ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Артеменко С.Б., Фляшнікова А.Б.

Артеменко С.Б., Фляшнікова А.Б.

СОЦІОЛОГІЯ

Навчально-методичний посібник

для самостійної роботи студента

 

 

К и ї в - 2 0 1 2

 

ББК ____ Розповсюдження та тиражування

Б___ без офіційного дозволу КНЕУ забороняється

 

(Рекомендовано до друку Вченою радою КНЕУ ім. Вадима Гетьмана. Протокол № __ від ___ __________2012 р.)

 

Р е ц е н з е н т и:

В.М. Щербина, доктор соціологічних наук, доцент, заступник директора з наукової роботи (Інститут культурології НАН України);

Галустян Ю.М., кандидат соціологічних наук, провідний науковий співробітник відділу соціально-економічних проблем праці

(ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України»)

Смолянюк В.Ф., доктор політичних наук, професор, завідувач кафедри політології та соціології (КНЕУ ім. Вадима Гетьмана)

 

 

Артеменко С.Б., Фляшнікова А.Б.

Б____ Соціологія: навчально-методичний посібник для самостійної роботи студента. – К.: КНЕУ, 2012. – _____ с.

ISBN_____________

 

 

Посібник підготовлено відповідно до програми нормативної дисципліни «Соціологія». Містить методичні вказівки до вивчення тем курсу, плани семінарських занять, навчальні завдання до тренінгів, теми рефератів та есе, питання для самоконтролю тощо.
Весь комплекс навчально-методичних матеріалів спрямований на надання допомоги студентам у самостійному вивченні навчальної дисципліни «Соціологія».
Призначений для студентів усіх форм навчання за програмами бакалаврату та магістратури.

 

ББК_____

 

ISBN_____________

З М І С Т

Передмова………………………………………………………………………….

Робоча навчальна програма з нормативного курсу «Соціологія»……..…..

Методичні вказівки до виконання тренінгів, вправ, питань до дискусій…

Методичні вказівки до виконання рефератів, есе, доповідей……………….

Методичні вказівки для самопідготовки студентів-заочників……………..

Тема 1. Вступ до соціології ……………….…………………...…………………

 

Тема 2. Історія становлення і розвитку соціології …………………………

Тема 3. Суспільство як соціальна система, його соціальна структура ……

Тема 4. Особистість у системі соціальних зв’язків …………………………..

Тема 5. Соціологія культури ...…… …………………………………………...

Тема 6. Соціологія конфлікту …...……………………………...……………...

Тема 7. Економічна соціологія …………………………………..……………...

Тема 8. Соціологія праці та управління ……………………….………………

Тема 9. Соціологія політики ………………………………………………….....

Тема 10. Соціологія релігії...………………………………………......................

Тема 11. Організаційна структура соціологічної роботи в Україні і проведення соціологічних досліджень ...……………………………………….......

ПЕРЕДМОВА

Навчально-методичний посібник побудований з відповідних тем, які охоплюють найбільш актуальні теоретичні питання соціологічної науки, проблематику галузей соціологічного знання та фундаментальні засади емпіричної соціології. Зокрема, в межах посібника розглядається зміст основних категорій та понять, теоретико-методологічні підходи, структура й функції соціологічної науки, виникнення та еволюція, фундаментальні особливості та напрямки розвитку соціологічного знання, сутність та специфіка культури, політики, економіки, праці та управління, конфлікту та релігії як складних соціальних феноменів, методологія та методика організації та проведення соціологічного дослідження. Крім того, перед кожною темою посібника представлені ґрунтовні методичні поради до її вивчення, чітко та послідовно описуються набуті знання та вміння студента після вивчення матеріалу, змістовний термінологічний словник та план семінарського заняття. До того ж після кожної теми детально розроблені завдання до тренінгів, вправи, питання для дискусій, теми рефератів, есе, доповідей, завдання для самопідготовки студентів заочної форми навчання та рекомендовані літературні джерела. Окремо пропонується до розгляду робоча навчальна програма з нормативного курсу «Соціологія», методичні вказівки до виконання тренінгів, вправ, питань до дискусій, методичні вказівки до виконання рефератів, есе, доповідей, та методичні вказівки для самопідготовки студентів-заочників. Такий підхід до структури та змісту посібника ґрунтується на принципах логічності, системності, науковості та доступності, і відповідно сприятиме більш глибшому засвоєнню соціологічних знань у майбутніх фахівців.
Вивчення даної дисципліни допоможе сформувати у студентів соціологічне мислення і культуру, застосувати системний підхід до аналізу суспільства, надасть їм необхідну допо­могу в розумінні сутності й змісту, причин та джерел виникнення складних соціальних явищ і процесів, що відбуваються в сучасному ринковому суспільстві, в усвідомленні природи різних соціальних конфліктів та пошуку адекватних шляхів їх подо­лання й вирішення. Крім того, це також надасть допомогу в прийнятті й реалізації, прогнозуванню ефективних управлінських рішень, які були б спрямовані на плідне функціонування і подальший розвиток соціальних об’єк­тів в умовах ринку.

Вивчення курсу соціології дозволить також майбутнім фінансистам і менеджерам оволодіти фундаментальними основами важливих знань, уміннями та навичками підготовки й проведення конкретних соціологічних досліджень у майбутній практичній діяльності з оптимізації та управління соціальними процесами, соціальними групами й соці­альними організаціями, незалежно від сфери діяльності та форми власності.

І, нарешті, пропонований навчально-методичний підручник має на меті сприяти формуванню у майбутніх економістів уміння використовувати соціологічний підхід як важливий засіб аналізу складних соціальних проблем у всіх сфе­рах життя суспільства.

Теми 1, 2, 3, 4, 11 підготувала кандидат соціологічних наук Артеменко Світлана Богданівна, теми 5, 6, 7, 8, 9, 10 – кандидат соціологічних наук Фляшнікова Алла Борисівна.

 

 

Робоча навчальна програма з нормативного курсу

Дисципліни «Соціологія»

(затверджено Вченою радою університету)

 

Плани лекцій

 

Лекція 1. Вступ до соціології.

1. Об’єкт і предмет соціології як науки.

2. Структура соціологічного знання.

3. Функції соціології та її зв’язок з іншими науками.

4. Методи соціології.

 

Лекція 2. Історія становлення і розвитку соціології.

1. Протосоціологічний період.

2. Класичний період у розвитку світової соціології.

3. Основні напрямки сучасної західної соціології.

4. Основні етапи становлення соціології як самостійної науки в Україні.

 

Лекція 3. Суспільство як соціальна система, його соціальна структура.

1. Еволюція уявлення про суспільство та теорії його походження.

2. Соціальна структура суспільства: основні види та елементи.

3. Теорія соціальної стратифікації.

4. Трансформація соціальної структури українського суспільства.

 

Лекція 4. Особистість у системі соціальних зв’язків.

1. Соціологічні підходи до вивчення особистості ат її місце в суспільстві.

2. Соціологічна структура.

3. Соціалізація особистості.

4. Соціальний статус і соціальна роль особистості.

 

Лекція 5. Соціологія культури.

1. Соціальна сутність культури.

2. Структурні елементи та форми вияву культури в житті людини і суспільства.

3. Проблеми відродження української культури.

Лекція 6. Соціологія конфлікту.

1. Конфлікт як соціальне явище. Предмет соціології конфлікту.

2. Структура, функції, причини та механізм соціального конфлікту.

3. Попередження та розв’язання конфліктів.

Лекція 7. Економічна соціологія.

1. Суть та зміст економічної соціології.

2. Особливості економічної та соціальної сфер суспільства.

3. Сучасний стан соціально-економічних процесів в Україні.

 

Лекція 8. Соціологія праці та управління.

1. Соціологія праці та управління як галузі соціології: об’єкт, предмет, функції.

2. Формування соціологічних ідей про працю та управління.

3. Роль соціології праці та управління у вирішенні соціально-економічних проблем.

 

Лекція 9. Соціологія політики.

1. Предмет соціології політики.

2. Взаємовідносини політики з іншими сферами суспільства.

3. Особливості соціально-політичного розвитку України на сучасному етапі.

 

Лекція 10. Соціологія релігії.

1. Релігія як соціальний інститут, її еволюційні та організаційні форми.

2. Сучасна релігійна обстановка в Україні.

 

Методичні вказівки до виконання тренінгів,

Вправ, питань до дискусій.

 

Значне місце поміж ефективних засобів навчальної діяльності займає тренінг. Поняття «тренінг» слід інтерпретувати як процес отримання або вдосконалення певних навичків та умінь індивідів, який спрямований на збільшення результативності різних сфер діяльності, розвиток соціальних установок, професійної компетентності в цілому, і передбачає рух інформації від одного учасника взаємодії до іншого, використання отриманих знань на практиці.

Головні принципи організації та проведення тренінгових занять з соціології є такими:

1. Принцип усвідомлення поведінки, який передбачає наявність «зворотнього зв’язку», рефлексії, що означає сприйняття, усвідомлення себе і свого місця в системі інтерактивної взаємодії з метою корекції стратегії власної поведінки. Адекватними засобами реалізації цього принципу виступають аудіо, відеозаписи, особиста бесіда з учасниками тренінгу.

2. Принцип активності – означає активну позицію учасників тренінгів, їх налаштованість, мотивацію на виконання різноманітних дій, ролей, спеціальних вправ, участь в обговоренні та доповненні навчальних питань тощо.

3. Принцип добровільної участі – студент має бути зацікавлений у розв’язанні такого роду завдань.

4. Принцип об’єктивності досліджуваної проблеми.

5. Принцип творчого підходу в обговоренні проблеми – передбачає як креативне осмислення досліджуваної проблематики, так і розкриття творчого потенціалу студента через осмислення своїх особистісних можливостей, ресурсів, особливостей тощо.

6. Принцип партнерської взаємодії з іншими учасниками, який означає врахування інтересів всіх учасників взаємодії, їх почуття, емоції, визнання значущості особистості іншого.

7. Принцип спрямованості на застосування результатів тренінгів до аналізу реального суспільного життя.

Необхідно підкреслити, що ефективність тренінгу залежить від організатора тренінгового заняття (викладача), роль якого полягає в створенні та контролі виконання правил, простежуванні групової динаміки, застосуванні індивідуального підходу до студентів. Результативність тренінгу залежить від засобів та вміння організатора здійснювати вплив на групу. Серед таких засобів виокремлюють різноманітні методичні прийоми: рольові ігри, індивідуальні бесіди, групові дискусії тощо. Робота організатора тренінгу зумовлює постійну аналітичну роботу з групою, що передбачає діагностування плану її роботи, рівня розвитку та згуртованості групи, взаємовідносин між учасниками, та вдосконалення особистісних якостей, як комунікабельність, емпатія, організаторські здібності тощо.

Також високий рівень проведення тренінгового заняття залежить від адекватного застосування та поєднання у ньому різних методів, прийомів, технік, процедур, неординарного вирішення поставлених завдань.

Серед поширених методів, що використовуються на тренінгових заняттях з соціології, слід виокремити групову дискусію – взаємне обговорення та аналіз проблемної ситуації, питання чи завдання. Її основна перевага полягає в тому, що вона викликає напружену пізнавальну діяльність більшості студентів, надає їм можливість виразити і відстоювати свою точку зору. Крім того, в ході дискусії теоретичні положення теми, що обговорюється, перетворюються в об’єкт творчого пошуку. На дискусію доречно виносити одне з актуальних питань; головну проблему доцільно розбити на декілька питань; під час дискусії необхідно звертати увагу на аргументацію тих, хто виступає, зберігати повагу до позиції опонента і чесність полеміки. Підведення підсумків дискусій не варто зводити до однієї точки зору. Більшу увагу слід приділити неоднозначності підходів у вирішенні складних соціальних проблем.

В соціологічній науці значного поширення в межах тренінгового заняття знайшов метод «мозкової атаки», головна функція якого полягає у генеруванні ідей. Він дозволяє знайти вирішення складних проблем шляхом використання спеціальних правил, оскільки спочатку учасникам пропонують висловлювати якомога більше варіантів та ідей, згодом із цього обсягу обирають найбільш успішні, які можуть бути використані на практиці.

Також варто згадати й про такий популярний метод, як кейс, що являє собою формулювання проблемної ситуації, яка вимагає знаходження адекватного рішення. Основне завдання кейса – навчитися аналізувати соціологічну інформацію, виявляти основні проблеми та шляхи вирішення, формувати програму дій.

В межах тренінгових занять також досить часто використовується інтерактивний проблемний метод вивчення соціології, який має багато різновидів, що передбачають різні рівні складності. Чи не найбільш продуктивним різновидом цього методу є створення проблемної ситуації, яка має на меті розвиток творчого мислення у студентів. В ході вирішення проблемної ситуації на заняттях із соціологічної науки студенти також залучають знання з інших суміжних дисциплін (філософії, політології, економіки тощо), пропонують оригінальні методи розв’язання проблем загалом. Самостійність та креативність мислення студентів при цьому значно підвищується.

В рамках практичних занять із соціології в процесі створення проблемної ситуації студентам необхідно оволодіти такими важливими навичками та вміннями:

1. Порівнювати різноманітні соціологічні концепції як засоби пояснення та розуміння явищ та процесів соціальної реальності. В цьому контексті студентам важливо усвідомити, що головною ознакою сучасної соціологічної теорії є теоретичний плюралізм, який слід розуміти як співіснування суперечливих теоретичних підходів, концепцій. Звідси протилежні концепції спроможні створювати певні пізнавальні труднощі, однак вони розкривають різнобічні сторони соціальних об’єктів. В соціологічній теорії існують різноманітні соціологічні концепції до аналізу суспільства, культури, конфліктів, праці та управління тощо, які по-різному трактують сутність означених соціальних феноменів, можуть протистояти одна одній. В цих умовах проблемну ситуацію можна створити шляхом порівняння, протиставлення актуальних соціологічних теорій, концепцій, так і певних авторських інтерпретацій, визначень, теоретичних моделей пояснення явищ та процесів соціальної дійсності.

2. Аналізувати суперечності суспільного розвитку, актуальні соціальні феномени конкретного суспільства, світової спільноти в цілому.

3. Здійснювати історико-соціологічний аналіз суспільної проблеми, тобто її інтерпретацію в процесі зародження та розвитку. Це означає, що студентам необхідно розуміти, що епістемологічні проблеми та засоби їх вирішення здатні до кількісних та якісних змін. У пізнавальній діяльності знання про соціальну реальність спроможні поступатися більш новими, повнішими, актуальнішими. Наприклад, класичні та новітні знання про закони розвитку суспільства, його соціальну структуру.

Для виконання завдань до тренінгів студентам необхідно звернути увагу на точність та однозначність тлумачення наукових понять усіх тем курсу, зокрема, суспільство як соціальна система, його соціальна структура, особистість у системі соціальних зв’язків, соціологія культури, соціологія конфлікту, економічна соціологія, організаційна структура соціологічної роботи в Україні і проведення соціологічних досліджень тощо. Важливо застосовувати науковий підхід для аналізу сучасних явищ та процесів соціальної дійсності, не використовувати при цьому суб’єктивні та необґрунтовані оцінки. Студенти мають спиратися на такі головні наукові принципи соціологічного пізнання, як об’єктивність, системність, історичність, звернення до практики. Саме вони є засадничою умовою отримання об’єктивної соціологічної інформації, сприяють адекватному самостійному й творчому осмисленню та оцінюванню студентами реальних суспільних протиріч, розвитку у них соціологічного мислення в цілому.


Тема 1. Вступ до соціології

Методичні поради до вивчення теми: вступна тема з соціології присвячена розкриттю специфіки, методологічних засад, головних завдань, ролі та місця цієї науки у вирішенні актуальних проблем реформування сучасного суспільства. В цьому контексті адекватне осмислення засадничих принципів, фундаментальних особливостей соціології виступає обов’язковою логічною вимогою для ефективної навчальної діяльності студентів у напрямку розуміння усіх подальших тем з цього навчального курсу.

Необхідно підкреслити, що початкове ознайомлення з будь-якою наукою передбачає вивчення її об’єкту та предмету дослідження, оскільки саме вони характеризують її основний зміст, головні напрямки та завдання, специфіку застосування у ній загальнонаукових, окремих наукових і спеціальних методів пізнання, науковий статус навчальної дисципліни в цілому.

В процесі розгляду об’єкту і предмету соціології, необхідно звернути увагу на специфіку соціологічних законів і категорій цієї науки, оскільки вони відображають суттєві, необхідні і постійно повторювані взаємозв’язки і відносини між соціальними феноменами; без їхнього опанування неможливим є з’ясування місця і функцій кожного соціального явища та процесу в межах іншого, сутності соціального життя суспільства в цілому.

Ключову роль у вивченні предмету будь-якої науки відіграє її методологія або система методів цієї науки. Саме вони дають змогу зрозуміти, як саме, під яким кутом зору в межах науки про суспільство відбувається дослідження її предметної області. В цьому контексті важливо зрозуміти, що досліджуючи соціальні явища та процеси, соціологія застосовує як загальнонаукові методи: аналіз, синтез, порівняння та інші, так і методи інших наук, зокрема, математико-статистичні: кореляційний, факторний аналіз тощо, психологічні методи, наприклад, тестування, і головним чином власний методологічний інструментарій: опитування, соціометрія, метод фокус-груп та аналіз документів.

Поглибленому розумінню предметної сфери соціологічної науки сприятиме її осмислення у тісному взаємозв’язку зі структурними елементами соціологічного знання, що потребує детального аналізу змісту та специфіки соціологічних досліджень на теоретичному, галузевому та прикладному рівнях, особливостей мікро- й макросоціологічного теоретизування. Поглибленого розгляду потребує такий важливий структурний компонент соціологічного знання, як історія соціології, яка має свій особливий предмет вивчення.

В подальшому логічним буде вивчення функцій соціології в суспільстві, її місця та ролі в соціальному реформуванні соціуму, та системі соціо-гуманітарних дисциплін загалом. В цьому аспекті необхідно розглянути тісні зв’язки соціології з філософією, історією, політологією, економічною наукою тощо. При цьому потрібно наголошувати на специфіці соціології, яка розглядає суспільство як цілісну соціальну систему, вивчає взаємодію соціальних груп, спільнот, соціальних інститутів та організацій.

Вивчивши матеріали теми, студент знатиме: фундаментальні передумови виникнення соціології, об’єкт, предмет, понятійно-категоріальний апарат, систему методів, структурні рівні, функції соціологічної науки, її взаємозв’язки з іншими соціо-гуманітарними дисциплінами, специфіку та пізнавальні можливості соціологічного підходу до вивчення суспільства, роль соціологічної науки в соціально-економічному розвитку суспільства в цілому.

Після опанування теми студент вмітиме: розуміти зміст, взаємо- зв’язок, типологію та функції основних соціологічних понять і категорій та оперувати ними при викладенні теоретичного матеріалу, володіти базовими навичками соціологічного мислення, використовувати здобуті знання для аналізу соціальних явищ та процесів загалом.

 

Термінологічний словник:

Гуманітарне знання — досягається за допомогою специфічних методів, використовуваних у літературознавстві, мистецтвознавстві й почасти у лінгвістиці. Розуміння й витлумачення “художньої реальності”, внаслідок чого утворюється гуманітарне знання, означає розкриття того смислу, який закладено у досліджувану реальність автором твору. У витлумаченні останнього велике значення мають позиція дослідника, його суб’єктивність.

Методологія — сукупність принципів та установок, які передують отриманню соціологічного знання й зумовлюють головні способи, методи його отримання та характер усієї соціологічної діяль­ності. Методологія — це й учення про ці принципи, яке відіграє роль метатеорії (тобто слідує “після” теорії).

Наукове знання — вірогідне, “неупереджене” знання, яке досягається за допомогою специфічних способів, засобів, які забезпечують нейтралізацію суб’єктивності та упередженості. Сукупність цих засобів і критерії науковості змінюються в результаті еволюції науки та суспільства.

Повсякденне знання — формується у процесі повсякденного життя людей, їхньої практичної діяльності. Повсякденне знання характеризується емоційністю й часто-густо суперечливістю. Воно не відокремлене від оцінки та ставлення людей до об’єкта знання. На відміну від спеціалізованого знання, знання повсякденне не вимагає для його здобуття оволодіння спеціальними пізнавальними засобами, які використовують у процесі навчання.

Позанаукові форми знання — багатоманітні різновиди знання, які досягаються відмінними від наукових способами й методами пізнання. До позанаукового належать не тільки повсякденне, художнє та гуманітарне знання, які передбачають емоційність і спів­переживання, але й такий раціональний, теоретичний різновид знан­ня, як філософія. Отримання цих різновидів знання не пов’язане зі специфічними засобами нейтралізації “упередженості”. Понад те, така мета в цих випадках не висувається.

Предмет соціології — характеризується тими аспектами спіль­ного життя, які перебувають у полі зору соціолога. Сукупність цих аспектів (властивостей, відносин, їх поєднання) зумовлює предмет соціології, притаманний їй специфічний кут погляду, під яким вона розглядає та аналізує життя людини в суспільстві. Предмет соціоло­гії змінюється в результаті впливу суспільства на соціологічне знання, а також у процесі внутрішніх змін останнього.

Рівні соціологічного знання — сукупність знань, які характеризуються різною мірою спільності одиниць соціологічного аналізу. Найбільша міра спільності притаманна фундаментальним соціоло­гічним теоріям, в яких аналізується суспільство загалом (соцієта­льний рівень) та його структурні одиниці. Знання середнього рівня — часткові, спеціальні теорії, які аналізують окремі сфери суспільного життя, різні його прояви. Найменша міра абстрактності притаманна соціальним фактам, фіксованим емпіричними методами соціологіч­ного дослідження.

Соціальна технологія — науково обґрунтовані способи реалізації соціального проекту, досягнення проектованого стану соці­ального об’єкта. Характерними рисами соціальної технології є: масо­вість, простота, гнучкість, канонізація принципів, стандартизація рекомендацій. Технологізація є необхідною передумовою соціально-інженерної діяльності незалежно від того, в яких масштабах (на якому рівні) вона здійснюється.

Соціальне проектування — ґрунтована на соціально-науко­вому (зокрема соціологічному) знанні діяльність щодо створення образу майбутнього стану соціального об’єкта. На сучасному рівні розвитку суспільної науки та соціальної практики соціальне проектування (як і соціальні технології) часто-густо постає як компонент соціально-інженерної діяльності.

Соціальний факт — елементарні компоненти соціологічного знання, які являють собою описання чогось у просторово-часовому інтервалі. Соціальний факт (лат. Factum — зроблене, здійснене, те, що відбулося) як компонент соціологічного знання має, як правило, статистичний характер.

Соціально-інженерна діяльність — різновид соціально-прак­тичної діяльності, за допомогою якої соціально-наукове (зокрема соціологічне) знання трансформується у безпосередню перетворювально-практичну діяльність. Соціально-інженерна діяльність здій­снюється на базі соціального проектування та соціальних технологій. Вона здійснюється на різних рівнях: окремих підприємств, на регіональному та державному (для перетворення соціальних інсти­туцій). Соціально-інженерна діяльність передбачає використання соціальних показників.

Соціологічні категорії — головні використовувані соціологією поняття, які утворюють “мову” соціології, її категоріальний апарат. Зміст категорій визначається не тільки властивостями досліджу­ваної реальності, але й змістом соціологічних теорій та методологічних стратегій, у рамках яких категорії використовуються.

Теорія — комплекс поглядів та ідей, які дають можливість витлумачувати та пояснювати факти. Теорію вважають найвищою формою організації знання. Вона відіграє важливу роль у формулюванні проблеми та гіпотези, а також при аналізі первинної соціоло­гічної інформації.

Функції соціології — головні способи, форми впливу соціоло­гії на суспільне життя, які визначають призначення соціології, її роль у суспільстві. Доцільно виокремлювати такі головні функції соціології: пізнавальну, освітянську, соціально-критичну, вжиткову, ідеологічну.

 

План семінарського заняття:

 

1. Поняття, об’єкт і предмет соціології.

2. Соціологічні закони і категорії.

3. Структура соціологічного знання.

4. Методи соціології.

5. Функції соціології в суспільстві.

6. Місце соціології в системі суспільних наук.

 

1. Поняття, об’єкт і предмет соціології.Розкриваючиперше питання, необхідно звернути особливу увагу на специфіку соціології як науки, її відмінність від інших соціогуманітарних наук. Про це свідчать її об’єктна та предметна сфера вивчення, науковий статус в цілому.Соціологія як самостійна наука з’явилась майже 200 років тому. Вона привернула увагу багатьох прогресивних мислителів того часу — філософів, психологів, істориків, економістів, етнографів, демографів та представників інших наук, які в той чи інший спосіб долучились до її становлення. Особливе значення соціології в минулому і сьогодні виявляється в її здатності правильно сприймати соціальні явища і процеси, вивчати, пояснювати, розуміти суспільство. Соціологія сприяє формуванню і накопиченню знань про соціальну дійсність. Соціологічні знання широко використовують для розробки і здійснення соціальних проектів.

Висловлюючись загально, соціологія — це вивчення соціального життя, груп людей та суспільства. Соціологія (від лат. societas – суспільство та грецького logos – слово, вчення) вивчає суспільство в цілому, соціальне (суспільне) життя людей, їх спілкування, взаємодію.

Як наука про соціальні спільноти, соціологія досліджує масові соціальні процеси і поведінку, стани і форми соціальної взаємодії та соціальних взаємозв’язків людей, що утворюють соціальні спільноти. Вона вивчає як індивідуально-неповторні особистості, так і соціальні типи. Соціологія розглядає особистість не крізь призму індивідуально-неповторних властивостей та якостей (це предмет психології), а з позицій соціально-типових рис як суб’єкта розвитку суспільства. Для неї особистість — не тільки частинка малої контактної групи, а й типовий представник певної великої соціальної спільноти, носій властивих їй норм, традицій, цінностей, поглядів і відносин, оскільки вона керується у своїй поведінці передусім набутими та встановленими нормами, а її відносини формуються згідно з соціальними цінностями, правилами, законами.

З’ясовуючи науковий статус соціології студенту важливо розрізняти об’єкт і предмет соціології.

Об’єктом соціологічного пізнанняє: суспільство як цілісна соціальна реальність, об’єктивна реальність, що відбиває ту іншу сторону суспільного життя; такі об’єктивні явища суспільства, як соціальні відносини, соціальні зв’язки, соціальні організації, соціальні інститути.
Предмет будь-якої науки — це не явище або предмет чи процес об’єктивного світу, а результат теоретичного обґрунтування, яке дає змогу виділити специфічні закономірності розвитку і функціонування об’єкта науки.
Предмет соціологіїзагальні і специфічні закони та закономірності розвитку і функціонування історично визначених соціальних систем, механізм дії та форми цих законів і закономірностей у діяльності особистостей, соціальних груп, класів, народів.

Отже, з’ясувавши об’єкт і предмет соціології, можна дати їй таке визначення: соціологія — наука про становлення, розвиток і функціонування суспільства, його елементів, соціальних відносин і соціальних процесів, про механізми і принципи їх взаємодії.

2. Соціологічні закони і категорії.Вивчення другого питання доцільно розпочати із тлумачення змісту понять «соціологічний закон», «поняття», «категорії соціології», окреслення їх гносеологічної специфіки в соціологічній науці в цілому. Окремого розгляду потребує чи не найголовніша категорія соціології «соціальне», яка є основоположною в контексті розуміння об’єкту і предмету вивчення соціологічної науки.

У процесі функціонування спільнот формується безліч різних соціальних зв’язків. Нерідко вони сприймаються як щось тимчасове, випадкове. Хоча насправді, всі вони зумовлені суспільними зв’язками, відносинами, що характеризуються загальністю, необхідністю та повторюваністю. Ці зв’язки називаються законами. Отже, соціальний закон — це об’єктивний і повторюваний причинний зв’язок між соціальними явищами та процесами, які виникають внаслідок масової діяльності людей. Соціальні закони визначають відносини між різними індивідами та спільнотами, виявляючись в їх діяльності. Тому соціальний закон — це також відносно сталі систематично відновлювані відносини між народами, націями, класами, соціально-демографічними групами, а також між суспільством і соціальною організацією, суспільством і трудовими колективами, суспільством і родиною, суспільством і особистістю, містом і селом, соціальною організацією та особистістю.

Соціальні закони не створюються свідомо членами суспільства або групами, як, наприклад, юридичні закони. Вони є об’єктивними, оскільки нові покоління успадковують готові відносини, зв’язки, тенденції, сформовані без їх участі.

Студенту слід усвідомити, що в соціології виділяють наступнівиди (типи) соціальних законів:

за масштабами реалізації: загальні закони, що діють у всіх суспільних системах (закон товарно-грошових відносин); специфічні закони, дія яких обмежується однією чи кількома суспільними системами (наприклад, закон пов’язаний з переходом від одного типу суспільства до іншого, приклад, США і Нова Зеландія);

за часом дії: соціальні закони безперервної дії; закони тенденції, які діють у певний проміжок часу (норми юридичного права, моральні норми);

за формами зв’язків: закони, які відображають незмінне співіснування соціальних явищ (наприклад, якщо існує явище А, то існує явище Б);

закони, які відображають тенденції розвитку (наприклад, задоволення зростаючих матеріальних і культурних потреб, розвиток самоврядування);

закони, які встановлюють функціональну залежність між соціальними явищами (підготовка кваліфікованих кадрів для зайняття посад в державних органах залежить від рівня освіти, а рівень освіти залежить від політики державних органів);

закони, які фіксують причинний зв’язок між соціальними явищами (наприклад, роль способу виробництва при переході від однієї суспільної формації до іншої).

Як і всі інші науки, соціологія має свою систему категорій, яка охоплює: загальнонаукові соціологічні категорії (суспільство, соціум, соціальна система); безпосередньо соціологічні категорії (соціальний інститут, соціальна організація, соціальні норми, соціальні цінності); категорії дисциплін, суміжних з соціологією (економічна соціологія, соціологія політики, соціологія культури).

Всоціологічній практиці виділяють дві групи соціологічних категорій:

1) категорії, що пояснюють статику суспільства, його структуру, з виокремленням основних підсистем та елементів. Серед них такі категорії, як „особистість”, „соціалізація”, „соціальна група”, „соціальна спільнота”, „соціальний клас”, „соціальна діяльність”, „соціальний контроль” та інші;

2) категорії, що характеризують динаміку суспільства, його основні зміни, особливості його розвитку. Серед них такі категорії, як „соціальний процес”, „соціальна зміна”, „соціальна трансформація”, „соціальний рух”, „соціальна мобільність”, „соціальний розвиток” та інші.

Вихідним для розуміння особливостей об’єкта пізнання і визначення предмета соціологічної науки є категорія „соціальне”. Можна виділити такі основні риси, що характеризують специфіку соціального: загальна якість, притаманна різним групам індивідів; характер і зміст відносин між різними індивідами і групами залежно від місця, яке вони займають у різних суспільних структурах, від тієї ролі, яку вони виконують в них; ставлення різних індивідів і груп, до свого становища в суспільстві, до явищ і процесів суспільного життя. Отже, соціальнеце сукупність тих чи інших властивостей і особливостей, які виявляються в конкретних умовах між індивідами і спільностями в процесі сумісної діяльності (взаємодії).

Категорія „соціальне” тісно пов’язана з категорією „соціальні відносини”. Соціальні відносини — самостійний, специфічний вид суспільних відносин, які виражають діяльність соціальних суб’єктів, зумовлену їх неоднаковим становищем у суспільстві та роллю в суспільному житті. Багатоманітність соціальних відносин є своєрідним відображенням суспільного життя, наслідком впливу на них конкретної суспільної діяльності, що надає їм специфічних відтінків. Розвиток соціальних відносин у кожній конкретній сфері породжує відповідні суперечності, вирішення яких і становить сутність процесу соціального розвитку.

4. Структура соціологічного знання.Важливим у вивченні цього питання є розуміння особливостей організації соціологічного знання, сутності та наукового призначення всіх його структурних елементів.

Складність суспільства, різноманітність процесів, явищ, що зумовлюють його життєдіяльність, потребують багаторівневої системи соціологічного пізнання соціальної реальності. Відповідно до цього формується багаторівнева структура соціологічної науки.

Структура соціологіїце певний спосіб упорядкування системи знань про суспільство як динамічно функціонуючий соціальний організм.

Існує велика кількість спос

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти