ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


За додержанням дисципліни цін та відповідальність за її порушення

Контроль за додержанням державної дисципліни цін є од­ним з видів державного контролю за діяльністю господарюючих суб'єктів. Державний контроль за цінами здійснюється голов­ним чином при встановленні і застосуванні державних фіксова­них та регульованих цін і тарифів. Щодо сфери дії вільних цін контролюється правомірність їх застосування (зокрема, шляхом

1 П. 4.1 Закону України від 3 квітня 1997 р. «Про податок на додану вар­
тість» // Відомості Верховної Ради України. — 1997. — № 21. — Ст. 156.

2 Ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. «Про
акцизний збір» // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 10. —
Ст. 82.

3 Див., напр.: Указ Президента України від 3 листопада 1993 р. № 508
«Про заходи щодо стримування темпів зростання цін».



Глава 27


Правове регулювання цін та ціноутворення



 


/іекларування) та додержання вимог антимонопольного законо­давства.

Контроль за додержанням державної дисципліни цін здійс­нюють спеціальні органи — державні інспекції з контролю за ці­нами, систему яких очолює Державна інспекція з контролю за цінами, що функціонує у складі Міністерства економіки Украї­ни. В умовах переходу економіки на ринкові принципи органи державного контролю за цінами перебудовують свою роботу в напрямі здійснення перевірок основних засад формування собі­вартості продукції (робіт, послуг) у структурі цін, а також ви­мог антимонопольного законодавства.

Закон «Про ціни і ціноутворення» не регулює детально пра­вовий статус державних органів контролю за цінами, права та обов'язки їхніх посадових осіб. Він лише містить норму, відпо­відно до якої державні органи, що здійснюють контроль за ці­нами, та їх посадові особи мають права, виконують обов'язки і несуть відповідальність, передбачені Законом України «Про державну податкову службу в Україні»1, крім повноважень, пе­редбачених пунктами 6—9 ст. 11 вказаного Закону. Виходячи з того, що завдання і функції державних податкових інспекцій і державних інспекцій з контролю за цінами суттєво відрізня­ються, в Законі «Про ціни і ціноутворення» доцільно повніше і детальніше визначити правовий статус державних органів з конт­ролю за цінами.

Відповідно до чинного законодавства державні інспекції з контролю за цінами мають, зокрема, право:

здійснювати на підприємствах, в установах і організаціях не­залежно від форм власності перевірки грошових документів, бух­галтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів;

одержувати від службових осіб у письмовій формі пояс­нення, довідки, відомості з питань, що виникають під час пере­вірок;

обстежувати будь-які виробничі, складські, торговельні при­міщення підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та місця їх знаходження;

вимагати від керівників та інших службових осіб підприємств, установ, організацій усунення виявлених порушень законодав­ства про ціни;

1 Відомості Верховної Ради України. — 1994. — № 15. — Ст. 84.


зупиняти операції підприємств за розрахунковими, валют­ними, іншими рахунками в банках у разі відмови у проведенні документальної перевірки та в інших передбачених законом ви­падках;

накладати адміністративні штрафи на керівників та інших службових осіб підприємств, установ, організацій за порушен­ня державної дисципліни цін.

Закон зобов'язує господарюючих суб'єктів у встановленому порядку подавати необхідну інформацію для здійснення конт­ролю за правильністю встановлення і застосування цін.

Відповідальність господарюючих суб'єктів за порушення дер­жавної дисципліни цін встановлена Законом України «Про ціни і ціноутворення» (ст. 14), а також іншими актами законодавства, чинними на території України. Так, вся необгрунтовано одер­жана підприємством, організацією сума виручки в результаті по­рушення державної дисципліни цін підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підпри­ємства, організації. Крім того, у позабюджетні фонди місцевих рад стягується штраф у двократному розмірі необгрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій у банківських установах за рішенням суду на підставі рішення державної інспекції з контролю за ці­нами. У разі незгоди підприємства, установи, організації з рішен­ням державної інспекції з контролю за цінами воно може бути оскаржене в господарському суді.

Певні санкції (як майнові, так і оперативно-господарські) щодо підприємств і організацій, що порушили дисципліну цін, мають право застосовувати самі суб'єкти господарювання. Так, підприємства, організації та інші юридичні особи мають право оскаржити в господарському суді порушення цін з боку держав­них органів, підприємств, організацій і вимагати відшкодування завданих їм збитків у випадках реалізації їм товарів та послуг з порушенням вимог чинного законодавства про ціни.

Згідно з Положенням про поставки продукції виробничо-технічного призначення (п. 24) та Положенням про поставки товарів народного споживання (п. 19) покупець в односторон­ньому порядку має право відмовитися від виконання договору (повністю або частково) при завищенні продавцем ціни на про­дукцію.



Глава 27


 


Запитання і завдання для самоконтролю

1. Які функції властиві ціні в умовах переходу до ринку?

2. На що спрямована політика ціноутворення в Україні?

3. На які види залежно від способів встановлення поділяються ціни і тарифи? . .

4. Яким чином здійснюється державне регулювання цін і тари­фів?

5. У чому полягають особливості ціноутворення при здійсненні

експортних операцій?

6. У чому полягає значення індикативних цін?

7. У яких сферах застосовуються оптові й роздрібні ціни?

8. Якими правами наділені державні органи з контролю за ці­нами?

9. Яку відповідальність несуть суб'єкти господарювання за по­рушення державної дисципліни цін?


Глава 28

ПРАВОВІ ЗАСАДИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ, ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ ТА СТАТИСТИЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

§ J. Організація та ведення

бухгалтерського обліку в господарських організаціях

Як встановлено ч. 8 ст. 19 ГК, усі суб'єкти господарювання зобов'язані здійснювати первинний (оперативний) та бухгал­терський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також надавати відповідно до вимог закону фі­нансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї госпо­дарської діяльності, інші дані, визначені законом. Забороняєть­ся вимагати від суб'єктів господарювання надання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом або з по­рушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 16 липня 1999 р. «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі — Закон) бухгалтерський облік — це процес виявлення, ви­мірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, яки й ве­деться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та ін­ші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрун­туються на даних бухгалтерського обліку (ч. 2 ст. З Закону).

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінан­сової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів під­приємства (ч. 1 ст. З Закону).

Бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на певних принципах, під якими розуміють правила, якими на­лежить керуватися при виявленні, оцінці і реєстрації господар­ських операцій і при відображенні їх результатів у фінансовій звітності.


538

Глава 28

Основними принципами бухгалтерського обліку та фінан­сової звітності є:

обачність — застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

повне висвітлення — фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господар­ських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що прий­маються на її основі;

автономність — кожне підприємство розглядається як юри­дична особа, відокремлена від її власників, у зв'язку з чим осо­бисте майно та зобов'язання власників не повинні відображати­ся у фінансовій звітності підприємства;

послідовність — постійне (із року в рік) застосування під­приємством обраної облікової політики. Зміна облікової полі­тики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності;

безперервність — оцінка активів та зобов'язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати далі;

нарахування та відповідність доходів і витрат — для визна­чення фінансового результату звітного періоду необхідно порів­няти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати від­ображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітнос­ті в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;

превалювання сутності над формою — операції обліковують­ся відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної

форми;

історична (фактична) собівартість — пріоритетною є оцін­ка активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво

та придбання;

єдиний грошовий вимірник — вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звіт­ності здійснюється в єдиній грошовій одиниці;

періодичність — можливість розподілу діяльності підпри­ємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звіт­ності.


Правові засади бухгалтерського обліку, фінансової звітності... 539

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперерв­но з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповно­важеного органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених до­кументів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповно­важений орган (посадова особа), який здійснює керівництво під­приємством відповідно до законодавства та установчих доку­ментів.

Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприєм­ство самостійно обирає форми його організації:

введення до штату підприємства посади бухгалтера або ство­рення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером;

користування послугами спеціаліста з бухгалтерського об­ліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприєм­ницьку діяльність без створення юридичної особи;

ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку цент­ралізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою;

самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звіт­ності безпосередньо власником або керівником підприємства. Ця форма організації бухгалтерського обліку не може застосо­вуватися на підприємствах, звітність яких повинна оприлюд­нюватися.

Підприємство самостійно:

визначає облікову політику підприємства;

обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему ре­гістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення ін­формації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і тех­нології обробки облікових даних;

розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управ­лінського) обліку, звітності і контролю господарських опера­цій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів;


540

Глава 28

затверджує правила документообороту і технологію оброб­ки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку;

може виділяти на окремий баланс філії, представництва, від­ділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.

Керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умо­ви для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечи­ти неухильне виконання всіма підрозділами, службами та пра­цівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомір­них вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бух­галтерського обліку підприємства (далі — бухгалтер):

забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єди­них методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності;

організує контроль за відображенням на рахунках бухгал­терського обліку всіх господарських операцій;

бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування акти­вів підприємства;

забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підроз­ділах підприємства.

Відповідальність за бухгалтерський облік господарських опе­рацій, пов'язаних з ліквідацією підприємства, включаючи оцін­ку майна і зобов'язань підприємства та складання ліквідаційно­го балансу і фінансової звітності, покладається на ліквідаційну комісію, яка утворюється відповідно до законодавства (ст. 8 За­кону «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність»).

Згідно з ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік і фінансо­ву звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарсь­ких операцій є первинні документи, які фіксують факти здійс­нення господарських операцій. Первинні документи повинні бу­ти складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо — безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних до­кументів можуть складатися зведені облікові документи.


Правові засади бухгалтерського обліку, фінансової звітності... 541

Первинні та зведені облікові документи можуть бути скла­дені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обо­в'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру гос­подарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської опе­рації і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифі­кувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської опе­рації.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського об­ліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтер­ського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються та­кож у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній ва­люті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповід­ним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного мі­сяця.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Господарські операції повинні бути відображені в обліко­вих регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійс­нені.

У разі складання та зберігання первинних документів і ре­гістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських опе­рацій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобі­гання несанкціонованому та непомітному виправленню запи­сів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку


 
 

Глава 28

та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого

строку.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних до­кументів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписа­ли ці документи.

Первинні документи та регістри бухгалтерського обліку мо­жуть бути вилучені у підприємства тільки за рішенням відпо­відних органів, прийнятим у межах їх повноважень, передбаче­них законами. Посадова особа підприємства має право в присут­ності представників органів, які здійснюють вилучення, зняти копії документів, що вилучаються. Обов'язковим є складання реєстру документів, що вилучаються, у порядку, встановленому

законодавством.

Для забезпечення достовірності даних бухгалтерського об­ліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані прово­дити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої переві­ряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і

оцінка.

Об'єкти і періодичність проведення інвентаризації визнача­ються власником (керівником) підприємства, крім випадків, ко­ли її проведення є обов'язковим згідно з законодавством.

Так, проведення інвентаризації активів та зобов'язань під­приємства є обов'язковим перед складанням річної фінансової

звітності.

Проведення інвентаризації також обов'язкове у разі: передачі майна державного підприємства в оренду, прива­тизації майна державного підприємства, перетворення держав­ного підприємства в акціонерне товариство;

зміни матеріально відповідальних осіб (на день приймання-

передачі справ);

встановлення фактів крадіжок або зловживань, зіпсуття цін­ностей, а також за приписом судово-слідчих органів;

пожежі, стихійного лиха або техногенної аварії;

ліквідації підприємства, а також в інших випадках, передба­чених законодавством.

Порядок проведення інвентаризації та врегулювання розбіж­ностей щодо фактичної наявності активів та зобов'язань з дани­ми бухгалтерського обліку визначається Мінфіном.


Правові засади бухгалтерського обліку, фінансової звітності... 543

§ 2. Державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності

Відповідно до статті 6 Закону «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» державне регулювання бухгалтерського об­ліку та фінансової звітності в Україні здійснюється з метою:

створення єдиних правил ведення бухгалтерського облі­ку та складання фінансової звітності, які є обов'язковими для всіх підприємств та гарантують і захищають інтереси користу­вачів;

удосконалення бухгалтерського обліку та фінансової звіт­ності.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів Украї­ни, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгал­терського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фі­нансової звітності в банках встановлюється Національним бан­ком України відповідно до Закону та національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку1.

Порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фі­нансової звітності про виконання бюджетів та госпрозрахунко­вих операцій бюджетних установ установлюється Державним казначейством України відповідно до законодавства2.

Порядок ведення бухгалтерського обліку фінансово-госпо­дарської діяльності інвестора, пов'язаної з виконанням робіт (по­слуг), передбачених угодою про розподіл продукції, визначаєть­ся такою угодою відповідно до вимог законодавства України.

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, у межах своєї компетенції, відповідно до галузевих особливостей розробляють на базі національних положень (стандартів) бух-

1 Див., напр.: Інструкція з бухгалтерського обліку основних засобі її і не­
матеріальних активів банків України. Затверджена постановою Правління
національного банку України 20 грудня 2005 р. № 480 // Офіційний вісник
України. - 2006. - № 3. - Ст. 100.

2 Інструкція про кореспонденцію субрахунків бухгалтерського обліку для
відображення основних господарських операцій бюджетних установ. Затвер­
джена наказом Державного казначейства України від 10 липня 2000 р. № 61
(в ред. наказу Держказначейства від 14 лютого 2005 р. № 28 // Офіційний
вісник України. - 2005. - № 10. - Ст. 509).


544

Глава 28

галтерського обліку методичні рекомендації щодо їх застосу­вання1.

Методологічна рада з бухгалтерського обліку діє як дорад­чий орган при Міністерстві фінансів України з метою:

організації розробки та розгляду проектів національних по­ложень (стандартів) бухгалтерського обліку, інших норматив­но-правових актів щодо ведення бухгалтерського обліку та скла­дання фінансової звітності;

удосконалення організаційних форм і методів бухгалтер­ського обліку в Україні;

методологічного забезпечення впровадження сучасної тех­нології збору та обробки обліково-економічної інформації;

розробки рекомендацій щодо вдосконалення системи підго­товки, перепідготовки та підвищення кваліфікації бухгалтерів.

Методологічна рада з бухгалтерського обліку утворюєть­ся з висококваліфікованих науковців, спеціалістів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, підприємств, представників громадських організацій бухгалтерів та аудито­рів України.

Методологічна рада з бухгалтерського обліку діє на підставі Положення про Методологічну раду з бухгалтерського обліку. Положення про Методологічну раду з бухгалтерського обліку та її персональний склад затверджені наказом Міністерства фінан­сів України від 29 жовтня 1997 р. № 230.

§ 3. Фінансова звітність суб'єктів господарювання

Фінансова звітність — бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період (ст. 1 За­кону «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність»),

Загальні вимоги да фінансової звітності визначені ст. 11 За­кону «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність». Відпо­відно до цієї статті на основі даних бухгалтерського обліку під-

1 Див., напр.: Методичні рекомендації а бухгалтерського обліку основних операцій недержавних пенсійних фондів. Затверджені розпорядженням Дер­жавної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 9 грудня 2004 р. № 2968 // Українська інвестиційна газета. — 2005. — № 3.


Правові засади бухгалтерського обліку, фінансової звітності... 545

приємства зобов'язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства.

Фінансова звітність підприємства (крім бюджетних установ, представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності та суб'єктів малого підприємництва, визнаних такими відповідно до чинного законодавства) включає:

баланс,

звіт про фінансові результати,

звіт про рух грошових коштів,

звіт про власний капітал та примітки до звітів.

а) баланс— це звіт про фінансове становище підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і влас­ний капітал.

Активи підприємства — це ресурси, контрольовані підпри­ємством в результаті минулих подій, використання яких, як очі­кується, призведе до отримання економічних вигод в майбут­ньому.

Зобов'язання — заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Власний капітал — частина в активах підприємства, що за­лишається після вирахування його зобов'язань.

Зміст статей балансу визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», затвердженим наказом Мін­фіну України від 31 березня 1999 р. № 87.

Це статті згруповані у відповідні розділи:

Актив

I. Необоротні активи (включає статті):
«Нематеріальні активи»
«Незавершене будівництво»
«Основні засоби»

«Довгострокові фінансові інвестиції» «Довгострокова дебіторська заборгованість» «Відстрочені податкові активи» «Інші необоротні активи»

II. Оборотні активи

III. Витрати майбутніх періодів
Пасив

/. Власний капітал


546

Глава 28

II. Забезпечення майбутніх витрат і платежів

III. Довгострокові зобов'язання

IV. Поточні зобов'язання

V. Доходи майбутніх періодів.

б) звіт про фінансові результати(за Законом «Про ауди­торську діяльність» — звіт про прибутки і збитки) — складаєть­ся відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського облі­ку 3 «Звіт про фінансові результати», затвердженого наказом Мінфіну України від 31 березня 1999 р. № 87.

З метою визначення чистого прибутку або збитку звітного періоду у Звіті про фінансові результати наводять доходи і ви­трати.

Доходи — це збільшення економічних вигод у вигляді над­ходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за ра­хунок внесків власників) за звітний період.

Так, у статті «Доход (виручка) від реалізації продукції (то­варів, робіт, послуг)» відображається загальний доход (вируч­ка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг, тобто без вирахування наданих знижок, повернення проданих товарів та непрямих податків (податку на додану вартість, акцизного збо­ру тощо). Організації, основною діяльністю яких є торгівля цін­ними паперами, у цій статті відображають вартість, за якою реа­лізовано цінні папери, та суму винагороди за виконання інших операцій, пов'язаних з розміщенням, купівлею і продажем цін­них паперів.

Витрати — це зменшення економічних вигод у вигляді ви­буття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до змен­шення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками) за звітний період.

Знаючи доходи і витрати, можна визначити прибутки і збит­ки суб'єкта господарювання.

Прибуток — це сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати.

Збиток — це перевищення суми витрат над сумою доходу, для отримання якого були здійснені ці витрати.

в) звіт про рух грошових коштівпідприємств, організацій та інших юридичних осіб (далі — підприємства) усіх форм влас­ності (крім банків і бюджетних установ), метою якого є надання


Правові засади бухгалтерського обліку, фінансової звітності... 547

користувачам фінансової звітності повної, правдивої і неупере-дженої інформації про зміни, що відбулися в грошових коштах підприємства і їх еквівалентах за звітний період. Порядок скла­дання цього звіту визначено Положенням (стандартом) бухгал­терського обліку 4 «Звіт про рух грошових коштів», затвердже­ним наказом Мінфіну України від 31 березня 1999 р.

г) звіт про власний капітал,метою складання якого є роз­криття інформації про зміни у складі власного капіталу підпри­ємства протягом звітного періоду. Порядок складання цього зві­ту визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського облі­ку 5 «Звіт про власний капітал», затвердженим наказом Мінфіну України від 31 березня 1999 р.

Звіт про рух грошових коштів і звіт про власний капітал мо­жуть бути віднесені до іншої звітності в межах відомостей, які не становлять комерційну таємницю і визначені законодавством для надання користувачам та публікації про яку йдеться в За­коні «Про аудиторську діяльність».

Для суб'єктів малого підприємництва і представництв іно­земних суб'єктів господарської діяльності національними поло­женнями (стандартами) встановлюється скорочена за показни­ками фінансова звітність у складі балансу і звіту про фінансові результати.

Форми фінансової звітності підприємств (крім банків) і по­рядок їх заповнення встановлюються Міністерством фінансів України за погодженням з Державним комітетом статистики України.

Форми фінансової звітності банків і порядок їх заповнення встановлюються Національним банком України за погоджен­ням з Державним комітетом статистики України.

Форми фінансової звітності бюджетних установ, органів Дер­жавного казначейства України з виконання бюджетів усіх рів­нів і кошторисів видатків та порядок їх заповнення встановлю­ються Державним казначейством України.

Відповідно до ст. 12 Закону підприємства, що мають дочірні підприємства, крім фінансових звітів про власні господарські операції, зобов'язані складати та подавати консолідовану фінан­сову звітність.

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, до сфери управління яких належать підприємства, засновані на дер­жавній власності, та органи, які здійснюють управління майном


548 Глава 28

підприємств, заснованих на комунальній власності, крім влас­них звітів, складають та подають зведену фінансову звітність що­до всіх підприємств, що належать до сфери їх управління.

Зазначені органи також окремо складають зведену фінансо­ву звітність щодо господарських товариств, акції (частки, паї) яких перебувають відповідно у державній та комунальній влас­ності.

Об'єднання підприємств крім власної звітності складають і подають зведену фінансову звітність щодо всіх підприємств, які входять до їх складу, якщо це передбачено установчими доку­ментами об'єднань підприємств відповідно до законодавства.

Звітним періодом для складання фінансової звітності є ка­лендарний рік. Проміжна звітність складається щокварталь­но наростаючим підсумком з початку звітного року в складі балансу та звіту про фінансові результати. Баланс підприєм­ства складається за станом на кінець останнього дня кварталу (року).

Перший звітний період новоствореного підприємства може бути менш як 12 місяців, але не більш як 15 місяців.

Звітним періодом підприємства, що ліквідується, є період з початку звітного року до дати прийняття рішення про його лік­відацію.

Порядок подання та оприлюднення фінансової звітності вста­новлено статтею 14 Закону «Про бухгалтерський облік та фінан­сову звітність»

Підприємства зобов'язані подавати квартальну та річну фі­нансову звітність органам, до сфери управління яких вони на­лежать, трудовим колективам на їх вимогу, власникам (заснов­никам) відповідно до установчих документів, якщо інше не пе­редбачено цим Законом. Органам виконавчої влади та іншим користувачам фінансова звітність подається відповідно до за­конодавства. Термін подання фінансової звітності встановлю­ється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Порядку подання фінансової звітності, затвер­дженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 р. № 419і фінансова звітність подається органам, до сфери управління яких належать підприємства, трудовим колективам на їх вимогу, власникам (засновникам) відповідно до установ-

1 Офіційний вісник України. — 2000. — № 9. — Ст. 344.


Правові засади бухгалтерського обліку, фінансової звітності... 549

чих документів, а також згідно із законодавством — іншим орга­нам та користувачам, зокрема органам державної статистики, та щодо використання бюджетних асигнувань, одержаних з дер­жавного бюджету, — органам Державного казначейства, а щодо використання асигнувань, одержаних з місцевих бюджетів, -відповідно фінансовим відділам райдержадміністрацій, міськ­виконкомів та фінансовим управлінням обласних, Київської і Севастопольської міських держадміністрацій.

Розпорядники бюджетних коштів разом з річною фінан­совою звітністю про виконання кошторисів доходів і видатків подають аудиторський звіт з висновком щодо її достовірності, складений органом державної контрольно-ревізійної служби.

Банки подають фінансову звітність також Національному банку.

Фінансова звітність може подаватися органам державної статистики разом з довідкою про наявність згоди надання ор­ганам державної влади даних з фінансової звітності підприєм­ства, форму якої наведено у додатку. У разі відсутності такої згоди зазначена довідка органам державної статистики не по­дається.

Терміни подання підприємствами фінансової звітності у визначених межах встановлює міністерство або інший орган виконавчої влади, до сфери управління якого належать під­приємства, або органи місцевого самоврядування, які здійсню­ють управління майном підприємств комунальної власності.

Квартальна фінансова звітність (крім зведеної та консолі­дованої) подається підприємствами не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, а річна — не пізніше 20 лютого наступного за звітним року.

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади подають зведену фінансову звітність про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів щодо всіх під­приємств, які належать до сфери їх управління, а також зведе­ну фінансову звітність про фінансове становище, результати ді­яльності та рух грошових коштів щодо господарських товариств, акції (частки, паї) яких перебувають у державній власності, Мін­економіки і Мінфіну щокварталу не пізніше 45 днів після закін­чення звітного кварталу та щороку не пізніше 15 квітня наступ­ного за звітним року. Про диференційовані терміни подання цієї фінансової звітності повідомляє Мінфін.


Глава 28

Об'єднання підприємств, утворені на добровільних засадах, подають власну та зведену фінансову звітність, якщо це перед­бачено установчими документами.

Об'єднання підприємств, утворені за рішенням Кабінету Міністрів України або центрального органу виконавчої влади, який здійснює управління майном підприємств, подають крім власної зведену фінансову звітність відповідно Мінфіну та Мі­некономіки або відповідному центральному органу виконавчої влади.

Органи місцевого самоврядування подають зведену фінан­сову звітність про фінансове становище, результати діяльнос­ті та рух грошових коштів щодо всіх підприємств комунальної власності, а також зведену фінансову звітність про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів щодо господарських товариств, акції (частки, паї) яких перебувають у комунальній власності, відповідним місцевим органам вико­навчої влади щокварталу не пізніше ЗО днів після закінчення звітного кварталу та щороку не пізніше 10 березня наступного за звітним року. Про диференційовані терміни подання цієї звіт­ності повідомляють місцеві органи виконавчої влади.

Підприємства, що мають дочірні підприємства, крім фінан­сови

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти