|
СПЕЦІАЛЬНІ РЕЖИМИ ГОСПОДАРЮВАННЯ
Глава 33 ПРАВОВИЙ РЕЖИМ СПЕЦІАЛЬНИХ (ВІЛЬНИХ) ЕКОНОМІЧНИХ ЗОН ТА СПЕЦІАЛЬНИЙ РЕЖИМ ГОСПОДАРЮВАННЯ § 7. Поняття та види спеціальних (вільних) економічних зон Реформування соціально-економічного становища в Україні вимагає застосування нових форм регіонального розвитку, що базуються на можливостях регіонів повніше й ефективніше використовувати наявні ресурси і переваги сприятливого еконо-міко-географічного та геополітичного розташування. Найбільш дієвими формами регіональної політики, що застосовуються країнами як з високорозвиненою, так і перехідною економікою, є створення спеціальних (вільних) економічних зон та здійснення комплексу заходів, що проводяться центральними і місцевими органами виконавчої влади шляхом запровадження спеціальних режимів інвестиційної діяльності. Спеціальні (вільні) економічні зони (СЕЗ) розглядаються як рдин з важливих інструментів, за допомогою якого досягається відкритість економіки нашої держави зовнішньому світові і стимулюється міжнародне економічне співробітництво на основі залучення іноземних інвестицій. Спеціальна економічна зона — це частина території України, на якій встановлюється спеціальний правовий режим економічної діяльності та особливий порядок застосування чинного, законодавства України. Для СЕЗ характерним є те, що в них створюються сприятливі валютно-фінансові умови для розвитку банківсько-кредитної системи, страхування та системи державного інвестування. Глава 33 Правовий режим СЕЗ в Україні визначається, в першу чергу, Законом України від ІЗ жовтня 1992 р. «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон»1. Цей закон визначає порядок створення та ліквідації і механізм функціонування спеціальних (вільних) економічних зон на території України, загальні правові і економічні основи їх статусу, а також загальні правила регулювання відносин суб'єктів економічної діяльності цих зон з місцевими радами, органами державної виконавчої влади та ін. Важливе значення для активізації підприємницької діяльності, нарощування експорту товарів і послуг та прискорення соціально-економічного розвитку регіонів шляхом створення СЕЗ має постанова Кабінету Міністрів України від 14 березня 1994 р. № 167 «Про Концепцію створення спеціальних (вільних) економічних зон в Україні»2, якою зазначену Концепцію було схвалено. Згідно із Законом України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» в Україні залежно від господарської спрямованості та економіко-пра-вових умов діяльності можуть створюватися такі СЕЗ: зовнішньоторговельні зони — частина території держави, де товари іноземного походження можуть зберігатися, купуватися та продаватися без сплати мита і митних зборів або з їх відстроченням. Формами організації таких зон можуть бути вільні порти (порто-франко)3, вільні митні зони (зони франко) та митні склади; комплексні виробничі зони — частина території держави, на якій запроваджується спеціальний (пільговий податковий, валютно-фінансовий, митний тощо) режим економічної діяльності з метою стимулювання підприємства, залучення інвестицій у пріоритетні галузі господарства, розширення зовнішньоекономічних зв'язків, запозичення нових технологій, забезпечення зайнятості населення. Вони можуть мати форму експортних виробничих зон, де розвивається насамперед експортне виробниц- 1 Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 50. — Ст. 676. 2 ЗП України. - 1994. - № 7. - Ст. 171. 3 Закон України від «Про спеціальну (вільну) економічну зону «Порто- Правовий режим спеціальних (вільних) економічних зон... 611 тво, орієнтоване на переробку власної сировини та переважно складальницькі операції, та імпортоорієнтованих зон, головна функція яких — розвиток імпортозамінних виробництв; науково-технічні зони — це СЕЗ, спеціальний правовий режим яких орієнтований на розвиток наукового і виробничого потенціалу. Вони можуть існувати у формі регіональних інноваційних центрів-технополісів, районів інтенсивного наукового розвитку, високотехнологічних промислових комплексів, науково-виробничих парків (технологічних, дослідницьких, промислових, агропарків), а також локальних інноваційних центрів та опорних інноваційних пунктів; туристично-рекреаційні зони — це СЕЗ, які створюються в регіонах, що мають багатий природний, рекреаційний та істори-ко-культурний потенціал, з метою ефективного його використання і збереження, а також активізації підприємницької діяльності (в тому числі із залученням іноземних інвесторів) у сфері рекреаційно-туристичного бізнесу1; банківсько-страхові (офшорні) зони ■— це зони, в яких запроваджується особливо сприятливий режим здійснення банківських та страхових операцій в іноземній валюті для обслуговування нерезидентів. Офшорний статус надається банківським та страховим установам, які були створені за участю лише нерезидентів і обслуговують лише ту їхню підприємницьку діяльність, що здійснюється за межами України; зони прикордонної торгівлі — частина території держави на кордонах із сусідніми країнами, де діє спрощений порядок перетину кордону і торгівлі. Крім зазначених в Україні можуть створюватися СЕЗ інших типів, а також комплексні спеціальні (вільні) економічні зони, які поєднують у собі риси та елементи зон різних типів. СЕЗ можуть бути класифіковані й за іншими критеріями. Так, за ознакою відкритості розрізняють СЕЗ інтеграційні (діяльність яких спрямована на тісну взаємодію з позазональною економікою країни) та анклавні (орієнтовані на зв'язки із зовнішнім ринком). Залежно від місцезнаходження СЕЗ поділяються на зовнішні (розміщені на кордоні з іншими державами) та внутрішні (розміщені у внутрішніх районах країни). 1 Закон України від 18 березня 1999 р. «Про спеціальну економічну зону туристсько-рекреаційного типу «Курортополіс Трускавець» // Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 18. — Ст. 139.
Глава 33 § 2. Порядок створення спеціальної (вільної) економічної зони Статус і території СЕЗ, а також строк, на який вона створюється, визначаються Верховною Радою України шляхом прийняття окремого закону для кожної спеціальної (вільної) економічної зони. СЕЗ створюються Верховною Радою України з ініціативи Президента України, Кабінету Міністрів України або місцевих рад та місцевих державних адміністрацій. Формування та розвиток СЕЗ має відбуватися за такими етанами: I етап — заснування, нормативно-правове забезпечення, ор II етап — інвестиційне забезпечення, формування галузевої III етап — подальший розвиток, диверсифікація галузевої та Порядок їх створення, перелік та зміст необхідних для створення документів визначаються ст. 5—7 Закону України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон». СЕЗ створюються Верховною Радою України за ініціативою Президента України, Кабінету Міністрів України або місцевих рад та місцевої державної адміністрації. У разі створення СЕЗ за ініціативою Президента України або Кабінету Міністрів України відповідне рішення може бути прийнято лише після одержання письмової згоди відповідної місцевої ради та місцевої державної адміністрації, на території якої передбачається розташувати СЕЗ. У разі коли ініціатива у створенні СЕЗ належить місцевим радам та місцевим державним адміністраціям, вони подають відповідну пропозицію Кабінету Міністрів України. Кабінет Міністрів України повинен розглянути пропозицію про створення СЕЗ у шестидесятиденний строк з дня її надходження і подати висновок з цього питання до Верховної Ради України. Пропозиції щодо зміни статусу і території СЕЗ подаються в порядку, передбаченому законом для створення спеціальної (вільної) економічної зони. Загальні засади створення і функціонування СЕЗ в Автономній Республіці Крим визначаються згідно з Законом Украї- Правовий режим спеціальних (вільних) економічних зон... 613 ни «Про розмежування повноважень між органами державної влади України і Республіки Крим». Відповідно до ст. 6 Закону документи про створення СЕЗ повинні містити: а) рішення місцевої ради та місцевої державної адміністра б) проект положення про її статус та систему управління, в) точний опис кордонів СЕЗ та карту її території; г) техніко-економічне обґрунтування доцільності створення і д) проект закону про створення конкретної СЕЗ. має включати: —мету, функціональне призначення та галузеву спрямованість її діяльності; —етапи розвитку із зазначенням часу їх здійснення; —ступінь розвитку виробничої і соціальної інфраструктури, інфраструктури підприємництва та можливості їх розвитку в майбутньому; —вихідний рівень розвитку економічного, наукового та іншого потенціалу з урахуванням специфічних умов її створення; —рівень забезпеченості кваліфікованими кадрами; —обсяги, джерела та форми фінансування на кожному етапі її створення і розвитку; —обґрунтування режиму ціноутворення, оподаткування, митного регулювання, валютно-фінансового та кредитного механізму. Управління СЕЗ має певну специфіку, яка полягає в тому, що структура, функції та повноваження органів управління спеціальної (вільної) економічної зони визначаються залежно від її типу, розмірів, кількості працівників та/або мешканців на її території. Проте незалежно від типу СЕЗ їх органами управління є місцеві ради та місцеві державні адміністрації в межах своїх повноважень (їхні функції та повноваження щодо управління СЕЗ визначені ст. 10 Закону «Про загальні засади створення і
Глава 33 функціонування спеціальних (вільних) економічних зон»); орган господарського розвитку і управління СЕЗ, що створюється за участю суб'єктів економічної діяльності України та іноземних суб'єктів такої діяльності (функції цього органу, визначені ст. 11 зазначеного Закону, можуть бути покладені на одного із суб'єктів економічної діяльності СЕЗ). Функції та повноваження органу господарського розвитку і управління СЕЗ визначаються законом про створення конкретної СЕЗ. Орган господарського розвитку і управління СЕЗ забезпечує загальні умови її функціонування. До виключної компетенції органу господарського розвитку в межах функціонування СЕЗ належить: визначення перспективних напрямів розвитку СЕЗ; експлуатація та будівництво мереж транспорту, зв'язку, енергопостачання та інших об'єктів виробничої інфраструктури, що використовуються для загальних потреб; розвиток мережі комунікаційних зв'язків з партнерами за межами СЕЗ; організація міжнародних торгів з метою розміщення на території СЕЗ нових виробництв; упорядкування та надання суб'єктам господарської діяльності СЕЗ в користування земельних ділянок, об'єктів інфраструктури та передача їм у користування природних ресурсів; видача дозволів суб'єктам господарської діяльності СЕЗ на будівництво нових господарських об'єктів, реєстрація суб'єктів економічної діяльності та інвестицій, здійснюваних у СЕЗ. Виконавчим директором органу господарського розвитку СЕЗ може бути як громадянин України, так і громадянин іншої країни, який працює за строковим контрактом. На всі об'єкти та суб'єкти економічної діяльності СЕЗ поширюється система державних гарантій захисту інвестицій, передбачена законодавством України про інвестиційну діяльність та іноземні інвестиції. СЕЗ вважається ліквідованою з моменту закінчення строку, на який її було створено, якщо його не буде продовжено Верховною Радою України. За поданням Президента України або Кабінету Міністрів України СЕЗ може бути ліквідована Верховною Радою України до закінчення строку, на який її було створено. Питання про доцільність продовження строку функціону- Правовий режим спеціальних (вільних) економічних зон... 615 вання СЕЗ або її дострокову ліквідацію може бути передано для вивчення комісії незалежних експертів, створюваній Верховною Радою України. Верховна Рада України повинна розглянути подані пропозиції і у тримісячний строк з дня подання зазначеної пропозиції винести відповідне рішення. СЕЗ вважається ліквідованою з моменту прийняття відповідного закону про її ліквідацію. Для вирішення майнових та інших питань, пов'язаних з ліквідацією СЕЗ, врегулювання фінансових відносин між органом господарського розвитку і управління та суб'єктами економічної діяльності СЕЗ Кабінетом Міністрів України створюється ліквідаційна комісія, яка набуває усіх повноважень щодо управління СЕЗ до моменту остаточного вирішення всіх питань, пов'язаних з її ліквідацією. § 3. Спеціальний інвестиційний режим на територіях пріоритетного розвитку Від території СЕЗ слід відрізняти територію пріоритетного розвитку (ТПР), тобто територію, на якій склалися несприятливі соціально-економічні умови та на якій запроваджується спеціальний режим інвестиційної діяльності для створення нових робочих місць. Спеціальний режим інвестиційної діяльності, що запроваджується на ТПР, це режим, який передбачає введення податкових, митних та інших пільг, передбачених законом, для суб'єктів підприємницької діяльності, що реалізують в порядку, визначеному законом, інвестиційні проекти, схвалені Комітетом з питань територій пріоритетного розвитку. Низкою законів України встановлені спеціальні режими інвестиційної діяльності на ТПР в Автономній Республіці Крим, у Волинській, Житомирській, Луганській, Чернігівській областях. Наприклад, відповідно до ст. З Закону України від 15 липня 1999 р. «Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Луганській області»1 такий режим інвестиційної діяльності запроваджується на територіях пріоритетного розвитку і діє протягом ЗО років при реалізації 1 Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 38. — Ст. 351. Глава 33 в порядку, визначеному цим Законом, інвестиційних проектів у пріоритетних галузях (підгалузях) виробництва, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України. До територій пріоритетного розвитку цим Законом віднесено у своїх адміністративно-територіальних межах міста Брянка, Краснодон, Свердловськ, Первомайськ, Стаханов, Красний Луч, а також Антрацитівський, Кремінський та Краснодонський райони Луганської області. Спеціальний режим інвестиційної діяльності застосовується до суб'єктів підприємницької діяльності, які реалізують в порядку, визначеному Законом, інвестиційний проект кошторисною вартістю, еквівалентною не менше: 500 тис. доларів США — при реалізації інвестиційного проекту в галузях сільського господарства, обробної промисловості та охорони здоров'я; 700 тис. доларів США — при реалізації інвестиційного проекту в галузях будівництва та транспорту; 1 млн. доларів США — при реалізації інвестиційного проекту в галузях добувної промисловості, виробництва електроенергії та коксу, хімічного виробництва і машинобудування. Органами управління територіями пріоритетного розвитку відповідно до ст. 6 Закону є: —Комітет з питань територій пріоритетного розвитку; —органи місцевого самоврядування. Органи місцевого самоврядування територій, на яких запроваджується спеціальний режим інвестиційної діяльності, здійснюють свої повноваження відповідно до законодавства України з урахуванням особливостей, визначених Законом. Крім того, до повноважень органу місцевого самоврядування також належить: укладення договору (контракту) з суб'єктом підприємницької діяльності щодо умов реалізації інвестиційного проекту, затвердженого Комітетом з питань територій пріоритетного розвитку, у визначеному Законом порядку. Згідно з ст. 7 Закону Комітет з питань територій пріоритетного розвитку (далі — Комітет) є спеціально уповноваженим органом управління спеціальним режимом інвестиційної діяльності, що запроваджується відповідно до Закону на територіях пріоритетного розвитку в Луганській області. Комітет створюється Луганською обласною радою. Правовий режим спеціальних (вільних) економічних зон... 617 До повноважень Комітету належать: розроблення та забезпечення реалізації стратегії та поточних програм розвитку територій пріоритетного розвитку; розгляд і затвердження інвестиційних проектів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; видача свідоцтва про затвердження інвестиційного проекту; здійснення в межах своїх повноважень згідно з Законом відповідного контролю за реалізацією інвестиційних проектів суб'єктами підприємницької діяльності на територіях пріоритетного розвитку; підготовка відповідним органам місцевого самоврядування пропозицій щодо встановлення ставок орендної плати, плати за комунальні послуги, тарифів та інших платежів; організація підготовки та перепідготовки кадрів; регулювання залучення до роботи на територіях пріоритетного розвитку іноземних працівників; прийняття у межах своєї компетенції рішень, обов'язкових до виконання на територіях пріоритетного розвитку при реалізації інвестиційних проектів; розгляд у досудовому порядку спорів, що виникають між органами місцевого самоврядування та суб'єктами підприємницької діяльності при реалізації інвестиційних проектів; реалізація інших повноважень, передбачених Законом. На територіях пріоритетного розвитку можуть провадитися всі види підприємницької діяльності, за винятком заборонених законами України. Спеціальний правовий режим підприємницької діяльності, встановлений на територіях пріоритетного розвитку, поширюється на суб'єктів підприємницької діяльності виключно під час реалізації ними на цих територіях інвестиційних проектів, затверджених у встановленому цим Законом порядку. Затвердження Комітетом інвестиційного проекту та видача свідоцтва про його затвердження є підставою для укладення відповідним органом місцевого самоврядування договору (контракту) з суб'єктом підприємницької діяльності щодо умов реалізації інвестиційного проекту, укладення договорів оренди землі, приміщень тощо. Порядок укладення договору (контракту) визначається Луганською обласною радою. У разі невиконання або неналежного виконання суб'єктом підприємницької діяльності умов договору (контракту), укла-
Глава 33 деного з органом місцевого самоврядування, такий суб'єкт підприємницької діяльності несе майнову та іншу відповідальність, передбачену законодавством України та відповідним договором (контрактом). У разі порушення суб'єктом підприємницької діяльності законодавства України, установчих документів, договору (контракту) з органом місцевого самоврядування щодо умов реалізації затвердженого у встановленому цим Законом порядку інвестиційного проекту Комітет може внести пропозиції органу місцевого самоврядування про розірвання у встановленому законодавством порядку договору (контракту), укладеного з суб'єктом підприємницької діяльності. У разі порушення суб'єктом підприємницької діяльності законодавства України, установчих документів, договору (контракту) з органом місцевого самоврядування щодо умов реалізації затвердженого у встановленому цим Законом порядку інвестиційного проекту орган місцевого самоврядування може прийняти рішення про розірвання у встановленому законодавством порядку укладеного з ним договору (контракту), а також внести пропозиції Комітету про скасування виданого ним свідоцтва про затвердження інвестиційного проекту. Рішення про скасування свідоцтва про затвердження інвестиційного проекту та розірвання договору (контракту) з органом місцевого самоврядування можуть бути оскаржені в судовому порядку. До суб'єктів підприємницької діяльності під час реалізації ними інвестиційних проектів, затверджених у встановленому Законом порядку, застосовується запроваджений Законом спеціальний правовий режим підприємницької діяльності та надаються передбачені Законом пільги щодо сплати ввізного мита, податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств, збору до Державного інноваційного фонду України, до державного фонду сприяння зайнятості населення та плати за землю. Звільняються на період реалізації інвестиційного проекту, але не більше ніж на 5 років, від сплати ввізного мита суб'єкти підприємницької діяльності, які ввозять на митну територію України сировину, матеріали, устаткування та обладнання (крім підакцизних товарів) для реалізації інвестиційного проекту у порядку, встановленому Законом. Правовий режим спеціальних (вільних) економічних зон... 619 Звільняються на період реалізації інвестиційного проекту, але не більше ніж на 5 років, від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України устаткування та обладнання для реалізації інвестиційного проекту у порядку, встановленому Законом. Перелік та обсяги ввезення на митну територію України зазначених сировини, матеріалів, устаткування (обладнання) є невід'ємною частиною інвестиційного проекту. Під терміном устаткування (обладнання) слід розуміти машини (крім транспортних засобів), механізми, прилади, пристрої, призначені для використання у технологічному процесі, що здійснюється під час реалізації інвестиційного проекту. У разі нецільового використання, відчуження зазначених сировини, матеріалів, устаткування та обладнання до закінчення строку реалізації інвестиційного проекту ввізне мито та податок на додану вартість справляються у встановленому законом порядку. Звільняється на три роки від оподаткування прибуток ново-створеного, перепрофільованого, реструктуризованого підприємства, що реалізує у встановленому Законом порядку інвестиційний проект. Прибуток таких підприємств, одержаний від реалізації інвестиційного проекту з четвертого по шостий рік включно, оподатковується за ставкою у розмірі 50 відсотків діючої ставки оподаткування. Ця норма застосовується з моменту одержання зазначеними підприємствами першого прибутку. Порядок обчислення прибутку, одержаного від реалізації інвестиційного проекту, визначається Державною податковою адміністрацією України. У разі коли протягом звітного (податкового) періоду відбувається часткове або повне відчуження інвестиції суб'єкт підприємницької діяльності, який одержав інвестицію, зобов'язаний сплатити у повному обсязі податок з прибутку, одержаного у такому звітному (податковому) періоді. До валового доходу підприємства, нарахованого з метою оподаткування, не включається одержана згідно з інвестиційним проектом, що реалізується у встановленому цим Законом порядку, сума інвестицій у вигляді: коштів; матеріальних цінностей; Глава 33 нематеріальних активів, включаючи легалізовані на території України авторські права, права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, ноу-хау тощо, вартість яких у конвертованій валюті підтверджено згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями, а також експертною оцінкою в Україні. Звільняються від сплати зборів до Державного інноваційного фонду України та до державного фонду сприяння зайнятості населення на період до 2009 року новостворені, у тому числі у процесі реорганізації, підприємства, що реалізують у встановленому цим Законом порядку інвестиційні проекти, в яких чисельність працівників, вивільнених внаслідок ліквідації, реорганізації гірничодобувних та інших підприємств, становить у звітному податковому періоді не менш як 50 відсотків середньоспискової чисельності працюючих. Звільняються від плати за землю на період освоєння земельної ділянки (планування території, будівництва об'єктів інфраструктури тощо), але не більш як на 5 років, суб'єкти підприємницької діяльності, які реалізують у встановленому Законом порядку інвестиційні проекти. § 4. Правове регулювання концесійної діяльності в Україні Концесія, як встановлено ч. 1 ст. 406 ГК, — це надання з метою задоволення суспільних потреб уповноваженим органом державної влади чи органом місцевого самоврядування на підставі концесійного договору на платній та строковій основі вітчизняним або іноземним суб'єктам господарювання (концесіонерам) права на створення (будівництво) та/або управління (експлуатацію) об'єктом концесії за умови взяття концесіонером на себе відповідних зобов'язань, майнової відповідальності і підприємницького ризику. Аналогічне за змістом визначення поняття концесії вміщене в Законі України від 16 липня 1999 р. «Про концесії»1, що визначає поняття та правові засади регулювання відносин концесії державного та комунального майна, а також умови і поря- 1 Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 41. — Ст. 372. Правовий режим спеціальних (вільних) економічних зон... 621 док її здійснення з метою підвищення ефективності використання державного і комунального майна і забезпечення потреб громадян України у товарах (роботах, послугах). Крім положень Глави 40 ГК та Закону України «Про концесії» відносини, пов'язані з концесійною діяльністю, регулюються рядом прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів: Законом України від 14 грудня 1999 р. «Про концесії на будівництво та експлуатацію автомобільних доріг»1, постановами Кабінету Міністрів України від 18 січня 2000 р. № 72 «Про реєстр концесійних договорів»2, від 12 квітня 2000 р. № 643 «Про затвердження Типового концесійного договору»3 та іншими. ГК (ст. 407) встановлює, що концесійна діяльність в Україні базується на таких засадах: поєднання державного регулювання концесійної діяльності та здійснення її на підставі концесійного договору; вибір концесіонерів переважно на конкурсній основі; комплексне та оплатне використання об'єкта концесії, участь держави, органів місцевого самоврядування у частковому фінансуванні об'єктів концесії соціального призначення; взаємна вигода сторін у концесійному договорі, розподіл ризиків між сторонами концесійного договору; державне гарантування інвестицій концесіонерів; стабільність умов концесійних договорів; забезпечення прав та законних інтересів споживачів продукції (послуг), що надаються концесіонерами. Крім цього Закон України «Про концесії» визначає ще й такі принципи концесійної діяльності як: законність здійснення концесійної діяльності; врахування особливостей надання об'єкта у концесію в окремих сферах господарської діяльності; забезпечення законних прав та інтересів споживачів товарів (робіт, послуг), що надаються концесіонером. Пропозиції щодо переліку конкретних об'єктів права державної власності, які можуть надаватися в концесію, вносяться відповідними центральними органами виконавчої влади. Затвер- 1 Там само. - 2000. - № 3. - Ст. 21. 2 Офіційний вісник України. — 2000. — № 3. — Ст. 82. 3 Там само. - 2000. - № 15. - Ст. 626.
Глава 33 дження пооб'єктного переліку здійснюється Кабінетом Міністрів України1, а затвердження переліку об'єктів права комунальної власності, які можуть надаватися в концесію, здійснюється виключно на пленарних засіданнях відповідних рад. Концесійна діяльність здійснюється на основі концесійних договорів, що укладаються відповідно до законодавства України з концесіонерами, в тому числі іноземними інвесторами, Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом державної влади, або визначеними законом органами місцевого самоврядування. Укладенню концесійного договору передує концесійний конкурс, організація і проведення якого здійснюється концесієдавцем відповідно до Положення про проведення концесійного конкурсу та укладення концесійних договорів на об'єкти права державної і комунальної власності, які надаються у концесію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2000 р. № 6422, або відповідно до Порядку проведення концесійного конкурсу на будівництво та експлуатацію автомобільних доріг, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 4 жовтня 2000 р. №15213. Переможцем концесійного конкурсу визнається претендент, який запропонував кращі умови здійснення концесії, відповідно до умов концесійного конкурсу. З переможцем концесійного конкурсу укладається концесійний договір після погодження всіх його умов. Строк дії концесійного договору встановлюється сторонами договору залежно від характеру та умов концесії. Цей строк не може бути меншим десяти років та більшим п'ятдесяти років. Вимоги до концесійних договорів, порядок їх укладення, а також інші питання правового регулювання концесійної діяльності визначаються Законом «Про концесії», іншими законами. Кабінет Міністрів України може затверджувати типові концесійні договори для здійснення певних видів концесійної діяльності. На сьогодні затверджено Типовий концесійний договір 1 Постанову Кабінету Міністрів України від 11 грудня 1999 р. «Про за 2 Офіційний вісник України. — 2000. — № 15. — Ст. 625. 3 Офіційний вісник України. — 2000. -- № 41. — Ст. 1750. Правовий режим спеціальних (вільних) економічних зон... 623 та Типовий концесійний договір на будівництво та експлуатацію автомобільної дороги1. Згідно з ст. 10 Закону України «Про концесії» істотними умовами договору концесії є: сторони договору; види діяльності, роботи, послуги, які здійснюються за умовами договору; об'єкт концесії (склад і вартість майна або технічні і фінансові умови створення об'єкта концесії); умови надання земельної ділянки, якщо вона необхідна для здійснення концесійної діяльності; перелік видів діяльності, здійснення яких підлягає ліцензуванню; умови встановлення, зміни цін (тарифів) на виготовлені (надані) концесіонером товари (роботи, послуги); строк дії договору концесії, умови найму, використання праці працівників — громадян України; умови використання вітчизняних технологій, техніки, сировини, матеріалів; умови та обсяги поліпшення об'єкта концесії та порядок компенсації зазначених поліпшень; умови, розмір і порядок внесення концесійних платежів; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення об'єкта концесії та умови його повернення; відповідальність за виконання сторонами зобов'язань; страхування концесіонером об'єктів концесії, взятих у концесію; порядок продовження і припинення дії договору; порядок вирішення спорів між сторонами. За згодою сторін у концесійному договорі можуть бути передбачені й інші умови, в тому числі передбачені спеціальними законами про концесійну діяльність в окремих сферах господарської діяльності. Якщо для здійснення концесійної діяльності необхідна земельна ділянка, договір оренди земельної ділянки або акт про надання земельної ділянки у користування додаються до концесійного договору. 1 Постанова Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 2000 р. № 1519 «Про затвердження Типового концесійного договору на будівництво та експлуатацію автомобільної дороги» // Офіційний вісник України. — 2000. — № 41. — Ст. 1749.
Глава 33 Умови концесійного договору є чинними на весь строк дії договору, в тому числі у випадках, коли після його укладення законодавчими актами встановлено правила, які погіршують становище концесіонера. Відповідно до умов концесійного договору концесіонером незалежно від наслідків господарської діяльності вноситься концесійний платіж. Методика розрахунку та граничні розміри концесійних платежів визначаються Кабінетом Міністрів України1. У разі, якщо об'єктом концесії є об'єкт права державної власності, орган, уповноважений укласти концесійний договір в установленому Кабінетом Міністрів України порядку, повідомляє про укладення такого договору Фонд державного майна України, який веде реєстр концесійних договорів. Порядок ведення такого реєстру визначається Кабінетом Міністрів України2. Дія концесійного договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; ліквідації концесіонера за рішенням суду, в тому числі у зв'язку з визнанням його банкрутом; загибелі об'єкта концесії. Концесійний договір може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін концесійний договір може бути розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законами України. У разі розірвання концесійного договору, закінчення строку його дії, ліквідації концесіонера у зв'язку з визнанням його банкрутом концесіонер зобов'язаний повернути концесієдавцю об'єкт концесії на умовах, зазначених у концесійному договорі. Якщо концесіонер допустив погіршення стану об'єкта концесії або його загибель, він повинен відшкодувати концесієдавцю збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель об'єкта сталися не з його вини. Концесійний договір може бути визнаний судом недійсним відповідно до цивільного законодавства. 1 Постанова Кабінету Міністрів України віл 12 квітня 2000 р. № 639 «Про 2 Постанова Кабінету Міністрів України від 18 січня 2000 р. № 72 «Про Правовий режим спеціальних (вільних) економічних зон... 625 Основні права і обов'язки сторін концесійного договору визначені Законом України «Про концесії». Так, концесіедавець має право: здійснювати контроль за дотриманням концесіонером умов концесійного договору; надавати виключне право на створення (будівництво) та (або) управління (експлуатацію) об'єкта концесії; вимагати дострокового розірвання концесійного договору в разі порушення концесіонером його умов; вимагати від концес |
|||||||||
|