ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Закриття Тижня початкової школи

 

 

 

 

Свято рідної мови

«Моворідна, квітни і шануйся!»


Мета: розширювати уявлення дітей про історію розвитку української мови, донести до серця кожного розуміння того, що рідна мова – наша душа, життя без якої стає сірим і буденним, активізувати знання про неповторність і багатство української мови.

Формувати комунікативну компетентність, розвивати уважність, кмітливість, уяву, збагачувати словниковий запас, розширювати мовний світогляд, створювати атмосферу для розвитку творчого потенціалу кожної дитини.

Прищеплювати інтерес дітей до української мови, виховувати почуття поваги до неї, національну самосвідомість, підвищувати мовну культуру.

Обладнання:плакати з висловами про мову, рушники, малюнки, мультимедійний проектор, презентація.


Ведучий. Раді ми гостей вітати,

Щастя і добра бажати.

Нас зібралось тут багато,

Бо сьогодні мови свято!

 

Ведучий. З чого починається Батьківщина? З рідної домівки, де пройшло ваше дитинство,з люблячих батьків. З тієї пісні, яку рідною мовою співала вам матуся, що викарбувалася у вашому серці назавжди

Ведучий. Солов'їну,барвінкову,

Колосисту – на віки –

Українську рідну мову В дар дали тобі батьки.

Берегти її плекати

Буду всюди й повсякчас,

Бо ж єдина, так, як мати,

Мова в кожного із нас.

 

Звучить пісня про мову

 

Учень1. Мова, наша мова – мова кольорова,

В ній гроза травнева й тиша вечорова.

Учень2. Мова , наша мова – літ минулих повість.

Вічно юна мудрість, сива наша совість.

 

Учень 3. Мова , наша мова , мрійнику – жарптиця,

Грішнику – спокута, спраглому – криниця.

 

Учень 4. А для мене, мово, ти, мов синє море,

У якому тоне і печаль, і горе.

 

Учень 5. Мова, наша мова - пісня стоголоса,

Нею мріють весни , нею плаче осінь.

 

Учень 6. Нею марять зими, нею кличе літо.

В них криваві рими й сльози « Заповіту»

 

Учень 7. Я без тебе, мово, - без зерна полова,

Соняшник без сонця, без птахів діброва.

Учень 8. Як вогонь у серці, я несу в майбутнє.

Невгасиму мову, слово незабутнє.

 

Звучить пісня.

Ведучий. Не цурайтесь мови – мови тата й мами,

Мови діда й баби, предків наших всіх,

Бо її цуратись – сором непошани ,

Бо її цуратись перед Богом гріх.

 

На землі народів Бог створив багато

І подарував їм скарб із різних мов.

І у кожну мову , гарну і багату,

Вклав свою небесну ніжність і любов.

 

( Під мелодію української народної пісні з’являється дівчинка Мова в українському костюмі , навколо неї кружляють у танку діти з написами «Іменник» , « Прикметник», « Дієслово». « Займенник», « Прислівник»…)

 

Мова. Доброго дня, любі друзі! Почула я, що ви про мене говорите, і прийшла до вас на свято.

Все моє життя – це тернистий шлях боротьби. Я пережила дуже багато жорстоких століть, коли мене забороняли, мужньо витерпіла наругу від царських сатрапів. Та було багато небайдужих людей, у чиїх серцях палала невгасима любов до батьківської мови, які підтримували її і навчали розмовляти нею своїх дітей. На захист рідного слова поставали Іван Франко, Леся Українка, Борис Грінченко, Микола Куліш, Олександр Олесь.

Я відроджуюся у вільній Україні завдяки людям , які мене люблять і плекають, та моїм вірним помічникам. Ось вони.

 

Іменник.Я допомагаю Матері – мові тим, що всім істотам , предметам,подіям даю імена, одягаю їх у свої сім відмінків, три роди, два числа, чотири відміни. А ще допомагаю стати їм будь – яким членом речення.

 

Прикметник. Я працюю разом з іменником і описую найкращі риси предметів, вказую на приналежність їх певній особі. А ще допомагаю виступати їм у реченні означенням і присудком.

 

Дієслово.Я є рушійним механізмом, що запускає іменник удію. А допомагають мені мої три часи в однині і множині. Думаю, що завдяки мені написана історія людства, бо я відповідаю за часи минулий , теперішній і майбутній.

 

Числівник. Я теж не пасу задніх: допомагаю порахувати все на світі або визначити місце чогось у числовому ряду.Маю відмінки, числа, можу мати і роди .Коли співпрацюю з іменником, буваю в реченні головним і другорядним членом.

 

Займенник.Я хоч і невеличкий , але допомагаю , чим можу. Бо саме я замінюю частини мови , коли їх немає в реченні, вказую на особи, предмети , на їхню кількість і ознаки.

 

Прислівник. Я рідко змінююся. Але, як можу, співпрацюю з дієсловом У реченні буваю тільки обставиною.

 

Прийменник. Хоч я маленький, та дуже потрібний мові. Це є я допомагаю зв’язати слова і надати реченню змісту.

 

Сполучник. Я теж невеличкий. Але вам, великим , було б важко , якби я вас не сполучив, не зв’язав.

 

Частка. Мене часто кличуть, коли потрібно щось заперечити або обмежити. Це ж я допомагаю Дієслову утворити форми умовного й наказового способів, висловити запитання, оклик, сумнів чи інші почуття. Тож хоч я невеличка, та роль у мене важлива.

 

Мова.Любі мої помічники! Допомога кожного з вас для мене неоціненна. Це завдяки вам я така гарна, мелодійна, гармонічна.

 

Учениця 1. Як хочеш, друже, шану всюди мати,

Навчися рідну мову шанувати.

Вона – твоє обличчя,твоя доля.

На це була свята Господня воля.

Ще в давнину признав її весь світ

 

Та скніла у неволі тьму століть.

Тепер вона розкута і підмоги

Від нас чекає , щоб звестись на ноги.

 

Учень 2. Українська мова промениста,

Доступна й лагідна, весела і дзвінка.

Багата, як земля, джерельно чиста.

І тепла, наче мамина рука.

Я вчуся нею гарно розмовляти,

Читаю вірші і пишу слова,

Бо рідну мову треба добре знати.

Вона чудова, ніжна і жива.

 

Ведуча. Ось послухайте що буває з тими дітками, які не хочуть дружити з рідною мовою.

 

( Інсценізація 2 клас)

Пригоди в царстві помилок

Автор.

Ішов Сашко похмурий з школи.

Йому так сумно , як ніколи,

Бо знав в диктанті помилок -

Як в полі навесні квіток.

Сашко.

Все! З помилками не дружу.

Я рідну мову хочу знати

І хочу грамотно писати!

Автор.

А тут на зустріч , де й взялись,

Помилки квапляться кудись.

А Помилка.

Прівєт, Саньок. Ну просто клас!

Ти сьогодні не забув про нас!

І у диктанті ми твором

Гуляли кльово всі гуртом!

А Помилка.

Друзья твої ми самі вірні,

І завтра рівно десь о півдні

Ти маєш в наше царство допуск.

Приходь до нас, ось тобі пропуск.

Сашко.

Е ні, я прямо вам скажу,

Що більше з вами не дружу

І не піду у ваше царство,

Бо помилки – це не багатство.

А Помилка.

Чи утром встав не с той ногі,

Так більше з нами не шуті!

А Помилка.

Бо Цар помилок дуже грізний

Він знає чари всякі різні

І зачарує тебе вмить.

Не треба більше так шутить.

Сашко.

Та не шуткую я, ідіть!

( Проганяє помилок)

Автор.

І хитрі помилки чимдуж

Побігли скаржитись Царю ж.

Сашко ( бачить дівчат)

О, дівчата постривайте!

Підкажіть щось , виручайте!

Дівчинка.

І тобі, Сашко, привіт!

 

Ти кричиш на цілий світ!

Може, хтось тобі наснивсь?

Автор.

І Сашко на вушко тихо

Розказав про своє лихо.

Дівчинка.

Справді, справа не проста, Та часу дарма не гай -

Свій підручник діставай.

Я тобі допоможу.

Правила всі розкажу.

( Сашко заглядає у портфель, шукає).

Сашко.

Добре. Де він? Тут же був!

Чи я десь його забув?

Ні, це мабуть, діють чари,

Помилки Царю ж сказали.

Я ж не зможу правил вчити!

Автор.

І заплакав бідний Саша,

А дівчатка йому кажуть.

Дівчинка.

Йдем підручник визволять.

Страшно там його лишать.

 

Цар нагоди не упустить-

Помилок туди напустить.

Дівчинка.

Й наша мова – чарівниця

Помилками забрудниться!

(Сашко бачить Мову).

Мова.

Так, я мова – чарівниця,

Добра фея – мандрівниця.

Бачу вашу я тривогу,

Треба книжку виручать,

В Царство Помилок рушать.

Сашко.

Соромно мені, я винний,

Обіцяю, що віднині

Буду рідну мову вчити,

З помилками не дружити.

Мова.

Ось книжки – малі сестриці,

Мої вірні помічниці.

Їх до серця приклади

Й обіцянку говори.

( Сашко бере книжки, підносить їх до серця.)

Сашко.

 

Я. Сашко, що вчивсь погано,

Обіцяю вчитись гарно,

Рідну мову поважати

І всі правила вивчати.

( Виходять)

Автор.

Вирушили друзі в путь.

До Царя Помилок йдуть,

А він теж часу не гає,

На гостей давно чекає.

Цар.

Я володар помилок,

Нових люблю я діток,
Хай хоч плачуть дуже гірко-

Зачарую їх в Помилку.

( До Помилок).

Цей Підручник – мій заручник,

Одягніть йому наручник!

Почекаємо пока,

Обміняєм на Сашка.

Цар.

Нас здолати не можливо,

Проти нас єдина сила-

Треба правила всі знати

 

Й грамотно слова писати.

( Заходять Сашко, Оленка і Мова)

Цар.

Ну, привіт, заморські гості,

Ви прийшли до нас у гості?

Сашко.

Ми з метою йшли сюди:

Книжку визволить з біди!

Й ваше Царство помилкове

Гнати далі геть від мови!

Помилки.

Не дамо ми вам Підручник,

Він у нас тепер заручник.

Помилки.

Ви давайте в обмін Сашу,

Ну а ми вам – книжку вашу.

Дівчинка.

Ми врятуємо і їх,

Вірних Помилок твоїх.

Знов на учнів перетворимо,

Правду, Мово, ми говоримо?

Мова.

Правду. Друзі, починайте,

Чари з Помилок знімайте!

Дівчинка.

Правил скажемо побільше.

Щоб Царя прогнать скоріше.

( Починають розказувати правила, а Помилки в цей час крутяться, Цар втікає).

Мова.

Спасибі, друзі, дорогі,

Не кинули мене в біді.

Я завжди буду вам в пригоді

І виручу вас при нагоді.

Вивчайте мову свою рідну,

Нехай вона постійно квітне!

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти