ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Російська Ворона – накаркує біду.

 

П’ють жовч, яку вкрала українська ворона в одного декабриста-засланця.

 

…троїсте представництво цих сил є своєрідною геополітичною моделлю української історії.

І.Дзюба. Тарас Шевченко… С.272

 

Три лірники:

Знижено-реальний план (традиції вертепу: містерійна символіка змінюється бурлеском)..

Сліпий, кривий, горбатий – своєрідна авто пародія кобзаря-Перебенді.

Мистецтво заради наживи.

Пісня плаксива, гугнява.

Мотив братів-антиподів

Бере свій початок ще з Біблії (Каїн-Авель, Яків-Ісав, Йосиф і брати).

 

Центр ідейної напруги містерії, вершина її історіософської метафорики.

Це візія Шевченка про смертельну розбратаність України.

Два Івани – це дві різноспрямовані енергії в одному народі, які протягом трьох з половиною століть української історії, руйнуючи Україну, діставали максимальне вираження в конкретних постатях. Героїзмові боротьби за Україну завжди протистояло завзяття зради.

Тема жінки

 

Самопосвятна любов – це, в Шевченка, сила, що рятує людину від пропащості. І найбільше ця сила живе в материнській любові.

І. Дзюба. Тарас Шевченко. – С.267

Материнство як прояв вищої цінності людського життя, найпрекрасніших людських почуттів – любові, ніжності, самопожертви, він розглядає материнство як найбільше благо й щастя для людини. Саме по ставленню суспільства до жінки і матері Ш. розглядає рівень розвитку такого суспільства.

Його матері тепер – це жінки, які усвідомили своє материнство, які невіддільні від своїх дітей, тому вони погоджуються стати своїм дітям навіть за наймичок, аби почувати себе щасливою поряд із своєю дитиною, як це сталося з Ганою в поемі “Наймичка”. А коли розлучена мати з сином, якого забрили в солдати, то вона виє совою, стає грізною відьмою, що рве своє серце за своїми дітьми, життя яких понівечило розпусне, жорстоке панство. І здається більшого гріха немає, все меркне перед горем матері.

Тепер у творах, присвячених трагедії жінки, відсутні нотки сентименталізму, які наявні у поемі “Катерина”. Це вже реалістичні картини життя його страждальця-народу.

Франко підкреслював, що образ матері, змальований поетом “ з такою чарівною простотою і натуральністю, без ходульності фальшивого пафосу, без мелодраматичних сцен, належить до найбільших тріумфів правдивості штуки і мусить уважатися за найкращий доказ великої геніальності Шевченка”.

 

«Катерина» «Наймичка»
Не знесла наруги і розпрощалася з життям. Мати-покритка, яку суспільство виштовхнуло на узбіччя, прирекло на поневіряння, але вона знаходить в собі велику духовну силу, щоб жити задля дитини. Змінює фатум свого життя. Історія дівочої кривди залишається «за кадром».
«Слепая»
Психологічно не може вийти за те життєве коло, яке її погубило.

 

«Наймичка»

Вперше надрукована П.Кулішем у ІІ-ому т. «Записок о Южной Руси» (1857) без імені автора.

Вдруге – 1860 р.

 

Відсутні властиві для Ш. авторські ліричні відступи, втручання «нетерплячого» оповідача. Натомість – «об’єктивна» сповідь, рівний емоційний тон.

Есть что-то вечернее в этой бессмертной фигуре. В ней нет ни мрака, ни света, ни радости, ни горя. Неисцелимое страдание погасило свет, а глубоко вложенная нежность рассеяла мрак своими лучами. Радость ее умерла, породив не преходящее горе, а вечную тяготу, неизносимое бремя жизни. Жизнь – вот ее имя, жизнь, полная труда, болезней, зла и горя, жизнь, сулящая отдых в могиле и награду на небе… Когда этот поэтический гений в светлую минуту творчества отрешился от условий пространства и времени и перенесся в область чистой красоты, он возвратился к нам оттуда с идеей неизбежной скорби существования.

А.Лисовский. Главные мотивы в поэзии Т.Г.Шевченко. – Полтава, 1896. – С.7.

 

Біблійні мотиви

 

З’являються у творчості поета ще в ранній період. Але саме тепер він активно трансформує у своїй поезії біблійні образи.

У спогадах господаря квартири, де жив Ш. під час перебування в Переяславі знаходимо: “Іноді він (Ш.) читав Біблію, відзначав місця, що вражали особливою величчю думки…”

Помітки поета на сторінках Біблії, сповненої повчальних історій, притч, легенд, що протягом багатьох віків викликали безліч асоціацій і тлумачних варіацій у літературах світу, становили б великий інтерес.

На жаль, той примірник Біблії, подарований, до речі, Шевченкові В.Репніною, не зберігся, згорів під час пожежі.

 

Під час обшуку у квартирі поета 1847 р. у нього було знайдено книгу “Наслідування Христа” Томи Кемпійського, яку він читав і на засланні

ßßß

великий інтерес поета до релігії, зокрема до християнського вчення.

 

Шевченко був глибоко релігійним. Він любив і знав Біблію і Євангеліє. В цих книгах він шукав мотивів, гнівного пафосу і всепрощаючої любові. Це той “дух истины”, та мудрість, яка не обмежена часовими, національними чи географічними, чи етичними межами. Не випадково частина творів відкривається євангельським епіграфом.

Біблію не раз з успіхом використовувано у революційних рухах як релігійно-єретичного (Ян Гус і таборити, Лютер, Кальвін, леллевери та ін.), так і соціального та національного характеру. В літературі тих країн, де існувала політична цензура, до біблійних текстів нерідко вдавалися, щоби висловити ті погляди, які не можна було подати прямо, в «авторському виконанні».

І.Дзюба. Тарас Шевченко… - С.286

У час Шевченка не було ще перекладів Біблії українською новолітературною мовою; Житомирська Євангелія 1571 р., староукраїнською книжною мовою, не була йому знайома; користувався він російськими виданнями, що зберігали стилістику церковнослов’янської мови. Переклад псалмів та інших біблійних текстів чи навіть переспіви їх, до яких вдавалися П. Гулак-Артемовський, П. Куліш українською літературною мовою, що її творено на основі народної (тобто селянської) мови, на перших порах становили великі труднощі, оскільки в ній, тій мові, не була розвинена книжна лексика, особливо лексика високого, урочистого стилю. Шевченкові довелося творити високий патетичний стиль нової літературної мови, беручи староукраїнізми з літописів, з «Слова о полку Ігоревім», народних біблійних співів, кантів, колядок та українізуючи церковнослов’янські біблеїзми, вводячи їх в українські синтаксичні конструкції, «асимілюючи» морфологічно, максимально використовуючи можливості українського словотворення.

І.Дзюба. Тарас Шевченко… - С.287

“Псалми Давидові” (1845)

 

Шевченко звертався до переспівів псалмів у найвищій точці певної лінії своєї творчості. Перший раз це було в період «трьох літ»: «коли вичерпав усі людські засоби аргументації, - він закінчив свої історіософські міркування переспівом 10 Давидович псалмів: 1, 12, 43, 52, 53, 81, 93, 132, 136, 149, неначе шукаючи найвищої інстанції, тобто Божої, висловленої устами пророка Давида». Другий раз – після повороту із заслання, коли «побачив пекло, в якому жив тоді його нарід у християнській Росії, коли він зобразив це пекло в низці віршів, він завершив зображення соціального, політичного та морального стану Росії знову переспівами з Св. письма».

Тершаковець Михайло. У століття смерті Шевченка…

 

Вільний переспів 10 псалмів з Біблії.

Оригінальний поетичний цикл, де біблійні образи навіюють думки і про “давні кроваві тії літа ” і про сучасне лихо на землі, з “ворогами проклятими ”, “новими путами ”, “оковами ” й “кайданами ” для “невільників ”.

Не просто наслідує біблійні псалми, не переповідає їх.

З 150 вибирає лише 10, використавши чудові можливості для маскування, перетворюючи біблійні образи й мотиви відповідно до своїх уявлень і сприймань.

“Псалми Давидові” – цикл програмних віршів, в яких відверто виявилась громадянська орієнтація поета, його політ. вірування.

 

“Псалми” стали для Шевченка зручною формою не лише викриття соціального зла, а й утвердження народної моралі, віри в невідворотну перемогу правди над кривдою, Добра над Злом, невільників над сатрапами, катами.

Із великою силою звучить заклик “встать на ката знову ” і яскраво малюються сцени розправи над насильниками, висловлюється віра в те , що

Діла добрих оновляться,

Діла злих загинуть.

 

 

Вибирає тільки ті, які нагадують долю поета чи України.

Особливий віршовий розмір, який дав змогу перетворити 6 віршів біблійного псалму на двадцятирядкову поему.

 


[1] Джерело — стаття С.Плазунова, учня О.Бодянського — «Іоанн Гусс и его последователи» (1845).

[2] У 1844-1845 рр. надсилає В.Ганці, П.Шафарикові та до Празького музею «Гамалію», «Тризну», «Чигиринський Кобзар і Гайдамаків».

[3] Символ людської душі.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти