ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Російсько-грузинська війна (2008)

Військові дії

Початок конфлікту

Акції протесту перед посольством Росії у Тбілісі.

Постраждалі будинки у Цхінвалі.


Загострення ситуації на кордоні між автономією та Грузією почалося наприкінці липня та на початку серпня 2008 року. Кожна із сторін звинувачувала іншу у початку військових дій. Значне погіршення відбулося 1 серпня, коли в результаті терористичного акту були поранені шестеро грузинських поліцейських.[9] У відповідь на це почався обстріл Цхінвалі з грузинського боку, що викликало ескалацію конфлікту та обстріл позицій супротивника з обох сторін. 3 серпня Південна Осетія почала евакуацію цивільного населення з Цхінвалі — було евакуйовано близько 2,5 тисяч людей.[10]

7 серпня президент Саакашвілі виступив по телебаченню із заявою стосовно протистояння навколо Цхінвалі, обіцяв автономію Осетії, амністію учасникам боїв та проголосив одностороннє припинення вогню. Незважаючи на це, вночі продовжилися обстріли грузинських сіл, що призвело до повномаштабного наступу грузинських сил на позиції сепаратистів, що було охарактеризоване, як спроба «відновити конституційний лад на частині території Грузії».[11] О 23:00 того ж дня, президент Південної Осетії Едуард Кокойти заявив про початок штурму Цхінвалі грузинською стороною. Від 00:30 восьмого серпня до 17:30 дев'ятого серпня Цхінвалі обстрілювали 18 реактивних систем залпового вогню «Град». У проміжках між ракетними ударами у місто з боків с. Хетагурово та с. Ергнеті заходили підрозділи Горійської танкової бригади, 2-ї, 3-ї, 4-ї піхотних бригад міністерства оборони Грузії, з боку с. Тамарашені спецназ міністерства внутрішніх справ Грузії. За словами грузинських високопосадовців рішення атакувати Цхінвалі було прийнято тільки тоді, коли колона російської військової техніки почала заходити у Південну Осетію через Рокський тунель.[12][13][14] «Почався штурм Цхінвалі», — сказав він по телефону близько 23:00 (за київським часом). «Цхінвалі обстрілюється з установок Град, гаубиць і великокаліберних мінометів», — заявив Кокойти.[15] О 4:45 ранку 8 серпня міністр уряду Грузії Тимурі Якобашвілі заявив, що грузинські війська контролювали значні території регіону і майже вибили сепаратистів із столиці автономії.[16][17]

Втручання Росії

8 серпня 2008 року прем'єр-міністр Росії Володимир Путін, а пізніше і президент Дмитро Медвєдєв засудили вторгнення Грузії в Південну Осетію. Вже о 10 годині ранку за місцевим часом того ж дня російські літаки почали атаки на грузинські позиції біля міст Цхінвалі та Горі. Втім ще 7 серпня Росія почала перекидати свої війська до Південної Осетії[18].

Грузія в односторонньому порядку припинила наступ, аби дати можливість цивільному населенню залишити зону військових дій[Джерело?]. У свою чергу уряд Південної Осетії заявив про загибель 1400 чоловік, переважно цивільного населення регіону. Тим часом до Південної Осетії вводилися регулярні війська Російської Федерації загальною кількістю близько 150 танків та іншої техніки. До кінця 8 серпня російські війська та осетинські загони контролювали великі частини Цхінвалі, а російська авіація продовжувала бомбардувати військові бази поблизу Тбілісі та знищувати грузинські літаки. Також відбулися безпосередні зіткнення між російськими та грузинськими військами в районі військових дій навколо Цхінвалі.[19][20]

Ескалація конфлікту

У ніч з 8 на 9 серпня та зранку тривали бої між грузинськими та російськими військами навколо столиці Цхінвалі. В той же час надійшли дані про бомбардування російською авіацією грузинського порту Поті на чорноморському узбережжі країни. Бомбардуванню також піддавалися військові бази у різних містах Грузії, зокрема у м. Горі були розбомблені житлові будинки, де загинуло близько 60 мирних жителів. Також на підсилення російських військ до Південної Осетії почали прибувати десантні підрозділи та загони спецназу, зокрема 76-та та 98-ма військово-десантна дивізія з Пскова. Вже біля 8 години ранку російська сторона заявила про захоплення Цхінвалі — ця інформація заперечувалася грузинською стороною, яка наполягала на тому, що грузинські війська все ще контролювали частини столиці автономії. Грузія також повідомила про 10 збитих російських літаків, однак Росія визнала втрату тільки двох.[21][22] Постфактум Росія визнала втрату шести літаків, три з яких були вражені силами російської ППО[23]: три штурмовики Су-25, бомбардувальник Ту-22М3 і два фронтових бомбардувальника Су-24М.

Основна битва в перші дні розгорнулася за повітря Грузії. Система ППО Грузії чинила запеклий опір російським літакам — і вона ж служила головною метою повітряних ударів. Після того, як російській авіації вдалося знищити основні радари[24] і протиповітряні оборонні комплекси грузин, і вона цілком оволоділа небом над Грузією, організований збройний опір вторгненню фактично припинився. Російські військові підрозділи без спротиву висунулися на визначені для себе рубежі. Грузинське командування відвело свої частини і стало готуватися до оборони Тбілісі.

Ескалація конфлікту перекинулася на інший сепаратистський регіон, Абхазію, де загони невизнаної республіки та російські найманці (в російській пресі — «добровольці») почали атаки на грузинські позиції у Кодорській ущелині. У той самий день за поданням президента Саакашвілі грузинський парламент схвалив постанову про «стан війни» в Грузії на період 15 днів. Президент Грузії також запропонував припинення вогню між сторонами та відвід військ, однак ця пропозиція була відхилена Росією, яка наполягала на виводі грузинських військ з Південної Осетії, як передумови для припинення вогню. Раді Безпеки ООН також не вдалося прийняти рішення щодо вирішення цього конфлікту, а Росія заявила, що проводить «операцію із примушення Грузії до миру».[25][26][27]

Ситуація значно погіршилася 11 серпня, коли Росія розширила діапазон своїх атак не тільки на об'єкти у безпосередній близкості від театру бойових дій, але й почала наступ на місто Ґорі на шляху до Тбілісі та захопила грузинські міста Зугдіді і Сенакі на заході країни. Також російські війська захопили центральну трасу, ака сполучає східну та західну Грузію. З приближенням фронту до Тбілісі в місті почалася паніка і мешканці почали тікати з району бойових дій. Михайло Саакашвілі намагався заспокоїти населення і запевнив, що грузинські війська готові до оборони столиці. Тим часом, Росія повідомила, що не має наміру атакувати Тбілісі.[28]

План Саркозі

Прес-конференція Медведєва і Саркозі після переговорів щодо шестипунктового плану перемир'я

10 серпня грузинські війська заявили про відвід військ з Цхінвалі і про одностороннє припинення вогню. Міхаїл Саакашвілі підписав план перемир'я, запропонований Євросоюзом, ініціативу взяла на себе головуюча в ЄС Франція. Домовленості домігся у Тбілісі французький міністр закордонних справ Бернар Кушнер, який, пізніше відвідав Москву і мав перемови з російським президентом Медвєдєвим.[32]

12 серпня до миротворчого процесу залучився також президент Франції Ніколя Саркозі, який запропонував шість пунктів плану з мирного врегулювання. Він також заручився підтримкою президента Грузії та Росії щодо цього плану, згідно якого, кожна із сторон зобов'язалася

  1. остаточно припинити всі воєнні дії;
  2. забезпечити вільний доступ гуманітарної допомоги;
  3. повернути збройні сили Грузії в місця постійної дислокації;
  4. повернути збройні сили РФ на лінію, що передувала початку бойових дій, а до створення міжнародних механізмів, прийняття російськими миротворцями додаткових заходів безпеки;
  5. розпочати міжнародне обговорення питання майбутнього статусу Південної Осетії й Абхазії, а також шляхів забезпечення їхньої безпеки.[33]

У попередньому плані був пункт про міжнародне обговорення майбутнього статусу невизнаних республік, проте, за проханням Грузії він був дещо змінений. Ця угода отримала назву «план Саркозі», в Росії її назвали «план Медведєва-Саркозі». Москва не вступала в прямий переговорний процес з Тбілісі, бо там обрали путь ігнорування Михайла Саакашвілі. Всі перемовини фактично проводилися за посередництва французької сторони.

Гуманітарна криза

Грузинські біженці з Південної Осетії

Гуманітарна допомога для Грузії

З початком військових дій з'явилася велика кількість біженців, які намагалися виїхати з небезпечних регіонів. Так, під час наступу грузинських військ на позиції осетинських сепаратистів у Цхінвалі, велика кількість мирних жителів не мала змоги залишити місто і переховувалася без їжі, води та медичної допомоги. Зокрема, з'явилися звинувачення в тому, що грузинські війська цілеспрямовано обстрілювали з артилерійських установок Цхінвалі та навколишні села, де ще знаходилася значна кількість цивільного населення.[45] 17 серпня заступник міністра регіонального розвитку РФ Володимир Бланк заявив, що кожна десята будівля в Цхінвалі не підлягає відновленню, а 20% отримали пошкодження різної міри.[33] Це спростовує раніші заяви в яких говорилося що столиця автономії опинилася майже повністю зруйнованою. За твердженням осетинської сторони більш як 1600 чоловік загинуло, більшість з них цивільні мешканці регіону. За даними російської слідчої групи знайдені тіла більше 60 осетинських цивільних.[46] За даними російської сторони, яка звинуватила Грузію у геноциді, більш як 34 000 біженців з Південної Осетії прибуло до Росії, міжнародні установи стверджують про 10 000 чи 20 000 біженців. В той самий час, Human Rights Watch заявила, що ситуація в зоні конфлікту навколо Цхінвалі не така, як її описують у ЗМІ і звинуватила у дезінформації та завищенні кількості жертв.[47][48][49]

У свою чергу, Грузія теж звинуватила Росію у цілеспрямованих нападах на цивільні об'єкти, у бомбардуванні житлових будинків у Горі та Поті та міжнародного аеропорту Тбілісі. Із загрозою наступу російських військ на столицю з'явилися біженці, які намагалися залишити Тбілісі. Осетинські підрозділи, за твердженням грузинської сторони обстрілювали грузинські села навколо Цхінвалі, що призвело до появи біженців з цих регіонів. У зв'язку з наступом російських військ було майже спустошене місто Горі — більшість мешканців стали біженцями. Очевидці звинувачували південно-осетинських повстанців у кампанії терору щодо мешканців Горі.[50] Також лунали звинувачення у провадженні етнічних чисток з обох боків.[51] Президент Південної Осетії Едуард Кокойти взагалі відверто заявив про етнічні чистки та похвалявся знищенням грузинських сіл в автономії; факт етнічних чисток у Південній Осетії був підтверджений міжнародними правозахисними організаціями.[52][53]

За даними ООН з початку бойових дій в регіоні більш ніж 118 000 людей опинилися біженцями. З них з Південної Осетії 30 000 біженців були доставлені до Північої Осетії, 15 000 евакуювалися до Грузії і більш ніж 70 000 залишили Горі та навколишні села.[54] [55]

Інформаційна війна

З першого дня протистояння наймасовіші канали розповсюдження інформації, телеканали Росії і Грузії, були змобілізовані для інформаційної підтримки військових дій. Так в Росії, де основні телеканали контролюються державою, фактично був зорганізований безперервний телемарафон, основні гасла якого повторювалися голосом сотні раз на день і весь час були виведені великими буквами на екранах. Цими гаслами були «Геноцид у Південній Осетії» та «Примушення Грузії до миру». Російське суспільство у згоді з владою країни підтримало введення військ у Південну Осетію і бойові дії на грузинській території, такі рішучі дії схвалило понад 70% росіян[56].

У Грузії, яка інформаційно представила себе як жертву агресії північного сусіда, зросла підтримка президента Михайла Саакашвілі.

Кібервійна

На період війни неабияку роль відігравала об'єктивна інформація, що надходила з місця подій. Російські, грузинські та закордонні ЗМІ по різному висвітлювали інформацію, що надходила з місць подій. Справжня інформаційна війна розгорнулася в інтернеті, ще задовго до початку бойових дій. На території Грузії були відключені російські канали новин, які Грузія звинуватила у веденні інформаційної війни. Також був блокований інтернет-зв'язок сайтів з доменом «ru». Як і під час протистояння навколо Бронзового солдата у Естонії, Грузія та її установи також зазнали атак хакерів. Зокрема, був атакований сайт МЗС Грузії, де були розміщені фотографії Гітлера. Від атак хакерів інші сайти уряду республіки також не працювали. Атаки з Росії на сайти парламенту, уряду та міністерства оборони виявилися дуже організованими та масовими, блокованими виявилися навіть сайти інформаційних агенств Грузії. Хакери Росії поширювали заклик: «Хакери й блогери всіх країн об'єднуйтеся», «Сайти буде заблоковано повністю! Ніхто не зможе читати марення про те, що Росія напала на Грузію». У той самий час, Естонія, яка зазнала подібних нападів, відрядила групу експертів для допомоги Грузії.[57][58][59]

Уряд самопроголошеної Республіки Південної Осетії також повідомив про атаки на сайти її державних установ та інформаційні агенства республіки.[58] Організація «Репортери без кордонів» засудила ці дії.[60]

Засоби масової інформації

У ході конфлікту кожна із сторін намагалася представити у ЗМІ свою версію подій. Зокрема, в Україні, на думку фахівців, Росія програла інформаційну війну в інтернеті, де була різноманітна інформація з різних джерел. Понад чверть українських користувачів інтернету поділяли позицію Росії у конфлікті, тоді як більшість, навіть у російськомовних регіонах, підтримувала позицію Грузії. Дещо інша картина спостерігалася у телевізійному ефірі, де більшість засуджували напад Грузії на Південну Осетію. Водночас відзначено брак обізнаності та збалансованості репортажів на українських телеканалах і в пресі, де понад половину джерел становили російські ресурси.[61][62]

Ставлення до конфлікту поляризувалося як в Україні, так і за кордоном. Із беззастережним осудом агресії виступила Грузія, її позицію підтримала низка українських політиків і міжнародних організацій, які назвали дії Росії агресією проти суверенної Грузії. Військовою агресією назвали дії Росії числені західні політики, зокрема віце-президент США Дік Чейні та президент Литви Адамкус та інші.[63][64][65][66][67] У той самий час із підтримкою дій Росії виступили деякі міжнародні та українські політики. Зокрема агресією Грузії проти Південної Осетії назвали ці події голова КПУ Симоненко. Таке ж ставлення до конфлікту у своєму зверненні розповсюдила Верховна Рада Кримської Автономії та закликала Київ визнати Абхазію та Пв. Осетію. З осудом дій Грузії у конфлікті виступив і голова Генеральної Асамблеї ООН Мігель Брокман.[68][69][70]

У свою чергу Росія звинуватила західні інформаційні агенства в необ'єктивному висвітленні подій у Грузії. Вказувалося, що у інформаційних випусках новин західних ЗМІ майже повністю ігнорувалися події у Цхінвалі та руйнування міста, а натомість багато уваги приділялося коментарям грузинської сторони, зокрема Михайла Саакашвілі.[71]

Російські ЗМІ також піддавалися критиці за цензуру щодо висвітленню подій у Грузії. Зокрема, британський журналіст Вільям Данбар звільнився на знак протесту з англомовного каналу Russia Today, де, за його словами, є цензура. За словами журналіста, йому не дозволили виходити в ефір після репортажу про бомбардування російської авіації в Грузії.[72]

Дипломатичні стосунки

29 серпня виконувач обов'язків міністра закордонних справ Грузії Грігол Вашадзе заявив, що Грузія припиняє дипломатичні відносини з Російською Федерацією. «Як в Грузії, так і в Російській Федерації не зостанеться жодного дипломата. …Залишаться лише консул, віце-консул та технічний персонал». Як пояснив журналістам голова парламентського комітету Грузії із зовнішніх зв'язків Лаша Жванія, «…інтереси Грузії в Російській Федерації можливо представлятимуть посольства України, Азербайджану або іншої країни, що є партнером Грузії».[73]

3 вересня 2008 року Нікарагуа стала другою державою світу, яка визнала незалежність Південної Осетії і Абхазії, але в цій країні станом на літо 2009 указ президента ще не ратифікований парламентом[74].

Заяви учасників конфлікту

  • Грузія — У інтерв'ю Бі-бі-сі президент Грузії Саакашвілі заявив, що Росія почала агресію проти його країни і закликав міжнародну спільноту втрутитися. На його думку Росія проводить заплановану політику агресії проти Грузії і що Росія має намір захопити цілу територію Грузії. Він також запропонував припинення вогню та початок переговорів між усіма сторонами конфлікту.[75]
  • Росія — З початком наступу Грузії на позиції південноосетинських угрупувань Росія звинуватила Грузію у агресії та застосуванні політики геноциду стосовно етнічних осетин у регіоні. Прем'єр-міністр Росії Воломир Путін заявив, що дії російських військ у регіоні були обґрунтованими і необхідними і що вона ввела війська в регіон для захисту власних громадян. Росія також звинуватила Захід у подвійних стандартах стосовно її дій у Південній Осетії.[76][77]
  • Росія також звинуватила Україну у продажі зброї Грузії та заохоченні її до вторгнення в Південну Осетію. У свою чергу, у відповідь на це звинувачення Міністр оборони України Єхануров назвав ці твердження безпідставними, оскільки Грузія не є в списку країн, яким заборонено продавати зброю.[78]

Реакція світової спільноти

  • ООН — 7 серпня 2008 р. Генеральний секретар ООН Пан Гі Мун висловив своє занепокоєння в зв'язку з ескалацією конфлікту у Південній Осетії. Наступного дня було скликана позачергова сесія Ради Безпеки ООН на прохання Росії стосовно ситуації у регіоні. Однак ні це засідання, ні наступне, скликане на вимогу Грузії не дало позитивних результатів і дипломатам не вдалося досягти згоди щодо резолюції. 10 серпня Пан Гі Мун закликав вивести із території Грузії усі військові підрозділи, які не мають права там знаходитися.[79]
  • Україна — У своїй заяві МЗС України висловило занепокоєння ескалацією конфлікту у Грузії і закликала Росію вивести свої війська з території Грузії і проявити стриманість. Також президент України Ющенко направив першого заступника міністра іноземних справ Костянтина Єлисеєва до Тбілісі. 10 серпня до нього приєднався також і міністр іноземних справ Володимир Огризко, який прибув у Тбілісі для ознайомлення з ситуацією та спроби налагодження переговорного процесу.[80]
  • Україна також попередила Росію про небажаність участі кораблів Чорноморського флоту, що тимчасово дислоковані на території України у військовому конфлікті у Південній Осетії. З метою запобігти втягненню у збройний конфлікт Україна повідомила, що залишатиме за собою право згідно норм міжнародного права і законодавства України заборонити повернення суден які брали участь у конфлікті в українські порти.[81]
  • США — 8 серпня представник держтемпартаменту США у своїй заяві звинуватив загони південносетинських повстанців у провокуванні насилля та обстрілі грузинських позицій. В той самий час представник Білого Дому закликав усі сторони конфлікту до стриманості і якнайскорішого припинення військових дій. Держсекретар США Кондоліса Райс закликала Росію поважати територіальну цілісність Грузії та вивести війська з території країни. США також запропонували Раді Безпеці ООН резолюцію із засудом дій Росії в регіоні, а представник адміністрації попередив, що ескалація конфлікту матиме серйозні та довготермінові наслідки для російсько-американських відносин.[82]
  • Японія — У заяві від 8 серпня МЗС Японії виразило жаль з приводу збройного конфлікту на території грузинської автономної області Південна Осетія і закликало усі сторони конфлікту припинити бойові дії та сісти за стіл переговорів. Японія підтримує мирний план врегулювання південноосетинської проблеми, який базується на визнанні територіальної цілісності Грузії.[83]. У заяві від 9 серпня японський МЗС повторно звернувся припинити бої і розв'язати проблему мирним шляхом, поважаючи суверенітет та цілісність Грузії.[84]
  • Визнання Абхазії і Півд. Осетії Росією підтримав президент Венесуели Уго Чавес: «Росія захищає свої інтереси і правильно робить». Він однак не сказав, чи збираться сама Венесуела визнавати незалежність Абхазії чи Південної Осетії.[85]
  • 3 вересня 2008 р. президент Нікарагуа Даніель Ортега заявив, що уряд країни визнав незалежність Абхазії і Південної Осетії. Таким чином Нікарагуа стала другою країною після Росії, яка визнала незалежність сепаратистських республік Грузії.[86]

Комісія ПАРЄ

Комісія Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) вважає, що Москва і Тбілісі несуть рівну відповідальність за серпневі військові дії. Такий висновок міститься в поширеній 29 вересня 2008 року доповіді глави спецкомісії ПАРЄ Люка ван дер Бранде. У період з 21 по 26 вересня Люк ван дер Бранде відвідав Південну Осетію, буферні зони в Грузії, Тбілісі і Москву з метою прояснення причин і наслідків серпневого збройного конфлікту. Згідно доповіді, делегація «вкрай стурбована» тим, що два члени Ради Європи порушили взяті на себе в рамках цієї організації зобов'язання з мирного вирішення всіх розбіжностей, включаючи і старі конфлікти. Така поведінка неприпустимо, і обидві країни «несуть відповідальність за ескалацію цього конфлікту в повномасштабну війну», мовиться в заяві.

У доповіді також наголошується, що повністю протилежні точки зору і версії сторін, а також короткочасність візиту комісії в зону конфлікту сильно утрудняють визначення послідовності подій 7 і 8 серпня і обставин, що привели до них.

Проте «цілком очевидно, що обидві сторони не зробили достатніх зусиль, щоб запобігти війні», і відтоді в регіоні були здійснені — і здійснюються досі — численні порушення прав людини. ПАРЄ призвала до розслідування всіх таких випадків і покарання винних в суді, при цьому особливо наголосивши, що Російська Федерація несе повну відповідальність за ті злочини, які здійснюються на нині підконтрольній їй території.

У доповіді також зазначено, що Рада Європи здивована, що у Росії і США немає супутникових знімків, які могли б прояснити ситуацію про початок конфлікту в Грузії. Парламентарії відзначили, що Москва і Тбілісі дотримуються діаметрально протилежних версій початку повномасштабних військових дій. Так, російська сторона наполягає, що ввела танки і бронетехніку після того, як грузинські війська вторглися в район Цхинвалі і почали вести там бойові дії. Грузинська сторона, у свою чергу, стверджує, що її розвідка повідомила про зосередження російських військ і бронетехніки, що входила через Рокський тунель до Південної Осетії, і військова операція була почата для відбиття атаки російської армії, що вторглася на грузинську територію.

Міжнародний суд

Грузія звернулася до Міжнародного суду 12 серпня, звинувативши Росію в порушеннях міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації від 1965 року. 14 серпня Грузія повторно звернулася до вищої судової інстанції ООН з проханням вжити тимчасових заходів з метою захисту прав грузинського населення. 8-10 вересня тут відбулися слухання, на яких обидві сторони висловили свої позиції.

15 жовтня 2008 Міжнародний суд ООН в Гаазі закликав Росію і Грузію утриматися від усіх форм етнічної дискримінації у зв'язку з подіями в Південній Осетії і від підтримки подібних дій.[87]

« «обидві сторони повинні узяти на себе відповідальність за те, що відбулося і зробити все можливе для усунення наслідків конфлікту». «Обидві сторони повинні робити все можливе для забезпечення безпеки людей, реалізації їх прав на свободу пересування і мешкання в межах кордонів держави, захищати власність переміщених осіб і біженців» »

За оцінкою юриста у міжнародних справах Ахмата Глашева «суд ухвалив чисто політичне рішення, яке, в першу чергу, вигідно Росії. Суд фактично відмовив в задоволенні скарги грузинської сторони, і одночасно відсторонився від винесення якої-небудь чіткої ухвали. У ухвалі судна не сказано, чи порушила Росія міжнародну конвенцію про усунення расової дискримінації».[88]

Європарламент

20 травня 2010 Європарламент підтримав[89] висновки доповіді[90] міжнародної незалежної комісії Євросоюзу на чолі з Гайді Тальявіні з розслідування обставин конфлікту в Південній Осетії. Згідно з цим документом, війну в серпні 2008 року розв'язала Грузія, але Росія її провокувала на це, а у відповідь дії російських Збройних сил були непропорційними. У резолюції особливо підкреслюється "підтримка ЄС територіальної цілісності і недоторканності міжнародно визнаних кордонів Грузії" і вказується, що "ізоляція Абхазії і Південної Осетії є контрпродуктивною для пошуку виходу з ситуації, що склалася".

Наслідки війни

Карта нафтопроводів на території Грузії

Росія змогла довести свою військову перевагу, основою якої стала чисельна і матеріальна перевага над Грузією. Головним наслідком війни стала спроба легітимізації з боку Росії відтяти грузинські провінції у спосіб визнання їхньої незалежності. Фактичні втрати Грузії склали кілька сільських районів, які за часів СРСР входили в склад автономій, але контролювалися до війни грузинським урядом. Перегляд пострадянських кордонів у силовий спосіб з боку Росії не знайшов розуміння в світі: реакція інших країн показала, що в Росії нема союзників щодо силової ревізії кордонів, попри всі старання російської дипломатії.

Грузія зазнала військової поразки, і на кілька тижнів втратила контроль над значними своїми територіями і стратегічними пунктами. У найнапруженіший момент протистояння постала серйозна загроза штурму Тбілісі для усунення режиму Саакашвілі російськими танками, і на цьому етапі знадобилося енергійне втручання посередників в обличчі голови ЄС Ніколя Саркозі. Уряд Грузії був підданий західними оглядачами суворій критиці, за те що не передбачив у відповідь на силове вирішення внутрішніх проблем жорстку військову відповідь Росії і неспівставимість сил.

Сподівання Грузії на підтримку Заходу справдилися лише частково. Захід своїм дипломатичним втручанням справді зупинив розгортання військової операції за найгіршим для грузинів сценарієм і офіційно засудив надмірне використання сили Росією. Але водночас західні країни в умовах поглиблення світової фінансової кризи утрималися від введення прямих економічних чи інших санкцій проти Росії, хоча такі заклики лунали. Рішучішими тут були країни «нової Європи», які на собі знають, що таке російська агресія, і США. НАТО на півроку зупинило співпрацю з Росією і одразу по війні провело символічну виїзну Раду НАТО у Тбілісі[91]. Стриманішу позицію зайняли важковаговики ЄС Франція, Німеччина, Італія, з огляду на важливість значного експорту цих країн до Росії.

На думку спостерігачів війна на Кавказі матиме далекосяжні наслідки, в першу чергу завдяки погіршенню стосунків між Росією і Заходом. Ще на початку конфлікту США застерегали Росію про можливе погіршення двосторонніх стосунків між двома країнами. У результаті початку бойових дій були скасовані заплановані навчання з НАТО і альянс підтвердив кандидатуру Грузії як можливого члену альянсу.[92][93]

Війна у Грузії мала значні економічні наслідки: з початком бойових дій різко впали акції російських компаній і відобразилися не тільки на російському, але й на світовому ринку. Також відбулася деяка корекція курсу рубля до долару США, коли іноземні інвестори почали продавати рублі на внутрішньому ринку. Торги на основних російських фондових майданчикох ММВБ і РТС протягом серпня кілька разів зупинялися церез падіння індексів для запобіганя панічним настроям торговців: загальне падіння індексів РСТ та ММВБ за півтора місяці після війни склало понад 40%.[94][95] Безперервний ріст валютних резервів Росії на тлі нафтового буму змінився падінням: за 30 робочих днів об'єм золотовалютних резервів Банку Росії скоротився на 38 млрд дол., або 6,8%.[96]

Виноски

  1. абв Сравнение боевого потенциала вооруженных сил Грузии, Южной Осетии и России в зоне конфликта
  2. Генштаб: ВС России потеряли в Южной Осетии 64 военнослужащих
  3. СКП уточнил российские потери во время войны в Южной Осетии
  4. Генштаб РФ: Російські війська втратили загиблих 74 людини
  5. Грузия подтверждает вывод российских войск
  6. Южная Осетия выбрала независимость и Кокойты(рос.)
  7. С.Ік: У Росії подвійні стандарти щодо конфлікту на Кавказі.
  8. В.Кулик про Кавказ: Україні треба зробити висновки.
  9. Теракт у Південній Осетії: поранені шість грузинських поліцейських.
  10. Зону грузинсько-осетинського конфлікту залишило понад більше 2,5 тис. людей
  11. Грузія оголосила про початок війни з Південною Осетією
  12. Саакашвілі не давав приводу для початку бойових дій
  13. Росія не залишила Грузії вибору
  14. Володимир Горбач. Провокація – Прострація – Окупація
  15. Кокойти: Розпочато штурм Цхінвалі
  16. BBC Ukrainian: Грузія пропонує бунтівникам перемир'я
  17. Саакашвілі віддав наказ про повну мобілізацію резервістів
  18. ...мы там с 7 августа. Ну, вся наша 58-я армия...
  19. Російські танки ввійшли у Цхінвалі:Грузія погрожує Росії війною
  20. Російська авіація завдала удару по військовій базі поблизу Тбілісі
  21. BBC Ukrainian: Ґорі в Грузії зазнало ударів російської авіації
  22. До Цхінвалі перекинуті російські десантники
  23. Российский журнал уточнил количество сбитых над Грузией самолетов ВВС России
  24. Уничтожен радар в Грузии 11.8.2008
  25. Абхазія розпочала операцію з витіснення грузин з Кодорської ущелини
  26. Медведєв: Почалася операція із примушення Грузії до миру
  27. BBC Ukrainian: Грузія запровадила військовий стан
  28. Міноборони РФ не планує наступу на Тбілісі. Саакашвілі заспокоює жителів міста
  29. ВМС Грузии были уничтожены в Поти спецназом ЧФ
  30. ТСН: Роль України у вирішенні конфлікту
  31. Угоди не передбачають обмеження дій ЧФ РФ за межами України – в. о. глави Мін'юсту України
  32. BBC Ukrainian: Саакашвілі підписав план перемир'я, 11 серпня 2008, 12:16 за Києвом
  33. аб Російські ЗМІ: у Цхінвалі пошкоджено 20% будівель
  34. Медведев: Значительная часть операции по принуждению Грузии к миру завершена
  35. РГ: Справиться с катастрофой
  36. 58-я маневрирует вокруг Тбилиси
  37. РГ: Российские войска взяли под охрану социальные объекты
  38. Lech Kaczynski: How The West Got Georgia Wrong
  39. Росія виведе війська з Грузії, проте не змінить рішення про визнання Південної Осетії і Абхазії
  40. Nato calls EU-Russia pact 'not acceptable'
  41. На території Абхазії та Південної Осетії перебуватимуть регулярні війська Росії
  42. УП: Росія вивела війська з Грузії
  43. 24tv: Поїхали!
  44. Франция: Россия вывела не все войска из Грузии
  45. Південна Осетія оцінила кількість загиблих у тисячі осіб
  46. НГ Геноцид "по факту". Следственный комитет утяжелил уголовное дело по Южной Осетии (рос.)
  47. Human Rights Watch: Ситуація в зоні конфлікту не така, яку описують деякі ЗМІ
  48. Південна Осетія: Число загиблих досягає 1600 осіб
  49. Human Rights Watch в Северной Осетии: «мы в прострации от дезинформации и пропаганды»
  50. В околицях Горі панує терор - кореспондент Бі-Бі-Сі
  51. Очевидці: У Тбілісі - паніка. Люди намагаються покинути місто
  52. Мы там практически выровняли все...
  53. Правозахисники: у Пд. Осетії палили грузинські села
  54. Более 118 тысяч человек были вынуждены покинуть свои дома из-за конфликта в Грузии
  55. Буферная зона
  56. 70% россиян одобрили войну с Грузией, но по разным причинам
  57. Російські блогери блокують грузинські сайти
  58. аб Грузинський інтернет став жертвою війни на Кавказі
  59. Війна в інтернетному просторі
  60. «Репортеры без границ» осудили интернет-войну Грузии и России. Подробности-ТВ.Процитовано 15 серпня 2008.
  61. Україна: Росія програла інформаційну війну в Інтернеті, і виграла її на телеекрані
  62. Дослідження: Україна програла інформаційну війну Росії в освітленні конфлікту в Грузії
  63. Офіційна заява МЗС Грузії
  64. ВО "Свобода"
  65. УРП "Собор"
  66. Заява віце-президента США Діка Чейні
  67. Заява президента Литви В.Адамкуса
  68. NYT: Фатальна для Грузії невизначеність НАТО
  69. Симоненко закликає визнати незалежність Південної Осетії
  70. Кримський парламент просить Раду визнати незалежність Абхазії й Південної Осетії
  71. У Росії обурені "необ'єктивним" висвітленням західними ЗМІ подій у Південній Осетії
  72. Conflict Opens Front in the Media
  73. Повідомлення Інтерфакс.ру
  74. rbc
  75. Саакашвілі: Росія має намір захопити Грузію цілком
  76. Росія звинуватила Захід у подвійних стандартах стосовно Осетії
  77. Путін оголосив дії Росії на Кавказі законними
  78. РФ звинуватила Україну в заохоченні Грузії до інтервенції
  79. ООН вимагає вивести з Осетії всі зайві війська
  80. Огризко перебуває в Тбілісі
  81. Україна погрожує заблокувати повернення російських кораблів до Севастополя
  82. США закидають Росії 'небезпечні та неспівмірні' дії
  83. Заява МЗС Японії від 08.08.2008 про ескалацію подій в Південній Осетії.
  84. Заява МЗС Японії від 09.08.2008 про ескалацію збройного конфлікту в Південній Осетії.
  85. Повідомлення BBC.Russian.com
  86. Нікарагуа визнала незалежність Абхазії та Південної Осетії
  87. Міжнародний суд ООН визнав винними й Росію, й Грузію
  88. U

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти