|
Система управління охороною праці в галузі
ВСТУП Мета курсу «Охорона праці в землевпорядкуванні» - дати студентам знання з охорони праці в сільському господарстві і землевпорядкувальному виробництві, які необхідні їм при виконанні проектних і пошукових робіт як у складі підрозділів проектних інститутів, так і в стаціонарній землевпорядкувальній службі. Система планових заходів з охорони праці в землевпорядкуванні вирішує два завдання: - постійне оздоровлення умов праці робітників сільськогосподарського виробництва відповідними заходами, які розробляються в проектах землевпорядкування; - забезпечення здорових і безпечних умов праці безпосередньо самих землевпорядників, які виконують польові і камеральні проектні та пошукові роботи із землевпорядкування. Інженеру-землевпоряднику знання з охорони праці необхідні для того, щоб уміти правильно вирішувати ці питання в проектах землевпорядкування, а також здійснювати необхідні заходи з охорони праці в ході виробничої діяльності. До основних заходів з охорони праці в проектах землевпорядкування належать: - функціональне зонування території населеного пункту (рельєф, напрям панівних вітрів та ін.); - розміщення цвинтарів, скотомогильників по відношенню до виробничих комплексів і жилої зони населень); - різних способів утилізації стічних вод великих тваринницьких комплексів (поля фільтрації, поля зрошування); - використання території зон санітарної охорони джерел водопостачання; - розміщення складів добрив, отрутохімікатів, палива та умови електробезпеки при організації території. При вивченні умов праці землевпорядників необхідно мати на увазі польові і камеральні роботи, можливість перебування в різних природних умовах, організаційні особливості умов праці. У розділі «Санітарно-гігієнічні вимоги при виконанні польових землевпорядкувальних робіт» вивчаються: порядок роботи і відпочинку; водний режим і харчування; побут у різних ландшафтних зонах; загальні вимоги до вибору місць для ночівлі; попереджувальні заходи і перша допомога при інфекційних захворюваннях та ін. У розділі вимоги безпеки при виконанні польових землевпорядкувальних робіт розглядаються: правила використання транспортних засобів; безпека руху в незнайомій місцевості; правила вирубки просік; подолання природних перешкод; попереджувальні заходи під час роботи у складних метеорологічних умовах; надання першої допомоги потерпілим від травм у польових умовах. Протипожежні заходи в польових умовах містять: правила розведення, використання та гасіння багать у лісі, степу; заходи безпеки при лісних, торф'яних пожежах. При камеральних роботах правила використання паперу, фотоматеріалів у планосховищах. Навчальний посібник написаний відповідно до програми нормативної дисципліни «Охорона праці в галузі», затвердженої Міністерством освіти України 2 серпня 1999 року. Автори будуть вдячні за зауваження та побажання щодо поліпшення посібника, які можна надсилати за адресою: Україна, 40030, м. Суми, вул. Кірова, 27, оф. 513, ВТД «Університетська книга».
Розділ1 Система управління охороною праці в галузі Інформаційне забезпечення в галузі охорони праці Інформаційне забезпечення в галузі охорони праці, яке має здійснюватися органами управління охороною праці на всіх рівнях, потребує вдосконалення шляхом вивчення і поширення міжнародного та вітчизняного досвіду з пропаганди безпечних методів і засобів праці, вирішення інших актуальних питань у цій сфері із залученням сучасних інформаційних технологій, ЗМІ, оперативним розповсюдженням посібників, пам'яток, методик, листівок відповідного спрямування. Національний науково-дослідний інститут охорони праці (ННДІОП) має забезпечити збирання, оброблення і доведення до кожного підприємства, незалежно від форми власності, видів діяльності та належності до сфери управління (галузевого чи регіонального рівня), інформації з питань управління та нагляду за охороною праці тощо.
Нормативно-правове забезпечення Необхідно продовжити перебудову чинної нормативно-правової бази з охорони праці з урахуванням сучасних умов вимог законодавства України, міжнародних та європейських норм: · після прийняття нової редакції Закону України «Про охорону праці» слід переглянути відповідні нормативно-правові акти; · проаналізувати стан нормативно-правової бази, визначити пріоритети щодо черговості перегляду нормативно-правових актів про охорону праці; · забезпечити розроблення та реалізацію в кожній галузі перспективних і поточних планів нормотворчої діяльності та опрацювання проектів нормативно-правових актів з охорони праці (НПАОП) на рівні сучасних вимог і відповідно до Положення про Державний реєстр нормативно-правових актів (затверджений наказом Держнаглядохоронпраці України від 08.06.2004 р. № 151) та про порядок побудови, викладу та оформлення нормативно-правових актів з охорони праці (затверджено наказом Держнаглядохоронпраці України від 12.07.2004 р. № 171); · на допомогу суб'єктам малого і середнього бізнесу ННДІ- ОП має опрацювати довідково-методичні матеріали з питань охорони праці. Стимулювання за роботу з охорони праці Підприємство здійснює заходи із заохочення працівників за роботу, спрямовану на поліпшення стану охорони праці, визначеного вимогами нормативних актів. До поліпшення стану охорони праці шляхом заохочення залучаються працівники всіх трудових колективів і категорій. Форми морального і матеріального заохочення визначаються в колективному договорі і поєднуються із заходами виховного та економічного впливу на працівників. Основою для оцінки і заохочення роботи колективів виробничих підрозділів, окремих працівників, керівників і спеціалістів за звітній період (місяць, квартал, рік) є стан охорони праці, досягнутий у результаті цілеспрямованої профілактичної роботи.
Завдання управління Основним завданням охорони праці є створення і постійне підтримання на виробництві здорових і безпечних умов праці. Цього можна досягти: · організацією навчання працівників з охорони праці, широкою пропагандою досягнень науки і передового досвіду в галузі охорони праці; · створенням безпечних умов експлуатації виробничого обладнання, технічних засобів, будівель і споруд та виробничих процесів; · нормалізацією санітарно-гігієнічних умов праці; · забезпеченням засобами індивідуального захисту; · дотриманням оптимальних режимів праці і відпочинку; · організацією лікувально-профілактичного та санітарно-побутового обслуговування; · професійним відбором за окремими спеціальностями. Безпека будівель і споруд
Безпека будівель, споруд і територій на сільськогосподарських підприємствах має досягатися: · відповідністю проектованих, побудованих і введених в експлуатацію будівель, споруд, приміщень вимогам БНіП, Санітарних норм проектування, пожежних норм, стандартів та іншої нормативної документації; · утриманням будівель, споруд і приміщень відповідно до вимог санітарно-гігієнічних, пожежних і норм безпеки в процесі їх експлуатації; проведенням огляду, поточних і капітальних ремонтів будівель, споруд і приміщень відповідно до встановлених строків; виявленням і своєчасним усуненням небезпечних факторів та умов, за яких можуть виникати аварії і травми працівників. Безпека будівель, споруд, приміщень і територій у сільському господарстві має досягатися додержанням вимог основних нормативних документів.
Санітарно-побутове-обсдуговування працюючих
Санітарно-побутове обслуговування працівників охоплює визначення потреби і розміщення санітарно-побутових приміщень, організацію гарячого харчування, відповідно до існуючих норм на стадії проектування виробничих приміщень, будівель; будівництво, обладнання санітарно-побутових приміщень та утримання їх у належному технічному і санітарному стані.
Побудова дерев'яних знаків
Дерев'яні знаки заввишки понад 10 м будуються тригранними, повністю збираються в горизонтальному положенні, включаючи спорудження підлоги, майданчиків спостерігача, дахів з візирним циліндром, установку сходів, поручнів, а також прибивання шпонок на основних стовпах, і піднімаються в суцільно зібраному вигляді. Інші методи спорудження забороняються. Збирання геодезичних знаків проводиться на заздалегідь підготовлених підставках, що дозволяють без додаткового підйому вільно споруджувати майданчик спостерігача і весь верх знака. Підводити під знак підставки після того, як зібрана рама або повністю весь знак, забороняється. Основний стовп, навколо якого повертається рама, повинен мати надійні упори з боку натягування підіймальної системи для того, щоб запобігти зсуву рами під час повороту і під час роботи робітників на її вершині. Упори кріпляться до підкладки кованими цвяхами, а кінці підкладок закріплюються палями. При обтісуванні колод забороняється притримувати їх ногами. Необхідно закріпити колоду на підкладках скобами. При обтісуванні потрібно ставити ноги далі від колоди і уважно стежити за тим, щоб сокира не ковзнула в бік ноги. При обтісуванні деталі забороняється її тримати до обхвату пальцями. При роботі ручною пилкою забороняється тримати руку близько до полотна пилки або направляти її великим пальцем руки. При розколюванні полін сокирою забороняється притримувати їх рукою. Забороняється працювати на спорудженні геознаків у плащах, халатах або фартухах. Забороняється передавати інструменти або інші предмети киданням. Усі інструменти, з якими робітники працюють угорі, мають бути міцно насаджені на рукоятки з ремінними або пеньковими петлями на кінцях для надягання на руку під час роботи. Під час перерви в роботі інструменти вішають за допомогою цих петель на шпонки або інші закріплені частини знака, або складають до спеціальних сумок, які прив'язують до деталей знака. Довжину цвяхів, якими скріплюють деталі дерев'яного знака, розраховують таким чином, щоб цвяхи проходили через деталі наскрізь, а загнуті кінці були не коротшими 4 см. Перед поворотом першої рами паралельно до верхнього основного стовпа і нижче його на 1—1,5 м прибивається міцна жердина з хвойної породи лісу діаметром 8-10 см для пересування по ній верхолазів, а вздовж усієї довжини стовпа протягується і закріплюється трос діаметром 6 мм для їх страховки під час роботи. Скріплювання рам проводиться від вершини знака до його основи. Якщо у процесі скріплювання з'явиться необхідність змінити нахил рами, робітники-верхолази повинні спуститися на землю і відійти на безпечну відстань. Забороняється працівникам знаходитися під рамами в той час, коли вгорі ведуться роботи. Роботи по скріплюванню рам дозволяється виконувати після надійного закріплення всіх розтяжок. Підніматися на верх рами дозволяється тільки по сходах, а пересуватися тільки по жердині. Працювати і пересуватися на висоті дозволяється тільки працівникам, прив'язаним ланцюгом пояса верхолаза до троса. При перервах або зупинках у роботі, що виконується внизу знака на землі, сокиру необхідно встромляти всією площиною леза в деревину, пилку класти зубцями вниз, а інші інструменти зберігати у спеціальних ящиках. Тягові механізми (лебідки, трактори, автомашини) мають бути віддалені від основи знака на відстань, не меншу за подвійну його висоту. Якорі (палі, кілки) для кріплення розтяжок знака забиваються на відстані подвійної висоти знака. Довжина підіймальної щогли у всіх випадках повинна бути не менше половини висоти геодезичного знака. Товщина колод, які використовуються для спорудження щогли, підбирається в кожному окремому випадку залежно від висоти споруджуваного знака і місця встановлення щогли відповідно до чинних інструкцій зі спорудження геодезичних знаків, але не менше 25 см у верхньому зрізі. Підіймальну щоглу необхідно зміцнювати чотирма розтяжками з троса діаметром не менше 6 мм, розтяжки мають бути спрямовані: перша до вершини знака, друга до протилежної сторони і дві бічні відтяжки розташовуються строго по осі обертання щогли. Бічні розтяжки зберігаються до кінця її роботи, дві відтяжки по подовжній осі знака перед його підйомом знімаються. До підіймання щогли на її вершині повинні бути міцно прив'язані: стропа для кріплення рухомих блоків підіймальної системи і блоки балансування тяги з протягнутим через них тросом (для тяги). У тому випадку, коли немає потреби в коррісту- ванні балансовими блоками, на верху щогли міцно закріплюються кінці троса, призначеного для тяги. Стропи повинні бути довшими за щоглу не менше ніж на 5 м, щоб після підйому щогли кінець стропи залишався на землі і за нього вільно можна було прив'язувати рухомі блоки для підіймальної системи. Підіймання людей на щоглу («падаючу стрілу») забороняється. Тяги, що скріплюють сигнал із щоглою, слід прив'язувати до стовпів нижньої рами сигналу. Якір для кріплення нерухомих блоків при одній підіймальній системі необхідно встановлювати точно у створі з поздовжньою віссю сигналу. При двох підіймальних системах якорі для кріплення нерухомих блоків слід установлювати симетрично по обидві сторони подовжньої осі сигналу. Сигнал, що піднімається, повинен мати дві задні відтяжки, які б перешкоджали перевертанню сигналу в бік підйому, коли він займе положення, близьке до вертикального, і дві бічні відтяжки, що перешкоджають відхиленню знака від осі