Антична література Давньої Греції та Давнього Риму є підвалиною розвитку усієї європейської літератури. Саме в цю епоху були закладені підвалини матеріальних, духовних і естетичних цінностей.

Що це за цінності?

1) антична культура заснована на принципі об’єктивізму – окрема особистість на висувається на окремий план.

2) уявлення античної людини про світ є матеріально-чуттєвими – за допомогою чуттів людина може усвідомити навколишнє.

3) космос (світовий лад, порядок, влаштування світу) античності є одушевленим – кожна річ, яка існує та рухається, сприймається одушевленою, живою.

4) З попередньої риси – наступна – МІФОЛОГІЧНА СВІДОМІСТЬ, тобто усвідомлення спорідненості людини з навколишнім світом.

3) антична культура виростає на основі пантеїзму.

Античний космос = абсолютне всеохопне божество

В його межах

існують античні боги – але вони є інтегральною частиною космосу.

4) ключове поняття Античності – гармонія.Її дотримання –лейтмотив античного мистецтва. НБ – Скульптура вважалася найбільш наближеною до гармонії.

ª Часопросторові межі античної цивілізації

Антична література – це література давніх греків і римлян. Розвивалася в басейні Середземного моря (півострів Пелопонес, Балканський і Аппенінський півострови, прилеглі острови та узбережжя).

*1. География и хронология.*

Древние греки занимали юг Балканского полуострова, острова Эгейского моря и побережье Малой Азии. Древние римляне населяли сначала небольшую территорию вокруг Рима, в средней Италии (Лациум), потом овладели всей Италией, странами Средиземноморья, в том числе и Грецией, и, наконец, всеми известными тогда странами в Европе и государствами Передней Азии. Первые письменные памятники греческой литературы относятся к VIII в. до н.э., первые же письменные памятники римской литературы - к III в. до н.э. Падение Западной Римской империи и вместе с тем конец римской литературы относятся к V в. н.э., к этому же времени относится конец и античной греческой литературы, переходящей в дальнейшем на путь византийской литературы. Таким образом, от своего зарождения и до средневековой литературы античная литература занимает огромный период времени - около 1200 лет. Латинское слово antiquus значит "древний". Но когда говорят об античной литературе, то обыкновенно имеют в виду не древнюю литературу вообще (индийскую, персидскую, египетскую), а только древнюю литературу Европы, которая включает в себя литературы древнегреческую и древнеримскую.

Період Античності тривав з 1 тисячоліття до РХ до 1 тисячоліття після РХ. В межах цих 2 тисяч років виділяють більш деталізовану періодизацію.

ª Періодизація античної літератури

В її межах виділяємо окремо періодизацію літератури Давньої Греції та Давнього Риму.

Давня Греція:

Давньогрецькій культурі передував період Крито-Мікенської культури (до 2 тисячоліття до Р.Х.) Як можна здогадатися з назви, вона розвивалася на острові Крит та інших остовах Середземного моря та в місті Мікени (півострів Пелопонес).

Центром культурного життя були палаци – тому цю культуру називають також «палацова культура». Царські резиденції — Троя, палаци Криту (Кнос, Маллія, Фест), акрополь у Микенах.

1.Архаїчний період (8-9 ст. до Р.Х.) – період створення системи богів. Долітературний, фольклорний період. Цей період також називають «гомерівським періодом», оскільки події цього періоду описані в «Іліаді» та «Одісеї» Гомера. В цей період відбувається зародження загальногрецької свідомості.

(Первый период, который можно назвать доклассическим или архаическим, охватывает собой длинный ряд веков устного народного творчества и заканчивается в течение первой трети I тысячелетия до н.э., но, несомненно, складывавшиеся в течение многих столетий - это героические поэмы "Илиада" и "Одиссея" Гомера.)

2.Післягомерівський період (7-5 ст. до Р.Х.) –поява лірики, з’являються перші філософські тексти.

(Второй период античной литературы совпадает со становлением и расцветом греческого классического рабовладения, занимающего собой VII-IV вв. до н.э. Этот период обычно называется классическим. В связи с развитием внутреннего мира личности появляются многочисленные формы лирики и драмы, а также богатая прозаическая литература, состоящая из произведений греческих философов, историков и ораторов).

Класичний період (5-4 ст. до Р.Х.) – Остаточно складається загальногрецька ідентичність – все грекомовне населення називає себе «елліни». Поняття «грек» ще не існує – це назва одного з тогочасних еллінських племен (північ Греції).

Бурхливий розвиток усіх сфер життя, виникнення державних утворень – міст-держав ПОЛІСІВ.

Зародження трагедії, комедії, історії, романістики, ораторського мистецтва, філософської прози.

Центр культурного розвитку – Афіни (традиційно воювали зі Спартою)

3.Еліністичний період (від 3 ст. до Р.Х.) – владу в Давній Греції захоплює македонська династія (Філіп ІІ Македонський, Олександр Македонський). Війна з Персією. Література відходить від великих соц.проблем, поява белетристики = розважальна література.

Розвиток мореплавства та створення колоній сприяє експорту елліністичної культури. В цей період грецька мова стає мовою усіх освічених людей (Сірія, Іорданія, Ірак).

-з усіх діалектів складається «койне» - єдина давньогрецька мова.

-створення Мезеуму (Храму Муз), де могла знайти притулок будь-яка людина.

-в Олександрії створюється наука філологія, представники якої займаються створенням тлумачних і двомовних словників.

-робота Арістотеля, Птолемея

-систематизація та редагування усіх текстів класичного періоду

-«Іліаду» та «Одіссею» поділено на 24 пісні кожну.

(Третий период античной литературы, обычно именуемый эллинистическим, возникает на новой ступени античного рабовладения, а именно крупного рабовладения. Вместо небольших городов-государств классического периода, так называемых полисов, возникают огромные военно-монархические организации, а вместе с тем появляется и большая дифференциация субъективной жизни человека, резко отличная от простоты, непосредственности и строгости классического периода. Вследствие этого эллинистический период часто трактовался как деградация классической литературы. Необходимо, однако, помнить, что этот период длился весьма долго, вплоть до конца античного мира, и обладал спецификой, неведомой классике. Следовательно, этот послеклассический период занимает огромный промежуток времени - с III в. до н.э. до V в. н.э., в связи с чем его можно разделить на ступени раннего эллинизма (III в. до н.э. - I в. н.э.) и позднего эллинизма (I в. н.э. - V в. н.э.). К этому третьему периоду античной литературы относится и римская литература, почему его часть и называют эллинистически-римским периодом. )

123 4 5