— створення товариств взаємного страхування, в яких страхові внески засновників одночасно є пайовими внесками до статутного капіталу товариства. Створення товариства однієї або суміжних галузей для покриття своїх специфічних ризиків;

— укладення договорів страхування зі страховими компаніями.

Безперечно, фонд самострахування дає можливість відшкодовувати збитки, але не дуже великі. А шкода внаслідок аварій, пожеж, завдана підприємствам, особливо підприємствам промисловості, може бути великою. Тому коштів резервного фонду підприємства не вистачить навіть на покриття середніх, а тим більше крупних збитків. Товариства взаємного страхування в України ще відсутні, оскільки не розроблена відповідна законодавча база для їх функціонування. Тому укладення договорів страхування зі страховими компаніями є найбільш привабливим шляхом захисту підприємств від непередбачуваних втрат.

У сукупності послуг, що пропонуються страховиками юридичним особам, можна виокремити три групи:

— страхування майнових ризиків підприємств;

— страхування відповідальності підприємств;

— страхування персоналу підприємства.

Особливості:

- необхідний індивідуальний підхід в оцінюванні ризиків, оскільки страхування в промисловості характеризується різноманітністю ризикованих ситуацій, значними збитками й невисокою частотою страхових подій;

- кожній галузі промисловості притаманна певна група ризиків, тому в страхуванні майна підприємств існують особливості в умовах страхування й значна диференціація страхових тарифів;

- у вітчизняній практиці майно юридичних осіб традиційно страхується за умовами, відомими в світі під назвою «з відповідальністю за всі ризики», що об’єднують в одному полісі ризики стихійного лиха, пожежі, крадіжки, аварій тощо;

- страхові події, які виникають на підприємствах, часто мають комбіновану форму, тобто одночасно призводять до майнових збитків, втрати здоров’я працівників підприємства, завдають збитки третім особам. Тому в розвинутих країнах поширене надання підприємствам комплексного страхового захисту (пакетне страхування). Страхування вітчизняних підприємств за повним пакетом майже не застосовується. Частіше страхові компанії страхують підприємства від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ, додатково надаючи покриття щодо втрати прибутку підприємства внаслідок знищення або пошкодження застрахованого майна.

2. Страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ.

Загальний розвиток

- виникло в Англії, поштовхом до розвитку цього виду страхування були постійні пожежі, особливо у містах, де будинки переважно в той час були дерев’яними;

- перше Російське страхове товариство від вогню було створене у 1827 році, а в 1913-му таке страхування вже здійснювали 13 акціонерних товариств. Активно діяли в містах взаємні товариства від вогню, що обслуговували інтереси домовласників, фабрикантів і купців. Одне з таких товариств було створене в 1863 році у Полтаві, а згодом вони з’явилися в Києві та Харкові. Зазвичай їх діяльність обмежувалася територією міста;

- для уникнення необмеженої конкуренції, дуже занижених страхових тарифів 1874 року 8 страхових товариств об’єдналися в синдикат. Страховики синдикату діяли на однакових умовах, мали однакові тарифи, систему пільг, штрафів;

- у 1909 році став функціонувати Всеросійський союз товариств взаємного страхування, який об’єднав 83 страхових товариства. Союзом був прийнятий Статут «Російського Союзу товариств взаємного страхування». З прийняттям статуту з’являються нові види взаємного страхування (страхування рухомого й нерухомого майна, колективне страхування працівників від нещасних випадків). Деякі товариства почали надавати страховий захист підприємствам певної галузі (мануфактурна, гірнича промисловість);

- за часів радянської влади майно державних підприємств не було охоплене страховим захистом. У 1929 році було здійснено спробу ввести страхування майна в обов’язковій формі. Але таке страхування проіснувало півтора року й було скасоване податковою реформою 1930-1932 років. З 1938 року в СРСР упроваджується добровільне страхування кооперативних і громадських організацій, що охоплювало ряд житлово-будівельних, дачно-будівельних і гаражно-будівельних кооперативів і громадських організацій.

Після Другої світової війни державне майнове страхування розвивалося шляхом постійного розширення обсягу страхової відповідальності та вдосконалення діючих видів страхування.

З 1987 року застрахувати своє майно в добровільному порядку могли кооперативи побутового обслуговування, громадського харчування, торгівлі тощо. Пізніше, у 1989 році, було введено добровільне страхування майна державних підприємств, яке забезпечувало страховий захист майна від стихійного лиха, пожеж, аварій та інших непередбачуваних подій.

- У період ринкових перетворень і розвитку недержавних форм власності в Україні з’явилися комерційні страхові компанії, які пропонували різноманітні послуги щодо захисту майна підприємств.

Сьогодні найпоширенішими видами страхування, які пропонують страхові компанії щодо захисту майна підприємств, є страхування від вогню та ризиків стихійних явищ, страхування виробничого обладнання від поломок, страхування втрати прибутку внаслідок вимушеної зупинки виробництва.

Загальні відомості

Вогневе страхування — найпоширеніший вид майнового страхування. Воно захищає підприємство від втрат унаслідок пошкодження або знищення майна через непередбачувані випадки (пожежа, вибух та ін.), що призводять до його спалаху.

Об’єкти страхування

Стандартний страховий поліс забезпечує страховий захист як майна, яке перебуває у власності страхувальника, так й у його розпорядженні, управлінні на умовах оренди або лізингу.

Об’єктами страхування можуть бути: будівлі, споруди, об’єкти незавершеного виробництва, обладнання, інвентар, продукція, сировина, матеріали, товари, паливо та інше майно.

Для цілей страхування майно підприємств поділяють на такі групи:

1) будівлі, споруди;

2) обладнання, машини, інвентар;

3) продукція та незавершене виробництво;

4) товари.

Застрахованим може бути як усе майно підприємства, так і його окрема частина.

Якщо інше не обумовлено договором страхування, захист не поширюється на такі об’єкти: готівка; акції, облігації та інші цінні папери; моделі, монети, зразки; дорогоцінні метали в злитках і коштовне каміння; рукописи, планова та бухгалтерська документація; технічні носії інформації комп’ютерних систем, магнітні плівки, диски, касети; картини, скульптури або інші витвори мистецтва; вибухові речовини; товари на зберіганні чи комісії; майно, що знаходиться у застрахованому приміщенні, але не належить страхувальнику.

В окремих випадках перелічене майно може бути застраховане за особистою домовленістю сторін як додаток до основного полісу. Страхувальник за бажанням може укласти окремий договір, об’єктом страхування якого будуть перелічені вище предмети.

Суб’єкти страхування

Страхувальниками можуть виступати будь-які підприємства: заводи, фабрики, магазини, фірми, будівлі, лісові господарства тощо.

У страхуванні від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ страхувальник має право укласти договір на користь третьої особи (вигодонабувача). Страхувальник повинен довести наявність у вигодонабувача інтересу щодо збереження цього майна.

Договір страхування

Місце страхування. Страхове покриття поширюється виключно на місце страхування, що вказується в договорі. Якщо застраховане майно вилучається з місця страхування, страховий захист припиняється. Виняток становлять випадки, коли майно застраховане на час проведення експериментальних або дослідницьких робіт, експонування його на виставках. Якщо застраховане майно в разі настання страхової події вилучається з місця страхування з метою зменшення збитку, страховий захист зберігається.

Стандартний термін укладення договору — один рік. Договір страхування набуває чинності після сплати страхувальником страхової премії (частини страхової премії), а закінчується у вказаний в полісі строк. Якщо договір укладається на термін, більший як один рік, він автоматично продовжується на наступний рік (тоді, коли однією із сторін не буде повідомлено в письмовій формі про його розірвання).

Франшиза.Договір страхування може передбачати франшизу, яка встановлюється як певний відсоток від страхової суми застрахованого майна або в абсолютній сумі. Франшиза розраховується відповідно до страхової суми загалом або за окремими групами майна. Застосовування франшизи покликане: по-перше,підштовхнути страхувальника до прийняття заходів підвищеної безпеки; по-друге,обмежити випадки шахрайства під час укладення договору страхування.

Порядок укладення й ведення страхової угоди.

Договір страхування майна укладається на основі:

- заяви про страхування в письмовій формі;

- баланс або довідку про фінансовий стан страхувальника за останній рік;

- документи, що посвідчують право власності (розпорядження, користування) страхувальника на майно, яке підлягає страхуванню;

- копію договору застави майна (у разі страхування майна як предмета застави);

- опис майна та інші документи за вимогою страховика.

Страховик зобов’язаний тримати в таємниці відомості про страхувальника та його майновий стан, та має право впродовж дії договору страхування перевіряти стан і вартість застрахованого майна, відмовитися від виплати відшкодування за страховими випадками, безпосередньою причиною яких є порушення норм безпеки.

Страхувальник зобов’язаний у разі страхування особливо цінного майна, коштовного каміння, ювелірних та антикварних виробів, мисливської зброї, колекцій, відеотехніки та ін. скласти разом із страховиком докладний опис майна звизначенням дати виготовлення, характерних ознак, паспортних даних, вартості (у вигляді додаткового договору), страхувальник не має права збільшувати ступінь ризику, повинен дотримуватись щодо застрахованого майна засобів безпеки, інформувати страховика про всі інші договори страхування щодо майна, яке страхується.

Страхова сума

Страхова сума щодо застрахованого об’єкта повинна відповідати його дійсній вартості й не перевищувати ринкову вартість аналогічного майна.

Для раніше виокремлених груп майна страхові суми визначаються:

§ для обладнання, машин, інвентарю згідно суми, необхідної для придбання майна аналогічного загиблому, за вирахуванням зношення;

§ для будівель і споруд — це вартість будівництва або зведення будівель і споруд повністю аналогічних зруйнованій з урахуванням місцевості, зношення та експлуатаційно-технічного стану знищеної (пошкодженої) будівлі, споруди.

§ для продукції та незавершеного виробництва, виходячи з витрат, які необхідно зробити страхувальнику для повторного виготовлення цих товарів (готових або незакінчених у процесі виробництва), але не вище ціни їх продажу.

§ для товарів, якими торгує страхувальник, а також сировини, що придбана ним — за цінами, необхідними для їх закупівлі, але не вище ціни, за яку вони можуть бути продані на дату страхового випадку.

Страхові суми встановлюються окремо щодо кожного об’єкта або сукупності об’єктів, указаних у договорі страхування. Майно підприємства може бути застрахованим у повній вартості або за частковою вартістю (недострахування).

Страхова виплата

Обов’язки страхувальника в разі настання страхового випадку такі:

- страхувальник зобов’язаний без затримки, у встановлений у договорі строк, сповістити страховика або його представника в письмовій формі про настання страхового випадку;

- прийняти всі можливі заходи щодо запобігання, зменшення збитку або рятування застрахованого майна;

- надати страховику можливість проводити огляд пошкодженого майна, розслідування причин і розміру збитку, приймати участь у заходах щодо зменшення збитку й рятування застрахованого майна;

- за вимогою страховика повідомити йому в письмовій формі всю інформацію, необхідну для визначення розміру та причини пошкодження або знищення застрахованого майна;

- у разі знищення або пошкодження рухомого майна, обладнання й товарів на складі — надати страховику опис пошкодженого, знищеного або втраченого майна. Витрати зі складання опису несе страхувальник;

- зберегти пошкоджене майно у тому вигляді, в якому воно опинилося через страховий випадок.

Страхувальник має право змінювати картину збитку лише, якщо це продиктовано розумінням безпеки, зменшенням розмірів збитку, за згодою страховика або по закінченні двох тижнів після повідомлення страховику про збиток.

Після отримання страховиком заяви страхувальника про страховий випадок, страхова компанія направляє свого експерта для огляду місцезнаходження об’єкта страхування та складання страхового акта про пошкоджене або знищене майно. В акті зазначається причина страхового випадку; наводяться відомості про знищене, пошкоджене майно та його залишки; попередньо розраховується розмір збитків.

Відшкодування підлягає сплаті після того, як будуть повністю встановлені причини та розмір збитку. Але умовами договору страхування може передбачатись авансова виплата, у розмірі такої суми збитку, яка вже визначена страховиком.

Страховик має право відстрочити виплату страхового відшкодування через:

- сумніви в правомірності щодо отримання страхувальником» страхового відшкодування доти, поки не будуть подані необхідні докази;

- порушення органами внутрішніх справ кримінальної справи проти страхувальника або його уповноважених осіб — до закінчення розслідування.

За умовами договору страхування страхувальник не має права відмовитися від майна, що залишилося після страхового випадку, а виплата страхового відшкодування здійснюється за вирахуванням вартості такого майна.

Страхове відшкодування виплачується страхувальнику в разі, повного знищення майна — у розмірі його дійсної вартості за вирахуванням вартості залишків, але не більше страхової суми.

У разі часткового пошкодження майна — у розмірі витрат на його відновлення. Витрати на відновлення становлять:

- витрати на матеріали та запасні частини для ремонту;

- витрати на оплату робіт з ремонту;

- витрати з доставки матеріалів до місця ремонту та інші витрати, необхідні для відновлення застрахованих об’єктів до того стану, в якому вони знаходилися безпосередньо перед настанням страхового випадку.

До витрат на відновлення страховики не включають: додаткові витрати, які викликані змінами або поліпшенням стану застрахованого об’єкту (модернізація або реконструкція об’єкта); витрати, пов’язані з тимчасовим чи допоміжним ремонтом або відновленням; інші витрати, не пов’язані зі страховим випадком.

Після страхової виплати до страховика переходять права, у межах сплаченої суми страхового відшкодування, які страхувальник або вигодонабувач мають щодо осіб, винних у спричиненні збитку. Якщо страхувальник або вигодонабувач отримав відшкодування за збитком від третіх осіб, страховик сплачує лише різницю між сумою, яку належить сплатити за умовами договору й сумою, отриманою страхувальником від третіх осіб.

Якщо договором не передбачено інше, не відшкодовуються збитки, що були наслідком:

а) військових дій, громадянської війни, народних заворушень, страйків, конфліктів; конфіскації, арешту, знищення або пошкодження майна за розпорядженнями військових або громадських влад, дії мін, бомб та інших знарядь війни;

б) ядерного вибуху, радіації та радіоактивного забруднення;

в) навмисних дій або грубої необережності страхувальника, вигодонабувача;

г) спалаху, бродіння, гниття та інших природних властивостей застрахованих об’єктів;

ґ) обвалу будівель або їх частин, якщо руйнування не викликано страховим випадком;

д) крадіжки майна під час або безпосередньо після страхового випадку.

3. Страхування від перерв увиробництві внаслідок знищення або пошкодження майна.

Загальний розвиток

- У 1857 році англійська страхова компанія «Alsace» впровадила страхування від «бездіяльності» (одна з ранніх форм страхування доходу). У разі настання страхового випадку страхове відшкодування з додаткового договору (покриття втрати доходу) виплачувалось у тому самому розмірі, що й за основним полісом, який покривав майнові збитки.

- У 80-х роках XIX століття французькі страховики почали активно впроваджувати цей вид страхування. У 1899 році в європейську практику ввійшов запропонований компанією «Людовік Маклелан Ман» британський варіант страхування втрати прибутку. Відповідальність страховика виникала внаслідок зниження оборотів підприємства через пожежу. Новий страховий продукт отримав назву «шомажне страхування».

- У 1911 році в Німеччині впроваджено перші класичні умови страхування від перерв у виробництві внаслідок пожежі та інших подій.

- У країнах колишнього СРСР страхування майна підприємства та страхування втрати його прибутку через перерву в виробництві почало проводитися комплексно комерційними страховими компаніями лише на початку 90-х років минулого століття.

Загальні відомості

Метою цього виду страхування є захист підприємств та організацій від втрат, які вони несуть у зв’язку з неможливістю впродовж певного часу здійснювати господарську діяльність унаслідок настання страхових випадків, передбачених договором.

Причини збитків підприємства, наслідком яких є втрата прибутку, можуть бути різні. Умовно їх можна поділити на:

- суспільно-політичні чинники (страйки, воєнні дії);

- аварії та пожежі;

- стихійні явища та несприятливі погодні умови;

- комерційні чинники - невиконання постачальником зобов’язань; відсутність договорів на поставку необхідних для виробництва матеріалів тощо.

За сучасних умов в Україні поширеним стає страховий захист підприємств від перерв у виробництві через пошкодження або знищення майна внаслідок пожежі, вибуху, стихійних явищ. Цей вид страхування є логічним доповненням до вогневого страхування.

Комплексне покриття дає змогу страховику зменшити витрати, пов’язані з визначенням збитку у разі виникнення страхових подій, оскільки обсяг страхової відповідальності страховика за цими видами страхування збігається.

Об’єкти страхування

Об’єктом страхування від перерв у виробництві є фінансові втрати під час зупинки, які включають:

§ поточні витрати страхувальника з продовження господарської діяльності в період вимушеної перерви у виробництві - це витрати, які він за будь-яких обставин продовжує нести в період перерви у виробництві, аби після відновлення майна, пошкодженого або знищеного внаслідок страхового випадку, якнайшвидше поновити перервану господарську діяльність:

- заробітну плату робітників і службовців;

- орендну плату;

- амортизаційні відрахування;

- податки та збори, які підлягають сплаті підприємством незалежно від результатів своєї господарської діяльності (крім непрямих);

- відсотки по кредитах або інших залучених коштах;

- інші витрати (крім витрат на придбання сировини та матеріалів, які використовуються в господарській діяльності страхувальника та штрафів, пені та інших штрафних санкцій, якщо вони безпосередньо не пов’язані зі застрахованою діяльністю).

§ втрату прибутку внаслідок перерви у виробництві - під втратою прибутку розуміють той очікуваний прибуток, який страхувальник отримав би від своєї господарської діяльності за період вимушеної перерви у виробництві.

Страхові випадки

Відповідальність страховика сплатити страхове відшкодування в страхуванні від перерв у виробництві виникає за наявності таких умов:

- пожежа або інша страхова подія, обумовлена договором;

- пошкодження або знищення майна через страхову подію;

- перерва в господарській діяльності підприємства внаслідок пошкодження або знищення майна.

Страхова сума

Страхова сума в страхуванні від перерв у виробництві внаслідок знищення або пошкодження майна визначається таким чином, щоб вона покривала недоотримання виручки в розмірі прибутку й поточних витрат страхувальника.

У страхуванні малих підприємств страхова сума встановлюється в такому розмірі, в якому визначається страхова сума зі страхування майна від вогню та інших небезпек.

Страхова сума може також установлюватись у розмірі, що дорівнює показникам випуску продукції за попередній рік.

Загальні особливості.

Врожай не всіх культур підлягає обов'язковому страхуванню. У недержавних господарствах, яких переважна більшість, лише на добровільних засадах може бути застраховано врожай соняшнику, льону, картоплі, овочів, кормових культур, багаторічних насаджень.

За умови додаткового добровільного страхування може бути також розширено перелік страхових подій на об'єктах, що охоплюються обов'язковим страхуванням.

Правила добровільного страхування визначені кожною страховою компанією, яка отримала відповідну ліцензію на такий вид страхування.

Механізм застосування цього страхування близький до описаного вище порядку обов'язкового страхування врожаю сільськогосподарських культур. Проте тут ширший перелік сільськогосподарських культур, врожай яких може бути застрахований, і більший перелік страхових подій. Це позначається й на страхових тарифах, які значно вищі, ніж за обов'язкового страхування.

2. Об'єктом страхування тут є вартість втраченого врожаю певної культури, яка визначається порівнянням врожайності цієї культури з гектара за поточний рік і середньої її врожайності за попередні п'ять років.

3. Страхові ризики:

- заморозку,

- ожеледі,

- вимерзання,

- граду або удару блискавки,

- землетрусу,

- лавини,

- земельного зсуву,

- пожежі, бурі, урагану, бурану,

- зливи, повені,

- посухи (зневоднення земель), е

- пітофітійного розвитку хвороб і розмноження шкідників рослин,

- протиправних дій осіб (крадіжки, хуліганські дії стосовно рослинницьких насаджень, руйнування теплиць тощо).

Страховим випадкомвизнається завдання прямих збитків майновим інтересам страхувальника, пов'язаних з неотриманням або недоотриманням урожаю сільськогосподарських культур унаслідок однієї чи кількох зазначених вище подій, якщо вони передбачені договором страхування.

Настання несприятливих природних явищ (погодних умов), які перелічені вище, має бути підтверджене регіональними підрозділами Управління гідрометеорологічного центру Міністерства екології та природних ресурсів.

Під повною загибеллю сільськогосподарських культур слід розуміти знищення чи пошкодження більш як 70 % рослин на ділянці, на якій спостерігалася дія страхових ризиків, зазначених у страховому договорі. Це має бути підтверджено відповідним актом, підписаним представниками страховика та страхувальника.

Винятки зі страхування. Подія, що мала місце, не може бути визнаною страховим випадком, якщо вона настала внаслідок:

- захворювань рослин, якщо їх поширення не визнане епіфітотією;

- вторинних хвороб;

- впливу ядерного вибуху, радіації чи радіоактивного зараження;

- техногенних аварій, будь-якого забруднення або зараження навколишнього середовища;

- воєнних дій, а також маневрів чи інших військових заходів; '*

- громадянської війни, народних заворушень, страйків, локаутів, конфіскацій, арештів, націоналізації, терористичних актів; їй

- вилучення або знищення застрахованого майна за розпорядженням державних органів;

- невиконання (або часткового виконання) страхувальником умов і строків технологічної карти, інших агротехнічних правил і вимог агротехніки;

- невиконання (або часткового виконання) страхувальником рекомендацій страховика або уповноваженого ним експерта, правил і приписів органів пожежного нагляду, енергонагляду, інших компетентних органів в зазначені строки;

- порушення страхувальником установлених правил зберігання вогненебезпечних і вибухонебезпечних речовин і предметів чи інших правил експлуатації, визначених для інших категорій майна.

4. Договір страхуваннянабуває чинностіз миті надходження страхового платежу на поточний рахунок чи до каси страховика та діє до кінця строку збирання врожаю застрахованої сільськогосподарської культури, установленого для неї агротехнічними вимогами у відповідному регіоні, але не пізніше 20 дня, що йде за датою початку збиральних робіт відповідної сільгоспкультури, установленої чинними нормами.

5. Страхова сумавизначається як вартість майбутнього врожаю шляхом множення середньої врожайності в господарстві страхувальника (для новостворених — середня урожайність в районі) за попередні п'ять років на площу посівів сільськогосподарських культур та вартість метричної одиниці (ц, т) врожаю відповідної сільськогосподарської продукції.

6. Страховий тарифдля кожної застрахованої сільськогосподарської культури визначається актуарно.

Франшиза. За цим видом страхування встановлюється безумовна франшиза в відсотках від страхової суми щодо кожної застрахованої сільськогосподарської культури.

7. Умови здійснення виплати страхового відшкодування.Для отримання страхового відшкодування страхувальник повинен надати страховику такі документи:

- заяву на виплату страхового відшкодування з посиланням на номер договору, докладним описом страхових випадків;

- договір страхування з усіма додатками;

- документи відповідних компетентних органів, які підтверджують факт та/чи причину настання ризиків;

- інші документи, необхідні для встановлення факту настання страхового випадку та розміру страхового відшкодування.

Після повідомлення про подію, що має ознаки страхового випадку, страховик за участю страхувальника та інших компетентних осіб проводить огляд пошкоджених (загиблих) посівів і складає акт оцінювання збитку урожаю сільськогосподарської культури.

Підставою для виплати страхового відшкодування є страховий акт. Він оформлюється страховиком в 15-денний термін (враховуються робочі дні) на підставі письмової заяви страхувальника і документів, що підтверджують факт настання страхового випадку, його причини та обставини, а також розмір збитків.

Розмір прямого збитку, завданого посівам застрахованих сільгоспкультур, визначається загалом щодо застрахованих площ як частина запланованого врожаю, що втрачена внаслідок впливу страхових ризиків, зазначених у договорі, й встановлена згідно з оцінюванням збитку, зафіксованим в актах первинного та вторинного (після граду) огляду пошкоджених посівів, а також за результатами контрольного збирання чи визначення біологічної врожайності.

Розмір страхового відшкодування за кожною із застрахованих сільгоспкультур (СВ) обраховується в суті збитку, зменшеного на розмір франшизи, відповідно до формули:

СВ = (Вср - Вф) х S х Ц - ФБ,

де Вср — середня врожайність застрахованої сільгоспкультури за договором (ц/га); Вф — фактична врожайність застрахованої сільськогосподарської культури за договором (відповідно до актів огляду пошкоджених посівів і результатів контрольного збирання, ц/га); 5— площа застрахованих посівів /-тої сільгоспкультури (га); Ц — ціна відшкодування, що дорівнює узгодженій зі страхувальником вартості метричної одиниці врожаю, застрахованої /-тої сільгоспкультури (грн/ц); ФБ — франшиза безумовна, встановлена для /-тої сільгоспкультури (грн).

У разі повної загибелі застрахованих сільськогосподарських культур розмір страхового відшкодування розраховується як різниця між розміром страхової суми та розміром франшизи. При цьому дія договору страхування щодо загиблих застрахованих посівів припиняється після виконання страховиком своїх зобов'язань.

Якщо посіви визнані повністю загиблими, а страхувальник приймає рішення про збирання фактично сформованого на загиблій дільниці врожаю, із страхового відшкодування утримується вартість одержаної продукції згідно з її вартістю, вказаною в договорі.

Сума страхових виплат за кожну із застрахованих сільгоспкультур не може перевищувати страхову суму за відповідну сільськогосподарську культуру, вказану в додатку до договору страхування.

Виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком упродовж 15-ти робочих днів з дня складання страхового акта.

Відмова у виплаті страхового відшкодування. Страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування у випадках, передбачених законодавством України, а також у разі, якщо:

- страхувальник без поважних причин не повідомив страховика про настання події, що має ознаки страхового випадку у встановлений договором термін та не представив необхідних документів від компетентних органів чи не допустив представника страховика на місце події, що має ознаки страхового випадку, у зв'язку з чим не можна визначити причини і розмір збитку;

- страхувальник учинив навмисні дії, спрямовані на настання страхового випадку, або не вжив заходів, спрямованих на запобігання страхового випадку й зменшення розміру збитку;

- страхувальник повідомив свідомо неправдиві відомості про об'єкт страхування або факт настання страхового випадку;

- страхувальник у встановлені строки не розпочинав збирання вирощеного врожаю;

- страхувальник суттєво порушив агротехнічні норми вирощування сільськогосподарських культур або умови страхування, передбачені договором та правилами, що спричинило та зумовило виникнення збитків;

- страхувальник порушив рекомендації страховика або уповноваженого ним експерта, правила та приписи органів пожежно-

- го нагляду, енергонагляду, інших компетентних органів, спрямовані на зменшення збитків;

- страхувальник не вжив заходів з урятування застрахованих сільгоспкультур під час і після страхового випадку, забезпечення збереження його залишків і запобігання їх подальшого пошкодження;

- рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування повідомляється страхувальнику в письмовій формі з мотивованим обґрунтуванням причин відмови в п'ятнадцятиденний термін з миті надходження всіх документів.

Страхове відшкодування

У разі настання страхового випадку страхувальник зобов'язаний: упродовж 5 робочих днів з дня встановлення факту загибелі посівів озимих сільськогосподарських культур у письмовому вигляді заявити страховику про подію.

Страховик повинен упродовж 2 робочих днів після того, як стане відомо про настання події, яка може бути визнана страховим випадком, ужити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхового відшкодування. Він зобов'язаний направити свого представника для огляду знищених посівів озимих сільськогосподарських культур, а також огляду полів під час та/або після проведення робіт з підсіву, пересіву, культивації та/або дискування й складання відповідного протоколу огляду. У разі визнання події, унаслідок якої відбулася загибель застрахованих посівів озимих сільськогосподарських культур, страховим випадком страховик має здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов страхового договору.

Визначення розміру збитку й розрахунок страхового відшкодування. У разі повної загибелі застрахованих посівів збиток визначається для кожного поля (ділянки) в розмірі фактичних витрат страхувальника на посів і вирощування застрахованих озимих сільськогосподарських культур, але не більше суми, розрахованої, виходячи з планованого розміру витрат на 1 га. Під повною загибеллю посівів сільськогосподарських культур розуміють загибель 50 % і більше сходів озимих сільськогосподарських культур на конкретному полі після виходу із зими. Виплата здійснюється лише після проведення робіт з підсіву, пересіву, культивації та/або дискування.

Розмір страхового відшкодування визначається в розмірі збитку, розрахованого згідно з наведеним вище порядком за вирахуванням франшизи, передбаченої для конкретного поля (ділянки).

Для отримання страхового відшкодування страхувальник зобов'язаний надати страховику:

- письмову заяву на виплату страхового відшкодування із докладним описом страхової події та розрахунком заявленої суми збитку;

- документи компетентних органів, що підтверджують факт та/або причину настання події з числа перерахованих у договорі, що стала причиною загибелі застрахованих посівів сільськогосподарських культур;

- акт загибелі застрахованих посівів озимих сільськогосподарських культур;

- документи, що підтверджують проведення страхувальником робіт з підсіву, пересіву, культивації та/або дискування озимих сільськогосподарських культур на пошкоджених ділянках посівів.

Підставою для виплати страхового відшкодування є страховий акт. Строк складання страхового акта — один робочий день після отримання всіх необхідних документів.

Страхове відшкодування виплачується впродовж 30 днів після оформлення та підписання страхового акта.

Виплата страхового відшкодування не здійснюється, якщо:

- загибель посівів озимих сільськогосподарських культур, щодо яких укладено договір, відбулася з вини страхувальника;

- страхувальник до огляду страховика й складання останнім відповідного акта, зорав загиблі посіви озимих сільськогосподарських культур, провів пересівання (підсів) або допустив на загиблих посівах випас худоби;

- страхувальник несвоєчасно повідомив про настання події, що призвела до настання страхового випадку й про настання страхового випадку без поважних на це причин;

- страхувальник грубо порушив агротехнічні норми вирощування застрахованих сільськогосподарських к

Предыдущая12 3 4 5 6 7 8 Следующая