Консолідація акцій, або обернений спліт

Корпорації можуть проводити так звану консолідацію акцій в обігу, або обернений спліт. У цьому випадку корпорації обмінюють дві-три (відповідно до договору) старі акції на одну нову з подвоєним або потроєним номіналом. Як і за спліту, загальна сума акціонерного капіталу не змінюється, але на відміну від спліту, кількість акцій в обігу скорочується. Політика проведення консолідації акцій — явище рідкісне. Проте корпорація може піти на обернений спліт за таких обставин.

По-перше, за дрібними акціями, які перебувають в обігу, утруднене їх котирування. Фондові біржі звичайно вводять обмеження у визначенні номінальної ціни акції. Що стосується інвесторів, то за дрібними акціями очікуваний прибуток корпорації-емітенту недооцінюється і попит на них може падати.

По-друге, корпорація підвищує номінал акції з метою зростання попиту на акцію й у такий спосіб намагається впливати на її ліквідність.

По-третє, витрати обігу для інвесторів знижуються, що також підвищує попит на акцію.

Викуп корпорацією акцій з обігу

Корпорація викуповує з обігу раніше емітовані акції. Ці дії фінансових менеджерів розглядаються як альтернатива дивідендам, виплачуваним у грошовій формі. Викуп акцій у широких масштабах, що розпочався в США в 70-х роках минулого століття, у даний час є звичайною операцією на ринку капіталів.

Тенденцію до зростання викупу акцій підсилив «чорний понеділок» — крах ринку капіталів 19 жовтня 1987 р., коли курси акцій впали в середньому на 508 пунктів. У США понад 700 корпорацій оголосили про викуп акцій на суму 45 млрд дол. Фінансовий ринок сприйняв інформацію позитивно, падіння цін помітно знизилося. Сукупна вартість викуплених акцій становить приблизно п’яту частину вартості дивідендних виплат.

Найбільш активно викуповують свої акції корпорації з капіталом, що перевищує за своїм обсягом інвестиційні можливості: у нафтовидобувній промисловості, автомобільній та ін. Корпорації розробляють довгострокові плани викупу акцій. Так, корпорація «Кока-Кола» в 1984 р. ухвалила план викупу акцій, розрахований до 31 грудня 2000 р. Відповідно до плану було викуплено 1 млн акцій, що становило 32 % акцій, які перебували в обігу на 1 січня 1984 р. за середньою ціною 12,46 дол. за акцію. У жовтні 1996 р. Рада директорів корпорації ухвалила новий план купівлі 206 млн акцій, які перебувають в обігу, розрахований до 2006 р. У балансі корпорації за 2001 р. сума викуплених акцій становила 13,682 млн дол., що перевищує суму акцій в обігу (за номіналом 0,25 цента) у 15,7 разів.

Стратегія корпорації «Кока-Кола» полягає в тому, щоб за рахунок зменшення кількості акцій в обігу збільшити зростання дивідендних виплат на одну акцію за зниження чистого прибутку на цю акцію. Високі показники дивідендних виплат і багаторічне систематичне зростання дивідендів є однією з причин високої капіталізації акцій і підвищення вартості капіталу корпорації.

Викуплені акції в балансі корпорації показуються окремим рядком, а їх сума вираховується із суми акціонерного капіталу. Управління цими акціями здійснює казначейство корпорації, тому вони називаються казначейськими. Викуплені акції не беруть участі в розподілі чистого прибутку, їхні права на участь у голосуванні анулюється.

Викуп акцій провадиться різними методами. Перший — корпорація оголошує тендер (tender offer), відповідно до якого вона пропонує купити певну кількість акцій за ринковою ціною. Якщо попит перевищує пропонування, менеджери корпорації можуть прийняти рішення про збільшення кількості акцій, які викуповуються. Корпорація може вдатися до другого способу. Вона звертається до Комісії з цінних паперів і біржі з проханням дозволити їй викуп акцій на відкритому ринку. У цьому разі корпорація не має права перевищити заявлену кількість акцій, призначених до викупу. Цей метод використовують майже дві третини корпорацій під час викупу своїх акцій. Третій спосіб викупу пов’язаний із процесом злиття і поглинання однією корпорацією іншої (або інших). Це відбувається на підставі договору про злиття, котрий, по суті, є приватним договором (private transaction) корпорації, яка викуповує свої акції у великого держателя, підозрюваного в намірах поглинання корпорації. Подібні угоди називаються «зеленим шантажем» (greenmail на відміну від blackmail). Корпорація, що рятує свій капітал від поглинання, викуповує свої акції за курсом, вищим ринкового. У цьому випадку потенційний «загарбник» може одержати від угоди велику вигоду. Що стосується корпорації, яка захищає свої позиції, то для неї «зелений шантаж» обходиться дорого, але вона може врятуватися від поглинання.

Розглянемо ситуацію, яка показує, що викуп акцій є для акціо­нера альтернативою грошових виплат.

Ситуація

Фінансовий аналітик отримав такі дані щодо корпорації «Сміт» (дол.):

Фінансовий аналітик повинен визначити: скільки акцій варто було б викупити з обігу, за якою ціною.

1. Припустимо, що надлишкові грошові фонди на суму 2 млн дол. будуть розподілені у вигляді дивідендів: 2 млн / 1 000 000 =
= 2 дол. дивіденду на кожну акцію. Акціонер може продати свої акції по 50 дол. і одержати дивіденди по 2 дол. на акцію. Якщо поточна ринкова ціна буде визначена в 52 дол. з метою заохочення купівлі, то кількість акцій, запропонованих на продаж, буде:

.

2. В обігу залишається:

1 000 000 – 38 462 = 961 538.

3. Визначаємо прибуток на одну акцію після викупу частини акцій:

Таким чином, прибуток на одну акцію зріс, тому що скоротилася кількість акцій.

4. Припустимо, що коефіцієнт Р/Е той самий — 10, тоді поточна ринкова ціна підвищується до 52 дол.:

5,2 · 10 = 52 дол.

Отже, операції з продажу приносять акціонерам той самий результат, що і виплата дивідендів. Підтвердимо це положення таблицею.

Таблиця 8.2

У західній літературі зазначається, що в реальній ситуації з урахуванням податкового законодавства є певна різниця між одержанням дивідендів у грошовій формі і викупом акцій. Подат­кове законодавство завжди вносить свої корективи. Відповідно до податкової реформи 1986 р. у США дивіденди оподатковуються за загальною ставкою як звичайні доходи. Щорічно в податковій декларації платник податків зобов’язаний зазначити суму отриманих дивідендів. Викуповуючи раніше продані акції, акціонер виплачує податок тільки у випадку, якщо він отримав прибуток від приросту капіталу. Податок, таким чином, відкладається на певний строк, а податкова база податку скорочується.

Необхідно зазначити, що податкові органи контролюють процес викупу корпораціями раніше проданих акцій. Корпорація повин­на пояснити податковим органам причини викупу акцій, напри-
клад, викуп необхідний через занижений курс акцій на фондовому ринку, а не з метою приховування доходу від оподаткування.

Американські економісти С. Росс, Р. Вестерфілд, Б. Джордан пишуть у своїй книзі: «Говорячи про вигоду для компанії викупу раніше проданих акцій…, ми стверджуємо, що він вигідний насамперед через податковий чинник». На їхню думку, прибуток на акцію в результаті викупу, про що багато пишуть у літературі, не змінюється. Зростання прибутку на акцію супроводжується збільшенням ціни акції, тобто відображає «регулювання платіжного балансу, що правильно відбиває зміну в кількості наявних в обігу акцій».