ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Система управління охороною праці в галузі

ВСТУП

Мета курсу «Охорона праці в землевпорядкуванні» - дати сту­дентам знання з охорони праці в сільському господарстві і зем­левпорядкувальному виробництві, які необхідні їм при вико­нанні проектних і пошукових робіт як у складі підрозділів про­ектних інститутів, так і в стаціонарній землевпорядкувальній службі.

Система планових заходів з охорони праці в землевпорядку­ванні вирішує два завдання:

- постійне оздоровлення умов праці робітників сільськогоспо­дарського виробництва відповідними заходами, які розроб­ляються в проектах землевпорядкування;

- забезпечення здорових і безпечних умов праці безпосередньо самих землевпорядників, які виконують польові і камераль­ні проектні та пошукові роботи із землевпорядкування.

Інженеру-землевпоряднику знання з охорони праці необхід­ні для того, щоб уміти правильно вирішувати ці питання в про­ектах землевпорядкування, а також здійснювати необхідні захо­ди з охорони праці в ході виробничої діяльності.

До основних заходів з охорони праці в проектах землевпоря­дкування належать:

- функціональне зонування території населеного пункту (ре­льєф, напрям панівних вітрів та ін.);

- розміщення цвинтарів, скотомогильників по відношенню до виробничих комплексів і жилої зони населень);

- різних способів утилізації стічних вод великих тваринниць­ких комплексів (поля фільтрації, поля зрошування);

- використання території зон санітарної охорони джерел во­допостачання;

- розміщення складів добрив, отрутохімікатів, палива та умови електробезпеки при організації території.

При вивченні умов праці землевпорядників необхідно мати на увазі польові і камеральні роботи, можливість перебування в різних природних умовах, організаційні особливості умов праці.

У розділі «Санітарно-гігієнічні вимоги при виконанні польо­вих землевпорядкувальних робіт» вивчаються: порядок роботи і відпочинку; водний режим і харчування; побут у різних ланд­шафтних зонах; загальні вимоги до вибору місць для ночівлі; попереджувальні заходи і перша допомога при інфекційних за­хворюваннях та ін.

У розділі вимоги безпеки при виконанні польових земле­впорядкувальних робіт розглядаються: правила використання транспортних засобів; безпека руху в незнайомій місцевості; правила вирубки просік; подолання природних перешкод; по­переджувальні заходи під час роботи у складних метеорологіч­них умовах; надання першої допомоги потерпілим від травм у польових умовах.

Протипожежні заходи в польових умовах містять: правила розведення, використання та гасіння багать у лісі, степу; захо­ди безпеки при лісних, торф'яних пожежах. При камеральних роботах правила використання паперу, фотоматеріалів у планосховищах.

Навчальний посібник написаний відповідно до програми но­рмативної дисципліни «Охорона праці в галузі», затвердженої Міністерством освіти України 2 серпня 1999 року.

Автори будуть вдячні за зауваження та побажання щодо по­ліпшення посібника, які можна надсилати за адресою: Україна, 40030, м. Суми, вул. Кірова, 27, оф. 513, ВТД «Університетська книга».

 

Розділ1

Система управління охороною праці в галузі

Інформаційне забезпечення в галузі охорони праці

Інформаційне забезпечення в галузі охорони праці, яке має здійснюватися органами управління охороною праці на всіх рівнях, потребує вдосконалення шляхом вивчення і поширення міжнародного та вітчизняного досвіду з пропаганди безпечних методів і засобів праці, вирішення інших актуальних питань у цій сфері із залученням сучасних інформаційних технологій, ЗМІ, оперативним розповсюдженням посібників, пам'яток, ме­тодик, листівок відповідного спрямування.

Національний науково-дослідний інститут охорони праці (ННДІОП) має забезпечити збирання, оброблення і доведення до кожного підприємства, незалежно від форми власності, видів ді­яльності та належності до сфери управління (галузевого чи регі­онального рівня), інформації з питань управління та нагляду за охороною праці тощо.

 

Нормативно-правове забезпечення

Необхідно продовжити перебудову чинної нормативно-правової бази з охорони праці з урахуванням сучасних умов вимог зако­нодавства України, міжнародних та європейських норм:

· після прийняття нової редакції Закону України «Про охоро­ну праці» слід переглянути відповідні нормативно-правові акти;

· проаналізувати стан нормативно-правової бази, визначити пріоритети щодо черговості перегляду нормативно-правових актів про охорону праці;

· забезпечити розроблення та реалізацію в кожній галузі пер­спективних і поточних планів нормотворчої діяльності та опрацювання проектів нормативно-правових актів з охорони праці (НПАОП) на рівні сучасних вимог і відповідно до По­ложення про Державний реєстр нормативно-правових актів (затверджений наказом Держнаглядохоронпраці України від 08.06.2004 р. № 151) та про порядок побудови, ви­кладу та оформлення нормативно-правових актів з охо­рони праці (затверджено наказом Держнаглядохоронпраці України від 12.07.2004 р. № 171);

· на допомогу суб'єктам малого і середнього бізнесу ННДІ- ОП має опрацювати довідково-методичні матеріали з пи­тань охорони праці.

Стимулювання за роботу з охорони праці

Підприємство здійснює заходи із заохочення працівників за робо­ту, спрямовану на поліпшення стану охорони праці, визначеного вимогами нормативних актів.

До поліпшення стану охорони праці шляхом заохочення залучаються працівники всіх трудових колективів і категорій.

Форми морального і матеріального заохочення визначають­ся в колективному договорі і поєднуються із заходами виховно­го та економічного впливу на працівників.

Основою для оцінки і заохочення роботи колективів виробни­чих підрозділів, окремих працівників, керівників і спеціалістів за звітній період (місяць, квартал, рік) є стан охорони праці, досягну­тий у результаті цілеспрямованої профілактичної роботи.

 

Завдання управління

Основним завданням охорони праці є створення і постійне підтри­мання на виробництві здорових і безпечних умов праці. Цього можна досягти:

· організацією навчання працівників з охорони праці, широ­кою пропагандою досягнень науки і передового досвіду в га­лузі охорони праці;

· створенням безпечних умов експлуатації виробничого об­ладнання, технічних засобів, будівель і споруд та виробни­чих процесів;

· нормалізацією санітарно-гігієнічних умов праці;

· забезпеченням засобами індивідуального захисту;

· дотриманням оптимальних режимів праці і відпочинку;

· організацією лікувально-профілактичного та санітарно-побу­тового обслуговування;

· професійним відбором за окремими спеціальностями.

Безпека будівель і споруд

 

Безпека будівель, споруд і територій на сільськогосподарських підприємствах має досягатися:

· відповідністю проектованих, побудованих і введених в екс­плуатацію будівель, споруд, приміщень вимогам БНіП, Сані­тарних норм проектування, пожежних норм, стандартів та іншої нормативної документації;

· утриманням будівель, споруд і приміщень відповідно до ви­мог санітарно-гігієнічних, пожежних і норм безпеки в про­цесі їх експлуатації; проведенням огляду, поточних і капіта­льних ремонтів будівель, споруд і приміщень відповідно до встановлених строків; виявленням і своєчасним усуненням небезпечних факторів та умов, за яких можуть виникати ава­рії і травми працівників.

Безпека будівель, споруд, приміщень і територій у сільському господарстві має досягатися додержанням вимог основних нор­мативних документів.

 

Санітарно-побутове-обсдуговування працюючих

 

Санітарно-побутове обслуговування працівників охоплює виз­начення потреби і розміщення санітарно-побутових приміщень, організацію гарячого харчування, відповідно до існуючих норм на стадії проектування виробничих приміщень, будівель; будів­ництво, обладнання санітарно-побутових приміщень та утримання їх у належному технічному і санітарному стані.

 

Побудова дерев'яних знаків

 

Дерев'яні знаки заввишки понад 10 м будуються тригранними, повністю збираються в горизонтальному положенні, включаючи спорудження підлоги, майданчиків спостерігача, дахів з візир­ним циліндром, установку сходів, поручнів, а також прибивання шпонок на основних стовпах, і піднімаються в суцільно зібраному вигляді. Інші методи спорудження забороняються.

Збирання геодезичних знаків проводиться на заздалегідь під­готовлених підставках, що дозволяють без додаткового підйому вільно споруджувати майданчик спостерігача і весь верх знака. Підводити під знак підставки після того, як зібрана рама або повністю весь знак, забороняється.

Основний стовп, навколо якого повертається рама, повинен мати надійні упори з боку натягування підіймальної системи для того, щоб запобігти зсуву рами під час повороту і під час роботи робіт­ників на її вершині. Упори кріпляться до підкладки кованими цвяхами, а кінці підкладок закріплюються палями.

При обтісуванні колод забороняється притримувати їх нога­ми. Необхідно закріпити колоду на підкладках скобами. При обтісуванні потрібно ставити ноги далі від колоди і уважно стежи­ти за тим, щоб сокира не ковзнула в бік ноги. При обтісуванні деталі забороняється її тримати до обхвату пальцями. При ро­боті ручною пилкою забороняється тримати руку близько до полотна пилки або направляти її великим пальцем руки. При розколюванні полін сокирою забороняється притримувати їх рукою. Забороняється працювати на спорудженні геознаків у плащах, халатах або фартухах. Забороняється передавати інстру­менти або інші предмети киданням.

Усі інструменти, з якими робітники працюють угорі, мають бути міцно насаджені на рукоятки з ремінними або пеньковими петлями на кінцях для надягання на руку під час роботи. Під час перерви в роботі інструменти вішають за допомогою цих петель на шпонки або інші закріплені частини знака, або скла­дають до спеціальних сумок, які прив'язують до деталей знака.

Довжину цвяхів, якими скріплюють деталі дерев'яного зна­ка, розраховують таким чином, щоб цвяхи проходили через де­талі наскрізь, а загнуті кінці були не коротшими 4 см.

Перед поворотом першої рами паралельно до верхнього ос­новного стовпа і нижче його на 1—1,5 м прибивається міцна жердина з хвойної породи лісу діаметром 8-10 см для пересу­вання по ній верхолазів, а вздовж усієї довжини стовпа протягу­ється і закріплюється трос діаметром 6 мм для їх страховки під час роботи.

Скріплювання рам проводиться від вершини знака до його ос­нови. Якщо у процесі скріплювання з'явиться необхідність зміни­ти нахил рами, робітники-верхолази повинні спуститися на землю і відійти на безпечну відстань. Забороняється працівникам знахо­дитися під рамами в той час, коли вгорі ведуться роботи.

Роботи по скріплюванню рам дозволяється виконувати після надійного закріплення всіх розтяжок. Підніматися на верх рами дозволяється тільки по сходах, а пересуватися тільки по жердині. Працювати і пересуватися на висоті дозволяється тільки праців­никам, прив'язаним ланцюгом пояса верхолаза до троса.

При перервах або зупинках у роботі, що виконується внизу знака на землі, сокиру необхідно встромляти всією площиною леза в деревину, пилку класти зубцями вниз, а інші інструменти зберігати у спеціальних ящиках.

Тягові механізми (лебідки, трактори, автомашини) мають бути віддалені від основи знака на відстань, не меншу за подвійну його висоту. Якорі (палі, кілки) для кріплення розтяжок знака забиваються на відстані подвійної висоти знака.

Довжина підіймальної щогли у всіх випадках повинна бути не менше половини висоти геодезичного знака. Товщина ко­лод, які використовуються для спорудження щогли, підбира­ється в кожному окремому випадку залежно від висоти спору­джуваного знака і місця встановлення щогли відповідно до чинних інструкцій зі спорудження геодезичних знаків, але не менше 25 см у верхньому зрізі.

Підіймальну щоглу необхідно зміцнювати чотирма розтяжка­ми з троса діаметром не менше 6 мм, розтяжки мають бути спря­мовані: перша до вершини знака, друга до протилежної сторони і дві бічні відтяжки розташовуються строго по осі обертання щог­ли. Бічні розтяжки зберігаються до кінця її роботи, дві відтяжки по подовжній осі знака перед його підйомом знімаються.

До підіймання щогли на її вершині повинні бути міцно при­в'язані: стропа для кріплення рухомих блоків підіймальної си­стеми і блоки балансування тяги з протягнутим через них тро­сом (для тяги). У тому випадку, коли немає потреби в коррісту- ванні балансовими блоками, на верху щогли міцно закріплю­ються кінці троса, призначеного для тяги. Стропи повинні бути довшими за щоглу не менше ніж на 5 м, щоб після підйому щогли кінець стропи залишався на землі і за нього вільно мож­на було прив'язувати рухомі блоки для підіймальної системи.

Підіймання людей на щоглу («падаючу стрілу») забороня­ється. Тяги, що скріплюють сигнал із щоглою, слід прив'язувати до стовпів нижньої рами сигналу.

Якір для кріплення нерухомих блоків при одній підіймаль­ній системі необхідно встановлювати точно у створі з поздовж­ньою віссю сигналу. При двох підіймальних системах якорі для кріплення нерухомих блоків слід установлювати симетрично по обидві сторони подовжньої осі сигналу.

Сигнал, що піднімається, повинен мати дві задні відтяжки, які б перешкоджали перевертанню сигналу в бік підйому, коли він займе положення, близьке до вертикального, і дві бічні відтя­жки, що перешкоджають відхиленню знака від осі підйому. За­дні відтяжки кріпляться за нижню раму вгорі сигналу суворо на одній висоті, відтягуються назад симетрично по обидві сторони поздовжньої осі знака. Вільний кінець троса розтягується по лінії натягу, він не повинен мати вузлів, баранчиків, обривів в окремих пасмах. Робітник, який гальмує трос за якорі, повинен мати рукавиці. Послабляючи трос, обмотаний за якір, робітник повинен стежити, щоб ковзний трос не затягнув руку під трос на якорі. Дії робітників на обох відтяжках мають бути точно узго­джені. Бічні відтяжки натягують і прив'язують до паль, розта­шованих на осі повороту сигналу.

Підіймання знаків, як правило, здійснюється механічною тя­гою (автомашинами, тракторами, автотранспортерами, лебідками) і, як виняток, допускається підйом корбою. Заборонено прово­дити підйом знаків устаткуванням, яке не має паспортів.

Залежно від наявності механічної тяги (машини або авто- транспортера) для кращого зчеплення машини з ґрунтом перед початком підіймання кузов машини необхідно завантажити обрізками сирого лісу або камінням, що унеможливить пробук­совування машини і забезпечить надійність підіймання знака.

При підійманні знака трактором або автомашиною засто­совується найменша швидкість. Для забезпечення плавності руху на шляху проходження трактора або автомашини розчи­щається вся рослинність і вирівнюються всі нерівності, а та­кож видаляються небезпечні і сухостійні дерева по боках на відстані висоти лісу.

Вал корби, призначений для підйому сигналів і повернення рам, повинен мати діаметр не менше 30 см. Важіль корби по­винен бути односторонній з пружної деревини, без великих сучків, у середньому перетині не менше 15 см. Кріплення ва­желя до валу необхідно здійснювати тільки тросом діаметром 6 мм. Навантаження на кожного працівника, що обертає кор- бу, не має перевищувати 50 кг. Корба повинна мати надійну гальмівну систему.

Якщо підіймальна корба встановлюється в лісі поза розчи­щеним майданчиком для сигналу, навколо неї вирубується май­данчик потрібних розмірів і видаляються небезпечні та сухо­стійні дерева поза майданчиком на відстані висоти лісу.

Над тросом, що йде від напрямного блоку до тягового ме­ханізму, мають бути встановленні козли, що складаються з пари колів, вбитих у землю і перев'язаних зверху. Це необхід­но для страхування робітників від удару кінцем троса в разі його обривання.

Керівник бригади зобов'язаний особисто перевірити правиль­ність і надійність установлення упорів у рами, кріплення жерди­ни і страхувального троса, розміри, симетричність і глибину ям для основних стовпів, надійність опорної колоди, якорів, блоків, правильність розташування відтяжок, правильність установлен­ня підіймальних механізмів і надійність гальм.

Шпонки сходів на основних стовпах простих сигналів мають виготовлятися з доброї деревини, без тріщин і сучків, або з сучка­ми діаметром менше 1/8 товщини шпонки. Довжина шпонки має дорівнювати 50 см. Поперечний переріз шпонки повинен мати вид рівнобедреної трапеції з основами не менше 8 і 6 см і завви­шки не менше 6 см. Шпонки щільно врізаються в пази і приби­ваються дротяними цвяхами завдовжки 12 см.

Перед підійманням геодезичного знака керівник бригади зобов'язаний доручити персонально кожному працівникові ви­конання певних функцій, проінструктувати, як їх виконувати, і переконатися в тому, що його правильно зрозуміли. Якщо під­йом знака здійснюється за допомогою трактора, автомашини або іншої механічної тяги, необхідно навчити водія (механіка) пра­вильно сприймати систему команд керівника бригади.

Під час підіймання знака всі робітники і керівник бригади повинні знаходитися від нього на відстані не ближче, ніж розта­шовані тягові механізми та якорі для кріплення відтяжок зна­ка. Команди керівника бригади мають бути чіткими і голосни­ми, щоб їх добре чули всі особи, що беруть участь у підійманні знака. У необхідних випадках виставляють робітників-дублерів команд керівника бригади.

Керівники робіт, даючи накази в процесі будівництва або пі­діймання знака, зобов'язані називати прізвище робітника, до якого вони звертаються.

Після того, як верх знака підніметься на висоту близько 2 м, керівник будівельної бригади повинен припинити підйом, пода­ти команду поставити підйомну лебідку або механічну тягу на гальма і особисто, без участі робітників, оглянути підіймальну систему. При цьому слід звернути особливу увагу на рівномір­ність натягу тяги і відсутність обривів окремих пасм троса. У разі виявлення недоліків у підіймальній системі керівник бри­гади відходить на безпечну відстань і подає команду опустити знак для усунення виявлених недоліків. Якщо підіймальна сис­тема в порядку, підіймання продовжують, але тільки після того, як керівник бригади займе своє колишнє місце. При зупинці підйому коловорота закріплюється за гальмівні кілки, але ро­бітники повинні притримувати його руками, а при зупинці підйо­му механічною тягою (автомашиною, трактором) під колеса або гусениці ставляться підкладки.

Виконувати будь-які роботи з добудови знака або з виправ­лення підіймальної системи в той час, коли знак знаходиться в підвішеному стані, забороняється.

Відв'язувати трос від основних стовпів після підіймання зна­ка можна тільки зі сходів, перехідних сходових майданчиків або зі шпонок на основних стовпах. Цю роботу виконують робітни­ки, які обов'язково мають бути прив'язані страхувальними по­ясами до основного стовпа або каната верхолаза. Працювати на верху знака без страховки заборонено.

 

Збирання металевих знаків

 

Металеві геодезичні знаки збираються із збірних конструкцій, які виготовляються заздалегідь. Спорудження металевих знаків вико­нують способами, подібними до способів спорудження дерев'яних пірамід, простих і складних сигналів. Вибір способу спорудження залежить від наявності підіймальних засобів, від конструкції і ви­соти знаків, від рельєфу місцевості та інших місцевих умов.

При підйомі металевих знаків, зібраних на землі, потрібно керуватися аналогічними вимогами безпеки, які ставляться до підйому суцільнозібраних дерев'яних знаків. Якщо знак збира­ють поступовим нарощуванням ярусів, починаючи від основи, то збирання знака дозволяється вести шляхом паралельної над­будови круга, ярусами заввишки не більше двох метрів. На кож­ному ярусі робиться настил з дощок, які скріплюють між собою планками на цвяхах. Настил повинен мати мотузяні поручні. При страхуванні монтажників, що проводять збирання знака на висоті, пояс верхолаза закріплюється за бічні стійки знака.

Підйом деталей дозволяється проводити тільки за допомо­гою троса, протягнутого через блок або спеціальні підіймальні пристрої (щогли).

Візирна частина знака разом із візирним циліндром, а та­кож верхня частина внутрішньої піраміди, якщо вона збираєть­ся не на землі, підіймаються на верхній ярус у суцільнозібрано- му вигляді і прикріплюються до стійок.

Гайкові ключі, якими користуються верхолази, необхідно при­в'язувати лямками до кистей рук, а гвинти, болти і шайби слід зберігати у спеціально зроблених кишенях на спецодязі або у спеціально підвішених сумках.

 

Робота в кесонах

До виконання геодезичних робіт у кесонах допускаються пра­цівники польових підрозділів, які мають спеціальну освіту і визнані спеціальною медичною комісією придатними до кесон­них робіт.

Для забезпечення безпеки геодезичних вимірювань при про­веденні кесонних робіт керівники будівельних організацій зо­бов'язані ознайомити геодезистів з детально розробленими про­ектами проведення робіт у кесонних і спускних колодязях, а також з правилами особистого режиму робіт кожного праців­ника. Ці правила необхідно видавати кожному працівникові під розписку.

У проектах мають передбачатися конкретні організаційно-технологічні операції і додаткові заходи, що виключають випад­ки травматизму і професійних захворювань.

Перехід працівників до зони стиснутого повітря (кесону) по­винен здійснюватися поступово через спеціальні прикамерні шлю­зи, у яких тиск послідовно збільшується і наближається до тис­ку в кесонній камері. Прискорене шлюзування працівників до кесонів забороняється.

При вході до кесона працівники зобов'язані здавати на збе­рігання черговому по шлюзу свої санітарні книжки, які підпи­суються кесонним лікарем. Санітарні книжки повертають пра­цівникам при виході з кесона. З метою запобігання можливого захворювання кесонною хворобою працівники не повинні допу­скати переохолодження ніг і тіла. З цією метою їх забезпечують непромокальним взуттям і спецодягом, а в разі намокання вони повинні швидко змінювати цей спецодяг на сухий і теплий. Температуру повітря в шлюзах слід підтримувати в межах +18...19 °С.

Під час проведення геодезичних робіт у кесонах працівники повинні постійно стежити за чистотою повітряного середовища (стисненого повітря). Кожний працівник повинен знати місця розташування діючих засобів зв'язку між працюючими в каме­рі і обслуговуючим персоналом поза нею. Робочий день при роботі в кесоні повинен обмежуватися залежно від установлено­го тиску в камері, а в необхідних випадках він повинен ділитися на дві зміни.

По завершенні роботи працівники повинні переходити до прикамерного шлюзу, який служить для декомпресії (звільнен­ня організму людей від стисненого повітря і поступового пере­ходу до нормального атмосферного тиску). Застосовувати при­скорений декомпресивний період (швидке зниження атмосфер­ного тиску в прикамерному шлюзі) забороняється. Усі праців­ники повинні суворо витримувати час компресії і декомпресії відповідно до існуючих правил.

Після виходу з декомпресивного шлюзу працівники зобов'я­зані прийняти теплий душ і гарячу їжу, що значною мірою запо­бігає захворюванню на кесонну хворобу. При ознаках декомпре­сивного захворювання (незникаючі болі у всіх частинах органі­зму, крововилив, запаморочення, задишка і т.д.) працівник пови­нен повідомити про це керівникові робіт або по зв'язку обслуго­вуючому персоналу поза камерою. Хворого слід терміново до­ставити до лікаря і розмістити в лікувальному шлюзі.

 

Загальні вимоги безпеки

 

Наступним етапом землевпорядного виробництва після закін­чення польових інженерно-розвідувальних робіт є опрацювання і аналіз одержаного первинного матеріалу в камеральних умо­вах, тобто систематизація даних для подальшої роботи. Окреми­ми різновидами цих робіт є фотограмметрія, стереометрія, скла­дання проектів землекористувань різних форм землекористувачів, проектів відведення земель, оцінка ринкової вартості землі для купівлі-продажу. Багато із зазначених різновидів робіт потребу­ють застосування сучасних засобів оргтехніки: персональних комп'ютерів, принтерів, сканерів, ксероксів.

Усі види і процеси камеральних робіт слід виконувати в су­ворій відповідності із затвердженими технічними проектами, що виключають можливий вплив на працюючих шкідливих вироб­ничих чинників, речовин і матеріалів.

Санітарно-гігієнічний стан у цехах камерального виробницт­ва і на робочих місцях має відповідати вимогам будівельних і санітарних норм і правил проектування промислових підпри­ємств, затверджених нормативними документами Міністерства охорони здоров'я України, а також чинних стандартів ССБП з урахуванням установлення в приміщеннях камерального вироб­ництва устаткування високої точності.

Засоби захисту, що використовуються при проведенні камера­льних робіт, повинні забезпечувати захист працюючих від впли­ву шкідливих виробничих чинників, які супроводжують зазначе­ну технологію і відповідають вимогам ГОСТ 12.4.011-87 «ССБП Засоби захисту працюючих. Загальні вимоги і класифікація».

При виробництві камеральних робіт забороняється застосу­вання несправних приладів, інструментів і технологічного уста­ткування, а також виконання робіт при відключених контроль- но-вимірювальних приладах.

Робота технологічного устаткування і його навантаження мають відповідати вимогам паспортних даних і технологічного регламенту.

Розміщення приладів і технологічного устаткування у виро­бничих приміщеннях має створювати найбільш сприятливі, зру­чні (ергономічні) та безпечні умови праці на робочих місцях.

Виробниче і технологічне устаткування робочих місць має відповідати ергономічним вимогам чинних стандартів ССБП.

Рівні освітленості робочих місць у цехах камерального виро­бництва повинні відповідати вимогам СНІП ІІ-4-79 «Природне і штучне освітлення. Норми проектування».

Джерела світла, світильники, інші світлотехнічні вироби ма­ють відповідати вимогам ГОСТ 12.2.007.13—88 ССБГІ. «Лампи електричні. Вимоги безпеки».

При виконанні фотомеханічних, фотограмметричних та інших робіт із застосуванням яскравих джерел світла (дугових ліхта­рів, ртутно-кварцових ламп, ламп розжарювання великої потуж­ності) забороняється самостійно замінювати джерела світла, а також знаходитися на робочих місцях без захисних окулярів.

При виробництві робіт із пластиком і фотоматеріалами різ­ного типу, з хімічними речовинами та іншими горючими і лег­козаймистими матеріалами необхідно суворо дотримуватися правил пожежної безпеки.

Приміщення цехів камерального виробництва повинні забез­печуватися в достатній кількості засобами пожежогасіння і поже­жної сигналізації згідно з переліками, затвердженими в установле­ному порядку Головним управлінням геодезії та картографії.

До проведення камеральних робіт допускаються особи, що відповідають вимогам безпеки і мають спеціальну технічну під­готовку, пройшли інструктаж і перевірку знань правил безпеки праці, виробничої санітарії та пожежної безпеки.

Усі працюючі в цехах камерального виробництва під час вступу на роботу повинні проходити попередній медичний огляд, а по­тім періодичні медичні огляди відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я. Виконавці картографічних, стереофотограмме­тричних робіт зобов'язані дотримуватись, а адміністрація зобо­в'язана організувати профілактичний режим праці та відпочин­ку з елементами гімнастики для очей для робіт із підвищеним напруженням зору.

Усі працюючі, пов'язані з безпосередньою експлуатацією еле­ктронно-обчислювальних машин, відеодисплейних терміналів (ВДТ), іншої оргтехніки та фотолабораторного устаткування, сте­реофотограмметричних і картографічних приладів, а також ін­ших інструментів і механізмів, що застосовуються в цехах каме­рального виробництва, повинні пройти навчання і здати екзаме­ни з їх безпечної експлуатації.

У цехах камерального виробництва мають бути організовані куточки з техніки безпеки з наочною агітацією та інструкціями з техніки безпеки, правилами виробничої санітарії та пожежної безпеки.

Усі матеріали та хімічні речовини, що використовуються при виконанні фотолабораторних, стереофотограмметричних, карто­графічних і обчислювальних робіт, мають задовольняти вимо­гам державних стандартів і технічних умов.

У зонах виробничих приміщень камеральних цехів, де мож­ливе виникнення небезпеки для робітників, мають бути встано­влені знаки безпеки відповідно до ГОСТ 12.4.026-76 «ССБП. Кольори сигнальні і знаки безпеки».

 

Фотолабораторні роботи

 

При роботах у фотолабораторіях або у фотолабораторних цехах забороняється застосовувати у виробничих процесах і зберігати хімічні речовини і матеріали з невивченими параметрами.

При підготовці до фотолабораторних робіт потрібно викону­вати такі вимоги:

· звільнити робоче місце від усіх непотрібних для роботи предметів (посуд, розчини, реактиви і т.д.);

· ознайомитися з властивостями речовин, з якими належить працювати, та їх токсичністю;

· вжити необхідних заходів до захисту від токсичної дії шкідливих речовин;

· перевірити роботу вентиляції;

· забезпечити себе індивідуальними захисними засобами;

· приготувати в потрібних кількостях реактиви, розчини і по­суд та перевірити їх якість;

· перевірити технічний стан устаткування та апаратури, на яких належить виконувати роботу (герметизація устаткування, чистота робочого місця і т.д.).

Усі прилади і устаткування, що підключені до електричної мережі, мають бути заземлені. Електрична підводка до приладів і робочих місць має виконуватися тільки ізольованими дротами або спеціальним кабелем. Щоб уникнути механічних пошко­джень і корозії від кислот і газів, електропроводи і кабелі слід розміщувати у спеціальних металевих трубах.

Під час виконання робіт працівники повинні стежити за спра­вною роботою вентиляційної системи, особливо при роботі з ви­сокотоксичними речовинами, а також правильно користуватися індивідуальними захисними засобами.

У процесі роботи забороняється захаращувати робочий стіл непотрібним устаткуванням, приладами, посудом та іншими предметами.

Бите скло, вату, папір та інше сухе сміття потрібно складати у спеціальні металеві місткості, що закриваються кришкою.

Цехи і лабораторії, де існує небезпека отримання опіків при роботі з кислотами і речовинами, які викликають подразнення шкіри, мають бути обладнані гідрантами для обмивання шкіри і промивання очей, а працівникам слід видавати спеціальну пас­ту і мазь, які оберігають шкіру від подразнення.

Щоб уникнути сильних пошкоджень шкіри рук і захворю­вання на екзему, хіміки-аналітики повинні дотримуватися та­ких запобіжних заходів:

· не залишати проявник або інші хімічні розчини висихати на шкірі рук. Якщо користуються розчинами з невеликими пе­рервами, то краще тримати руки мокрими, ніж обсушувати їх після неповного обмивання;

· обмивати руки в теплій воді протягом 2-3 хв, поки абсолют­но не зникне відчуття мильної слизькості на руках (інак­ше солі, що містяться в порах, кристалізуються і викли­кають розтріскування шкіри);

· проявляти і фіксувати фотоматеріали необхідно в гумових рукавичках.

Якщо працівник при роботі не може користуватися гумовими рукавичками (наприклад, у разі сильного спітніння рук), то необ­хідно до роботи ретельно змазати вазеліном шкіру рук, після чого витерти руки сухим рушником (щоб на матеріалах не за­лишалося слідів пальців).

При появі висипки на руках роботу з розчинами потрібно припинити, а хворий повинен негайно звернутися до лікаря. Якщо за висновком лікаря причиною захворювання є дія розчинів хімікатів, то після лікування працівник повинен бути переведе­ний на інший вид роботи.

Усі відділення фотолабораторій повинні щоденно забезпечу­ватися чистими рушниками, вазеліном, тальком; під час роботи мокрі рушники слід замінювати сухими. Користування гумови­ми рукавичками і рушниками має бути індивідуальним.

У приміщенні, де встановлені промивальні столи, температура повітря має бути не нижче +15 °С.

У холодну пору року, щоб уникнути простуди і захворювання рук, працюючі на промивці повинні надягати тонкі вовняні рука­вички і зверху них - гумові. Після закінченні роботи гумові рукавички потрібно сушити окремо від вовняних; руки добре промити в теплій воді з милом, насухо витерти рушником і зма­стити тонким шаром вазеліну. Особи, схильні до ревматизму, не повинні допускатися до роботи з промивання.

У всіх виробничих приміщеннях фотолабораторії забороня­ється зберігання і споживання їжі. Забороняється користуватися для пиття лабораторним посудом (мензурками, колбами і т.д.).

Виконувати такі роботи, як травлення скла, чорніння негати­вів аміаком, додавання сірчаної кислоти до розчину сульфіту і забарвлення відбитків до тону в розчині сірчистого натрію, до­зволяється тільки у витяжній шафі.

У неробочий час має бути забезпечений доступ світла до всіх кімнат; у кімнатах, де необхідне затемнення, вікна не мо­жна закладати наглухо, їх потрібно прикривати шторами з чорної клейонки.

Усі приміщення, у яких проводяться роботи зі світлочутли­вими матеріалами, повинні мати неактивне освітлення максима­льної яскравості, що допускається світлочутливістю оброблюва­них фотоматеріалів. Освітлювальні ліхтарі повинні розташову­ватися над промивальними столами з таким розрахунком, щоб світло не спрямовувалося прямо в очі фотолаборанту.

Місця проявлення, проміжної промивки і фіксування пови­нні бути освітлені рівним однаковим світлом. При виході із затемненого приміщення після довгого перебування в ньому по­трібно надягати димчасті окуляри. Всі приміщення фотоцеху (лабораторії) мають забезпечуватися медичними аптечками, у яких завжди повинні знаходитися нейтралізуючі рідини, що використовуються при опіках лугами і кислотами.

 

Гравірування карт

 

Для запобігання стомлюваності і підвищенню працездатності картографів-граверів потрібно створювати добре організовані ро­бочі місця і відповідні санітарно-гігієнічні умови. Конструкція робочого місця і взаємне розташування всіх його елементів (сид­іння, органи управління і т.д.) мають відповідати антропомет­ричним, фізіологічним і психологічним вимогам, а також харак­теру робіт.

Робочі приміщення для картографів-граверів мають бути просторими і захищеними від стороннього шуму, а конструкції столів і стільців повинні бути зручними і забезпечувати прави­льне і стійке положення тіла працюючої людини.

Столи граверів, а також столи, що призначаються для монта­жу фотопланів, мають бути обладнані відсмоктувальними при­строями, що забирають шкідливі пари і гравірувальну стружку, а під столами - витяжними зондами.

За характером і точністю робіт процес гравірування та інші картографічні роботи належать до розряду робіт найвищої точ­ності, що зобов'язує керівників камеральних підрозділів вжива­ти належних заходів щодо створення найбільш сприятливих умов загального і штучного освітлення на робочих місцях.

При організації оптимальних умов праці картографічних ро­біт необхідно використовувати комбіновані системи штучного освітлення робочих місць. При роботі на «просвіт» і при відби­тому світлі для виключення значної адаптації очей освітленість повинна бути однаковою.

Світло люмінесцентних ламп, закріплених усередині столу, має рівномірно освітлювати п

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти