ДО ПРАКТИЧНИХ ( ЛАБОРАТОРНИХ ) ЗАНЯТЬ

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ДО ПРАКТИЧНИХ ( ЛАБОРАТОРНИХ ) ЗАНЯТЬ

З ДИСЦИПЛІНИ «ОСНОВИ ОХОРОНИ ПРАЦІ»

для студентів всіх спеціальностей денної форми навчання

( в рамках проведення педагогічного експерименту щодо впровадження кредитно-модульної системи)

Київ НТУ 2009

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра екології та безпеки життєдіяльності

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ДО ПРАКТИЧНИХ ( ЛАБОРАТОРНИХ ) ЗАНЯТЬ

З ДИСЦИПЛІНИ «ОСНОВИ ОХОРОНИ ПРАЦІ»

для студентів всіх спеціальностей денної форми навчання

( в рамках проведення педагогічного експерименту щодо впровадження кредитно-модульної системи)

Затверджено

на засіданні навчально-методичної Ради

Національного транспортного університету

протокол № від 2009р.

Київ НТУ 2009

Методичні вказівки до практичних (лабораторних) занять з дисципліни основи охорони праці / Укл. Г.В. Хорькова, В.С. Гринчук. – К. НТУ, 2009. - с.

Методичні вказівки схвалені і рекомендовані до друку на засіданні кафедри «Екологія та безпека життєдіяльності» квітня 2009року протокол №

Укладачі: Галина Василівна Хорькова, ст.. викладач, Володимир Сергійович Гринчук, ст..викладач

Відповідальний за випуск В.П. Матейчик, професор, д.т.н.

ВСТУП

Охорона життя та здоров’я громадян у процесі їх трудової діяльності, створення безпечних та нешкідливих умов праці є одним з найважливіших завдань. Успішне вирішення цього завдання значною мірою залежить від належної підготовки фахівців усіх освітньо-кваліфікаційних рівнів з питань охорони праці.

У процесі вивчення курсу основ охорони праці у вищих навчальних закладах, спрямованого на формування профілактичного напряму мислення спеціаліста і керівника, великого значення набувають крім теоретичних і практичні заняття. Ці заняття передбачають освоєння студентами основ профілактики виробничого травматизму і професійних захворювань, дають змогу опанувати методики оцінки праці на робочих місцях, роботи з приладами, нормативними документами. Структура занять сприяє поліпшенню практичної підготовки студентів з основних розділів охорони праці.

Мета практичних ( лабораторних) занять:

Матеріал практичних ( лабораторних) занять побудований таким чином, щоб майбутні спеціалісти отримали ґрунтовні знання, які б дали змогу на практиці не тільки поліпшити умови праці, підвищити продуктивність праці, але й попередити можливість професійних захворювань, професійного травматизму,аварій тощо.

Основні завдання практичних ( лабораторних) занять – допомогти студентам набути вмінь і навичок щодо:

а) засвоєння методики дослідження гігієнічної оцінки виробничого середовища;

б) практичного проведення процесу розслідування, кодування інформації та обліку нещасних випадків;

в) практичного визначення нормальних метеорологічних умов на робочих місцях;

г) вивчення питання нормування природної освітленості робочих зон;

д) ознайомлення з принципами нормування штучного освітлення виробничих приміщень; навчитись користуватися приладами для визначення освітленості, розраховувати освітленість робочих місць, підбирати джерела світла та світлотехнічну арматуру;

є) ознайомлення з будовою, принципом дії різних вогнегасників та їх практичним застосуванням а також навчитися застосовувати первинні засоби для гасіння пожежі.

МІСЦЕ ПРАКТИЧНИХ (ЛАБОРАТОРНИХ) ЗАНЯТЬ В СТРУКТУРІ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Примітка. Формування структури дисципліни здійснюється у тому семестрі, у якому вона вивчається у відповідності до навчального плану.

ЗМІСТ ПРАКТИЧНИХ (ЛАБОРАТОРНИХ) ЗАНЯТЬ ТА ФОРМА КОНТРОЛЮ

ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ

ПРАКТИЧНИХ (ЛАБОРАТОРНИХ) ЗАНЯТЬ

Контроль відвідування лекцій і практичних (лабораторних) занять:

присутній на занятті – 1 бал

відсутній на занятті – 0 балів

пропуск трьох занять підряд – мінус 1 бал

Практичне (лабораторне) заняття ( 0 – 4 бали ):

4б – роботу виконано самостійно і правильно;

3б – роботу виконано самостійно з деякими похибками;

1б – роботу переписано;

0б – роботу не виконано.

ПРАКТИЧНА (ЛАБОРАТОРНА) РОБОТА № 1

Загальні положення.

ПОРЯДОК РОЗСЛІДУВАННЯ НЕЩАСНИХ ВИПАДКІВ

Розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров'я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушко­джень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обморо­ження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані вна­слідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (ле­гшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті на підприємстві (далі - нещасні випадки).

За висновками роботи комісії з розслідування нещасні випад­ки визнаються пов'язаними з виробництвом і складається акт за формою Н-1 (дод. 1) про нещасні випадки, що сталися з пра­цівниками під час виконання трудових (посадових) обов’язків, у тому числі у відрядженнях, а також ті, що сталися під час:

• перебування на робочому місці;

• приведення в порядок знарядь виробництва;

• проїзду на роботу чи з роботи на транспортному засобі підприємства;

• ліквідації аварій, пожеж та наслідків стихійного лиха на ви­робничих об'єктах і транспортних засобах, що використову­ються підприємством;

• надання підприємством шефської допомоги;

• прямування до місця відрядження та у зворотному напрямку відповідно до завдання про відрядження.

За висновками роботи комісії з розслідування визнаються пов'язаними з виробництвом і складається акт за формою Н-1.

ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО НЕЩАСНІ ВИПАДКИ,

ЇХ РОЗСЛІДУВАННЯ ТА ОБЛІК

Про кожний нещасний випадок свідок, працівник, який його ви­явив, або сам потерпілий повинні негайно повідомити безпосеред­нього керівника робіт чи іншу уповноважену особу і вжити захо­дів до надання необхідної допомоги.

Керівник робіт (уповноважена особа підприємства) у свою чергу зобов'язаний:

• терміново організувати медичну допомогу потерпілому, у разі
необхідності доставити його до лікувально-профілактичного закладу. Повідомити про те, що сталося, роботодавця, а також відповідну профспілкову організацію;

• зберегти до прибуття комісії з розслідування обстановку робочому місці та устаткування у такому стані, в якому вони були на момент події (якщо це не загрожує життю і здоров'ю інших працівників і не призведе до більш тяжких наслідків), а також вжити-заходів до недопущення подібних випадків у ситуації, що склалася.

Лікувально-профілактичний заклад про кожне звернення потерпілого з посиланням на нещасний випадок на виробництві без направлення підприємства повинен протягом доби про кожного потерпілого повідомити засобами зв'язку або надіслати ек­стрене повідомлення за встановленою формою:

• підприємство, де працює потерпілий;

• відповідний робочий орган виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний випа­док, крім випадків із смертельним наслідком та групових:

• повідомляє про нещасний випадок відповідний робочий орган виконавчої дирекції Фонду;

• організує його розслідування і утворює комісію з розслідування.
До складу комісії з розслідування включаються керівник (спеціаліст) служби охорони праці або посадова особа (спеціаліст), на яку роботодавцем покладено виконання функцій спеціаліста з питань охорони праці (голова цієї комісії), керівник структурно­го підрозділу або головний спеціаліст, представник профспілко­вої організації, членом якої є потерпілий, або уповноважений трудового колективу з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки, інші особи.

Керівник робіт, який безпосередньо відповідає за охорону пра­ці на місці, де стався нещасний випадок, до складу комісії з роз­слідування не включається.

У разі настання нещасного випадку з можливою інвалідністю до складу комісії з розслідування включається також представ­ник відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду.

Потерпілий або його довірена особа має право брати участь в розслідуванні нещасного випадку.

Головою комісії з розслідування призначається представник відповідного робочого органу виконавчої дирекції.

Комісія з розслідування нещасного випадку зобов'язана протягом трьох діб:

• обстежити місце нещасного випадку, опитати свідків і осіб, які причетні до нього, та держати пояснення потерпілого, якщо це можливо;

• визначити відповідність умов і безпеки праці вимогам нор­мативно-правових актів про охорону праці;

• з'ясувати обставини і причини що призвели до нещасного випадку, визначити, пов'язаний чи не пов'язаний цей випадок з виробництвом;

• скласти акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 у двох примірниках, а також акт за формою Н-1 або акт за формою НТ про потерпілого у шести примірниках і передати його на затвердження роботодавцю.

Нещасні випадки, про які складаються акти за формою Н-1 або НТ, беруться на облік і реєструються роботодавцем у спеціальному журналі.

Роботодавець повинен розглянути і затвердити акти за формою Н-1 або НТ протягом доби після закінчення розслідування, а щодо випадків, які сталися за межами підприємства, - протягом доби після отримання необхідних матеріалів.

Затверджені акти протягом трьох діб надсилаються потерпі­лому або його довіреній особі разом з актом розслідування не­щасного випадку; керівникові цеху або іншого структурного під­розділу, дільниці, місця, де стався нещасний випадок, для здійс­нення заходів щодо запобігання подібним випадкам; відповідному робочому органу виконавчої дирекції Фонду разом з копією акта розслідування нещасного випадку; відповідному територіальному органу Держнаглядохоронпраці; профспілковій організації, членом якої є потерпілий; керівникові (спеціалістові) служби охорони праці підприємства або посадовій особі (спеціалісту), на яку роботодавцем покладено виконання функцій спеціаліста з питань охорони праці. Акт за формою Н-1 або НТ надсилається разом з першим примірником акта розслідування нещасного випадку та іншими матеріалами.

На вимогу потерпілого голова комісії з розслідування зобов'язаний ознайомити потерпілого або його довірену особу з мате­ріалами розслідування нещасного випадку.

Копія акта за формою Н-1 надсилається органу, до сфери управління якого належить підприємство, у разі відсутності та­кого органу - відповідній місцевій держадміністрації або виконавчому органу місцевого самоврядування.

Акти розслідування нещасного випадку, акти за формою Н-1 або НТ разом з матеріалами розслідування підлягають зберіган­ню протягом 45 років на підприємстві, працівником якого є (був) потерпілий.

У разі відмови роботодавця скласти акт за формою Н-1 про нещасний випадок чи незгоди роботодавця, потерпілого або особи, яка представляє його інтереси, із змістом акта розслідування нещас­ного випадку, акта за формою Н-1 питання вирішується в порядку, передбаченому законодавством про розгляд трудових спорів. Органи з розгляду трудових спорів у разі необхідності одер­жують відповідний висновок роботодавця, представника органу державного нагляду за охороною праці, органу державного управ­ління охороною праці, профспілкового органу, Фонду.

ПОЯСНЕННЯ

Причини нещасного випадку

2.1Технічні:

01- конструктивні недоліки, недосконалість, недостатня надійність засобів виробництва

02- конструктивні недоліки, недосконалість, недостатня надійність транспортних засобів

03- неякісна розробка або відсутність проектної документації на будівництво, реконструкцію виробничих об'єктів, будівель, споруд, обладнання тощо

04 - неякісне виконання будівельних робіт

05 - недосконалість, невідповідність вимогам безпеки технологічного процесу

06 - незадовільний технічний стан

07 - незадовільний стан виробничого середовища
2.2 Організаційні:

08 - незадовільне функціонування, недосконалість або відсутність системи управління охороною праці

09 - недоліки під час навчання безпечним прийомам праці

10 - неякісна розробка, недосконалість інструкцій з охорони праці або їх відсутність

11 - відсутність у посадових інструкціях функціональних обов'язків з питань охорони праці

12 - порушення режиму праці та відпочинку

13 - відсутність або неякісне проведення медичного обстеження (профвідбору)

14 - невикористання засобів індивідуального захисту через незабезпеченість ними

15 - виконання робіт з відключеними, несправними засобами

колективного захисту, системами сигналізації, вентиляції, освітлення тощо

16 - залучення до роботи працівників не за спеціальністю (професією)

17 - порушення технологічного процесу

2.3 Психофізіологічні:

24 - алкогольне, наркотичне сп’яніння

25 - низька нервово-психічна стійкість

26 – незадовільні фізичні дані або стан здоров’я

27 – незадовільний психологічний клімат у колективі

28 – травмування внаслідок протиправних дій інших осіб

29 – інші причини.

3. Устаткування, машини, механізми, транспортні засоби, експлуатація яких призвела до нещасного випадку

ЗВІТ

ПРАКТИЧНА (ЛАБОРАТОРНА) РОБОТА № 2

«ДОСЛІДЖЕННЯ МЕТЕОРОЛОГІЧНИХ УМОВ НА РОБОЧИХ МІСЦЯХ»

Мета роботи :

· навчитися визначати параметри метеорологічних умов ;

· вміти оцінювати їх відповідність санітарно-гігієнічним вимогам.

Завдання:

· Вивчити загальні положення про метеорологічні умови на робочих

місцях.

· Дослідити показники вологості.

· Визначити рухомість повітря на робочих місцях.

· Проаналізувати метеорологічні умови за результатами вимірів і

розрахунків.

Для формування вмінь необхідно знати:

· Самопочуття і працездатність людини залежать від метеорологічних умов виробничого середовища, в якому вона знаходиться і виконує трудові обов’язки.

· Сукупність таких показників виробничого середовища, як температура повітря, відносна вологість, швидкість руху повітря, інтенсивність теплового випромінювання, барометричний тиск, називають метеорологічними умовами, або мікрокліматом.

· Вологість повітря значною мірою впливає на самопочуття людини та її працездатність.

· Швидкість руху повітря та температура навколишнього середовища впливають на теплообмін організму з навколишнім середовищем.

Загальні положення.

Метеорологічні умови оцінюються сукупності таких факторів, як температура, вологість, рухомість повітря, барометричний тиск, інфрачервоне випромінювання. Усі ці фактори не є сталими, а змінюються в певних межах. Організм працюючої людини весь перебуває під дією факторів метеорологічних умов і відповідним чином реагує на цю дію. Наслідок цієї взаємодії – регулювання теплообміну в організмі людини, який визначається ступенем важкості роботи. Тепловіддача здійснюється конвекцією, випромінюванням і випаровуванням.

Конвекція – це віддача теплоти від поверхні тіла людини менш нагрітому повітрю. Температура здорової людини підтримується на рівні 36,5-37 ⁰ С незалежно від метеорологічних умов навколишнього середовища. Вона підтримується на цьому рівні за допомогою діючого механізму терморегуляції. Терморегуляція відбувається такими шляхами: 30% - конвекцією ( безпосередньо нагрівання повітря шкірою людини), 45% - випромінюванням, 20% - випаровуванням і 5% - диханням. Випромінювання теплоти відбувається у напрямі менш нагрітих поверхонь. Теплообмін випромінювання є головним і становить в середньому 45% загального теплообміну.

Ефективність тепловіддачі випромінювання зменшується у разі підвищення температури поверхонь, що оточують людину. При досягненні ними температури 30…35 °С (303…308 К) теплообмін випромінюванням припиняється, а при більш високих температурах спостерігається віддача теплоти цими поверхнями організму людини.

Віддача теплоти в навколишнє середовище випромінюванням вологи – також важлива умова забезпечення нормального теплового режиму працюючої людини (становить 20% усієї тепловіддачі). Частина теплоти використовується на підігрів повітря, яке вдихається (5% усього теплообміну).

Якщо температура навколишнього середовища підвищується до 25⁰С і вище, а відносна вологість становить більше ніж 75%, тоді теплообмін людини з навколишнім середовищем порушується, підвищується температура тіла. Терморегуляція відбувається на 95% випаровуванням. Висока температура у виробничому приміщенні викликає інтенсивний перерозподіл крові від внутрішніх органів до шкіри. Змінюється діяльність серцево-судинної системи, пульс стає частішим і може досягати 100 ударів на хвилину і більше, що стає причиною інтенсивного потовиділення, розширення судин шкіри; фізична робота в умовах високих температур призводить до різкого збільшення частоти пульсу, дихання, падіння артеріального тиску. За таких параметрів людина втрачає за зміну 5-8 л рідини, 50-80 г солей, тобто порушується водно-сольовий і вітамінний обмін в організмі людини, виникає слабкість, головний біль, шум у вухах, нудота.

Робота при низьких температурах може призвести до переохолодження організму людини. В умовах дії низьких температур відбувається звуження поверхневих судин, м’язів і шкіри рук, ніг, обличчя, що знижує кровообіг не тільки на охолоджених, а й на неохолоджених ділянках тіла людини. Підвищується в’язкість крові, що зменшує її прилив на переохолоджені поверхні.

Швидкість руху повітря впливає на теплообмін організму з навколишнім середовищем таким чином: при високій температурі збільшення швидкості руху повітря позитивно впливає на організм людини, а при низькій температурі – негативно. Рухомість повітря спричиняє одночасно термічну і механічну (тиск при певній швидкості потоку) дії. Навіть невелика швидкість повітряного потоку, який діє на поверхню тіла людини, буває достатньою для нормалізації функцій його організму. Наприклад, збільшення швидкості руху повітря посилює ефект низької температури і, навпаки, послаблює дію підвищеної температури на організм людини.

Зміна атмосферного тиску негативно відбивається на стані організму людини, в першу чергу на диханні, оскільки змінюються парціальний тиск основних компонентів повітря, кисню і азоту. Больові відчуття викликає швидка зміна тиску повітря.

Вологість має велике значення в терморегуляції людини. Вологість повітря визначають за допомогою психрометрів та гігрометрів. Психрометри поділяються на станціонарні ( психрометр Августа) та аспіраційні ( психрометр Ассмана). Розрізняють абсолютну і відносну вологості повітря.

Абсолютна вологість повітря – це кількість водяної пари ( вологи ) у грамах, яка міститься в одному 1 м³ повітря при даній температурі ( г/м³). Щоб виміряти абсолютну вологість повітря на практиці використовують такі одиниці: Паскаль (Па), міліметр ртутного стовпа (мм.рт.ст.) чи мілібар (Мб).

Відносна вологість – це процентне співвідношення абсолютної вологості повітря до вологості повітря насиченого парою, тобто при максимально можливому вмісті вологи в повітрі при даній температурі.

Абсолютна вологість повітря:

f=F₂- α(t-t₁) H (1)

де F₂ – максимальна потужність водяної пари, що відповідає температурі вологого термометра (таблиця 1), Па;

α – психрометричний коефіцієнт, який залежить від швидкості руху повітря ( таблиця 2);

t, t₁ – покази термометрів відповідно сухого і вологого, °С (К);

Н – барометричний тиск, Па.

За показниками аспіраційного психрометра абсолютна вологість:

f=F₂- 0,5(t-t₁) H /755., (2)

Відносна вологість повітря:

І= f( 100/ F₁), (3)

де F₁ – максимальна потужність водяної пари, яка відповідає температурі сухого термометра.

Таблиця 1

Таблиця 2

Таблиця 3 – Відносна вологість за статичним психрометром, %

Таблиця 4 – Відносна вологість за аспіраційним психрометром М-34, %

Таблиця 5 – Абсолютна і відносна вологість за статичним психрометром, %

Рисунок 2. Графік залежності частоти обертання чашечок n анемометра МС-13 від швидкості повітря V.

Рисунок 3. Графік залежності частоти обертання n крильчатого анемометра АСО-3 від швидкості повітря в межах 0,3….1,0 м/с.

З практики відомо, що одна і таж температура повітря при різних поєднаннях його інших параметрів неоднаково діє на організм. І, навпаки, різні температури повітря при відповідному поєднанні вологості і його рухомості можуть викликати однаковий тепловий ефект в організмів. В зв’язку з цим введено поняття ефективної і ефективно-еквівалентної температури. Під ефективною температурою (ЕТ) розуміють таку температуру насиченого нерухомого повітря (вологість 100%), яка спричиняє таку ж охолоджуючу дію, як і повітря з заданими значеннями повітря і вологості. Під ефективно-еквівалентною температурою (ЕЕТ) розуміють температуру насиченого нерухомого повітря, який спричиняє таку ж охолоджуючу дію на організм, як і повітря з заданою температурою, вологістю і рухомістю.

Використовуючи одержані дані температури, які показані вологим і сухим термометрами психрометра, і рухомість повітря, необхідно визначити ЕТ і ЕЕТ по монограмі (рисунок 4) і оцінити чи відповідають вони комфортним умовам.

Для прикладу визначимо ЕТ і ЕЕТ за показаннями термометрів психрометра: вологого – 14,2°С (287,2 К), сухого – 24,4°С (297,4 К), рухомість повітря 1,5 м/с. З’єднуючи лінійкою на номограмі (рисунок 4) точки з відповідними температурами (штрихова лінія на рисунку 4) знаходимо на перетині з кривою (V=0) ЕТ=20,3°С (293,3 К), а на перетині штрихової прямої з кривою, якій відповідає V=1,5 м/с, ЕЕТ=18,4°С (291,4 К). Обидві точки температури містяться в комфортній зоні.

Рисунок 4. Номограми для визначення ефективної і ефективно-еквівалентної температур.

Оформлюючи звіт вказують мету і задачі роботи, використовуючи прилади, описують процес визначення абсолютної і відносної вологості, рухомості повітря, складають протоколи спроб і аналізують отримані результати.

Питання для самоперевірки та контролю засвоєння знань

1. Поняття фізіології, гігієни праці та виробничої санітарії.

2. Види негативних факторів виробничих умов, їх поняття і

характеристика.

3. Вплив метеорологічних умов на працюючих.

4. Заходи і засоби нормалізації параметрів мікроклімату.

5. Забезпечення оптимальних метеорологічних умов на підприємстві.

6. Назвіть прилади для визначення вологості та рухомості повітря.

ЗВІТ

ПРАКТИЧНА (ЛАБОРАТОРНА) РОБОТА № 3

«ДОСЛІДЖЕННЯ ОСВІТЛЕНОСТІ НА РОБОЧОМУ МІСЦІ »

Мета роботи :

· Вивчити методи контролю та розрахунку освітленості робочих місць та її відповідність санітарним нормам;

· Ознайомитися з конструкцією необхідних приладів.

Завдання:

· Вивчити загальні положення про освітленість робочої зони.

· Дослідити природне освітлення лабораторії.

· Дослідити залежність штучного освітлення від висоти розміщення

· світильника місцевого освітлення.

· Провести порівняльний аналіз освітленості від ламп люмінесцентної та

розжарювання.

Для формування вмінь необхідно знати:

· Значення виробничого освітлення, види виробничого освітлення, вимоги санітарних норм.

· Нормування освітлення. Розряди робіт по зоровій напрузі, їх визначення для конкретних умов.

· Природне освітлення, його значення як виробничого і фізіолого-гігієнічного чинника для працюючих.

· Штучне виробниче освітлення. Вимоги санітарних нормативів щодо його використання. Джерела штучного освітлення, їх типи, порівняльна оцінка, вибір.

Загальні положення.

У виробничих приміщеннях залежно від джерела освітлення розрізняють природне, штучне та комбіноване освітлення.

Неправильне освітлення погіршує умови зорової праці, сприяє стомленню очей, нервової системи, знижує продуктивність праці, стає причиною виробничих травм і захворювань. Негативні фактори освітлення: недостатнє чи надмірне освітлення; невідповідність праці та викривлення кольорової гами об'єктів; нерівномірність освітлення робочого місця; засліплення прямим світлом; нераціональна контрастність об'єкта та фону тощо.

Освітленість робочої поверх