ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Літні обряди: Троїцько-русальська обрядовість, Зелені свята, Свято Івана Купала, Обжинки.

 

СВЯТО ІВАНА КУПАЛА

 

(реферат)

 

 

Свято Івана Купали належало до важливіших, до найшанованіших та веселих свят року. Його святкували 7 липня. У ньому брало участь все на-селення, до того ж традиція вимагала активної участі кожного в усіх обря-дах, особливої поведінки, обов’язкового виконання звичаїв та правил.

 

Про Іванів день складено багато прикмет і прислів’їв: «Сильна роса на Івана – до врожаю огірків»; «Коли на Іванів день буде гроза, то горіхів уродиться мало й вони будуть пустими».


 


Іванівські дощі приносили багато турбот селянам, бо вони були пот-рібні хлібам, але дуже погані для трави перед косьбою. Селяни казали:

 

«Іванові дощі краще золотої гори»; «Сіно чорне, та каша біла»; «Перед дощем квіти краще пахнуть».

У деяких місцях на Купала відкривали великий покіс: «Пройти до со-

 

нечка два покоси – будеш ходити не босий»; «Коли до Івана просо в лож-ку, то буде і в ложці»; «На Іванів день цвіт, на Ільїн день – хліб».

 

Іванів день заповнений обрядами, зв’язаними з водою. Вранці-рано купатися на Іванів день – звичай всенародний. Цьому купанню припису-ється цілюща сила. Але в деяких містах, наприклад, у Ярославській губер-нії, селяни вважають таке купання лихим, бо Іванів день вважається іме-нинами Водяника, який не любить, коли люди вторгаються у його царст-во, тому може потопити необережного.

 

Вранці – рано на Іванів день збирають росу. Беруть чисту скатертину і відправляються на луки. Скатертину тягають по мокрій траві і потім нею втираються, щоб прогнати усяку хворобу. Купальською росою кроплять ліжка та стіни хат, щоб не було клопів та тарганів. Перед Купалою в річ-ках й біля колодязів обов’язково миють кадушки, в яких запарюють тісто для хліба.

 

Ще один з купальських звичаїв – обливати водою кожного зустрічно-го. Селянські хлопці вдягаються у брудне та йдуть із відрами до річки. Там вони набирають наймутнішої, брудної води, а то й просто багнюки , та, йдучи по селу, обливають кожного, кого зустрінуть. Виняток роблять тільки для малюків і старих. Охочіше за все обливають дівчат. Дівчата, намагаючись помститися, теж йдуть до річки за водою. Закінчується все тим, що молодь, уся брудна та мокра, гуртом купається в річці.

 

Головна особливість купальської ночі – вогнища. Навколо них тан-цювали, через них стрибали. Хто стрибне вище – той буде щасливіший.

 

Вогнища робили за селом на високому місці. До вогню клали бересту, щоб горіло яскравіше та веселіше. У деяких місцях через вогонь проганя-ли скотину , щоб захистити її від мору.

 

До купальських вогнищ матері кидали сорочки дітей, які хворіли. У вогні згорали всі хвороби.

 

Молодь, підлітки та дітлахи, настрибавшись через вогнище, починали грати в горілки. Гравці ставали парами один за одним, а той, хто водив, ходив перед ними й виспівував, або співали всі разом:

 

 

Гори, гори ясно, Щоб не згасло. Поглянь на небо Пташки летять.


 


Колокольці дзвенять: Дігі – дон, дігі – дон. Утікай скоріше геть!

 

 

При цьому перша пара, тримаючись за руки, бігла уперед, а той, хто водив, намагався їх спіймати. Кого схопили – стають позаду. Хто відірва-вся від пари – водить (горить).

 

Іванів день – день відьом, колдунів. Треба стерегтися домових, руса-лок, лісовиків і водяників. Відьми збираються на Лисій горі в Києві та святкують там усю ніч. Вони відбирають у корів молоко, лякають людей.

 

Характерною прикметою Івана Купали є звичаї, пов’язані з травами та квітами. Зілля, зібране в Іванів день, висушують і зберігають. Воно вважа-ється цілющим понад зібрані у другий час.

 

У день Івана Купали дівчата плетуть вінки з різних трав. Увечері ці вінки кидають у річку та дивляться, куди вони попливуть. Якщо вінок по-тоне – наречений більше не кохає і заміж за нього за вийдеш.

 

Головним героєм Іванового дня є папороть, з квіткою якої пов’язані легенди про скарби. Але знайти таку квітку важче понад усе. Десь коло дванадцятої години ночі з широкого листя папороті з’являється брунька, яка росте, підіймається. Рівно опівночі ця брунька розривається і з’являється яскраво-вогняна квітка. Вона така яскрава, що на неї боляче дивитися. У цей час чути голоси нечистої сили, яка лякає людину, не дає зірвати квітку. Але той, хто добуде чарівну квітку, має владу над усім. Пе-ред ним будуть безсилі могутні правителі, нечиста сила буде в його пов-ному розпорядженні. Ця людина може знати, де зарито скарби, може ба-чити майбутнє. Таку силу і владу має ця квітка.

 

Свято Івана Купали - велике свято. Воно шанується багатьма.

 

У осінньому циклі обрядів головним є весілля.

 

ВЕСІЛЛЯ

 

(реферат)

 

 

Весілля на Україні відбувалися за найрізноманітнішими сценаріями. Восени, коли закінчувались основні сільськогосподарські роботи, селом ходили молоді хлопці, розвідували. Із жартами, сміхом втовплювались до хати, натяками, випитували: чи є телиця, вівця, а то у нас в господарстві знадобиться. А потім уже засилали сватів. Свати приходили, як було при-йнято, до трьох разів. Тільки після третього разу наречена розрізала при-несений сватами хліб хрест-навхрест і розкладала на столі по чотирьох ку-тках: сватання відбулося. Тоді наречена перев’язувала рушниками сватів.


 


Перед заручинами молодий і його товариші приходили з гармошкою, пригощали подруг нареченої, співали пісні. Після сватання готували по-саг. Напередодні дня весілля посаг перевозився до жениха.

 

У день весілля в будинку жениха збирався весільний поїзд – дружина весільних чинів, яким відводилась та чи інша роль. Так, у поїзді молодого мали бути дружок-розпорядник на весіллі, старости, група нежонатих хлопців-бояр або дружків, свахи і свашки, світилки. Коли молодий зі сво-єю ватагою наближався до двору нареченої, йому влаштували „перейми” – ворота були заперті, іноді забарикадовані.

 

Нареченого у двір не пускали, просили викуп за молоду. Розрахову-вався грошима старший дружок. Після одержання викупу нареченого вво-дили в будинок і разом із нареченою саджали на покуті.

 

Після батьківського благословення біля воріт розпалювали вогнище. Наречена і наречений, міцно взявшись за руки, переплигували через вог-нище, сідали на коней із дзвіночками та їхали до вінця в церкву. Дуга ка-рети була обмотана червоними рушниками, на вуздечку кріпились червоні паперові квіти. Після вінчання весільний поїзд прямував до будинку наре-ченого, де батько й мати зустрічали молоду пару з хлібом і сіллю, саджали на покуті.

 

Дружка розплітала косу, заплітала дві менші коси, голову пов’язувала шерстяною хусткою. Гості співали пісні і дарували подарунки. Увечері катались по селу, на наступний день приходили снідати до молодих. Заби-вали у хаті „чоп”, щоб продовжити гуляння на другий день. На третій день влаштовували проводи далеким гостям. На цьому весілля закінчувалось.

 

Питання:

 

1. Як, на вашу думку, чи пов’язані обряди з певною порою року? (Так, обряди бувають зимового циклу, весняного, літнього, осіннього)

 

2. Які традиції українського народу вам відомі?

 

3. Які обрядові звичаї ви знаєте, що пов’язані власне з Донеччиною? З приходом на нашу землю християнства стародавні обряди та звичаї

 

поступово сполучились з новою вірою, яка благословляла працю людей. Звичаї, поширені в Донбасі, органічно пов’язані з християнськими

 

святами. Вони є складовою частиною загальноукраїнських святців, але ра-зом із тим у них багато свого, неповторного в етнографічному й фолькло-рному змісті. Спільне й відмінне переплітається в наших обрядах і звича-ях, характеризуючи тим самим різноманіття української духовної культу-ри та її органічну єдність.


 

 


Домашнє завдання.

 

1. Складіть тести за темами: «Обряди, звичаї українського народу», «Святкування в Донбасі».

 

2. Напишіть твір-мініатюру з теми: «Народні звичаї і моя родина» (за простим планом).

 

Література:

1. Воропай О. Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис. – К.: Обе-

ріг, 1993.- С. 42-53, С. 271-287.

 

2. Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному висвітленні. – К.: Обереги, 1994.

 

3. Короткий тлумачний словник української мови. – К.: Рад. Шк.,

1978.

 

4. Лаврів П. Історія південно-східної України. – К.: Українська Вида-внича Спілка, 1996.

 

5. Овчаренко І. Дав пісню крилату // Донбас. – 1988. - №4. – С.96-97. 6. Оліфіренко В., Пустова Ф. Таємниця духовного скарбу// Донбас. –

 

1994. – № 1-6. – С. 32-38, 49-53.

 

7. Романько В. Література рідного краю. Навчальний посібник. – До-

 

нецьк, 1995. – С.10-14.

8. Скуратівський В. Святвечір. У 2-х кн. – К.: Перлина, 1994.

 

9. Супруненко В.П. Народини: витоки нації, символи, вірування, зви-чаї та побут українців. - Запоріжжя: МП „Берегиня” –СП „ФАЄЗ”, 1993. –

С. 208-210.

 

10. Чернікова Л.Г., Харахоріна Т.О. та ін. Збірник текстів для перека-зів із української мови. - Донецьк: ВКФ „БАО”, 1999. – С.153-155.

 

11. Шептій К. Його книжки «ходили по руках» // Вітчизна. – 1989. -

№6. С.166-170.


 

 


Урок №2

 

 

Тема: Образ рідного краю в поемі«Слово о полку Ігоревім»і в літо-писних свідченнях про битву на Калці.

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти