ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Спеціалізованої вченої ради Песчаний О. О.

 

 

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

 

Актуальність теми.Історія дипломатії є складовою частиною всесвітньої історії та політології. Багато країн мають велике дипломатичне минуле. Цього не можна сказати про Україну. Тому дипломатична історія доби визвольних змагань, коли Україна вперше після понад двох з половиною століть виступила як самостійний суб’єкт міжнародного права, заслуговує на особливу увагу. Тут найперше місце належить участі делегації УНР у роботі Брестської мирної конференції 1918 р.

Перед Україною постала, з одного боку, проблема виходу з війни, спричинена більшовицьким переворотом у Петрограді та поворотом зовнішньополітичного курсу Росії до сепаратного миру з ворожими державами Четверного союзу, а з іншого - агресією червоної Росії проти УНР. Цей подвійний вузол й вдалося розв’язати молодій і ще зовсім недосвідченій українській дипломатії. Її діяльність у Бресті набула життєво важливого значення для історичної долі українського народу. Це й зумовило вибір теми для даного дисертаційного дослідження.

Актуальність даної наукової проблеми визначається також, по-перше, її важливістю для висвітлення української історії, а по-друге, відсутністю спеціальних досліджень, які б об’єктивно і разом тим вичерпно розглядали та аналізували успішну дипломатичну діяльність делегації Центральної Ради на мирних переговорах у Бресті.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обрана тема дослідження розроблялась у відповідності з планом наукової роботи Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського по вивченню джерел з історії зовнішньої політики України доби визвольних змагань.

Мета і завдання дослідження. Основною метою дисертації є всебічне висвітлення дипломатичної діяльності делегації Центральної Ради, спрямованої на захист національних інтересів українського народу на мирній конференції у Брест-Литовську 1918 р.

Завдання дисертації:

? дослідити процес включення Української Народної Республіки до міжнародних подій, які завершилися укладенням Брестських мирних договорів;

? проаналізувати місце України у політиці Центральних держав у зв’язку з мирними переговорами;

? реконструювати весь хід боротьби української делегації за політичні, територіальні та економічні інтереси України;

? визначити особливості етапів діяльності української делегації на мирних переговорах;

? проаналізувати результати переговорів української делегації у Бресті;

? узагальнити історичний досвід діяльності української дипломатії на конференції у Бресті.

Хронологічні рамки дослідженняохоплюють період від осені 1917 р. (проголошення ІІІ Універсалу Центральної Ради) до підписання Брестського мирного договору та супроводжуючих його документів між УНР та Четверним союзом у лютому 1918 р.

Об’єктом дослідження є переговорний процес та підсумкові документи Брестської мирної конференції 1918 р.

Предметом дослідження є дипломатична діяльність делегації УНР на конференції у Брест-Литовську.

Методи дослідженя являють собою загальнонауковий підхід до дослідження історичних процесів через виявлення, вивчення й використання документальних матеріалів, підданих критичному аналізові. У своїй роботі автор також спирався на доробки українських та зарубіжних істориків, піддаючи їх критичному розглядові.

Наукова новизна одержаних результатів:

? вперше до наукового обігу залучено, систематизовано та проаналізовано максимально повний документальний матеріал про участь України у Брестській мирній конференції;

? здійснено джерелознавчий порівняльний аналіз документальних матеріалів з метою найбільш точного висвітлення змісту переговорів делегації Центральної Ради у Бресті, ступеня її ініціативності й результативності на переговорах;

? встановлено хронологічно переломний момент на користь української делегації в ході її переговорів з представниками Центральних держав, не виявлений попередніми дослідниками теми;

? вперше у вітчизняній історії показано весь процес переговорів делегації УНР на Брестській конференції, жодне засідання не залишилося невисвітленим;

? дано періодизацію ходу Брестської конференції між делегаціями УНР та Центральних держав;

? виявлено типові перекручення фактів і помилки у працях попередників.

Практичне значення отриманих результатів:

? поглиблення суспільного усвідомлення впливу подій, пов’язаних із здобуттям Україною незалежності на розвиток міжнародних відносин;

? заповнення значних прогалин у висвітленні й об’єктивному викладі ходу мирної конференції та результатів діяльності українських дипломатів у Бресті;

? фактичний матеріал та висновки можуть бути використані викладачами історії та студентами, дипломатами і політологами при вивченні історії міжнародних відносин та зовнішньої політики України;

Апробація дисертації. Головні положення дисертації обговорювалися на засіданнях Відділу джерел новітньої історії України Інституту археографії НАН України та провідної організації, а також доповідалися на науковій конференції, присвяченій 80-річчю Акту Злуки 22 січня 1919 р., яка проводилася Інситутом політичних та етнонаціональних досліджень НАН України у січні 1999 р.

Зміст дисертації було відображено в публікаціях загальним обсягом понад п’ять друкованих аркушів.

Структура дисертації.Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури, додатків. Обсяг дисертації - 179 с., списку використаних джерел та літератури - 13 с. (240 найменувань), додатків - 15 с.

 

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

ДИСЕРТАЦІЇ

Розділ 1-“Стан наукової розробки проблеми та джерельна база дослідження”. Загалом історична література про Брест-Литовську мирну конференцію розпадається на три групи: 1) наукові доробки зарубіжної історіографії; 2) праці радянських істориків; 3) дослідження після проголошення незалежності України.

Крім того, існує безліч праць загального характеру, в яких йдеться про події в Україні 1917-1920 рр. та іноді лише побіжно згадується про Брестську конференцію.

Підрозділ 1. 1. “Науковий доробок зарубіжної історіографії”. У ньому аналізуються монографії емігрантських та іноземних дослідників: Д. Дорошенка, О. Підгайного, О. Федишина, П. Боровського, Ю. Фельштинського, Дж. Уїлера-Беннета. Слід зазначити, що усі ці автори не ставили собі за мету детальний розгляд Брестської конференції. В їхніх працях їй присвячено по одному розділові серед десятків інших в контексті загальних подій тієї доби, діяльність делегації Центральної Ради показана ними лише побіжно. Чисто дипломатична, переговірна сторона української частини конференції згаданими авторами взагалі не розглядалася.

Єдиним винятком є англомовна праця С. Горака “Перший договір світової війни: Договір України з Центральними державами від 9 лютого 1918 р”. Проте дисертантові не вдалося знайти її у доступних для нього книгосховищах.

Підрозділ 1. 2. “Праці радянських істориків”.Усі роботи радянських авторів, в яких розглядалася Брестська конференція, з політичних причин носили заідеологізований характер, коли йшлося про діяльність делегації Центральної Ради. Це роботи І. Майського, І. Мінца, С. Майорова, С. Чубар’яна, А. Ахтамзяна, Г. Нікольнікова, О. Карпенка, І. Хміля, Р. Симоненка. Вони або свідомо взагалі замовчували діяльність дипломатів УНР, до цього більше тяжіли московські автори, або усіляко перекручували факти, мотивації та результати дій дипломатів Центральної Ради, що було властиво українським радянським історикам.

У підрозділі 1. 3.-“Дослідження після проголошення незалежності України” - аналізуються праці найбільш дотичні до теми “Україна і Брест”, які з’явилися після 1991 р. Це монографії М. Держалюка та С. Попика, а також журнальні публікації, серед яких слід згадати статті В. Федоровича, М.Мельника, М. та О. Копиленків, Н. Миронець та С. Пивовара, М. Несука, В. Вирового та П. Притуляка. Окремо слід згадати дисертацію П. Притуляка “Політика Центральної Ради щодо війни, укладення та реалізації Брестського мирного договору (березень 1917 ? квітень 1918 рр.)”. Проте спеціального розгляду конференції ця робота не містить. Позитивною рисою праць згаданих авторів є те, що вони позбавлені ідеологічних та пропагандистських штампів радянських часів і відзначаються не тільки науковим підходом до висвітлення теми, а й аналізом нових матеріалів. Проте й ці роботи не дають картини дипломатичної діяльності делегації УНР.

Жоден з авторів не зауважив того важливого факту, що в січні - лютому 1918 р. у Бресті насправді мали місце не одна, а дві окремі конференції: перша - між державами Четверного союзу та радянською Росією, друга - між Четверним союзом та Україною.

Абсолютно незадовільний стан висвітлення участі України в Брестській конференції зробив цю велику політичну подію білою плямою в історіографії. Це стало вирішальним аргументом на користь вибору теми даного дисертаційного дослідження.

Підрозділ 1. 4 ?“Джерельна база дослідження”. Її становлять архівні матеріали як українського, так і зарубіжного походження. В Україні матеріали Брестської конференції представлені у фондах Центрального державного архіву вищих органів влади і управління України (далі-ЦДАВО України). Це фонди 1115 - “Українська Центральна Рада”, 1063 - “Рада Народних Міністрів”, і особливо, 2592 - “Міністерство Закордонних Справ”. Проте вони не містять протоколів усіх засідань у Брест-Литовську за участю делегації Центральної Ради, а наявні протоколи хибують значною неповнотою.

Ця прогалина компенсується повною німецькою та австро-угорськлою стенограмою усіх засідань за участю українських делегатів, яка міститься у другому томі зібраного та упорядкованого Т. Горникевичем під егідою Східноєвропейського дослідного інституту в Філадельфії чотиритомного видання документів -“Ereignisse in der Ukraine 1914-1922, deren Bedeutung und historische Hintergrnde” (Bd. II. Philadelphia, Ра., U.S.A. 1967).

Серед документальних видань, присвячених конференції, слід згадати добірки матеріалів, які різного часу вийшли друком у колишньому СРСР. Серед них перше місце посідають двотомні стенографічні протоколи “Мирные переговоры в Брест-Литовске”. Т. 1. (Пленарные заседания). Литиздат НКИД. М. 1920. Це видання вже давно стало бібліографічною рідкістю. Проте в ньому зовсім немає української частини конференції. Окремі матеріали, що торкалися діяльності делегації УНР на конференції, друкувалися у таких виданнях, як “Літопис революції”, “Архіви Радянської України”, у документальних збірках “Крах німецько-австрійської інтервенції на Україні”, “Советско-германские отношения. От переговоров в Брест-Литовске до подписания Раппальского договора”.

Допоміжним джерелом є мемуарна література безпосередніх учасників конференції. Серед неї слід виділити спогади О. Черніна, М. Гофмана, Р. Кюльмана, Л. Троцького. Найбільшу інформаційну цінність тут становлять спогади О. Севрюка і, особливо, М. Залізняка. Вони були зібрані та упорядковані І. Кедриним у книзі споминів про Брестський мир.

Розділ 2 - “Українська Народна Республіка на шляху до Бресту”-складається з чотирьох підрозділів. У підрозділі 2. 1. - “Проголошення Української Народної Республіки - фундамент самостійної зовнішньої політики” ? показано,як у відповідь на більшовицький переворот у Петрограді Центральна Рада проголосила ІІІ Універсалом Українську Народну Республіку, як спробу покласти початок формуванню федеративного уряду Росії. Перед українським керівництвом постало питання про міжнародне визнання УНР.

Надзвичайну ситуацію для Центральної Ради створило укладення більшовиками перемир’я з державами Четверного блоку. В умовах, коли Центральна Рада не визнала над собою влади більшовицького уряду, УНР гостро потребувала міжнародного визнання, яке зміцнило б її зовнішнє становище. До УНР виявили прихильне ставлення Великобританія та Франція, котрі згодні були визнати її самостійність за умови продовження нею війни з Четверним союзом, хоч це було абсолютно неможливо.

У підрозділі 2. 2. - “Агресія більшовицької Росії, як поштовх виходу УНР на міжнародну арену” - висвітлюється підступна суть політики радянської Росії щодо Центральної Ради, провал спроби більшовиків встановити свою владу в Україні на Всеукраїнському з’їзді Рад, проголошення України складовою частиною радянської Росії. Більшовицький напад нав’язав УНР збройний конфлікт, якого вона не хотіла і до якого не була готова.

Підрозділ 2. 3. - “Українська делегація у Бресті: попередні неофіційні зустрічі дипломатів”. У зв’язку з початком у Брест-Литовську мирних переговорів радянського уряду з Четверним союзом керівництво УНР 11(24) грудня 1917 р. звернулося до всіх воюючих і нейтральних країн з нотою, в якій заявило, що не визнаватиме умов миру, якщо під ним не буде підпису представника УНР. Німецький уряд від імені Четверного союзу негайно відгукнувся запрошенням надіслати представників Центральної Ради до Бресту. Проте, за таємною інструкцією кайзера Вільгельма ІІ, дати згоду на самостійну участь делегації УНР у переговорах німецька делегація могла лише після того як таку згоду висловить російська сторона.

Територіальні претензії Німеччини на Сході обмежувалися вимогою відмови Росії від Польщі, Литви та Курляндії (частина Латвії). Україна цими претензіями не зачіпалася. Головний інтерес Центральних держав (Німеччини й Австро-Угорщини) в українському питанні полягав у забезпеченні їх продовольством і сировиною. Відповідна вказівка верховного командування Німеччини своєму представникові у Бресті генералу М. Гофману рекомендувала “провести попередні переговори з українською делегацією та йти їй назустріч з усякого приводу”. Не та

Київський університет імені Тараса Шевченка

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти