ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИКОНАННЯ

Загрузка...

МОДУЛЬНИХ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ

Мета модульної контрольної роботи: закріпити теоретичні та практичні знання, які студент набуває під час вивчення навчальної дисципліни (аудиторних занять та самостійної роботи) у кожному модулі.

Завдання до контрольної роботи видається та керується викладачами профілюючої дисципліни.

Зарахування контрольної роботи вважається виконаним, коли студент подає викладачу для перевірки письмову відповідь разом з виконаною практичною роботою.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ

 

Семінар, як одна із форм навчальних занять, розрахована на глибоке та повне розкриття студентами певної проблеми на основі самостійного вивчення рекомендованої літератури. На семінарських заняттях вони глибше опановують складні питання, беруть участь в їх колективному творчому обговоренні, оволодівають науковими методами аналізу певних явищ і проблем. Систематична підготовка до семінару привчає до самостійної роботи з першоджерелами – періодичними виданнями, науковою, навчальною, навчально-методичною літературою і т.д. Під час занять створюються умови для перевірки та виявлення інтелектуального рівня студентів, для набуття уміння виступати, логічно висловлюватись, колективно обговорювати гострі проблеми, обстоювати власну точку зору, аргументувати свою позицію.

Для ґрунтовного засвоєння першоджерел необхідно вдумливо конспектувати їх, вдаючись до різних видів запису (витяги, тези, цитати і т.д.). Готуючись до відповіді, важливо, в першу чергу, визначити напрями наукових досліджень з певної проблеми та впровадження їх результатів у практику. Доцільно підготувати власні спостереження та висновки, обґрунтовуючи їх теоретичними положеннями та рекомендаціями.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ДО ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

 

Cамостійна робота є однією із складових навчального процесу, на яку припадає значний обсяг навчального часу. При цьому студент є активним учасником навчального процесу, набуває навичок самоорганізації, самостійного пошуку інформації, прийняття рішень і т.д. Правильна організація самостійної роботи дозволяє максимально індивідуалізувати навчання, підвищити ефективність навчального процесу в цілому.

Одним із видів самостійної роботи є опрацювання лекційного матеріалу, визначення головного у змісті лекції, засвоєння її основних моментів. При цьому не слід дослівно записувати за лектором, а своїми словами фіксувати найсуттєвіше: тему, її основні питання та положення. Записувати слід акуратно і чітко, краще у зошиті в клітинку (через клітинку). На сторінках конспекту залишати широкі поля для додаткових поміток під час самостійної роботи над літературою.

Щоб зрозуміти і добре засвоїти лекційний матеріал, до кожної наступної теми слід ретельно готуватись: систематично опрацьовувати матеріал попередньої лекції, і, якщо це необхідно, опрацювати рекомендовану літературу, повторювати пройдений матеріал, на який лектор посилається при викладанні нового, якщо з певних причин лекція пропущена, її необхідно законспектувати і опрацювати самостійно, незрозумілі питання з’ясувати на консультації.

Для ґрунтовного засвоєння першоджерел необхідно вдумливо конспектувати їх, вдаючись до різних видів запису (витяги, тези, цитати і т.д.). Доцільно підготувати власні спостереження та висновки, обґрунтовуючи їх теоретичними положеннями та рекомендаціями.

Професійному розвитку студентів сприяє самостійне виконання творчих та практичних завдань, різноманітні форми пошукової, дослідної роботи.

Викладач систематично контролює самостійну роботу студентів: перевіряє конспекти першоджерел, виконання завдань творчого характеру, надає необхідну допомогу для активізації навчальної діяльності студентів.

Окремими формами самостійної роботи студента, передбаченими навчальним планом, є написання рефератів, контрольних робіт, а також підготовка творчих проектів.

 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО НАПИСАННЯ РЕФЕРАТУ

 

Обсяг реферату визначається специфікою досліджуваного питання і змістом матеріалів (документів), їх науковою цінністю та практичним значенням. Оптимальний обсяг реферату складає 10-15 сторінок. Реферат має відповідати вимогам до оформлення рукопису кваліфікаційної роботи: вступ і висновки в сумі не повинні перевищувати 20% від її загального обсягу; текст друкується через 1,5 інтервали на одній сторінці стандартного аркуша з такими полями: ліве - 30 мм, праве - 15 мм, верхнє - 20 мм, нижнє - 20 мм; всі сторінки нумеруються: загальна нумерація починається з титульного листа, проте порядковий номер на ньому не ставиться.

На титульному листі реферату вказуються: офіційна назва навчального закладу, факультету і кафедри; прізвище та ініціали автора реферату (абревіатура навчальної групи); повна назва теми; прізвище та ініціали наукового керівника, його науковий ступінь і вчене звання; місто, де знаходиться навчальний заклад та рік написання реферату. Після титульного листа подається зміст реферату з точною назвою кожного розділу (параграфу) і вказуванням його сторінок.

Список використаних джерел складається з дотриманням загальновизнаних вимог до робіт, що готуються до друку. До списку використаних джерел мають бути включені лише безпосередньо використані в рефераті праці в алфавітному порядку авторів. Монографії і збірники, що не мають на титульному аркуші прізвища автора (авторів), включаються до загального списку за алфавітним розміщенням заголовку.

Вибір теми реферату.

Тема реферату - це не просто повторення засвоєного матеріалу лекції або семінарського заняття. Вона повинна являти собою самостійне розроблення проблеми, достатньо чітко окресленої від інших. Неприпустиме поєднання декількох проблем або, навпаки, штучне виокремлення певної частини єдиного питання.

Важливими критеріями при доборі теми реферату, є її актуальність, широка джерельна база, наявність необхідного фактичного матеріалу, а також достатнє її висвітлення в науково-методичній літературі, що передбачає, в першу чергу, ознайомлення із загальною концепцією автора праці та його висновками.

Структура реферату:

- титульний аркуш;

- зміст (план);

- вступ;

- розділи (вони часто поділяються на параграфи);

- висновки;

- список використаних джерел;

- додатки (у яких наводяться таблиці, схеми, діаграми тощо);

- перелік умовних позначень.

У вступіреферату обґрунтовується актуальність теми, її особливості, значущість з огляду на розвиток науки та практики або науково-методичної діяльності у сфері освіти. У вступі необхідно подати аналіз використаних джерел, назвавши при цьому авторів, які вивчали дану тематику, визначити сутність основних чинників, що вплинули та розвиток явища або процесу, що досліджується, на недостатньо досліджені питання, з’ясувавши причини їх слабкої аргументації.

Основну частину реферату складають кілька розділів (що можуть бути розбиті на параграфи), логічно поєднані між собою.

Виклад матеріалу в рефераті має бути логічним, послідовним, без повторень. Слід використовувати синтаксичні конструкції, характерні для стилю наукових документів, уникати складних граматичних зворотів, незвичних термінів і символів або пояснювати їх відразу, при першому згадуванні в тексті реферату. Терміни, окремі слова і словосполучення можна замінювати абревіатурами і сприйнятливими текстовими скороченнями, значення яких зрозуміле з контексту реферату.

Неприпустимо використовувати цитати без посилання на автора. При цитуванні будь-якого фрагменту джерела недопустимі неточності. Взагалі, цитатами не слід зловживати. Якщо якийсь важливий документ потребує наведення його в тексті реферату в повному обсязі, то краще винести його в додатки.

У рефераті необхідно визначити і викласти основні тенденції дослідження, підтвердити їх найтиповішими прикладами, відобразити сучасні ідеї та гіпотези, методики та методичні підходи до вивчення проблеми. Доцільно зупинитися на якомусь дискусійному моменті і спробувати проаналізувати позиції сторін, приєднавшись до однієї з них, чи висловити власну думку на певну проблему та визначити перспективи її вирішення.

Кожен розділ реферату повинен завершуватись короткими висновками, чіткими і лаконічними, де узагальнено оцінки та практичні рекомендації. Можна стисло вказати на перспективи подальшого дослідження даної проблеми.

Реферат оцінюється за такими критеріями: актуальність; наукова та практична цінність; глибина розкриття теми, вирішення поставлених завдань; повнота використання рекомендованої літератури; обґрунтування висновків; грамотність; стиль викладу; оформлення реферату; обсяг виконаної роботи; завершеність дослідження.

 

 

ЛІТЕРАТУРА

 

Основна

 

1. Бочаров В.А. Основы логики/ В.А. Бочаров, В.И. Маркин. – М.: Инфра-М, 1997. – 296 с.

2. Войшвилло Е.К. Логика/ Е.К. Войшвилло, М.Г. Дегтярев. – М.: Владос-Пресс, 1998. – 528 с.

3. Гетманова А.Д. Логика/ А.Д. Гетманова. – М.: Владос, 1995. – 303 с.

4. Жеребкін В.Є. Логіка/ В.Є. Жеребкін. – К.: Знание, 2001. – 256 с.

5. Жоль К.К. Вступ до сучасної логіки/К.К. Жоль. – К.: Вища школа, 1992. – 152 с.

6. Івін О.А. Логіка /О.А. Івін. – К.: Артек, 1996. – 231 с.

7. Ішмуратов А.Т. Вступ до філософської логіки / А.Т. Ішмуратов. – К.: Абрис, 1997. – 349 с.

8. Кириллов В.И. Логика: Учебник для юридических вузов /В.И. Кириллов, Старченко А.А. – М.: Юрист, 1995. – 256 с.

9. Конверський А.Є. Логіка / А.Є. Конверський. – К.: Четверта хвиля, 1999. – 272 с.

10. Свинцов В.И. Логика / В.И. Свинцов. – М.: Высшая школа, 1987. – 287 с.

11. Хоменко І.В. Логіка для юристів /І.В. Хоменко. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 224 с.

12. Хоменко І.В. Логіка – юристам: Підручник /І.В. Хоменко. – К.: Четверта хвиля, 1997. – 392 с.

13. Хоменко І.В. Основи логіки / І.В. Хоменко, І.А. Алексюк. – К.: Золоті ворота, 1996. – 251 с.

 

Додаткова

1. Алексеев А.П. Аргументация. Познание. Общение / А.П. Алексеев. – М.: Изд-во МГУ, 1991. – 150 с.

2. Белнап Н. Логика вопросов и ответов / Н. Белнап, Т. Стил. – М.: Прогресс, 1981. – 288 с.

3. Блинов А.Л. Элементы логики действий / А.Л. Блинов, В.В. Петров. – М.: Наука, 1991. – 230 с.

4. Бочаров В.А. Предмет и структура современной логики / В.А. Бочаров, Войшвилло Е.К., Ю.В. Ивлев // Предмет и структура общественных наук. – М., 1991. – С. 97-111.

5. Вригт Г.Х. фон Логико-философские исследования. – М.:Прогресс, 1986 – 600 с.

6. Ерышев А.А. Логика: Курс лекций / А.А. Ерышев, Н.П. Лукашевич, Е.Ф. Сластенко. - К.: МАУП, 2000. – 184 с.

7. Жоль К.К. Логика в лицах и символах / К.К. Жоль. – М.: Педагогика-пресс, 1993. – 256 с.

8. Ивин А.А. Строгий мир логики / А.А. Ивин. – М.: Педагогика, 1983. – 126 с.

9. Ивин А.А. Логика норм / А.А. Ивин. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1973. – 121 с.

10. Ивин А.А. Основы теории аргументации / А.А. Ивин. – М.: Владос, 1997. – 352 с.

11. Ивин А.А. Словарь по логике / А.А. Ивин, А.Л. Никифоров. – М.: Владос, 1998. – 384 с.

12. Ивлев Ю.В. Модальная логика / Ю.В. Ивлев. – М.: Изд-во МГУ, 1991. - 221,[1] с.

13. Ишмуратов А.Т. Логический анализ практических рассуждений / А.Т. Ишмуратов. – К.: Наукова думка, 1987. – 138 с.

14. Кондаков Н.И. Логический словарь-справочник / Н.И. Кондаков. – М.: Наука, 1975. – 720 с.

15. Краткий словарь по логике / Под ред. Д.П. Горского. – М.: Просвещение, 1991. – 208 с.

16. Маковельский А.О. История логики / А.О. Маковельский. - М.: Изд-во Наука, 1967. – 504 с.

17. Минто В. Дедуктивная и индуктивная логика / В. Минто. – Екатеринбург: Изд-во «Деловая книга », 1997. – 432 с.

18. Рузавин Г.И. Логика и аргументация: Учебн. пособие для вузов / Г.И. Рузавин. – М.: Культура и спорт, ЮНИТИ, 1997. - 351 с.

19. Субботин А.Л. Традиционная и современная формальная логики / А.Л. Субботин. – М.: Наука, 1969. – 160 с.

20. Смирнова Е.Д. Логическая семантика и философские основания логики / Е.Д. Смирнова. – М.: Изд-во МГУ, 1986. – 162 с.

21. Смирнова Е.Д. Основы логической семантики / Е.Д. Смирнова. – М.: Высшая шк., 1990. - 144с

22. Тарский А. Семантическая концепция истины и основания семантики / А. Тарский // Аналитическая философия: Становление и развитие. – М., 1998. – С. 90-129.

23. Тондл Л. Проблемы семантики / Л. Тондл. – М.: Прогресс, 1975. – 484 с.

24. Хинтикка Я. Логико-эпистемологические исследования / Я. Хинтикка. – М.: Прогресс, 1980. – 448 с.

[М1]Модальні висловлювання? Перенести і поставити перед умовиводами?

Загрузка...

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти