Дилема особистість - ситуація

Хто ж тоді краще представляє особистість людини - постійний Джейсон Компсон Фолкнера або непостійний Лаудізі Піранделло? Обоє. На нашу поведінку впливає взаємодія внутрішніх диспозицій і зовнішнього середовища. Проте залишається питання: що важливіше? Може, ми більшою мірою такі, якими нас уявляв Фолкнер, або такі, якими нас бачив Піранделло? При необхідності вибору більшість людей схилялася б до думки Фолкнера. До кінця 1960-х років те же саме зробила б більшість психологів. Хіба не очевидно, що деякі люди - винятково свідомі, а деяких - ненадійні; деякі - веселі, а інші - строгі, деякі - товариські, а інших – сором’язливі?

Розглядаючи постійні суперечки навколо особистості й ситуації, ми шукаємо справжні риси характеру, які зберігаються протягом часу й у різних ситуаціях. Якщо товаристськість - риса, то ті люди, яким вона властива, повинні діяти товаристсько незалежно від часу й місця. Чи не так це? У главі 4 ми розглядали дослідження, у яких людина вивчалася протягом всього життя. І ми відзначали, що деяких вчених (особливо вивчаючих дітей) вражають зміни особистості, а інших - її стабільність у дорослих. Якщо людей оцінити замолоду, а потім повторно зробити це через кілька десятиліть, їхні особистісні риси зберігаються. Інтереси можуть змінитися: жагучий колекціонер тропічної риби може стати захопленим садівником, гарний торговець - старанним соціальним працівником. Соціальні зв'язки теж тяжіють до зміни: вороже настроєний чоловік може почати нові відносини з іншою партнеркою. Але більшість людей визнає свої риси, як відзначає Роберт Мак-Крей і Пауль Коста (Robert McCrae, Paul Costa, 1994), "і добре, що визнає. Визнання людиною неминучості своєї й тільки своєї особистості є... кульмінаційною мудрістю життя". Фолкнер не зачудувався б цьому.

- Колись містер Коулін заснував одну з перших байкерських тусовок.

Сталість специфічних типів поводження від однієї ситуації до іншої - інша справа. Як відзначив Вальтер Мішель (Walter Mischel, 1968, 1984), дії людей не мають передбачуваної сталості. В одному з перших досліджень по тому питанню Хью Хартшорн і Марко Мей (Hugh Hartshorne, Mark May, 1928) дали тисячам дітей можливість збрехати, обдурити й украсти в домашній обстановці, у грі й у класній кімнаті. Чи були деякі діти послідовно чесні, а інших - навпаки? Загалом, немає. Більшість дітей схильні вдатися до обману в окремих ситуаціях, але не в усіх, як повідомили дослідники. Дитячі "неправда, обман і злодійство обмірювані в тестових ситуаціях у цих дослідженнях, мають дуже слабку кореляцію". Через більше півстоліття дослідження, проведені Мішелем над свідомістю студентів, привели до такого ж відкриття. Між свідомістю студента в одному випадку (скажемо, своєчасним приходом на заняття) і аналогічної - в іншому (допустимо, своєчасною здачею завдань) ніякого зв'язку немає. Піранделло не здивувався б цьому.

Звичайно вважається, що соціальна психологія вивчає тимчасові, зовнішні фактори впливу на поводження людей, а психологія особистості - постійні, внутрішні фактори, але це - спрощення: у дійсності поводження завжди залежить від взаємодії з іншими людьми або від ситуації.

Мішель також відзначає, що показники людини в тестах на визначення особистісних рис лише незначним чином передбачають його поводження. Наприклад, показники людини в тесті на екстравертність необов'язково передбачають те, наскільки він буде в дійсності товариським у тім або іншому випадку. Якщо ми будемо пам'ятати про такі результати, то, за словами Мішеля, будемо більше уважні й стримані відносно навішення ярликів людям і в обговоренні їхніх рис характеру. Ми б не поспішали з висновками, якби нас попрохали передбачити, до чого схильний конкретна людина: до порушення слова честі, здійсненню самогубства або до можливості стати гарним працівником. Наука може передбачити на багато років уперед фазу місяця на кожну конкретну дату, але ми не можемо прогнозувати, що ви будете почувати і як діяти завтра.

У захист наявності особистісних рис Сеймур Епстайн (1983) затверджував, що намагатися пророчити специфічну дію на основі результатів тесту на визначення особистісних властивостей - те ж саме, що намагатися пророчити вашу відповідь на специфічне питання тесту про здатності на основі результатів тесту на інтелект. Ваша відповідь на будь-яке дане питання непередбачений, оскільки залежить від безлічі змінних (прочитання питання, розуміння даної теми, рівня зосередженості в цей момент, удачі). Ваша середня точність відповіді на багато питань у декількох тестах більше передбачувана. Аналогічним образом, за спостереженнями Епстайна, передбачувана й середня товариськість, задоволеність або безтурботність людей у багатьох ситуаціях. При оцінці сором'язливості або відкритості певної людини ця сталість дозволяє людям, що добре знають його, зійтися в думках про його риси характеру (Kenrick & Funder, 1988). Як можуть підтвердити наші кращі друзі, ми дійсно маємо риси особистості - генетично обумовлені, наскільки нам тепер відомо. Крім того, наші риси є соціально значимими. Вони впливають на наше здоров'я, мислення й працездатність (Deary & Matthews, 1993; Hogan & others, 1996).