ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


СПЕЦІАЛЬНІ РЕЖИМИ ГОСПОДАРЮВАННЯ

Глава 33

ПРАВОВИЙ РЕЖИМ СПЕЦІАЛЬНИХ

(ВІЛЬНИХ) ЕКОНОМІЧНИХ ЗОН

ТА СПЕЦІАЛЬНИЙ РЕЖИМ ГОСПОДАРЮВАННЯ

§ 7. Поняття та види спеціальних (вільних) економічних зон

Реформування соціально-економічного становища в Україні вимагає застосування нових форм регіонального розвитку, що базуються на можливостях регіонів повніше й ефективніше ви­користовувати наявні ресурси і переваги сприятливого еконо-міко-географічного та геополітичного розташування.

Найбільш дієвими формами регіональної політики, що за­стосовуються країнами як з високорозвиненою, так і перехідною економікою, є створення спеціальних (вільних) економічних зон та здійснення комплексу заходів, що проводяться центральними і місцевими органами виконавчої влади шляхом запровадження спеціальних режимів інвестиційної діяльності.

Спеціальні (вільні) економічні зони (СЕЗ) розглядаються як рдин з важливих інструментів, за допомогою якого досягається відкритість економіки нашої держави зовнішньому світові і сти­мулюється міжнародне економічне співробітництво на основі за­лучення іноземних інвестицій.

Спеціальна економічна зона — це частина території Украї­ни, на якій встановлюється спеціальний правовий режим еко­номічної діяльності та особливий порядок застосування чинно­го, законодавства України. Для СЕЗ характерним є те, що в них створюються сприятливі валютно-фінансові умови для розвит­ку банківсько-кредитної системи, страхування та системи дер­жавного інвестування.


Глава 33

Правовий режим СЕЗ в Україні визначається, в першу чер­гу, Законом України від ІЗ жовтня 1992 р. «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економіч­них зон»1. Цей закон визначає порядок створення та ліквідації і механізм функціонування спеціальних (вільних) економічних зон на території України, загальні правові і економічні осно­ви їх статусу, а також загальні правила регулювання відносин суб'єктів економічної діяльності цих зон з місцевими радами, органами державної виконавчої влади та ін.

Важливе значення для активізації підприємницької діяль­ності, нарощування експорту товарів і послуг та прискорення со­ціально-економічного розвитку регіонів шляхом створення СЕЗ має постанова Кабінету Міністрів України від 14 березня 1994 р. № 167 «Про Концепцію створення спеціальних (вільних) еко­номічних зон в Україні»2, якою зазначену Концепцію було схва­лено.

Згідно із Законом України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» в Украї­ні залежно від господарської спрямованості та економіко-пра-вових умов діяльності можуть створюватися такі СЕЗ:

зовнішньоторговельні зони — частина території держави, де товари іноземного походження можуть зберігатися, купуватися та продаватися без сплати мита і митних зборів або з їх відстро­ченням. Формами організації таких зон можуть бути вільні пор­ти (порто-франко)3, вільні митні зони (зони франко) та митні склади;

комплексні виробничі зони — частина території держави, на якій запроваджується спеціальний (пільговий податковий, ва­лютно-фінансовий, митний тощо) режим економічної діяльнос­ті з метою стимулювання підприємства, залучення інвестицій у пріоритетні галузі господарства, розширення зовнішньоеко­номічних зв'язків, запозичення нових технологій, забезпечення зайнятості населення. Вони можуть мати форму експортних ви­робничих зон, де розвивається насамперед експортне виробниц-

1 Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 50. — Ст. 676.

2 ЗП України. - 1994. - № 7. - Ст. 171.

3 Закон України від «Про спеціальну (вільну) економічну зону «Порто-
франко» на території Одеського морського торговельного порту» // Відомос­
ті Верховної Ради України. - 2000. - № 26. - Ст. 208.


Правовий режим спеціальних (вільних) економічних зон... 611

тво, орієнтоване на переробку власної сировини та переважно складальницькі операції, та імпортоорієнтованих зон, головна функція яких — розвиток імпортозамінних виробництв;

науково-технічні зони — це СЕЗ, спеціальний правовий ре­жим яких орієнтований на розвиток наукового і виробничого потенціалу. Вони можуть існувати у формі регіональних інно­ваційних центрів-технополісів, районів інтенсивного наукового розвитку, високотехнологічних промислових комплексів, науко­во-виробничих парків (технологічних, дослідницьких, промис­лових, агропарків), а також локальних інноваційних центрів та опорних інноваційних пунктів;

туристично-рекреаційні зони — це СЕЗ, які створюються в регіонах, що мають багатий природний, рекреаційний та істори-ко-культурний потенціал, з метою ефективного його викорис­тання і збереження, а також активізації підприємницької діяль­ності (в тому числі із залученням іноземних інвесторів) у сфері рекреаційно-туристичного бізнесу1;

банківсько-страхові (офшорні) зони ■— це зони, в яких запро­ваджується особливо сприятливий режим здійснення банківсь­ких та страхових операцій в іноземній валюті для обслугову­вання нерезидентів. Офшорний статус надається банківським та страховим установам, які були створені за участю лише нерези­дентів і обслуговують лише ту їхню підприємницьку діяльність, що здійснюється за межами України;

зони прикордонної торгівлі — частина території держави на кордонах із сусідніми країнами, де діє спрощений порядок пе­ретину кордону і торгівлі.

Крім зазначених в Україні можуть створюватися СЕЗ інших типів, а також комплексні спеціальні (вільні) економічні зони, які поєднують у собі риси та елементи зон різних типів.

СЕЗ можуть бути класифіковані й за іншими критеріями. Так, за ознакою відкритості розрізняють СЕЗ інтеграційні (ді­яльність яких спрямована на тісну взаємодію з позазональною економікою країни) та анклавні (орієнтовані на зв'язки із зовніш­нім ринком). Залежно від місцезнаходження СЕЗ поділяються на зовнішні (розміщені на кордоні з іншими державами) та внут­рішні (розміщені у внутрішніх районах країни).

1 Закон України від 18 березня 1999 р. «Про спеціальну економічну зо­ну туристсько-рекреаційного типу «Курортополіс Трускавець» // Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 18. — Ст. 139.


612

Глава 33

§ 2. Порядок створення спеціальної (вільної) економічної зони

Статус і території СЕЗ, а також строк, на який вона створю­ється, визначаються Верховною Радою України шляхом прий­няття окремого закону для кожної спеціальної (вільної) еконо­мічної зони. СЕЗ створюються Верховною Радою України з іні­ціативи Президента України, Кабінету Міністрів України або місцевих рад та місцевих державних адміністрацій.

Формування та розвиток СЕЗ має відбуватися за такими етанами:

I етап — заснування, нормативно-правове забезпечення, ор­
ганізаційне та інфраструктурне облаштування СЕЗ;

II етап — інвестиційне забезпечення, формування галузевої
спеціалізації, визначення стратегічних інвесторів;

III етап — подальший розвиток, диверсифікація галузевої та
функціональної орієнтації СЕЗ.

Порядок їх створення, перелік та зміст необхідних для ство­рення документів визначаються ст. 5—7 Закону України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (віль­них) економічних зон».

СЕЗ створюються Верховною Радою України за ініціативою Президента України, Кабінету Міністрів України або місцевих рад та місцевої державної адміністрації.

У разі створення СЕЗ за ініціативою Президента України або Кабінету Міністрів України відповідне рішення може бути прийнято лише після одержання письмової згоди відповідної місцевої ради та місцевої державної адміністрації, на території якої передбачається розташувати СЕЗ.

У разі коли ініціатива у створенні СЕЗ належить місцевим радам та місцевим державним адміністраціям, вони подають від­повідну пропозицію Кабінету Міністрів України.

Кабінет Міністрів України повинен розглянути пропозицію про створення СЕЗ у шестидесятиденний строк з дня її надхо­дження і подати висновок з цього питання до Верховної Ради України.

Пропозиції щодо зміни статусу і території СЕЗ подаються в порядку, передбаченому законом для створення спеціальної (вільної) економічної зони.

Загальні засади створення і функціонування СЕЗ в Авто­номній Республіці Крим визначаються згідно з Законом Украї-


Правовий режим спеціальних (вільних) економічних зон... 613

ни «Про розмежування повноважень між органами державної влади України і Республіки Крим».

Відповідно до ст. 6 Закону документи про створення СЕЗ по­винні містити:

а) рішення місцевої ради та місцевої державної адміністра­
ції з клопотанням про створення СЕЗ (у разі створення СЕЗ за
їх ініціативою) або письмову згоду відповідних місцевих рад та
місцевих державних адміністрацій, на території яких має бути
розташована СЕЗ (у разі створення СЕЗ за ініціативою Прези­
дента України або Кабінету Міністрів України);

б) проект положення про її статус та систему управління,
офіційну назву СЕЗ;

в) точний опис кордонів СЕЗ та карту її території;

г) техніко-економічне обґрунтування доцільності створення і
функціонування СЕЗ;

д) проект закону про створення конкретної СЕЗ.
Інші документи вимагатися не можуть.
Техніко-економічне обгрунтування доцільності створення СЕЗ

має включати:

—мету, функціональне призначення та галузеву спрямова­ність її діяльності;

—етапи розвитку із зазначенням часу їх здійснення;

—ступінь розвитку виробничої і соціальної інфраструкту­ри, інфраструктури підприємництва та можливості їх розвитку в майбутньому;

—вихідний рівень розвитку економічного, наукового та ін­шого потенціалу з урахуванням специфічних умов її створення;

—рівень забезпеченості кваліфікованими кадрами;

—обсяги, джерела та форми фінансування на кожному ета­пі її створення і розвитку;

—обґрунтування режиму ціноутворення, оподаткування, мит­ного регулювання, валютно-фінансового та кредитного механізму.

Управління СЕЗ має певну специфіку, яка полягає в тому, що структура, функції та повноваження органів управління спеці­альної (вільної) економічної зони визначаються залежно від її типу, розмірів, кількості працівників та/або мешканців на її те­риторії. Проте незалежно від типу СЕЗ їх органами управління є місцеві ради та місцеві державні адміністрації в межах своїх повноважень (їхні функції та повноваження щодо управління СЕЗ визначені ст. 10 Закону «Про загальні засади створення і


614

Глава 33

функціонування спеціальних (вільних) економічних зон»); ор­ган господарського розвитку і управління СЕЗ, що створюється за участю суб'єктів економічної діяльності України та інозем­них суб'єктів такої діяльності (функції цього органу, визначені ст. 11 зазначеного Закону, можуть бути покладені на одного із суб'єктів економічної діяльності СЕЗ).

Функції та повноваження органу господарського розвитку і управління СЕЗ визначаються законом про створення конкрет­ної СЕЗ.

Орган господарського розвитку і управління СЕЗ забезпе­чує загальні умови її функціонування. До виключної компетен­ції органу господарського розвитку в межах функціонування СЕЗ належить:

визначення перспективних напрямів розвитку СЕЗ;

експлуатація та будівництво мереж транспорту, зв'язку, енер­гопостачання та інших об'єктів виробничої інфраструктури, що використовуються для загальних потреб;

розвиток мережі комунікаційних зв'язків з партнерами за ме­жами СЕЗ;

організація міжнародних торгів з метою розміщення на те­риторії СЕЗ нових виробництв;

упорядкування та надання суб'єктам господарської діяль­ності СЕЗ в користування земельних ділянок, об'єктів інфра­структури та передача їм у користування природних ресурсів;

видача дозволів суб'єктам господарської діяльності СЕЗ на будівництво нових господарських об'єктів, реєстрація суб'єктів економічної діяльності та інвестицій, здійснюваних у СЕЗ.

Виконавчим директором органу господарського розвитку СЕЗ може бути як громадянин України, так і громадянин іншої країни, який працює за строковим контрактом.

На всі об'єкти та суб'єкти економічної діяльності СЕЗ по­ширюється система державних гарантій захисту інвестицій, пе­редбачена законодавством України про інвестиційну діяльність та іноземні інвестиції.

СЕЗ вважається ліквідованою з моменту закінчення стро­ку, на який її було створено, якщо його не буде продовжено Вер­ховною Радою України. За поданням Президента України або Кабінету Міністрів України СЕЗ може бути ліквідована Верхов­ною Радою України до закінчення строку, на який її було ство­рено. Питання про доцільність продовження строку функціону-


Правовий режим спеціальних (вільних) економічних зон... 615

вання СЕЗ або її дострокову ліквідацію може бути передано для вивчення комісії незалежних експертів, створюваній Верховною Радою України.

Верховна Рада України повинна розглянути подані пропо­зиції і у тримісячний строк з дня подання зазначеної пропозиції винести відповідне рішення.

СЕЗ вважається ліквідованою з моменту прийняття відпо­відного закону про її ліквідацію.

Для вирішення майнових та інших питань, пов'язаних з лік­відацією СЕЗ, врегулювання фінансових відносин між органом господарського розвитку і управління та суб'єктами економіч­ної діяльності СЕЗ Кабінетом Міністрів України створюється ліквідаційна комісія, яка набуває усіх повноважень щодо управ­ління СЕЗ до моменту остаточного вирішення всіх питань, по­в'язаних з її ліквідацією.

§ 3. Спеціальний інвестиційний режим на територіях пріоритетного розвитку

Від території СЕЗ слід відрізняти територію пріоритетно­го розвитку (ТПР), тобто територію, на якій склалися неспри­ятливі соціально-економічні умови та на якій запроваджується спеціальний режим інвестиційної діяльності для створення но­вих робочих місць.

Спеціальний режим інвестиційної діяльності, що запроваджу­ється на ТПР, це режим, який передбачає введення податкових, митних та інших пільг, передбачених законом, для суб'єктів під­приємницької діяльності, що реалізують в порядку, визначено­му законом, інвестиційні проекти, схвалені Комітетом з питань територій пріоритетного розвитку.

Низкою законів України встановлені спеціальні режими ін­вестиційної діяльності на ТПР в Автономній Республіці Крим, у Волинській, Житомирській, Луганській, Чернігівській областях.

Наприклад, відповідно до ст. З Закону України від 15 липня 1999 р. «Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на те­риторіях пріоритетного розвитку в Луганській області»1 такий режим інвестиційної діяльності запроваджується на територіях пріоритетного розвитку і діє протягом ЗО років при реалізації

1 Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 38. — Ст. 351.


Глава 33

в порядку, визначеному цим Законом, інвестиційних проектів у пріоритетних галузях (підгалузях) виробництва, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.

До територій пріоритетного розвитку цим Законом віднесе­но у своїх адміністративно-територіальних межах міста Брянка, Краснодон, Свердловськ, Первомайськ, Стаханов, Красний Луч, а також Антрацитівський, Кремінський та Краснодонський ра­йони Луганської області.

Спеціальний режим інвестиційної діяльності застосовуєть­ся до суб'єктів підприємницької діяльності, які реалізують в по­рядку, визначеному Законом, інвестиційний проект кошторис­ною вартістю, еквівалентною не менше:

500 тис. доларів США — при реалізації інвестиційного про­екту в галузях сільського господарства, обробної промисловості та охорони здоров'я;

700 тис. доларів США — при реалізації інвестиційного про­екту в галузях будівництва та транспорту;

1 млн. доларів США — при реалізації інвестиційного проек­ту в галузях добувної промисловості, виробництва електроенер­гії та коксу, хімічного виробництва і машинобудування.

Органами управління територіями пріоритетного розвитку відповідно до ст. 6 Закону є:

—Комітет з питань територій пріоритетного розвитку;

—органи місцевого самоврядування.

Органи місцевого самоврядування територій, на яких запро­ваджується спеціальний режим інвестиційної діяльності, здійс­нюють свої повноваження відповідно до законодавства України з урахуванням особливостей, визначених Законом.

Крім того, до повноважень органу місцевого самоврядуван­ня також належить:

укладення договору (контракту) з суб'єктом підприємниць­кої діяльності щодо умов реалізації інвестиційного проекту, за­твердженого Комітетом з питань територій пріоритетного роз­витку, у визначеному Законом порядку.

Згідно з ст. 7 Закону Комітет з питань територій пріоритет­ного розвитку (далі — Комітет) є спеціально уповноваженим органом управління спеціальним режимом інвестиційної діяль­ності, що запроваджується відповідно до Закону на територіях пріоритетного розвитку в Луганській області.

Комітет створюється Луганською обласною радою.


Правовий режим спеціальних (вільних) економічних зон... 617

До повноважень Комітету належать:

розроблення та забезпечення реалізації стратегії та поточ­них програм розвитку територій пріоритетного розвитку;

розгляд і затвердження інвестиційних проектів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

видача свідоцтва про затвердження інвестиційного проекту;

здійснення в межах своїх повноважень згідно з Законом від­повідного контролю за реалізацією інвестиційних проектів суб'єк­тами підприємницької діяльності на територіях пріоритетного розвитку;

підготовка відповідним органам місцевого самоврядування пропозицій щодо встановлення ставок орендної плати, плати за комунальні послуги, тарифів та інших платежів;

організація підготовки та перепідготовки кадрів;

регулювання залучення до роботи на територіях пріоритет­ного розвитку іноземних працівників;

прийняття у межах своєї компетенції рішень, обов'язкових до виконання на територіях пріоритетного розвитку при реалі­зації інвестиційних проектів;

розгляд у досудовому порядку спорів, що виникають між ор­ганами місцевого самоврядування та суб'єктами підприємниць­кої діяльності при реалізації інвестиційних проектів;

реалізація інших повноважень, передбачених Законом.

На територіях пріоритетного розвитку можуть провадитися всі види підприємницької діяльності, за винятком заборонених законами України.

Спеціальний правовий режим підприємницької діяльності, встановлений на територіях пріоритетного розвитку, поширю­ється на суб'єктів підприємницької діяльності виключно під час реалізації ними на цих територіях інвестиційних проектів, затвер­джених у встановленому цим Законом порядку.

Затвердження Комітетом інвестиційного проекту та вида­ча свідоцтва про його затвердження є підставою для укладення відповідним органом місцевого самоврядування договору (конт­ракту) з суб'єктом підприємницької діяльності щодо умов реа­лізації інвестиційного проекту, укладення договорів оренди зем­лі, приміщень тощо. Порядок укладення договору (контракту) визначається Луганською обласною радою.

У разі невиконання або неналежного виконання суб'єктом підприємницької діяльності умов договору (контракту), укла-


618

Глава 33

деного з органом місцевого самоврядування, такий суб'єкт під­приємницької діяльності несе майнову та іншу відповідальність, передбачену законодавством України та відповідним договором (контрактом).

У разі порушення суб'єктом підприємницької діяльності зако­нодавства України, установчих документів, договору (контрак­ту) з органом місцевого самоврядування щодо умов реалізації затвердженого у встановленому цим Законом порядку інвести­ційного проекту Комітет може внести пропозиції органу місце­вого самоврядування про розірвання у встановленому законо­давством порядку договору (контракту), укладеного з суб'єктом підприємницької діяльності.

У разі порушення суб'єктом підприємницької діяльності зако­нодавства України, установчих документів, договору (контрак­ту) з органом місцевого самоврядування щодо умов реалізації затвердженого у встановленому цим Законом порядку інвести­ційного проекту орган місцевого самоврядування може прийня­ти рішення про розірвання у встановленому законодавством по­рядку укладеного з ним договору (контракту), а також внести пропозиції Комітету про скасування виданого ним свідоцтва про затвердження інвестиційного проекту.

Рішення про скасування свідоцтва про затвердження інвес­тиційного проекту та розірвання договору (контракту) з орга­ном місцевого самоврядування можуть бути оскаржені в судо­вому порядку.

До суб'єктів підприємницької діяльності під час реалізації ними інвестиційних проектів, затверджених у встановленому Законом порядку, застосовується запроваджений Законом спе­ціальний правовий режим підприємницької діяльності та нада­ються передбачені Законом пільги щодо сплати ввізного мита, податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств, збору до Державного інноваційного фонду України, до держав­ного фонду сприяння зайнятості населення та плати за землю.

Звільняються на період реалізації інвестиційного проекту, але не більше ніж на 5 років, від сплати ввізного мита суб'єк­ти підприємницької діяльності, які ввозять на митну територію України сировину, матеріали, устаткування та обладнання (крім підакцизних товарів) для реалізації інвестиційного проекту у по­рядку, встановленому Законом.


Правовий режим спеціальних (вільних) економічних зон... 619

Звільняються на період реалізації інвестиційного проекту, але не більше ніж на 5 років, від оподаткування податком на до­дану вартість операції з ввезення на митну територію України устаткування та обладнання для реалізації інвестиційного про­екту у порядку, встановленому Законом.

Перелік та обсяги ввезення на митну територію України за­значених сировини, матеріалів, устаткування (обладнання) є не­від'ємною частиною інвестиційного проекту.

Під терміном устаткування (обладнання) слід розуміти ма­шини (крім транспортних засобів), механізми, прилади, пристрої, призначені для використання у технологічному процесі, що здійс­нюється під час реалізації інвестиційного проекту.

У разі нецільового використання, відчуження зазначених си­ровини, матеріалів, устаткування та обладнання до закінчення строку реалізації інвестиційного проекту ввізне мито та пода­ток на додану вартість справляються у встановленому законом порядку.

Звільняється на три роки від оподаткування прибуток ново-створеного, перепрофільованого, реструктуризованого підпри­ємства, що реалізує у встановленому Законом порядку інвести­ційний проект.

Прибуток таких підприємств, одержаний від реалізації інве­стиційного проекту з четвертого по шостий рік включно, опода­тковується за ставкою у розмірі 50 відсотків діючої ставки опо­даткування. Ця норма застосовується з моменту одержання за­значеними підприємствами першого прибутку.

Порядок обчислення прибутку, одержаного від реалізації інвестиційного проекту, визначається Державною податковою адміністрацією України.

У разі коли протягом звітного (податкового) періоду відбу­вається часткове або повне відчуження інвестиції суб'єкт під­приємницької діяльності, який одержав інвестицію, зобов'яза­ний сплатити у повному обсязі податок з прибутку, одержаного у такому звітному (податковому) періоді.

До валового доходу підприємства, нарахованого з метою оподаткування, не включається одержана згідно з інвестицій­ним проектом, що реалізується у встановленому цим Законом порядку, сума інвестицій у вигляді:

коштів;

матеріальних цінностей;


Глава 33

нематеріальних активів, включаючи легалізовані на терито­рії України авторські права, права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, ноу-хау тощо, ва­ртість яких у конвертованій валюті підтверджено згідно з зако­нами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торго­вельними звичаями, а також експертною оцінкою в Україні.

Звільняються від сплати зборів до Державного інновацій­ного фонду України та до державного фонду сприяння зайня­тості населення на період до 2009 року новостворені, у тому чи­слі у процесі реорганізації, підприємства, що реалізують у вста­новленому цим Законом порядку інвестиційні проекти, в яких чисельність працівників, вивільнених внаслідок ліквідації, ре­організації гірничодобувних та інших підприємств, становить у звітному податковому періоді не менш як 50 відсотків середньо­спискової чисельності працюючих.

Звільняються від плати за землю на період освоєння земель­ної ділянки (планування території, будівництва об'єктів інфра­структури тощо), але не більш як на 5 років, суб'єкти підприєм­ницької діяльності, які реалізують у встановленому Законом по­рядку інвестиційні проекти.

§ 4. Правове регулювання концесійної діяльності в Україні

Концесія, як встановлено ч. 1 ст. 406 ГК, — це надання з ме­тою задоволення суспільних потреб уповноваженим органом державної влади чи органом місцевого самоврядування на під­ставі концесійного договору на платній та строковій основі віт­чизняним або іноземним суб'єктам господарювання (концесіо­нерам) права на створення (будівництво) та/або управління (експлуатацію) об'єктом концесії за умови взяття концесіонером на себе відповідних зобов'язань, майнової відповідальності і під­приємницького ризику.

Аналогічне за змістом визначення поняття концесії вміще­не в Законі України від 16 липня 1999 р. «Про концесії»1, що визначає поняття та правові засади регулювання відносин кон­цесії державного та комунального майна, а також умови і поря-

1 Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 41. — Ст. 372.


Правовий режим спеціальних (вільних) економічних зон... 621

док її здійснення з метою підвищення ефективності викорис­тання державного і комунального майна і забезпечення потреб громадян України у товарах (роботах, послугах).

Крім положень Глави 40 ГК та Закону України «Про конце­сії» відносини, пов'язані з концесійною діяльністю, регулюють­ся рядом прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів: Законом України від 14 грудня 1999 р. «Про концесії на будівництво та експлуатацію автомобільних доріг»1, постанова­ми Кабінету Міністрів України від 18 січня 2000 р. № 72 «Про реєстр концесійних договорів»2, від 12 квітня 2000 р. № 643 «Про затвердження Типового концесійного договору»3 та ін­шими.

ГК (ст. 407) встановлює, що концесійна діяльність в Україні базується на таких засадах:

поєднання державного регулювання концесійної діяльності та здійснення її на підставі концесійного договору;

вибір концесіонерів переважно на конкурсній основі;

комплексне та оплатне використання об'єкта концесії, участь держави, органів місцевого самоврядування у частковому фінан­суванні об'єктів концесії соціального призначення;

взаємна вигода сторін у концесійному договорі, розподіл ри­зиків між сторонами концесійного договору;

державне гарантування інвестицій концесіонерів;

стабільність умов концесійних договорів;

забезпечення прав та законних інтересів споживачів продук­ції (послуг), що надаються концесіонерами.

Крім цього Закон України «Про концесії» визначає ще й та­кі принципи концесійної діяльності як:

законність здійснення концесійної діяльності;

врахування особливостей надання об'єкта у концесію в окре­мих сферах господарської діяльності;

забезпечення законних прав та інтересів споживачів товарів (робіт, послуг), що надаються концесіонером.

Пропозиції щодо переліку конкретних об'єктів права дер­жавної власності, які можуть надаватися в концесію, вносяться відповідними центральними органами виконавчої влади. Затвер-

1 Там само. - 2000. - № 3. - Ст. 21.

2 Офіційний вісник України. — 2000. — № 3. — Ст. 82.

3 Там само. - 2000. - № 15. - Ст. 626.


622

Глава 33

дження пооб'єктного переліку здійснюється Кабінетом Міністрів України1, а затвердження переліку об'єктів права комунальної власності, які можуть надаватися в концесію, здійснюється ви­ключно на пленарних засіданнях відповідних рад.

Концесійна діяльність здійснюється на основі концесійних договорів, що укладаються відповідно до законодавства Украї­ни з концесіонерами, в тому числі іноземними інвесторами, Ка­бінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом державної влади, або визначеними законом органами місцевого самоврядування.

Укладенню концесійного договору передує концесійний кон­курс, організація і проведення якого здійснюється концесієдавцем відповідно до Положення про проведення концесійного конкур­су та укладення концесійних договорів на об'єкти права держав­ної і комунальної власності, які надаються у концесію, затвер­дженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2000 р. № 6422, або відповідно до Порядку проведення конце­сійного конкурсу на будівництво та експлуатацію автомобільних доріг, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 4 жовтня 2000 р. №15213.

Переможцем концесійного конкурсу визнається претендент, який запропонував кращі умови здійснення концесії, відповід­но до умов концесійного конкурсу.

З переможцем концесійного конкурсу укладається конце­сійний договір після погодження всіх його умов.

Строк дії концесійного договору встановлюється сторона­ми договору залежно від характеру та умов концесії. Цей строк не може бути меншим десяти років та більшим п'ятдесяти років.

Вимоги до концесійних договорів, порядок їх укладення, а також інші питання правового регулювання концесійної діяль­ності визначаються Законом «Про концесії», іншими законами.

Кабінет Міністрів України може затверджувати типові кон­цесійні договори для здійснення певних видів концесійної дія­льності. На сьогодні затверджено Типовий концесійний договір

1 Постанову Кабінету Міністрів України від 11 грудня 1999 р. «Про за­
твердження переліку об'єктів права державної власності, які можуть переда­
ватися в концесію» // Офіційний вісник України. — 1999. — № 50. — Ст. 2473.

2 Офіційний вісник України. — 2000. — № 15. — Ст. 625.

3 Офіційний вісник України. — 2000. -- № 41. — Ст. 1750.


Правовий режим спеціальних (вільних) економічних зон... 623

та Типовий концесійний договір на будівництво та експлуата­цію автомобільної дороги1.

Згідно з ст. 10 Закону України «Про концесії» істотними умовами договору концесії є:

сторони договору;

види діяльності, роботи, послуги, які здійснюються за умо­вами договору;

об'єкт концесії (склад і вартість майна або технічні і фінан­сові умови створення об'єкта концесії);

умови надання земельної ділянки, якщо вона необхідна для здійснення концесійної діяльності;

перелік видів діяльності, здійснення яких підлягає ліцензу­ванню;

умови встановлення, зміни цін (тарифів) на виготовлені (на­дані) концесіонером товари (роботи, послуги);

строк дії договору концесії, умови найму, використання пра­ці працівників — громадян України;

умови використання вітчизняних технологій, техніки, сиро­вини, матеріалів;

умови та обсяги поліпшення об'єкта концесії та порядок ком­пенсації зазначених поліпшень;

умови, розмір і порядок внесення концесійних платежів;

порядок використання амортизаційних відрахувань;

відновлення об'єкта концесії та умови його повернення;

відповідальність за виконання сторонами зобов'язань;

страхування концесіонером об'єктів концесії, взятих у кон­цесію;

порядок продовження і припинення дії договору;

порядок вирішення спорів між сторонами.

За згодою сторін у концесійному договорі можуть бути пе­редбачені й інші умови, в тому числі передбачені спеціальними законами про концесійну діяльність в окремих сферах госпо­дарської діяльності.

Якщо для здійснення концесійної діяльності необхідна зе­мельна ділянка, договір оренди земельної ділянки або акт про надання земельної ділянки у користування додаються до кон­цесійного договору.

1 Постанова Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 2000 р. № 1519 «Про затвердження Типового концесійного договору на будівництво та експлуатацію автомобільної дороги» // Офіційний вісник України. — 2000. — № 41. — Ст. 1749.


624

Глава 33

Умови концесійного договору є чинними на весь строк дії договору, в тому числі у випадках, коли після його укладен­ня законодавчими актами встановлено правила, які погіршують становище концесіонера.

Відповідно до умов концесійного договору концесіонером не­залежно від наслідків господарської діяльності вноситься конце­сійний платіж. Методика розрахунку та граничні розміри кон­цесійних платежів визначаються Кабінетом Міністрів України1.

У разі, якщо об'єктом концесії є об'єкт права державної влас­ності, орган, уповноважений укласти концесійний договір в уста­новленому Кабінетом Міністрів України порядку, повідомляє про укладення такого договору Фонд державного майна Украї­ни, який веде реєстр концесійних договорів. Порядок ведення такого реєстру визначається Кабінетом Міністрів України2.

Дія концесійного договору припиняється у разі:

закінчення строку, на який його було укладено;

ліквідації концесіонера за рішенням суду, в тому числі у зв'яз­ку з визнанням його банкрутом;

загибелі об'єкта концесії.

Концесійний договір може бути розірвано за погодженням сторін.

На вимогу однієї із сторін концесійний договір може бути розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законами України.

У разі розірвання концесійного договору, закінчення стро­ку його дії, ліквідації концесіонера у зв'язку з визнанням його банкрутом концесіонер зобов'язаний повернути концесієдавцю об'єкт концесії на умовах, зазначених у концесійному догово­рі. Якщо концесіонер допустив погіршення стану об'єкта конце­сії або його загибель, він повинен відшкодувати концесієдавцю збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель об'єкта ста­лися не з його вини.

Концесійний договір може бути визнаний судом недійсним відповідно до цивільного законодавства.

1 Постанова Кабінету Міністрів України віл 12 квітня 2000 р. № 639 «Про
затвердження методики розрахунку концесійних платежів» //' Офіційний віс­
ник України. - 2000. - № 15. - Ст. 622.

2 Постанова Кабінету Міністрів України від 18 січня 2000 р. № 72 «Про
реєстр концесійних договорів» // Офіційний вісник України. — 2000. -№3.-
Ст. 82.


Правовий режим спеціальних (вільних) економічних зон... 625

Основні права і обов'язки сторін концесійного договору ви­значені Законом України «Про концесії».

Так, концесіедавець має право:

здійснювати контроль за дотриманням концесіонером умов концесійного договору;

надавати виключне право на створення (будівництво) та (або) управління (експлуатацію) об'єкта концесії;

вимагати дострокового розірвання концесійного договору в разі порушення концесіонером його умов;

вимагати від концес

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти