ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Категорії цілісності та єдності тексту

Ознаки Категорії
Тематична єдність - концепт тексту (глибинний смисл тексту) - смислова будова -логічна будова
Комунікативна єдність -комунікативний вплив -естетичний вплив (для ХТ)
Структурна єдність -граматичні категорії -лексичні категорії -фонологічні категорії

Тематична єдність охоплює психологічну категорію, його смислову (змістову) і логічну будову. Комунікативна єдність визначається комунікативною цілеспрямованістю тексту. Будь-який текст повинен впливати на його реципієнта. Комунікативний вплив спричиняє ментально - вербальну або фізичну реакції, естетичний – ментально - емоційну реакцію. Це умовний, але необхідний поділ структурної єдності. Це конкретно - знаковий вираз тексту у вигляді мовних засобів.

Текст і дискурс.

Текст як явище мовної та позамовної дійсності - складний феномен, який виконує різноманітні функції: бере участь у комунікації, допомагає зберігати та передавати інформацію в просторі й часі, фіксує психічне життя індивідуумів, є продуктом конкретної історичної епохи, формою існування культури тощо.

Текст - результат спілкування (інтеракції та трансакції), його структурно - мовна складова і одночасно кінцева реалізація; структура, в яку втілюється «живий» дискурс після свого завершення.У такому розумінні текст постає як «вичерпний», зупинений дискурс.

Термін «дискурс» використовується у різних значеннях, що дає змогу вченим стверджувати про “розмитість” його поняттєвих меж. Зокрема, поняття дискурсу асоціюється з усіма виявами комунікаціїї в суспільстві (комунікативний дискурс, мовний, вербальний, невербальний, дискурс мочання); комунікацію в межах окремих каналів (візуальний, слуховий, тактильний), виявом правил спілкування, спосіб викладу та втілення прагматичної мети мовців (етикетний, лайливий, дидактичний).

Дискурс визначають також як носія різних типів інформації в комунікації: раціональної, духовної віри, світобачення, поривань тощо.

Дискурс ототожнюється із предметом дослідження різних наук (соціологічний, політологічний, філологічний). У багатьох текстах дискурс сприймається як вияв культурної комунікації, етнокультурних особливостей спілкування, культурно-історичних особливостей комунікації. Соціальні, вікові та статеві характеристики учасників комунікації ототожнюються з типами дискурсу (політичний, влади, радянський, молодіжний, феміністичний, радикальний).

Поняття дискурсу часто асоціюється з типами та формами мовлення, принципами побудови повідомлення, його риторикою (монологічний, діалогічний тощо), характеристиками мовлення окремої людини і груп людей (особистісний, неповторний, колективістський, авторитарний).

Розглядається дискурс і як функціональний стиль, різновид мовлення, різновид функціонального стилю, цього реалізацію в різних сферах спілкування; як жанр художньої літератури.

У лінгвістиці поняттєвий діапазон терміна дискурс теж широкий. Розмитість терміна «дискурс» зумовлена двома причинами: історією становлення, коли в семантичній «пам’яті» лексеми утримуються ознаки попередніх її вживань, і певною невизначеністю місця поняття «дискурс» у системі існуючих категорій та модулів вияву мови.

З огляду на різноманіття тлумачень, поняття «дискурс» можна визначити так:

Дискурс (французькеdiscourse - мовлення) - тип комунікативної діяльності, інтерактивне явище, мовленнєвий потік, що має різні форми вияву, відбувається у межах конкретного каналу спілкування; синтез когнітивних, мовних і позамовних чинників, які визначаються конкретним колом «форм життя», залежними від тематики спілкування, має своїм результатом формування різноманітних мовленнєвих жанрів.

Іншими словами, дискурс - це сукупність мовленнєво - мисленнєвих дій комунікантів, пов’язаних із пізнанням, осмисленням і презентацією світу мовцем і осмисленням мовної картини світу адресанта слухачем (адресатом).

Роль дискурсів в організації засобів мовного коду є значною. Рос. мовознавець М. Макаров порівнює значення поняття «дискурс» у сучасній комунікативній і когнітивній лінгвістиці зі значенням грошової одиниці «євро» в об’єднаній Європі.

Отже, дискурс можна вважати одночасно живим процесом спілкування і найзагальнішою категорією міжособистісної категорії інтеракції. Дискурс - найзагальніша організація мовного коду (засобів мовної системи) у спілкуванні, поле зустрічі особистостей у конкретних психологічних і соціальних обставинах. (Інтеракція міжкультурна - взаємодія носіїв різних культур і, як правило, мов у процесах міжкультурної комунікації з використанням вербальних та невербальних засобів мовного коду; інтеракція мовленнєва - взаємодія комунікантів у процесах спілкування з використанням засобів мовного коду).

Отже, між текстом і дискурсом існують певні відмінності:

1. Текст - ніби «застиглий» дискурс; це дискурс, який «зупинили», вилучивши з них живі обставини, учасників з їх психологічними, психічними, когнітивними, соціальними особливостями, часом, місцем, обставинами спілкування тощо.

2. У тексті, на відміну від дискурсу, не виявляються паралінгвістичні засоби.

3. Текст - одиниця лінгвістичного аналізу, дискурс - комунікативного. «Текст» і «дискурс» можна розглядати як відповідники «речення» і «висловлювання» - висловлювання об’єднує саме речення і соціальний контекст його використання.

4. Текст - одиниця лінгвальна; дискурс - соціолінгвальна, інтерактивна (і трансактивна).

5. Термін «дискурс», на відміну від терміна «текст», не застосовується до давніх текстів, зв’язки яких із життям не відтворюються безпосередньо.

Класифікація текстів у документній лінгвістиці.

У документній лінгвістиці, враховуючи ступінь уніфікації текстів документів, розрізняють такі види текстів: зв’язний (суцільний) текст, трафарет, таблицю, анкету.

Зв’язний (суцільний) текст – це текст, зміст якого постійно повторюється у низці документів, що унеможливлює виділення в ньому постійної та змінної інформації. Таким видом тексту послуговуються при складанні організаційних і розпорядчих документів, листів тощо.

Трафарет (текст-трафарет, трафаретний текст) – текст. В якому постійну частину виготовляють друкарським способом або за допомогою ПК, а змінну, що залежить від конкретної ситуації, вписують від руки чи вдруковують. Трафаретні тексти з постійними та змінними частинами називають бланками. Трафаретними бувають договори, службові листи.

Таблиця – спосіб просторової організації уніфікованого тексту, який містить інформацію про кілька об’єктів за групою ознак. По горизонталі розміщують найменування показників (постійна інформація), а по вертикалі – конкретні дані (змінна інформація).У табличній формі можуть бути подані такі види документів: штатний розклад, структура штатів, кадрові накази тощо.

Анкета – це спосіб просторової організації тексту, в якому постійна інформація викладена у формі переліку питань, які передбачають визначений набір відповідей, наприклад, особовий листок з обліку кадрів, звіти.

 

Питання для самоконтролю:

1. Назвати особливості тексту як об’єкту лінгвістичного дослідження.

2. Дати базове визначення тексту документа у документ ній лінгвістиці.

3. Поняття «дискурс».

4. У чому полягає різниця між текстом та дискурсом?

5. За якими критеріями диференціюють тексти службових документів?

 

 

Лекція 3. Методи лінгвістичного дослідження тексту документа

3.1. Описовий метод.

3.2. Структурний метод.

3.3. Математичні та комп’ютерні методи і прийоми аналізу тексту.

 

Описовий метод.

Провідною проблемою документної лінгвістики є проблема методології, тобто методів дослідження тексту.

Метод (від грец. Methodos – шлях дослідження, пізнання) – система правил і прийомів підходу до вивчення явищ і закономірностей природи, суспільства і мислення; шлях, спосіб досягнення певних результатів у пізнанні та практиці, тобто спосіб організації теоретичного і практичного освоєння дійсності.

Термін «метод» використовують у загальнонауковому, філософському значенні як спосіб пізнання і тлумачення будь-якого явища та у спеціально-науковому – як спосіб дослідження й опису об’єкта у певній галузі науки. Прийоми роботи з об’єктом у межах певного методу називається методикою. Прийоми можуть бути загальними (дедукція, індукція, гіпотеза, аналіз, синтез) та частковими.

Описовий метод – система дослідницьких прийомів, які використовуються для характеристики явищ мови на певному етапі її розвитку.

В описовому методі розрізняють такі послідовні етапи: виділення одиниць аналізу (слова і речення); їх членування (вторинна сегментація: поділ речення на словосполучення; словосполучення на словоформи тощо); класифікація та інтерпретація виділених одиниць. Описовий метод використовує прийоми зовнішньої та внутрішньої інтерпретації.

Серед прийомів зовнішньої інтерпретації використовують логіко-психологічної та міжрівневої інтерпретацій. Логіко-психологічні прийоми застосовують у дослідженні зв’язку змісту мовних одиниць і категорій з одиницями мислення (співвіднесеність речення і судження, глибинна семантична структура речення та ін.). Суть прийомів міжрівневої інтерпретації полягає у тому, що одиниці одного рівня використовують як засіб лінгвістичного аналізу одиниці іншого рівня.

Прийоми внутрішньої інтерпретації – це різні способи вивчення мовних явищ на основі їх системних парадигматичних і синтагматичних зв’язків. Оскільки одиниці мови мають власну будову, то її вивчення передбачає власну, або внутрішню, інтерпретацію.

 

Структурний метод.

Синхронний аналіз мовних явищ на основі зв’язків і відношень між мовними елементами тексту можливий завдяки застосуванню структурного методу, мета якого – вивчення мови як цілісної функціональної структури, елементи та частини якої співвіднесені й пов’язані системою лінгвальних відношень. Структурний метод реалізується у методиках – дистрибутивній, безпосередніх складників, трансформаційного аналізу.

Дистрибутивний аналіз – методика дослідження мови на основі оточення (дистрибуції, розподілу) окремих одиниць у тексті. Можливість її використання полягає в тому, що кожна мовна одиниця має своє особливе оточення.

Методика безпосередніх складників орієнтована на подання синтаксичної структури словосполучення та речення у вигляді ієрархії складників. Таким чином, при членуванні речення виділяється ядро конструкції та периферійний елемент. Наприклад, написав листа: дієслово написав – ядро, а листа – периферійний елемент.

Аналіз за безпосередніми складниками ґрунтується на таких правилах:

· Кожного разу дозволяється зробити тільки одне членування.

· У процесі поділу не допускається перестановка складників.

· У кожному членуванні береться до уваги тільки результат останньої перестановки.

Суть трансформаційної методики полягає у тому, що в основі класифікації мовних структур лежить їх відповідність іншим за будовою структурам, тобто можливість однієї структури перетворюватися на іншу. Наприклад, активна конструкція дієслів у текстах документів може трансформуватися у пасивну: Ви не оплатили рахунки. – Рахунки Вами не оплачені.

Трансформаційний аналіз використовують у лінгвістичних дослідженнях синтаксису, морфології, словотвору, лексичної семантики. Ця методика застосовується в теорії та практиці комп’ютерного перекладу.

 

3.3. Математичні та комп’ютерні методи і прийоми аналізу тексту.

Математичні методи почали активно використовувати в середині ХХ ст. Стимулом для цього стали перспективи машинного перекладу.

Розрізняють кількісні і статичні методи. Кількісні зводяться до підрахунку частоти вживання мовних одиниць. Статистичні методи передбачають використання різних формул для виявлення правил розподілу мовних одиниць у мовленні, становлення зв’язків між мовними елементами.

Математичні методи можуть виступати частиною інших методів, але мають і свою самостійну цінність. У межах лінгвістики виокремилися два розділи – лінгвостатистика і стило статистика.

Лінгвостатистика досліджує, що в мові визначається правом вибору мовця, а що зумовлено її іманентною структурою, і як ці два параметри кількісно співвідносяться між собою Статистичні закономірності лежать в основі організації тексту. Покриття тексту різними словами відповідає такій закономірності: на початку тексту різних слів більше, а далі їх менше. За допомогою статистичних методів визначають семантичні відстані між словами.

Стилостатистика – це визначення і характеристика стилістичних особливостей окремих творів чи творів авторів через кількісні відношення використаних мовних елементів. Статистичний підхід дає можливість зробити висновки про словниковий запас, рівень кваліфікації, пріоритетні інтереси автора службового документа.

Крім статистичних методів, у лінгвістиці тексту застосовують методи теорії інформації, математичної логіки.

Дані теорії інформації використовують для економічного передавання інформації засобами мови В офіційно-діловому стилі усуненню надлишкової інформації сприяє уніфікація мовних засобів, закріплення за однотипними, часто повторюваними ситуаціями ключових слів, типових мовних конструкцій. У цьому випадку варто звернутися до феномену телеграми: незважаючи на скорочення слів та усунення службових слів, її зміст залишається зрозумілим.

З математичної логіки лінгвістика тексту запозичила символічну мову: знаки входження, перетину, поєднання, більше, менше, подібно тощо. Використання елементів математичної логіки вплинуло на збагачення прийомів дослідження мови – алгоритмізацію, графічні обчислення, матричне визначення істинності функцій складних висловлювань тощо.

Отже, для дослідження у лінгвістиці тексту використовують різні загальнонаукові та спеціальні лінгвістичні методи, що позитивно впливає на вивчення тексту документа.

 

Питання для самоперевірки:

1. Що таке метод?

2. Що таке методика?

3. Яке призначення описового методу?

4. Поясніть специфіку структурного методу. У яких методиках він реалізується?

5. Охарактеризуйте математичні та комп’ютерні методи і прийоми аналізу тексту.

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти