Функціонування ринкових відносин, в основі яких лежить багатоукладна економіка, передбачає створення рівних можливостей для суб’єктів господарської діяльності, а також їхню конкуренцію, під якою розуміють змагальність суб’єктів господарювання, коли їх самостійні дії обмежують можливість кожного з них впливати на загальні умови реалізації товарів на ринку і стимулюють виробництво тих товарів, які потребує споживач.

Відповідно до ст. 25 ГКУ держава підтримує конкуренцію як змагання між суб’єктами господарювання, що забезпечує завдяки їх власним досягненням здобуття ними певних економічних переваг, внаслідок чого споживачи та суб’єкти господарювання отримують можливість вибору необхідного товару і при цьому окремі суб’єкти господарювання не визначають умов реалізації товару на ринку.

Економічною конкуренцією відповідно до ЗУ України «Про захист економічної конкуренції» розуміється змагання між суб’єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб’єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб’єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб’єкт господарюванняне може визначити умови обороту товарів на ринку.

Конкуренція є одним з основних інструментів ринку. При цьому існування конкуренції можливо лише в разі відповідності певним суттєвим умовам.

До цих умов належать:

1) наявність майнової та організаційної незалежності постачальників товару у кількості, достатній для виникнення змагальності між ними;

2) наявність майнової та організаційної незалежності покупців товарів у кількості, достатній для формування платоспроможного попиту і можливостей виробництва товару;

3) незалежні дії постачальників та споживачів, відсутність штучного формування умов реалізації товару на ринку;

4) відсутність економічних та інших перешкод у доступі до сировини, матеріалів та капіталів.

Органам державної влади і органам місцевого самоврядування, що регулюють відносини у сфері господарювання, забороняється приймати акти або вчиняти дії, що визначають привілейоване становище суб’єктів господарювання тієї чи іншої форми власності, або ставлять у нерівне становище окремі категорії суб’єктів господарювання чи іншим способом порушують правила конкуренції.

Змінювати або скасовувати такі акти органів державної влади та місцевого самоврядування має право Антимонопольний комітет України, до повноважень якого належить контроль та нагляд за додержанням антимонопольно-конкурентного законодавства.

Органам державної влади і органам місцевого самоврядування, що регулюють відносини у сфері господарювання, забороняється приймати акти або вчиняти дії, що визначають привілейоване становище суб’єктів господарювання тієї чи іншої форми власності, або ставлять у нерівне становище окремі категорії суб’єктів господарювання чи іншим способом порушують правила конкуренції.

Змінювати або скасовувати такі акти органів державної влади та місцевого самоврядування має право Антимонопольний комітет України, до повноважень якого належить контроль та нагляд за додержанням антимонопольного конкурентного законодавства.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» суб’єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку якщо:

- на цьому ринку у нього немає жодного конкурента;

- він не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб’єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, існування бар’єрів для доступу на ринок інших суб’єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

У разі незгоди з розпорядженням чи рішенням Антимонопольного комітету України або його територіального відділення зацікавлені особи мають право на звернення до господарського суду з заявою про зміну повністю або частково розпоряджень Антимонопольного комітету. ( Ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» від 11 січня 2001 р.)

Монопольним визнається становище підприємця, частка якого на ринку певного товару перевищує 35%, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції.

За загальним правилом встановленим у ГК, органам державної влади та місцевого самоврядування забороняється вчиняти дії, які усувають конкуренцію та запроваджувати на ринку обмеження не передбачені законодавством.

Право визначати межі ринку та монопольне становище суб’єкта господарювання на ньому надано органам АМК.

Важливим є те, що надання такого права господарським судам або суб’єктам господарювання законом не передбачено.

Лекція № 2. Правове регулювання підприємницької діяльності у комерційному обігу.

Питання:

Поняття та ознаки господарського законодавства.

Система господарського законодавства.

Правовий режим майна суб’єктів господарювання.

Поняття та ознаки господарського законодавства.

Господарське законодавство являє собою систему правових актів, які містять правові норми, що регулюють безпосередньо господарювання та управління цим процесом.

Ця система являє собою основу господарського правопорядку – правил організації, безпосереднього здійснення та управління господарською діяльністю.

Система господарського законодавства визначається предметом регулювання, тобто інститутом господарського права, напрямами та видами господарської діяльності, а також галузями економіки та видами господарських відносин у сфері господарювання.

Головним проявом господарського законодавства є видання в установленому порядку законодавчих та підзаконних нормативних актів.

Господарчо-правові нормативні акти – юридичні документи, які видані компетентними органами в установленому законом порядку та фіксують господарсько-правові норми.

Господарчо-правові норми – встановлені компетентними органами в передбаченому законом порядку індивідуально не персоніфіковані правила здійснення господарської діяльності, зафіксовані в спеціальних юридичних документах.

У господарському законодавстві знаходяться норми інших галузей права, які так чи інакше стосуються безпосередньо господарювання та управління цим процесом.

Господарське законодавство включає в себе норми трудового права, екологічного права, які стосуються використання природних ресурсів; норми фінансового права відносно кредитування, розрахунків за господарськими операціями; адміністративного права стосовно управління персоналом.

Господарське законодавство характеризується такими ознаками:

- велика розгалуженість суспільних відносин у сфері господарювання, що складають окремі інститути господарського права і охоплюють різноманітні напрями господарської діяльності;

- значна кількість законодавчих актів з одного напряму господарської діяльності;

- як і господарське право, господарське законодавство носить комплексний характер;

- до системи господарського законодавства входить значна кількість нормативних актів з обмеженням сфери їх дії.

Система господарського законодавства.

Система господарського законодавства – розміщення норм, які складають господарське законодавство у відповідному порядку, враховуючи, враховуючи їх властивості та економіко – правові зв’язки, зміст якості та внутрішні зв’язки між різноманітними актами.

Систематизацію господарського законодавства можна здійснити як за юридичною силою актів, в яких фіксується господарсько – правові норми, - систематизація з верху до низу, так і за предметом правового регулювання, тобто за видами і характером господарської діяльності, галузями та сфери економіки, і яка проявляється у формі видання збірників законодавчих та підзаконних актів.

Систематизувати господарське законодавство можливо за різними критеріями, але основним є критерій юридичної сили актів, які фіксують господарсько-правові норми.

Господарське законодавство складається з таких рівнів:

1. становить Конституція України від 26 червня 1996 р. Цілий ряд її статей є визначальними для правового регулювання господарської діяльності (розділ 1, ст.ст. 1, 8-9, 13-15, 17, 19; розділ 2, ст.ст. 41-43, 45, 56, 58, 60, 67, 68; розділи 4-6, ст.ст. 85, 96, 97, 106, 116, 119; розділ 11, ст.ст.142, 143).

2. складають кодифіковані нормативні акти, до яких слід віднести: Цивільний та Господарський кодекси України, які прийняті 16 січня 2003 р,. Господарський процесуальний кодекс України від 6 листопада 1991 року.

3. рівень складають діючи Закони України, які регулюють господарчу діяльність: „Про господарчи товариства”, „Про кооперацію”, „Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, „Про цінні папери та фондовий ринок”, „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, „Про природні монополії”, „Про зовнішньоекономічну діяльність”, „Про холдингові компанії”.

Четвертий рівень – Укази Президента України від 11 травня 1994 р. „Про холдінгові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації”, від 4 жовтня 1994р „Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів”.

П’ятий рівень складають акти органів виконавчої влади – декрети КМУ, які були прийняті з метою забезпечення законодавчого регулювання господарської діяльності в період становлення незалежності України: Декрет КМУ від 17 березня 1993 р. „Про довірчі товариства”, від 30 грудня 1992р, „Про впорядкування діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, створених за участю державних підприємств”, від 19 лютого 1993р. „Про систему валютного регулювання та валютного контролю”. Ці декрети мають силу закону.

Шостий рівень становлять постанови уряду, серед яких постанова КМУ від 6 січня 2000 року « Про перелік товарів, експорт і імпорт яких підлягає квотуванню та ліцензуванню».

Сьомий рівень – нормативні акти органів виконавчої влади з питань здійснення господарської діяльності: МФУ, МЄК, Державної податкової адміністрації, Міністерства транспорту та зв’язку України, Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Восьмий рівень господарського законодавства становлять локальні нормативні акти – це акти, які видаються господарськими організаціями для регулювання внутрішніх відносин(установче документи, положення про відокремлені підрозділи, накази, інструкції з деяких питань діяльності).

Усі вони приймаються на основі та з урахуванням чинного законодавства та специфіки здійснення відповідної діяльності.

Предыдущая 1 2 345 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 Следующая