ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Сила провідників визвольного руху полягає в тісному зв’язку з їх народом.

Образ Івана Гуса

Центральний образ поеми.

Зберігає риси історичного Яна Гуса + ідеальний герой, яким його уявляє народ:

v непохитність переконань,

v самопожертва,

v справедливість.

 

Безстрашний борець за інтереси народу проти німецьких загарбників, папи, ченців, великий просвітитель чеського народу.

 

Муки і саможертовність Гуса поет порівнює із муками Христа, бо саме сміливий, мужній мученик може стати провідником нації, - стверджував поет

Молитва Івана Гуса

Глибока і всебічна характеристика Ватикану, зокрема папи римського, викриття їх реакційної суті, мракобісся та лицемірства.

Монолог сповнений непримиренності до тих, хто “правду побороли ” і закликає людей розкувати “окови адові”.

 

Боротьба Гуса проти Ватикану асоціювалася в свідомості тогочасного читача з боротьбою сучасних йому “єретиків ” – борців проти існуючого ладу.

Прозріте, люди, день настав…

Розправте руки, змийте луду.

Прокиньтесь, чехи, будьте люди,

А не посмішище ченцям!

“І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнєє посланіє ”

Звернення до національної інтелігенції, ліберального панства, українців різних соціальних верств, що живуть в різних країнах. Їх мета: об’єднатися з метою утворення нац. держави.

«Посланіє» фактично адресоване уявленій українській нації, мрія про яку набуває у Шевченка конкретних рис. А щоб уявлена нація стала реальною історичною, потрібне насамперед адекватне самоусвідомлення, передумова якого – звільнення від фальшивих історичних міфів.

І.Дзюба. Тарас Шевченко… - С.281

Адресати

I. укр. панство, яке жорстоко експлуатує свого “меншого ” брата – селянство. Соціальна нерівність українців - головна причина роз’єднаності нації, а тому і відсутність держави.

II. ліберали, які лише ведуть світські салонні розмови про любов до народу, а насправді “люблять на братові шкуру, а не душу ”.

III. українофіли, що декларують свою фальшиву любов до батьківщини, бо для неї вони не зробили нічого.

IV. прогресивна укр. інтелігенція, що мусить нести народу світло розуму і науки.

Ідеологічне новаторство

Вперше:

1. Розвінчав концепцію про “єдиний потік ” розвитку укр. культури, класової “гармонії ” всередині нації, оскільки уже декілька століть на Україні панує соціальна диференціація українців.

2. Виступив проти теорії виключності української нації. Це послання засвідчило остаточну ліквідацію колишніх захоплень козаччиною: “раби, підножки, грязь Москви, Варшавське сміття, ваші пани, ясновельможнії гетьмани ”.

3. Засудив національний нігілізм.

4. Викрив рабську психологію “землячків з циновими ґудзиками ”.

5. Виступив проти псевдоісториків, які вказували на походження слов’ян від монголів (швед Ретціус).

6. Засудив космополітизм, лжепатріотизм українського панства, що відцуралось Вітчизни, мови, культури.

7. Засудив низькопоклонство перед Заходом.

8. Ратує за взаємозбагачення культур загальнолюдськими надбаннями.

Виступив за єднання українців навколо матері-України, яке неможливе через соціальну роз’єднаність:

Схаменіться, будьте люди!

Бо лихо вам буде!

Історична тематика

“Что же говорят пытливому потомку эти частые темные могилы и грандиозные руины дворцов и замков на берегах Днепра? Они говорят о рабстве и свободе. Бедная, малосильная Волынь и Подолия, она охраняла своих распинателей в неприступных замках и роскошных палатах. А моя прекрасная, могучая, вольнолюбивая Украйна туго начиняла своим вольным и вражьим трупом неисчисленные огромные курганы. Она своей славы на поталу не давала, ворога-деспота под ноги топтала и свободная, не растленная умирала. Вот что значат могилы и руины, не напрасно грустны и унылы наши песни, задумчивые земляки мои. Их сложила свобода, а пела тяжкая одинокая неволя”

“Щоденник”

Побачене в Україні: пустка, розруха, суцільні розкопки, які велися імператорськими експедиціями в козацьких могилах, вивезення українських святинь у Петербург - вразило поета, змусило звернутися до читача.

Переді мною розстелився степ, усіяний могилами. Переді мною красувалася моя прекрасна, моя бідна Україна в усій непорочній меланхолійній красі своїй... І я задумався.

Щоденник. 1.07.1857.

Був я уторік на Україні – був у Межигірського Спаса. І на Хортиці, скрізь був і все плакав, сплюндрували нашу Україну катової віри німота з москалями, бодай вони переказилися.

Лист до Я Кухаренка, 26.11.1844.

 

Новий підхід до історичного минулого:

у минулому шукає відповіді на сучасні проблеми. Ставлячи питання: чому?, за яких умов?, як? Україна втратила свою незалежність, Ш. прагнув осмислити трагедію сучасності і майбутні перспективи укр. народу.

 

Еволюція світогляду Þ взаємодія у творах трьох часових планів:

v героїчного минулого,

v ганебного сучасного,

v вільного майбутнього.

 

Перший період Період “трьох літ ”
Найбільш розвинений план героїчного минулого Минуле стає претекстом, поштовхом для звинувачення сучасників у рабській покорі (В.Смілянська). Основний ідейний зміст: політична критика сучасного, ведеться або відверто – прямим обвинувачення суспільства, або езопівською мовою. Поряд з історичним минулим більше розвивається план майбутнього, виражений у формі неминучої народної помсти та вільного щасливого життя на визволеній землі.  

 

 

“Холодний Яр” (1845)

Продовження розробки розпочатої у “Гайдамаках” дискусії про роль Коліївщини в українській історії:

відсіч реакційним історикам (напр., А.Скальковському і його книзі “Набіги гайдамаків на Західну Україну у ХУШ ст. (1733-1768)”: зобразив гайдамаків у вигляді “злодіїв-розбійників” і стверджував, що ніби на славну Запорізьку Січ “лягла вічна пляма неслави, записана на багатьох сторінках польських і рос. Історій).

Майже цитуючи опонента, поет, не дбаючи про етикет, відповідає:

Гайдамаки не воины,-

Разбойники, воры.

Пятно в нашей истории…»

Брешеш, людоморе !

За святую правду-волю

Розбойник не стане

Не розкує закований

У ваші кайдани

Народ темний…

Все частіше і послідовніше у поета - не лише розвінчання соціальної несправедливості і її носіїв та апологетів-ідеологів, а суворе попередження і пряму пророча погроза:

Стережіться ж,

Бо лихо вам буде,

Тяжке лихо!…

Бо в день радості над вами

Розпадеться кара,

І повіє огонь новий

З Холодного Яру!

 

Поет підходить до минувшини з позиції наслідків історичних подій для сучасного життя. Він осмислює минуле, філософствує щодо історичного часу, змін тощо.

“Великий льох ”(1845)

Жовтень 1845 р., Миргород – закінчив.

Безпосередній поштовх до написання – враження від археологічних розкопин, алегорично переосмислених у контексті привласнення російською офіційною ідеологією української минувшини.

 

… роздуми поета про минуле й майбутнє свого народу,втілені в складну драматичну композицію й насичену символікою поетичну мову, набули історіософської і трансцендентної глибини.

І.Дзюба. Тарас Шевченко… - С.269

 

Своєрідне дослідження причин трагедії України.

Зупиняється на найбільш значимих для України подіях, що мали трагічну розв’язку.

Жанрова природа

 

Містерія. - жанр релігійної драми у давній літературі був дуже популярним, йдеться в ній про одне з священних таїнств – народження, смерть і воскресіння Христа. Ці три події були композиційними центрами цих творів. У м. часто використовували алегорію.

З часом сюжет змінюється з біблійного на світський, зокрема історичний.

У ХІХ ст. містерія перетворюється в романтичний алегоричний драматичний твір, для якого характерні поєднання фантастичного з реальним, таємничість і філософічність (“Каїн” Байрона, “Дзяди” Міцкевича, “Іжорський” Кюхельбекера, “Великий льох ” Т.Шевченка).

Не випадково обирає форму містерії:

v змога переносити події в різні плани та в різні місця та обставини минулого і сучасного поетові життя, досягти гостроти конфліктів, розв’язку яких подано у формі трагічних зламів.

v можливість використання символічної мови і алегорій.

v в основі твору - мотив таїнства відкуплення українського народу аналогічно до найпопулярніших середньовічних містерій, сюжетом яких було таїнство відкуплення Христом людського роду, найчастіше зображене в сценах народження Месії чи розп’яття і воскресіння Ісуса Христа. У творі всі події пов’язані з пошуками скарбу гетьмана Б.Хмельницького, захованого в льоху в колишній резиденції гетьмана в Суботові.

Виходячи з того, що Україна як держава оформилась після перемоги визвольної війни під проводом Б.Хмельницького, поет усі події, що відбуваються в творі, пов’язав з ім’ям цього діяча.

Суботівський льох, де заховано тлінні останки великого гетьмана – будівничого укр. держави, асоціювався в поетовій уяві з образом великого скарбу, сховища, в якому начебто зберігаються найбільші народні цінності ідейно-духовного порядку, де, мовляв, заховано саму ідею вольності і незалежності України.

 

В основу цього сюжету лягли нар. легенди і перекази, пов’язані з таємничістю “Великого льоху ” – “позамиканими ” там правами нації.

 

В оцінці явищ іст. минулого Шевченко виходив із сучасного йому стану України.

 

Замислюючись над трагічною долею України, Ш. згідно з нормативними правилами і духом містерії, пропонує розв’язку шляхом таємного розкопання Великого льоху, в якому, за народними переказали, заховано скарб, що символізує державну незалежність, волю і славу України, які здобував Хмельницький.

Аналіз причин, що призвели до такого становища, і показ етапів знищення України-держави:

1. Угода Богдана з царем.

2. Довіра Петрові.

3. Схиляння перед деспотизмом Катерини П і байдужість народу до політичних подій і його рабська покірність долі.

 

Звертаючись до сучасності, показує наслідки панування московської влади на Україні в символічному розкопанні малого льоху представниками імперської влади, в якому знайшлися лише заржавілі кайдани, гниле корито і черепок – ось що залишилося від квітучої держави.

Композиція

Принцип троїстості: три частини, в кожній – три діючі особи.

Симетрію частин підкреслено «автономністю» змісту і настрою їх.

І частина – «Три душі» - «монологічна» (послідовна сповідь трьох душ).

ІІ частина – «Три ворони» - «діалогічна».

ІІІ частина – «Три лірники» - «полілогічна»

Система образів

Образ льоху:

Варіація і поглиблення символу могили: або історична пам'ять народу й нагадування про героїчне минуле, або докір забудькуватим сучасникам, або марнота людських зусиль перед плином часу, або погубленість України.

Асоціюється з образом великого скарбу, сховища, в якому начебто зберігаються найбільші народні цінності.

Там захована ідея державної вольності і незалежності України.

 

Три душі:

Пташки[3] білі, прилетіли до Суботова, сіли на похиленому хресті Богданової церкви.

Покутують гріхи, які колись ще молодими вчинили несвідомо:

Перша– Пріся (з лат. давня, бувала) – з часів Богдана Хмельницького, підліток, дозріваюча дівчина (як і тодішня держава). Живе в Суботові.

Друга– недоліток, Іван Мазепа, Батурин. Напоїла коня Петрові І. Вмирає не лише вона, але й всі, хто п’є воду.

Третя– немовля. Катерина ІІ. Береги Дніпра (столиць вже немає):

Чи я знала, ще сповита,

Що тая цариця –

Лютий ворог України.

Голодна вовчиця!..


Шевченко сказав… про безмірність бід, заподіяних Україні спершу гетьманом, а потім російськими царем і царицею, - і про непрощенність будь-якої причетності до них, будь-якої, хоч і мимовільної, солідарності. В такий спосіб Шевченко висловив міру свого стражденного переживання історичної кривди, завданої Україні, - кривди, яка не лишається в минулому, а вросла в майбутнє України.

Втім, і несвідомість, яку собі в оборону виставляють усі три душі, - не таке вже й важливе виправдання, а може, й навпаки, бо йдеться не про особисту несвідомість, а про колективну – те, що пізніше в політології дістане назву відсутності чи недостатності національного самоусвідомлення. Це три історичні стани національної несвідомості: тих, хто підтримав Переяславську раду; тих, хто зрадив Мазепу і допомагав Петрові нищити Україну; тих, хто сприяв Катерині ІІ у ліквідації Запорозької Січі, Гетьманщини та в запровадженні кріпацтва.

І.Дзюба. Тарас Шевченко… - С.271

 

Три ворони:

Протиставлення душам (чорні на зміну білим).

Уособлення ворожих, шкідливих сил, які чинять зло власному народові.

Вихідна настанова життя і діяльності – чинити і поціновувати зло.

Українська Ворона – вважає себе найбільшим майстром у вигадуванні всенародних лих. Звинувачує Богдана Хмельницького.

Польська Ворона– ментальність шляхти – хвалиться, що була в Парижі, прожила там три злотих з графами.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти