ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Страховий тариф і страховий платіж

Страхова премія за даним видом страхування обчислюється спеціалістами індивідуально для кожного страхувальника з врахуванням особливостей виробництва, ступеня ризику та можливостей швидкого відновлення діяльності. Інколи застосовують спрощений метод розрахунку страхової премії. При її визначенні за основу приймають діючі тарифні ставки по страхуванню майна підприємств. Як свідчить практичний досвід, в середньому непрямі збитки на 50 % перевищують прямі. Тому тарифні ставки в страхуванні від перерв у виробництві дорівнюють:

де Тпр — тарифна ставка в страхуванні підприємств від втрат внаслідок простою, а Тм — тарифна ставка по страхуванню майна.

Франшиза. У страхуванні від перерв у виробництві завжди передбачається франшиза, яка визначається:

— у грошових одиницях – збиток, розмір якого не перевищує встановлену суму;

— в одиницях часу - мі­німальна кількість днів простою, які не покриваються страховим захистом.

  1. Страхове відшкодування

Особливість цього виду страхування полягає в тому, що розмір збитків безпосередньо залежить від терміну перерви у виробництві. Тому важливо визначити тривалість відповідальності страховика, тобто період, упродовж якого він зобов’язаний відшкодувати збит­ки.

У страхуванні від перерв у виробництві страховик обмежує свою відповідальність гарантійним строком, який передбачає максима­льний термін зупинки господарської діяльності страхувальника, за наслідками якої він несе відповідальність щодо збитків. Гарантійний строк відповідальності встановлюється в межах від 3 місяців до 2 років.

Максимальний термін відповідальності визначають так, щоб цей період був достатнім для відновлення виробництва та комерцій­ної діяльності підприємства. Тому період відповідальності страхо­вика може перевищувати строк дії договору страхування. У такому разі, навіть після закінчення строку дії договору відносини між стра­ховиком і страхувальником зберігаються.

Страхове покриття, умови якого передбачають зобов’язання стра­ховика відшкодовувати збитки до настання комерційної готовно­сті страхувальника називають повним страхуванням від перерви у виробництві. Якщо ж за умовами договору строк відповідаль­ності страховика обмежують періодом відновлення тільки виро­бництва, то таке страхове покриття називають страхуванням від основних збитків.

Для розрахунку збитку страхувальника в страхуванні від пе­рерв у виробництві визначають:

- поточні витрати, пов’язані з продовженням застрахованої діяльності в період зупинки у виробни­цтві та розмір недоотриманого прибутку

- додаткові витрати страхувальника, здійснені з ме­тою скорочення збитку (витра­ти, пов’язані з введенням додаткових змін, терміновим ремонтом, переданням частини роботи іншим підприємствам, прискоренні поставки майна, необхідного для відновлення господарської діяльності тощо). Але не підлягають відшкодуванню такі витрати, унаслідок яких страхувальник отримує певну вигоду: збільшує обсяг випуску продукції, скорочує витрати, модернізує виробництво. У світовій практиці страхування додаткових витрат зазвичай здійснюється в якості розширеного покриття до страхування від перерв у виробництві, а також може існувати як окремий вид страхування.

- утрачений прибуток розраховують як добуток суми неотриманої виручки від реалізації продукції через перерву у виробниц­тві та норми прибутку.

Дії страхувальника й страховика у разі настання страхового випадку в страхуванні від перерв у виробництві є аналогічними діям сторін при страхуванні майна підприємств.

Особливістю в страхуванні від перерв у виробництві є порядок виплати страхо­вого відшкодування, оскільки остаточний розмір збитків можна визначити лише після відновлення виробничої діяльності страху­вальника або закінчення відповідальності страховика.

Страховики не сплачують страхове відшкодування за додат­кові збитки страхувальника, які збільшують строк перерви у ви­робництві через:

- воєнні дії та їх наслідки, страйки, конфіскації, арешти, знищення або пошкодження майна за розпорядженням органів влади;

- розширення та оновлення діяльності підприємства порівня­но з виробничою діяльністю, що мала місце до настання страхо­вого випадку;

- відсутність коштів для відновлення пошкодженого або за­міни втраченого майна;

- обмеження з боку влади відновлюваних робіт або госпо­дарської діяльності страхувальника;

- надзвичайні затримки у відновленні виробництва, пов’яза­ні, наприклад, з веденням справ у суді або арбітражі, з’ясуванням відносин власності, володіння чи оренди майна.

4. Страхування технічних ризиків.

 

Серед різноманітних ризиків, що супроводжують під­приємницьку діяльність, вагоме місце посідають технічні ризики. Вони виникають у суб’єктів господарювання під час експлуатації техніки та здійснення будівельно-монтажних робіт і пов’язані з раптовим виходом з ладу машин, обладнання, порушенням тех­нологічного процесу внаслідок механічних поломок, помилок під час проектування, монтажу, пожежі, вибуху тощо.

У сучасній міжнародній практиці страхування технічних ри­зиків виокремлюють:

— страхування будівельного підприємця від усіх ризиків;

— страхування всіх монтажних ризиків;

— страхування будівельних машин та обладнання;

— страхування промислових машин і технологічного облад­нання від поломок;

— страхування електронного обладнання;

— страхування від псування заморожених продуктів;

— страхування завершених об’єктів цивільного будівництва;

— страхування ризику втрати прибутку внаслідок поломок промислових машин і технологічного обладнання.

Страхування технічних ризиків є досить складним за своєю сутністю й потребує від страховика особливого підходу щодо його здійснення, зокрема, наявності відповідної законодавчої бази, про­фесійних андеррайтерів, фахівців з міжнародного права, широкої системи перестрахування, постійного контролю з боку представ­ників страхової компанії за процесом виробництва.

Особливістю договорів страхування технічних ризиків є те, що на страхування приймаються об’єкти, які дорого коштують, й відповідно договори страхування укладаються на дуже великі страхові суми.

Таким чином, страхування технічних ризиків це комплексне поняття, яке охоплює види страхування, пов’язані з відшкоду­ванням втрат страхувальника у зв ‘язку з виконанням будівельно-монтажних робіт та експлуатацією техніки.

Страхування технічних ризиків може здійснюватися як у до­бровільній, так і в обов’язковій формі. До видів обов’язкового страхування, згідно зі статтею 7 Закону України «Про страхуван­ня» належить страхування будівельно-монтажних робіт забудов­ником, але механізм його здійснення поки що не визначений. Тому цей вид страхування здійснюється в добровільній формі. Інші перелічені види страхування технічних ризиків проводяться в добровільній формі.

Страхування будівельно-монтажних робіт

Страхування будівельно-монтажних робіт — добровільний вид страхування технічних ризиків, що передбачає захист майно­вих інтересів замовників (забудовників), підрядників та інших осіб у разі настання певних подій, визначених договором стра­хування під час виконання будівельних, монтажних і пускона­лагоджувальних робіт.

Страхувальник.Договір страхування будівельно-монтажних робіт може укласти замовник (забудовник) або підрядник.

Кожен учасник будівництва може застрахувати тільки свій, окремий від інших осіб страховий інтерес. Зацікавленість щодо укладення договору страхування залежить від того, на яких умо­вах споруджується об’єкт. У разі будівництва об’єкта на умовах контракту «під ключ» відповідальність за постачання матеріалів та обладнання, будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи повністю лежить на генеральному підряднику, який відповідно має інтерес щодо укладення договору страхування.

У разі спорудження об’єкта на умовах контракту «поставка й контроль» (або «шеф-монтаж») у підрядника немає страхового інтересу, бо все обладнання, будівельні матеріали й робоча сила є власністю замовника. Підрядник лише здійснює контроль за бу­дівництвом і монтажем. Відповідно його страховий інтерес по­ширюється лише на помилки його працівників під час здійснення безпосередньо будівельно-монтажних робіт. Таким чином, у разі здійснення будівельно-монтажних робіт майнові ризики доцільно страхувати замовнику, а ризики відповідальності — підряднику.

Крім того, договір страхування будівельно-монтажних робіт може укласти виробник чи постачальник монтажного об’єкта, якщо монтажні роботи виконуються ним самим або під його від­повідальність; фірма, якій доручено виконати монтаж; покупець або кредитор.

Проектні організації можуть застрахувати свій інтерес щодо відшкодування збитків, завданих унаслідок помилок у проекту­ванні будівництва за договором страхування професійної відпо­відальності, а постачальники обладнання — за договором стра­хування вантажів.

Вигодонабувач. Під час укладення договору страхування страхувальник може визначити юридичну особу (наприклад, кре­дитора), яка матиме право отримати страхове відшкодування в разі знищення або пошкодження застрахованого майна.

Об’єктами страхування за договором страхування будівель­но-монтажних робіт виступають майнові інтереси страхувальни­ка, пов’язані з володінням, розпорядженням, користуванням май­ном, необхідним для виконання ним будівельно-монтажних та інших робіт під час спорудження промислових споруд, електро­станцій, мостів, каналів, дорожніх і залізничних об’єктів, контор­ських будівель, лікарень, шкіл, житлових будинків тощо. Відповідно страховому захисту підлягають:

— будівельні роботи (їх вартість), зокрема й усі будівельні ма­теріали та конструкції, витрати на заробітну плату, транспорту­вання, митний збір;

— монтажні роботи (їх вартість), зокрема й машини, механіз­ми, устаткування, витрати на заробітну плату, транспортування, митний збір;

— машини, пристрої та обладнання для проведення монтаж­них робіт;

— допоміжні споруди (наприклад, тимчасові обвідні канали та захисні дамби);

— обладнання будівельного майданчика (тимчасові будівлі, складські приміщення, гуртожитки та ін.);

— витрати з розчищення території після страхового випадку.

Перелік об’єктів страхування за договором страхування буді­вельно-монтажних робіт може бути розширено за домовленістю., сторін, зокрема додатково страховик може прийняти на страхування будівельні машини й устаткування, закріплені на об’єкті будівництва; предмети, що знаходяться на будівельному майданчику або в безпосередній близькості до нього, які належать замо­внику або підряднику; післяпускові гарантійні зобов’язання. За окремим договором може бути застрахована цивільна відповіда­льність страхувальника за шкоду, завдану третім особам.

Винятки. За договором страхування будівельно-монтажним робіт не приймаються на страхування ескізи, плани, креслення,, фотографії, зразки, макети, цінні папери, гроші, бухгалтерські та. інші документи.

Страхові ризики. Страхування будівельно-монтажних робіт передбачає страхове покриття з відповідальністю «за всі ризики»* тобто за непередбачені й раптові збитки, що виникли внаслідок таких подій:

— пожежа, вибух, удар блискавки, падіння пілотованих літальних апаратів;

----повінь, затоплення, дощ, сніг, підтоплення грунтовими водами, лавина, землетрус, буря, ураган, тайфун, опускання грунту і зсув, обвал,сель;

— протиправні дії третіх осіб, зокрема й крадіжка, грабіж, розбій;

— аварія інженерних мереж (наприклад, електропостачання^ водопроводу тощо) та інші виробничі аварії;

— обвалення або пошкодження об’єкта, зокрема й частинами, що обвалюються або падають.

У разі страхування післяпускових гарантійних зобов’язань страховик несе відповідальність за збитки, що сталися внаслідок недоліків, допущених підрядником під час здійснення будівель­но-монтажних і пусконалагоджувальних робіт, але виявлених у період гарантійної експлуатації об’єкта.

Винятки.Зазвичай за договором страхування будівельно-монтажних робіт не відшкодовуються збитки, що сталися внаслі­док військових дій, громадських заворушень, революції, арешту, конфіскації майна органами влади, тероризму, впливу ядерної енергії, навмисних дій або грубої необачності страхувальника чи його представника, внутрішніх пошкоджень будівельних машин, корозії, гниття, природного зношення. Страховик не несе відпо­відальності і тоді, коли знищення або пошкодження майна є нас­лідком експериментальних або дослідницьких робіт; повного або часткового припинення будівельних робіт, стихійних лих, якщо територію страхування було оголошено зоною стихійного лиха до часу укладення договору страхування; нормальних погодних умов для місцевості, на якій здійснюються будівельно-монтажні роботи; невиконання страхувальником правил техніки безпеки під час здійснення будівельно-монтажних робіт.

Страхова сума встановлюється за кожним окремим об’єктом страхування, визначеним у договорі страхування. Об’єкти будів­ництва (монтажу) приймаються на страхування у розмірі договірної вартості будівництва згідно з проектно-кошторисною документа­цією; допоміжні споруди, обладнання будівельного майданчика та будівельні машини — у розмірі залишкової вартості; витрати з розчищення території будівельного майданчика після страхового випадку — у розмірі 2—5 % страхової суми за договором страхування.

Якщо майно застраховане не на повну вартість, збитки у разі настання страхового випадку відшкодовуються за пропорційною системою страхового відшкодування.

Наприкінці строку дії договору страховик перевіряє відповід­ність розміру страхової суми вартості спорудженого об’єкта і в разі потреби страхувальник доплачує частину залишкової премії за скоригованою страховою сумою.

Страхові тарифи. У практиці страхування будівельно-монтаж­них робіт відсутні загальноприйняті ставки премій.

Тарифи встановлюються окремо за видами ризиків, передба­ченими договором страхування, й коригуються шляхом використання знижувальних або підвищувальних коефіцієнтів, які врахо­вують такі фактори ризику:

—характер будівельного майданчика та ступінь його нараження на ризик (кліматичні та тектонічні умови);

— призначення і складність будівельних об’єктів;

— конструктивні особливості об’єкта та властивості будівель­них матеріалів;

— ризики, які впливають на виконання графіка робіт, тощо.

Франшиза.У страхуванні будівельно-монтажних робіт обо­в’язково застосовується безумовна франшиза, розмір якої визначається за домовленістю страховика та страхувальника, за кож­ним об’єктом, прийнятим на страхування.

Строк страхування.Договір страхування зазвичай укладається, на період, визначений у контракті на виконання будівельно-монтажних робіт.

Територія страхування.Об’єкти страхування вважаються застрахованими на території будівельного майданчика, зазначеної в договорі страхування. Будь-яке переміщення застрахованого майна з місця проведення будівельно-монтажних робіт, зазначеного вдоговорі, автоматично веде до зупинки страхового захисту відно­сно вилученого майна.

Порядок укладення договору страхування.Договір страху­вання будівельно-монтажних робіт укладається на підставі пись­мової заяви-анкети страхувальника, яка має містити необхідну для визначення ступеня ризику, інформацію про об’єкт страхування, зокрема: повну назву страхувальника; реквізити контракту» на проведення будівельно-монтажних робіт; кошторисну вартість будівельно-монтажних робіт; місцезнаходження будівельно-монтажного майданчика, його обладнання; вид, тип і призначення об’єкта будівництва (монтажу); дані про проектувальника й виробника будівельних матеріалів, конструкцій і монтажного обла­днання; технологію здійснення будівельно-монтажних робіт; кі­лькість і кваліфікацію будівельних і монтажних робітників, інже­нерів та інші відомості. До договору може залучатись опис усього застрахованого майна.

Страхова премія за договором страхування будівельно-мон­тажних робіт може бути сплачена страхувальником одноразово за весь строк страхування або періодично впродовж строку стра­хування шляхом переказу на рахунок страхової компанії.

Договір страхування починає діяти за умови сплати страхо­вої премії, у момент початку будівельних робіт або після виван­таження будівельних матеріалів на будівельному майданчику, але не раніше дати, зазначеної в договорі страхування, й три­ває впродовж усього часу будівництва (монтажу) й закінчуєть­ся прийманням чи пуском в експлуатацію об’єкта будівництва (монтажу).

Відповідальність за обладнання будівельного майданчика та будівельні машини починається після їх вивантаження на будіве­льному майданчику й закінчується після вивезення з нього.

Якщо в період дії договору страхування змінюється ступінь ризику (наприклад, збільшується вартість робіт чи майна), то здійснюється перерахунок страхової суми й платежів та уклада­ється додатковий договір (адендум) на строк до закінчення дії основного договору.

У разі прискорення робіт і дострокового прийняття в експлуа­тацію об’єкта будівництва (монтажу) страхова премія, сплачена страхувальником, не повертається. Якщо будівельно-монтажні роботи були призупинені або повністю зупинені (на строк понад три місяці), дія договору страхування також призупиняється й може бути поновлена тільки після відновлення відповідних буді­вельно-монтажних робіт, за додатковим узгодженням сторін і лише після сплати додаткової страхової премії.

Визначення збитку й виплата страхового відшкодування. За настання страхового випадку страхувальник повинен негайно вжити заходів щодо рятування застрахованого майна, зразу ж по­відомити про настання події у відповідні установи згідно з їх компетенцією (міліцію, пожежну, аварійну служби тощо) та стра­ховика про завдання збитку засобами фіксованого зв’язку (факс, телекс тощо).

Для отримання страхового відшкодування страхувальник має подати страховій компанії письмову заявою про відшкодування збитку, в якій необхідно зазначити причини виникнення збитку, його розмір з додатком розрахунків, очікуваний розмір страхово­го відшкодування та розмір збитку, компенсованого йому ін­шими особами. За умовами договору страхування будівельно-монтажних робіт страхувальник повинен також надати можли­вість представнику страховика здійснити огляд знищеного та пошкодженого майна, розслідувати причини настання збитку, визначити його розмір. Крім того, відповідно до конкретного страхового випадку страхувальнику слід подати вказані стра­ховиком документи, необхідні для встановлення факту, причин і розміру збитку.

Після надходження заяви страховик має оглянути знищене та пошкоджене майно й у присутності страхувальника скласти страховий акт, в якому обов’язково мають бути зазначені причи­ни виникнення збитку, зроблений його опис, визначений розмір і здійснений розрахунок суми страхового відшкодування.

Страхове відшкодування виплачується, виходячи з реального збитку, заподіяного страхувальнику. Розмір збитку страхова компанія визначає шляхом проведення експертизи з урахуванням страхової вартості пошкодженого майна. У разі знищення майна збиток визначається в розмірі його вартості з урахуванням варто­сті залишків, придатних для подальшого використання, та витрат на його рятування. У разі пошкодження застрахованого майна збиток визначається як розмір витрат на його відновлення (ре­монт) з урахуванням витрат на рятування. До витрат на віднов­лення майна включається вартість матеріалів і запасних частин, необхідних для ремонту, та витрати на оплату ремонтних робіт за тарифами, що діяли на дату страхового випадку. Витрати, пов’язані з додатковим удосконаленням застрахованих об’єктів до суми збитку не входять.

Рішення щодо здійснення виплати страхового відшкодування страховик приймає впродовж визначеного умовами страхування строку (наприклад, 10 днів) від дня отримання ним документів, що підтверджують факт настання страхового випадку й розміру збитку.

Але страхова компанія може відмовити у страховій виплаті, якщо страхувальник вчинив навмисні дії, спрямовані на настання страхового випадку або отримав повне відшкодування збитків від винної особи. Страховик не несе відповідальності й тоді, коли страхувальник подав свідомо неправдиві відомості про об’єкт страхування; несвоєчасно повідомив про настання страхового випадку або створив страховику перешкоди у визначенні обста­вин і розміру збитку.

Страхування машин від поломок

Значне місце серед послуг страхування технічних ри­зиків посідає страхування машин від поломок. Цей вид страху­вання відрізняється від інших видів майнового страхування й зокрема, страхування майна від вогню та інших небезпек тим, що забезпечує власникам (користувачам) машин, механічного обла­днання та установок захист на випадок їх раптового та неперед­баченого виходу з ладу внаслідок механічних поломок під час експлуатації. Крім того, страхові тарифи за договорами страху­вання машин від поломок значно вищі, ніж за договорами вогне­вого страхування, оскільки вони укладаються щодо окремих ви­дів особливо дорогих і цінних машин та обладнання, перебої в роботі яких можуть призвести до зупинки всього технологічного процесу.

Суб’єкти страхування.Договори страхування машин від поломок укладаються з підприємствами, організаціями, установами, незале­жно від форм власності, яким машини належать на правах власнос­ті, або одержані чи передані за договором найму, оренди, лізингу, а також придбані у кредит, та які є забезпеченням цього кредиту.

Об’єкти страхування.За договором можуть бути застрахова­ні будь-які машини, апарати, механічне обладнання, устаткуван­ня, наприклад, машини, що виробляють енергію (парові котли, турбіни, генератори); машини й установки для розподілу енергії (трансформатори, високо- і низьковольтні установки); виробничі й допоміжні машини (верстати, мішалки, насоси, компресори, преси) тощо. Вони приймаються на страхування за умови, що були попередньо ретельно перевірені й підготовлені до експлуатації.

Страхувальник має право застрахувати як окремі машини, апарати, так і весь комплекс технологічного устаткування.

Винятки.Водночас страховик не приймає на страхування окремі предмети, термін служби яких порівняно з терміном слу­жби всього об’єкта невеликий, зокрема, всі види змінного ін­струменту, ланцюги, ремені, стрічки, матриці, сита, шини, виро­би зі скла, кераміки, деревини, а також матеріали виробничого призначення всіх видів (паливо, газ, мастила, засоби охолоджен­ня, рідини, каталізатори).

Страхові ризики.Особливістю страхування машин від поло­мок є те, що страховик несе відповідальність за збитки аварійно­го характеру, які сталися внаслідок непередбачених поломок зок­рема, таких подій:

— поломок у конструкціях і розрахунках, помилок, допуще­них під час виготовлення та монтажу, дефектів литгя та матеріалу;

— помилок у обслуговуванні, недбалості, необережності пер­соналу страхувальника або третіх осіб;

— перевантаження, перегріву, вібрації, заклинювання, зміни тиску всередині механізму, дії відцентрової сили;

— впливу електроенергії у вигляді короткого замикання, пе­ревантаження електромережі, падіння напруги тощо;

— фізичного вибуху;

— гідравлічного удару, нестачі води в парогенераторах;

— бурі, морозу, льодоходу.

За домовленістю сторін обсяг відповідальності страховика за договором може бути розширений і на деякі інші ризики зурахуванням галузевої специфіки страхувальника. Наприклад, у разі страхування електростанцій страхове покриття може охоплювати такі ризики, як повінь або затоплення внаслідок поломки обладнання.

Винятки.Страхування машин від поломок не передбачає по­криття збитків від пожеж, стихійних явищ, крадіжок, оскільки ці ризики включені в обсяг відповідальність страхової компанії за умовами страхування майна від вогню та інших небезпек. Як і в інших видах майнового страхування, за договором страхування машин від поломок не відшкодовуються збитки, що сталися вна­слідок військових дій, громадських заворушень, страйків, конфі­скації, арешту, наміру чи грубої необережності страхувальника, спрацювання внаслідок звичайного використання, а також ерозії, корозії, накипу; помилки або несправності, що існували на час укладення договору, й про які страхувальник знав чи мав знати; помилки чи нестачі, за які несе відповідальність постачальник (у межах гарантійних зобов’язань).

Страхова сума.Для страхування машин характерним є те, що страхова сума встановлюється в розмірі відновлюваної вартості машин (страхова вартість). Вона визначається на підставі заяви на страхування та документів, що підтверджують вартість ма­шин. Під відновлюваною вартістю розуміють вартість нової ма­шини за ціною виробника (без урахування суми зносу), що вклю­чає митний збір, а також витрати на транспортування та монтаж. Якщо договір страхування машин укладено не на повну страхову вартість, збиток у разі настання страхового випадку відшкодову­ється пропорційно співвідношенню страхової суми та страхової вартості застрахованого об’єкта.

Франшиза.Умовами страхування машин від поломок перед­бачається застосування безумовної франшизи, розмір якої визна­чається під час укладення договору за домовленістю страхової компанії зі страхувальником.

Строк страхування.Залежно від конкретних потреб страху­вальника договір страхування машин від поломок може уклада­тися на термін від одного місяця до одного року.

Територія страхування.Захист надається щодо застрахова­них машин, які знаходяться за адресою, зазначеною в договорі страхування. Проте умовами договору може бути передбачене страхування машин, які тимчасово в зв’язку з капітальним ремо­нтом, технічним обслуговуванням та іншими профілактичними роботами переміщаються з місця страхування, наприклад, у май­стерні, на склад тощо.

Страхові тарифи.На відміну від страхування будівельно-монтажних робіт за страхування машин від поломок тарифи бі­льше стандартизовані й визначаються залежно від виду (типу) машин, страхових ризиків, розміру франшизи та реальних факто­рів, які впливають на ступінь ризику за конкретним договором страхування. Якщо договір укладено на термін, менший за один рік, базові тарифи коригуються відповідно до коефіцієнтів, пе­редбачених умовами страхування.

Порядок укладення договору страхування.Умови стра­хування машин від поломок передбачають укладення договору на підставі письмової заяви страхувальника, в якій має бути докладна інформація про страхувальника, об’єкт страхування та запропоновані до страхування ризики. Ця інформація необ­хідна страховій компанії для правильного визначення ступеня ризику, розміру страхової премії та інших умов договору.

Страхова премія за договором страхування може бути сплаче­на як одноразово, так і в два-три строки за згодою сторін безготі­вково. Договір починає діяти з дня зарахування страхової премії або її першої частини на рахунок страховика й закінчується в пе­редбачений в ньому строк. Факт укладення договору страхування засвідчується страховим полісом (сертифікатом).

Порядок визначення суми збитку та страхового відшкоду­вання за договором страхування машин від поломок аналогіч­ний викладеному в умовах страхування будівельно-монтажних робіт.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти