І. Правовий статус громадянина-підприємця

Правовому становищу громадянина як суб'єкта господарю­вання присвячена ст. 128 ГК, що називається «Громадянин у сфері господарювання».

Згідно з ч. 1 цієї статті громадянин визнається суб'єктом гос­подарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до ст. 58 ГК.

Громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов'язан­нями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення (ч. 2 ст. 128 ГК).

Підприємницька діяльність громадянина може здійснюва­тися у різних варіантах:

—безпосередньо як підприємець або через приватне підпри­ємство, що ним створюється (щоправда, у останньому випадку виникає питання: а хто ж є суб'єктом підприємництва (господа­рювання) — приватне підприємство, створене громадянином чи він сам? На нашу думку, громадянин, який є засновником ство­реного ним унітарного приватного підприємства, не є суб'єктом підприємництва, хоч і є згідно з ч. 1 ст. 2 ГК учасником відно­син у сфері господарювання);

—із залученням або без залучення найманої праці (напри­клад, громадянин може здійснювати управління заснованим ним приватним підприємством безпосередньо або через керів­ника, який наймається за контрактом; так само він може залуча­ти найману працю інших осіб (працівників приватного підпри­ємства);

—самостійно або спільно з іншими особами. У разі здійснен­ня підприємницької діяльності спільно з іншими громадянами

Глава 9

або юридичними особами громадянин має права та обов'язки відповідно:

а) засновника та/або учасника господарського товариства,

б) члена кооперативу тощо,

в) або права і обов'язки, визначені укладеним за його учас­
ті договором про спільну діяльність без створення юридичної
особи.

Громадянин-підприємець здійснює свою діяльність на заса­дах свободи підприємництва та відповідно до принципів, перед­бачених у ст. 44 ГК.

Здійснюючи підприємницьку діяльність, громадянин-під­приємець зобов'язаний:

у передбачених законом випадках і порядку одержати ліце­нзію на здійснення певних видів господарської діяльності;

повідомляти органи державної реєстрації про зміну його адреси, зазначеної в реєстраційних документах, предмета діяль­ності, інших суттєвих умов своєї підприємницької діяльності, що підлягають відображенню у реєстраційних документах;

додержуватися прав і законних інтересів споживачів, забез­печувати належну якість товарів (робіт, послуг), що ним виго­товляються, додержуватися правил обов'язкової сертифікації продукції, встановлених законодавством;

не допускати недобросовісної конкуренції, інших порушень антимонопольно-конкурентного законодавства;

вести облік результатів своєї підприємницької діяльності відповідно до вимог законодавства;

своєчасно надавати податковим органам декларації про до­ходи, інші необхідні відомості для нарахування податків та ін­ших обов'язкових платежів; сплачувати податки та інші обов'я­зкові платежі в порядку і в розмірах, встановлених законом.

Громадянин-підприємець зобов'язаний також додержува­тися вимог, передбачених ст. 46 (щодо забезпечення соціаль­них гарантій найманих працівників) і 49 (не завдавати шкоди довкіллю, не порушувати права і інтереси громадян тощо) ГК, а також іншими законодавчими актами, і несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність за завдані ним шкоду і збитки.

Громадянин-підприємець може бути визнаний судом банкрутом відповідно до положень ГК та Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Правовий статус громадянина як суб'єкта господарювання.... 187

§ 2. Особливості правового статусу кредитних спілок у сфері господарювання

Відповідно до ч. 1 ст. 130 ГК громадяни, які постійно про­живають на території України, можуть об'єднуватися у кредитні спілки. Слід проте мати на увазі, що згідно з ст. 1 Закону Украї­ни від 20 грудня 2001 р. (зі змінами від 10 липня 2003 р.) «Про кредитні спілки»¹ кредитна спілка може бути заснована не лише громадянами, а й професійними спілками та їх об'єднаннями.

Отже, кредитною спілкою є неприбуткова організація, засно­вана фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднан­нями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону «Про кредитні спілки» кредит­на спілка створюється на підставі рішення установчих зборів (це рішення оформляється протоколом установчих зборів, який підпи­сують голова та секретар зборів). Чисельність засновників (чле­нів) кредитної спілки не може бути менше ніж 50 осіб, які відпо­відно до закону можуть бути членами кредитної спілки та об'єд­нані хоча б за однією з таких ознак: мають спільне місце роботи чи навчання або належать до однієї професійної спілки, об'єднан­ня професійних спілок, іншої громадської чи релігійної організа­ції або проживають в одному селі, селищі, місті, районі, області.

Кредитна спілка є юридичною особою. Статусу юридичної особи вона набуває з дня її державної реєстрації.

Згідно з ч. З ст. 130 ГК кредитна спілка діє на основі статуту, який затверджується загальними зборами членів кредитної спіл­ки (згідно з Законом «Про кредитні спілки» — установчими збо­рами, що є правильним).

У статуті кредитної спілки обов'язково зазначаються:

найменування кредитної спілки та її юридична адреса;

мета створення і завдання кредитної спілки;

ознака членства у кредитній спілці;

порядок утворення та діяльності органів управління кредитної спілки, порядок утворення філій та відділень, їх повноваження;

права та обов'язки членів кредитної спілки;

умови і порядок вступу до кредитної спілки, порядок при­пинення членства;

¹ Відомості Верховної Ради України. — № 15. — Ст. 101.

Глава 9

порядок сплати вступних та інших внесків;

джерела надходження і порядок використання коштів та ін­шого майна кредитної спілки, в тому числі порядок і умови на­дання кредитів членам кредитної спілки, порядок формування та використання фондів, утворюваних спілкою;

порядок звітності та здійснення контролю за діяльністю ор­ганів управління кредитної спілки;

порядок внесення змін і доповнень до статуту кредитної спілки;

порядок припинення діяльності кредитної спілки та вирішен­ня майнових питань у зв'язку з її ліквідацією (реорганізацією);

порядок покриття можливих збитків кредитної спілки;

порядок розподілу доходів кредитної спілки.

Статут кредитної спілки може містити й інші положення що­до організаційних, господарських та інших питань її діяльності.

Майно кредитної спілки є її власністю і складається з фон­дів кредитної спілки, коштів доходу та іншого майна.

Майно кредитної спілки формується за рахунок:

вступних, обов'язкових пайових та інших внесків членів кре­дитної спілки (крім внесків (вкладів) на депозитні рахунки);

плати за надання своїм членам кредитів та інших послуг, а та­кож доходів від провадження інших видів статутної діяльності;

доходів від придбаних кредитною спілкою державних цін­них паперів;

грошових та інших майнових пожертвувань, благодійних внесків, грантів, безоплатної технічної допомоги як юридичних, так і фізичних осіб, у тому числі іноземних;

інших надходжень, не заборонених законодавством.

Частиною 5 ст. 130 ГК кредитній спілці заборонено бути за­сновником або учасником суб'єктів підприємницької діяльності.

Статус, порядок організації та здійснення господарської ді­яльності кредитної спілки визначаються крім ГК, вже названим Законом України «Про кредитні спілки» та іншими законами.

§ 3. Особливості правового статусу благодійних

Та інших неприбуткових організацій

У сфері господарювання

Певні особливості правового статусу у сфері господарюван­ня мають благодійні та інші неприбуткові організації.

Правовий статус громадянина як суб'єкта господарювання_ 189

Розділ III