ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Побутові газові прилади, вимоги до встановлення. Технічна характеристика

В житлових будинках дозволяється встановлювати побутові газові плити і водона­грівачі, установки для поквартирного опалення. Максимальна поверховість будинків, в яких для задоволення господарсько-побутових потреб мешканців і потреб у теплоті можна розміщувати перераховані вище прилади, визначається вимогами СНиП 2.08.01-89 та ДБН В.2.5-20-2001 і становить:

1) побутові газові плити - 10;

2) водонагрівачі для гарячого водопостачання - 5;

3) опалювальні установки - 5 поверхів.

Для опалення приміщень житлових будинків висотою до 10 поверхів включно можна встановлювати газові каміни, калорифери тощо, які мають герметичну камеру зго­ряння (топку) з відводом продуктів спалювання через зовнішню стіну будинку (верти­кальні ділянки димоходів відсутні).

Розміщувати газове устаткування необхідно у відповідності з його паспортною ха­рактеристикою, а при її відсутності - виходячи з умов протипожежної безпеки (з дотри­манням необхідної межі вогнестійкості будівельних конструкцій), зручності монтажу, експлуатації та ремонту (відстань від виступаючих частин газового обладнання по фронту та у місцях проходу людей повинна бути не меншою (у просвіті), ніж 1 м).

В громадських будинках може бути встановлене побутове газове обладнання і теплогенеруючі установки потужністю до 200 кВт. Це не стосується дитячих дошкільних і шкільних закладів, спальних корпусів лікарень і санаторіїв, культурних і культових закла­дів та інших будинків і прибудов до них з одночасним перебуванням в них 50 і більше осіб.

У вбудованих в житлові будинки приміщеннях і прибудовах до них, в яких розмі­щуються невеликі комунально-побутові споживачі: підприємства громадського харчуван­ня, побутового обслуговування населення, медичні заклади тощо, також дозволено розмі­щувати опалювальне обладнання загальною тепловою потужністю до 200 кВт, а також по­бутові газові прилади. При цьому вони повинні бути встановлені в окремих приміщеннях з дотриманням вимог.

Забороняється встановлювати будь-які газові прилади в:

1) коридорах загального користування (в коридорах індивідуального користування іс­нуючих житлових будинків при дотриманні певних умов дозволено встановлення га­зових плит);

2) санітарних вузлах;

3) підвальних поверхах або підвалах (окрім підвалів індивідуальних житлових будин­ків, які мають природне освітлення);

4) гуртожитках усіх типів.

За погодженням з органами газового нагляду, Держнаглядохоронпраці України, експлуатаційних організацій газових господарств може бути допущене певне відхилення від вимог нормативних документів щодо розміщення побутових газових прила­дів, опалювальних котлів тощо.

Побутові газові плити

Газові плити слід розміщувати в кухнях (житлові будинки) або в інших приміщен­нях (громадські будинки), які відповідають таким вимогам:

1) висота приміщення - не менше 2,2 м;

2) приміщення має вікно (і, відповідно, природне освітлення) з фрамугою, яка відкри­вається, та витяжний вентиляційний канал (для організації природної загальнообмінної вентиляції об'ємом не менше 90 м3/год.);

3) мінімальний об'єм приміщення становить (в залежності від типу газової плити):

а) двопальникової - 8; м3

б) трипальникової - 12; м3

в) чотирипальникової - 15 м3.

В приміщеннях громадських будинків, окрім вимог, які викладені вище, повинна бути організована загальнообмінна припливно-витяжна вентиляція з кратністю повітрооб­міну не менше 3. На підприємствах громадського харчування, де поряд може бути розмі­щено декілька побутових газових плит, можна влаштувати один (над усіма плитами) ви­тяжний зонт з наступним підключенням до димоходу, який оснащений витяжним вентиля­тором. При встановленні в одному приміщенні лише двох побутових плит відведення продуктів спалювання в димохід можна не забезпечувати.

За неможливості дотримання викладених вище вимог розміщення побутових га­зових плит вирішується в кожному конкретному випадку місцевими органами газового нагляду.

Газові водонагрівачі і опалювальні установки

Для гарячого водопостачання дозволено використовувати як проточні, так і ємкісні водонагрівачі, а для опалення - ємкісні водонагрівачі, малометражні опалювальні котли, інші апарати (конвектори, калорифери, термоблоки і каміни) загальною тепловою потуж­ністю до 200 кВт з відведенням продуктів спалювання природного газу в окремий димо­вий канал (газохід) або через стіну будинку (в типовому випадку - за схемою, яка прий­нята заводом-виробником обладнання).

Проточний газовий водонагрівач потужністю до 10 кВт можна не підключати до димового каналу (продукти спалювання надходять безпосередньо у приміщення), але при цьому слід дотримуватись таких вимог:

1) одночасно "працює" лише один з двох встановлених приладів: або плита, або водо­нагрівач;

2) об'єм кухні становить не менше 21м3.

Газове устаткування для теплопостачання можна встановлювати як у кухнях, так і в окремих нежитлових приміщеннях. В одному приміщенні можна розташовувати не біль­ше двох однотипних приладів: ємкісних водонагрівачів, малометражних опалювальних котлів або інших апаратів. В протилежному випадку слід збільшити теплову потужність кожного з них. При розташуванні у кухні двох різнотипних приладів - газової плити і проточного водонагрівача об'єм приміщення мусить бути таким же, як і кухня, в якій знахо­диться лише плита з аналогічною кількістю газових пальників.

Вимоги до встановлення іншого опалювального обладнання визначаються в залеж­ності від його теплової потужності.

Опалювальні конвектори дозволено використовувати для опалення різноманітних приміщень. При встановленні в житловій кімнаті його теплова потужність не повинна пе­ревищувати 7,5 кВт.

Опалювальні прилади і котли потужністю до 30 кВт можна розміщувати як у кух­нях поряд з іншими побутовими газовими приладами (при цьому об'єм приміщення необ­хідно збільшити на 6 м3), так і в окремих приміщеннях об'ємом не менше 7,5 м3 з дотри­манням усіх вимог щодо встановлення побутових газових приладів.

А газове опалювальне обладнання тепловою потужністю від 30 до 200 кВт слід встановлювати лише в окремих нежитлових вбудованих або прибудованих до житлових будинків приміщеннях, які відповідають таким вимогам:

1) висота приміщення - не менше 2,5 м;

2) наявна природна загально обмінна вентиляція:

а) видалення повітря - не менш, ніж трикратне від об'єму приміщення за годину;

б) приплив повітря - компенсація витяжки і компенсація повітря, що необхідне для спалювання природного газу;

3) об'єм приміщення (в залежності від теплової потужності обладнання):

а) від 30 до 60 кВт- 13,5; м3

б) від 60 до 200 кВт- не менше 15 м3;

4)наявне природне освітлення з розрахунку 0,03 м2 на 1 м3 об'єму приміщення (при виникненні вибухонебезпечних ситуацій вікна виконуватимуть роль легкоскидних кон­струкцій, що перешкоджатиме руйнуванню споруди в цілому).

Остання вимога повинна забезпечуватись і при розміщенні опалювального устатку­вання в підвальних приміщеннях індивідуальних житлових будинків. А у підвальних і цо­кольних поверхах громадських будинків і прибудовах до них заборонено встановлювати газові теплогенеруючі установки потужністю до 200 кВт.

Для подачі повітря у приміщення, де розміщуються газові прилади і опалювальні апарати з організованим відведенням продуктів спалювання, необхідно передбачати:

1) у нижній частині дверей чи стіни, що виходять у суміжне нежитлове приміщення, решітку або зазор між дверима і підлогою (у вбудовані приміщення громадських будинків з газовим обладнанням заборонено надходження повітря з сусідніх приміщень, в яких зна­ходяться легкозаймисті речовини і ті, що легко піддаються корозії;

2) у зовнішній стіні - решітку.

Розмір припливних пристроїв визначається тепловою потужністю газового устат­кування і повинен бути не меншим 0,02 м2 - для кухонь, в яких встановлені газова плита, проточний водонагрівач і опалювальний апарат загальною потужністю до 30 кВт, і 0,025 м - для окремих приміщень з опалювальними апаратами тепловою потужністю більше 30 кВт.

З метою безпечної експлуатації побутових газових приладів і опалювальних апа­ратів у приміщеннях житлових будинків вимогами ДБН В.2.5-20-2001 передбачають встановлення квартирних сигналізаторів для контролю мікроконцентрацій чадного газу (0,005 % об'ємних СО) і довибухових концентрацій метану (20 % від нижчої концентра­ційної межі спалаху) з виводом на індивідуальну попереджувальну сигналізацію. Анало­гічні сигналізатори необхідно розміщувати у підвалах, цокольних та перших поверхах всіх газифікованих житлових (окрім індивідуальних) та громадських будинків, у т.ч. і у примі­щеннях громадських будинків, в яких дозволено використання газу (розміщено газове об­ладнання), з виходом на колективну попереджувальну сигналізацію і на об'єднану диспет­черську службу. Всі приміщення громадських будинків, в яких встановлено газове обладнання, також повинні бути оснащені первинними засобами пожежогасіння - порош­ковими вогнегасниками типу ОП-5Б.

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти