ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Тема: Хвороби кісточкових плодових культур

Мета:Вивчити основні ознаки найпоширеніших хвороб кісточкових плодових культур.

Завданя:Скласти характеристику найпоширеніших хвороб кісточкових плодових культур за формою 1.

Питання для розгляду:

1. Грибні хвороби.

2. Бактеріальні хвороби.

3. Вірусні хвороби.

Питання для самостійної роботи:Хвороби кормових бобових культур.

Форма 1

Особливості біології збудників найпоширеніших хвороб кісточкових плодових культур.

Хвороба її назва та збудник Джерела інфекції (як поширюється, де зимує, скільки зберігає життєздатність) Період прояву і симптоми ураження рослин Шкодочинність Заходи боротьби  
         
             

Обладнання і матеріали: гербарій уражених хворобами рослин, кольорові фото хвороб, атласи хвороб, офіційне видання «Перелік пестицидів і агрохімікатів, дозволених для використання в Україні».

 

На кісточкових плодових культурах зареєстровано багато захворювань. Найшкідливіші з них моніліоз, клястероспоріоз, полістигмоз сливи, борошниста роса, різні ураження голосумчастими грибами, бактеріальний рак і вірусні хвороби, що мають потенціальну можливість поширення.

1. Грибні хвороби.

МОНІЛІОЗ

Моніліоз є найбільш поширеним і шкідливим захворюванням кісточкових плодових культур.

Захворювання проявляється протягом всього вегетаційного періоду рослин. Навесні моніліоз викликає побуріння і засихання квіток, в'янення і засихання молодих листків, відмирання плодових гілочок і однорічних пагонів.

Інколи уражується зав'язь і всихає. Всі уражені органи рослин звичайно зберігаються на дереві до весни. У вологу погоду на них з'являються попелясто-сірі подушечки, які є спороношенням патогену хвороби.

Хвороба поширюється дуже швидко. Квітки можуть поникнути за одну ніч. Уражені суцвіття і пагони ніби обпалені вогнем, тому захворювання часто називають моніліальним опіком. У практиці цю хворобу інколи плутають з опіком квіток морозом, що спостерігається при ранніх заморозках.

Збудником моніліозу кісточкових плодових культур є широко спеціалізований недосконалий гриб Моnіlіа сіnеrеа порядку Нурhаlеs,що уражує 12 видів кісточкових культур (вишню, сливу, абрикос, персик та ін). У циклі розвитку гриб утворює міцелій і конідіальне спороношення у вигляді попелясто-сірих подушечок. Перезимовує гриб в уражених органах рослин міцелієм, який навесні утворює нове конідіальне спороношення, що є джерелом інфекції хвороби. Сприятливою для швидкого розвитку моніліозу навесні є прохолодна й волога погода під час цвітіння. Знижені температури затримують цвітіння, а висока вологість (особливо під час дощів і туманів) сприяє швидкому формуванню конідій і поширенню їх.

Протягом літа гриб М. сіnеrеа викликає дальше ураження пагонів і гілок дерев, а особливо плодів. На плодах спочатку з'являеться невелика бура пляма, яка швидко збільшується і покриває весь плід. На поверхні плоду з'являються попелясто-сірі подушечки. Гнилі плоди зморщуються, засихають, частина з них висить на дереві до весни. Ураження плодів моніліозом часто називають сірою плодовою гниллю.

Крім М. сіnеrеа, збудником моніліозу кісточкових культур може бути і М. fruсtіgenа. Цей гриб утворює більші подушечки жовто-пальового кольору, що розміщуються концентричними рядками.

Плоди кісточкових культур уражуються моніліозними грибами, як правило, у місцях пошкодження шкірочки комахами або при механічному пораненні, зараження часто спостерігається в місцях пошкодження казаркою і плодожеркою. Плоди можуть заражатись також при стиканні здорових і хворих плодів. Плоди, що мають восковий наліт, уражуються менше.

Моніліоз — дуже шкідливе захворювання. Втрати врожаю по країні від хвороби щорічно становлять 20—30%, а в окремих господарствах — 50—70.

Заходи боротьби. Видалення восени і спалювання уражених і висохлих плодових гілочок, пагонів, гілок і плодів.

Осіння зяблева оранка й обкопування пристовбурних кругів; дерев із заорюванням у грунт опалого листя і уражених плодів.

Навесні після цвітіння повторне вирізування і знищення уражених моніліальним опіком гілочок.

Хімічна обробка дерев на початку порожевівня пуп'янків, після цвітіння і через місяць після другого обприскування. Перше обприскування провадять 3—4%-ною бордоською рідиною (блакитне обприскування), а друге і третє —1%-ною бордоською рідиною або їх замінниками з додаванням інсектицидів проти казарки й плодожерки.

У районах сильного прояву моніліозу обприскування пізно восени кісточкових дерев 3—4%-ним залізним купоросом.

 

КЛЯСТЕРОСПОРІОЗ

Уражуються всі надземні органи рослин — листки, бруньки, квітки, зав'язі, плоди, пагони й гілки. На листках утворюються круглі світло-коричневі плями з червоно-бурою або малиновою каймою, що досягають 2— 5 мм у діаметрі. Через 1—2 тижні плями випадають, і листки стають дірчастими. При сильному ураженні на листках утворюється по кілька плям, які часто зливаються, а після їх випадання листок стає ніби об'їдений шкідниками. Листки частково або повністю всихають і обпадають.

На пагонах і бруньках хвороба проявляється у вигляді невеликих круглих плям яскраво-оранжево-червоного кольору (посередині плями світліші, ніж по краях). Пізніше плями розтріскуються і з них часто виділяється клейка маса (камедь), що стікає і застигає на пагонах у вигляді скловидного нальоту світло-жовтого або чорно-бурого кольору. Уражені пагони й бруньки набувають чорного блискучого вигляду і відмирають. Уражені квітки буріють ї обпадають.

На плодах утворюються спочатку мілкі пурпурові, трохи вдавлені плями з піднятими краями. Потім місця уражень випадають або залишаються на плодах у вигляді коростинок, що прикривають тріщини, з яких витікає камедь. Плоди вишні й черешні внаслідок ураження клястероспоріозом розростаються однобічно, оскільки в місцях зараження тканина перестає рости і засихає до кісточки.

Збудником клястероспоріозу є недосконалий гриб Сlаsterosporium саrрорhilum. У тканинах рослин він утворює міцелій, що проникає в клітини і викликає їх відмирання. Поширюється міцелій місцево, тому кожну пляму слід вважати місцем самостійного зараження грибом.

Від моменту зараження до з'явлення плями минає 2—4 дні (залежно від температури та сприйнятливості сорту), а конідіальне спороношення формується на 5—7-й день після зараження.

Перезимовує гриб на уражених органах рослин у вигляді міцелію і конідій, звичайно до осені прикритих камеддю. Навесні під час опадів камедь розмивається, конідії звільняються і краплинками дощу переносяться на здорові органи рослин, а міцелій формує нове спороношення.

Зараженість кісточкових порід в окремі роки досягає ЗО і більше процентів, а ураженість плодів — 50—60%. Уражені плоди мають меншу цукристість і вагу.

Заходи боротьби. Восени перед листопадом — вирізування уражених пагонів та знищення їх. У цей період їх добре видно. Місця зрізування дезинфікують густим вапняним молоком з додаванням 1 %-ного мідного купоросу.

Додержання правильної агротехніки в садах (своєчасна обробка ґрунту в міжряддях і в пристовбурних кругах, удобрювання, поливання та ін.). Не можна допускати механічних пошкоджень дерев, які можуть викликати камедетечу і є місцем нагромадження інфекції патогену.

 

КОКОМІКОЗ

Хвороба виявляється на багатьох кісточкових плодових культурах, але найбільшої шкоди завдає вишні й черешні. Уражується переважно листя, інколи молоді недорозвинені пагони, плодоніжки та плоди. Наприкінці травня або в червні на листках з верхнього боку утворюється велика кількість дрібних (0,5—2 мм) плям темно-бурого кольору, а з нижнього боку в місцях плям, особливо у вологу погоду,— рожевувато-білі подушечки, що є конідіальним спороношенням збудника хвороби — сумчатого гриба Соссоmусеs hіеmаlіs порядку Рhасіdіаlеs.

За допомогою конідіального спороношення гриб поширюється під час вегетації рослин і викликає дедалі нові ураження рослин. Внаслідок сильного ураження рослин кокомікозом нерідко в липні і серпні передчасно всихає і обпадає 60—80% листя.

Зимує С. hіеmаlіs на опалому листі міцеліальною стромою, на якій навесні утворюються дрібні, переважно округлі (до 3 мм в діаметрі) апотеції з сумками. При дозріванні сумкоспор, що буває звичайно в середині травня, апотецій розвивається на кілька лопатей, і сумкоспори під силою осмотичного тиску виштовхуються. За допомогою вітру сумкоспори потрапляють на зелене листя і викликають первинне зараження рослин. Передчасна втрата листя послаблює дерева, і вони часто в зимовий період гинуть. Особливо великої шкоди завдає хвороба в розсадниках і молодих насадженнях. Відомі випадки загибелі від кокомікозу і дорослих рослин.

Розвитку хвороби сприяє волога погода і низька агротехніка догляду за насадженнями.

Заходи боротьби. Заорювання опалого листя восени та ранньовесняне викорінююче обприскування дерев і ґрунту.

Впровадження стійких сортів.

 

ПОЛІСТИГМОЗ СЛИВИ

Полістигмоз сливи часто називають червоною плямистістю, або «опіком», листків сливи. Хвороба також зустрічається на черешні, мигдалі й терені, хоч проявляється значно менше.

Хвороба звичайно проявляється в другій половині літа на листках, спочатку у вигляді подушечкоподібних жовтуватих або світло-червоних плям. Пізніше плями товстішають, стають червоними і блискучими, ніби лаковані, а до весни чорніють.

Збудником хвороби є сумчастий гриб Ро1уstіgmа rybrym порядку Нуросrеаlеs. На листках гриб, крім міцелію, що утворюється у вигляді строми (подушечки), у місцях плям влітку формує пікніди з пікноспорами.

Червона плямистість викликає передчасне обпадання листків, що позначається на прирості пагонів, зимостійкості рослин і врожаї. У районах

Спочатку плями блідо-жовті, а потім яскраво-оранжеві. З нижнього боку вони випуклі, з численними темнозабарвленими крапочками. На опалому листі плями стають коричневими або навіть чорними.

Заходи боротьби. Осіння зяблева оранка міжрядь і обкопування пристовбурних кругів з старанним загортанням у грунт опалих листків.

Викорінююче обприскування дерев і ґрунту навесні до розпуcкання бруньок.

БОРОШНИСТА РОСА

Часто виявляється на сливі, черешні, вишні, абрикосі й особливо на персику. Сильно проявляється, коли зразу після опадів починається суха і жарка погода.

Уражуються пагони, листя, а в персика і плоди. На них спочатку утворюється білуватий повстяний наліт. Пізніше на нальоті з'являються чорні крапки (клейстокарпії), що надає йому темно-сірого забарвлення. На персиках клейстокарпії утворюються рідше, тому наліт завжди світліший.

Збудником борошнистої роси персика є сумчастий гриб Sрaerotheca pannosa vаr. реrsісае, а інших кісточкових культур—також сумчастий гриб Роdosрhаеrа trіdасtуlа. Ці гриби належать до порядку Еrуsiphales.

Навесні і влітку гриби розвивають рясне конідіальне спороношення у вигляді ланцюжка. За допомогою конідій гриби й поширюються.

Перезимовує Sрh. pannosa vаr. реrsісае на молодих уражених пагонах міцелієм, який навесні дає нове конідіальне спороношення, що є первинним джерелом інфекції. У збереженні інфекції сумчаста стадія відіграє другорядну роль, оскільки більшість клейстокарпіїв руйнується восени і взимку під впливом різних сапрофітів.

Гриб Р. trіdасtуlа перезимовує переважно в формі клейстокарпіїв на опалому листі й пагонах, у яких сумки з сумкоспорами дозрівають до весни і є первинним джерелом інфекції. Збереження міцелію і утворення на ньому навесні конідіального спороношення спостерігається рідко.

Особливо великої шкоди завдає борошниста роса молодим насадженням кісточкових порід, часто від ураження припиняється ріст їх. На дорослих насадженнях шкода від хвороби трохи менша, але уражені пагони гірше переносять суворі зими і на 5—7% знижується врожай плодів.

Заходи боротьби. Осіннє обрізування уражених пагонів і знищення їх, а також старанне загортання опалого листя під час зяблевої оранки міжрядь і обкопування пристовбурних кругів.

При з'явленні перших ознак хвороби обприскування дерев. У разі потреби повторне обприскування фунгіцидами провадять через 10—15 днів після першого.

 

«Відьмина мітла» вишні.

Хвороба зустрічається в багатьох районах Уражує вишні й черешні. Характерним для неї є утворення на гілках дерев великої кількості щільно розміщених пагонів у вигляді мітли, тому в народі вона дістала назву «відьмина мітла». На таких пагонах утворюється багато листків, але вони дрібні, хвилясті, крихкі і з нижнього боку покриті білим або жовтуватим, інколи рожевим нальотом. Уражені листки мають кумариновий запах. Навесні «відьмині мітли» першими покриваються дрібними листками І стають добре помітні. На них не утворюються плоди, але для розвитку їх витрачається велика кількість поживних речовин, а це дуже виснажує дерева.

Збудник хвороби Ехоаsсus сеrаsі перезимовує міцелієм на уражених гілках, звідки проникає у листки і на нижньому боці їх утворює сіруватий восковий наліт, що складається із .шару сумок, які сидять на підсумкових клітинах, розмір 10—17X5—8 мк. Розмір сумок 30—50X7—10 мк, а сумкоспор 6—9x5—7 мк. Останні частабрунькуються в сумках. Розсіюються сумкоспори влітку, перезимовують у тріщинах кори, між лусочками бруньок, в камеді дерев та інших місцях. Заражаються рослини навесні. Гриб проникає в росткові бруньки на початку їх розвитку і викликає утворення «відьминих мітел».

 

Кучерявість листя персика.

Хвороба дуже поширена і характеризується утворенням на гілках потовщених крихких з нерівною поверхнею червонувато-рожевих або янтарно-жовтих листків. Такі листки швидко обпадають, а плоди на деревах перестають розвиватись і засихають. Хвороба проявляється і на пагонах, що скривлюються, потовщуються і мають жовтувате забарвлення, а при перших заморозках гинуть.

Збудник хвороби — Ехоаsсus deformans розвиває грибницю в листках між епідермальними клітинами й під кутикулою, а на пагонах — між пучками механічного кільця і в серединній паренхімі. Гіменіальний шар, що складається з шару сумок, закладається під кутикулою листка, який розривається при дозріванні плодоношення гриба.

Сумкоспори розсіюються влітку, але зараження рослин не викликають. Вони зимують між лусочками бруньок, у ранках на гілках та в інших місцях. Тільки навесні при пробудженні бруньок сумкоспори проростають і заражають пагони й листки. Гриб може зберігатись у вигляді міцелію в уражених пагонах.

Ураженню рослин хворобою сприяє волога і прохолодна погода (6—8°) навесні. Висока волога сприяє також брунькуванню сумкоспор і швидкому проникненню паразита в рослину.

Кучерявість листя персика є однією з найшкідливіших захворювань. У перший рік хвороба викликає обпадання листків, усихання й обпадання плодів, відмирання однорічних пагонів, на другий рік дерева звичайно не плодоносять.

Заходи боротьби. Восени або рано навесні до розпукування бруньок уражені й висохлі пагони обрізують і спалюють.

Повторне обрізування уражених пагонів навесні, коли добре видно ознаки захворювання, а спори ще не розсіювалися.

У невеликих насадженнях збирання і спалювання ураженого листя, а в промислових обов'язкова осіння зяблева оранка й обкопування пристовбурних кругів із старанним загортанням опалого листя.

Важливе значення має викорінююче обприскування, яке рекомендується проти полістигмозу та інших хвороб.

На початку бубнявіння бруньок обприскування дерев 1—2%-ним мідним купоросом, 4%-ною бордоською рідиною (блакитне обприскування).

У боротьбі з кучерявістю персика вирощування сортів з підвищеною стійкістю проти хвороби.

 

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти