ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


ДУМА ПРО ВТЕЧУ ТРЬОХ БРАТІВ ІЗ АЗОВА

 

(Уривки)

 

 

І бігли не день, не два, Не три й не чотири;

 

І до Савур-Могили добігали,

 

На Савур-Могилі три дні, три ночі спочивали, Свого найменшого брата, пішу-пішаницю, піджидали.

 

А менший брат, піша-пішаниця, до тернів, до байраків добігає,

 

І тернове віття, верхи у руки бере-хапає, До серця козацького прикладає, Слізьми обливає:

 

“Сюди мої два брати кінні добігали, тернові віття верхи стинали

 

і мені, найменшому брату, пішій-пішаниці, на признаку покидали, щоб знав я з тяжкої неволі в землю християнську

 

до батька, до матері, до роду куди утікати.” Теє промовляє, Із байраків, із мелюсів вибігає -

 

Не стало ні байраків, ні мелюсів ставати,

 

І тільки поле леліє,

 

На ньому трава зелена зеленіє. На шлях Муравський вибігає,

 

З-під чернового каптана чорні китиці зобачає, У руки бере-хватає, До серця козацького-молодецького прикладає, Слізьми обливає, Словами промовляє:

 

“Сюди мої два брати кінні прибігали, І, видно, їх азовська орда доганяла І посікла – порубала,

 

Мене, найменшого брата, пішу-пішаницю, у тернах, у мелюсах на спочинку минала!


 


І коли б їх кість, каже, я знаходив би.”

І теє промовляє,

 

Відтіля побігає.

 

До Савур-Могили добігає

І тільки своїх братів рідних трошки слички забачає.

 

І на Савур-Могилу збігає,

 

Словами промовляє, Сльозами обливає: “Побило мене в полі три недолі:

 

перва недоля – безхлібна, друга доля – безрідна,

 

третя доля – що своїх братів рідних не дігнав.” І буйний вітер повіває, Бідного козака безщасного з ніг валяє!

 

От менший брат на Савур-Могилу лягає, Голову склоняє.

 

І вовки-сіроманці набігали,

 

І орли сизопері налітали, На кудрі наступали, Вони смерті дожидали.

 

Менший брат, піша-пішаниця, теє зачуває, Словами промовляє:

 

“Коли б мені Біг дав на ноги козацькі встати, семип’ядную пищаль підняти

 

і орлам сизоперим на подарунок подарувати!” … І тоді менший брат на Савур-Могилу сходжає, Голову схиляє

 

І Богу душу оддає.

 

Питання за змістом твору:

1) Яка історична основа “Думи про втечу трьох братів із Азова”?

 

2) Які три ідеї втілює народ у творі?

 

Відповідь: ідея рідної землі,ідея єдності,ідея волі.

 

3) Що засуджується в “Думі про втечу трьох братів з Азова”? Відповідь: у думі засуджується зрада двох братів меншого брата.

 

4) Зачитайте в думі те місце, де згадується про Савур-Могилу.

 

5) Як описано наш рідний край у “Думі про втечу трьох братів з Азова”?


 


ВДОВА СІРКА ІВАНА

(ДУМА)

 

 

В городі Мерефі жила вдова, Старенька жона, Сірчиха-Іваниха, Вона сім літ пробувала,

 

Сірка Івана в очі на видала. Тільки собі двох синів мала: Первого сина – Сірченка Петра, Другого сина – Сірченка Романа. Вона їх до зросту держала,

 

Ще до них слави-пам’яті по смерті сподівала. Як став Сірченко Петро виростати, Став своєї матері старенької питати:

 

“Мати моя, старенькая жоно, скільки у тебе перебуваю,

 

отця свого, Сірка Івана, в очі не видаю: нехай би я міг знати, де свого отця, Сірка Івана, шукати.”

 

Вдова стара промовляла:

 

“Пішов твій отець до стародавнього Тору пробувати, там він став свою голову козацьку покладати”.

 

То вже Сірченко Петро теє зачуває, Пилипа Мерефіянського з собою підмовляє, Голуба Волошина за джуру в себе має.

 

Стали вони до стародавнього Тору приїжджати, Отамана торського, Яцька Лохвицького, пізнавати,

 

Отаман торський, Яцько Лохвицький, із куреня виходжає, Словами промовляє, Сірченка Петра пізнаває:

 

“Сірченку Петре, чого ти сюди приїжджаєш, де ти свого отця Івана шукаєш?” Сірченко Петро словами промовляє: “Отамане торський, Яцько Лохвицький, Я сім год пробуваю, Отця свого, Сірка Івана, в очі не видаю”.

 

То вже Сірченко Петро з козаками опрощеніє принімає, До трьох зелених байраків прибуває.

 

Козаки до Сірченка словами промовляли: “Сірченку Петре, небезпечно себе май,


 


коней своїх козацьких од себе не пускай.” А Сірченко Петро на теє не повіряє, Під тернами-байраками лягає-спочиває, Коні свої козацькі од себе пускає,

 

Тільки Голуба Волошина до коней посилає. Турки теє забачали, Із тернів, із байраків вибігали,

 

Голуба Волошина в полон до себе брали, Іще словами промовляли:

 

“Голубе Волошине! Не хочем ми ні твоїх коней вороних, хочемо ми добре знати, щоб твого пана молодого ізрубати! ”

 

Голуб Волошин словами промовляє: “Турки!

 

Коли можете ви мене од себе пускати, Можу я сам йому голову з плеч зняти”. Турки того дознали, Голуба Волошина од себе пускали.

 

Голуб Волошин до Сірченка Петра прибуває, Словами промовляє:

 

“Сірченку Петре, на доброго коня сідай, межи турками поспішай!”

 

Не успів Сірченко Петро між турки-яничари вбігати, Міг йому Голуб Волошин голову з плеч зняти.

 

Тоді турки Пилипа Мерефіянського округ оступали, З плеч козацьку голову знімали, Козацьке тіло посікли - порубали… Козаки стародавні теє забачали, На добрії коні сідали, Турок побіждали, Козацьке тіло позбирали,

 

До стародавнього куреня привозили, Суходол шаблями копали. Шапками, приполами носили, Козацьке тіло схоронили,

 

Отаман торський, Яцько Лохвицький, теє зачуває, До вдови старенької, Сірчихи-Іванихи, В город Мерефу письмо посилає.

 

Сірчиха - Іваниха письмо читає, Словами промовляє, К сирій землі крижем припадає:


 


“Що вже тепер на моїй голові три печалі пробуває: Первая печаль – що я сім год пробувала, Сірка Івана в очі не видала,

 

Другая печаль – що Сірченка Петра на світі живого немає, Третя печаль - що Сірченко Роман умирає…”

 

Питання за змістом думи “Вдова Сірка Івана”:

1) Яка тема думи “Вдова Сірка Івана”?

 

Відповідь: зображення героїчної боротьби запорізького козацтва,очо-люваного славетним Іваном Сірком.

 

2) Проти кого боровся Іван Сірко разом із запорізькими козаками? Відповідь: Іван Сірко разом із козаками боровся проти загарбників

українських земель.

 

3) Де загинув син кошового Івана Сірка?

 

Відповідь: син Івана Сірка загинув під містом Тором.

 

4) Як називається місто Тор зараз?

Відповідь: Слов’янськ.

 

5) У чому полягає трагедія матері-дружини Івана Сірка?

 

Відповідь: трагедія матері-дружини полягає у втраті чоловіка й заги-белі синів.

 

ДУМА ПРО ОТАМАНА СИНГУРА

 

 

Ночі темної, години тихої, Тікали козаченьки з неволі турецької. Голі, босі біднії летяги На свої кордони потрапляли,

 

Милу землю, матір рідну, кріпко цілували, Розійшлися хлопці в шинок погуляти

 

І нового отамана для себе обирати. Гей, тут Федір промовляє:

 

- Нас багато понасажено, Да через меча положено,

 

Да й тіла козацького-молодецького Живого не оставлено.

 

Помстимося вірі бусурменській.

За отаманом Сингуром підемо горою.

 

І промовив тут Сингур-сокіл:

 

- Ей, козаки, діти, друзі, молодці! Прошу вас я, добре дбайте, Од сна уставайте,


 


На турок- яничар наїжджайте, На три частини всіх рубайте, Кров їх гарячу з піском мішайте. Віри ж своєї християнської

 

На поругу на вічні часи не давайте. Гей пішла там колотнеча, Козаки добре усі дбали,

 

В городи турецькі вранці борзо набігали, Гей, невольників святих з неволі визволяли. Та й задумав Сингур-козак та й розбагатіти

 

І козаків собі підвернути. А гей, війську став казати: Паном його треба звати.

 

І в своїй будівлі мирно став походжати.

І зчинили козаченьки у війську молот,

І зробили Сингурові колот.

І всі його цінні скарби військові роздано,

 

І могутнє козацтво гарно стало вбране. Гей, гуляє це козацтво.

 

 

(Записав 1968 року В.Тютюнник від Харченка Лавріна Кузьмича (87 років) із хутора Сергіївки Красноармійського району)

 

4. Питання:

 

1) Коли і ким була записана “Дума про отамана Сингура”?

 

Відповідь: “Дума про Сингура”була записана1968рокуВ.Тютюнником від Харченка Лавріна Кузьмича з хутора Сергіївки Крас-ноармійського району.

 

2) Яка ідея цієї думи?

 

Відповідь: прославлення козацької звитяги,вірності свободолюбивимідеалам козацтва.

3) Назвіть позитивні і негативні якості Сингура.

 

4) Що називається народною думою?

 

Відповідь: Думи–народні ліро-епічні пісні переважно героїчного ха-рактеру про важливі події історії України (починаючи з XV-го століття), виконувані народними співцями речитативом (співом-декламацією) під акомпанемент кобзи, бандури або ліри.

 

Думи розповідають про героїчну боротьбу нашого народу проти зов-нішніх і внутрішніх ворогів і прославляють героів цієї боротьби. Відомо більш ніж 50 сюжетів дум у 300 варіантах.

 

У найдавніших думах відтворена боротьба проти загарбницьких на-


 


падів на Україну з боку султанської Туреччини та васальського їй Крим-ського ханства, жахи турецько-татарської неволі (“Козак Голота”, “Мару-ся Богуславка”, “Самійло Кішка”, „Дума про втечу трьох братів з Азова” та інші).

 

У багатьох думах розповідається про славну народно-визвольну війну проти польської шляхти в 1648-1654 роках і возз’єднання України з Росі-єю, звеличуються керівники й герої цієї боротьби (“Хмельницький і Бара-баш”, “Перемога Корсунська”, “Іван Богун” та інші).

 

Домашнє завдання.

1. Вивчіть уривок із думи напам’ять.

 

2. Вивчіть біографію С.Ф. Черкасенко. Прочитайте оповідання “Во-ронько”.

 

Література:Оліфіренко В.В.Дума і пісня. //Донбас.- 1993. -№5.


 

 


© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти