ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Історичні пісні рідного краю, Донеччини

 

Наш український народ, гордий і мужній, завзятий і сміливий, дотеп-ний і веселий, вкладав у свої твори найщиріші почуття. Чиста і прекрасна душа народу промовляє з його пісень, в яких виразилися такі високі мора-льні ідеали, як любов до батьківщини, ненависть до будь-якого гноблення, мужність і відвага в боротьбі з ворогами, прагнення до свободи й незале-жності. У народних піснях "вилилася вся минула доля, весь справжній ха-рактер України" (Добролюбов М.О.). Тому вони так хвилюють нас. Ми сприймаємо їх як живих свідків тривожного життя наших предків.

 

"Бувають щасливо обдаровані натури і бувають так само щасливо об-даровані народи, - відзначав Петро Ілліч Чайковський. - Я бачив такий на-род, народ-музикант, - це українці".

 

Історичні пісні - життєдайне джерело літератури, музики, образотвор-чого мистецтва. Багато письменників (Т. Шевченко, М. Гоголь, М. Стель-мах), композиторів (М. Лисенко, П. Сокальський), художників (І. Рєпін, Т. Шевченко, О. Сластіон, С. Васильківський, М. Маловський) черпали в на-родно-поетичній творчості теми, мотиви й образи для своїх творів.

 

В історичних піснях оживає героїчна історія українського народу, йо-го гордий нескорений дух, безмежна відданість своїй батьківщині. Високі слова знаходив народ, щоб уславити героїчну боротьбу і загиблих своїх синів. В історичних піснях зображуються дійсні події минулого, тут ви-ступають герої, відгомін про славні діяння яких дійшов до наших днів. Ві-домості про деяких героїв збереглися в давніх історичних документах.

 

У багатьох піснях відображено одну з найтрагічніших сторінок історії нашого народу - боротьбу з татарсько-турецькими нападниками, які часто спустошували міста і села, палили їх, жорстоко розправлялися з людьми: убивали малих і старих, а молодих забирали в рабство, продавали на неві-льницьких ринках. Образно змальовувалися такі напади в народних піснях:

 

Зажурилась Україна, що ніде прожити: Гей, втоптала орда кіньми маленькії діти, Ой, маленьких витоптала, великих забрала, Назад руки простягала, під хана погнала.

 

("Зажурилась Україна") Найголовніша риса цих пісень – патріотизм, безмежна любов до бать-

 

ківщини. Народна пісня - це жива вода, що зціляла пошматоване гнобите-лями тіло, підносила дух, несла віру й надію. Вона "... виростала на чор-ному хлібі історії. На страшних пожарищах, у чорних азовах... гинули її


 


геніальні творці. Ромашка і житечко проростали з їх сердець, а їхні пісні розходилися по всій Україні, вростали у вічність і ставали для нащадків хвилюючою історією", - писав Михайло Стельмах (Стельмах М.О. Народ-

ні перлини. - К. , 1971, - С. 5).

 

В історичних піснях з особливою любов'ю змальовуються образи на-родних героїв - Байди, Морозенка, Хмельницького, Нечая, Кривоноса, Бо-гуна, Сірка та інших, які вірно служили інтересам своєї вітчизни.

 

Ой, Морозе, Морозенку…

 

Ой, Морозе, Морозенку, Ти славний козаче!

 

За тобою, Морозенку, Вся Вкраїна плаче.

 

Не так тая Україна, Як рідная мати, - Заплакала Морозиха, Стоя біля хати.

 

Ой, не плач же, Морозихо, Не плач, не журися, Та йди з нами, козаками, Мед-вина напийся.

 

"Чогось мені, козаченьки, Мед-вино не п'ється:

 

Ой, десь мій син Морозенко З татарами б'ється".

 

Із-за гори, з-за крутої Військо виступає, Попереду Морозенко Сивим конем грає.

 

Не вернувся Морозенко, Голова завзята, - Замучили молодого Вороги прокляті.

 

Ой, не знав козак та не знав Супрун

 

Ой не знав козак та не знав Супрун, як слави зажити; Гей зібрав військо, славне запорізьке, Та й пішов орду бити.


 


Гей, у суботоньку, проти неділеньки, Супрун із ордою стявся, Гей, а в неділю, в обідню годину у неволеньку попався.

 

Ой як почали превражі мурзаки Козака Супруна в'язати, Гей, ой став козак, став Супрун Стиха вголос промовляти:

 

"Не в'яжіть мене, превражі мурзаки, Назад рученьками Гей, хоч виведіть, а хоч винесіть Мене на Савур-Могилу,

 

Нехай же я стану подивлюся На свою рідну Україну".

 

Висока могила, широка долина, Сизий орел пролітає

 

Гей, стоїть військо, славне запорізьке, Як золото сяє.

 

Де Савур-Могила, широка долина

 

Де Савур-Могила, широка долина, сизий орел пролітає. Славне військо, славне Запорозьке в похід виступає. Де Савур-Могила, широка долина, сизий орел пролітає. Славне військо, славне Запорозьке, як мак, процвітає. У полі могила, широка долина, сизий орел пролітає. Славне військо, славне Запорозьке, як золото, сяє.

 

Ой візьміть мене, превражі мурзаки, та виведіть на могилу: Ой нехай же я стану, подивлюсь на свою Україну!

 

Ой візьміть мене, превражі мурзаки, та виведіть на могилу: Ой нехай же я гляну, подивлюся, де я марно загину!

 

Домашнє завдання.

Вивчіть історичну пісню про Супруна напам'ять.

 

Література:

 

1. Оліфіренко В.В. Дума і пісня. Джерела літературного краєзнавства. //Донбас. - 1993. - №5, спецвипуск. - С.82-84.

 

2. Оліфіренко С.М. та ін. Універсальний літературний словник-довідник. – Донецьк: ТОВ ВКФ «БАО», 2007. – С. 147.


 


Тестові завдання до уроку № 1

 

Тема: "Пісні мого краю:історичні пісні про Морозенка,Супруна".

 

І рівень:

 

1. Які з історичних пісень розповідають про Морозенка, Івана Супру-на та Савур-Могилу?

 

а) "Ой, Морозе, Морозенку"; б) "Ой, не знав козак і не знав Супрун";

 

в) "Де Савур-Могила, широка долина"; г) "Вдова Сірка Івана".

 

2. Яка тема історичних пісень?

 

а) відображення боротьби українського народу проти загарбників; б) показ тодішньої Донеччини; в) сучасні історичні постаті.

 

3. Які історичні події змальовано в пісні "Ой, Морозе, Морозенку"? а) боротьбу селян за своє визволення з-під кріпацтва;

 

б) боротьбу українського народу проти панської Польщі та її союз-ників;

 

в) боротьбу козаків з набігами турків і татар на територію України; г) боротьбу українського народу проти царської Росії.

 

II рівень:

4. Які пісні називаються історичними?

 

5. Назвіть тематику історичних пісень.

 

6. Наведіть приклади самостійно прочитаних пісень.

 

7. Назвіть прізвища українських і російських письменників, які вико-ристовували у своїх творах мотиви історичних пісень (Т. Шевченко, М.Гоголь, М. Стельмах).

 

III рівень:

 

8. Напишіть твір-мініатюру на одну з тем: "Хто з героїв історичних пісень вам найбільше сподобався і чому?", "Народна пісня", "За що я люб-лю пісні", "Моя улюблена пісня".


 


Урок № 2

 

 

Тема: Оповідання Павла Андрійовича Байдебури"На пароплаві".Ше-вченківська тема у творчості П.А.Б Байдебури.

 

Павло Байдебура (1901-1985)

 

Павло Андрійович Байдебура (01.03.1901-26.01.1985) народився 1 березня 1901 року в селі Нерубайках на Кіровоградщині, в селянській родині. Закінчив дворічну школу, потім агрономічну професійну школу, відслужив у армії. Демобілізувавшись, став працювати на Краснодонській шахті № 2 вантажником. З 1927 по 1930 рік навчається на факультеті жур-налістики Харківського університету імені Артема. На початку 30-х років переїхав на Донбас і став працювати редактором газети "Вуглекоп". Перші твори, вірші друкувалися з журналах "Студент революції", "Гарт", "За-бой". У третьому номері журналу "Червоний шлях" за 1931 рік з'являється його перше оповідання з життя шахтарів "Біля врубівки". Письменника цікавили трудові подвиги шахтарів, з'являються твори "Сюрприз" (1936), "Гобелен" (1940). У червні 1941 року пішов добровольцем на фронт, був військовим кореспондентом армійської газети "Знамя Родины". Пише тво-ри про мужню боротьбу донбасівців у тилу ворога ("Син", "Молитва", "Марія", "Малий Тимко"). 29 грудня 1943 року П.А. Байдебуру затвер-джено секретарем Донецької організації спілки письменників України, яку він очолював до 1958 року, а потім - з 1965 до 1968 р. Після війни працю-вав над створенням образу робітника. За цей час вийшли збірки оповідань "Земля Донецька" (1944), "Рідні горизонти" (1947), "Шахтарські посланці" та інші. П.А. Байдебура звертався і до шевченківської теми. У 1938 році написав оповідання "На пароплаві".

 

НА ПАРОПЛАВІ

 

 

"27 (августа)... Три ночи сряду этот вольноотпущенный чудотворец безмездно возносит мою душу к творцу вечной (красоты) пленительными звуками своей лубочной скрипицы".

 

(З щоденника Т.Г. Шевченка)

 

 

Уже третя доба, як залишено місто Астрахань. Пароплав через силу розтинає плин великої ріки; йде вперед, поспішає... попереду багато ще днів, ночей забарної, втомної путі.

 

Думками поет давно вже випередив час, стягнув за ще не пройдену пароплавом відстань. Втомлене серце поета зогріте великою радістю: ця путь рікою - путь з неволі... В розбурканій уяві малюється далека волзька


 


пристань... місто Нижній Новгород. Там, напевно, зустрінуть сердечно друзі. А потім і до Петербурга... Він вільно ступить на землю; він, нареш-ті, не рядовий 3-ї роти 5-го батальйону, а вільний художник, поет Тарас Шевченко. Ступить без нагляду, без окриків начальства. Воно залишилося в киргизьких степах. Оренбург... Орськ... Новопетровське укріплення. Пу-стинний, дикий степ понад Аралом...

 

Все пережите, звідане там - ніби сон страшний, нестерпний. Десять років... Навіть тяжко згадати. А було: "Під найсуворіший догляд, з забо-роною писати і малювати", - вирок жорстокий, написаний власною рукою царя-деспота Миколи Першого. Солдатська муштра, знущання... Та все ж настав час прощатися з усім остогидлим, лихим. Хай заростає бур'яном та невільницька кріпость - Новопетровське - і вітри-суховії занесуть піском путі-стежки до неї.

 

Прощай, убогий Косарал...

 

. . . . . . . . . . . . .

 

Прощай же, друже! Ні хвали, Ані ганьби я не сплітаю Твоїй пустині; в іншім краю, Не знаю, може й нагадаю Нудьгу колишнюю колись! –

 

згадав поет писане ним уже раніше. "Прощай, Косарале!" - і, зітхнув-ши з полегшенням, посміхнувся. Все зле-лихе хай минає і не вертається ніколи. Буде воля і радість творчої праці. О, ще не вичерпались поривання невгамовні до роботи! Скільки задумів творчих омріяно, зігріто в серці. А поки що...

 

Тарас Григорович пройшовся по невеликій каюті, причинив щільніше двері, спустив завіску над віконцем. Якусь хвилину прислухався. Тихо. На столі з'явились журнали, книги новітні. Добре, капітан пароплава Воло-димир Васильович Кишкін дав для ознайомлення з своєї завітної портфе-лі-бібліотечки. Скарбів цих і небагато, але зате які книги! Нелегальна "Полярная звезла", бунтівливий Барб'є, Салтиков-Щедрін, Беранже... Скі-льки нового, сміливого, радісно хвилюючого! Читав до втоми і не начиту-вався. Як скучив, зголоднів за роки неволі за справжнім словом художнім, словом істини.

 

Розкрив зошит-щоденник, куди вписував найсокровенніші думки свої. Але ж незручно писати, пароплав здригається, мов ходором ходить, а внизу - шум збовтуваної води, ревіння машини. Тарас Григорович погасив свічку, накинув на плечі верблюжий чапан - єдину верхню одіж, вивезену з Казахстану, - вийшов з каюти на палубу. Стояв самотній, зачудований дивною красою.


 


Повновода Волга ніби зупинилась, застигла в своїх берегах. В дзерка-льно-срібній чистоті втонули, купаються тіні дерев, шпичасті, оголені ви-ступи скель. Нічну тишу, що обійняла ріку, широкі рівнини приволзьких степів порушує лише розмірне, часте плюскотіння коліс пароплава. Та іноді на стрімкім березі десь розітнеться крик таємничий, тривожний. Може, то волзький бурлака-нетяга подає голос з відчаю, чи крик звіра, птиці, сполоханої раптом, злетить і розтане в нічній дрімоті...

 

До слуху поета долинули звуки скрипки. Вони ледь чутні, мов випли-вають з туманної мли; здавалось, нібито місячне сяйво сріблясте стікає з небес і, торкаючись сонної землі, розливається дивною симфонією...

 

Обминаючи різний вантаж на пароплаві, Тарас Григорович, вслухаю-чись, заспішив на той бік, звідки линули звуки. На носі пароплава, у заку-тку за снастями, зіпершись на поруччя, облитий місячним сяйвом, стояв музикант у білому фартусі. Припавши щокою до скрипки, він то хилився, мов сп'янілий, то випростовувався, тягнувся весь за звуками, тремтів і в'яв, не затихаючи. І здавалось, що то не скрипка тривожно звучить, а біль враженого серця перелито у звуки, і рветься він риданням безкраїм з гли-бини скорботної душі.

 

На палубі сходились ще непоснулі пасажири і, стовпившись в глибо-кому мовчанні, слухали скрипаля-віртуоза.

 

- Буфетник нашого пароплава, вільноодпущений Олексій Панов, - проказав тихо за спиною у Тараса Григоровича капітан Кишкін. Але поет уже не чув його. Мов зачарований, стояв він поблизу музиканта, полоне-ний звуками скрипки. Серце краялось, мліло стривожено. І, ніби підхоп-лений хвилями тих звуків, поет переносився думками на далеку, милу се-рцю Україну, в убогі панські села, до замученого в неволі народу. Це їхні тужні болі, стогін в безнадії він чув у риданні струн. Стояв, мов скам'яні-лий, і плакав серцем.

 

На хвилину скрипка затихла.

 

- Шопен, мазурка, - проказав музикант не то сам до себе, не то до слу-хачів. На палубі загомоніли, хтось ляснув у долоні. Тарас Григорович сти-скав в обіймах музиканта і щиро плакав.

 

- Спасибі! Спасибі, мій друже! - з тремтінням у голосі повторював по-ет, цілуючи такого ж, як і сам, колишнього кріпака.

 

- Я радий, що вам до вподоби моя музика, - відповів зніяковілий, схвильований Олексій. - Тільки що ж це?.. От коли б мені та справжній ін-струмент! Але ж на пароплаві хорошого не можна держати - відволожу-ється. Так я хоч на цьому відводжу душу...

 

Поет і музикант залишилися на палубі лише вдвох.

- Вільноодпущений я зараз, - розповідав розчулений увагою Олексій, -

 

а ще недавно був кріпосним пана Крюкова. Було всього... Не раз по спині


 


батоги гуляли. Навіть за музику свою мав кару. Артистом хотів бути, та не

 

судилося...

 

- Мріяв і я про іншу, світлу долю, - мовив засмучений поет, - та з злої волі вже не простих, а коронованих панів я десять літ томився в неволі...

Та цур їм, тим панам, хай згинуть, навіжені...

 

Олексій випростався і взявся за скрипку.

 

- Заграй, друже! "Ой, зійди, зійди, ти, зіронько та вечірняя..." - затяг-нув стиха Тарас Григорович. Музикант, прислухаючись, вторив на скрип-ці, а потім по хвилі вже вправно грав улюблену пісню поета.

 

Ніч. Урочиста тиша. Пароплав ледь посувається вперед. Тривожно-ніжні звуки ніби повисли на прозоро-легких пасмах туману. Пливуть, гой-даються над тихим лоном вод...

 

- Кріпосний Паганіні... - шепоче з благоговінням Тарас Григорович. -

 

З твоєї бідної скрипки вилітають стогони зганьбленої кріпосної душі...

 

Глибокий стогін мільйонів кріпосних душ... Великий мій, знедолений на-роде! Скільки талантів твоїх замучено, знівечено катами. Прокляті... Та буде суд над вами, буде!..

 

Тихо-тихо линуть звуки. І здається - переливам сумних мелодій вто-рить своїм шелестом листя гаїв прибережних, шепоче в зажурі осінній по-никла, росою прибита трава, а хвилі повноводої Волги-ріки відносять ті звуки тужливі вдалину, до просторів Хвалинського моря...

 

Вслухається поет. Стоїть в тяжкій вселюдській скорботі натхненний і гнівний бунтар і пророк.

 

м. Харків, 1938 р.

 

Питання за змістом оповідання "На пароплаві":

1. Яке враження від прочитаного оповідання "На пароплаві"?

2. Хто є головним героєм твору?

 

3. Чому Т. Шевченко плив на пароплаві від Астрахані до Нижнього Новгорода?

4. Про що мріяв Т. Шевченко?

 

Відповідь: Мріяв стати вільним художником,поетом,жити без жан-дармського нагляду.

 

5. Хто засудив Т. Шевченка на 10 років заслання?

6. Де довелося відбувати заслання поетові?

 

Відповідь: У Казахстані,в Оренбурзі,Орську,Новопетрівськомуукріпленні.

 

7. У що вірив Т. Шевченко? Зачитайте рядочки з оповідання. Відповідь:Т.Г.Шевченко вірив у щасливе майбутнє. "Буде воля і ра-

 

дість творчої праці. О, ще не вичерпались поривання невгамовної до робо-ти! Стільки задумів творчих омріяно, зігріто в серці. А поки що..."


 


8. Звідки у поета Т. Шевченка з'явились нові книги на пароплаві? Хто йому в цьому допоміг?

 

Відповідь:Допоміг йому капітан пароплава Володимир ВасильовичКишкін, давши нові книги: нелегальну "Полярную звезду", твори Барб'є, Салтикова-Щедріна, Беранже.

 

9. Чим близька доля буфетника-скрипаля Олексія Панова і Тараса Григоровича?

Відповідь:Обидва недавно були кріпаками,а стали вільними.

10. Чому Т. Шевченка схвилювала музика Олексія Панова?

 

Відповідь:Він стискав в обіймах музиканта,щиро плакав,цілував,бобачив у ньому самого себе.

 

11. Що попросив зіграти музиканта Т. Шевченко?

 

Відповідь:Пісню"Ой,зійди,зійди,ти зіронько та вечірняя...",яка бу-ла його улюбленою.

 

12. Які слова сказав з благоговінням поет Т. Шевченко? Як ви їх ро-зумієте?

 

Відповідь:Зачитати слова: "-Кріпосний Паганіні...З твоєї бідноїскрипки вилітають стогони зганьбленої кріпосної душі... Глибокий стогін мільйонів кріпосних душ... Великий мій знедолений народе! Скільки та-лантів твоїх замучено, знівечено катами. Прокляті...".

 

Домашнє завдання.

 

1. Перечитати оповідання "На пароплаві"; скласти план твору, перека-зувати, відповідати на питання за текстом твору.

 

2. Ознайомтеся з біографіями письменників-земляків М.Ф. Чернявсь-кого і С.Ф. Черкасенка. Підготуйте виразне читання поезій: "У донецько-му краї", "Шахтар". С.Ф. Черкасенко "Під землею", "Шахтарі", прочитати, вивчити один вірш напам'ять, аналіз.

 

Література:

 

1. Байдебура Павло. Вибрані твори. Спогади про письменника. Дослі-дження творчості. Уклад Ю. Байдебура. За загал. ред. проф. А. Загнітка. – Донецьк: Східний видавничий дім, 2001. - 220 с.

 

2. Оліфіренко С.М. та ін. Універсальний літературний словник-довідник. – Донецьк: ТОВ ВКФ «БАО», 2007. – 432 с

 

3. Письменники Донеччини. Довідник // Упорядн. І.О. Білий, С.В. Жуковський. - Донецьк: Національна Спілка письменників України, жур-нал «Донбас», 2005. – 428 с.


 

 


© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти