ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Втома і її фізіологічний механізм.

Втома — це зниження продуктивності діяльності через витрату енергетичних ресурсів організму людини. Цей стан виникає через певне ставлення людини до праці, звички до фізичного та розумового напруження.Отже, фізіологічна суть втоми полягає в зниженні лабільності нервової системи у зв’язку з затратами енергетичних ресурсів і розвитком процесу гальмування, внаслідок чого порушуються робочий динамічний стереотип і координація робочих функцій.Поява гальмівного процесу в ряді груп нервових клітин викликає необхідність вольових зусиль у працівника для продовження роботи, що призводить до загострення нейрофізіологічного конфлікту між основною і відновлювальною функціональними системами.Тривалий нейрофізіологічний конфлікт різного рівня загострення між функціональними системами організму — характерна риса виробничої втоми.За біологічною суттю втома являє собою пристосовну фізіологічну захисну реакцію організму. Через такий компонент, як процес гальмування, втома захищає робочі апарати від глибоких місцевих зрушень і забезпечує можливість швидкого відпочинку та відновлення роботи. Функціональні затрати, які спричиняють втому, біологічно корисні для організму, оскільки стимулюють відновлювальні процеси, що забезпечує підвищення працездатності. Помірна втома не зашкоджує здоров’ю працівника, і на фоні початкових ознак її робота може тривати за рахунок резервних можливостей організму.Оскільки будь-яка праця є єдиним нервово-м’язовим процесом, то механізм втоми при фізичній, розумовій, нервово-напруженій роботі не дуже відрізняється. У всіх випадках первинною ланкою втоми є коркові центри. Відмінність полягає лише в різних коркових аналізаторах. При цьому гальмування, яке виникає в певних групах нервових клітин, іррадіює на сусідні аналізатори, в зв’язку з чим після важкої фізичної праці розумова діяльність малопродуктивна, і навпаки.

Разом з тим розрізняють загальну і локальну (наприклад, зорова), м’язову і психічну втому, які є наслідком тимчасового зниження працездатності організму, окремих його систем і органів. На характер втоми впливає вид трудової діяльності, оскільки функціональні зміни переважно локалізуються в найбільш навантажених ланках або ключових фізіологічних системах.

Травленя.Будова органів травленя.

Отже, травлення- це процес розщеплення складних органічних речовин (білків, жирів, вуглеводів) на прості, які можуть всмоктуватися в кров і лімфу та засвоюватися в організмі. Це початковий етап обміну речовин між організмом і зовнішнім середовищем. Процес травлення поділяють на порожнинне, яке відбувається у шлунково-кишковому тракті, і пристінкове (мембранне), яке проходить у клітині. Порожнинне травлення складається з процесів механічної та хімічної обробки їжі. Механічна обробка їжі полягає у її подрібненні (пережовуванні), зволоженні, переміщуванні з травними соками, набряканні та розчиненні. Хімічна обробка їжі відбувається теж поетапно: спочатку у ротовій порожнині, потім у шлунку і кишечнику. Остаточно білки, жири і вуглеводи розщеплюються в кишечнику. Під час пристінкового травлення складові їжі потрапляють у клітини і остаточно розщеплюються. Хімічні перетворення відбуваються під впливом особливих речовин - ферментів, що містяться в соках травних залоз. Система органів травлення складається з травного каналу і травних залоз. У травному каналі їжа переміщується, перетравлюється, продукти травлення всмоктуються в кров і лімфу. Його поділяють на такі відділи: ротова порожнина, глотка, стравохід, шлунок, тонкий і товстий кишечник, що закінчується прямою кишкою з анальним отвором. Травні залози - це органи, в яких утворюються і з вділяються травні соки, що беруть участь у травленні. Розрізняють такі травні залози: три пари слинних залоз; залози слизової оболонки шлунка та кишечнику, печінка і підшлункова залоза.Стінки травного каналу складаються з трьох основних оболонок: внутрішньої (епітеліальної) слизової, м'язової і зовнішньої (сполучнотканинної). У слизовій оболонці утворюється слиз, що зволожує стінки каналу, а також травні залози. М'язова оболонка утворена двома шарами непосмугованих м'язів. У зовнішньому шарі м'язової оболонки волокна розташовані вздовж каналу, а у внутрішньому - кільцеподібно. Їхнє скорочення сприяє перемішуванню їжі із травними соками і переміщенню її по травному тракту. Зовнішня оболонка є сполучнотканинною.Черевну порожнину вистеляє щільна двошарова сполучнотканинна оболонка - очеревина. Вона захищає органи травлення, утримує їх у певному положенні. Речовина, яку виділяє очеревина, пом'якшує їхні рухи.

Зорова сенсорна система. Будова ока.

Орган зору людини складається з очного яблука і допоміжного апарату. Очне яблуко розміщене в очній ямці черепа. Має кулясту форму і складається з трьох оболонок:

· зовнішньої — щільної білкової, яка захищає очне яблуко від пошкоджень та проникнення сторонніх тіл ззовні (спереду вона переходить у прозору і проникну для світла рогівку), до неї прикріплюються м'язи, які рухають око;

· середньої — судинної (пронизаною густою сіткою кровоносних судин, що постачають кров очному яблуку);

· внутрішньої — сітчастої (в ній розміщені рецептори ока — палички і колбочки), де під дією світла виникають нервові збудження, які по зоровому нерву передаються в зорову зону кори головного мозку.

Постава.Фактори що її визначають.

Постава - це звичне положення тіла людини у спокої та в русі. Вона визначається під час стояння, сидіння, ходьби та виконання інших видів рухової діяльності. Відхилення від правильної постави називають порушенням або дефектом постави. Постава відіграє в житті людини естетичне та функціональне значення. Естетична функція постави полягає у створенні краси та гармонійності рухів. Люди з правильною поставою рухаються гарно, вільно, не вимушено. І, навпаки, ті, хто мають порушення постави рухаються важко, незграбно, з дискоординацією рук і ніг так, «ніби пишуть зламаним олівцем» (Берштейн М.О.).Фактори, що визначають поставу людини: форма хребта і грудної клітки, положення голови, пояса верхніх і нижніх кінцівок, кут нахилу таза. Важливу роль грає ступінь розвитку мускулатури, але не стільки її максимальні силові можливості, скільки рівномірність розподілу тонусу м’язів тіла. Особливості постави залежать і від еластичних властивостей капсульно-зв’язкових і хрящових структур суглобів хребта, таза, нижніх і верхніх кінцівок.

Вітаміни і їх значеня в організмі.

Вітаміни — речовини, необхідні для життєдіяльності організму. Про них люди дізналися лише наприкінці минулого століття, завдяки працям російського вченого М. І. Луніна (1881), який виявив, що миші, яких годувала штучним молоком (суміш білків, жирів, вуглеводів і мінеральних речовин), швидко гинули, а при годуванні натуральним молоком — виживали. Було зрозуміло, що в натуральних продуктах містяться якісь речовини, що підтримують життєдіяльність організму. Через 30 років ці речовини було названо вітамінами.Тепер вивчено багато вітамінів, їх значення для організму, хімічну природу, способи визначення їх вмісту в харчових продуктах.Вітаміни позначаються латинськими літерами — А, В, С, В. Одні вітаміни розчиняються у воді (В1, В2, С, РР), інші — в жирах (А і В).

Внутрішньо-секреторна функція підшлункової.

- підшлункова залоза морфологічно недорозвинена(значний розвиток сполучної тканини, рясна васкуляризація, незавершена диференціація паренхіми);

внутрішньосекреторна (ендокринна) – секреція гормонів (IPI, С-пептид, глюкагон, соматостатин);

Основні групи мязів.

Форма і величина м’язів залежать від функцій, які вони виконують в організмі. Розрізняють довгі, широкі, короткі й колові м'язи. Довгі м'язи розташовані на кінцівках, а короткі там, де рухи незначні, наприклад між ребрами. Широкі м'язи розташовані на тулубі (широкий м'яз спини), а колові (коловий м'яз рота, коловий м'яз ока тощо) - навколо отворів. За групами розрізняють м'язи голови, тулуба, верхніх і нижніх кінцівок.Серед м'язів голови виділяють жувальні та мімічні. Жувальні м'язи підіймають нижню щелепу і рухають її вперед, назад або вбоки, забезпечуючи акт пережовування їжі. Мімічні м'язи одним кінцем прикріплюються до шкіри обличчя і при скороченні переміщують окремі її ділянки, надаючи відповідного виразу обличчю, тобто зумовлюють міміку. До мімічних м'язів належать також колові м'язи очей і рота.До м'язів тулуба відносять м'язи грудної клітки, живота і спини. М'язи, які розміщені між ребрами (міжреберні), а також інші м'язи грудної клітки беруть участь у диханні. Тому їх називають дихальними. До них належить і діафрагма. Великі м'язи грудної клітки забезпечують рухи верхніх кінцівок. М'язи живота утворюють стінку черевної порожнини, утримують внутрішні органи, сприяють здійсненню дихальних рухів. Якщо вони слабкі, не треновані, то в разі підняття великих вантажів можуть розходитися. В утворені між м'язами проміжки під шкіру живота можуть виходити внутрішні органи. Так виникають грижі.Уздовж хребта розміщені численні м'язи спини. Вони забезпечують рухи хребта назад і вбоки, утримують тіло у вертикальному положенні. За функціями м'язи поділяють на згиначі й розгиначі, відвідні й привідні, м'язи-обертачі. Основну роль у пересуванні людини, здійсненні різних рухів відіграють м'язи кінцівок. Згинання передпліччя в ліктьовому суглобі забезпечує двоголовий м'яз (біцепс), розгинання - триголовий (трицепс). М'язи передньої поверхні передпліччя забезпечують згинання, а задньої частини - розгинання кисті й пальців. М'язи поясу нижніх кінцівок випрямляють зігнутий наперед тулуб, відводять, розгинають і повертають стегно. Найдовший у людини кравецький м'яз, розташований на стегні спереду (мал.2). Він згинає ногу в кульшовому і колінному суглобах. Чотириголовий м'яз стегна розгинає колінний суглоб. Двоголовий м'яз стегна забезпечує згинання колінного суглоба. Литковий м'яз, розташований на задній поверхні гомілки, згинає стопу. М'язи-обертачі поділяють на обертачі шиї, грудної клітки та попереку. При односторонньому скороченні вони повертають певну ділянку хребта в протилежний бік.

Жири,їх значеня і обмін.

Жири – це складні органічні сполуки, до яких відносяться нейтральні жири, які складаються з гліцерину і жирних кислот. В обміні жирів важливу роль відіграє печінка. Печінка – основний орган, в якому відбуваються утворення кетонових тіл. Кетонові тіла використовуються як джерело енергії. Фосфо- і гліколіпіди входять до складу всіх клітин, але в основному в склад нервових клітин. Лише клітини печінки мають здатність виділяти фосфоліпіди в кров. Тому печінка являється практично єдиним органом, який підтримує рівень фосфоліпідів в крові. Холестерин і інші стероїди можуть поступати з їжею або синтезуватись в організмі. Основним місцем синтезу холестерину є печінка. В жировій тканині нейтральний жир допускається у вигляді тригліцеринів. По мірі необхідності відбувається мобілізація жиру, тобто розклад тригліцеринів із звільненням вільних жирних кислот.

56.Загальний план будови нервової системи,її значеня.

За розташуванням нервова система поділяється на центральну (Ц.Н.С.) і периферичну. До центральної нервової системи відноситься головний та спинний мозок, до периферичної нервової системи відносяться 31 спинно мозкових нервів, та 12 черепно мозкових нервів.За функціями нервова система поділяють на соматичну і вегетативну. Соматична нервова система іннервує опорно-руховий апарат і всі органи чуттів.Вегетативна нервова система регулює процеси обміну і роботу усіх внутрішніх органів серця, нирок, легень, залоз внутрішньої секреції.Соматична нервова система підпорядковується вищим корковим нервовим системам, а тому більш ніж ні ж інші нервові системи контролюється свідомістю.Основна функція нервової системи полягає у встановленні оптимальних взаємовідносин між окремими частинами організму і забезпеченні індивідуального пристосування до навколишнього середовища. Нервова система утворена з нервової тканини що складається з нервових клітин-нейронів, та нейроглій.Нейрони – це спеціалізована нервова клітина що є основою структурою і функціональною одиницею нервової системи. Нерви – це скупчення відростків нервових клітин (дендритів і аксонів) вкритих спільною оболонкою, більшість нервових оболонок є змішаними і вкриті мієліновими оболонками що ізолюють їх від навколишніх клітин.Значення нервової системи дуже велике і полягає в тому, Що вона поєднує, узгоджує і регулює діяльність органів і систем, зумовлює оптимум функціонування. Нервова система забезпечує зв'язок організму з навколишнім середовищем, а також діяльність людини як не тільки біологічної, а й соціальної істоти. Неоціненне значення у формуванні соціальної суті людини відіграв розвиток мови, пам'яті, мислення та інших видів психічної діяльності.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти