ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Другий період творчості (1843-1847)

Тарас Шевченко (1814 – 1861)

Другий період творчості (1843-1847)

Рік

Найплідніший для Шевченка-поета: протягом жовтня-грудня

Ø – п’ять поем: «Єретик» (10.10), «Сліпий» (16.10), «Великий льох» (без точної дати), «Наймичка» (13.11), «Кавказ» (18.11),

Ø «І мертвим…» (14.12),

Ø «Холодний Яр» (17.12),

Ø «Псалми Давидові» (19.12),

Ø «Минають дні…»(21.12),

Ø «Три літа» (22.12),

Ø «Заповіт» (25.12).

 

…хоч основний тон творчості цієї богоданої осені дає політична лірика, що сягає апогею поетичного пафосу, все-таки Шевченко залишається навдивовижу багатогранним і розкутим, «багатоголосим» у виявленні своєї спонтанної особистості. І всупереч своїй розпачливій декларації, він не тільки «виє совою», а й плаче, і сміється, і бачить навколо себе не тільки «зміїв».

І.Дзюба. Тарас Шевченко… - С.265

 

“Розрита могила ” (1843)

 

Найраніший твір з альбому “Три літа ”.

Перший зразок політичної сатири (за Н.Чаматою).

Життєва основа: спостереження за діяльністю археографічних комісій:

Начетверо розкопана,

Розрита могила.

Чого вони там шукали?

 

Основа твору – монолог України.

Вірш побудований у формі діалогу-медитації на тему драматичної історичної долі України: між ліричним героєм, який звертається до України, з’ясовуючи у неї, що спричинило до такого трагічного її стану.

Основною причиною трагедії, на думку автора., є договір 1654 р., підписаний з Росією. Це призвело до:

1. територіального розпорошення України, братовбивчих воєн (Руїни);

2. втрати її національних скарбів;

3. втрати народом державно-національної свідомості, появи “перевертнів ”.

 

 

образ розритої могили символізує одночасно і втрачене вікове прагнення українського народу до волі,

а це для автора і є втраченим скарбом народу:

 

Якби-то найшли те, що там схоронили,

Не плакали діти, мати б не журилась.


Мотив національної зради: ставлення до Богдана Хмельницького:

Ой Богдане!

Нерозумний сину!…

Ой Богдане, Богданочку!

Якби була знала,

У колисці б задушила,

Під серцем приспала.

А тим часом перевертні

Нехай підростають

Та поможуть москалеві

Господарювати,

Та з матері полатану

Сорочку знімати.

У трагедії України обвинувачує і сам народ, і його провідників: “Стоїть в селі Суботові”, де прямо обвинувачує Б.Хмельницького :

Отак-то, Богдане! Занапастив єси

вбогу сироту Украйну!.

І хоча царські сатрапи, приведені на землі України Хмельницьким, пограбували її, та знайти найбільший скарб – волю України вони ніколи не зможуть, тому незабаром

Церков-домовина

розвалиться …

І з-під неї встане Україна.

І розвіє тьму неволі,

Світ правди засвітить,

І помоляться на волі

Невольничі діти.

Могили як пам’ятки старовини стануть предметом спеціальних розшуків і зарисовок Шевченка, коли він за дорученням Київської археографічної комісії (1845) мандруватиме Полтавщиною та Чернігівщиною.

Образ могили:

· невід'ємна частина українського ландшафту, української природи, України в цілому, її історії та її сучасності;

· невід'ємна частина всього світосприйняття Шевченка як поета, маляра і людини.

Гей могили, могили, високі могили! Скільки промайнуло в моїй душі високих прекрасних думок, коли я дивився на вас, темні німі пам'ятки минулої народної слави і неслави.

На засланні.

Образ могили: пам’ятка епохи козаччини.

Могила – уособлення духовної сили українського народу, його боротьби за волю, священні пам’ятки епохи козаччини – символ героїчного минулого України, невід’ємна частка буття народу.

Образ могили
Романтики Шевченко
    Метлинський: символ безнадії. Складовий елемент образу Батьківщини. Мотив вітчизняної слави, яка похована в могилі, руїни України та міф про відважне козацтво, що перебуває в могилі. Уособлення духовної сили українського народу, його боротьби за волю.

 


“Єретик”[1]

Ідеологічна основа

У Петербурзі - знайомство із діячами різних визвольних слов’янських організацій Þ пройнявся ідеями слов’янофільства (панславізму), хоч це захоплення і не було досить тривким: цих ідей уже немає у творах періоду заслання.

Особливо вразила його діяльність діяча чеського і словацького відродження Павла Йосифа Шафарика - прихильника відродження укр. культури (заочне знайомство через О.Бодянського[2]).

Шанував Шафарика за його працю "Славянское народописание”:

v ідея права кожної нації на самовизначення,

v теза про самобутність укр. нації, її культури, історії, пов’язаної з іншими націями.

ßßß

Одним із перших висловив опозиційну офіційній думку: українці – це не діалектне плем’я російського народу.

 

ßßßßß

Присвята Шафарикові поеми “Єретик”, в якій символом протиставлення гноблення нації

є чеський патріот ХV ст. – Ян Гус.

Шевченко розповідав мені, що прочитав про гуситів та епоху, що їм передувала, усі джерела, які тільки можна було дістати, а щоб не погрішити проти народності, не залишив у спокої жодного чеха, котрий зустрічався йому в Києві або в інших місцях, розпитуючи в них про топографічні та етнографічні подробиці.

О.Афанасьєв-Чужбинський

Під тиском феодалів імператор Сигізмунд домовився з папою Іоанном ХХІІІ про розгляд справи Яна Гуса на церковному соборі. Чеський король В’ячеслав не зміг його захистити.

Констанцький собор прославився спалення Яна Гуса (6.07.1415) та його книг. Також він засудив до страти його учня Ієроніма Празького.

Гус вирушив до Констанци, поклавшись на обіцянку, яку дав йому імператор, що йому буде дозволено обстоювати свої переконання. Сигізмунд навіть дав йому охоронну грамоту. Та тільки-но Гус з’явився в Констанцу, як його заарештували. Закутий у ланцюги, він вислухав вирок, і слідом за тим його віддано в руки світської влади. Його навіть позбавили права оспорювати достовірність показів свідків.

Т.Флоринський

Багаття, на якому загинула людина, в моральному відношенні найчистіша у всій Констанці, здобуло Гусові на батьківщині, а пізніше й на чужині, ореол мучеництва… Його життя і твори стали взірцем для кожного сина його народу. Перед нами виступає аж ніяк не вчений або реформатор церковного вчення… - перед нами швидше тринадцятий апостол Христа, який проповідує моральне життя, «покаяння, щоб наблизилося царство небесне». Він марно сперечався із собором, бо його слова були звернені вже до нових людей, до нової церкви; він відкрив нову землю, новий світ тих людей, які, пригноблювані й непомітні, наслідують Христа в житті і царство яких «не від світу цього». Тому образ Гуса, який не тільки навчав, що в питаннях совісті слід слухатися тільки Бога, але й – що набагато важливіше – прожив за цим ученням усе життя аж до багаття, - осяяний не тільки любов’ю вірного народу до відданого сина, не тільки ореолом бездоганного життя, але й німбом геройської та мученицької смерті, став символом кожного ідейного героя: француз і англієць, німець і швед, середньовічний чернець і мислитель нового часу однаково низько схиляються перед цією величною постаттю – Гус має значення не лише чеське, але й європейське, світове значення.

В.Флайшганс

Історичний фон

 

Зловживання католицького кліру й самих пап викликали обурення й протест у багатьох країнах Європи.

Флорентійський поет Франко Сакетті, канцона«Папа – згубник людства» (1378).

Франческо Петрарка «Листи без адреси»: таврування розпусти, що панувала у папських палацах.

Професор Празького університету Николай із Кліманжа (1363-1437), книга «Про розклад церкви»: «Походження розколу, корені схизми та всіх неладів – у грошах».

Безмежне здирство, впровадження індульгенцій сприймалося як наруга над християнською і людською совістю.

 

Злочини інквізиції: спалення Джордано Бруно, філософа Лючіліо Ваніні, довічне ув’язнення Томмазо Кампанелли та ін.

Дж. Свіфт «Мандри Гуллівера»: якби попіл спалюваних не розвіювали за вітром, то утворилася б гора, вища за Монблан.

 

Тематично-ідейний зміст

 

У героїчній боротьбі чеського народу проти нім феодалів і католицької церкви - приклад гідний наслідування. Тому у цій поемі і розробив тему національно-визвольної боротьби пригноблених народів.

Ідейне спрямування: уславлення визвольного руху слов’янських народів, засудження католицизму, реакційного панства, а також німецької агресивної політики.

 

Відчутна співзвучність ідей чеських і словацьких будителів та слов’янського відродження взагалі з проблемами українського буття.

 

Образ Івана Гуса

Центральний образ поеми.

Зберігає риси історичного Яна Гуса + ідеальний герой, яким його уявляє народ:

v непохитність переконань,

v самопожертва,

v справедливість.

 

Безстрашний борець за інтереси народу проти німецьких загарбників, папи, ченців, великий просвітитель чеського народу.

 

Муки і саможертовність Гуса поет порівнює із муками Христа, бо саме сміливий, мужній мученик може стати провідником нації, - стверджував поет

Молитва Івана Гуса

Глибока і всебічна характеристика Ватикану, зокрема папи римського, викриття їх реакційної суті, мракобісся та лицемірства.

Монолог сповнений непримиренності до тих, хто “правду побороли ” і закликає людей розкувати “окови адові”.

 

Боротьба Гуса проти Ватикану асоціювалася в свідомості тогочасного читача з боротьбою сучасних йому “єретиків ” – борців проти існуючого ладу.

Прозріте, люди, день настав…

Адресати

I. укр. панство, яке жорстоко експлуатує свого “меншого ” брата – селянство. Соціальна нерівність українців - головна причина роз’єднаності нації, а тому і відсутність держави.

II. ліберали, які лише ведуть світські салонні розмови про любов до народу, а насправді “люблять на братові шкуру, а не душу ”.

III. українофіли, що декларують свою фальшиву любов до батьківщини, бо для неї вони не зробили нічого.

IV. прогресивна укр. інтелігенція, що мусить нести народу світло розуму і науки.

Ідеологічне новаторство

Вперше:

1. Розвінчав концепцію про “єдиний потік ” розвитку укр. культури, класової “гармонії ” всередині нації, оскільки уже декілька століть на Україні панує соціальна диференціація українців.

2. Виступив проти теорії виключності української нації. Це послання засвідчило остаточну ліквідацію колишніх захоплень козаччиною: “раби, підножки, грязь Москви, Варшавське сміття, ваші пани, ясновельможнії гетьмани ”.

3. Засудив національний нігілізм.

4. Викрив рабську психологію “землячків з циновими ґудзиками ”.

5. Виступив проти псевдоісториків, які вказували на походження слов’ян від монголів (швед Ретціус).

6. Засудив космополітизм, лжепатріотизм українського панства, що відцуралось Вітчизни, мови, культури.

7. Засудив низькопоклонство перед Заходом.

8. Ратує за взаємозбагачення культур загальнолюдськими надбаннями.

Виступив за єднання українців навколо матері-України, яке неможливе через соціальну роз’єднаність:

Схаменіться, будьте люди!

Бо лихо вам буде!

Історична тематика

“Что же говорят пытливому потомку эти частые темные могилы и грандиозные руины дворцов и замков на берегах Днепра? Они говорят о рабстве и свободе. Бедная, малосильная Волынь и Подолия, она охраняла своих распинателей в неприступных замках и роскошных палатах. А моя прекрасная, могучая, вольнолюбивая Украйна туго начиняла своим вольным и вражьим трупом неисчисленные огромные курганы. Она своей славы на поталу не давала, ворога-деспота под ноги топтала и свободная, не растленная умирала. Вот что значат могилы и руины, не напрасно грустны и унылы наши песни, задумчивые земляки мои. Их сложила свобода, а пела тяжкая одинокая неволя”

“Щоденник”

Побачене в Україні: пустка, розруха, суцільні розкопки, які велися імператорськими експедиціями в козацьких могилах, вивезення українських святинь у Петербург - вразило поета, змусило звернутися до читача.

Переді мною розстелився степ, усіяний могилами. Переді мною красувалася моя прекрасна, моя бідна Україна в усій непорочній меланхолійній красі своїй... І я задумався.

Щоденник. 1.07.1857.

Гайдамаки не воины,-

Разбойники, воры.

Пятно в нашей истории…»

Брешеш, людоморе !

За святую правду-волю

Розбойник не стане

Не розкує закований

У ваші кайдани

Народ темний…

Все частіше і послідовніше у поета - не лише розвінчання соціальної несправедливості і її носіїв та апологетів-ідеологів, а суворе попередження і пряму пророча погроза:

Стережіться ж,

Бо лихо вам буде,

Тяжке лихо!…

Бо в день радості над вами

Розпадеться кара,

І повіє огонь новий

З Холодного Яру!

 

Жанрова природа

 

Містерія. - жанр релігійної драми у давній літературі був дуже популярним, йдеться в ній про одне з священних таїнств – народження, смерть і воскресіння Христа. Ці три події були композиційними центрами цих творів. У м. часто використовували алегорію.

З часом сюжет змінюється з біблійного на світський, зокрема історичний.

У ХІХ ст. містерія перетворюється в романтичний алегоричний драматичний твір, для якого характерні поєднання фантастичного з реальним, таємничість і філософічність (“Каїн” Байрона, “Дзяди” Міцкевича, “Іжорський” Кюхельбекера, “Великий льох ” Т.Шевченка).

Не випадково обирає форму містерії:

v змога переносити події в різні плани та в різні місця та обставини минулого і сучасного поетові життя, досягти гостроти конфліктів, розв’язку яких подано у формі трагічних зламів.

v можливість використання символічної мови і алегорій.

v в основі твору - мотив таїнства відкуплення українського народу аналогічно до найпопулярніших середньовічних містерій, сюжетом яких було таїнство відкуплення Христом людського роду, найчастіше зображене в сценах народження Месії чи розп’яття і воскресіння Ісуса Христа. У творі всі події пов’язані з пошуками скарбу гетьмана Б.Хмельницького, захованого в льоху в колишній резиденції гетьмана в Суботові.

Виходячи з того, що Україна як держава оформилась після перемоги визвольної війни під проводом Б.Хмельницького, поет усі події, що відбуваються в творі, пов’язав з ім’ям цього діяча.

Суботівський льох, де заховано тлінні останки великого гетьмана – будівничого укр. держави, асоціювався в поетовій уяві з образом великого скарбу, сховища, в якому начебто зберігаються найбільші народні цінності ідейно-духовного порядку, де, мовляв, заховано саму ідею вольності і незалежності України.

 

В основу цього сюжету лягли нар. легенди і перекази, пов’язані з таємничістю “Великого льоху ” – “позамиканими ” там правами нації.

 

В оцінці явищ іст. минулого Шевченко виходив із сучасного йому стану України.

 

Замислюючись над трагічною долею України, Ш. згідно з нормативними правилами і духом містерії, пропонує розв’язку шляхом таємного розкопання Великого льоху, в якому, за народними переказали, заховано скарб, що символізує державну незалежність, волю і славу України, які здобував Хмельницький.

Аналіз причин, що призвели до такого становища, і показ етапів знищення України-держави:

1. Угода Богдана з царем.

2. Довіра Петрові.

3. Схиляння перед деспотизмом Катерини П і байдужість народу до політичних подій і його рабська покірність долі.

 

Звертаючись до сучасності, показує наслідки панування московської влади на Україні в символічному розкопанні малого льоху представниками імперської влади, в якому знайшлися лише заржавілі кайдани, гниле корито і черепок – ось що залишилося від квітучої держави.

Композиція

Принцип троїстості: три частини, в кожній – три діючі особи.

Симетрію частин підкреслено «автономністю» змісту і настрою їх.

І частина – «Три душі» - «монологічна» (послідовна сповідь трьох душ).

ІІ частина – «Три ворони» - «діалогічна».

ІІІ частина – «Три лірники» - «полілогічна»

Система образів

Образ льоху:

Варіація і поглиблення символу могили: або історична пам'ять народу й нагадування про героїчне минуле, або докір забудькуватим сучасникам, або марнота людських зусиль перед плином часу, або погубленість України.

Асоціюється з образом великого скарбу, сховища, в якому начебто зберігаються найбільші народні цінності.

Там захована ідея державної вольності і незалежності України.

 

Три душі:

Пташки[3] білі, прилетіли до Суботова, сіли на похиленому хресті Богданової церкви.

Покутують гріхи, які колись ще молодими вчинили несвідомо:

Перша– Пріся (з лат. давня, бувала) – з часів Богдана Хмельницького, підліток, дозріваюча дівчина (як і тодішня держава). Живе в Суботові.

Друга– недоліток, Іван Мазепа, Батурин. Напоїла коня Петрові І. Вмирає не лише вона, але й всі, хто п’є воду.

Третя– немовля. Катерина ІІ. Береги Дніпра (столиць вже немає):

Чи я знала, ще сповита,

Що тая цариця –

Лютий ворог України.

Голодна вовчиця!..


Шевченко сказав… про безмірність бід, заподіяних Україні спершу гетьманом, а потім російськими царем і царицею, - і про непрощенність будь-якої причетності до них, будь-якої, хоч і мимовільної, солідарності. В такий спосіб Шевченко висловив міру свого стражденного переживання історичної кривди, завданої Україні, - кривди, яка не лишається в минулому, а вросла в майбутнє України.

Втім, і несвідомість, яку собі в оборону виставляють усі три душі, - не таке вже й важливе виправдання, а може, й навпаки, бо йдеться не про особисту несвідомість, а про колективну – те, що пізніше в політології дістане назву відсутності чи недостатності національного самоусвідомлення. Це три історичні стани національної несвідомості: тих, хто підтримав Переяславську раду; тих, хто зрадив Мазепу і допомагав Петрові нищити Україну; тих, хто сприяв Катерині ІІ у ліквідації Запорозької Січі, Гетьманщини та в запровадженні кріпацтва.

І.Дзюба. Тарас Шевченко… - С.271

 

Три ворони:

Протиставлення душам (чорні на зміну білим).

Уособлення ворожих, шкідливих сил, які чинять зло власному народові.

Вихідна настанова життя і діяльності – чинити і поціновувати зло.

Українська Ворона – вважає себе найбільшим майстром у вигадуванні всенародних лих. Звинувачує Богдана Хмельницького.

Польська Ворона– ментальність шляхти – хвалиться, що була в Парижі, прожила там три злотих з графами.

Мотив братів-антиподів

Бере свій початок ще з Біблії (Каїн-Авель, Яків-Ісав, Йосиф і брати).

 

Центр ідейної напруги містерії, вершина її історіософської метафорики.

Це візія Шевченка про смертельну розбратаність України.

Два Івани – це дві різноспрямовані енергії в одному народі, які протягом трьох з половиною століть української історії, руйнуючи Україну, діставали максимальне вираження в конкретних постатях. Героїзмові боротьби за Україну завжди протистояло завзяття зради.

Тема жінки

 

Франко підкреслював, що образ матері, змальований поетом “ з такою чарівною простотою і натуральністю, без ходульності фальшивого пафосу, без мелодраматичних сцен, належить до найбільших тріумфів правдивості штуки і мусить уважатися за найкращий доказ великої геніальності Шевченка”.

 

«Катерина» «Наймичка»
Не знесла наруги і розпрощалася з життям. Мати-покритка, яку суспільство виштовхнуло на узбіччя, прирекло на поневіряння, але вона знаходить в собі велику духовну силу, щоб жити задля дитини. Змінює фатум свого життя. Історія дівочої кривди залишається «за кадром».
«Слепая»
Психологічно не може вийти за те життєве коло, яке її погубило.

 

«Наймичка»

Вперше надрукована П.Кулішем у ІІ-ому т. «Записок о Южной Руси» (1857) без імені автора.

Вдруге – 1860 р.

 

Біблійні мотиви

 

З’являються у творчості поета ще в ранній період. Але саме тепер він активно трансформує у своїй поезії біблійні образи.

У спогадах господаря квартири, де жив Ш. під час перебування в Переяславі знаходимо: “Іноді він (Ш.) читав Біблію, відзначав місця, що вражали особливою величчю думки…”

Помітки поета на сторінках Біблії, сповненої повчальних історій, притч, легенд, що протягом багатьох віків викликали безліч асоціацій і тлумачних варіацій у літературах світу, становили б великий інтерес.

На жаль, той примірник Біблії, подарований, до речі, Шевченкові В.Репніною, не зберігся, згорів під час пожежі.

 

Під час обшуку у квартирі поета 1847 р. у нього було знайдено книгу “Наслідування Христа” Томи Кемпійського, яку він читав і на засланні

ßßß

великий інтерес поета до релігії, зокрема до християнського вчення.

 

Шевченко був глибоко релігійним. Він любив і знав Біблію і Євангеліє. В цих книгах він шукав мотивів, гнівного пафосу і всепрощаючої любові. Це той “дух истины”, та мудрість, яка не обмежена часовими, національними чи географічними, чи етичними межами. Не випадково частина творів відкривається євангельським епіграфом.

Біблію не раз з успіхом використовувано у революційних рухах як релігійно-єретичного (Ян Гус і таборити, Лютер, Кальвін, леллевери та ін.), так і соціального та національного характеру. В літературі тих країн, де існувала політична цензура, до біблійних текстів нерідко вдавалися, щоби висловити ті погляди, які не можна було подати прямо, в «авторському виконанні».

І.Дзюба. Тарас Шевченко… - С.286

У час Шевченка не було ще перекладів Біблії українською новолітературною мовою; Житомирська Євангелія 1571 р., староукраїнською книжною мовою, не була йому знайома; користувався він російськими виданнями, що зберігали стилістику церковнослов’янської мови. Переклад псалмів та інших біблійних текстів чи навіть переспіви їх, до яких вдавалися П. Гулак-Артемовський, П. Куліш українською літературною мовою, що її творено на основі народної (тобто селянської) мови, на перших порах становили великі труднощі, оскільки в ній, тій мові, не була розвинена книжна лексика, особливо лексика високого, урочистого стилю. Шевченкові довелося творити високий патетичний стиль нової літературної мови, беручи староукраїнізми з літописів, з «Слова о полку Ігоревім», народних біблійних співів, кантів, колядок та українізуючи церковнослов’янські біблеїзми, вводячи їх в українські синтаксичні конструкції, «асимілюючи» морфологічно, максимально використовуючи можливості українського словотворення.

І.Дзюба. Тарас Шевченко… - С.287

“Псалми Давидові” (1845)

 

Шевченко звертався до переспівів псалмів у найвищій точці певної лінії своєї творчості. Перший раз це було в період «трьох літ»: «коли вичерпав усі людські засоби аргументації, - він закінчив свої історіософські міркування переспівом 10 Давидович псалмів: 1, 12, 43, 52, 53, 81, 93, 132, 136, 149, неначе шукаючи найвищої інстанції, тобто Божої, висловленої устами пророка Давида». Другий раз – після повороту із заслання, коли «побачив пекло, в якому жив тоді його нарід у християнській Росії, коли він зобразив це пекло в низці віршів, він завершив зображення соціального, політичного та морального стану Росії знову переспівами з Св. письма».

Тершаковець Михайло. У століття смерті Шевченка…

 

Вільний переспів 10 псалмів з Біблії.

Оригінальний поетичний цикл, де біблійні образи навіюють думки і про “давні кроваві тії літа ” і про сучасне лихо на землі, з “ворогами проклятими ”, “новими путами ”, “оковами ” й “кайданами ” для “невільників ”.

Не просто наслідує біблійні псалми, не переповідає їх.

З 150 вибирає лише 10, використавши чудові можливості для маскування, перетворюючи біблійні образи й мотиви відповідно до своїх уявлень і сприймань.

“Псалми Давидові” – цикл програмних віршів, в яких відверто виявилась громадянська орієнтація поета, його політ. вірування.

 

“Псалми” стали для Шевченка зручною формою не лише викриття соціального зла, а й утвердження народної моралі, віри в невідворотну перемогу правди над кривдою, Добра над Злом, невільників над сатрапами, катами.

Із великою силою звучить заклик “встать на ката знову ” і яскраво малюються сцени розправи над насильниками, висловлюється віра в те , що

Діла добрих оновляться,

Діла злих загинуть.

 

 

Вибирає тільки ті, які нагадують долю поета чи України.

Особливий віршовий розмір, який дав змогу перетворити 6 віршів біблійного псалму на двадцятирядкову поему.

 


[1] Джерело — стаття С.Плазунова, учня О.Бодянського — «Іоанн Гусс и его последователи» (1845).

[2] У 1844-1845 рр. надсилає В.Ганці, П.Шафарикові та до Празького музею «Гамалію», «Тризну», «Чигиринський Кобзар і Гайдамаків».

[3] Символ людської душі.

Тарас Шевченко (1814 – 1861)

Другий період творчості (1843-1847)

Рік

Найплідніший для Шевченка-поета: протягом жовтня-грудня

Ø – п’ять поем: «Єретик» (10.10), «Сліпий» (16.10), «Великий льох» (без точної дати), «Наймичка» (13.11), «Кавказ» (18.11),

Ø «І мертвим…» (14.12),

Ø «Холодний Яр» (17.12),

Ø «Псалми Давидові» (19.12),

Ø «Минають дні…»(21.12),

Ø «Три літа» (22.12),

Ø «Заповіт» (25.12).

 

…хоч основний тон творчості цієї богоданої осені дає політична лірика, що сягає апогею поетичного пафосу, все-таки Шевченко залишається навдивовижу багатогранним і розкутим, «багатоголосим» у виявленні своєї спонтанної особистості. І всупереч своїй розпачливій декларації, він не тільки «виє совою», а й плаче, і сміється, і бачить навколо себе не тільки «зміїв».

І.Дзюба. Тарас Шевченко… - С.265

 

“Розрита могила ” (1843)

 

Найраніший твір з альбому “Три літа ”.

Перший зразок політичної сатири (за Н.Чаматою).

Життєва основа: спостереження за діяльністю археографічних комісій:

Начетверо розкопана,

Розрита могила.

Чого вони там шукали?

 

Основа твору – монолог України.

Вірш побудований у формі діалогу-медитації на тему драматичної історичної долі України: між ліричним героєм, який звертається до України, з’ясовуючи у неї, що спричинило до такого трагічного її стану.

Основною причиною трагедії, на думку автора., є договір 1654 р., підписаний з Росією. Це призвело до:

1. територіального розпорошення України, братовбивчих воєн (Руїни);

2. втрати її національних скарбів;

3. втрати народом державно-національної свідомості, появи “перевертнів ”.

 

 

образ розритої могили символізує одночасно і втрачене вікове прагнення українського народу до волі,

а це для автора і є втраченим скарбом народу:

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти