ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Сутність маркетингової збутової політики

Виробництво і споживання товару, як правило, рознесено в часі і по території. Для того, щоб задовольнити потреби споживачів, необхідно товари доставляти у потрібне місце, у визначений час та у необхідній кількості. Грамотно продумана товарна та цінова політика підприємства ще не означає швидкий продаж продукції, який задовольнить потреби споживачів та буде ефективним для виробника товару. Тому товарна та цінова політика завжди підкріплюється збутовою політикою підприємства.

Збут товарів на ринку включає дві складові:

1. Розподіл товару – зміна та передача права власності на товар між учасниками продажу продукції (від виробника до посередника, від посередника до споживача, від виробника до споживача тощо).

2. Рух готової продукції (товарорух) – фізичне розповсюдження товару, яке передбачає переміщення товару від виробника до споживача за допомогою транспорту та складів (збутова логістика).

Маркетингова збутова політика – це комплекс заходів підприємства щодо планування, реалізації та контролю за розподілом та рухом товарів, який направлений на задоволення потреб споживачів та ефективного продажу продукції виробником.

Основна мета збутової політики – організації ефективного збуту виготовленої продукції.

Завдання збуту товарів можна розділити на стратегічні і тактичні.

Стратегічні завдання пов'язані з формуванням та організа­цією каналів збуту:

– планування перспективних каналів збуту;

– вибір прямого чи опосередкованого каналу збуту;

– вибір оптимальних каналів збуту, маршрутів збуту, розмі­щення складів.

Тактичні завдання розподілу охоплюють:

– роботу з наявними клієнтами та залучення нових;

– пошук і відбір комерційних пропозицій на постачання товару;

– організацію виконання замовлень і постачання товарів (ви­значення маршрутів);

– збут, перевірку наявності товарних запасів, заходи стиму­лювання збуту тощо.

Збут товарів може здійснюватися трьома способами: безпосередньо від виробника до споживача (прямий збут), від виробника до споживача через посередника (опосередкований збут), суміщенням двох попередніх способів (змішай збут) (рис. 7.1).

       
 
Виробник
 
Споживач


Прямий збут

 

Посередник
Споживач
Виробник

Опосередкований збут

 

Споживач
Виробник
Змішаний збут

 
 

 

 


Рис. 7.1. Способи збуту товарів

Прямому збуту варто віддати перевагу за таких обставин:

– обсяг продажу виправдовує витрати на прямий збут;

– споживачі, для яких призначається продукція, зосереджені в одному регіоні;

– товари є вузькоспеціалізованими або виготовляються на за­мовлення споживача, що потребує прямих контактів зі спожива­чами (для внесення змін у конструкцію, для високо спеціалізованого сервісу тощо);

– ціна на товар змінюється, і ці зміни потрібно постійно враховувати.

Серед основних форм прямого збуту: власні збутові філії, власна роздрібна мережа, позамагазинна торгівля, оптові бази при виробниках і склади готової продукції у споживача.

Незважаючи на те, що при використанні послуг посередників виробник певною мірою втрачає контроль за реалізацією товарів, більшість підприємців вважає вигідним залучення посередників. Це пояснюється такими причинами:

– у значної частини виробників не вистачає фінансових ресурсів для здійснення прямого збуту;

– посередники можуть забезпечити покупцям необхідний асортимент товарів і високу якість обслуговування, використовуючи свої контакти, досвід, кваліфікацію;

– навіть якщо виробник потенційно здатний створити власні канали розподілу, у багатьох випадках це для нього невигідно – різниця між ціною і собівартістю невелика, отже, немає сенсу створювати власну збутову мережу. Тоді ефективніше вкласти кошти у свій основний бізнес;

– значне зменшення витрат на продаж товарів через посередників досягається за рахунок скорочення кількості прямих контактів із споживачами;

– при великій кількості споживачів на ринку, а також значному географічному розпорошенню споживачів;

– відбуваються часті замовлення малими партіями;

– є труднощі з виходом і закріпленням на ринку (в міжнародній практиці – законодавчі обмеження).

Змішаний збут товарів, як правило, відбувається при умові, що підприємство має характерно різних споживачів своїх товарів. Продаж товарів одним споживачам є ефективним за прямого збуту, а іншим – за опосередкованого. На користь змішаного способу збуту товарів відіграє той факт, що у такий спосіб підприємство охоплює більшу кількість споживачів, використовуючи як свої налагоджені контакти із споживачами, так і посередницькі.

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти