ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


ОСНОВИ МЕТОДИКИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОЧЕРКУ

Почеркознавча експертиза може бути призначена як у криміналь­них, так і в цивільних справах. Вона розв'язує такі завдання:

· ідентифікаційні (пов'язані зі встановленням конкретного вико­навця тексту, підпису, цифрового запису);

· класифікаційні (полягають у встановленні за почерком окремих якостей або ознак особи, що характерні для певних груп насе­лення, наприклад, статі, віку, рідної мови, професії);

· діагностичні (пов'язані з розпізнаванням часу та умов виконан­ня конкретного рукопису (документа), а також з визначенням емоційного стану виконавця).

За допомогою діагностичного дослідження експерт встановлює придатність графічного матеріалу для ідентифікаційного досліджен­ня; чи виконано текст зі зміною ознак підпису, з копіюванням і за яких обставин; чи виконано рукопис одночасно двома особами; стан людини; час, що минув з моменту виконання рукопису.

Для здійснення почеркознавчої експертизи слідчому необхідно подати такі документи:

· для ідентифікації — рукописи, документи, що досліджуються чи є спірними; вільні та експериментальні зразки почерку;

· для класифікації і діагностики — тільки досліджувані рукописи.

Вільними зразками є рукописи, виконані (складені, написані, на­друковані на друкарській машинці) підозрюваним власноручно та самостійно поза зв'язком з подією, яку розслідують. Вільні зразки по­черку слідчий добирає шляхом виїмки, обшуку, огляду. Вилучені зразки необхідно оглянути і встановити безсумнівність їх належності підозрюваному. Слідчий засвідчує вільні та експериментальні зразки.

Експериментальними називають зразки, одержані слідчим при розслідуванні кримінальної справи. Слідчий добирає їх згідно зі ст. 199 КПК України. Для цього слідчий викликає підозрюваного (чи обвинуваченого) і пропонує йому дати зразки почерку за певною методикою (наприклад, слідчий вибирає певний текст для письма, письмове приладдя тощо). Одержані зразки слідчий засвідчує і подає експерту для дослідження.

Почеркознавче дослідження підписів потребує таких порівняльних зразків:

· вільних зразків підписів (до 10 примірників);

· вільних зразків почерку особи, яку перевіряють;

· експериментальних зразків почерку особи, яку перевіряють, у вигляді написання прізвища особи, підпис якої досліджують (10-20 примірників).

Вимоги до зразків, які слідчий добирає для порівняльного дослі­дження:

· самостійність виконання, тобто текст має написати або надру­кувати виключно підозрюваний або обвинувачений;

· достатня кількість зразків для виявлення й формування комп­лексу ознак, які характеризуються неповторністю та індивіду­альністю;

· вільні зразки підозрюваний або обвинувачений повинен написа­ти у період, найближчий до часу виконання документа, який дос­ліджують. Перерва в часі виконання документа, який досліджу­ють, і зразка має бути мінімальною, якщо особа, яку ідентифіку­ють, перебуває на стадії формування почерку (учень, студент);

· тематика тексту зразків для дослідження почерку практичного значення не має, і тому бажано, щоб зразки були різноманітні за змістом.

Дослідження стилізованого письма потребує подібних зразків, на­писаних друкованими літерами, знаками, символами. За змістом ок­ремі зразки мають повторювати зміст тексту, який досліджують.

Методика почеркознавчого дослідження письма така:

· попереднє дослідження — письма проводиться для одержання орієнтуючої інформації органом дізнання, слідчим, прокурором, судом головним чином у стадії порушення кримінальної справи при прийомі заяв, повідомлень про злочини, витребуванні документів. Перевірка матеріалів, що надійшли для порушення кримінальної справи, здійснюється шляхом їх попереднього дослідження, яке проводить сам слідчий, орган дізнання або прокурор. Використовуючи технічні засоби і консультацію фахівця, вони встановлюють вид матеріалу — носія письма, його стан, вид письма (машинописний, комп'ютерний, друкарський, рукописний), зміст письма, наявність змін, перекручень, правильність заповнення реквізитів тощо.

Якщо попереднє дослідження не дозволяє встановити особу автора письмового документа, то слідчий аналізує ознаки писемної мови і почерку і самостійно проводить розшук автора письма.

Сутність такого розшуку полягає в розробленні розшукової таблиці. Послідовно виділяючи загальні і окремі ознаки, слідчий формує сукупність письмових навичок автора досліджуваного документа. Потім проводить огляд документів у відділах кадрів, бухгалтеріях, лікувальних установах, спортивних організаціях, військових комісаріатах, де можуть зберігатися документи, виконані розшукуваним автором. Розшукова таблиця при цьому слугує орієнтиром, з яким слідчий порівнює документи, що оглядаються. При встановленні схожості почерку або пишучого технічного засобу (друкарської машини, принтера) слідчий вилучає документ і після порушення кримінальної справи призначає криміналістичну експертизу.

Якщо в стадії перевірки в слідчого немає версій про автора письмового документа, а порушення кримінальної справи без цього неможливо, він доручає органу дізнання здійснити розшук автора оперативним шляхом. Оскільки це відбувається в стадії порушення кримінальної справи, то процедура розшуку включає огляд і вивчення документа — речового доказу; складання розшукової таблиці, перевірку почерків, провадження попереднього криміналістичного дослідження фахівцем.

Розшукова таблиця включає опис загальних і окремих ознак писемної мови і почерку досліджуваного документа. Загальні ознаки звичайно називаються на початку таблиці. Для опису окремих ознак письмо поділяють на дві частини: у першій називають ознаку, а в другій малюють її графічне зображення і роблять пояснення. У розшукову таблицю включають тільки стійкі окремі ознаки почерку, причому не більше 7—8;

· окреме дослідження — визначення кількості зразків, що по­рівнюються, виокремлення загальних та індивідуальних ознак у тексті, який досліджують, і в зразках, а також визначення ча­стоти їх повторювань (стійкості); відтворення ознак тексту до­кумента, який досліджують, і зразків почерку на окремих арку­шах (для цього складають таблицю, у першій графі якої пишуть літеру (знак), у другій — цю саму літеру з особливостями вико­нання, які властиві почерку, поданому на зразках);

· порівняльне дослідження — порівняння зразків ознак почерків, які досліджують, виокремлення збіжних і розбіжних ознак. Ма­тематичними методами розраховують ступінь надійності ознак, які збігаються, і формують ідентифікаційний комплекс, оціню­ють його як неповторний з урахуванням розбіжних ознак;

· експертне дослідження письмапроводиться на підставі постанови слідчого чи ухвали суду в спеціалізованих установах або поза ними їхніми фахівцями.

Методика дослідження включає такі етапи: підготовку, роздільне дослідження, порівняльне дослідження, оцінку результатів порівняння і формулювання висновків.

У ході підготовчого етапу експерт зовнішнім оглядом визначає цілісність упаковки , наявність відбитків печаток і посвідчуючих написів на них, перевіряє схоронність доставлених матеріалів, їхню достатність і відповідність названим у постанові, знайомиться із завданнями дослідження і поставленими питаннями, визначає можливість їх вирішення в рамках призначеної експертизи.

Роздільне дослідження починається з огляду досліджуваних документів (рукописних, машинописних) і виявлення ознак писемної мови та ознак почерку. Відібрані ознаки формують у сукупність, котру оцінюють як стійку, характерну для досліджуваного документа. Відзначають варіаційність ознак письма і почерку, пояснюють їх походження і зв'язок зі стійкою сукупністю ознак.

Застосовуючи аналогічну методику, досліджують зразки письма — вільні та експериментальні.

Порівняльний етап являє собою процедуру порівняння шляхом зіставлення комплексу ознак, що характеризують досліджуване письмо, з комплексом ознак, властивих зразкам обвинуваченої (підозрюваної) особи. Безпосереднє порівняння проводиться почерговим зіставленням кожної ознаки одна з одною і сукупності ознак у цілому. При цьому звертають увагу на неухильні ознаки, ступінь їх розходження, відзначають їх повторюваність і причини походження.

В процесі останнього етапу — оціночного — експерт виділяє ознаки, що збігаються, в досліджуваному матеріалі і зразках листа, поєднує їх у дві сукупності і на основі внутрішнього переконання і даних порівнянь оцінює кожну сукупність як індивідуальну, таку, що належить одній особі. Тут же експерт проводить аналіз хистких ознак, пояснює їх походження і кореляційний зв'язок зі стійкими ознаками, які ввійшли в індивідуальну сукупність. Після оцінки експерт формулює власні висновки, які вносяться у висновок експерта.

· оцінювання результатів порівняльного дослідження та висновки експерта — виявлені та сформовані збіжні й розбіжні ознаки зва­жують і оцінюють з позиції їх індивідуальності та значущості для встановлення тотожності виконавця тексту. На цьому оціню­ванні базуються відповіді на питання, які поставив слідчий.

При призначенні судової експертизи слідчий (суд), орган дізнання надсилає в експертну установу або експерту такі документи: а) постанову, ухвалу про призначення експертизи; б) документи, рукописи та інші матеріали, у яких є досліджуване письмо; в) зразки письма; г) матеріали справи, що містять відомості про передбачуваного автора і виконавця, а також документи, що належать до умов виконання досліджуваних документів.

Як уже вказувалося, дослідження письма здійснюється в рамках двох видів судової експертизи — почеркознавчої і авторознавчої.

Підготовка матеріалів на авторознавчу і почеркознавчу експертизи.Об'єктами авторознавчої експертизи є рукописи, різні документи, одержані розмножувальною технікою, фотокопії, сигналограми.

Експертиза вирішує два завдання:

1) встановлення тотожності автора конкретного документа;

2) встановлення фактів не ідентифікаційного характеру, наприклад, який соціально-біографічний портрет автора анонімного документа? Його стать, вік, професія тощо.

На авторознавчу експертизу подають досліджувані документи, в яких є достатня кількість тексту, і зразки.

Розрізняють зразки вільні та експериментальні. Вільні зразки за часом повинні бути виконані особою до порушення кримінальної справи, тому такі зразки одержують виїмкою, витребуванням або обшуком. За змістом це повинні бути тексти, схожі з досліджуваним, наприклад, робочі документи, що за часом збігаються з досліджуваним. Експериментальні зразки являють собою документи, одержані слідчим на досудовому слідстві або судом відповідно до методичних вказівок Інструкції про організацію провадження судових експертиз у науково-дослідних установах Міністерства юстиції України.

Вільні зразки для авторознавчої експертизи за кількістю повинні бути значно більшими, ніж досліджуваний текст. Як експериментальні зразки можна використовувати рукописні і друковані документи, виконані самостійно особою поза кабінетом слідчого, наприклад, ділові документи, щоденники, скарги тощо.

Для одержання експериментальних зразків у кабінеті слідчий звичайно пропонує особі написати «твір» на певну тему. Випробуваний може сам обрати тему, але «твір» має бути досить довгим, не менше 2—3 сторінок. При цьому не рекомендується диктувати, як це іноді роблять при відібранні зразків. Якщо досліджуваний документ — фонограма звукової мови, то вільні та експериментальні зразки, крім письмових і друкованих зразків-документів, повинні містити фонограми запису вільної мови обвинуваченого.

На почеркознавчу експертизу зразки підбирають відповідно до виду досліджуваного почеркового матеріалу (рукописний текст, підпис, цифрове, стилізоване письмо). Вільні зразки повинні містити якнайбільше саме того виду тексту, що підлягає дослідженню. Однак це не означає, що зміст зразка повинен бути таким же, як у досліджуваному документі. Так, при дослідженні цифрового письма у вільних зразках повинно переважати цифрове письмо (бухгалтерські документи), а в експериментальних зразках має бути, крім письмового, і цифровий текст.

Рухові навички відображаються не тільки в письмі, а й у підписі, оскільки при виконанні підпису ступінь автоматизації почерку значно вища, ніж при виконанні рукопису. Останнє слугує підставою для ідентифікації людини заїї підписом. Злочинець може змінити власний підпис або розписатися від імені іншої особи. Підготовка зразків у цьому разі має свої особливості. В ситуації підготовки матеріалів на експертизу, коли дослідженню підлягають підписи, виконані злочинцем від імені інших осіб (вигаданих або реально існуючих), зразки повинні включати такі види документів.

1. Вільні зразки почерку ідентифікованої особи, тобто підроблювача.

2. Вільні зразки особистого підпису ідентифікованої особи.

3. Експериментальні зразки почерку ідентифікованої особи у вигляді написання слів, що позначають підроблені підписи. Наприклад, якщо Сидоров підробив підпис від імені Кузькіна, то при відібранні експериментальних зразків підпису необхідно запропонувати Сидорову писати текст, в якому зустрічаються слова «Кузькін», «Кузьма», «Кузьминки» тощо. При цьому не можна показувати підпис Кузькіна і тим більше пропонувати розписатися за Кузькіна.

4. Вільні та експериментальні зразки підписів осіб, від імені яких підроблені підписи. Зрозуміло, це не завжди можливо, наприклад, неможливо у разі підпису вигаданих осіб або коли ці особи в даній організації не працюють і не мають доступу до досліджуваних документів. У таких випадках слідчий повідомляє експерту, що такі-то особи, наприклад, у платіжній відомості, — вигадані.

Для почеркознавчого дослідження стилізованого листа зразки треба готувати з урахуванням змісту тексту досліджуваного документа. Так, коли злочинець заявив, що він друкованими літерами писати не вміє, слідчий при відібранні експериментальних зразків запропонував йому накреслити пристрій, креслення якого він виконував за родом роботи. Злочинець, захопившись роботою, попросив туш і креслярське перо і протягом у сьогодні креслив пристрій і походу роботи робив написи друкованими літерами. У такий спосіб були одержані зразки листа друкованими літерами.

Підготовлені для дослідження зразки повинні відповідати ряду вимог, а саме характеризуватися:

а) безперечністю походження, тому вони мають бути засвідчені слідчим, іноді їх джерелом;

б) достатністю, тобто за обсягом бути не менше рекомендованого Інструкцією;

в) порівнянністю, тобто в зразках повинні міститися такі фрагменти рукописного тексту, слова, речення, сполучення букв, що є в досліджуваному тексті;

г) порівнянністю засобів і умов письма, тобто бути виконані однаковими знаряддями письма в схожих (а іноді в таких же) умовах, на схожих матеріалах. Не можна представляти зразки на папері, якщо досліджуваний текст виконаний на фанері, вертикальній стіні (у цьому разі зразки одержують на вертикальному об'єкті, а потім їх фотографують і являють собою знімки).

Авторознавча експертиза допомагає встановити автораукла­дача документа. Автор і виконавець можуть бути різними особами, якщо документ написаний під диктовку чи просто переписаний (пе­редрукований). Виконавця тексту встановлюють за ознаками почер­ку, тому для дослідження необхідний зразок почерку — графічне зоб­раження письма. Для встановлення автора зразок почерку мати не обов'язково, бо автора встановлюють дослідженням ознак писемної мови — стилістичних, лексичних і граматичних, які можуть бути як у рукописному тексті, так і в друкованому чи переписаній копії.

Об’єктами авторознавчої експертизи є рукописні, друкарські тексти, копії текстів, одержані друкарським способом.

За допомогою авторознавчої експертизи визначають автора доку­мента і встановлюють факти неідентифікаційного та діагностичного характеру.

Методика експертного авторознавчого дослідження базується на аналізі ознак писемної мови, які відображені в досліджуваному доку­менті. У методиці в комплексі застосовують лінгвістичні, психологічні та психолінгвістичні наукові методи, що дає змогу встановити автора та виконавця, належність кількох документів одному авторові, факт нервово-психічного захворювання автора, рівень його грамотності й володіння навичками мови, стать, вік, професію, незвичний стан авто­ра, тобто скласти його соціолінгвістичний портрет.

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти