ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Процеси теплоутвореня і тепловіддачі.

Посилення енергозатрат і обміну речовин при виконанні роботи, зокрема м’язової, викликає в організмі працівника збільшення теплоутворення, що відображається на його терморегуляції. Основні зміни терморегуляції при роботі виражаються в підвищенні температури тіла і шкіри, а також у зміні тепловіддачі.У людини температура підтримується на постійному рівні (36,5…37,0 °С). Постійність ця забезпечується двома процесами — теплоутворенням і тепловіддачею.Джерелом утворення тепла в організмі є окислювальні процеси. Особливо багато тепла утворюється в м’язах під час роботи. Так, під час ходьби теплоутворення збільшується в 1,5—2 рази, а при інтенсивній м’язовій роботі — в 10 і більше разів.При охолодженні організму теплоутворення збільшується за рахунок посилення окислювально-відновлювальних процесів. Це так звана хімічна регуляція. Крім того, посилення теплоутворення забезпечується мимовільним м’язовим тремором, що становить механічну регуляцію. За низьких температур навколишнього середовища споживання кисню і теплопродукція можуть збільшуватися в 3—5 разів.Утворюване в організмі тепло не може бути подальшим джерелом енергії і виводиться з нього через шкіру і легені. Тепловіддача здійснюється шляхом конвекції, проведення, випромінювання та випаровування.Конвекція — це віддача тепла у навколишнє повітряне середовище.Проведення — це віддача тепла предметам, які безпосередньо прилягають до людини (одяг, взуття, інструменти).Випромінювання — це нагрівання навколишніх предметів, які мають нижчу температуру, шляхом поширення теплової енергії через повітряне середовище.Випаровування — це віддача тепла шляхом потовиділення. Випаровування 1 мл поту з поверхні тіла призводить до втрати 0,585 ккал тепла.В стані спокою при температурі 18—20 °С тепловіддача організму забезпечується за рахунок конвекції і проведення на 30 %, за рахунок випромінювання — на 45 % і за рахунок випаровування — на 25 %. При підвищенні температури зовнішнього середовища до 34—35 % тепловіддача здійснюється виключно шляхом випаровування поту. В умовах підвищеної температури, особливо при інтенсивній м’язовій роботі, коли в організмі працівника збільшується теплоутворення, потовиділення може збільшуватися до 1 л за годину проти 0,5—0,7 л за добу.При високій температурі виробничого середовища у працівників відмічаються збільшення частоти пульсу до 140—180 ударів за хвилину, підвищення артеріального кров’яного тиску та підвищення температури шкіри. В деяких випадках можливий тепловий удар, тобто гіпертермія (перегрів організму) третього ступеня, що призводить до втрати свідомості, погіршення кровообігу. Зауважимо, проте, що невелике підвищення температури тіла працівника на початку роботи позитивно впливає на організм: підвищуються збудливість нервових центрів, лабільність і працездатність. Роботами Донецького НДІ гігієни праці і профзахворювань встановлено, що температура повітря +22 °С є тією межею, вище якої знижується працездатність. Так, при температурі виробничих приміщень в межах 26—30 °С працездатність знижується наполовину порівняно з її рівнем при температурі +18°С.Утворення великої кількості тепла в організмі працівника під час роботи навіть при температурі 18—20 °С супроводжується інтенсивним потовиділенням. Так, при 20°С під час порівняно легкої фізичної роботи потовиділення становить 90 г/год, а при важкій — 400 г/год; при 25°С — відповідно 130 і 470 г/год.

Кров як компонент внутрішнього середовища(склад,кількість).

Кров — рідка сполучна тканина організму, що циркулює в замкненій кровоносній системі тварин і людини; що виконує важливі функції в забезпеченні його життєдіяльності.

Складається з рідкої частини плазми, клітин лейкоцитів та постклітинних структур: еритроцитів, тромбоцитів. Циркулює по системі судин під дією сили ритмічних скорочень серця і безпосередньо з іншими тканинами тіла не контактує через наявність гематопаренхіматозних бар'єрів. У всіх хребетних кров має частіше червоний колір (від блідо-до темно-червоного), яким вона зобов'язана гемоглобіну, що міститься в еритроцитах. У деяких молюсків і членистоногих кров має блакитний колір, завдяки гемоціаніну.

Кров складається з плазми крові і формених елементів (клітин), яких у хребетних тварин і людини є 3 групи:

· Еритроцити

· Лейкоцити

· Тромбоцити (виробляються кровотворними органами).

Видільна система.

Видільна, чи Екскреторна система в біології — сукупність органів, які виводять з організму надлишок води, а також продукти обміну речовин, солі, а також отруйні речовини, які потрапили в організм ззовні чи утворилися в ньому.До нирок підходить велика кількість крові, з якої внаслідок складних процесів фільтрації і реабсорбції утворюється сеча. Фільтрація відбувається в капсулах. Приносна артерія більша діаметром, ніж виносна, і тому тиск крові в капілярах клубочка досить значний (70-80 мм рт.ст.). Завдяки такому високому тискові плазма крові разом із розчиненими в ній неорганічними та органічними речовинами видавлюється крізь тонку стінку капіляра у порожнину капсули. При цьому профільтровуються речовини з відносно малим діаметром молекул. Великі молекули (білків, жирів), а також формені елементи крові залишаються в крові. Таким чином, у результаті фільтрації в порожнині ниркової капсули утворюється рідина, що називається первинною сечею. До її складу входять всі компоненти плазми крові (солі, амінокислоти, глюкоза та інші речовини), за винятком білків. Концентрація цих речовин у первинній сечі така сама, як і в плазмі крові. Отже, первинна сеча - це профільтрована плазма крові. До складу первинної сечі входять також сечовина, сечова кислота. За добу у людини утворюється 150-170 л первинної сечі Це пов'язано з тим, що через нирки за добу протікає 1 500-1 700 ; крові, та з тим, що загальна фільтраційна поверхня капілярів клу бочка дуже велика. З капсул первинна сеча надходить до канальців. У міру її проходження по канальцях епітеліальні клітини їхніх стінок вбирають у кров значну кількість води і потрібні організму речовини Цей процес називають реабсорбцією. На відміну від фільтрації він перебігає завдяки активній діяльності клітин епітелію канальців з витратами енергії і поглинанням кисню. Деякі речовини (глюкоза, амінокислоти) реабсорбуються цілком, інші речовини (мінеральні солі) всмоктуються з канальців у кров у потрібних організмові кількостях, а решта виводиться назовні. Після реабсорбції утворюється так звана вторинна сеча. У вторинній сечі за нормальної роботи нирок немає білка і глюкози, їхня поява свідчить про порушення роботи нирок. Вторинної сечі утворюється небагато - близько 1,5 л за добу. Решта первинної сечі із загальної кількості 150-170 л всмоктується в кров через стінки канальців, загальна поверхня яких складає 40-50 м2. Утворення сечі - це безперервний процес, при якому нирки виконують велику роботу, яка потребує великої кількості енергії. Свідченням цього є те, що нирки маючи порівняно невеликі розміри використовують багато кисню (8-10% всього кисню, який поглинає людина) та поживних речовин.

Обмін води.

Вода входить до складу клітин, міжклітинної і тканинної рідини, плазми й лімфи. Загальна її кількість в організмі людини становить до 75%. У клітинах вода хімічно зв'язана з білками, вуглеводами та іншими сполуками. Вона розчиняє органічні й неорганічні сполуки. Усмоктування поживних речовин у кишечнику, їх поглинання клітинами з тканинної рідини й виведення З клітин кінцевих продуктів обміну може здійснюватися тільки в розчиненому стані й за участю води. Вода — безпосередній учасник усіх реакцій гідролізу. Добова потреба у воді дорослої людини складає близько 40 г на 1 кг маси його тіла (2,5—3 л). Ця потреба залежить від умов і температури середовища. Надходить вода в організм при питті й у складі їжі. У тонкому й товстому відділах кишечнику вода всмоктується в кров, звідки вона потрапляє в тканини, а з них разом із продуктами розпаду проникає в кров і лімфу. З організму вода виводиться в основному через нирки, а також шкіру, легені (у вигляді пари) і з калом. Обмін води в організмі тісно пов'язаний з обміном солей. Мінеральні речовини надходять в організм людини з їжею, відкладаються у вигляді солей і входять до складу різних органічних сполук. Так, залізо включене в моле­кулу гемоглобіну й бере участь у транспортуванні кисню й вуглекислого газу, йод входить до складу гормону щитоподібної залози, сірка й цинк містяться в гормонах підшлункової залози. Для кровотворення необхідні залізо, кобальт, мідь; солі фтору й кальцію входять до складу кісток; кальцій і натрій створюють певну концентрацію іонів у клітинній мембрані й по обидва боки від неї і т. ін.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти