ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Сущность понятия технология. Технологические и производственные процессы. Какая между ними разница? Классификация технологических систем.

Сущность понятия технология. Технологические и производственные процессы. Какая между ними разница? Классификация технологических систем.

Технология(технос-мастерство, искусство, логос-учение,наука)-наука о ремесле –наука,изучающая процесс последовательного изменения состояния, структура, свойств, форм и др хар-к предметов труда с целью изготовления определенной продукции. Изучает составляющие производственного процесса, разделение на сост пр пр:как из сырья получают готовые продукты. Термин технология ввел нем ученый иоганн бекман. Каждое пром пр-во применяет свои технологии. От уровня технологий зависит конкурентоспособность продукта нарынке сбыта. Ведущее место на мировом рынке принадлежит странам, кот используют новейшие технологии, их создает наука, от уровня развития науки и образования зависит благосостояние граждан страны. Получать продукцию можно разными способами(технологиями). Пример: бензин-дистилляция нефти или в результате каталитического крекинга нефтепродукции. Применяются разные технологии, выбор которых зависит от качества, вида и кол-ва сырья. В основе любого пр-ва лежит производственный процесс – совокупность тех процессов, в результате выполнения которых исходные материалы, полуфабрикаты и сырье превращается в готовые изделия.

Ресурсы: Исп ресурсов: Результат:

Средства,предметы произв процесс продукция

Труда,труд действие сил природы

Классификация Произв процессов

По назначению: основные(процессы изготовления основной продукции, определяют специализацию,произв профиль, выпускают продукцию на рынок сбыта. Вспомогательные(продукция исп на самом предприятии для обеспечения норм течения основных процессов(ремонтные,инструм,энергетич пр-ва) Обслуживающие(обеспечивают норм условия осущ основных произв процессов(складные и транспортные)

По времени: дискретные(циклические процессы, связанные с изготовлением изделий опр форм и исчисляется в штуках(машины, приборы, одежда) непрерывные(пр-во продукции, кот не имеет устоявшегося объема и формы(сыпучие, жидкие, газообразные в-ва)

По степени автоматизации:ручные, механизированные, автоматизированные, автоматические

Технологический процесс-часть произв процесса, в котором осущ последовательное изменение формы, размеров, св-в материалов и полуфабрикатов для получения опр конкретной продукции в сооответствии с тех требованиями. Состовляющие ТП: операции(отдельный ТП), предмет труда(сырье, основные и вспомогательные материалы, полуфабр), средства и орудия труда, труд. Каждый ТП может быть представлен в виде отдельной технолог схемы, в кот последовательно отображ процесс переработки сырья в готовый продут с опр св-вами.

Классификация тех систем: по иерархии: ТП-производственный подраздел-предприятие-отрасль, по степени специализации: универсальные, специальные, специализированные, по степени автоматизации: механизированные,автоматизированные, автоматические, по степени гибкости: жесткие, способные к перестройке, переналаживаемые, гибкие автоматизированные

Технологическое развитие

Технологическое развитие происходит в 2х формах:эволюционной и революционной. Эволюционная форма предполагает совершенствование сущ технологий новыми техническими элементами, механизацию и автоматизацию некоторых прогрессивных операций, кот обеспечивают получение лучших результатов работы. Но суть тех процесса при этом не меняется. Характерной особенностью такой формы развития является то, что на опр этапе можно сохранить сущ технологии и, только усовершенствовав их, добиться прогнозируемых результатов(повышение продуктивности, снижение себестоимости, улучшения кач-ва) но такое развитие имеет тенденцию к понижению, так как в меру усложнения тех оборудования, его модернизация также будет требовать еще большего усложнения, что приведет к большим затратам и к повышению себестоимости продукции. При революционной форме происходит замена устаревших технологий новыми, прогрессивными, Такая замена требует в начале огромных затрат, что может временно негативно влиять на ожидаемые результаты, но внедрение таких технологий станет эффективным позже, когда будут реализованы их перспективные кач-ва и возможности, Если возможности не будут реализованы, то изменения превратятся в эволюционные, Революционный путь развития является более эффективным. Тех развитие имеет циклическуюструктуру,сначала нововведения приводят к увеличению эконом показателей пр-ва, увелич продуктивность, снижается себестоимость, увелич доход, происходит тех подъем. Но нововведенея нарушают установившуюся структуру отдельных эконом связей между произв возможностями, возм обеспечения сырьем, доходом и тд, что может вывести эконом систему из состояния равновесия и происходит спад, а затем-депрессия. Длительность такого цикла зависит от активности тех развития. Человек в своей деятельности взаимодействует с окружающей средой,используя ее ресурсы, привнося изменения в ее структуру, баланс и кругооборот веществ и энергии. Под влиянием НТП и тех развития негативное влияние человеческой деятельности на природу возрастает. НТП и тех развитие часто сопровождается нерациональным исп ресурсов, что приводит к неисправимым изменениям состояния окр среды. Чем быстрее развивается пр-во, тем больше вредных выбросов и загрязнения окр среды.,,кол-во выбросов постоянно увеличивается, больше всего вреда природе приносят хим пром, металлургия, энергетика, транспорт, строительство, легкая и пищевая пром, СХ. Современное тех развитие должно быть направлено не только на достижение тех и эконом показателей, но и на защиту окр среды.

 

Гидроэлектростанции ГЭС

Гидроэнерг установки ГЭУ

ГЭС (энергия рек) – комплекс сооружений , включающий плотину , сооружение электростанции (насосная, турбинный зал и т д), часто шлюзы и рыбоходы. Мощность плотины зависит от величины напора воды и объёма воды в водохранилище. С помощью дамбы воду задерж в водохранилище. Двигаясь под давлением, она падает на турбину , мех энергия падающей воды превращ в электрическую в электрогенераторе.

Приливные станции ПЭС (энергия приливов и отливов морей, океанов)

Гидроаккумулирующие ГАЭС - накопление и использ энергии водоёмов и озер. Строят только там, где перепад в высотах не менее 100 м , накапл с др электростанций в ночное время в верхнем водохранилище, утром сбрасывает в нижнее; покрывает пик нагрузки, работая как обычная ЭС

ГЭС на крупных реках – образуют каскады, связаны выработкой электоэнергии.

Преимущества ГЭС: ГЭС использ возобн источники – экономия топлива. Самая дешёвая энергия из традиц источников. Значительно меньший расход вспомогат мат. КПД ГЭС – значительно выше ТЭС и составляет 93%. Эл – эн в 5-6 раз дешевле , чем на ГРЭС. Срок службы более продолж полностью сохраняется вода. Эксплуатация менее трудоёмкая, чем ТЭС , легче механизировать и автоматизировать.

Недостатки ГЭС. 1)сезонный характер, зависит от прир условий; 2)затапл поименные земли, селитебные земли; 3)подъём уровня воды – заболоченность, засоленность – изменение прибережной растительности, зарастание водохранилища.

 

Виробництво міді

Близько половини міді, що виробляється, йде на виплавляння сплавів. Мідь та її сплави використовують в електротехнічній та енергетичній промисловості, а також у будівництві, приладобудуванні, для виготовлення лабораторного посуду.

Отримують такі сплави міді: латунь – мідь із цинком; бронза – мідь з оловом; мельхіор – мідь з нікелем.

Мідь у земних надрах перебуває у сполуках сульфідних руд: мідний колчедан – халькопірит CuFeS2, халькозин Cu2S, оксидних руд Сu2O. Природний вміст міді в руді невеликий – 1-5 %. Руди, які містять більше 3 % міді, вважаються багатими.

Добуту мідь піддають збагаченню. Використовують флотаційний метод або метод випалення. Одержаний концентрат містить до 20 % міді. Витрати на стадії видобутку та збагачення – 70-80 % собівартості 1 т міді.

Мідь виплавляють пірометалургійним (90 %) або гідрометалургійним способом. Пірометалургійний спосіб: Концентрат випалюється у печах при температурах 700–800 0С. При цьому вигоряє значна частка домішок сірки. Вміст міді в концентраті підвищується до 35 %. Потім концентрат плавлять в печах при температурах 1500–1600 0С. Одержують рідкий штейн Cu2S+FeS2, який складається з міді (до 50 %), заліза (20 – 30 %), сірки (до 25 %) та інших домішок.

Штейн завантажують у конвертер, подають паливо, повітря, в результаті чого залізо, сірка та інші непотрібні елементи виходять у шлак. Отримують чорнову мідь із вмістом міді 95–98 %. Її піддають рафінуванню шляхом електролізу або повторної плавки та отримують чисту 100 % мідь. Відходи переходять у шлак та в димовий газ. Сірку відокремлюють у процесі виробництва та виробляють H2SO4.

Гідрометалургійний спосіб: Збагачену оксидну мідну руду обробляють H2SO4. Одержаний розчин CuSO4 очищають розчинником, а потім піддають електролізу, що дає на катоді мідь високої чистоти.

Підприємства повного циклу по виробництву міді орієнтуються на сировину у зв’язку з високою матеріалоємністю (для виробництва 1 т міді потрібно обробити 100 т руди).

Стадія рафінування, прокату та отримання сплавів орієнтується і на споживачів.

Виробництво нікелю

Нікель відрізняється високими антикорозійними властивостями, низькою окислюваністю, міцністю, добре піддається обробці, тиску; є компонентом у цінних сплавах. Температура плавлення 1455 0С. Нікель і його сплави використовують у військовій техніці, суднобудуванні, як тугоплавкий метал (у тостерах, прасках, обігрівачах), для виробництва лабораторного посуду, спеціальної техніки, як магнітний матеріал для інструментів.

Часто нікелевим рудам супутні платина, мідь, кобальт та інші метали.

Технологічна схема отримання нікелю приблизно така ж, як і міді, але виробництво нікелю відрізняється більшою паливоємністю. Головні принципи розміщення підприємств по виробництву нікелю:

- орієнтування на сировину через високу матеріалоємність (для виробництва 1 т нікелю потрібно 200 т руди);

- орієнтування на дешеві джерела електроенергії (більше 3 тис. кВт*год на 1 т металу).

Виробництво олова

Олово– м’який метал, використовується у виробництві жерсті, фольги, сплавів (бронзи), для луження котлів, в електроніці – припой (олово + каніфоль). Температура плавлення 232 0С.

Олово знаходиться у природі в розсипах (дрібнозернисті піски) або в корінних родовищах. Олово отримують найчастіше з мінералу каситериту, або олов’яного каменю. Схема виробництва: спочатку отримують олов’яний концентрат шляхом випалу і нарощують вміст олова у концентраті до 40 – 60 %, що робить олов’яний концентрат доволі транспортабельним.

Перед плавкою концентрат обробляють HCl для видалення шкідливих домішок. Плавку в суміші з відновниками (кокс або антрацит) та флюсами здійснюють або у відбивних печах, або електрометалургійним способом.

Отримане чорнове олово рафінують шляхом повторної плавки або електрометалургійним способом.

Принципи розміщення підприємств:

1) орієнтовані на споживачів, оскільки родовища олова невеликі або знаходяться у розсипах, тому для роботи одного підприємства необхідна сировина з декількох родовищ олова, а олов’яні концентрати транспортують;

2) орієнтуються на райони сировини.

Виробництво свинцю

Свинець – важкий, м’який, пластичний, легкоплавкий метал, легко піддається механічній обробці та литтю, має високі антикорозійні якості. Використовується для виробництва кислототривкої апаратури (акумулятори – 60 % всього свинцю у світі), оболонок кабелю, посуду та труб для хімічної промисловості, для поглинання рентгенівського та радіоактивного випромінювання.

Промислове виробництво свинцю засноване на переробці руд, які містять мінерали – свинцевий блиск (галеніт), церусит, а також сірчанокислий свинець.

Руда подрібнюється, збагачується (гравітаційне розділення, флотація) до 40 – 78 % свинцю. Для виробництва свинцю застосовують пірометалургійний метод. Спочатку концентрати випалюють, потім концентрат плавиться у шахтних печах або в кисневих конвертерах. Отриманий метал піддають рафінуванню шляхом повторної плавки або шляхом електролізу.

Виробництво свинцю не відзначається великою паливо- та енергоємністю, розміщують безпосередньо біля джерел сировини.

Виробництво цинку

 

Цинк – сріблясто-білий метал, має високу антикорозійну стійкість, різко змінює свої якості зі зміною температури. При звичайній температурі він крихкий; при 100 – 150 0С він стає ковким та пластичним; при температурі вище 200 0С він знову стає крихким. Температура плавлення 419,5 0С.

Цинк використовують для покриття заліза (половина всього виробленого цинку), виробництва сплавів, для виготовлення посуду, ванн, труб, трун. В електротехніці цинк використовують для виготовлення електродів гальванічних елементів, лужних акумуляторів. Цинк входить до складу малярних фарб, деяких фармацевтичних препаратів.

Цинк отримують із цинкової обманки ZnS та вуглекислого цинку пірометалургійним (термічним) та гідрометалургійним (електролітичним) методами. Після збагачення (флотаційний, гравітаційний способи) концентрати випалюють до повного вигоряння сірки, утворюється оксид цинку ZnО.

Термічний метод: цинкові концентрати нагрівають в ретортах до температури 1200 – 1300 0С в суміші з порошкоподібним вугіллям. Цинк кипить при температурі 907 0С, випаровується, потім охолоджується і відводиться у вигляді розплаву.

Електролітичний метод: Цинкові концентрати ZnО розчиняють в H2SO4. Отриманий розчин очищають від домішок, фільтрують. При проходженні електричного струму на алюмінієвому катоді відкладаються іони цинку. Катодний цинк переплавляють у печі при температурі 419,5 0С і одержують цинк чистотою майже 100 %. Цинк відливається в пластини масою 25 кг.

 

! 12. Технологічні схеми виробництва легких кольорових металів (алюмінію, магнію, титану та їх сплавів)

Виробництво алюмінію

Алюміній використовується в електротехніці (конденсатори, дроти, кабель, деталі та ін.), приладобудуванні, авіаракетнокосмічній промисловості, будівництві, виготовленні рам, труб, цистерн, баків, посуду, фольги.

В якості алюмінієвих руд можливо використовувати лише мінерали, в яких вміст оксидів алюмінію (глинозему) достатньо високе, а видобуток та їх переробка технічно можливі. Найкращими рудами алюмінію є боксити, а також нефрити та алуніти. До руд алюмінію відносять також кіаніти та каоліни, з яких отримують кремнеалюмінієві сплави.

Виробництво алюмінію включає 2 стадії:

1) отримання чистого глинозему з руди. Ця стадія досить матеріалоємна, великі витрати сировини, палива, води, вапняку, тому орієнтується на сировину.

2) отримання алюмінію з глинозему методом електролізу. Ця стадія дуже енергоємна. Для отримання 1 т алюмінію потрібно 17-18 кВт/год. Тому ця стадія орієнтована на відносно дешеві джерела електроенергії. Оптимальний варіант розміщення – максимальна близькість сировини та енергобази.

1 стадія. Існують 2 способи отримання глинозему:

1) мокрий лужний. Із розмеленого бокситу глинозем вилуджується розчином NaOH в автоклавах при температурі 250 – 300 0С і тиску 14 – 35 атм. від 40 хв. до кількох год. Утворюється алюмінат натрію. Його розкладають в апаратах, і в результаті низки процесів утворюється чистий глинозем Al2O3.

2) сухий лужний. Глинозем отримують із кременистих бокситів шляхом спікання з вапняками та содою при температурі 1200 – 1300 0С. Для отримання 1 т металевого алюмінію необхідно 2-3 тонни глинозему, 1 т вапняку та електроенергія.

2 стадія. Алюміній виробляють електролітичним способом, в електролітичних ваннах. В якості електролітів використовуються хімічні сполуки: криоліт, в якому розчиняють глинозем. Електричний струм, який проходить через електроліт, здійснює електрохімічний процес розкладу глинозему. Температура процесу 950 0С. При цьому металевий алюміній виділяється на катоді, збираючись у розплавленому стані на дні ванни. Накопичений алюміній вивантажують за допомогою вакуумного ковша раз на добу або й рідше. Потім здійснюється стадія рафінування шляхом повторного електролізу.

Отримання металевого алюмінію є дуже енергоємним (на 1 т алюмінію витрачається 16 тис. кВт/год.) Тому виробництво алюмінію орієнтується на джерела дешевої електроенергії. Виробництво глинозему, що пов’язане з переробкою великої кількості руди та інших матеріалів, розміщують біля їх родовищ.

Виробництво магнію

Магнієві сплави використовують у літакобудуванні, ракетній техніці, автомобілебудуванні, приладобудуванні, оптичній промисловості, як легуючий метал, в електрохімії, як відновник при виробництві металів (десульфуризація чавуну і сталі), фармацевтичних препаратів.

Магній входить до складу багатьох сполук та широко розповсюджений у природі. Найкращими є магнезит (карбонат магнію), доломіт (подвійний карбонат магнію та кальцію), карналіт та ін.

Магній отримують електролітичним та термічним способами. Руду випалюють та отримують оксид магнію. Потім його обробляють HCl та отримують хлорид магнію. Потім з хлориду магнію шляхом електролізу (як і алюміній) при температурі 700 – 750 0С отримують металевий магній. Цей процес відзначається високою енергоємністю (для отримання 1 т магнію потрібно 20 тис. кВт/год.)

При термічному способі магній отримують шляхом відновлення сірки та вуглецю доломітом (магнезитом).

Виробництво титану

Титан – легкий метал, має високі антикорозійні якості, тугоплавкий, міцний, хімічно дуже стійкий. Використовується у важкому машинобудуванні, у спецтехніці, літако- та ракетобудуванні.

Основними промисловими джерелами титану є рутил та ільменіт, які більш ніж на половину складаються із двоокису титану. Руди титану обробляють вуглецем та хлором. Отримують хлорид титану. Його вводять у реторту, де знаходиться металевий магній. Магній сполучають з хлором і відновлюють титан.

Одержану титанову губку розмелюють у порошок, пресують та спікають або переплавляють у дугових печах. Цей процес відрізняється великою енергоємністю, для отримання 1 т титану потрібно 60 тис. кВт/год.

Титан та магній використовуються в основному у сплавах. Найбільш міцні титаномагнієві сплави. Їх виплавляють в електричних дугових печах. Титаномагнієві сплави використовують у авіа- та ракетобудуванні, суднобудуванні, для виробництва броньованої техніки. У ракетній техніці використовують літієво-магнієві сплави, які мають високі жароміцні якості.

Через високу енергоємність виробництва титану, магнію та їх сплавів підприємства орієнтовані на дешеві джерела енергії.

 

Основні класи машин

Маши́на - технічний пристрій, який складається із взаємопов’язаних функціональних частин (деталей, вузлів, пристроїв, тощо), що виконує перетворення енергії,матеріалів та інформації з метою зменшення навантаження на людину або повної заміни людини при виконанні конкретного завдання і є основою для підвищення продуктивності праці.

За призначенням

Енергетичні машини — це машини, що перетворюють один вид енергії в інший, до них відносяться:

· двигуни - машини, котрі перетворюють різні види енергії у механічну енергію (електродвигуни, парові машини, гідротурбіни, двигуни внутрішнього згоряння);

· генератори - машини, які перетворюють механічну енергію в будь-який інший вид енергії (електрогенератори, поршневі компресори, механізми насосів).

Робочі машини — це машини що використовують механічну чи іншу енергію для перетворення і переміщення предметів обробки та вантажів. До них належать:

· технологічні машини і апарати — ті, що використовують механічну енергію для перетворення форми, властивостей, розмірів і стану об'єкта. Це млини, печі, верстати, преси тощо, котрі призначенні для змінювання розмірів, форми, властивостей або стану предмета обробки (сировини).

· транспортні та підйомні машини — машини, які використовують механічну енергію для зміни положення об'єкта (його координат). Це канатні дороги, конвеєри, ракети, крани, екраноплани тощо, котрі призначені для переміщення вантажів та людей у просторі.

Інформаційні машини — це машини, що призначені для перетворення, обробки та передачі інформації (ЕОМ, музичні інструменти, апарати зв'язку та інші пристрої передачі, обробки і зберігання інформації). До них належать:

· контрольно-керуючі машини — машини, що перетворюють вхідну інформацію (програму) в сигнали управління робочою чи енергетичною машиною.

· математичні машини — машини, що перетворюють вхідну інформацію у вигляді математичних моделей, які задані у формі чисел та алгоритмів;

Кібернетичні машини — машини керуючі робітниками чи енергетичними машинами, які здатні змінювати програму своїх дій залежно від стану навколишнього середовища (тобто машини володіють елементами штучного інтелекту).

Тенденцією розвитку сучасних машин є створення комбінованих машин — машинних агрегатів - технічна система, що складається з однієї або декількох з'єднаних послідовно або паралельно машин і призначена для виконання будь-яких необхідних функцій. Зазвичай до складу машинного агрегату входять: двигун, передавальний механізм і робоча або енергетична машина.

За ступенем універсальності

· Універсальні призначені для здійснення різнопланових технологічних та транспортних операцій, пов'язаних з обробкою та переробкою різноманітних предметів обробки, енергетичних чи інформаційних потоків. Це найпоширеніша група машин, до яких можна віднести універсальні металорізальні верстати, ковальсько-пресові машини, транспортні та транспортуючі машини. Сюди ж можна віднести персональні комп'ютери, функції яких будуть залежати від виду програмного забезпечення, що виконується на них у даний момент.

· Спеціалізовані машини призначені для обробки чи переробки об'єктів однієї номенклатури, що відрізняються формою, розміром чи властивостями (зубообробні чи різьбонарізні верстати, доменні печі, вальцювальне обладнання, сільськогосподарські машини, друкарські машини тощо).

· Спеціальні машини призначені тільки для виконання якоїсь специфічної роботи чи операції. Це можуть бути верстати для обробки, наприклад, лопаток газових турбін, автомобілі для перевезення тільки певного виду вантажу (цементовози, бензовози, панелевози) тощо.

За ступенем автоматизації

1) Машини з ручним керуванням виконують свої функції тільки за безпосередньої участі в їх роботі людини.

2) Автомат — самостійно діюча машина, яка виконує свою функцію згідно із заданою керуючою програмою без безпосередньої участі людини у процесі обробки, перетворення, передавання та використання матеріальних об'єктів, енергії чи інформації. Розрізняють машини-автомати технологічні (наприклад,металорізальні верстати), енергетичні (автоматичні прилади і засоби енергосистем), транспортні (автостоп, автопілот), обчислювальні машини, торговельні (автомат для приготування страв, магазин-автомат), побутові автомати.

3) Автоматизовані засоби (напівавтомати) — це машини, в яких робочий цикл, що здійснюється на основі попередньо заданої керуючої програми, переривається і для його повторення необхідне обов'язкове втручання людини (кава-машина, НВЧ-пічка та ін.).

Найстарішим видом машин є робочі. Енергетичні машини з’явились та набули значного поширення у часи перших трьох технологічних укладів. Інформаційні машини характерні для четвертого та п’ятого тех. укладів (мається на увазі, що виникли і набули поширення у цей період). Кібернетичні машини характерні для шостого тех.. укладу, який тільки зароджується.

Основні функції машин: перетворюють один вид енергії в інший; виконують транспортну функцію; передають інформацію; проводять розрахунки та обчислення (математична); виробнича функція; керують виконання певних процесів та операцій (регулююча)

Сущность понятия технология. Технологические и производственные процессы. Какая между ними разница? Классификация технологических систем.

Технология(технос-мастерство, искусство, логос-учение,наука)-наука о ремесле –наука,изучающая процесс последовательного изменения состояния, структура, свойств, форм и др хар-к предметов труда с целью изготовления определенной продукции. Изучает составляющие производственного процесса, разделение на сост пр пр:как из сырья получают готовые продукты. Термин технология ввел нем ученый иоганн бекман. Каждое пром пр-во применяет свои технологии. От уровня технологий зависит конкурентоспособность продукта нарынке сбыта. Ведущее место на мировом рынке принадлежит странам, кот используют новейшие технологии, их создает наука, от уровня развития науки и образования зависит благосостояние граждан страны. Получать продукцию можно разными способами(технологиями). Пример: бензин-дистилляция нефти или в результате каталитического крекинга нефтепродукции. Применяются разные технологии, выбор которых зависит от качества, вида и кол-ва сырья. В основе любого пр-ва лежит производственный процесс – совокупность тех процессов, в результате выполнения которых исходные материалы, полуфабрикаты и сырье превращается в готовые изделия.

Ресурсы: Исп ресурсов: Результат:

Средства,предметы произв процесс продукция

Труда,труд действие сил природы

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти