|
ІV. Оформлення протоколу допиту після прослуховування фонограми показань.
Завдання на заняття: 1. Викладач ділить студентів на групи, після чого кожна група прослуховує фонограму допиту свідка або потерпілого. 2. Обговорюють та критично аналізують фонограму допиту та зміст і перебіг допиту. З. Складають протокол допиту за прослуханою фонограмою. Домашнє завдання. Закінчити оформлення протоколу допиту. Допит свідка та потерпілого – поширений процесуальний спосіб отримання показань у ході розслідування злочинів та вирішення справи у суді. Незважаючи на простоту цієї слідчої дії, вона вимагає від особи, що провадитиме її, високої професійної культури, знань нормативного матеріалу, тактичних прийомів допиту, психології спілкування тощо з людьми різного віну та інтелекту. Для досягнення мети заняття, крім вивчення законодавства та спеціальної літератури треба виконати передбачені планом завдання і задачі, критично проаналізувати навчальний допит на фонограмі, скласти протокол допиту. У ході виконання завдання щодо аналізу навчального допиту свідка (потерпілого), рекомендовано звернути увагу на місце, час допиту, характер і послідовність постановки запитань, застосування науково-технічних засобів. Під час прослуховування показань допитуваних осіб студентам бажано робити чорнові записи для наступного складання протоколу допиту. Додаткова спеціальна литература: 1) Бахарев Я.В. Очная ставка. Уголовно-процессуальные и криминалистические вопросы. – Казань, 1982. 2) Бахін В.П., Весельський В. Й. Тактика допиту: Навчальний посібник – К., 1997. 3) Гончаренко В.Г., Сокиран Ф.М. Тактика психологічного впливу на попередньому слідстві: Навчальний посібник. – К., 1994. 4) Карнеева Л.М. Особенности допроса несовершеннолетних. – Волгоград, 1978. 5) Коновалова В.Е. Допрос: тактика и психология: Учебное пособие. – Харьков, 1999. 6) Лукашевич В.Г. Криминалистическая теория общения: постановка проблемы, методика исследования, перспективы использования. – К., 1993. 7) Шепітько В.В. Тактика допиту: Текст лекцій. – Харків., 1992. 8) Шепітько В.Ю. Теоретичні проблеми систематизації тактичних прийомів у криміналістиці. – Харків, 1995. 9) Центров Е.Е. Криминалистическое учение о потрепевшем. – М., 1988. Заняття 2. Тактика допиту Мета заняття: Навчити тактики допиту обвинувачених (підозрюваних) та практично засвоїти оформлення протоколу допиту. ПЛАН І. Опитування студентів: 1) Тактичні прийоми формування психологічного контакту з обвинуваченим на допиті. 2) Тактичні прийоми допиту обвинуваченого (підозрюваного) залежно від ситуації, яка склалася у ході розслідування. 3) Тактичні прийоми допустимого психологічного впливу на обвинуваченого в процесі допиту. 4) Тактичні прийоми подолання відмови обвинуваченого від дачі показань на допиті. 5) Особливості допиту неповнолітніх обвинувачених. 6) Особливості проведення очної ставки з участю обвинувачених. ІІ. Питання для самоконтролю: 1) Що спільного та відмінного в тактиці допиту обвинуваченого і підозрюваного? 2) Якою повинна бути тактика допиту, якщо є можливість використати як внутрішні протиріччя в показаннях підозрюваного (обвинуваченого) так і протиріччя між його показаннями та іншими матеріалами (доказами) у справі? 3) Назвіть та охарактеризуйте тактико-психологічні прийоми спонукання особи до дачі нею показань, та дачі правдивих показань, 4) У чому полягає етика, допиту підозрюваного (обвинуваченого)? 5) Які суть та походження негативних обставин – дисимуляції необумовлені матеріалами справи, закономірностями перебігу слідчої дії тощо протиріччя в показаннях допитуваних, прогалини у їх свідченнях, прояви ознак хвилювання, внутрішньої напруженості та ін., що виявляються у ході допиту підозрюваного (обвинуваченого)? 6) Які традиційні та нетрадиційні методи встановлення (виявлення та дослідження) неправдивих, суперечливих, неповних, помилкових, безглуздих тощо показань можуть використовуватись під час допиту підозрюваного, обвинуваченого, чи у поєднанні з допитом? 7) Чи потрібно, а якщо так – тоді за якими критеріями і з якою метою треба оцінювати та використовувати під час допиту прояви психофізіологічного стану допитуваної особи? 8) Яке значення встановлених проявів дисимуляції (ознак приховування чогось) для перевірки певних видів показань підозрюваного (обвинуваченого), а саме : обмови; самообмови; дачі неповних, помилкових, повністю чи частково неправдивих свідчень; заявленого алібі? 9) У чому полягає підготовка до очної ставки з участю підозрюваного (обвинуваченого) та фіксації її ходу і результатів? 10) У яких випадках на допиті підозрюваного (обвинуваченого) та очній ставці з їх участю криміналістика рекомендує застосовувати звуко-, відеозапис? У чому полягають тактичні особливості таких допитів, очних ставок? ІІІ. Завдання і задачі: 1. У вбитого було викрадено наручний годинник. Під час затримання громадянина Гриба та його обшуку, а також обшуку у нього вдома годинника виявити не вдалося. Гриб заперечу будь-яку причетність до цього злочину. Не виключалось, що Гриб передав викрадений годинник комусь із своїх знайомих. Із показань сестри вбитого стало відомо, що викрадений годинник був своєрідної форми і що такий самий годинник є у її молодшого брата. – Визначте, як доцільніше використати цю інформацію під час допиту Гриба? – Які підготовчі дії до проведення допиту затриманого треба виконати слідчому? – Якою повинна бути тактика допиту підозрюваного за такої ситуації? – Які дії повинен ще виконати слідчий? 2. Під час обшуку у громадянки Янчук, обвинуваченої у вбивстві своєї свекрухи, був виявлений жакет, на якому були плями, схожі на кров. Вирішивши перевірити, як вплине на обвинувачену це повідомлення, слідчий, не пред’являючи їй жакета, на допиті запитав: "Чому у Вас плями крові?" Обвинувачена почала швидко витирати обличчя і оглядати своє плаття. – Що Ви розумієте під поняттям "психологічний вплив" на особу допитуваного? Які тенденції його застосування? – Назвіть загальні критерії допустимості психологічного впливу на допитуваного? – Які Ви знаєте допустимі та недопустимі тактичні прийоми такого впливу? – Дайте оцінку застосованому слідчим в описаній ситуації тактичному прийому допиту обвинуваченої Янчук. – Як ще міг діяти слідчий за такої ситуації? 3. Допитуючи Герасимчука, обвинуваченого в крадіжці товарів з продуктового магазину, слідчий розповів йому картину вчиненого злочину в тій послідовності, як це випливало з даних огляду місця події. Вважаючи, що слідству вже все відомо про вчинений злочин, Герасимчук зізнався у вчиненні злочину (крадіжки). – Як називають тактичний прийом, що був застосований слідчим в описаній ситуації? – Які дані могли слугувати слідчому підставами для вибору саме цього прийому? – Який порядок фіксації ходу і результатів цього допиту? – Чи потрібно фіксувати в протоколі допиту причину зізнання обвинуваченого? 4. 22 серпня сортувальниця Свалявського лісгоспу Лешко була знайдена вбитою в лісі неподалік від селища Поляна. Тіло її знаходилось на відстані 150 м від автотраси. На шиї трупа виглядала рана довжиною 10 см. Сім колотих ран було нанесено в грудну клітку жертви. Стан трупа робив можливим висновок, що злочин було вчинено за день – півтора до його виявлення. У ході огляду місця події виникло припущення, що злочин вчинено з метою пограбування, оскільки у вбитої ні грошей, ні жодних коштовностей не виявлено. Касир лісгоспу Фурдела заявила, що 20 серпня Лешко отримала за три місяці зарплату в сумі 970 гривень. З нею приходив мужчина, якого вона не розгледіла, але зауважила на його забинтовану руку.Прибиральниця і повар робітничої ідальні лісгоспу Абрамчук і Давидів повідомили, що хоча вони особисто Лешко не знали, але в день виплати зарплати 20 серпня ввечері, у столову заходили незнайомий їм молодий чоловік віком – 25-30 років із забинтованою кистю правої руки і такого ж віку жінка. Вони сиділи за столиком у куті біля вікна, обідали і випивали, а потім разом залишили столову. Свідки впізнали Лешко як ту саму жінку, що була в ідальні із незнайомим чоловіком. Підозра у вчиненні цього злочину впала на робітника того ж лісгоспу Поповича Василя Ільковича, який з 15 серпня перебував на лікарняному, у зв’язку із отриманим під час лісозаготовки рубленим пораненням кисті правої руки. Обшуком у Поповича ні одягу зі слідами крові, ні ножа виявлено не було, але у його кишені його піджака знайшли три невеликих носових хустини, одна з яких була прошита по краях синіми нитками. Попович заявив, що всі хустки його власні. Все це було зафіксовано в протоколі обшуку. Свідок Талабіш впізнала носову хустку, прошиту синіми нитками, і пояснила, що 20 серпня, оскільки Лешко збиралась їхати в Міжгір’я, передала загорнуті у цю хустку 800 гривень, котрі та повинна була передати її (Талабіш) сестрі Ілоні, котра там мешкає з сім’єю. Попович на допиті заперечував знайомство з Лешко, заявивши, що ввечері 20 серпня він зі своїм приятелем Дмитром Бесагою заходив у ідальню селища Поляна, де вони обідали і випивали. Жодних жінок з ними не було. Допитаний як свідок Бесага показав, що він вже більше двох тижнів не зустрічався із Поповичем, а 20 серпня у ідальні в селищі Поляна не був ні сам, ні з Поповичем. Свідки Абрамчук, Давидів і Фурдела впізнали в Поповичеві того чоловіка, щодо якого на слідстві давали показання. – Проаналізуйте наявні у слідства докази у справі. – Оцініть їх можливий психологічний і тактичний вплив на підозрюваного. – Чи може за описаної ситуації підозрюваний спростувати або послабити викриваючу силу наявних доказів? – З урахуванням можливих контраргументів з боку допитуваного визначить, як найбільш ефективно потрібно пред’являти наявні докази і у якій послідовності? – Сформулюйте запитання, які доцільно задати допитуваному у зав’язку із пред’явлюваними доказами. – Складіть письмовий план допиту підозрюваного Поповича.
Загрузка...
|
|
|