ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Тема 9. Західна Україна в 1921-1939рр.

Тема 9. Західна Україна в 1921-1939рр.

Основні дати

1920р. - підписання Бессарабського протоколу - визнання країнами Антанти входження Бессарабії до складу Румунії;

1923р. - визнання країнами Антанти входження Східної Галичини до складу Польщі; саморозпуск уряду ЗУНР;

1925р. - утворення Українського національно-де­мократичного об’єднання (УНДО);

1929р. - утворення Організації українських націо­налістів (ОУН);

1929р. - проведення польською владою акції паци­фікації;

1938р. - надання автономії Підкарпатській Русі у складі Чехо-Словаччини;

15 березня 1939р. - проголошення незалежності Карпатської України.

1. Перехід Західноукраїнських земель до складу Польщі, Румунії, Чехословаччини.

Польща

- Після українсько-польської війни 1918-1919рр.Східну Галичину окупували польські війська.

- 25 червня 1919р. Верховна рада Паризької мир­ної конференції ухвалила рішення передати Східну Галичину під тимчасове управління Польщі за умо­ви надання їй автономії й проведення плебісциту.

- 21 листопада 1919р. Верховна рада затвердила Статут для Східної Галичини. Її оголошено підман­датною територією Ліги Націй, а Польща отримува­ла мандат на управління нею впродовж 25 років за умови запровадження автономії з окремим сеймом, судівництвом, військом.

- У березні 1923р. Рада послів Антанти визнала східний кордон Польщі, встановлений Ризьким до­говором 1921р., і позбавила Східну Галичину стату­су міжнародної території.

- Західноукраїнські й західнобілоруські землі, так звані «східні креси», становили майже половину те­риторії Другої Речі Посполитої.

- На теренах Східної Галичини було утворено Львівське, Станіславівське й Тарнопільське, а на Волині - Волинське воєводство із центром у Луцьку.

- Волинське воєводство утворено на частині зе­мель, які належали до складу Волинської губернії Російської імперії (нині це Рівненська, Воли області та Кременецький район Тернопільщині

Румунія

- Улистопаді 1917р. в Бессарабії було утворено національну представницьку організацію «Сфатул Церій» (Рада країни), яка 15 грудня проголосила на теренах Бессарабії Молдавську Народну Республіку.

- Після проголошення більшовиками радянської влади в Бессарабії «Сфатул Церій» запросив на допомогу румунські війська, які 25 січня 1918р. зайняли Кишинів, а протягом січня захопили всю Бесарабію.

- 9 квітня «Сфатул Церій» ухвалила постанову про «умовну злуку» - приєднання Бессарабії до Румуніїна правах автономної провінції.

- 28 жовтня 1920р.між державами Антанти та Румунським королівствомбув підписаний «Бессарабський протокол». Стаття 1 цього і протоколу проголошувала, що сторони «визнають цим суверенітет Румунії над територією Бессарабії, розташованою між існуючим кордоном Румунії, Чорним морем, течією Дністра від його гирла до точки, де він зустрічає старий кордон Буковини з Бессарабією і далі цим кордоном».

- Північна Буковина була захоплена румунськими військами наприкінці листопада 1918р.

- Юридичне закріплення цього українського регіону за Румунією відбулося згідно з Сен-Жерменським договором, зокрема, за ст. 59 Австрія відмовлялася від усіх прав на колишнє герцогство Буковину.

- Севрська мирна угода 1920р. затвердила кордони Польщі, Румунії, Чехословаччини та Югославії. За умовами цієї угоди до Румунії відійшла і Південна, і Північна Буковина. Загальна площа українських етнічних земель (Північна Буковина, Хотинщина, Ізмаїльщина та Аккерманщина) у складі Румунії в міжвоєнний період становила 17,6 тис. кв. км

 

Чехословаччина

На основі рішень Сен-Жерменського договору 1919р. і Тріанонського договору 1920р. ЗакарпатськаУкраїна ввійшла до складу Чехословаччинина правах широкої автономії: автономний сейм з юрисдикцією в питаннях мови, освіти, релігії і міс­цевого управління, губернатора, якого призначав президент ЧСР, представництво в парламенті рес­публіки.

- Чеський уряд не давав українцям автономії до жовтня 1938р.

- Автономний уряд Підкарпатської Русі А. Бродія проіснував з 11 по 26 жовтня 1938р. 26 жовтня 1938р. уряд ЧСР призначив нового прем’єр-мініст­ра - ним став Августин Волошин.

- Не встиг новий автономний уряд КарпатськоїУкраїни розпочати свою діяльність, як відповідно до ухвали Першого Віденського арбітражу (2 листопада 1938р.) від ЧСР до Угорщини відійшли південні райони Словаччини та західна частина Карпатської України.

- Закарпаття втратило понад 12% своєї території, зокрема - Ужгород, Мукачеве, Берегове. Уряд А. Волошина переніс свою резиденцію з Ужгорода до Хуста.

- У березні 1939р. Німеччина ініціювала незалеж­ність Словаччини, а 12 березня дала згоду регенту Угорського королівства М. Горті окупувати Карпат­ську Україну.

- 15 березня 1939р. угорські війська розпочали на­ступ по всій території щойно проголошеної українсь­кої держави - Карпатської України, який завершив­ся 18 березня її повного окупацією і приєднанням до Угорщини.

Назву «Карпатська Україна» почали вживати за рішенням автономного уряду Підкарпатської Русі з 30 грудня 1938р., а з 15 по 17 березня 1939р. – це назва проголошеної незалежної держави. Неофіційно цю назву вживали до 1938р. для означення території Закарпаття.

Назву ЧСР в 1938-1939рр. слід писати як «Чехо-Словаччина». Це пов’язано з наданням Словаччині статусу автономії 1938р. На початку жовтня було затверджено уряд Словаччини. Перша Чехословацька республіка припиняє своє існування, а наступне піврічне існування урізаної з усіх боків Чехо-Словаччини увійшло в історію як період Другої республіки, побудованої на федеративних засадах.

Націоналістичний рух

- Організаційне оформлення націоналістичної течії в українському визвольному русі започаткували січові стрільці.

- У 1920р. вони створили Українську військову організацію (УВО). Організацію очолив колишній командир січових стрільців Євген Коновалець.

- У лютому 1929р. у Відні виникла Організація українських націоналістів (ОУН). Разом з УВО її утворили студентські угруповання - Легія українських націоналістів, Союз української націоналістичної молоді, Група української національної молоді та ін.

- ОУН не була політичною партією парламентського типу. З одного боку, вона виникла як політичний рух з власного ідеологією, яку ще потрібно було розвивати. З іншого боку, вона становила суворо законспіровану організацію військового типу. Військова організація постала з УВО.

- Є. Коновалець та його однодумці вважали терор корисним для досягнення поставлених цілей.

- Найбільш відомою терористичною акцією ОУН стало вбивство у Варшаві в червні 1934р. польського міністра внутрішніх справ генерала Б. Перацького. У своїх відозвах націоналісти наголошували, що його було знищено у відплату за пацифікацію 1930р. Безпосередньою реакцією влади було рішення про створення, всупереч чинному законодавству, концентраційного табору в Березі Картузькій.

- Упродовж 1935-1936рр. у Варшаві та Львові відбулися гучні процеси над учасниками замаху на Б. Перацького і членами Крайової екзекутиви ОУН на західноукраїнських землях.

- Варшавський і львівський процеси сприяли популяризації ОУН серед української молоді.

- У травні 1938р. радянський агент убив Є. Коновальця. Провід українських націоналістів очолив Андрій Мельник.

- У 1940р. ОУН розкололася на дві самостійні, навіть ворогуючі між собою фракції. Одну очолив Андрій Мельник, іншу - Степан Бандера.

 

Пацифікація (від лат. расіfісo - умиротворяю) - офіційна назва репресій щодо населення Західної України, проведених урядом Польщі восени 1930р.

 

Євген Коновалець - один з організаторів Української військової організації (УВО, 1920), співзасновник Організації українських націоналістів (ОУН, 1929), перший голова її Проводу. Убитий радянським агентом у Роттердамі (Нідерланди).

Степан Бандера - член ОУН (1929), від 1933р. - голова Крайової екзекутиви (виконавчого органу) ОУН на західноукраїнських землях. Організатор низки замахів, зокрема вбивства у 1934р. міністра внутрішніх справ Польщі Б. Перацького. У 1934-1939рр. ув'язнений. Очолив опозицію до А. Мельника, яка призвела до розколу ОУН. Від 1940р. - голова Революційного проводу ОУН. Ініціатор Акта відновлення Української держави (30 червня 1941р., Львів), за відмову скасувати його ув'язнений німцями у Заксенгаузені до 1944р. Убитий агентом КДБ у Мюнхені.

Андрій Мельник - один з організаторів Української військової організації (УВО, 1920), від 1938р. - голова Проводу українських націоналістів, після розколу ОУН (1940) очолював фракцію мельниківців.

 

Народна освіта.

- Асиміляторська політика Польщі та Румунії на західноукраїнських землях насамперед позначилась на стані народної освіти.

- Під тиском польських націонал-демократів сейм у 1924р. ухвалив закон про переведення українських народних шкіл на навчання двома мовами.

- У таких «утраквістичних» школах історію і географію викладали польською мовою. Вивчення польської мови як навчальної дисципліни ставало обов’язковим.

- У 1921-1922 навчальному році у Східній Галичині українських і польських народних шкіл налічувалося приблизно по дві тисячі. У 1937-1938 році кількість українських шкіл зменшилася до 360, а кількість польських залишилася майже на попередньому рівні. Натомість з’явилося понад 2 тис. двомовних шкіл.

- На Волині в 1922-1923 навчальному році функціонувало близько 400 українських шкіл, а в 1932-1933 - тільки чотири.

- Зі 168 народних шкіл, які діяли на Буковині у 1918р,, майже дві третини були румунізовані за два роки. У 1924р. вже не залишалося жодної суто української школи.

- На цьому тлі цілком інакше виглядав стан народної освіти на Закарпатті. Серед 803 шкіл, які працювали в краї у 1938р., налічувалося 463 українські, 365 чеських, 117 угорських, 24 німецькі.

- Держава створювала привілейовані умови для розвитку чеської народної освіти, але не руйнувала української освіти.

- Невеликі за кількістю учнів чеські школи створювалися, щоб охопити навчанням дітей чеської колонії в кожному населеному пункті.

 

Вища освіта

- Заснування національних вищих навчальних закладів було для західноукраїнської інтелігенції однією з форм визвольної боротьби.

- На базі греко-католицької семінарії з ініціативи митрополита Андрія Шептицького у 1929р. було створено Греко-католицьку богословську академію у Львові - єдиний легальний український вищий навчальний заклад у складі Польщі.

- Істотну роль у поповненні західноукраїнської інтелігенції відігравали чеські вищі навчальні заклади. Восени 1921р. в Прагу було переведено Український вільний університет, який до того працював у Відні.

- Вільний університет існував на спеціальні кошти, виділення яких домігся президент ЧСР Т. Масарик, а також на дотації міністерства закордонних справ і (з 1928р.) - міністерства шкіл та народної освіти.

- Весною 1922р. відкрилася Українська господарська академія. Уряд надав їй чудові приміщення в історичному містечку неподалік від Праги - Подебрадах-на-Лабі.

- Академія мала 59 кафедр і три факультети, на яких готували інженерів та агрономів.

- Празький уряд створив і підтримував ці вищі навчальні заклади передусім для українських емігрантів. .

- На Закарпатті існував лише один вищий навчальний заклад - Богословський ліцей.


 

 

Тема 9. Західна Україна в 1921-1939рр.

Основні дати

1920р. - підписання Бессарабського протоколу - визнання країнами Антанти входження Бессарабії до складу Румунії;

1923р. - визнання країнами Антанти входження Східної Галичини до складу Польщі; саморозпуск уряду ЗУНР;

1925р. - утворення Українського національно-де­мократичного об’єднання (УНДО);

1929р. - утворення Організації українських націо­налістів (ОУН);

1929р. - проведення польською владою акції паци­фікації;

1938р. - надання автономії Підкарпатській Русі у складі Чехо-Словаччини;

15 березня 1939р. - проголошення незалежності Карпатської України.

1. Перехід Західноукраїнських земель до складу Польщі, Румунії, Чехословаччини.

Польща

- Після українсько-польської війни 1918-1919рр.Східну Галичину окупували польські війська.

- 25 червня 1919р. Верховна рада Паризької мир­ної конференції ухвалила рішення передати Східну Галичину під тимчасове управління Польщі за умо­ви надання їй автономії й проведення плебісциту.

- 21 листопада 1919р. Верховна рада затвердила Статут для Східної Галичини. Її оголошено підман­датною територією Ліги Націй, а Польща отримува­ла мандат на управління нею впродовж 25 років за умови запровадження автономії з окремим сеймом, судівництвом, військом.

- У березні 1923р. Рада послів Антанти визнала східний кордон Польщі, встановлений Ризьким до­говором 1921р., і позбавила Східну Галичину стату­су міжнародної території.

- Західноукраїнські й західнобілоруські землі, так звані «східні креси», становили майже половину те­риторії Другої Речі Посполитої.

- На теренах Східної Галичини було утворено Львівське, Станіславівське й Тарнопільське, а на Волині - Волинське воєводство із центром у Луцьку.

- Волинське воєводство утворено на частині зе­мель, які належали до складу Волинської губернії Російської імперії (нині це Рівненська, Воли області та Кременецький район Тернопільщині

Румунія

- Улистопаді 1917р. в Бессарабії було утворено національну представницьку організацію «Сфатул Церій» (Рада країни), яка 15 грудня проголосила на теренах Бессарабії Молдавську Народну Республіку.

- Після проголошення більшовиками радянської влади в Бессарабії «Сфатул Церій» запросив на допомогу румунські війська, які 25 січня 1918р. зайняли Кишинів, а протягом січня захопили всю Бесарабію.

- 9 квітня «Сфатул Церій» ухвалила постанову про «умовну злуку» - приєднання Бессарабії до Румуніїна правах автономної провінції.

- 28 жовтня 1920р.між державами Антанти та Румунським королівствомбув підписаний «Бессарабський протокол». Стаття 1 цього і протоколу проголошувала, що сторони «визнають цим суверенітет Румунії над територією Бессарабії, розташованою між існуючим кордоном Румунії, Чорним морем, течією Дністра від його гирла до точки, де він зустрічає старий кордон Буковини з Бессарабією і далі цим кордоном».

- Північна Буковина була захоплена румунськими військами наприкінці листопада 1918р.

- Юридичне закріплення цього українського регіону за Румунією відбулося згідно з Сен-Жерменським договором, зокрема, за ст. 59 Австрія відмовлялася від усіх прав на колишнє герцогство Буковину.

- Севрська мирна угода 1920р. затвердила кордони Польщі, Румунії, Чехословаччини та Югославії. За умовами цієї угоди до Румунії відійшла і Південна, і Північна Буковина. Загальна площа українських етнічних земель (Північна Буковина, Хотинщина, Ізмаїльщина та Аккерманщина) у складі Румунії в міжвоєнний період становила 17,6 тис. кв. км

 

Чехословаччина

На основі рішень Сен-Жерменського договору 1919р. і Тріанонського договору 1920р. ЗакарпатськаУкраїна ввійшла до складу Чехословаччинина правах широкої автономії: автономний сейм з юрисдикцією в питаннях мови, освіти, релігії і міс­цевого управління, губернатора, якого призначав президент ЧСР, представництво в парламенті рес­публіки.

- Чеський уряд не давав українцям автономії до жовтня 1938р.

- Автономний уряд Підкарпатської Русі А. Бродія проіснував з 11 по 26 жовтня 1938р. 26 жовтня 1938р. уряд ЧСР призначив нового прем’єр-мініст­ра - ним став Августин Волошин.

- Не встиг новий автономний уряд КарпатськоїУкраїни розпочати свою діяльність, як відповідно до ухвали Першого Віденського арбітражу (2 листопада 1938р.) від ЧСР до Угорщини відійшли південні райони Словаччини та західна частина Карпатської України.

- Закарпаття втратило понад 12% своєї території, зокрема - Ужгород, Мукачеве, Берегове. Уряд А. Волошина переніс свою резиденцію з Ужгорода до Хуста.

- У березні 1939р. Німеччина ініціювала незалеж­ність Словаччини, а 12 березня дала згоду регенту Угорського королівства М. Горті окупувати Карпат­ську Україну.

- 15 березня 1939р. угорські війська розпочали на­ступ по всій території щойно проголошеної українсь­кої держави - Карпатської України, який завершив­ся 18 березня її повного окупацією і приєднанням до Угорщини.

Назву «Карпатська Україна» почали вживати за рішенням автономного уряду Підкарпатської Русі з 30 грудня 1938р., а з 15 по 17 березня 1939р. – це назва проголошеної незалежної держави. Неофіційно цю назву вживали до 1938р. для означення території Закарпаття.

Назву ЧСР в 1938-1939рр. слід писати як «Чехо-Словаччина». Це пов’язано з наданням Словаччині статусу автономії 1938р. На початку жовтня було затверджено уряд Словаччини. Перша Чехословацька республіка припиняє своє існування, а наступне піврічне існування урізаної з усіх боків Чехо-Словаччини увійшло в історію як період Другої республіки, побудованої на федеративних засадах.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти