ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Туди мої очі, туди моя думка

 

Туди мої очі, туди моя думка, Де ти живеш Галю, сердешна голубка;

 

Од раннього ранку до пізньої ночі Я плачу без тебе і виплакав очі; А ти мого горя не чуєш, не знаєш.


 


0, як болить серце, як тебе згадає! Дарма топлю очі далеко за гори: Я Галі не бачу, зате ж люте горе,

 

Мов тая гадюка, коло серця в’ється; 0, як йому тяжко, о, як воно б’ється! Дарма топлю очі в крайнебо блакитне; Для всіх воно ясне, ласкаве, привітне, По ньому так пишно місяць ясний ходе, І тисяча тисяч зірок за ним броде; Від його ж на мене недолею віє; Як гляну в крайнебо, серденько заниє,

 

Останнюю радість од серця одгоне, Тумане очиці, душу горем томе; Бо там за горою, де зіронька сяє, Там, там моя мила голубка витає,

 

Закрилась від мене і небом, й горами, А я тут зостався з горем і сльозами. Туди ж мої очі, туди моя думка,

 

Де ти живеш, Галю, сердешна голубка!

 

Як в сумерки вечірній дзвін

 

Як в сумерки вечірній дзвін Під темний вечір сумно дзвоне, Як з вітром в полі плаче він,

 

А у діброві тяжко стогне, Тоді душа моя болить, Від смути плачу по невірній,

А думка все туди летить,

 

Де вперш почув я дзвін вечірній, Де вперше так я полюбив Поля привольні та діброви,

 

Де вперше світ і радість вздрів, Та карі очі й чорні брови! Проснеться все в душі тоді; Вечірній дзвін усе розбуде Сльоза проб’є і від нудьги Душа всі радості забуде, 0! Тяжкий дзвоне, твій привіт Тому, хто милої не має; Душа болить і меркне світ, А серце гірше заниває.


 


Слов’янськ

 

Ось-ось Слов’янськ! Моя родина! Забилось серденько в грудях, Пригнулись до землі коліна, А очі плавають в сльозах!

 

Слов’янськ, Слов’янськ! Як гарно ти По річці Тору, по рівнині Розкинув пишнії садки, Квіти пахучі по долині І так красуєшся собі!

 

 

Твої дівки цвітуть так мило, Як чорні брови – їх пісні.

 

По Україні перше диво

 

І перша слава для річей. Ніде нема таких очей, Які слов’янки мають очі:

І рання зірка на востоці Навряд бува ясніша їх!

Ох! Хто із хлопців молодих, Який на вас хоч раз поглянув, Покойну нічку досипав, По вас горюючи, не в’янув

Не плакав нишком, не вздихав. Ви всі на диво білолиці, Як подивлюся я на вас, Ви настоящі чарівниці;

І всякий раз, і всякий раз, Коли слов’янка що промове, Так і почується тобі: Неначе вечором в діброві Воркує горлиця собі.

А як вечірньою порою В садочку пісню заведе –

Так враз до сліз і доведе.

І серце підірве журбою.


 

 


Домашнє завдання:

 

Ознайомитися із творчістю Микити Шаповала, самостійно проаналі-зувати творчість М. Петренка.

 

Література:

1. Овчаренко І. Дав пісню крилату // Донбас. – 1988. - №4. – С.96-97.

 

2. Романько В. Література рідного краю. Навчальний посібник. До-

нецьк. - 1995. – С.10-14.

 

3. Шептій К. Його книжки „ходили по руках” // Вітчизна. - 1989. - №6.

– С.166-170.


 


Тестові завдання до уроку №3

 

І рівень

 

1. М.Петренко народився а) у 1818 році;

 

б) у 1816 р.; в) у 1817 р.

 

2. Місто, у якому народився М.Петренко – а) Маріуполь; б) Слов’янськ; в) Таганрог.

 

3. Скільки всього поезій в літературному доробку Михайла Петренка?

 

А) 29; б) 39; в) 19.

 

4. У якому році до Михайла Петренка приїхав Тарас Григорович Ше-вченко?

 

А) У 1857 році;

 

б) у 1856 р.; в) у 1858 р.

5. М.Петренко – автор цієї поезії

 

а) «Шахтар»; б) «Сонце»; в) «Небо».

 

6. М.Петренко помер а) у 1860 році;

 

б) у 1863 р.; в) у 1862 р.

 

ІІ рівень

7. Назвіть ім’я батька М.Петренка.

8. Яку посаду обіймав письменник у 1846 році?

 

9. У якому місті відбулася зустріч Михайла Петренка з Тарасом Ше-вченком?

10. Назвіть місто, де помер письменник.

11. Назвіть відомі вам твори М.Петренка.

12. Де знаходиться музей Михайлові Петренку?


 

 


Урок №4

 

Тема: Творчість поета-земляка,науковця М.Ю.Шаповала(Сріблян-ського). Подвижницька праця письменника на користь Україні: «Передве-ликодній герць», «В тюрмі», «Така вона розхристано-погана», «Доти бу-демо й ми». Вшанування пам’яті поета-земляка в Сріблянській середній школі Артемівського району.

 

Микита Шаповал (Сріблянський) (1882-1932)

 

Микита Юхимович Шаповал – видатний український науковець, полі-тичний і громадський діяч, соціолог, письменник. Його батьківщиною було село Сріблянка Бахмутського повіту (тепер Артемівського району Донець-кої області). Звідти походить псевдонім письменника – Сріблянський. На-родився 8 червня 1882 року. Батько працював мірошником, шахтарем, був відставним унтер-офіцером. Юхим Олексійович Шаповал – батько, Наталія Яковлєва – мати, обидва – православні. У селі Комишуваха, недалеко від Серебрянки, майбутній письменник закінчив двокласну школу і вступив до Новоглухівської лісової школи. Після закінчення цього закладу стає спеці-алістом –лісоводом. Дружина Микити Шаповала, Ольга, зазначала, що по-дальша доля письменника була спрямована під сильним впливом ученого-лісовода О.Макаренка, який і ознайомив нашого земляка з українським ру-хом. З того часу М.Ю.Шаповал почав брати активну участь у відродженні національної свідомості українського народу засобами революційної про-паганди, а пізніше – з допомогою художнього слова. Ольга Шаповал так писала про причетність свого чоловіка до активної діяльності: «Темпера-ментна вдача М.Шаповала, що на собі зазнала різні кривди і соціальні зли-дні національно обездоленого народу, пориває його істоту за кращу долю своєї нації. Разом із тим він палко хапається за студії економічних і соціа-льних наук, в яких шукає для себе відповіді…Усе це приводить Микиту Юхимовича в ряди соціалістів. Він рішуче відкидає марксистську інтерпре-тацію соціалізму як науки повного і всебічного визволення. Він рішуче об-ґрунтовує український народницький соціалізм, виходячи з конкретних об-ставин української дійсності. Микита Юхимович Шаповал був неприми-ренним і постійним ворогом московського більшовизму…».

 

Причиною його арешту стало захоплення революційними ідеями, пропаганда необхідності революційних зрушень на Україні. Заарештова-ний у 1906 році, Шаповал вісім місяців просидів у Варшавській цитаделі. Проте за відсутністю доказів його було звільнено з-під варти.

 

У 1907 році М.Шаповал продовжує навчання в Харківському універ-ситеті, слухає лекції українською мовою професора-історика Д.І.Багалія. 1908 року письменник видав першу збірку поезій – «Сини віри».У наступ-ні роки – «Самотність» (1910), «Лісові ритми» (1917), нариси «Листки з


 


лісу» (1917). Заснував журнал »Українська хата», у якому друкував кри-тичні та суспільно-політичні статті. Основною силою визвольного руху в Україні М.Шаповал вважав робітників, селян, трудову інтелігенцію. Доля письменника пов’язана зі становленням самостійної української держави. Виснажлива боротьба українського народу за свою суверенність не стала переможною…

 

М. Шаповал – один з лідерів і організаторів Української партії соціал-революціонерів (УПСР), член її ЦК, голова Всеукраїнської Лісової Спіл-ки, член Центральної Ради (від 17 березня 1917 р.), перший редактор газе-ти Центральної Ради «Вісті з Української Центральної Ради», від 21 жовт-ня 1917 р. – член Малої Ради (виконавчого комітету Центральної Ради), міністр пошти і телеграфу в уряді В.Винниченка, співавтор 4-го Універса-лу УНР.

 

1920 року Шаповал опиняється в еміграції, спочатку в Будапешті (се-кретар дипломатичної місії УНР), потім в Чехословаччині. Він не полишає громадську й літературну діяльність. 1921 року разом з іншими вигнанця-ми з України створює Український Громадський комітет, який опікувався українськими емігрантами та підтримував їх матеріально. У 1922 році бу-ло створено Українську Господарську Академію в місті Подєбрадах.1923 року – Педагогічний інститут імені Михайла Драгоманова, Українську Ре-альну гімназію, Українську Студію мистецтв, Український Архів-музей та інші заклади культури. Микита Шаповал не помилився – Українська дер-жава, незважаючи на скажений опір імперіалістичних сил колишнього Ра-дянського Союзу, стала нарешті суверенною, незалежною.

 

Відома громадянська діячка Софія Русова сказала так: «Сам пролетар за походженням, із безземельної селянської родини, він своїм розумом, не-похитною волею переборов усі перешкоди на своєму тернистому шляху, добився сам найвищих ступенів наукового звання й пошани від справжніх вчених і в Європі, і в Америці. І на цьому життєвому шляху ніколи не спо-кушали його ані гроші, ані кар’єра; жив завжди дуже просто, віддаючи всі свої зароблені кошти на українську справу, на українські видання, на уста-нови. Як родився в убогій хатині, так і помер в невеликій хаті на чужині…»

 

Передвеликодній герць

О.Олесеві

 

З журбою радість обнялась! Ще не засохли скрути сльози, А щастя стало на порозі – Весела пісня полилась. Кругом панує лютий кат: Людей мордує, палить хати,


 


Штики лаштує і гармати, Розстріли й громи аж лящать. А радість б’є! Як з джерела Вода, розкутая весною, На кригу смерті йде війною, Так сміла радість загула. Людська могучая весна

 

Встає, як пролісок з-під снігу, Бо гнів зламав давнішню кригу Й зоря з-за хмар блищить ясна! Чи чують люди! Вже журба І радість гучно обнялись.

 

Як п’явки, страшно дві вп’ялись Одна в одну! Це боротьба… Могуча радість, оживись! Пручайсь на волю, сміла, вільна – З смутної весни голови…

 

1907 р.

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти