|
Оповідання «Максим Гримач» (1857)
Автор: Марко Вовчок Рік: 1857 Літературний рід: епос Жанр: родинно-побутове оповідання з елементами романтизму Стиль: романтизм Тема: змалювання життя вільних селян у закріпаченій Україні серед ХІХ ст. Ідея: возвеличення щирого почуття кохання; утвердження думки, що родинне щастя не можна спотворювати майновими розрахунками. Проблематика:
Композиція: 5 частин Експозиція: «…се діялось,— давно колись, як панувала на Вкраїні удвійці Польща і Московщина». Зав’язка: Катря закохується в Семена; козака вирушає у похід. Розвиток дії Кульмінація: Катря накладає на себе руки (топиться у Дніпрі) через смерть коханого. Розв’язка: М. Гримач страждає через втрату старшої дочки. Оповідання "Максим Гримач" увійшло в збірку Марко Вовчок "Народні оповідання", видану П. Кулішем у 1857 році.
ІВАН НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ (ІВАН СЕМЕНОВИЧ ЛЕВИЦЬКИЙ) (1838 – 1918) Повість «Кайдашева сім’я» (1879) Автор: Іван Нечуй-Левицький Рік: 1878 (видано у 1879 в журналі «Правда») Літературний рід: епос Жанр: соціально-побутова повість Тема твору: зображення реалістичних картин селянського побуту другої половини XIX ст.; акцент на дрібновласницьких натурах. Ідея: засудження егоїстичних та індивідуалістських характерів. Проблематика:
Головні герої: Маруся Кайдашиха, Омелько Кайдаш, Карпо, Мотря, Лаврін, Мелашка Прототип сім’ї Кайдашів - сім’я Мазурів із кутка Солоний Місце дії: село Семигори Композиція: 9 розділів Сюжет: 1. Експозиція – опис села Семигори, портрети головних героїв, розмова Карпа та Лавріна про одруження. 2. Зав’язка – одруження Карпа з Мотрею 3. Розвиток дії - постійні сутички в родині, одруження Лавріна з Мелашкою, проща Мелашки до Києва, смерть Омелька Кайдаша, розподіл спадщини. 4. Кульмінація – сутичка Мотрі з Марусею, внаслідок якої Маруся втратила око. 5. Розв’язка – примирення двох сімей після того, як засохла груша. Особливості повісті:
«Кайдашева сім’я» - один із найпопулярніших творів І. Нечуя-Левицького. У ньому митець не намагався показати українців дріб’язковими, сварливими, чим йому несправедливо дорікали окремі сучасники. Уважний читач зрозуміє, що родина Кайдашів – не типова модель селянської родини, адже вона викликає закономірний осуд односельців. У «Кайдашевій сім’ї» письменник заговорив не тільки про занепад високої ролі батька в суспільстві, не тільки викрив зло, яке оселилося в серці людини, а й попри сатиричність тексту, показав, на думку літературознавця Володимира Панченка, «людей, які не сміються», адже щирого сміху в повісті майже немає. Нечуй-Левицький сміється крізь сльози: він показує духовну деградацію і моральний занепад поневоленого народу, руйнування традиційних підвалин життя українського селянства.
ПАНАС МИРНИЙ (ПАНАС ЯКОВИЧ РУДЧЕНКО) (1849 – 1920) Роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» (1875) «Роман з народного життя» (І. Франко) Автор: Панас Мирний Співавтор: Іван Білик (Рудченко) Видання: 1880 рік, Женева Літературний рід: епос Жанр: соціально-психологічний роман Інша назва (авторський підзаголовок): «Пропаща сила» Тема: зображення життя та боротьби українського селянства проти соціального гноблення, зокрема кріпосництва, напередодні і під час реформи 1861 року; зображення життя і еволюції Чіпки Варениченка. Історія написання: нарис «Подорож (подоріжжя) від Полтави до Гадяча»; повість «Чіпка»; роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Прототип Чіпки – Василь Гнидка Головні герої твору: Чіпка, його мати Мотря («найбільш трагічний жіночий образ української літератури»); батько – Іван Варениченко (Хрущ, Хрущов, Притика); Оришка – бабуся Чіпки; Максим Ґудзь, Матня, Лушня, Пацюк – «Пропаща сила»; Явдоха (Явдошка) – дружина Максима; пани Польські; чиновництво – Порох, Чижик; Галя («польова царівна») – дружина Чіпки, Грицько – друг дитинства Чіпки; Христя – дружина Грицька. Композиція: 4 частини, які поділяються на 30 розділів. Проблематика:
Місце дії – село Піски Час – понад 150 років Сюжет: Частина перша I. Польова царівна: зустрічаються Чіпка і Галя. II. Двужон: розповідається історія Вареника – Хруща – Хрущова – Притики. III. Дитячі літа: зображується дитинство Чіпки. IV. Жив-жив!: життя Чіпки в наймах; Чіпка і Грицько працюють у діда Уласа. Частина друга VIII. Січовик: Історія села Піски (козаки стають хліборобами, історія родини Максима Ґудзя). IX. Піски в неволі: приїжджає генерал Польський; закріпачення селян; Лейба – шинкар; помирає Мирон Ґудзь. X. Пани Польські: у Піски приїжджає генеральша, гучні вечірки, одружуються її дочки; дівчина Уляна доводить генеральшу до смерті; приїжджає старший панич – Василь Семенович, а потім молодший – Степан. XI. Махамед: дитинство і юність Максима Ґудзя, смерть його батьків. XII. У москалях: Максим – москаль. XIII. Максим – старшим: Максим отримує більш високе звання, одружується на Явдошці і повертається у Піски. Частина третя XIV. Нема землі: у Чіпки відбирають землю, Чіпка йде до Пороха. XV. З легкої руки: розмова з секретарем суду Чижиком, який просить хабар; пиятика Чіпки і Пороха; Чіпка повертається додому. XVI. Товариство: Чіпка знайомиться і починає дружити з Матнею, Лушнею й Пацюком; Мотря живе у сусідки; Чіпка пропиває майно. XVII. Сповідь і покута: Чіпка відкриває душу Грицьку Чупруненку й Христі; дарує їм снопи; Матня, Лушня і Пацюк докоряють йому. XVIII. Перший ступінь: план пограбування хліба у пана; розмова з Гершком щодо його продажі. XIX. Слизька дорога: Чіпка вбиває сторожа і потрапляє у чорну; Христя хвилюється за Чіпку; Чіпку і товариство відпускають. XX. На полі: звістка, що піщани звільняються від кріпацтва, але мають відпрацювати ще два роки; обурення селян; придушення бунту. XXI. Сон у руку: Чіпці сниться вбивство сторожа, його мучать докори сумління. XXII. Наука не йде до бука: Мотря повертається додому; Чіпка працює по господарству; відновлюється дружба Чіпки і Грицька; у Пісках поширюються чутки щодо крадіжок. Частина четверта XXIII. Невзначай свої: зібрання злодії вночі у Максима Ґудзя. XXIV. Розбишацька дочка: Чіпка розмовляє з Галею і дізнається, що її хочуть видати за москаля Сидора. XXV. Козак – не без щастя, дівка – не без долі: за гроші Чіпка вмовляє Сидора відмовитися від Галі, всій роті виставляє могорич і домовляється про сватання Галі з Грицьком. XXVI. На своїм добрі: сватання Галі та оглядини в Чіпки; їх вінчання і гучне весілля; Галя переїжджає до Чіпки; радісне й щасливе життя молодих; дружба Грицькової й Чіпчиної родини; Чіпка будує нову оселю; у Чіпки новий промисел (перепродує полотно). XXVII. Новий вік: пореформене нове життя; історія життя Шавкуна, який після смерті пана Василя Семеновича Польського прибрав до своїх рук цілий повіт; Чіпку як господаря поважають піщани; вибирають Чіпку в земство. XXVIII. Старе – та поновлене: Чіпку обирають в управу; компромат на Чіпку за колишні злодіяння (у давній нерозкритій судовій справі підозра на убивство сторожа й крадіжку пшениці в пана Польського); губернатор відсторонює Чіпку від управи «по неблагонадежности»; Чіпка гнівається; смерть Максима Ґудзя. XXIX. Лихо не мовчить: Максим Ґудзь помирає, а Явдоха продає хутір і переїжджає до Чіпки; Мотря і Явдошка постійно сваряться; Чіпка знову сходиться з Матнею, Лушнею і Пацюком; Явдоха помирає. XXX. Так оце та правда!: товариство під керівництвом Чіпки вирізає родину Хоменка; Галя накладає на себе руки; Мотря повідомляє про злочин сина у волость; Чіпку арештовують; Чіпку ведуть до Сибіру через Піски. Роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» суттєво вирізняється від творів тієї доби тим, що події в ньому відбуваються впродовж величезного відтинку часу. Але, незважаючи на це, хронометраж в епічному полотні залишається суто романним, тобто умовним, хоча і прив’язується до історичних подій. Наприклад: знищення Запорозької Січі, запровадження кріпацтва, реформа 1861 року. В тексті поєднано різноманітні види часу. Кожна з історичних віх не минає безслідно ні для окремих людей, ні для народу в цілому, дозволяє розкрити індивідуальні трагедії в контексті трагедії типових. Саме тому Олександр Білецький назва цей твір соціальним романом-хронікою. Композиція роману розгортається двома сюжетними лініями (Чіпка та Максим Ґудзь), ускладнюється такими поза сюжетними елементами, як екскурси в минуле, авторськими відступами, пейзажами, портретами. З цієї причини той же академік О. Білецький так охарактеризував роман: «будинок з багатьма прибудовами і надбудовами, зробленими неодночасно і не за строгим планом».
ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ (ІВАН КАРПОВИЧ ТОБІЛЕВИЧ) (1845 – 1907) |
|
|