ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Діловодство у справах про адміністративні правопорушення

Бланки протоколів повинні бути надруковані в друкарні, мати єдину наскрізну нумерацію в межах відповідного органу Держкомзему, який їх виготовляє, зареєстровані в бухгалтерії цих органів, видаватися та обліковуватися у відповідному порядку. Облік виготовлених, виданих та використаних бланків протоколів та приписів ведеться особою, яка відповідає за ведення адміністративного провадження в органі Держкомзему.

Винесені постанови реєструються у Журналі реєстрації постанов по справах про адміністративні правопорушення (додаток №9).

Журнал заповнюється особою, яка відповідає за ведення адміністративного провадження в органі Держкомзему (у його структурному підрозділі). Допускається ведення журналів в окремих структурних підрозділах органу Держкомзему. Журнали повинні мати пронумеровані сторінки, бути прошнурованими та скріпленими підписом керівника та печаткою відповідного органу Держкомзему.

Усі матеріали щодо кожного із правопорушників формуються в окрему справу про адміністративне правопорушення. Справа на правопорушника оформляється з моменту реєстрації протоколу. У справі накопичують усі матеріали, які стосуються правопорушення, а саме: протокол про адміністративне правопорушення, акти перевірок, приписи, повідомлення про попередження особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи (у разі відсутності відповідної відмітки в протоколі про адміністративне правопорушення), письмові пояснення, копії постанови про накладення адміністративного стягнення, листування з порушником, з органами державної виконавчої служби, внутрішніх справ, документи, які підтверджують сплату штрафу порушником, а також інші документи та матеріали, які мають відношення до згаданої справи. У заведеній справі оформляється титульний аркуш, на зворотному боці якого заповнюється опис документів, які містяться у справі (додаток №10).

Термін зберігання матеріалів про адміністративні правопорушення встановлюється чинним законодавством.

Контрольні запитання:

Що зазначається в протоколі?

• 2. Які документи складаються під час виявлення адміністративного правопорушення земельного законодавства?

3. Порядок оформлення і вручення повісток про виклик громадян чи посадових осіб на розгляд справи про адміністративне правопорушення земельного законодавства.

4. Які постанови можуть виноситись при розгляді справи про адміністративне правопорушення?

5. Що містить в собі постанова по справі про адміністративне правопорушення?

6. Який порядок оскарження постанови зі справи про адміністративне правопорушення земельного законодавства?

7. Діловодство у справах про адміністративні правопорушення.

МОНІТОРИНГ ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ.

Основні завдання, принципи і структура системи моніторингу земель як складової частини моніторингу навколишнього

Природного середовища.

Екологічний стан навколишнього середовища, який визначається антропологічним впливом на природу, обумовлює необхідність узагальнення наслідків цього впливу не тільки на локальному й регіональному, але і на глобальному рівні. Цю функцію виконує загально планетарна система спостереження за станом навколишнього середовища - моніторинг, метою якого є вивчення змін, що виникають у навколишньому середовищі під впливом діяльності людини та викликають порушення рівноваги в екосистемах.

Моніторингє системою спостережень та контролю за станом навколишнього середовища з метою розробки заходів із їх охорони, раціоналізації використання природних ресурсів, попередження про критичні ситуації, небезпечні для здоров'я людей, для існування живих організмів природних комплексів та об'єктів.

Завданням моніторингу є також оцінка стану навколишнього середовища та прогнозування його змін.

Моніторинг забезпечує дотримання правил, які повинні виконуватись у випадках трансграничних забруднень навколишнього середовища. Міжнародні рішення з глобального моніторингу набувають статусу обов'язкових норм міжнародного природоохоронного права.

Система державного моніторингу навколишнього природного середовища (ДМНПС) у вигляді природних спостережень, передбачається як розгалужена мережа станцій, розташованих у різних природних зонах, потенційно найбільш небезпечних щодо забруднення компонентів середовища.

Проектна мережа опорних станцій глобального моніторингу розміщується у окремих точках земної кулі, а також у точках, винесених у навколоземний космічний простір і зв'язаних каналами зв'язку як між собою, так і з регіональними центрами, які у свою чергу з'єднані з міжнародним інтегруючим центром.

Наземні станції, розташовані в полярних районах Арктики й Антарктиди, в зонах лісових і степових ландшафтів помірного поясу. Ряд станцій розташовується в умовах тропіків, в острівних екосистемах, на великих водних артеріях, океанах, внутрішніх морях і озерах.

Крім стаціонарних пунктів отримання інформації, застосовуються також телеметричне обладнання, рухомі платформи, дистанційні методи.

Під фізичним моніторингом слід розуміти систему спостережень за станом біосфери в даний час і змінами деяких характеристик геофізичного стану: площі, суші, об'єму води, ступеня урбанізації, чисельності народонаселення, станом лісів, ландшафтів тощо.

Хімічний моніторинг полягає в оцінці масштабів геохімічного впливу людини на біосферу й у зв'язку з цим у визначенні ступеня та характеру хімічного забруднення навколишнього середовища, його мета -визначити джерела надходження, швидкість поглинання й нейтралізації різних хімічних елементів та їх сполук, зміну в природних циклах кругообігу азоту, фосфору, вуглецю, надходження в біосферу чужих та отруйних сполук ,полімерних матеріалів та ін.

Геолого-геоморфологічний моніторинг являє собою систему спостережень за станом стратиграфії гірських порід, змінами рельєфу під впливом природних стихій і катаклізмів.

Завдання біологічного моніторингу є найбільш складним: воно полягає у вивченні впливу фізичних і хімічних факторів на всю сукупність живих організмів - на стан біоти.

Необхідність ґрунтового моніторингу визначається виключною важливістю підтримки стану ґрунтів по регулюванню циклів біофільних елементів як основи життєдіяльності людини та біосфери, важливістю контролю й спостереження негативного розвитку процесів ґрунтоутворення практично на всій сільськогосподарській території внаслідок безгосподарності людини (дегуміфікація, ерозія, забруднення, підтоплення, засоленість тощо).

Гео/еко/ системний моніторинг полягає в оцінці екологічної ситуації, прогнозуванні й попередженні непередбачених змін у навколишньому середовищі, наданні консультацій з питань екології, у прийнятті стратегічних рішень в екстремальних ситуаціях.

Основними завданнями моніторингу земель є прогноз еколого-економічних наслідків деградації земельних ділянок, інформаційне забезпечення ведення Державного земельного кадастру, організації землекористування та землеустрою, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель із метою запобігання або усунення дії негативних процесів.

У зв'язку з цим основне призначення моніторингу земель є:

1. Моніторинг земель являє собою систему спостереження за станом земельного фонду, в тому числі земель, розташованих у зоні радіоактивного забруднення, із метою своєчасного виявлення змін, їх оцінки, відвернення та ліквідації наслідків негативних процесів.

2. В системі моніторингу земель проводиться збирання, оброблення, передавання, збереження та аналіз інформації про стан земельного фонду, прогнозування їх змін і розроблення науково обгрунтованих рекомендацій для прийняття рішень про запобігання негативним змінам земель та дотримання вимог екологічної безпеки.

3. Система моніторингу земель є складовою частиною державної системи моніторингу довкілля.

4. В залежності від цілей, спостережень і охоплення територій моніторинг земель може бути національним, регіональним і локальним.

5. Ведення державного моніторингу земель здійснюється спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Об'єктом моніторингу земель є весь земельний фонд незалежно від форм власності на землю.

Глобальний моніторинг- пов'язаний з міжнародними науково-технічними програмами; національний- охоплює всю територію України; регіональнийздійснюється на територіях з однаковими фізико-географічними, екологічними та економічними умовами; локальний- на територіях нижче регіонального рівня, а також на окремих земельних ділянках та елементарних структурах ландшафтно-екологічних комплексів.

Моніторинг земель складається із систематичних спостережень за станом земель (зйомки, обстеження) досліду за змінами, а також включає в себе оцінки:

- стану використання угідь, полів, ділянок;

- процесів, пов'язаних із змінами родючості грунтів (розвиток водної та вітрової ерозії, втрати гумусу, погіршення структури грунту, заболочення, засолення, заростанням сільськогосподарських угідь, забрудненням земель пестицидами, важкими металами, радіонуклідами та іншими токсичними речовинами)

- стану берегових ліній річок, морів, озер, заток, водосховищ, лиманів, гідротехнічних споруд;

- процесів, пов'язаних з утворенням ярів, зсувів із сельовими потоками, землетрусами та іншими явищами;

- стану земель населених пунктів, територій, зайнятих нафтогазодобувними об'єктами, очисними спорудами, гноєсховищами, складами паливно-мастильних матеріалів, добрив, стоянками автотранспорту, захороненням токсичних промислових відходів і радіоактивних матеріалів, іншими промисловими об'єктами.

Спостереження за станом земель залежно від терміну та періодичності проведення поділяються на базові (вихідні, що фіксують стан об'єкта спостережень на початок ведення моніторингу земель), періодичні (через рік і більше), оперативні (фіксують поточні зміни).

Стан земельного фонду оцінюється за результатами аналізу ряду послідовних спостережень і порівняння одержаних показників.

Інформаційне забезпечення моніторингу земель складається з даних, які мають необхідну повноту для об'єктивної оцінки ситуації, її моделювання та прогнозування.

Здійснення моніторингу земель забезпечує Держкомзем за участю Мінагрополітики України, Міністерства екології та природних ресурсів, Української академії аграрних наук, Національного космічного агентства та інших зацікавлених міністерств і відомств. Основою технічного забезпечення моніторингу земель є автоматизована інформаційна система. Інформація, одержана під час спостережень за станом земельного фонду, узагальнюється по районах, містах, областях, Автономній республіці Крим, а також по окремих природних комплексах і передається у пункти збору автоматизованої інформаційної системи обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь земельних ресурсів і Комітету по земельних ресурсах і земельній реформі Автономної Республіки Крим.

За результатами оцінки стану земельного фонду складаються доповіді, прогнози та рекомендації, що подаються до місцевих органів державної виконавчої влади, органів місцевого та регіонального самоврядування і до Держкомзему для вжиття заходів до відведення й ліквідації наслідків негативних процесів.

У "програму моніторингу земель України закладені такі види робіт:

1. Розробка переліку показників для діагностики стану земельних ресурсів усіх категорій (з урахуванням форм власності на землю).

2. Створення нормативно-технічної бази моніторингу земель у вигляді основних положень, методик, інструкцій та інших документів щодо:

"З-Т. Проведення спеціальних зйомок і обстежень, виконаних у рамках моніторингу земель.

2.2. Виявлення негативних факторів, які потребують контролю.

2.3. Оцінки, прогнозу, попередження й ліквідації негативних процесів.

2.4. Форм звітності або програм для автоматизованої передачі інформації, масштабів карт.

2.5. Порядку ведення кризового моніторингу.

3. Розробка мережі пунктів контролю (ПК) та точок спостереження (ТС) згідно з науково обгрунтованими принципами.

4. Проведення ландшафтно-екологічного районування території окремих областей України з виділенням районів розповсюдження основних негативних процесів за видами й ступенями їх впливу на стан земель.

5. Визначення територій, які потребують ведення кризового моніторингу земельного фонду (по адміністративних областях).

6. Забезпечення переходу на нові технології обстеження земель із використанням сучасних технічних засобів (аерокосмічних методів, дистанційного зондування, наземних експрес-методів геоінформаційних систем).

7. Розробка структури автоматизованої інформаційної системи моніторингу земель та структури банку даних.

8. Визначення вихідного стану земельних ресурсів та створення інформаційної бази даних фонового стану за результатами аналізу існуючої тематичної інформації, проведення додаткових обстежень;

9. Розробка науково-методичної основи районування та картографування (стану) земельних ресурсів за показниками моніторингу.

10. Розробка критеріїв оцінки стану земельного фонду, нормативів кризових ситуацій, параметрів стійкості земельних ресурсів.

11. Розробка техніко-економічного обґрунтування на першочергові заходи по введенню в дію моніторингу земель.

і Залежно від призначення здійснюється загальний (стандартний), оперативний (кризовий) та фоновий (науковий) моніторинг довкілля.

Загальний (стандартний) моніторинг довкілля - це оптимальні за кількістю параметрів спостереження на пунктах, об'єднаних у єдину інформаційно-технологічну мережу, які дають змогу за оцінкою та прогнозуванням навколишнього природного середовища регулярно розробляти управлінські рішення на всіх рівнях.

Оперативний (кризовий) моніторинг довкілля - це спостереження спеціальних показників на цільовій мережі пунктів у реальному масштабі часу за окремими об'єктами, джерелами підвищеного екологічного ризику в окремих регіонах, які визначено як зони надзвичайної екологічної ситуації, а також у районах аварій зі шкідливими екологічними наслідками з метою забезпечення оперативного реагування на кризові ситуації та прийняття рішень щодо їх ліквідації, створення безпечних умов для населення.

Фоновий (науковий) моніторинг довкілля - це спеціальні високоточні спостереження за всіма складовими навколишнього природного середовища, а також за характером, складом, кругообігом та міграцією забруднюючих речовин, за реакцією організмів на забруднення на рівні окремих популяцій, екосистем і біосфері в цілому. Фоновий моніторинг здійснюється у природних і біосферних заповідниках, на

інших територіях, що охороняються на базових станціях.

4.2.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти