ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Форми та методи народного виховання зростаючої особистості

Важливим шляхом реформування системи виховання є відновлення виховного потенціалу народної педагогіки і, разом з тим, впровадження нових форм і методів, що слугувало б головній меті національного виховання, а саме: набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжнаціональних взаємин, формування у молоді незалежно від національної належності особистісних рис громадян Української держави, розвиненої духовності, фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, екологічної культури.

У народній педагогіці сформувалися три форми організації виховного процесу:

– індивідуальна, що передбачає раннє родинне виховання;

– групова, для якої характерне включення дітей та молоді у спілкування з однолітками, дорослими;

– фронтальна передбачає участь у народних обрядах, святах.

Численні методи, що їх використовує народ у процесі виховання, умовно можна поділити на чотири групи:

1. Методи формування свідомості (розповідь, бесіда, пояснення, роз’яснення, порада, наставляння, дискусія).

2. Методи формування життєвого досвіду (уклад життя та діяльність дітей; вправи; участь у праці та відпочинку; виконання різноманітних доручень; народні ігри та забави, дотримання режиму здорового способу життя).

3. Методи стимулювання (громадська думка; заохочення; навіювання, заборона, застереження, покарання)

4. Методи самовиховання (самооцінка позитивних і негативних рис характеру; самозобов’язання виховувати в собі позитивні риси характеру, самонавіювання того, чого вихованець хоче досягти; самоконтроль; самопокарання).

Викладаючи курс народознавства, необхідно враховувати вікові особливості молодших школярів.

Варто використовувати наступні види роботи:

– організацію фольклорних та етнографічних експедицій по історичних місцях, до майстерень художників, народних умільців;

– проведення календарних і родинних свят, обрядів, вечорів, вечорниць, ярмарок на фольклорній основі;

– ведення літопису, в яких учні складають генеалогічну карту;

– залучення учнів до активної участі у збереженні святинь свого народу, пам’яток історії та культури, його природи;

– зустрічі з представниками старших поколінь;

– організацію гурткової роботи з ознайомлення із народно-прикладним мистецтвом, фольклором, народними інструментами;

– створенні етнографічних музеїв;

– використання гри як важливого фактору виховного впливу.

Корисність ігор, що тісно пов’язані з національними звичаями, традиціями, обрядами в тому, що дитина під час виконання певних дій відтворює вчинки певної людини в конкретних історичних умовах, набуваючи необхідного обсягу знань, норм поведінки. Під час гри вчитель має можливість поєднати словесні та наочні методи з практичною діяльністю дітей.

У середньому та старшому шкільному віці в учнів формуються логічна пам’ять, практичне мислення, розвивається самостійність, поглиблюються пізнавальні інтереси. Враховуючи ці вікові особливості, народознавство вивчається вже як синтез історії України, українського фольклору, літератури та мистецтва.

Від переважно емоційного сприйняття і відтворення краси пісні, виробу, образу учніпереходять до їх осмислення, пізнання глибинної сутності. Крім засвоєння курсу народознавства, історії, мистецтвознавства, української літератури, музики, образотворчого мистецтва, природознавства та вищеназваних форм пізнання народного досвіду варто віднести:

– організацію і проведення бесід, доповідей, лекцій, виховних годин;

– проведення диспутів, семінарів, конференцій, вікторин, конкурсів;

– створення музеїв історії України, її видатних діячів;

– організація факультативних курсів;

– відкриття профільних класів.

Досвід свідчить, що такі форми роботи викликають емоційну піднесеність, спонукають до роздумів. Тільки в постійному спілкуванні з духовною спадщиною народу формується глибоке осмислення зв’язку історії з нашим сьогоденням, відбувається становлення гармонійної гуманної і відповідальної особистості.

ПРАКТИЧНИЙ БЛОК

Проблемні питання

1. Розкрийте місце українознавства у формуванні зростаючої особистості.

2. Спираючись на державні документи, доведіть необхідність вивчення курсу українознавства.

3. Проаналізуйте підручники загальноосвітньої школи за фахом. Які теми окреслюють аспекти українознавства. Розкрийте потенціал інтегрованих курсів-програм в рамках окремого предмету.

Практичні завдання студентам

1. Підготувати огляд за книгою Ковальчук О.В. Українське народознавство: Книга для вчителя. – К.: Освіта, 1992.

2. Вивчити рекомендовану літературу згідно з планом.

3. Підготувати виступ на тему:

а) “Використання народної педагогіки у практиці роботи вчителя”;

б) «Народна педагогіка як вияв сопіально-виховної творчості людей праці”;

в) «Психолого-педагогічна характеристика виховних засобів народної педагогіки».

4. Підберіть зразки народної творчості (прислів’я, приказки, пісні, казки та ін.) щодо рідномовного, розумового, морального, естетичного, трудового та фізичного виховання.


ОПОРНА СХЕМА ЗАНЯТТЯ №1

Виховний потенціал народознавства

 
 

 

 

 

 

ОПОРНА СХЕМА ЗАНЯТТЯ №2

Змістова структура українознавчого матеріалу

 
 

Педагогічні задачі

Задача №1

У Павлиській середній школі учні під керівництвом свого вчителя В.О.Сухомлинського складали маленькі оповідання, казки, притчи. Ось одна з цих художніх мініатюр – " Осіннє убрання". "Коли сонечко починає нижче ходити по небу, у темному лісі просинається бабуся із золотою косою. Цю бабусю називають Осінь. Вона тихо йде зеленими лугами. Де зупиниться, там на траві залишаються білі кристалики льоду. Люди вранці говорять: "Заморозок".

Приходить Осінь в сад. Доторкнеться золотою косою до дерева і листя на ньому стають жовтими, червоними, оранжевими. Алюди вранці говорять: "Золота осінь". Авдень Осінь із зо­лотою косою ховається у темному лісі. Чекає ночі".

У чому, на Вашу думку, полягає виховне значення, складених учнями творчих мініатюр? Які світоглядні погляди, моральні якості формуються в учнів в процесі їх творчої роботи?

Чому В.О. Сухомлинський надав великого значення у виховному процесі залученню учнів до духовної народної скарбниці, зокрема, казкам?

Задача №2

У шостому класі додому було задано твір на тему "Мій родовід". Кілька учнів прочитали свої роботи в класі. Одна з учениць розповіла, що її далекий предок по мартенівській лінії служив у козацькому війську на Запорізькій Січі. Тепер у районному історико-краєзнавчому музеї зберігається його спис, пістоль і сідло. Є також, перекази, що предок по батьківській лінії брав участь у селянських заворушеннях 1858 р. Прадід воював під час першої імперіалістичної війни. Дід під час Великої Вітчизняної війни був командиром зенітної батареї. Загинув смертю хоробрих в Угорщині. Батько працює трактористом у сільгоспі.

Жінки роду теж буди невтомними трудівницями. Вони багато працювали, ростили дітей, дбали про достаток і лад у сім'ї.

Учні з цікавістю слухали розповідь Олени. Однак знайшовся один з учнів, який промовив, що такі дані сьогодні не мають ніякого значення. Треба жити сьогоднішніми оправами і проблемами.

Як, на Вашу думку, повинен діяти вчитель в такій ситуації? Обґрунтуйте свої відповіді, спираючись на основні теоретичні положення етнопедагогіки.

Задача №3

Класний керівник, вчителька історії, спілкуючись з учнями 7 класу однієї із Житомирських шкіл, прийшла до висновку, що вони майже нічого не знають про історію свого міста, не читають історичну літературу. На уроках вчителька потроху наводила цікаві приклада з історії міста. Учні зацікавилися і разом з вчителем вирішали "провести гру "Що? Де? Коли?", присвячену історії рідного міста. Під час підготовки вони багато перечитала літератури, знайомилися з різними легендами щодо заснування і назви міста Житомира. Сама гра проходила жваво, зацікавлено.

Так, одні учні розповіли про те, що місто Житомир засновано приблизно у X столітті. Дехто називає більш точнішу дату – 884 рік. Перша літописна згадка про Житомир з'явилася у 1240 роді у зв'язку з монголо-татарською навалою. У час цього лихоліття місто було зруйновано. Житомир піднявся з руїн і знов відродилося життя на берегах річки Тетерев. У 1804 році місто стає центром Волинської губернії. Другі учні, розповіли про своїх знаменитих земляків: героя Паризької комуни Я.Домбровського, письменника В. Короленка, конструктора ракетно-космічних систем С.Корольова, піаніста-віртуоза С.Ріхтера та інших. Треті – про події, пов'язані з іменами видатного українського поета Т.Шевченка, режисера О.Довженка та ін.

Оцініть дії вчительки стосовно залучення учнів до вивчення історії рідного краю? Які моральні якості, переконання формують такі виховні заходи? Чи можна обмежитися даною формою виховної роботи у подальшій педагогічній діяльності?

Задача №4

У практиці реалізації стратегічного напрямку сучасної педагогічної науки на виховання молоді в дусі національної самосвідомості важалось протиріччя між набутими теоретичними знаннями і практикою їх застосування в сучасних умовах. Зокрема, національну освіту можна набути, але залишитися байдужим до долі рідного народу. Однією з причин такого негативного явища є змішування двох понять "освіта" і "виховання".

Розмежуйте поняття “освіта” і “виховання”. В чому специфіка кожного з них.?

Задача №5

На педагогічній раді виникла суперечка. Одна частина вчителів вважала необхідним перехід більшості шкіл до української мови викладання /як мови державної/ з урахуванням потреб національних меншин. Інша – висловлювала думку про те, щоб залишити мову викладання без змін, зважаючи на те, що вчителям, які роками викладали свій предмет російською мовою важко перейти на українську мову викладання, до того ж перекваліфікація вчителів вимагає немалих коштів.

Яка з цих двох точок зору більш точно відображає найсуттєвіші потреби сьогодення? На чому ґрунтується ваша думка?

Задача №6

На методичному об'єднанні вчителів обговорювались підходи до викладання народознавства. Думки розділились. Одна група вчителів вважала, що народознавство має вивчатись як окремий предмет. Інші вважали доцільним викладання згідно "розсіяної" концепції.

Яку точку зору поділяєте Ви? Які фактори необхідно враховувати у першому і другому випадках? Назвіть позитивні та негативні сторони кожного з підходів до вивчення народознавства у школі?

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти