виховної роботи, спрямованих на формування особистості;

2. Засоби виховання – це...

а/ те саме, що й методи виховання;

б/ конкретні заходи, форми, види діяльності, що використовуються в процесі реалізації того чи іншого методу;

в/ способи впливу на виховання;

г/ способи прояву вимог до вихованця з боку вчителя.

3. Назвіть основні групи методів:

а/ методи формування свідомості особистості;

б/ методи організації діяльності і формування досвіду суспільної поведінки;

в/ методи стимулювання поведінки та діяльності;

г/ метод вправ;

д/ методи контролю, самоконтролю та самооцінки у вихованні;

е/ метод позитивного прикладу.

4. Які основні засоби складають групу методів формування свідомості особистості?

а/ методи позитивного прикладу;

б/ переконання;

в/ педагогічна вимога;

г/ змагання;

д/ громадська думка колективу.

5. Які існують форми прояву методу створення виховних ситуацій?

а/ подорож;

б/ екскурсія;

в/ тематичний вечір;

г/ наказ;

д/ індивідуальна бесіда;

е/ спостереження.

6. Перерахуйте основні форми прояву методу контролю, самоконтролю та самооцінки діяльності.

а/ прохання;

б/ індивідуальна бесіда;

в/ тести;

г/ подорож;

д/ похвала;

е/ вказівка;

є/ анкетування;

к/ спостереження.

7. Які прийоми називають творчими?

а/ ті, що допомагають виправити негативну поведінку, викликати позитивні почуття у вихованця;

б/ непомітні для вихованців, які не викликають яскраво виражених позитивних або негативних відчуттів;

в/ ті, що сприяють покращенню поведінки на основі позитивних почуттів.

8. Які з перерахованих далі прийомів можна назвати прийомами з прихованим впливом?

а/ наказ;

б/ паралельна педагогічна дія;

в/ натяк;

г/ уявна байдужість;

д/ іронія.

9. Для методу “вибуху” характерним є...

а/ швидка і докорінна перебудова особистості;

б/ вплив сильних, неочікуваних обставин;

в/ створення нових обставин;

г/ поява нових, перспективних інтересів.

БЛОК ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНИХ УМІНЬ

(Самооцінка педагогічних умінь здійснюється за п’ятибальною шкалою оцінювання, див. с. 29)

ГНОСТИЧНІ ВМІННЯ

1. Аналізувати сутність педагогічних понять “засоби виховання”, “методи виховання”, “прийоми виховання”.

2. Аналізувати педагогічну літературу, різні підходи до проблеми класифікації методів та засобів виховання.

3. Оцінювати результати застосування різноманітних методів виховання у конкретних педагогічних ситуаціях.

4. Аналізувати ефективність застосування методів виховання у педагогічному процесі залежно від вікових особливостей учнів.

ПРОЕКТУВАЛЬНІ ВМІННЯ

1. Моделювати застосування системи методів та засобів вихованя у педагогічному процесі.

2. Формулювати мету виховання і відбирати методи, що сприяють її досягненню.

3. Проектувати методи виховання відповідно до програми розвитку учнівського колективу і особистості кожного вихованця.

4. Передбачати наслідки застосування системи методів виховання у власній виховній діяльності.

КОНСТРУКТИВНІ ВМІННЯ

1. Відбирати методи і прийоми педагогічної взаємодії відповідно до індивідуальних та вікових особливостей кожного учня.

2. Знаходити оптимальні засоби, методи виховання для ефективного вирішення педагогічної ситуації у навчально-виховному процесі.

3. Виділяти головні методи виховання на кожному етапі виховної діяльності.

4. Конструювати виховуючі ситуації у педагогічному процесі.

КОМУНІКАТИВНІ ВМІННЯ

1. Встановлювати доцільні стосунки з учнями різного віку у педагогічному процесі за допомогою відповідних методів виховання.

2. Стимулювати або гальмувати дії учнів залежно від конкретних умов, спираючись на систему різноманітних методів, прийомів виховання.

3. Орієнтуватися у педагогічних ситуаціях, знаходити гуманні способи, методи, прийоми їх розв’язування.

4. Управляти власними емоціями, поведінкою в процесі взаємодії з учнями.

5. Зберігати почуття гумору в різних педагогічних ситуаціях.

6. Стимулювати й розвивати в учнів інтерес до саморозвитку, самовиховання за допомогою системи методів виховання.

ОРГАНІЗАТОРСЬКІ ВМІННЯ

1. Застосовувати методи виховання, що сприяють згуртовуванню учнівського колективу.

2. Створювати сприятливі умови для розвитку особистості кожного учня, використовуючи систему методів і засобів виховання.

3. Вдосконалювати власну методичну майстерність у виховному процесі.

4. Вчити учнів оволодівати методами та засобами самовиховання.

 

БЛОК ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНИХ РИС

У процесі засвоєння даної теми майбутні вчителі розвивають такі риси: педагогічну спрямованість, інтерес до виховної діяльності, потребу виховувати і вчити вихованців, цілеспрямованість, здатність прогнозувати, регулювати, організовувати виховний процес, педагогічне мислення, винахідливість, гнучкість мислення, уважність, спостережливість та ін.


ОРГАНІЗАЦІЙНО - ПЕДАГОГІЧНА РОБОТА КЛАСНОГО

КЕРІВНИКА

Мета: ознайомити студентів із значенням інституту класного керівництва у сучасних умовах; сприяти осмисленню ними завдань, функцій, провідних напрямів роботи класного керівника, основних вимог до його особистості та діяльності; стимулювати розвиток педагогічних умінь у майбутніх вчителів, зокрема умінь аналізувати, моделювати, конструювати, регулювати, організовувати виховний процес.

Обладнання: логічна опорна схема заняття, матеріали про передовий досвід роботи класного керівника.

Ключові поняття: класний керівник; професіограма особистості та діяльності класного керівника; функції та обов’язки; зміст та форми виховної роботи; методичне об’єднання класних керівників.

План заняття

І. Перевірка рівня засвоєння студентами основних теоретичних положень з теми заняття.

1. З історії питання.

2. Роль інституту класного керівництва в сучасних умовах.

3. Професіограма особистості і діяльності класного керівника.

4. Основні завдання та функціональні обов'язки класного керівника.

5. Зміст і форми виховної роботи класного керівника.

6. Завдання та зміст роботи методоб'єднань класних керівників.

ІІ. Практична частина:

1. Виконання студентами практичних завдань.

2. За допомогою практичних та тестових завдань перевірити рівень засвоєння студентами основних понять теми.

ІІІ. Підведення підсумків заняття.

Рекомендована література

1. Болдирєв М.І. Класний керівник. – К., 1982.

2. Болдырев Н.И. Методика работы классного руководителя. – М., 1984. – Гл. 1.

3. Державна національна програма “Освіта: Україна ХХІ століття”. – К.: Райдуга, 1994.

4. Дружинин И.А. Заботы и радости класного руководителя. – М., 1982.

5. Жерносек І.П. Організація методичної роботи в школі. – К.: ІСДО, 1995. – 107 с.

6. Закон України "Про освіту" //Освіта, 1991.- 25 червня.- С.1-3.

7. Иванов И.П. Педагогика коллективных творческих дел: Пособие для учителя. – К.: Освіта, 1991.

8. Классному руководителю: Учеб.- метод. пособие /Под ред. М.И.Рожкова. – М.: Гуманит. Изд. Центр ВЛАДОС, 1999.– 280с.

9. Макаренко А.С. Методика организации воспитательного процесса. – Пед. соч. в 8 т. – Т. 1. – С. 291-292.

10. Методика воспитательной работы: Учеб. пособие для студентов пед. институтов /Ю.К.Азаров, Л.М.Белозерцев и др. /Под ред. Л.И.Рувинского. – М.: Просвещение, 1989.

11. Основи національного виховання /За ред. В.Г.Кузя.- К.,1993.

12. Основні напрямки діяльності класного керівника //Інформаційний збірник МО України. - К., 1992. - №23. - С.10-18.

13. Педагогика /Под ред. Ю.К. Бабанского. – М., 1988.

14. Педагогіка /За ред. М.Д.Ярмаченка. – К.,1986.

15. Подласый И.П. Педагогика. Новый курс: Учебник для студ. пед. вузов: В 2кн. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1999.- Кн.2: Процесс воспитания. - 256с.

16. Харламов И.Ф. Педагогика: Учеб. пособ. – М.: Гардарики, 1999. - 519с.

17. Чесных Ю.Н. Открыть человека. – М., 1991.

18. Щуркова Н.Е. Вы стали классным руководителем. – М., 1986.

ТЕОРЕТИЧНИЙ БЛОК

Основні положення

Інститут педагогів-вихователів почав найбільш інтенсивно формуватися в минулому столітті, коли відповідно до Статуту 1871 року в навчальних закладах поряд із посадою вчителя-предметника з'явилися нові посади: у чоловічих гімназіях - посади класних наставників та їх помічників, у жіночих - класні дами і класні наглядачі. Обов’язки класних наставників були досить широкими. Вони призначалися для підтримки порядку на уроках, контролю за відвідуванням, наявністю навчальних посібників, веденням шкільної документації, здійснення загального контролю і нагляду за поведінкою і учінням гімназистів і гімназисток, в тому числі, і за їх благонадійністю. Класний наставник повинен був виховувати в учнів почуття поваги до закону та відданість государю й Вітчизні. Контролюючи проведення дозвілля учня, класний керівник не був його організатором і учасником.

Після жовтневого перевороту 1917 року ці посади було ліквідовано. Вважалося, що функції наглядача не потрібні новій школі. Однак, у міру розвитку шкільництва, розширення кола обов'язків і функцій учителів виникла потреба у введенні додаткової посади. Тому через деякий час окремих вчителів стали призначати керівниками класу, котрих стали називати груповодами або класоводами. Груповоди і вони ж вихователі класів, в основному здійснювали контроль за відвідуванням та успішністю учнів, виконували господарські обов'язки. По суті, класний наставник виховною роботою не займався.

В 1923 році класне наставництво було офіційно ліквідовано й зроблено акцент на учнівське самоврядування. Однак недостатність досвіду організаторської діяльності дітей, переоцінка їх можливостей і недооцінка ролі вчителя в становленні учнівського самоврядування призвели до того, що бажаного результату не було досягнуто.

У 30-ті роки, після запровадження класно-урочної системи, у школах створено інститут груповодів, який з 1934 року переіменували на інститут класних керівників. Поступово почала розвиватися і позакласна робота з учнями. Змінювалися і ускладнювалися функції вчителів-вихователів, які закріплювалися за класами.

У 1960 році було прийнято “Положення про класного керівника восьмирічної і середньої загальноосвітньої школи”. В 1975 році затверджено методичний лист "Про роботу класного керівника", а в 1986 році прийнято “Положення про класного керівника СПТУ”. Специфіка його роботи полягала в тому, що він здійснював виховання не тільки разом з викладачами загальноосвітніх і спеціальних дісциплін, а й головним чином, в єдності з майстром виробничого навчання. Майстер виробничого навчання є найперший помічник класного керівника СПТУ, по-перше, тому, що він працює з закріпленою групою протягом усіх років навчання; по-друге, на його долю припадає більше 40 відсотків загального навчального часу; по-третє, майстер виробничого навчання у своїй щоденній праці управляє життєдіяльністю колективу учнів.

Слід зазначити, що в 30-80 роки в загальноосвітній та професійній школі виховний процес набув значного ідеологічного спрямування. Виховна діяльність також мала здійснюватися у межах вимог певних партійних настанов і відповідно до певних політичних гасел. Характерними рисами виховного процесу того часу були: декларативність, формалізм, авторитарність, обмеженість пошуку, творчості учителя, стандартизація засобів, форм та методів виховної роботи.

Нині інститут класного керівництва і виховання в школі зазнав відчутних змін, оскільки надто ускладнилися і значно змінилися умови виховного процесу в середніх навчальних закладах, а звідси - й ускладнилися умови розвитку і становлення особистості учня.

Усунення уніфікованої одноманітної системи освіти призвело до становлення на рівноправній основі незалежних альтернативних навчальних структур. Внаслідок цих змін поряд з традиційними загальноосвітніми і професійними школами утворилися різні типи середніх навчальних закладів, серед них: ліцеї, гімназії, колегіуми, школи - комплекси, спеціальні заклади для обдарованих дітей, приватні школи.

Відповідно переглянуто цілі, зміст, засоби і форми роботи класного керівника. Зміна його позиції пов'язана із зміною позиції вихованця. Гуманістичний підхід відрізняється принципово іншим розумінням ролі молодої людини саме тим, що вона дійсно стає суб'єктом свого розвитку. А це означає, що інтересам, потребам, запитам вихованця надається першочергове значення у виховній роботі класного керівника. Мета виховання в загальному вигляді визначається необхідністю формування особистості, що володіє певною інформацією, засобами, методами, - це дає їй можливість приймати обгрунтовані рішення, свідомо будувати своє життя, на відміну від радянської людини, яка повністю покладалася на турботу КПРС і держави.

Перспективним уявляється такий підхід. Поліфункціональні обов'язки класного керівника можуть розглядатися як психолого-педагогічна допомога і підтримка учня в його саморозвитку, самовдосконаленні. Педагоги-вихователі орієнтуються не тільки на підготовку вихованця до майбутнього життя, але й на забезпечення повноцінного "проживання" кожного вікового періоду: дитинства, отроцтва, юнацтва відповідно до його індивідуальних особливостей.

У межах такого підходу класний керівник поєднує у своїй діяльності уміння педагога-психолога, а саме - учителя-предметника, соціального педагога, практичного психолога і педагога, наставника і традиційного класного керівника.

Базовими поняттями, що описують кваліфікаційні вимоги до вихователя-психолога, є: педагогічна діагностика, проблема розвитку учнів головним чином через розв'язування педагогічних задач, засоби, методи і форми реалізації програми, оцінка результатів. Цими поняттями окреслюються головні функції і уміння класного керівника у виховній діяльності з учнями.

У різних типах середніх навчальних закладів видозмінюється і сама посада педагога-вихователя. Існують такі варіанти: в традиційних загальноосвітніх школах вчителі-предметники одночасно виконують функції класного керівника; в ліцеях. гімназіях вводиться спеціальна посада класного керівника або куратора, наставника, який займається суто виховною, дослідницькою роботою і має змогу більш глибоко вивчати, аналізувати вікові та індивідуальні особливості учнів у педагогічному процесі, спільно з ними організовувати виховну роботу, більше уваги приділяти роботі з батьками, тощо.

Згідно з існуючим “Положенням” класний керівник – це учитель, який здійснює навчально-виховну роботу в довіреному йому класі. Він найближчий і безпосередній вихователь і наставник учнів. Класний керівник організовує і спрямовує виховний процес у класі (групі), об'єднує виховні зусилля вчителів, батьків і громадськості, відповідає за організацію виховної роботи у своєму класі.

Класний керівник призначається директором школи з числа найкращих і авторитетних учителів, які мають найбільший досвід роботи, певні особистісні і професійні якості.

Система вимог, що їх ставить професія до людини, називається професіограмою. Професіограма класного керівника повинна включати в себе свого роду паспорт спеціаліста, його кваліфікаційну характеристику, тобто визначити обсяг і науково обгрунтоване співвідношення громадсько-політичних, соціальних і психолого-педагогічних знань, а також програму педагогічних та методичних умінь та навичок, необхідних класному керівникові.

В умовах модернізації системи освіти в України надзвичайно зростає потреба вдосконалення змісту, форм і методів виховання учнівської молоді. Значне місце у розв'язанні поставлених завдань відводиться класному керівникові, який, володіючи засобами народної педагогіки, відновивши і засвоївши кращі народні традиції, методи і прийоми виховання, навчившись поєднувати прогресивний досвід народу з педагогічною наукою, повинен шукати і знаходити шляхи вдосконалення виховного процесу. Серед основних суспільно-політичних і психолого-педагогічних якостей особистості класного керівника в першу чергу слід назвати такі якості як патріотизм, національна свідомість, громадянська і моральна зрілість, громадська активність. Ці якості особливо важливі для класного керівника, тому що він виховує не тільки словом, а й своїм особистим прикладом, своєю діяльністю і поведінкою. Велике значення для класного керівника мають і такі якості його особистості, як захопленість професією вихователя, любов до дітей, гуманізм, висока відповідальність. вимогливість до себе і своїх учнів.

Класному керівникові як членові педагогічного колективу необхідні і такі властивості як комунікабельність, доброзичливість, ввічливість у спілкуванні, психологічна сумісність з іншими членами педагогічного колективу. Він повинен вміти встановлювати доцільні ділові контакти з адміністрацією, з батьками і громадскістю.

Успіх роботи класного керівника значною мірою залежить від його інформаційних вмінь і навичок. Особливо важливо вміти яскраво, виразно, логічно викладати свої думки, вміти прихилити до себе, забезпечити високий емоційний настрій класу.

До основних якостей, необхідних класному керівникові, слід віднести тактовність, справедливість, витриманість, самовладнання, спостережливість, відвертість, твердість і послідовність в словах і діях, винахідливість, акуратність.

Класне керівництво передбачає сформованість глибоких і різнобічних психолого-педагогічних знань, зокрема із загальної, педагогічної, соціальнолї і виховної психології, теорії та методики виховного процесу, історії педагогіки, етнопедагогіки.

Професіограма класного керівника включає в себе і певні психолого-педагогічні уміння: аналітичні (гностичні), проектувальні, конструктивні, організаторські, комунікативні.

Аналітичні (гностичні) уміння - це уміння аналізувати психолого-педагогічну літературу, в тому числі і різні виховні системи, рівень розвитку і вихованості учнів; аналізувати умови за якими здійснюється процес виховання і завдання, що стоять перед педагогами; аналізувати і оцінювати власну виховну діяльність.

Проектувальні уміння - це уміння прогнозувати, передбачати розвиток особистості кожного вихованця і групи в цілому; моделювати цілі, завдання, зміст, засоби виховного процесу у відповідності до вікових і індивідуальних особливостей учнів; прогнозувати власну систему педагогічної діяльності.

Конструктивні уміння - це уміння планувати спільно з учнями виховну роботу; відбирати її доцільні форми і методи; передбачати утруднення у виховному процесі з учнями, конструювати новітні засоби й прийоми виховної взаємодії з вихованцями.

Комунікативні уміння - це уміння будувати доцільні стосунки з учнями, батьками, колегами; створювати сприятливе виховне середовище для розвитку інтересів, здібностей, нахилів учнів; регулювати міжособистісні стосунки в класі, групі; вміло орієнтуватися у педагогічних ситуаціях, знаходити гуманні способи їх розв'язання, управляти власними емоціями, поведінкою.

Організаторські уміння - це уміння стимулювати розвиток колективу учнів і кожного з вихованців, їх активності, ініціативи; спільно з учнями організовувати їх щоденну життєдіяльність, наповнюючи її цікавими творчими справами; сприяти накопиченню в учнів соціального досвіду, позитивних якостей, організовувати свою діяльність і час у процесі виховної роботи з учнями.

Творчий класний керівник постійно працює над собою, займається своєю самоосвітою, самовихованням, що дозволяє набувати високого професійного рівня.

Зміст діяльності класного керівника визначається його функціями.

Функції класного керівника:

Виховна - формування національної свідомості, любові до Батьківщини, турбота про різнобічний розвиток особистості учня, формування світогляду, моральних переконань, розвиток пізнавальних інтересів, естетичних почуттів, сприяння в усвідомленні праці як обов’язку, турбота про здоров'я та фізичний розвиток, профорієнтація.

Виховна функція розглядається також як психолого-педагогічна допомога і підтримка учня в його саморозвитку. що передбачає гармонізацію зовнішнього відносно учня впливу вчителя і внутрішньої активності школярів.

Організаторська - організація і здійснення позакласної та позашкільної роботи спільно з учнями, створення сприятливих умов для розвитку кожної особистості, стимулювання самодіяльності, самоврядування, відповідальності, самостійності і активності учнів.

Інформаційно-методична - надання практичної і методичної допомоги учням, активу класу у засвоєнні ними засобів аналітичної, комунікативної і організаторської діяльності; батькам, представникам громадських об'єднань у педагогічній самоосвіті та самовдосконаленні.

Дослідницька функція - спостереження за діяльністю учнів, діагностика і прогнозування їх розвитку, складання психолого-педагогічних характеристик і програм випереджувального розвитку.

Соціальна функція - вивчення вихователем об'єктивних і суб'єктивних чинників, які впливають на формування та розвиток особистості і виявлення найбільш сприятливих з них, що нейтралізують небажаний вплив; аналіз умов засвоєння молодою людиною ціннісно-нормативної системи суспільства; вироблення навичок соціальної поведінки, спрямованих на їх успішне включення в структуру сучасного життя.

Координаційна - узгодження спільних зусиль та вимог вчителів предметників, батьків, громадських організацій, трудових колективів, позашкільних закладів у роботі з класом; робота згідно навчально-виховних планів школи, класу, громадських об'єднань.

В організаційно- педагогічній роботі класного керівника можна виділити такі напрямки:

- робота з класом;

- індивідуальна робота з учнями;

- з вчителями-предметниками;

- з батьками і громадскістю.

Координації педагогічної діяльності допомогає робота класного керівника з класним журналом і щоденниками учнів. У класних журналах вчителі систематично відображають проходження тем, послідовність і обсяг програмного матеріалу, види навчальної роботи, а також якісну характеристику процесу засвоєння учнями знань та умінь. Систематичне знайомство з цими даними дає можливість класному керівнику оперативно і гнучко коректувати діяльність усіх учасників навчально-виховного процесу.

Класний керівник щотижнево перевіряє щоденники учнів та інформує батьків про хід навчальної роботи їхніх дітей.

Характеризуючи основні напрямки роботи, слід назвати завдання, які має вирішувати класний керівник, а також форми і методи, за допомогою яких вони можуть бути реалізовані.

1. У роботі з учнями:

- вивчення школярів за допомогою методів педагогічного дослідження (діагностика рівня розвитку колективу класу і кожного учня);

- виховання національної свідомості (дотримування народних звичаїв, обрядів, традицій, свят; пропаганда національної культури, історії);

- організація і розвиток колективу (форми і методи колективної творчої діяльності);

- розвиток пізнавальних інтересів та здібностей (залучення учнів до роботи факультативів, гуртків, клубів, організації колективних творчих справ);

- виховання відповідального ставлення до навчання (педагогічні вимоги, методи стимулювання);

- підвищення загального рівня культури (особистий приклад, бесіди, лекції, форми і методи колективної творчої діяльності);

- турбота про здоров'я (медогляди, туристичні походи, залучення до занять фізичною культурою та спортом);

- прищеплення любові до праці (участь у суботниках, робота в таборах праці і відпочинку, організація трудових КТС).

2. У роботі з вчителями-предметниками:

- домагатися єдності педагогічних вимог і впливів (методичні об'єднання, педагогічні консіліуми);

- здійснення тісного співробітництва з вчителями-предметниками класу з метою підвищення ефективності навчально-виховного процесу (відвідування уроків, бесіди, круглі столи, методичні об'єднання).

3. У роботі з батьками та громадськістю:

- вивчати умови проживання та виховання дітей у сім'ї (відвідування сім'ї, бесіди з батьками, анкетування);

- домагатися єдності вимог, допомогти батькам в організації ефективного сімейного виховання (батьківські збори, лекції, консультації, бесіди з батьками), спонукати батьків до виховної роботи у класі;

- залучати громадські організації та трудові колективи до виховної роботи в класі та сім'ї (батьківські комітети, шефство, гуртки, клуби, проведення спільних виховних заходів).

В організаторській діяльності перед класним керівником стоїть завдання не тільки самому володіти організаторськими вміннями, але і навчати учнів основам організаторської діяльності, стимулювати їх активність, ініціативу і самоврядування. У процесі такого навчання вдосконалюється сама організаторська діяльність, здійснюється виховання школярів-лідерів, розвиваються їх організаторські здібності.

Дружні бесіди, диференційований індивідуальний підхід, залучення школярів до розв'язання актуальних питань життя школи, підтримка учнівської завзятості і самостійності, довіра, толерантне ставлення до проблем учнів, копітка робота з кожним учнем - такі основні ознаки тактики організаторської роботи класного керівника.

В організаторській діяльності класного керівника можна виділити такі етапи:

- усвідомлення організаторської задачі;

- підбір молодших організаторів і виконавців;

- ознайомлення їх з поставленою задачею, прийняття колективного рішення;

- визначення матеріальних засобів, просторових і часових умов;

- планування на основі об’єктивних даних;

- розподіл обов'язків, визначення форми організації;

- внутрішня координація і взаємозв'язок. забезпечення зовнішніх зв'язків, постійний контроль;

- аналіз ефективності процесу виконання задачі;

- корекція під час виконання справи;

- підведення підсумків;

- підсумковий аналіз виконання задачі і оцінка діяльності.

Реалізуючи свої функції, класний керівник здійснює вибір форм роботи з дітьми. Форми роботиз дітьми можна розрізняти за видами діяльності – навчальна, трудова, спортивна, художня; за способом впливу педагога – безпосередня й опосередкована; за часом проведення – короткочасні (від кількох хвилин до кількох годин), тривалі (від кількох днів до кількох тижнів), традиційні (які регулярно повторюються); за кількістю учасників – індивідуальні, групові, масові. Форми також можна класифікувати за суб‘єктом організації:

- організаторами дітей виступають дорослі (класний керівник, педагоги, батьки тощо);

- діяльність організується на основі свівробітництва;

- ініціатива та її реалізація належить дітям.

За результатом усі форми можна поділити на такі групи:

- результат – інформаційний обмін;

- результат – приняття загального рішення (думки);

- результат – суспільно значимий продукт.

Широкий спектр форм ставить класного керівника перед проблемою вибору. При цьому слід керуватися наступними положеннями:

1. Врахувати виховні задачі, передбачені на певний період роботи; кожна форма має сприяти їх розв‘язанню.

2. На основі завдань визначити зміст роботи, основні види діяльності , до яких необхідно залучити дітей.

3. Скласти набір можливих способів реалізації завдання.

4. Організувати колективний пошук форм на основі колективного цілепокладання.

5. У процесі колективного пошуку забезпечити відповідність змісту й форми виховної роботи.

У середніх навчальних закладах діють методичні об'єднання класних керівників. Їх мета - сприяти самоосвітній, самовиховній роботі педагогів, ефективності виховної діяльності. Методичне об'єднання - одна з організаційних форм колективної методичної роботи в системі підвищення кваліфікації вчителів. Методичне об'єднання знайомить класних керівників з досягненнями психолого-педагогічної науки, допомогає в обміні досвідом виховної роботи, узагальненню та розповсюдженню найбільш ефективних засобів, форм та методів у сфері виховання.

ПРАКТИЧНИЙ БЛОК

Педагогічні задачі

Задача №1

Розкрийте педагогічний зміст кожного вислову. Про які якості особистості вихователя в них йдеться: «Вихователь, що стоїть на рівні сучасного виховання, відчуває себе живим, діяльним членом великого організму, який бореться з вадами людства, посередником між усім, що було високого в історії людства і новим поколінням» (К.Д. Ушинський).

«Для того, щоб виховання було успішним, необхідно щоб люди, які виховують, не переставали виховувати себе» (Л.М. Толстой).

Задача №2

Виберіть найбільш доцільний, на ваш погляд, вихід їз педагогічної ситуації. Відповідь обгрунтуйте:

Оксана, учениця ХІ класу, в кінці навчального року отримала з алгебри три двійки підряд. Вчитель алгебри і він же класний керівник, вирішив відвідати Оксану вдома. Коли він прийшов, то застав гостей, у Оксаніної мами був день народження. Можливі варіанти дій вчителя:

- вчитель вибачається, говорить, що прийде наступного разу;

- вчитель вибачається, що зайшов невчасно, говорить, що хотів би обговорити з Оксаною план підготовки до випускного вечора, але зайде наступного разу;

- вчитель вибачається, відзиває Оксану в сторону, мотивуючи тим, що у нього дуже термінова справа до учениці і він зайшов на хвилинку;

- вчитель вибачається перед гостями, відзиває в сторону когось з батьків і говорить про неуспішність доньки;

- вчитель: “Дуже добре, що і Оксана вдома, і тато, і мама, і знайомі. Можливо ви всі разом на неї вплинете і їй стане соромно, що вона собі думає – кінець навчального року, випускний клас, а вона має низьку успішність з багатьох предметів…”.

Задача №3

У Х класі більшість учнів негативно ставляться до виховних заходів, які проводить класний керівник у класі і не відвідують їх.

Про що свідчить даний факт? Які можливі помилки в конструюванні і проектуванні виховного процесу допущені класним керівником? Висловіть педагогічно обгрунтовані пропозиції щодо планування та організації виховних заходів, які б стимулювали активність учнів.


 

ОПОРНА СХЕМА ЗАНЯТТЯ

 

 

Задача №4

На уроці української літератури в ХІ класі під час обговорення однієї з проблем, учитель (він же класний керівник) торкнувся питання вибору учнями майбутньої професії, підкресливши, що її треба обирати за покликанням. На це один з учнів відповів, що за сучасних умов слід обирати таку професію, яка може забезпечити, матеріально. Частина учнів підтримала свого товариша.

Які методи виховання слід використати, щоб переконати учнів щодо вибору професії відповідно покликання? Які чинники впливають на вибір професії старшокласниками?

Задача №5

До класного керівника 6 класу звернулася молода вчителька математики зі скаргою, що учні байдуже ставляться до її предмету, не проявляють старанності.

Висловіть педагогічно обгрунтовані рекомендації класному керівнику у даній ситуації.

Задача №6

Класний керівник 7 класу, якого дуже поважали учні, за сімейними обставинами переїзав в інше місто. Клас вважався дружним, згуртованим. Керівництво школи призначило нового класного керівника, якому відразу важко було знайти спільну мову з учнями. І якось на виховній годині вчитель сказав учням, що вони не такі вже хороші, як про них склалася думка.

Спроектуйте можливі подальші стосунки вчителя з класом. Як, на вашу думку, слід діяти в даній ситуації, враховуючи рекомендації педагогічної науки?

Задача №7

Батьки Ігоря К., 14 років, звернулися до його класного керівника з проханням допомогти у вирішенні проблем, які виникли у вихованні сина. У бесіді з матір’ю з’ясувалося, що Ігор – єдина дитина в сім’ї. Батько постійно зайнятий на керівній роботі. Мати не працює з того часу, як вийшла заміж; за її словами, вона цілком присвятила себе вихованню сина. Не зважаючи на це у батьків склалися негативні стосунки з сином. Підліток прагнув до самостійності й незалежності, почав товаришувати з дорослими хлопцями. Через деякий час взяв участь у пограбуванні кіоску; була порушена кримінальна справа. Мати пояснює цей випадок”шкідливим впливом вулиці”, вона не розуміє такої поведінки Ігоря, адже за її словами, у сина є все, чого він тільки не забажає, оскільки сім’я добре матеріально забезпечена.

У чому причина девіантної поведінки Ігоря? Які педагогічні рекомендації може надати класний керівник батькам, щоб покращати виховну ситуацію в сім’ї.

Завдання для самостійної роботи

1. Вивчити рекомендовану літературу згідно з планом.

2. Скласти орієнтовну професіограму класного керівника.

3. Підготувати індивідуальні завдання з історії виникнення інституту класного керівництва.


© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти