Біблійну легенду про народження Христа Б.-І. Антонич розкрив по-своєму. Син Божий має людську подобу, то чому б йому не народитися «в лемківськім містечку Дуклі»? А замість пастухів прийдуть лемки й принесуть у дарунок «місяць круглий», котрий буде у Матері Марії, як золотий горіх. І це не треба розуміти, як святотатство, це відчуття близькості своєї до Сина Божого, єдності з тим, хто взяв на себе гріхи людства й постраждав за нього.

Літературознавці про твір. Б.-І. Антонич не вдавався до «оязичнення християнства» чи — навпаки. Він уміло взаємодоповнював дві однаково рідні українцям релігійні системи. Як-от у вірші «Різдво», де християнське таїнство народження Спасителя тонко помережане язичницькими мотивами. Саме воно відбувається в українському, лемківському середовищі. І навіть волфи уподібнюються до лемків: «Прийшли лемки у крисанях і принесли місяць круглий». Образ місяця, що проймає увесь твір, — теж праукраїнський, язичницький символ Різдва, народження нового світу. Отже, залучаючи творчу фантазію, уяву, автор щільно переплітає християнську й українську традиції, робить інтимним переживання віри.

О.Довженко

«Україна в огні»

Рік: 1942-1943

Літературний рід: епос

Жанр: кіноповість

Тема: зображення початку війни з фашистськими загарбниками та відступу радянських військ.

Ідея: незламність сили і непохитність духу нашого народу, здатність до визвольної боротьби і впевненість у перемозі над ворогом (за словами самого автора).

Головні герої: родина Запорожців: Лаврін, Тетяна, їхні діти, п'ятеро синів - Роман, Іван, Савка, Григорій, Трохим і дочка Олеся, подруга Олесі Христя Хутірна, Василь Кравчина; зрадник Заброда, німецький полковник Еріх фон Крауз і його син Людвіг.

Композиція: 50 окремих епізодів-картин

Сюжет: вся родина Запорожців святкує п'ятдесят п'яту річницю Тетяни Запорожець. Починається війна, Тополівку захоплюють фашисти. У Тополівці обирають старосту. Усю молодь, зокрема Олесю і Христю, відправляють до Німеччини. Перебування Олесі в Німеччині. Лаврін вбиває Людвіга. Фашисти спалюють Тополівку. Німецькі війська відступають. Олеся повертається з Німеччини, зустрічається з Христею, а потім з Василем на рідній землі. Олеся проводжає свій рід на війну.

Сюжетні лінії:

· лінія захисту Батьківщини (доля роду Запорожців та інших учасників бойових дій)

· лірична лінія Олесі і Василя

· лінія Христі Хутірної

· вчинки ворогів і поведінка Лиманчука

Проблематика:

· проблема національної самосвідомості людини й народу;

· показ трагедійності тогочасних подій;

· життя простої людини на війні і в тилу;

· проблема цінності загальнолюдських ідеалів;

· жінка на війні (Олеся Запорожець, Христя Хуторна, Мотря Левчиха).

Особливості кіноповісті "Україна в огні":

· Елементи драми - діалоги

· Народна пісня

· Обрамлення твору: повість починається заспівом

· Багато епітетів, порівнянь, метафор

«Зачарована Десна»

Рік: 1957

Жанр: автобіографічна кіноповість ("автобіографічне кінооповідання")

Тема: щира сповідь письменника про дитинство, сповнене радощів і смутку, як джерело його духовності й мистецького таланту.

Ідея: заклик любити життя, цінувати й берегти все те прекрасне, що робить людину духовно багатою і щасливою.

Головні герої: два ліричні герої - Сашко та Олександр Довженко, мати Одарка Єрмолаївна, батько Петро Семенович, дід Семен, прадід Тарас, прабаба Марусина.

Сюжет: чіткий сюжет відсутній.

Композиція: твір можна поділити (умовно) на новели «Город», «Хата», «Смерть братів», «Смерть баби», «Повінь», «Сінокіс», «Коні», «До школи» плюс ліричні та публіцистичні відступи.

Проблематика:

· Природа і людина

· Шлях народу та людини до щастя

· Прекрасне й потворне в житті

· Покликання, сутність людини

· Роль праці в житті людини

· Добро і зло

· Життя і смерть

Особливості твору:

· Наявність двох ліричних героїв

· Фрагментарність, швидка зміна "кадрів"

· Народний гумор

· Вживання різноманітних художніх засобів

Малишко «Пісня про рушник»

Рідна мати моя, ти ночей не доспала,
Ти водила мене у поля край села,
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя дала.
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.
Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,
І зелені луги, й солов'їні гаї,
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші твої.
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші, блакитні твої.
Я візьму той рушник, простелю, наче долю,
В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров.
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:
І дитинство, й розлука, і вірна любов.
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:
І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.

Рік: 1959

Літературний рід: лірика

Жанр: пісня

Вид лірики: особиста

Провідний мотив: материнська любов і відданість своїм дітям.

Віршовий розмір: анапест.

Тип римування: перехресне

У поезії Малишко відобразив різноманітні материнські почуття - смуток, хвилювання, прощання з сином, який покидає рідну оселю. Вона дарує йому найдорожче - вишиваний рушник, який символізує злагоду, благополуччя, кохання. Твір побудовано у формі монолога ліричного героя. У центрі пісні образ матері - краса її вчинку і душі.

Портрет матері: "І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка, І засмучені очі хороші, блакитні твої."

Симоненко «Лебеді материнства»

Мріють крилами з туману
лебеді рожеві,
Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві.

Заглядає в шибу казка сивими очима,
Материнська добра ласка
в неї за плечима.

Ой біжи, біжи, досадо,
не вертай до хати,
Не пущу тебе колиску синову гойдати.

Припливайте до колиски, лебеді, як мрії,
Опустіться, тихі зорі, синові під вії.

Темряву тривожили криками півні,
Танцювали лебеді в хаті на стіні.

Лопотіли крилами і рожевим пір'ям,
Лоскотали марево золотим сузір'ям.

Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,
Виростуть з тобою приспані тривоги.
У хмільні смеркання мавки чорноброві
Ждатимуть твоєї ніжності й любові.

Будуть тебе кликать у сади зелені
Хлопців чорночубих диво-наречені.

Можеш вибирати друзів і дружину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Можна вибрать друга і по духу брата,
Та не можна рідну матір вибирати.

За тобою завше будуть мандрувати
Очі материнські і білява хата.

І якщо впадеш ти на чужому полі,
Прийдуть з України верби і тополі,

Стануть над тобою, листям затріпочуть,
Тугою прощання душу залоскочуть.

Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Рік: 1981 (вийшов друком)

Літературний рід: лірика

Жанр: ліричний вірш (колискова)

Вид лірики: громадянська

Провідний мотив: любов до матері й Батьківщини.

Віршовий розмір: хорей

Тип римування: суміжне

Форма оповіді: монолог

Інтонації: щирість, відвертість, довірливість, таємничість (досягнуто алітерацією звуків р, л).

На початку вірша перед маленьким героєм постає захоплюючий і чарівний світ казки, який бентежить і манить його. Потім мати каже синові напутнє слово, адже колись він вирушить у життєву дорогу і буде змушений робити важкий вибір.

У вірші багато народнопоетичних порівнянь і епітетів: білява хата; лебеді, як мрії; тихі зорі; диво-наречені.
Музику на пісню "Лебеді материнства" поклав композитор Анатолій Пашкевич.

О.Гончар «За мить щастя»

Рік: 1964

Літературний рід: епос

Жанр: новела

Стильовий напрям: романтизм

Тема: зображення кохання мадярки, заміжньої жінки, та радянського бійця, молодого хлопця, й страшної розплати за мить щастя.

Ідея: оспівування краси і сили почуття кохання.

Головні герої: артилерист Сашко Діденко, мадярка Лорі (Лариса), її чоловік, комбат Шадура.

Час дії: одразу після перемоги у Другій світовій, коли війська ще залишалися на звільнених від фашистів територіях.

Сюжет: Лариса і Сашко зустрілися на жнив'яному полі, їх охопило кохання і вони віддалися пристрасті.

З'являється чоловік Лариси з гострим серпом, він хоче накинутися на них. Його зупиняє вистріл Сашка, який стає смертельним. Діденка садять на гауптвахту, але він і досі в полоні миті щастя. Лариса відчуває, що все закінчиться трагічно. Військовий трибунал виносить смертний вирок Сашкові.

Мотиви твору:

· Престиж держави вище всякої гуманності;

· Пристрасть, кохання з першого погляду;

· Солдатська дружба і моральна підтримка;

· Філософська сутність щастя людини.

Новела "З мить щастя" нагадує новелу В. Винниченка "Момент".

Синтаксис новели — це синтаксис риторичних нанизаних запитань, фігур градації, інверсійного порядку слів, властивого для схвильованого емоційного монологу.

Романтичний настрій твору підкреслюють слова-екзотизми, пейзажні деталі, незвичайна ситуація, кольори: червона кофтина, золотисті снопи, голубе небо, чорне волосся.

У творі вживаються слова-екзотизми: пагоди-храми, камеї, пенго.

1 234