підйому. Задні відтяжки кріпляться за нижню раму вгорі сигналу суворо на одній висоті, відтягуються назад симетрично по обидві сторони поздовжньої осі знака. Вільний кінець троса розтягується по лінії натягу, він не повинен мати вузлів, баранчиків, обривів в окремих пасмах. Робітник, який гальмує трос за якорі, повинен мати рукавиці. Послабляючи трос, обмотаний за якір, робітник повинен стежити, щоб ковзний трос не затягнув руку під трос на якорі. Дії робітників на обох відтяжках мають бути точно узгоджені. Бічні відтяжки натягують і прив'язують до паль, розташованих на осі повороту сигналу. Підіймання знаків, як правило, здійснюється механічною тягою (автомашинами, тракторами, автотранспортерами, лебідками) і, як виняток, допускається підйом корбою. Заборонено проводити підйом знаків устаткуванням, яке не має паспортів. Залежно від наявності механічної тяги (машини або авто- транспортера) для кращого зчеплення машини з ґрунтом перед початком підіймання кузов машини необхідно завантажити обрізками сирого лісу або камінням, що унеможливить пробуксовування машини і забезпечить надійність підіймання знака. При підійманні знака трактором або автомашиною застосовується найменша швидкість. Для забезпечення плавності руху на шляху проходження трактора або автомашини розчищається вся рослинність і вирівнюються всі нерівності, а також видаляються небезпечні і сухостійні дерева по боках на відстані висоти лісу. Вал корби, призначений для підйому сигналів і повернення рам, повинен мати діаметр не менше 30 см. Важіль корби повинен бути односторонній з пружної деревини, без великих сучків, у середньому перетині не менше 15 см. Кріплення важеля до валу необхідно здійснювати тільки тросом діаметром 6 мм. Навантаження на кожного працівника, що обертає кор- бу, не має перевищувати 50 кг. Корба повинна мати надійну гальмівну систему. Якщо підіймальна корба встановлюється в лісі поза розчищеним майданчиком для сигналу, навколо неї вирубується майданчик потрібних розмірів і видаляються небезпечні та сухостійні дерева поза майданчиком на відстані висоти лісу. Над тросом, що йде від напрямного блоку до тягового механізму, мають бути встановленні козли, що складаються з пари колів, вбитих у землю і перев'язаних зверху. Це необхідно для страхування робітників від удару кінцем троса в разі його обривання. Керівник бригади зобов'язаний особисто перевірити правильність і надійність установлення упорів у рами, кріплення жердини і страхувального троса, розміри, симетричність і глибину ям для основних стовпів, надійність опорної колоди, якорів, блоків, правильність розташування відтяжок, правильність установлення підіймальних механізмів і надійність гальм. Шпонки сходів на основних стовпах простих сигналів мають виготовлятися з доброї деревини, без тріщин і сучків, або з сучками діаметром менше 1/8 товщини шпонки. Довжина шпонки має дорівнювати 50 см. Поперечний переріз шпонки повинен мати вид рівнобедреної трапеції з основами не менше 8 і 6 см і заввишки не менше 6 см. Шпонки щільно врізаються в пази і прибиваються дротяними цвяхами завдовжки 12 см. Перед підійманням геодезичного знака керівник бригади зобов'язаний доручити персонально кожному працівникові виконання певних функцій, проінструктувати, як їх виконувати, і переконатися в тому, що його правильно зрозуміли. Якщо підйом знака здійснюється за допомогою трактора, автомашини або іншої механічної тяги, необхідно навчити водія (механіка) правильно сприймати систему команд керівника бригади. Під час підіймання знака всі робітники і керівник бригади повинні знаходитися від нього на відстані не ближче, ніж розташовані тягові механізми та якорі для кріплення відтяжок знака. Команди керівника бригади мають бути чіткими і голосними, щоб їх добре чули всі особи, що беруть участь у підійманні знака. У необхідних випадках виставляють робітників-дублерів команд керівника бригади. Керівники робіт, даючи накази в процесі будівництва або підіймання знака, зобов'язані називати прізвище робітника, до якого вони звертаються. Після того, як верх знака підніметься на висоту близько 2 м, керівник будівельної бригади повинен припинити підйом, подати команду поставити підйомну лебідку або механічну тягу на гальма і особисто, без участі робітників, оглянути підіймальну систему. При цьому слід звернути особливу увагу на рівномірність натягу тяги і відсутність обривів окремих пасм троса. У разі виявлення недоліків у підіймальній системі керівник бригади відходить на безпечну відстань і подає команду опустити знак для усунення виявлених недоліків. Якщо підіймальна система в порядку, підіймання продовжують, але тільки після того, як керівник бригади займе своє колишнє місце. При зупинці підйому коловорота закріплюється за гальмівні кілки, але робітники повинні притримувати його руками, а при зупинці підйому механічною тягою (автомашиною, трактором) під колеса або гусениці ставляться підкладки. Виконувати будь-які роботи з добудови знака або з виправлення підіймальної системи в той час, коли знак знаходиться в підвішеному стані, забороняється. Відв'язувати трос від основних стовпів після підіймання знака можна тільки зі сходів, перехідних сходових майданчиків або зі шпонок на основних стовпах. Цю роботу виконують робітники, які обов'язково мають бути прив'язані страхувальними поясами до основного стовпа або каната верхолаза. Працювати на верху знака без страховки заборонено.
Збирання металевих знаків
Металеві геодезичні знаки збираються із збірних конструкцій, які виготовляються заздалегідь. Спорудження металевих знаків виконують способами, подібними до способів спорудження дерев'яних пірамід, простих і складних сигналів. Вибір способу спорудження залежить від наявності підіймальних засобів, від конструкції і висоти знаків, від рельєфу місцевості та інших місцевих умов. При підйомі металевих знаків, зібраних на землі, потрібно керуватися аналогічними вимогами безпеки, які ставляться до підйому суцільнозібраних дерев'яних знаків. Якщо знак збирають поступовим нарощуванням ярусів, починаючи від основи, то збирання знака дозволяється вести шляхом паралельної надбудови круга, ярусами заввишки не більше двох метрів. На кожному ярусі робиться настил з дощок, які скріплюють між собою планками на цвяхах. Настил повинен мати мотузяні поручні. При страхуванні монтажників, що проводять збирання знака на висоті, пояс верхолаза закріплюється за бічні стійки знака. Підйом деталей дозволяється проводити тільки за допомогою троса, протягнутого через блок або спеціальні підіймальні пристрої (щогли). Візирна частина знака разом із візирним циліндром, а також верхня частина внутрішньої піраміди, якщо вона збирається не на землі, підіймаються на верхній ярус у суцільнозібрано- му вигляді і прикріплюються до стійок. Гайкові ключі, якими користуються верхолази, необхідно прив'язувати лямками до кистей рук, а гвинти, болти і шайби слід зберігати у спеціально зроблених кишенях на спецодязі або у спеціально підвішених сумках.
Робота в кесонах До виконання геодезичних робіт у кесонах допускаються працівники польових підрозділів, які мають спеціальну освіту і визнані спеціальною медичною комісією придатними до кесонних робіт. Для забезпечення безпеки геодезичних вимірювань при проведенні кесонних робіт керівники будівельних організацій зобов'язані ознайомити геодезистів з детально розробленими проектами проведення робіт у кесонних і спускних колодязях, а також з правилами особистого режиму робіт кожного працівника. Ці правила необхідно видавати кожному працівникові під розписку. У проектах мають передбачатися конкретні організаційно-технологічні операції і додаткові заходи, що виключають випадки травматизму і професійних захворювань. Перехід працівників до зони стиснутого повітря (кесону) повинен здійснюватися поступово через спеціальні прикамерні шлюзи, у яких тиск послідовно збільшується і наближається до тиску в кесонній камері. Прискорене шлюзування працівників до кесонів забороняється. При вході до кесона працівники зобов'язані здавати на зберігання черговому по шлюзу свої санітарні книжки, які підписуються кесонним лікарем. Санітарні книжки повертають працівникам при виході з кесона. З метою запобігання можливого захворювання кесонною хворобою працівники не повинні допускати переохолодження ніг і тіла. З цією метою їх забезпечують непромокальним взуттям і спецодягом, а в разі намокання вони повинні швидко змінювати цей спецодяг на сухий і теплий. Температуру повітря в шлюзах слід підтримувати в межах +18...19 °С. Під час проведення геодезичних робіт у кесонах працівники повинні постійно стежити за чистотою повітряного середовища (стисненого повітря). Кожний працівник повинен знати місця розташування діючих засобів зв'язку між працюючими в камері і обслуговуючим персоналом поза нею. Робочий день при роботі в кесоні повинен обмежуватися залежно від установленого тиску в камері, а в необхідних випадках він повинен ділитися на дві зміни. По завершенні роботи працівники повинні переходити до прикамерного шлюзу, який служить для декомпресії (звільнення організму людей від стисненого повітря і поступового переходу до нормального атмосферного тиску). Застосовувати прискорений декомпресивний період (швидке зниження атмосферного тиску в прикамерному шлюзі) забороняється. Усі працівники повинні суворо витримувати час компресії і декомпресії відповідно до існуючих правил. Після виходу з декомпресивного шлюзу працівники зобов'язані прийняти теплий душ і гарячу їжу, що значною мірою запобігає захворюванню на кесонну хворобу. При ознаках декомпресивного захворювання (незникаючі болі у всіх частинах організму, крововилив, запаморочення, задишка і т.д.) працівник повинен повідомити про це керівникові робіт або по зв'язку обслуговуючому персоналу поза камерою. Хворого слід терміново доставити до лікаря і розмістити в лікувальному шлюзі.
Загальні вимоги безпеки
Наступним етапом землевпорядного виробництва після закінчення польових інженерно-розвідувальних робіт є опрацювання і аналіз одержаного первинного матеріалу в камеральних умовах, тобто систематизація даних для подальшої роботи. Окремими різновидами цих робіт є фотограмметрія, стереометрія, складання проектів землекористувань різних форм землекористувачів, проектів відведення земель, оцінка ринкової вартості землі для купівлі-продажу. Багато із зазначених різновидів робіт потребують застосування сучасних засобів оргтехніки: персональних комп'ютерів, принтерів, сканерів, ксероксів. Усі види і процеси камеральних робіт слід виконувати в суворій відповідності із затвердженими технічними проектами, що виключають можливий вплив на працюючих шкідливих виробничих чинників, речовин і матеріалів. Санітарно-гігієнічний стан у цехах камерального виробництва і на робочих місцях має відповідати вимогам будівельних і санітарних норм і правил проектування промислових підприємств, затверджених нормативними документами Міністерства охорони здоров'я України, а також чинних стандартів ССБП з урахуванням установлення в приміщеннях камерального виробництва устаткування високої точності. Засоби захисту, що використовуються при проведенні камеральних робіт, повинні забезпечувати захист працюючих від впливу шкідливих виробничих чинників, які супроводжують зазначену технологію і відповідають вимогам ГОСТ 12.4.011-87 «ССБП Засоби захисту працюючих. Загальні вимоги і класифікація». При виробництві камеральних робіт забороняється застосування несправних приладів, інструментів і технологічного устаткування, а також виконання робіт при відключених контроль- но-вимірювальних приладах. Робота технологічного устаткування і його навантаження мають відповідати вимогам паспортних даних і технологічного регламенту. Розміщення приладів і технологічного устаткування у виробничих приміщеннях має створювати найбільш сприятливі, зручні (ергономічні) та безпечні умови праці на робочих місцях. Виробниче і технологічне устаткування робочих місць має відповідати ергономічним вимогам чинних стандартів ССБП. Рівні освітленості робочих місць у цехах камерального виробництва повинні відповідати вимогам СНІП ІІ-4-79 «Природне і штучне освітлення. Норми проектування». Джерела світла, світильники, інші світлотехнічні вироби мають відповідати вимогам ГОСТ 12.2.007.13—88 ССБГІ. «Лампи електричні. Вимоги безпеки». При виконанні фотомеханічних, фотограмметричних та інших робіт із застосуванням яскравих джерел світла (дугових ліхтарів, ртутно-кварцових ламп, ламп розжарювання великої потужності) забороняється самостійно замінювати джерела світла, а також знаходитися на робочих місцях без захисних окулярів. При виробництві робіт із пластиком і фотоматеріалами різного типу, з хімічними речовинами та іншими горючими і легкозаймистими матеріалами необхідно суворо дотримуватися правил пожежної безпеки. Приміщення цехів камерального виробництва повинні забезпечуватися в достатній кількості засобами пожежогасіння і пожежної сигналізації згідно з переліками, затвердженими в установленому порядку Головним управлінням геодезії та картографії. До проведення камеральних робіт допускаються особи, що відповідають вимогам безпеки і мають спеціальну технічну підготовку, пройшли інструктаж і перевірку знань правил безпеки праці, виробничої санітарії та пожежної безпеки. Усі працюючі в цехах камерального виробництва під час вступу на роботу повинні проходити попередній медичний огляд, а потім періодичні медичні огляди відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я. Виконавці картографічних, стереофотограмметричних робіт зобов'язані дотримуватись, а адміністрація зобов'язана організувати профілактичний режим праці та відпочинку з елементами гімнастики для очей для робіт із підвищеним напруженням зору. Усі працюючі, пов'язані з безпосередньою експлуатацією електронно-обчислювальних машин, відеодисплейних терміналів (ВДТ), іншої оргтехніки та фотолабораторного устаткування, стереофотограмметричних і картографічних приладів, а також інших інструментів і механізмів, що застосовуються в цехах камерального виробництва, повинні пройти навчання і здати екзамени з їх безпечної експлуатації. У цехах камерального виробництва мають бути організовані куточки з техніки безпеки з наочною агітацією та інструкціями з техніки безпеки, правилами виробничої санітарії та пожежної безпеки. Усі матеріали та хімічні речовини, що використовуються при виконанні фотолабораторних, стереофотограмметричних, картографічних і обчислювальних робіт, мають задовольняти вимогам державних стандартів і технічних умов. У зонах виробничих приміщень камеральних цехів, де можливе виникнення небезпеки для робітників, мають бути встановлені знаки безпеки відповідно до ГОСТ 12.4.026-76 «ССБП. Кольори сигнальні і знаки безпеки».
Фотолабораторні роботи
При роботах у фотолабораторіях або у фотолабораторних цехах забороняється застосовувати у виробничих процесах і зберігати хімічні речовини і матеріали з невивченими параметрами. При підготовці до фотолабораторних робіт потрібно виконувати такі вимоги: · звільнити робоче місце від усіх непотрібних для роботи предметів (посуд, розчини, реактиви і т.д.); · ознайомитися з властивостями речовин, з якими належить працювати, та їх токсичністю; · вжити необхідних заходів до захисту від токсичної дії шкідливих речовин; · перевірити роботу вентиляції; · забезпечити себе індивідуальними захисними засобами; · приготувати в потрібних кількостях реактиви, розчини і посуд та перевірити їх якість; · перевірити технічний стан устаткування та апаратури, на яких належить виконувати роботу (герметизація устаткування, чистота робочого місця і т.д.). Усі прилади і устаткування, що підключені до електричної мережі, мають бути заземлені. Електрична підводка до приладів і робочих місць має виконуватися тільки ізольованими дротами або спеціальним кабелем. Щоб уникнути механічних пошкоджень і корозії від кислот і газів, електропроводи і кабелі слід розміщувати у спеціальних металевих трубах. Під час виконання робіт працівники повинні стежити за справною роботою вентиляційної системи, особливо при роботі з високотоксичними речовинами, а також правильно користуватися індивідуальними захисними засобами. У процесі роботи забороняється захаращувати робочий стіл непотрібним устаткуванням, приладами, посудом та іншими предметами. Бите скло, вату, папір та інше сухе сміття потрібно складати у спеціальні металеві місткості, що закриваються кришкою. Цехи і лабораторії, де існує небезпека отримання опіків при роботі з кислотами і речовинами, які викликають подразнення шкіри, мають бути обладнані гідрантами для обмивання шкіри і промивання очей, а працівникам слід видавати спеціальну пасту і мазь, які оберігають шкіру від подразнення. Щоб уникнути сильних пошкоджень шкіри рук і захворювання на екзему, хіміки-аналітики повинні дотримуватися таких запобіжних заходів: · не залишати проявник або інші хімічні розчини висихати на шкірі рук. Якщо користуються розчинами з невеликими перервами, то краще тримати руки мокрими, ніж обсушувати їх після неповного обмивання; · обмивати руки в теплій воді протягом 2-3 хв, поки абсолютно не зникне відчуття мильної слизькості на руках (інакше солі, що містяться в порах, кристалізуються і викликають розтріскування шкіри); · проявляти і фіксувати фотоматеріали необхідно в гумових рукавичках. Якщо працівник при роботі не може користуватися гумовими рукавичками (наприклад, у разі сильного спітніння рук), то необхідно до роботи ретельно змазати вазеліном шкіру рук, після чого витерти руки сухим рушником (щоб на матеріалах не залишалося слідів пальців). При появі висипки на руках роботу з розчинами потрібно припинити, а хворий повинен негайно звернутися до лікаря. Якщо за висновком лікаря причиною захворювання є дія розчинів хімікатів, то після лікування працівник повинен бути переведений на інший вид роботи. Усі відділення фотолабораторій повинні щоденно забезпечуватися чистими рушниками, вазеліном, тальком; під час роботи мокрі рушники слід замінювати сухими. Користування гумовими рукавичками і рушниками має бути індивідуальним. У приміщенні, де встановлені промивальні столи, температура повітря має бути не нижче +15 °С. У холодну пору року, щоб уникнути простуди і захворювання рук, працюючі на промивці повинні надягати тонкі вовняні рукавички і зверху них - гумові. Після закінченні роботи гумові рукавички потрібно сушити окремо від вовняних; руки добре промити в теплій воді з милом, насухо витерти рушником і змастити тонким шаром вазеліну. Особи, схильні до ревматизму, не повинні допускатися до роботи з промивання. У всіх виробничих приміщеннях фотолабораторії забороняється зберігання і споживання їжі. Забороняється користуватися для пиття лабораторним посудом (мензурками, колбами і т.д.). Виконувати такі роботи, як травлення скла, чорніння негативів аміаком, додавання сірчаної кислоти до розчину сульфіту і забарвлення відбитків до тону в розчині сірчистого натрію, дозволяється тільки у витяжній шафі. У неробочий час має бути забезпечений доступ світла до всіх кімнат; у кімнатах, де необхідне затемнення, вікна не можна закладати наглухо, їх потрібно прикривати шторами з чорної клейонки. Усі приміщення, у яких проводяться роботи зі світлочутливими матеріалами, повинні мати неактивне освітлення максимальної яскравості, що допускається світлочутливістю оброблюваних фотоматеріалів. Освітлювальні ліхтарі повинні розташовуватися над промивальними столами з таким розрахунком, щоб світло не спрямовувалося прямо в очі фотолаборанту. Місця проявлення, проміжної промивки і фіксування повинні бути освітлені рівним однаковим світлом. При виході із затемненого приміщення після довгого перебування в ньому потрібно надягати димчасті окуляри. Всі приміщення фотоцеху (лабораторії) мають забезпечуватися медичними аптечками, у яких завжди повинні знаходитися нейтралізуючі рідини, що використовуються при опіках лугами і кислотами.
Гравірування карт
Для запобігання стомлюваності і підвищенню працездатності картографів-граверів потрібно створювати добре організовані робочі місця і відповідні санітарно-гігієнічні умови. Конструкція робочого місця і взаємне розташування всіх його елементів (сидіння, органи управління і т.д.) мають відповідати антропометричним, фізіологічним і психологічним вимогам, а також характеру робіт. Робочі приміщення для картографів-граверів мають бути просторими і захищеними від стороннього шуму, а конструкції столів і стільців повинні бути зручними і забезпечувати правильне і стійке положення тіла працюючої людини. Столи граверів, а також столи, що призначаються для монтажу фотопланів, мають бути обладнані відсмоктувальними пристроями, що забирають шкідливі пари і гравірувальну стружку, а під столами - витяжними зондами. За характером і точністю робіт процес гравірування та інші картографічні роботи належать до розряду робіт найвищої точності, що зобов'язує керівників камеральних підрозділів вживати належних заходів щодо створення найбільш сприятливих умов загального і штучного освітлення на робочих місцях. При організації оптимальних умов праці картографічних робіт необхідно використовувати комбіновані системи штучного освітлення робочих місць. При роботі на «просвіт» і при відбитому світлі для виключення значної адаптації очей освітленість повинна бути однаковою. Світло люмінесцентних ламп, закріплених усередині столу, має рівномірно освітлювати п |
|
|