ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Упакування, транспортування та зберігання матеріалів і виробів з природного каменю.

Матеріали і вироби з природного каменю транспортують навалом (бутовий камінь, гравій, бруківка), на підкладках (блоки, які вкладають правильними рядами) та деталі для облицювання – в тарі розрахованій на механізовані навантажувально-розвантажувальні роботи. Необхідно застосовувати заходи, які виключають їх механічне пошкодження, забруднення та зволоження. Забороняється перевозити декоративні та облицювальні деталі навалом.

Зберігають на відкритих майданчиках з організованим відводом води, під навісами або у закритих складських приміщеннях. Бутовий камінь, щебінь, гравій тощо зберігають у штабелях навалом, розділяючи по марках, породі, сортах, фракціях тощо. Блоки і плити зберігають на закритих складах встановлюючи їх на ребро з прокладками. Шліфовані та поліровані вироби встановлюють на ребро попарно лицьовими поверхнями один до другого з прокладками з паперу. Такі вироби остаточно закріплюють у тарі клинками.

При тривалому зберіганні вироби з природних кам’яних матеріалів руйнуються під впливом зовнішнього середовища. Цей процес називають вивітрюванням. Для консервації їх покривають кремнійоорганічними рідинами, розчинами воску та парафіну, просочують полімерними матеріалами та гідрофобізуючими сумішами ГКЖ-94 або ГКЖ-10.

Маркують тільки великогабаритні вироби (плити, блоки тощо). На тильній стороні або торцевій поверхні фарбою маркують: тип каменю, плит або блока; розміри; виробника тощо.

 

Керамічні матеріали.

Керамічні –матеріали і вироби отримані з глинистих матеріалів з мінеральними або органічними добавками (або без них) шляхом формування та наступного обпалювання. Основний компонент – глини та коаліни, які при змішуванні з водою утворюють пластичне тісто що після обпалювання переходить у водостійке та міцне каменеподібне тіло (Рис. 9.2). Найважливіші властивості глин, що визначають її природність для виробництва кераміки: пластичність, зв’зуюча здатність, повітряна та вогнева усадка, вогнестійкість та наявність домішок

 
 

 


 

 

Кондиційна кераміка Недопал Перепал

 

Рисунок 9.2 Схема технологічних операцій виготовлення керамічних виробів.

До шкідливих домішок відносять оксиди заліза та марганцю, вуглекислі та сірчанокислі солі. Вони понижують вогнестійкість глин, що викликає при обпалюванні появу тріщин, висипів (білих плям) та надають виробам червоно-бурий колір. В залежності від розмірів часток розрізняють: глинисті частки (до 0.005мм), які надають високі пластичні властивості, пиловидні (0,005…0,15мм) та пісочні (0,15…5,0мм), які не мають пластичних властивостей. Розрізняють глини високопластичні (жирні), глини середньої пластичності та малопластичні (тощі). Пластичні (жирні) глини використовують рідко, бо при сушці та обпалюванні вони відзначаються значною усадкою, яка супроводжується деформуванням і розтріскуванням виробів. Для зменшення усадки, ваги і теплопровідності до складу суміші вводять:

- шамот(обпалена та розмелена глина, шлаки, кварцеві піски) – зменшує усадку при сушці та обпалюванні, запобігає деформації та розтріскуванню виробів;

- вигораючі(тирса, торф) – утворюють пори та підвищують теплозахисні властивості;

- ущільнюючі(польовий шпат, доломіт, магнезит, подрібнене скло) – понижують температуру спікання, підвищують щільність виробів.

Для виготовлення кольорової кераміки вводять фарбники: оксиди заліза, кобальту, хрому тощо.

Керамічні вироби.

Процес виробництва включає видобування глини і домішок їх підготовку, створення однорідної маси, формування виробів, сушку, обпалювання, охолодження та сортування виробів, їх оздоблення.

Видобуваєма сировина потребує ретельної підготовки. Її якість залежить від складу і чистоти сировини. Вибір способу підготовки залежить від властивостей сировини, складу суміші, розмірів і призначення виробів та способу їх формування.

Формування (пресування) виробів здійснюють способом:

сухого пресування:вологість суміші 2…8%. Вироби формують у металічних формах під тиском. Виготовляють тонкостінні вироби (плитку для підлоги, облицювальну плитку тощо) з малопластичних глин. Процес сушки сирцю практично не проводять.

напівсухого пресування:вологість суміші 8…14%. Вироби формують у металічних формах двохстороннім пресуванням. Сирець має чітку форму, точні розміри, міцні кути і ребра. Виготовляють тонкостінні керамічні вироби.

пластичного пресування: вологість суміші 15…25%. Спосіб найбільш поширений у виробництві будівельних керамічних виробів (цегла, керамічні камені, черепиця). З насадки преса виходить глиняний брус необхідної форми та розмірів, який ріжуть на вироби певної довжини. Вироби мають шорстку поверхню та притуплені грані та кути.

шлікерного формування: вологість суміші 45% яку заливають у гіпсові форми, що поглинають надлишок вологи. Виготовляють санітарно-технічний фаянс та облицювальні плитки.

Після формування, напівфабрикат сушать під навісами або у сушилках до вологості 8…10% (в залежності від виду виробів). Тривалість сушки – від декількох годин (тонкостінні вироби) до 15 діб. Отриманий після сушки керамічний виріб називають сирець.

Для надання стійкості до зовнішніх факторів і для підвищення декоративних властивостей поверхню сирцю покривають склоподібною глазур’ю (розчином алюмокремнієвих сполук) або ангобом (біла або кольорова глина), який утворює матову поверхню.

Обпалювання починають з рівномірного прогріву та спалювання органічних домішок. Власне обпалювання починається при 900… 1000 0С і закінчується при 1100…1400 0С утворенням легкоплавких сполук, які заповнюють порожнини та цементують частки глини. Глазуровані фаянсові плитки обпалюють двічі: перше – створення основи, друге-після глазурування. Після обпалювання продукцію охолоджують і сортують за зовнішнім виглядом, формі, розмірам і наявності дефектів. Продукція після обпалювання називається черепок. За характером будови черепка, розрізняють:

Вироби тонкої кераміки –мають однорідну дрібнозернисту будову звичайно білого кольору (порцеляна, фаянс);

Вироби грубої кераміки –мають неоднорідну крупнозернисту будову з темним забарвленням (цегла, черепиця).

 

 


 

Рисунок 9.3 Класифікація керамічних матеріалів і виробів

 

В залежності від водопоглинання черепка, керамічні вироби бувають:

Щільні(водопоглинання до 5%) – плитка для підлоги, порцеляна, санітарно-технічні вироби;

Пористі(водопоглинання більше 5%) – глиняна цегла, черепиця, облицювальна плитка.

За призначенням будівельні керамічні матеріали та вироби поділяють на групи (Рис. 9.3):

Стінові вироби.До них відносять цеглу, керамічні камені (всі керамічні вироби конструкційного призначення з розмірами більшими за цеглу) та панелі. Вироблювана цегла буває:

Глиняна звичайна. (Рис. 9.4) За розмірами буває одинарною (250х120х65), потовщеною (полуторною) (250х120х88), модульною (288х138х63) та модульною потовщеною (288х138х88). Випускають марок 75…300 (МПа), морозостійкою F15…F50 та об’ємною масою 1700…1900 кг/м3 . Модульна цегла може мати порожнини різної форми. Цеглу напівсухого пресування для кладки фундаментів і цоколів нижче гідроізоляційного шару не використовують. Переважне використання: для кладки елементів приміщень різного призначення, димових труб та перегородок в зонах підвищених температур (не вище температури обпалювання цегли).

Рисунок 9.4 Цегла та камені керамічні

А – пластичного формування; Б- напівсухого пресування;

1-цегла звичайна повнотіла; 2 – цегла порожниста з 19-ма пустотами (порожнистість 13%); 3-цегла порожниста з 21-ю пустотою (порожнистість 34%, 45%); 4-камінь з 7-ма пустотами (порожнистість 25%, 33%); 5-камінь з 18-ма пустотами (порожнистість 27%, 36%); 6-камінь з 28-ма пустотами (порожнистість 32%, 42%); 7-цегла з 6-ма горизонтальними пустотами; 8- камінь з 11-ма горизонтальними пустотами; 9- камінь з 11-ма горизонтальними пустотами; 10-цегла з 8-ма не наскрізними отворами (порожнистість 11%); 11- цегла з 8-ма наскрізними отворами (порожнистість 6%); 12-цегла з 17-ма наскрізними отворами (порожнистість 12,7%).

Глиняна порожниста.За розмірами буває одинарною, модульною та полуторною (250х120х103). Випускають марок 7,5…15 (МПа), морозостійкою F > 15 та об’ємною масою до 1400 кг/м3. Вона має тупикові (глухі) або наскрізні порожнини різної форми. Для кладки фундаментів, підземних частин споруд, печей, димових каналів і труб не використовують.

Пористопорожниста (легковагова).Виготовляють з додаванням у сировину вигоряючих добавок. Випускають тільки модульною марок 3,5…10 (МПа), морозостійкістю F≥15 та об’ємною масою: клас А (700…1000 кг/м3), клас Б (1000…1300 кг/м3), клас В (1300…1450 кг/м3).

Керамічна лекальна. Виготовляють довжиною до 225 мм, радіусом кривизни 850…1500 мм, марок 10…15 (МПа) морозостійкою F≥15.

У маркуванні вказують найменування, марку, (табл. 9.8) щільність, морозостійкість і номер стандарту. Наприклад:

К Р П 10/1250/30 ГОСТ 350-80

Морозостійкість (F)

 

 

Таблиця 9.8.

Марка цегли Межа міцності при стискуванні, МПа Марка цегли Межа міцності при стискуванні, МПа
М300 М150
М250 М125 12,5
М200 М100
М175 17,5 М75 7,5

 

Камені керамічні порожнисті стінові (Рис. 9.5). За розмірами бувають 138 (188, 288) х 190 (250) та 290 х 70 (90, 120, 190), марок 7,5…15 (МПа), об’ємною масою до 1600 кг/м3. За рахунок порожнини мають значно нижчу теплопровідність, ніж звичайна цегла. Використовують для кладки зовнішніх і внутрішніх несучих стін і перегородок.

Рисунок 9.5 Камені керамічні порожнисті

а – 7 порожнин; б – 18 порожнин; в – 21 порожнина; г – 28 порожнин

 

Стінові керамічні плити. Одно – або двошарові конструкції з цегли або керамічних каменів покриті цементним розчином. Двошарові панелі мають шар утеплювача та лицьове покриття з керамічної плитки, що зменшує обсяг облицювальних робіт після зведення стін.

 

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти