![]() |
Г.Тютюнник «Три зозулі з поклоном»
Літературний рід: епос Жанр: новела Присвята: "Присвячено любові всевишній" Тема: зображення складності людських стосунків, виражена через історію нещасливого кохання. Ідея: возвеличення любові як високої християнської цінності, яка вивищує людину над буденністю, очищає її душу. Герої: студент, його мати Софія, чоловік Софії - Михайло, поштар дядько Левко, Марфа, чоловік Марфи - Карпо. Сюжет: одружена Марфа Яркова сильно кохає репресованого Михайла, у якого є дружина Софія і син. Софія розповідає синові про історію цього. кохання. Михайло засланий у Сибір і більше звідти не повернеться. Раз на місяці Софії приходить лист від чоловіка. Марфа вмовляє поштаря дати їй потримати листа. Соня знає про кохання Марфи, але не звинувачує її. Композиційні особливості новели "Три зозулі з поклоном": · Наявність обрамлення (розпитування сина матері) і трьох частин · Переплетіння голосів Соні, Михайла та їхнього сина · Повторюваний образ "татової сосни" · Зміщення часових площин · У кожному фрагменті є інший головний герой, але центр - Марфа. Інші цікавинки: · Назва новели символізує любовний трикутник - три долі головних героїв. · Написано під впливом почутої пісні «Летіла зозуля через мою хату» у виконанні сліпого бандуриста. · Певна автобіографічність твору: згадка про репресованого у 1937 р. батька. Любов у героїв - божий дар; почуття, що очищує душу: · У Марфи: пристрасна, благородна, страдницька · У Михайла: вірна, чутлива, благородна · У Софії: впевнена, розуміюча, тактовна, співчутлива В.Стус «ЯК добре те що…» Як добре те, що смерті не боюсь я Літературний рід: лірика. Жанр: ліричний вірш. Вид лірики: патріотична і філософська. Провідний мотив: незламність, здатність залишатися людиною за будь-яких обставин. Віршовий розмір: ямб. У поезії-заповіті «Як добре те, що смерті не боюсь я…» Стус точно передбачає свою долю: незламність перед мучи-телями-суддями, концтабір, загибель у неволі на далекій чужині й славне повернення на Батьківщину по смерті. «Сувора простота проступає крізь ці мужні рядки… Зійшли з душі поета сумніви, давні образи, досади, ясним і чистим зором дивиться він в обличчя часу й простору. І на далекій відстані, за тисячі кілометрів, за снігами й судами, за зрадами й тюрмами, за годинами й десятиліттями проступають риси тих, заради кого він діяв і творив», — зауважує Ю. Солод. Ця поезія безпосередньо перегукується з віршем «Як умру, то поховайте…» Т. Шевченка. «О земле втрачена явись»
І Драч «Балада про соняшник» В соняшника були руки і ноги, Поезіє, сонце моє оранжеве! Рік: 1962 Збірка: "Соняшник" Літературний рід: ліро-епос Жанр: балада Провідний мотив: талант бачити красу в повсякденні. Сюжет: живе соняшник, своєю поведінкою він нагадує звичайного хлопчика, який бігає наввипередки, рве на груші гнилиці, купається біля млина, стріляє горобців з рогатки тощо. А відрізняється тільки тим, що має шорстке зелене тіло. І от якось після купання він стрибав на одній ніжці, щоб вилити з вуха воду, та побачив сонце «у червоній сорочці навипуск, що їхало на велосипеді, обминаючи хмари у небі». І соняшник, який застиг в німому захопленні, просить, щоб сонце дало йому покататись на велосипеді або хоча б посадило його на раму. Віршовий розмір: верлібр Особливості балади: · Відкинуто традиційні легендарно-історичні, героїчні і фантастичні атрибути. · Розширено просторові координати художнього світу. · Побутова конкретика, універсальність і велич життя поєднанні в цілісність. "Балада про соняшник" - це притча про красу й силу поезії. Ліна Костенко «Страшні слова, коли вони мовчать» Страшні слова, коли вони мовчать, Хтось ними плакав, мучився, болів, Все повторялось: і краса, й потворність. Рік: 1980 Збірка: "Неповторність" Літературний рід: лірика Жанр: ліричний вірш Вид лірики: філософська Провідний мотив: значення слова в житті людини, сутність поетичного мистецтва. Інші наявні мотиви: пошуки свіжого, оригінального; творчість як категорія краси. Віршовий розмір: ямб Вид римування: перехресне Поетеса доводить, що відповідальність митця перед людьми за свої слова велика, адже їм вірять, до них прислухаються. Вона стверджує, що важливо створювати щось нове, неповторне, яке б зачіпало душі людей, розраджувало і заспокоювало їх. «Укр. Альфреско»
Над шляхом, при долині, біля старого граба, Там повен двір любистку, цвітуть такі жоржини, Чиєсь дитя приходить, беруть його на руки. Дорога і дорога лежить за гарбузами.
«Маруся Чурай» Рік: 1979 Літературний рід: ліро-епос Жанр: історичний роман у віршах Тема: зображення нещасливого кохання Марусі Чурай і Грицька Бобренка в поєднанні з історичними подіями XVII ст. Ідея: незнищенність особистості з багатим духовним світом і українського народу, глибока віра в їх духовну силу. Головні герої: Маруся Чурай, Грицько Бобренко, Іван Іскра, полтавський полковник Мартин Пушкар, війт Семен Горбань, Галя Вишняківна, козак Лесь Черкес, Богдан Хмельницький, мандрівний дяк Сюжет: дві сюжетні лінії - особиста: Маруся Чурай - Грицько Бобренко та історична: національно-визвольна боротьба українського народу під керівництвом гетьмана Богдана Хмельницького проти польської шляхти. |
|||
|