– функцію, яка реалізується у грошовій сфері і полягає у тому, що кредит забезпечує найкращі передумови для ефективного регулярного обороту грошей в інтересах задоволення потреб в платіжних засобах і підтримання стабільності грошей для достатнього економічного розвитку;

– контрольна функція (контрольно-стимулююча);

– функція капіталізації вільних грошових фондів.

Форми і види кредиту

Він надається в різних формах і видах. Існують дві форми кредиту: товарна і грошова. Види кредиту розподіляються за різними критеріями:

– за суб’єктами кредитних відносин (банківський, державний, комерційний, особистий (приватний), міжнародний);

– залежно від сфери економіки, в яку спрямовуються кошти (виробничий для формування основного і оборотного капіталу; споживчий, який обслуговує сферу особистого споживання);

– за терміном (короткострокові до 1 р., середньострокові до 5 р., довгострокові > 5 р.);

– за галузевим спрямуванням (у сільське господарство, промисловість…);

– за цільовою спрямованістю (на витрати, на запаси);

– за організаційно-правовими ознаками і умовами (забезпечений і незабезпечений, прямий і опосередкований, строковий і прострочений (лонгований), платний і безплатний, сумнівний, реальний, безнадійний).

Форми заробітної плати

Виділяють такі форми заробітної плати: тарифна, преміальна, акордна, колективна. Основою організації зарплати є тарифна ("система ставок") система оплати праці, яка включає тарифні сітки; тарифні ставки: тарифно-кваліфікаційні довідники.

Тарифно-кваліфікаційні довідники – збірники нормативних актів, що містять кваліфікаційні характеристики робіт і професій за виробництвом та видами робіт. Вони призначені для тарифікації робіт, надання кваліфікаційних розрядів, а також формування навчальних програм підготовки підвищення їх кваліфікації.

Тарифна сітка встановлює відповідні співвідношення в оплаті праці працівників різної кваліфікації. Вона є переліком тарифних розрядів і відповідних тарифних коефіцієнтів.

Тарифна ставка, її абсолютна величина визначається згідно з встановленим державою мінімальним розміром заробітної плати. У мінімальну зарплату не включають доплати, надбавки та компенсаційні виплати.

За відрядно-преміальної системи заробіток працівника складається з відрядного заробітку та премії за досягнення певних результатів.

За акордноїсистеми працівник або група працівників отримують зарплату не за окремі операції, а за весь комплекс робіт із визначенням кінцевого строку його виконання. Ця система заохочує до скорочення строків виконання робіт.

Витрати обігу

Торговельний капітал – це капітал, який обслуговує процес перетворення товарної вартості в грошову в сфері обігу. Він складається з двох частин: капіталу обігу, авансованого на обслуговування процесу продажу товару (витрати обігу), й капіталу обігу, авансованого на купівлю товару. Витрати обігу поділяються на два види: чисті витрати обігу й додаткові.

Чисті витрати обігу – це видатки, які зумовлені процесом обігу, тобто зміною форм вартості, перетворенням грошей в товари й товарів у гроші. До таких видатків відносять: оплату праці торгівельних працівників, утримання торгівельних приміщень, витрати на рекламу й адміністративно-управлінську діяльність, бухгалтерію.

Працівники, зайняті безпосередньо продажем товарів, розрахунками за купівлю–продаж, не створюють нової вартості. Тому витрати на них не входять у вартість товару й повинні покриватись за рахунок прибутку підприємця.

Додаткові витрати обігу – до них відносяться витрати, пов’язані з продовженням процесу виробництва у сфері обігу. Це транспортування товарів, їх сортування, фасування, упаковування й зберігання. Тобто все те, що повинно виконувати виробництво, але частково передає у сферу обігу. Праця, затрачена на ці процеси, є продуктивною. Тобто вона створює як вартість (в т.ч. і додаткову), так і споживчу вартість. Тому ці витрати включають у вартість товару й покриваються в процесі його реалізації.

Підприємництво в аграрній сфері.

Держава та її економічні функції.

Форми суспільного продукту

В процесі відтворення

1. Суспільний продукт і його форми.

2. Система національних рахунків та її показники.

3. Суть і види економічного відтворення.

4. Національне багатство: суть, структура, відтворення.

Результатом суспільного виробництва є суспільний продукт (сукупний суспільний продукт, валовий). Його можна розглядати з різних точок зору. Також можна відповідно визначати його форми і структуру.

В цілому сукупність суспільного продукту – це сукупність благ і послуг, вироблених суспільством за певний період часу (як правило, за рік).

Основні форми СП:

– натурально-речова (засоби виробництва і предмети споживання; нематеріальні блага);

– за функціональною роллю:

а) фонд заміщення;

б) фонд споживання;

в) фонд нагромадження.

Фонд заміщення – частина суспільного продукту, що йде на відновлення зношених засобів виробництва (засоби і предмети праці).

Фонд споживання являє частину СП, що йде на задоволення матеріальних та духовних потреб людей (предмети споживання і споживчі послуги).

Фонд нагромадження – частина СП, що йде на розширення виробництва, тобто збільшення речового і особистого факторів, на удосконалення технологічної основи виробництва (додаткова робоча сила, предмети споживання, додаткові засоби виробництва).

Вартісна форма – обчислення суспільного продукту у вартісній формі, його вартісна оцінка. Обчислюється за допомогою системи національних рахунків.

Ф.Кейс. "Економічна таблиця". Намагався показати рух суспільного продукту як у вартісній, так і в натурально-речовій формі. Але оскільки фізіократи єдиною продуктивною галуззю вважали сільське господарство, не зуміли розв’язати проблему суспільного відтворення у цілому.

А.Сміт вважав, що СП за своєю вартістю складається з доходів власників факторів виробництва, є сукупною сумою доходів, не включав у нього перенесену на продукт вартість спожитих засобів виробництва. Це "догма Сміта". Він розрізняв валовий і чистий дохід нації. Під валовим доходом він розумів увесь річний продукт країни. Чистий дохід – це нова вартість, що лишається після відшкодування витрат основного і оборотного капіталу. Річний продукт у Сміта поділявся на фонд відшкодування капіталу і фонд доходів власників капіталу і землі.

К.Маркс, виходячи з трудової теорії вартості, при дослідженні СП і проблем його відтворення визначав СП як сукупність матеріальних благ, створених у суспільстві протягом певного часу:

І підрозділ – виробництво засобів виробництва.

ІІ підрозділ – виробництво предметів споживання.

W = C + V + m,

V + m – національний дохід, новостворена вартість.

Сучасна теорія і практика розробили два підходи (моделі) розрахунку СП: система національних рахунків і система балансу народного господарства (СНР і СБНГ).

БНГ являє собою систему взаємопов’язаних балансових таблиць, кожна з яких відображає окремі, найбільш принципові сторони економічного процесу. Основними показниками були ВСП (сума валової продукції всіх підприємств з урахуванням проміжних товарів) і НД. Причому у ВВП включалось лише продукція сфери матеріального виробництва.

Основні принципи БНГ

1. Продуктивною є праця лише у виробничій сфері, тому до СП зараховують матеріальні блага і матеріальні послуги.

2. СП оцінюється через матеріальні речі і вартісні показники.

3. СП у вартісному виразі обчислюється, як правило, з повторним рахунком.

4. Макроекономічні результати зводяться в систему галузевих і міжгалузевих балансів, що відображають пропорції економічних показників у галузевому і міжгалузевому аспектах.

Поступово система національних рахунків як модель обчислення макроекономічних показників почала використовуватись не лише в окремих країнах, а й після ІІ світової війни і в інших країнах; з 70-х рр. розповсюдилась майже на всі країни світу. Протягом свого існування вона збагачується, враховуючи досвід різних країн. У 1993 р. був здійснений новий перегляд СНР і створена нова система як єдиний стандарт в галузі національного рахівництва.

Етапи розвитку

І – 30 – поч. 50-х рр. В СРСР склалась і закріпилась система СНБ. СНР використовується лише в окремих країнах (США, Англія).

ІІ – 50 – 60-ті рр. Фактично і офіційно функціонують дві різні за змістом С макроекономічних показників.

ІІІ – 70-і і до сьогодні. Практично всі країни світу використовують СНР.

СНР – система взаємопов’язаних статистичних макроекономічних показників, які відображають аспекти економічної діяльності країни щодо виробництва і споживання продуктів і послуг, розподілу і перерозподілу та формування національного багатства.

В основу СНР покладено концепцію господарського кругообігу, яка побудована на таких принципах:

– продуктивною є будь-яка діяльність, що приносить дохід її суб’єктам. Принцип лежить в основі визначення величини суспільного продукту, до якого відносяться матеріальні і нематеріальні блага;

– витрати і доходи в економіці еквівалентні; витрати на виробництво національного продукту дорівнюють доходу, одержаному від його реалізації. Цей принцип лежить в основі економічної рівноваги, до якої економіка постійно тяжіє;

– економіка перебуває в постійному кругообороті перетворення видатків у доходи, а доходів у видатки. В, Р, О, С розглядаються як пов’язані сторони процесу відтворення. Цей принцип свідчить про те, що доходи є функцією видатків, а видатки залежать від розподілу доходів.

СНР відрізняється від СНБ тим, що у СНБ показники пов’язані лише зі сферою матеріального виробництва, а у СНР – всі результати економічної діяльності. Основні показники в СНР – ВВП, ВНП, Чистий ВП, НД, Особистий Дохід в особистому розпорядженні.

Первинним показником є валовий випуск, який представляє собою сукупну ринкову вартість товарів і послуг за певний період (ВВ). Центральне місце займає ВВП – сукупна ринкова вартість кінцевих благ на території країни, незалежно від національної належності підприємств.

Кінцева продукція – це та частина ВВ, яка виходить із сфери виробництва і спрямовується на виробниче споживання, інвестиції і експорт; не враховується проміжна продукція – товари і послуги, що використовуються для подальшої обробки, перепродажу і набувають форми матеріальних витрат.

ВВП підраховується за територіальним принципом.

Існує 3 методи обчислення ВВП:

– за виробленою продукцією через додану вартість (виробничий метод);

– за витратами (метод кінцевого використання);

– за доходами (розподільний метод).

Виробничим методом підсумовується додана вартість, створена всіма галузями економіки.

ВВП = (ВВ – Мат. Витрати) + Чисті продуктові податки

ЧПП = Продуктові податки – Субсидії

ПП – це податки, які стягуються пропорційно до кількості чи вартості благ, що виробляються продуктами чи імпортуються підприємствами–резидентами (ПДВ, акцизи, мито).

Субсидії – кошти, що надаються підприємствам–резидентам державою з метою відшкодування постійних збитків, що виникають у зв’язку з тим, що ціна на окремі види продукції складається нижчою за середні витрати; субсидії та експорт.

За витратами: підсумовуються витрати всіх економічних агентів, які використовують ВВП.

ВВП = СВ + ВІ + ДЗ + ЧЕ

СВ – споживчі витрати домашнього господарства;

ВІ – валові інвестиції підприємств;

ДЗ – державні закупки;

ЧЕ – чистий експорт.

За доходами: підсумовуються всі види факторних доходів – зарплати, рента, процент, прибуток, амортизаційні відрахування.

ВВП = ЗП + ВКП + ЗД + ЧНП

ЗП – зарплата;

ВКП – валовий корпоративний прибуток: податок, дивіденди, нерозподілений прибуток;

ЗД – змішаний дохід, дохід індивідуального бізнесу;

ЧНП – неприбуткові податки – субсидії.

У більшості країн найпоширенішими є виробничий метод і за витратами.

Номінальний ВВП – це ВВП, обчислений у поточних цінах.

Реальний ВВП – ВВП у цінах базового року.

Близьким за своїм змістом є ВНП, що характеризує сукупну ринкову вартість кінцевих товарів і послуг на території країни і за її межами. ВНП обчислюється як і ВВПА, але відрізняється від ВВП на величину, що дорівнює торговому балансу.

Чистий внутрішній продукт (ЧВП) = ВВП – амортизація (А)

НД = ВНП – ЧВП (непрямий податок на бізнес)

НД – сукупний дохід в економіці, який отримують власники факторів виробництва.

До останнього часу вважалося, що НД – це новостворена вартість, яка створюється у сфері матеріального виробництва. Нині визнано, що частину НД створюють працівники сфери послуг.

ОД = НД – внески на соц. страхування – податки на прибуток корпорацій –

– перерозподіл прибутку корпорацій + трансферні платежі

Загрузка...

Предыдущая 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 111213 Следующая